ПОСТАНОВА 04.10.2023, cправа
№ 902/77/22, ВС у складі колегії суддів КГС: Огородніка К.М.-
головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/114066122
У справі про банкрутство ТОВ
"Еко Ніка", провадження у якій було відкрито 18.04.2022, від ПП «Егіда К» 26.01.2023 до суду надійшла
зава про грошові вимоги до боржника у
розмірі 4,9 млн грн. На підтвердження грошових вимог заявником
надано суду засвідчені копії Договору купівлі-продажу від 23.11.2018,
додаткової угоди від 01.11.2019, податкових та видаткових накладних. У заяві було
вказано, що Боржник здійснив часткову оплату за товар на суму – 379,1 тис. грн,
заборгувавши Кредитору – 4,9 млн грн, про що свідчить акт звірки взаємних
розрахунків станом на 31.12.2019, узгоджений та підписаний сторонами (наявний в
матеріалах справи). Місцевий г/с ухвалою від 03.04.2023, яка залишена
без змін апеляційним г/с (постанова від 20.06.2023 ) у задоволенні заяви
відмовив повністю, мотивував недоведеністю належними та допустимими доказами
заявлених кредиторських вимог. Суди вказали на дефекти первинних документів, зокрема, те,
що копії видаткових накладних
містять тотожні номери та назви товарів; видаткові накладні не містять
відомостей про підписання з боку покупця - ТОВ "Еко Ніка"; заявником
не доведено належними доказами, хто саме від боржника підписував видаткові
накладні; заявником не надано суду довіреність, як передбачено умовами
договору, яку мали отримати від боржника, відтак відсутня можливість
ідентифікувати особу, яка була уповноважена від ТОВ "Екю Ніка" на
підписання відповідних видаткових накладних та на отримання товару за цими
видатковими накладними. Верховний Суд судові рішення нижчих судів скасував
та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав, зокрема,
на необхідність розглянути заявлені грошові вимоги кредитора з урахуванням
правил та критеріїв оцінки доказів, визначених ГПК України, так як не
дослідивши обставини наявності/відсутності інших доказів, які можуть свідчити
про фактичні обставини здійснення постачання товару, суди послались виключно
на те, що декларування спірних господарських операцій саме Боржником
судом не встановлено та відповідних доказів суду не надано, що може свідчити
про безпідставне відшкодування ПДВ ПП "Егіда К", оскільки договори
між сторонами підписані власником (продавець) і директором (покупець) в одній
особі. Доводи заявника щодо наявності заборгованості боржника на підставі
наданих видаткових накладних та податкових накладних на кожну
долучену до заяви видаткову накладну, зважаючи на заперечення боржника про
нездійснення використання (формування) податкового кредиту щодо зареєстрованих
заявником податкових накладних мали б бути оцінені судами у відповідності до
положень ст.79 ГПК України з урахуванням стандарту переваги більш
вагомих доказів.
Доводи касаційної скарги щодо формальної
оцінки наданих заявником доказів, зокрема акта звірки взаємних розрахунків
станом на 31.12.2019, ВС вказав, що відхиляє, оскільки за відсутності первинних
документів сам лише акт не може вважатись належним доказом на підтвердження
обставин здійснення боржником часткової оплати за постановлений товар.
Короткі висновки:
Ø ... визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбуватися реальний рух активів, а у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.
Ø Сама собою наявність або відсутність
окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для
висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається,
що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях
платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас
наявність формально складених, але недостовірних первинних документів,
відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є
безумовним підтвердженням реальності господарської операції»).
Ø У разі наявності дефектів первинних
документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не
позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть
переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Ø сам лише акт звірки взаємних розрахунків
не може вважатись належним доказом на підтвердження обставин здійснення
боржником часткової оплати за постановлений товар.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
Згідно
із ч.1ст.45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття
провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду
письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують,
протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття
провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог
кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про
відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ø
Заяви
з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах
строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським
судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв
господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або
частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для
внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (ч.6 ст.45
КУзПБ).
Ø
Відповідно
до ч.1 ст.47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає
всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 ст.45
цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або
розпорядника майна.
Ø
За ч.3
ст.45 КУзПБ заява кредитора має містити виклад обставин, що підтверджують
вимоги до боржника, їх обґрунтування та до неї в обов`язковому порядку
додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Ø
Отже,
реалізація кредитором права на пред`явлення кредиторських вимог до боржника як
будь-якого права на судовий захист майнових прав та визнання цих вимог судом
обумовлена обов`язком доказування кредитором таких вимог, адже саме він повинен
надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає
захисту, та навести (викласти) обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги
до боржника.
Ø Заявник сам визначає докази, які на його
думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу
поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до
боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових
вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа
про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах КГС ВС від
18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від
07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від
09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21)).
Ø
Верховний
Суд звертає увагу, що провадження у справі про банкрутство на відміну від
позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог
кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів
неплатоспроможного боржника.
Ø
Тож
визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство має своїм наслідком вплив
не лише на права та інтереси самого кредитора (заявника) та боржника, а й на
права та інтереси інших кредиторів у справі, адже в залежності від результату
визнання їх судом перебуває можливість та обсяг розміру задоволення вимог таких
кредиторів.
Ø
За
цих умов, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими
вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій
заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів
до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих
грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство
фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, що як наслідок порушує
права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами,
а також права боржника у справі про банкрутство.
Ø
Тому важливе
значення під час розгляду судом заявлених у справі про банкрутство
(неплатоспроможність) грошових вимог до боржника має застосування правил
доказування та встановлення обґрунтованості таких вимог, що унеможливлюють
визнання безпідставних вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Ø
Системний
аналіз ст.45 - 47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах
про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними
доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в
цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих
вимог.
Ø
Надані
кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст.76 ГПК
України), допустимості (ст.77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України)
та вірогідності (ст.79 ГПК України).
Ø
Водночас,
комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо
встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення
обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
…
Ø Оцінюючи надані заявником в підтвердження
поставки товару за договором купівлі-продажу від 23.11.2018 № 231101 копії
податкових накладних на кожну долучену до заяви видаткову накладну, суди
правомірно зазначили, що самі по собі податкові накладні не можуть бути доказом
здійснення господарської операції.
Ø
Водночас, не
дослідивши обставини наявності/відсутності інших доказів, які можуть свідчити
про фактичні обставини здійснення постачання товару, суди послались виключно
на те, що декларування спірних господарських операцій саме Боржником
судом не встановлено та відповідних доказів суду не надано, що може свідчити
про безпідставне відшкодування ПДВ ПП "Егіда К", оскільки договори
між сторонами підписані власником (продавець) і директором (покупець) в одній
особі.
Ø
Верховний
Суд в повній мірі не може погодитись з таким висновком судів попередніх
інстанцій та зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що
внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а у розгляді справ,
у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати,
крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність
реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення
товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання
та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші
обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити
про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу
встановити реальність здійснених господарських операцій.
Ø
При
цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають
силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської
операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє,
відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей
ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких
документів, що передбачені законодавством. Документи та інші дані, що
спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в
податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної
господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг,
що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів,
а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність
господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів
або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з
його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально
складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним
обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням
реальності господарської операції»).
Ø
Частинами
1 та 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання
фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної,
правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати
діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який
ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види
звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних
бухгалтерського обліку.
Ø
Підставою
для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для
контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів
можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові
документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні
мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву
підприємства, від імені якого складено документ; зміст
та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади
осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її
оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати
особу, яка брала участь у здійсненні господарської
операції. Первинні документи, складені в електронній
формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог
законодавства про електронні документи та електронний
документообіг.
Ø
Неістотні
недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є
підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі
недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у
здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання
документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та
обсяг господарської операції тощо (ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про
бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»; в редакції, чинній у
період здійснення спірної поставки товару).
Ø
У
разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту
постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання
товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини
здійснення постачання товару.
Ø
Об`єднана
палата КГС ВС в постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 конкретизувала
висновок Верховного Суду, викладений у п.44 постанови від 28.08.2020 зі справи
№922/2081/19 таким чином: податкова накладна (в
залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює
факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично
значимі дії: зареєструвала
податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською
операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника
права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення
господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з
метою їх використання у власній господарській діяльності, а також оформлення
відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які
містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Ø
Суди
не врахували у повній мірі вказаних висновків та залишили поза увагою
необхідність встановлення вчинення фактичних дій як постачальника так і покупця
щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання
спірного товару, необхідність дослідження податкових накладних, встановлення
обставин їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних чи
формування податкового кредиту у сукупності з іншими доказами.
Ø
Водночас,
комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо
встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення
обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Ø
На
недопущенні формального підходу до розгляду грошових вимог кредитора до
боржника у справах про банкрутство та необхідності ретельно досліджувати
підстави виникнення грошових вимог неодноразово наголошував Верховний Суд у
складі колегії суддів КГС (постанови від 29.03.2021 у справі № 916/3743/19, від
02.06.2022 у справі № 922/3062/20, від 15.07.2021 у справі № 922/2632/20, від
12.07.2022 у справі № 904/3214/18).
Ø
За
наведеного суд касаційної інстанції вважає, що місцевий та апеляційний
господарські суди належним чином не здійснили правовий аналіз грошових вимог ПП
«Егіда К» до боржника, не надали повної, всебічної і мотивованої правової
оцінки як заявленим грошовим вимогам до боржника і документам на їх
підтвердження, так і запереченням боржника проти визнання грошових вимог, не
оцінили вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Ø Відхиляючи будь-які доводи сторін чи
спростовуючи подані стороною докази, суди у мотивувальній частині судового
рішення повинні наводити правове обґрунтування і ті доведені фактичні
обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Ø Відповідно до ст.79 ГПК України наявність
обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або
заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої
обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання
про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для
справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ø
Верховний
Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом
до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності
забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає
покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає
обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона
стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити,
як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про
існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш
вірогідним, ніж протилежний (постанови
ВС від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від
23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від
04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування
застосовано ВП ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц
(провадження № 14-400цс19)).
Ø
Відтак,
доводи заявника щодо наявності заборгованості боржника за договором
від 23.11.2018 …на підставі наданих видаткових накладних та
податкових накладних на кожну долучену до заяви видаткову накладну,
зважаючи на заперечення боржника про нездійснення використання (формування)
податкового кредиту щодо зареєстрованих заявником податкових накладних у квітні
- грудні 2019 року мали б бути оцінені судами у відповідності до положень ст.79
ГПК України з урахуванням стандарту переваги більш вагомих доказів.
Ø Не з`ясування вказаних обставин
та неналежне дослідження пов`язаних з аргументами як заявника так і боржника
доказів свідчить про порушення норм процесуального права, а саме ст.13, 86,
ч.5 ст.236 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження обставин,
доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду даної
справи, наслідком якого став передчасний висновок судів про відмову в
задоволенні заяви ПП "Егіда К" про визнання кредиторських вимог.
Ø Водночас ВС відхиляє доводи касаційної
скарги щодо формальної оцінки наданих заявником доказів, зокрема акта звірки
взаємних розрахунків станом на 31.12.2019, оскільки за відсутності первинних
документів сам лише акт не може вважатись належним доказом на підтвердження
обставин здійснення боржником часткової оплати за постановлений товар.
Ø З урахуванням вищезазначеного, суд
касаційної інстанції вважає частково обґрунтованими підстави касаційного
оскарження та погоджується з тими доводами заявників касаційних скарг, які
(доводи) відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї
постанови.
Ø …, з огляду на відсутність у ВС
процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи,
що перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, колегія суддів
дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних ухвали та
постанови з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ø
Під
час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові,
вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного
з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, зокрема, надати
оцінку заявленим вимогам ПП «Егіда К» та доказам наданим в
підтвердження таких вимог, запереченням боржника з урахуванням правил та
критеріїв оцінки доказів, визначених ГПК України.
Ø
В
залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством
розглянути заяву ПП «Егіда К» про визнання грошових вимог до
боржника з належним обґрунтуванням мотивів та підстав результатів
такого розгляду.
