ПОСТАНОВА 30 вересня 2021 року, Справа № 910/410/21, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100490342
У жовтні 2019 року ГУ ДПС у Сумській області звернулося до місцевого г/с
з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника (ПП
"Рось"), через неможливість останнього погасити наявну кредиторську
заборгованість загальною сумою 11,9 млн грн. за податками і зборами. На підтвердження податкового боргу
ГУ ДПС посилалося на податкові декларації, податкові повідомлення-рішення,
витяги з інтегрованих карток платника, судові рішення про стягнення податкового
боргу. На підтвердження вжиття заходів щодо погашення податкового боргу ГУ ДПС зазначило
про надіслані до банківських установ на виконання судових рішень про стягнення
податкового боргу інкасові доручення, які повернуто банківською установою без
виконання по причині відсутності коштів на рахунках. Місцевий г/с ухвалою від 09.03.2021 провадження
у справі відкрив, дійшовши висновку про обґрунтованість вимог заявника та
відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі про
банкрутство. Апеляційний г/с постановою
від 01.06.2021 прийняв нове рішення, яким у відкритті провадження у справі про
банкрутство Боржника відмовив. Верховний Суд залишив постанову
апеляційного г/с без змін, вказавши, що погоджується з висновком апеляційного
суду про те, що з огляду на існування суперечностей між ініціюючим кредитором
та боржником з приводу їх прав та обов`язків і невжиття заявником всіх заходів
стягнення податкового боргу за процедурою, передбаченою ПК України, заява ГУ ДПС про
відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника не відповідає змісту
визначених ст.34 КУзПБ вимог, а між
сторонами існує спір про право, що є підставою для відмови у відкритті
провадження у справі про банкрутство.
ВИСНОВКИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА
69. Тлумачення змісту абзацу 6 ч.1 ст.34 КУзПБ з урахуванням
змісту приписів ст.87, 95-99 ПК
України, що регламентують спеціальний порядок
стягнення податкового боргу, дає підстави для висновку, що тільки вжиття контролюючим
органом усієї сукупності передбачених податковим законодавством заходів
стягнення, якщо такі заходи не призвели до погашення
податкового боргу, може бути передумовою для ініціювання контролюючим
органом справи про банкрутство боржника відповідно до ст.34
КУзПБ.
70. Відсутність або неповнота таких доказів
досліджується господарським судом станом на час ініціювання контролюючим
органом провадження у справі про банкрутство та відповідно до ч.3 ст.37 КУзПБ можуть бути
підставою для залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху з
підстав, передбачених ст.174 ГПК України,
з урахуванням вимог КУзПБ.
71. Невжиття контролюючим органом сукупності передбачених ПК України заходів щодо
стягнення (погашення) податкового боргу до ініціювання цим органом провадження
у справі про банкрутство боржника може свідчити про наявність спору про
право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, що є
підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо ініціювання контролюючим органом провадження
у справі про банкрутство
24. Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність
боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання
перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим
Кодексом.
25. Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника
сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового
правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством
України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати
податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на
загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за
договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути
виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому
числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів),
страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне
страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції,
визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання,
що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з
виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками)
боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
26. За змістом ч.1-3 ст.34
КУзПБ заява про відкриття провадження у справі
про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі із
зазначенням обов`язкових реквізитів та викладу обставин, що є
підставою для звернення до суду. Заява кредитора, також, повинна містити
відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру
неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
27. До заяви кредитора - контролюючого органу, уповноваженого відповідно до ПК України здійснювати
заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати
єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах
своїх повноважень, іншого органу, який відповідно до закону здійснює контроль
за справлянням інших обов`язкових платежів на загальнообов`язкове державне
соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів щодо стягнення
(погашення) податкового боргу або іншої заборгованості у встановленому
законодавством порядку (абзац 6 ч.2 ст.34 КУзПБ).
28. Таким чином законодавець встановив обов`язкову кваліфіковану
умову ініціювання контролюючим органом справи про банкрутство з огляду на його
повноваження, як органу стягнення податкового боргу чи недоїмки зі сплати
єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та
правовий механізм забезпечення погашення цих боргів за рахунок коштів і майна
платників податків, обов`язок реалізації якого покладено на контролюючі органи
відповідно до спеціального законодавства.
29. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що на
контролюючий орган покладено обов`язок подання разом із заявою про відкриття
провадження у справі про банкрутство всіх доказів вжиття заходів забезпечення
погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове
державне соціальне страхування відповідно до компетенції та в порядку
передбаченому спеціальним законодавством, що регулює відносини, які виникають у
сфері справляння відповідних податків і зборів.
30. Відсутність або неповнота таких доказів
досліджується господарським судом станом на час ініціювання контролюючим
органом провадження у справі про банкрутство та відповідно до ч.3 ст.37 КУзПБ можуть бути
підставою для залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху з
підстав, передбачених ст.174 ГПК України,
з урахуванням вимог КУзПБ.
31. Відповідно до п. 41.1
статті 41 ПК України контролюючими органами є,
зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання
законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених п.п. 41.1.2
цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо
дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи
його територіальні органи.
32. Пунктом 41.4 ст.41 ПК України визначено,
що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати
заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати
єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх
повноважень.
33. Спеціальний порядок стягнення
податкового боргу платників податків регулюється, зокрема, ст.87, 95-99 ПК України.
34. Джерелами погашення податкового боргу
платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням
обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 ст.87 ПК України)
35. Відповідно до п. 95.1
ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за
платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу
такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його
власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника
податків, яке перебуває у податковій заставі.
36. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника
податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання
контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини
(абзац 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України).
37. Механізм
виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення
податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки
в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, який передбачає оформлення інкасового доручення
для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.
38. Водночас спеціальним законодавством щодо справляння податків і зборів, окрім
стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, передбачено й інші
заходи погашення податкового боргу за рахунок майна боржника (на підставі
відповідного судового рішення), а саме: продаж майна платника податків,
яке перебуває у податковій заставі; стягнення готівкових коштів; стягнення
дебіторської заборгованості платника податків.
39. У
абзацах 2, 3 п.95.3 ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган звертається до суду
щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна
платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання
вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про
погашення усієї суми податкового боргу .
40. Відповідно до п. 95.22. ст.95 ПК України контролюючий
орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має
податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав
та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення
податкового боргу такого платника податків.
41. У разі відмови платника податків, що має
податковий борг, від укладення з контролюючим органом договору щодо переведення
права вимоги дебіторської заборгованості такий контролюючий орган звертається
до суду щодо зобов`язання платника податків укласти зазначений договір (абзац 4
п.87.5 ст.87 ПК України).
42. В контексті цих положень системне
тлумачення ст.34 КУЗБ дає підстави для висновку, що тільки вжиття
контролюючим органом сукупності передбачених спеціальним законодавством заходів
стягнення податкового боргу чи недоїмки зі сплати єдиного внеску на
загальнообов`язкове державне соціальне страхування, якщо такі заходи не
призвели до погашення боргу, може бути передумовою для
ініціювання контролюючим органом справи про банкрутство боржника.
43. Подібний за змістом висновок щодо застосування ч.7 ст.11 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладений у постановах ВС від 29.05.2019 у справі №
924/687/18, від 04.12.2018 у справі № 920/1141/16, від 26.12.2018 у справі №
908/2229/17, від 20.02.2020 у справі № 910/19276/16 та не втратив своєї
актуальності із введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ, оскільки зазначена норма містила аналогічну абзацу 6 ч.2
ст.34 КУзПБ вимогу щодо подання
контролюючим органом доказів вжиття заходів до отримання відповідної
заборгованості у встановленому законодавством порядку.
Щодо відкриття провадження у справі про
банкрутство за заявою контролюючого органу
44. Відповідно до ч.1 ст.35
КУзПБ, у разі відсутності підстав для відмови у
прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття
провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до
розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
45. Згідно
з ч.1 ст.39 КУзПБ перевірка
обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для
відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом
у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим
Кодексом.
46. У
підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує
пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші
питання, пов`язані з розглядом справи (ч.2 ст.39 КУзПБ).
47. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора,
господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання,
строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої
зобов`язання та погасити заборгованість (ч.3 ст.39 КУзПБ)
48. Відповідно
до положень ч.5 ст.39 КУзПБ за результатами розгляду заяви про відкриття
провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу
про відкриття провадження у справі або відмову у відкритті провадження у
справі.
49. Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39
КУзПБ свідчить, що правовими підставами для
відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового
зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату
звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про
право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора
(кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
50. Отже, завданням підготовчого засідання
господарського суду у розгляді заяви контролюючого органу про відкриття
провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника
(заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового
зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності
спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення
підготовчого засідання у справі.
51. Поряд із наведеним загальними правилами, у
абзаці 6 ч.2 ст.34 КУзПБ для ініціюючого кредитора - контролюючого органу
встановлено обов`язок доведення вжиття заходів щодо стягнення (погашення)
податкового боргу, іншої заборгованості у встановленому законодавством
порядку, перевірку повноти яких за наданими ініціюючим кредитором
доказами має здійснити господарський суд вирішуючи питання про наявність
підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою
контролюючого органу.
52. Невжиття контролюючим органом сукупності
передбачених ПК України заходів щодо стягнення (погашення) податкового боргу
до ініціювання цим органом провадження у справі про банкрутство боржника може
свідчити про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку
позовного провадження, серед іншого шляхом заявлення контролюючим органом вимог
про стягнення коштів з рахунків платника податків (абзац 1 п. 95.3
ст. 95 ПК України), надання дозволу на погашення
усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у
податковій заставі (абзаци 2, 3 п.95.3 ст. 95 ПК України), стягнення з дебіторів платника податку, що має
податковий борг, сум дебіторської заборгованості (абзаци 2, 3 п.95.3 ст.
95 ПК України).
53. У справі, що переглядається судами
попередніх інстанцій на підставі аналізу доданих ГУ ДПС до заяви про відкриття
провадження у справі про банкрутство Боржника документів, встановлено, що
контролюючий орган не здійснював всіх передбачених законодавством заходів щодо
погашення податкового боргу, як-то опис майна боржника в податкову заставу,
отримання дозволу суду на погашення за рахунок майна наявного у підприємства
податкового боргу, стягнення з дебіторів підприємства сум дебіторської
заборгованості, а також заходів щодо стягнення грошових коштів в рахунок
погашення податкового боргу з рахунків філій боржника.
54. Такі висновки не спростовані скаржником,
який у касаційній скарзі посилається на недоцільність та неможливість вжиття до
Боржника всіх передбачених законодавством заходів стягнення податкового боргу,
зокрема, у зв`язку з обтяженням певного майна боржника іпотекою та податковою
заставою, а також через ненадання боржником інформації щодо його активів на
запит контролюючого органу.
55. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком
апеляційного суду про те, що з огляду на існування суперечностей між ініціюючим
кредитором та боржником з приводу їх прав та обов`язків і невжиття заявником
всіх заходів стягнення податкового боргу за процедурою, передбаченою ПК України, заява ГУ ДПС про
відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника не відповідає змісту
визначених ст.34 КУзПБ вимог, а між
сторонами існує спір про право, що є підставою для відмови у відкритті
провадження у справі про банкрутство.
56. Відтак, колегія суддів касаційної
інстанції відхиляє доводи касаційної скарги через їх безпідставність та
зауважує, що визначена скаржником підстава касаційного оскарження - відсутність
висновку Верховного Суду щодо ініціювання органом доходів і зборів справи про
банкрутство боржника у разі наявності боргів і у його філій, не відповідає
мотивам оскаржуваного судового рішення, отже не входить до предмету розгляду та
не може мати вирішального значення у цій справі за встановлених судами
попередніх інстанцій обставин.
57. З огляду на надане вище Верховним Судом тлумачення вимог
абзацу 6 ч.2 ст.34 КУзПБ при ініціюванні податковим органом справи про
банкрутство боржника, наявність боргів і у його філій не змінюватиме обов`язку
подання доказів вжиття заходів щодо стягнення (погашення) податкового боргу,
адже у п. 87.6 статті 87 ПК України визначено,
що у разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим
підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для погашення його грошового
зобов`язання або податкового боргу, джерелом погашення грошового зобов`язання
або податкового боргу такого платника податків є майно такої юридичної особи,
на яке може бути звернено стягнення згідно з цим Кодексом. Порядок застосування
пунктів 87.5 і 87.6 цієї статті визначається центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
58. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника
щодо необхідності переоцінки фактичних обставин та зібраних у справі доказів,
адже це виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, який в
силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені
ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або
додатково перевіряти докази.
59. Наведене узгоджується з висновком ВП
ВС у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц за яким
встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою
судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та
отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а
оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то
суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку
доказів.
60. В контексті зазначеного Верховний Суд
звертається до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов
проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі
"Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових
органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових
помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового
розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження
вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну
силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення
фундаментальних порушень.
