ПОСТАНОВА 16 грудня 2021 року, Справа № 922/5022/15, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102147589
У справі про банкрутство ПП
"НВ-Інвест" (далі-Боржник), провадження у якій відкрито 05.10.2015, а
26.04.2016 Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, 18.11.2019
ОСОБА_1 подала до суду заяву з вимогами до боржника на загальну суму 1,9 млн
грн та 3842 грн судових витрат, які виникли у неї внаслідок відчуження
30.01.2018 (постанова та акт ДВС) її власного майна, що перебувало в іпотеці
ПАТ "Банк Форум", правонаступником якого в даній справі є ТОВ
"Респектплюс", та сплати таким чином частини основного зобов`язання Боржника
за кредитним договором від 20.03.2008. Місцевий
г/с ухвалою від 24.06.2021 грошові вимоги відхилив, мотивував тим, що вимоги ОСОБА_1 не є поточними, оскільки в 2018
році у Боржника не могли виникнути будь-які додаткові зобов`язання, і що заявник
обрав спосіб захисту, для якого законом визначено спеціальний порядок, який включає
в себе подання до суду заяви про заміну кредитора у справі в частині суми 1,9
млн грн на підставі ст. 43 КУзПБ (ст.52 ГПК України).
Апеляційний г/с 22.09.2021 постановою від 22.09.2021 ухвалив нове
рішення, яким грошові вимоги визнав, мотивував припиненням відповідно ст.598,
599 ЦК України у відповідній частині основного зобов’язання Боржника перед ТОВ
“Респектплюс” та виникненням регресного зобов`язання у Боржника щодо
відшкодування частково виконаного зобов`язання на користь ОСОБА_1, які є поточними
та мають погашаються в порядку черговості, визначеної ст.64 цього
Кодексу. Верховний
Суд скасував постанову апеляційного г/с та залишив в силі ухвалу суду першої
інстанції, вказавши, що вірним є висновок суду першої інстанції про те, що до
ОСОБА_1 перейшли права кредитора за кредитним договором від 20.03.2008 у
розмірі 1,9 млн. грн.; ОСОБА_1 не подала відповідної заяви про заміну сторони
правонаступником, проте не позбавлена такого права на теперішній час; інший
підхід зумовить подвійне визнання боргового зобов`язання банкрута: як
конкурсного (залишиться за первісним кредитором) та поточного (за іпотекодавцем
- майновим поручителем), що є неприпустимим.
Короткі висновки:
36. …, якщо основне зобов`язання припиняється внаслідок
задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, то відбувається
заміна особи в зобов`язанні (суброгація), і майновий поручитель набуває
всіх прав кредитора за основним зобов`язанням (ч.2 ст.11 Закону України "Про іпотеку").
37. …, якщо майновий поручитель добровільно виконав повністю або
частково забезпечене основне зобов`язання і при цьому не відбулося
звернення стягнення на предмет іпотеки, то майновий поручитель вправі вимагати
у боржника стягнення раніше сплаченої суми; це право виникає в силу ст.42 Закону України "Про іпотеку", і його правова природа є регресною.
39. Відтак критерієм розмежування прав майнового поручителя,
який виконав забезпечене основне зобов`язання, є добровільність такого
виконання (регресна природа вимог майнового поручителя) або примусовість
виконання (суброгація).
49….поточні вимоги у кредиторів можуть виникнути в період з
моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника і до моменту
прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом.
51-52. …, в силу положень ст.43
КУзПБ у разі вибуття чи заміни кредитора у
справі про банкрутство г/с за заявою правонаступника або іншого учасника
(учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на
будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про
банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само,
як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник змінив. Тобто,
імперативно встановлюється обов`язок правонаступника або іншого учасника
(учасників) подати до суду відповідну заяву про заміну сторони
правонаступником, а суд здійснює таку заміну і відповідно ухвала суду з цього
питання є підставою для внесення змін до реєстру вимог кредиторів у справі про
банкрутство.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
22.Частиною 1 ст.546 ЦК України унормовано, що виконання зобов`язання може
забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням,
завдатком.
23.Згідно з положеннями ст.1
Закону України "Про іпотеку" та ст.572, 575 ЦК України іпотека
- це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у
володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право
в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати
задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими
кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
24.Частиною 1 ст. 1 Закону
України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодавцем
може бути боржник за основним зобов`язанням або майновий поручитель -
особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання
зобов`язання іншої особи-боржника.
25.Відповідно до ст.3
Закону України "Про іпотеку" іпотека
має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до
припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного
договору.
26.Слід зауважити, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель
має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному
обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час
виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми
боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами
договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним
зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається
на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне
зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які
дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії
основного основного зобов`язання (ч.1 і 2 ст.7 Закону України "Про іпотеку").
27.Положеннями ст.11 цього
Закону встановлено, що майновий поручитель
несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником
основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина
перша). У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки
майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням (частина
друга).
28.Згідно зі ст.17 наведеного Закону іпотека припиняється у разі:
припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного
договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття
іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного
договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди),
якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є
земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення
(втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших
підстав, передбачених цим Законом.
29.Відповідно до ст.35
вказаного Закону у разі порушення основного
зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає
іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову
вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст
порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш
ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет
іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку
вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі
прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового
врегулювання на підставі договору (частина перша).
30.При цьому положення ч.1 цієї статті не є перешкодою для реалізації
права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених
прав до суду у встановленому законом порядку (ч.2).
31.Вимога, встановлена ч.1 цієї статті, не перешкоджає
іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним
договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким
повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета
іпотеки (ч.3).
32.Згідно із ст.42 наведеного Закону боржник вправі до дня продажу
предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним
зобов`язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з
відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю,
включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам
(оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів
тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на
прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є
недійсними.
33.Частиною 3 цієї статті визначено зокрема, що майновий поручитель
може виконати основне зобов`язання за боржника з наслідками, аналогічними
вищенаведеним. Цією нормою також передбачено, що майновий поручитель, який
виконав основне зобов`язання повністю або в частині, має право вимагати від
боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.
34.Із наведених положень Закону
України "Про іпотеку" вбачається, що у
разі виконання майновим поручителем зобов`язання у відповідній частині, він має
право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.
35.Аналіз положень ст.11 та 42 Закону України "Про
іпотеку" свідчить, що ці норми визначають правові
наслідки різних ситуацій - задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки (ст.11
Закону України "Про іпотеку") і добровільного
повного або часткового виконання майновим поручителем обов`язку боржника (ст.42
Закону України "Про іпотеку").
36.Тобто якщо основне зобов`язання припиняється внаслідок
задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, то відбувається
заміна особи в зобов`язанні (суброгація), і майновий поручитель набуває
всіх прав кредитора за основним зобов`язанням (ч.2 ст.11 Закону України "Про іпотеку").
37.Разом з тим, якщо майновий поручитель добровільно виконав повністю
або частково забезпечене основне зобов`язання і при цьому не
відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки, то майновий поручитель
вправі вимагати у боржника стягнення раніше сплаченої суми; це право
виникає в силу ст.42 Закону України
"Про іпотеку", і його правова природа є
регресною.
38.Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 11.10.2018
у справі № 910/22722/17.
39.Відтак критерієм розмежування прав майнового поручителя, який
виконав забезпечене основне зобов`язання, є добровільність такого виконання
(регресна природа вимог майнового поручителя) або примусовість виконання
(суброгація).
40.Більше того, положення ст.42
Закону України "Про іпотеку" врегульовують
наслідки виконання основного зобов`язання до моменту реалізації предмета
іпотеки, тобто добровільне виконання основного зобов`язання, чого не мало місця
у цій справі.
41.Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що …
42.Тобто, мала місце примусова реалізація предмета іпотеки та
відбулося задоволення частини вимог іпотекодержателя за рахунок предмета
іпотеки.
43.Статтею
514 ЦК України передбачено, що до нового
кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі i на
умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено
договором або законом.
44.За таких обставин є вірним висновок суду першої інстанції про
те, що до ОСОБА_1 перейшли права кредитора за кредитним договором від
20.03.2008 … у розмірі 1 960 356,30 грн.
45.Водночас, посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію,
наведену у постанові ВС від 18.04.2019 у справі №910/5105/18, є безпідставним,
оскільки обставини справи, матеріально-правове регулювання правовідносин у
справі № 910/5105/18 та у справі, що нині переглядається, є абсолютно різними.
46.Щодо визначення природи виникнення вимог ОСОБА_1 слід вказати, що
згідно зі ст.38 Закону про
банкрутство в редакції після 19.01.2013, за
нормами якого ПП "НВ-Інвест" визнано банкрутом, з дня прийняття г/с
постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у
банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у т. ч. зі сплати податків і
зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із
здійсненням ліквідаційної процедури.
47.Аналогічні положення викладені у ст.59 КУзПБ.
48.Поточними є кредитори за вимогами до боржника, що виникли після
відкриття провадження у справі про банкрутство (ч.1 ст. 59 КУзПБ).
49.Відтак, аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що поточні
вимоги у кредиторів можуть виникнути в період з моменту відкриття провадження у
справі про банкрутство боржника і до моменту прийняття судом постанови про
визнання боржника банкрутом. У цій справі це період з 05.10.2015 до
26.04.2016.
…
51…, в силу положень ст.43
КУзПБ у разі вибуття чи заміни кредитора у
справі про банкрутство г/с за заявою правонаступника або іншого учасника
(учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на
будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про
банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само,
як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник змінив.
52.Тобто, імперативно встановлюється обов`язок правонаступника або
іншого учасника (учасників) подати до суду відповідну заяву про заміну
сторони правонаступником, а суд здійснює таку заміну і відповідно ухвала
суду з цього питання є підставою для внесення змін до реєстру вимог кредиторів
у справі про банкрутство.
53.Водночас, ОСОБА_1 не подала відповідної заяви, проте вона не позбавлена такого права на теперішній час.
54.Необхідно звернути увагу, що інший підхід до визначення природи виникнення вимог кредитора (конкурсні чи поточні) зумовить подвійне визнання боргового зобов`язання банкрута: як конкурсного (залишиться за первісним кредитором) та поточного (за іпотекодавцем - майновим поручителем). Зокрема, за подібної ситуації можливим буде визнання зобов`язання, яке виконане іпотекодавцем, та відображення в реєстрі вимог основного боргового зобов`язання (чи його частини, як у цій справі), що є неприпустимим.
