ЗАЯВА АРБІТРАЖНОГО КЕРУЮЧОГО ПРО ЗАМІНУ КРЕДИТОРА ПРАВОНАСТУПНИКОМ В ЧАСТИНІ СТЯГНЕННЯ НА КОРИСТЬ АРБІТРАЖНОГО КЕРУЮЧОГО ГРОШОВОЇ ВИНАГОРОДИ

ПОСТАНОВА 04 лютого 2022 року, cправа №  910/5201/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова В.С., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/103371241

---

У справі про банкрутство ТОВ "Укртехпромлізинг", (ділі-боржник), провадження у якій було відкрито 01.06.2018, а 20.03.2019 Боржника визано банкрутом, 27.04.2021 до г/с надійшла заява арбітражного керуючого про заміну кредитора правонаступником, а саме, ТОВ "Оіл Трейд Сервіс" його правонаступником - ТОВ "ФК "Голдана Плюс" в частині стягнення на користь арбітражного керуючого грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора Боржника в період з 20.03.2019 по 31.01.2020 в розмірі 84 002,53 грн. Місцевий г/с ухвалою від 28.07.2021 заяву арбітражного керуючого задовольнив, встановивши, що ТОВ "ФК "Голдана Плюс" є правонаступником ТОВ "Оіл Трейд Сервіс" відповідно до ухвали г/с від  26.03.2021, дійшов висновку, що до нового кредитора переходять права та обов`язки первісного кредитора у зобов`язанні, зокрема, в частині стягнення на користь арбітражного керуючого грошової винагороди. Апеляційний г/с постановою   від 19.10.2021 прийняв нове рішення, яким в задоволенні заяви арбітражного керуючого відмовив, з посиланням на ст.509, 510, 520 ЦК України та правові висновки, викладені у постанові ВС від 21.08.2018 у справі № 2/223/09, виходив з того, що перехід обов`язку з виконання зобов`язання з оплати винагороди арбітражного керуючого відбувся без згоди ТОВ "ФК "Голдана Плюс", а договір про відступлення права вимоги від 03.03.2021 не охоплює правовідносин, які виникли із зобов`язань з виплати грошової винагороди ліквідатору. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення,вказавши, що жодних  змін  у  матеріально-правових відносинах між арбітражним керуючим та ТОВ "Оіл Трейд Сервіс" не відбулось, тому відсутні підстави для заміни боржника при виконанні ухвали г/с від 12.02.2021; скаржником не наведено обставин неможливості виконання вказаної ухвали та наявності перешкод у стягненні грошової винагороди арбітражного керуючого на її підставі,  а відтак - доказів на підтвердження існування загрози порушення прав позивача, за захистом якого останній звернувся до суду.

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ø За змістом ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ø Законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво). Оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам".

Ø За загальним визначенням, правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки.

Ø Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника.

Ø Разом з тим, процесуальне правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах, внаслідок заміни суб`єктів права або обов`язку в матеріальних правовідносинах, тобто, спочатку має відбутися заміна у матеріальних відносинах, щодо яких розглянутий спір, а потім, як наслідок, здійснюватися процесуальне правонаступництво.

Ø Приписами ст.52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Ø Відповідно до ст.43 КУзПБ у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство г/с за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі.

Ø Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Ø Системний аналіз положень ст.1, 45 КУзПБ,  статей 512, 514 ЦК України та ст.52 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що у справах про банкрутство на будь-якій стадії їх розгляду можливе сингулярне правонаступництво кредитора у разі вибуття чи заміни кредитора у зобов`язанні. В такому випадку г/с за заявою правонаступника здійснює заміну первісного кредитора правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі.

Ø Водночас, як було встановлено судом апеляційної інстанції, заміна кредитора ТОВ "Оіл Трейд Сервіс" його правонаступником - ТОВ "ФК "Голдана" в матеріальних правовідносинах відбулась на підставі договору про відступлення права вимоги № А1 від 03.03.2021, умови якого не охоплюють правовідносини щодо зобов`язань первісного кредитора по оплаті грошової винагороди арбітражному керуючому Шведюк Л.П.

Ø За ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2021, на яку посилається скаржник, відбулось сингулярне (часткове) правонаступництво, а саме, здійснено заміну кредитора за вимогами до банкрута ТОВ "Укртехпромлізинг", у зв`язку із відступленням права вимоги ТОВ "Оіл Трейд Сервіс" за грошовими вимогами по кредитному договору № GC2013-00009 від 18.03.2013  з додатковими угодами до нього, до ТОВ "ФК "Голдана".

Ø Відтак, відступлення вимоги (сингулярне правонаступництво) за договором №А1 від 03.03.2021, в даному випадку, не тягне заміни сторони у зобов`язанні щодо оплати послуг арбітражного керуючого, в порядку ст.52 ГПК України, оскільки, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов`язків, не є заміною сторони у спірному правовідношенні.

Ø Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 21.08.2018 у справі №2/223/09.

Ø При цьому, як вбачається зі змісту ухвал Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 та від 26.03.2021, зобов`язання з оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого виникло в силу приписів КУзПБ  за період виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора до моменту укладення договору про відступлення права вимоги № А1 від 03.03.2021.

Ø Згідно постанови ВП ВС від 16.02.2021 у справі №911/3411/14, правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Ø Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ø За змістом ст.524, 533 - 535 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Ø Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Ø Водночас, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено апеляційним судом, жодних  змін  у  матеріально-правових відносинах між скаржником Шведюк Л.П. та ТОВ "Оіл Трейд Сервіс" не відбулось, тому відсутні підстави для заміни боржника при виконанні ухвали Господарського суду міста Києві від 12.02.2021 у справі № 910/5201/18.

Ø В касаційній скарзі скаржником не наведено обставин неможливості виконання ухвали Господарського суду міста Києві від 12.02.2021 у справі №910/5201/18 та наявності перешкод у стягненні грошової винагороди арбітражного керуючого Шведюк Л.П. за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Укртехпромлізинг" в період з 20.03.2019 по 31.01.2020 з ТОВ "Оіл Трейд Сервіс" на підставі вказаної ухвали,  а відтак - доказів на підтвердження існування загрози порушення прав позивача, за захистом якого останній звернувся до суду.

ПИТАННЯ ПРАВ МАЙНОВОГО ПОРУЧИТЕЛЯ, ЯКИЙ ВИКОНАВ ЗАБЕЗПЕЧЕНЕ ОСНОВНЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ БОРЖНИКА (ПРАВО РЕГРЕСУ ЧИ СУБРОГАЦІЯ?)

ПОСТАНОВА 16 грудня 2021 року, Справа №  922/5022/15, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102147589

---

У справі про банкрутство ПП "НВ-Інвест" (далі-Боржник), провадження у якій відкрито 05.10.2015, а 26.04.2016 Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, 18.11.2019 ОСОБА_1 подала до суду заяву з вимогами до боржника на загальну суму 1,9 млн грн та 3842 грн судових витрат, які виникли у неї внаслідок відчуження 30.01.2018 (постанова та акт ДВС) її власного майна, що перебувало в іпотеці ПАТ "Банк Форум", правонаступником якого в даній справі є ТОВ "Респектплюс", та сплати таким чином частини основного зобов`язання Боржника за кредитним договором від 20.03.2008.  Місцевий г/с ухвалою від 24.06.2021 грошові вимоги відхилив, мотивував тим, що  вимоги ОСОБА_1 не є поточними, оскільки в 2018 році у Боржника не могли виникнути будь-які додаткові зобов`язання, і що заявник обрав спосіб захисту, для якого законом визначено спеціальний порядок, який включає в себе подання до суду заяви про заміну кредитора у справі в частині суми 1,9 млн грн на підставі ст. 43 КУзПБ (ст.52 ГПК України). Апеляційний г/с 22.09.2021 постановою від 22.09.2021 ухвалив нове рішення, яким грошові вимоги визнав, мотивував припиненням відповідно ст.598, 599 ЦК України у відповідній частині основного зобов’язання Боржника перед ТОВ “Респектплюс” та виникненням регресного зобов`язання у Боржника щодо відшкодування частково виконаного зобов`язання на користь ОСОБА_1, які є поточними та мають погашаються в порядку черговості, визначеної ст.64 цього Кодексу.  Верховний Суд скасував постанову апеляційного г/с та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, вказавши, що вірним є висновок суду першої інстанції про те, що до ОСОБА_1 перейшли права кредитора за кредитним договором від 20.03.2008 у розмірі 1,9 млн. грн.; ОСОБА_1 не подала відповідної заяви про заміну сторони правонаступником, проте не позбавлена такого права на теперішній час; інший підхід зумовить подвійне визнання боргового зобов`язання банкрута: як конкурсного (залишиться за первісним кредитором) та поточного (за іпотекодавцем - майновим поручителем), що є неприпустимим.  

---

Короткі висновки:

36. …, якщо основне зобов`язання припиняється внаслідок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, то відбувається заміна особи в зобов`язанні (суброгація), і майновий поручитель набуває всіх прав кредитора за основним зобов`язанням (ч.2 ст.11 Закону України "Про іпотеку"). 

37. …, якщо майновий поручитель добровільно виконав повністю або частково забезпечене основне зобов`язання і при цьому не відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки, то майновий поручитель вправі вимагати у боржника стягнення раніше сплаченої суми; це право виникає в силу ст.42 Закону України "Про іпотеку", і його правова природа є регресною.

39. Відтак критерієм розмежування прав майнового поручителя, який виконав забезпечене основне зобов`язання, є добровільність такого виконання (регресна природа вимог майнового поручителя) або примусовість виконання (суброгація).

49….поточні вимоги у кредиторів можуть виникнути в період з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника і до моменту прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом.

51-52. …, в силу положень ст.43 КУзПБ у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство г/с за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник змінив. Тобто, імперативно встановлюється обов`язок правонаступника або іншого учасника (учасників) подати до суду відповідну заяву про заміну сторони правонаступником, а суд здійснює таку заміну і відповідно ухвала суду з цього питання є підставою для внесення змін до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство.

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

22.Частиною 1 ст.546 ЦК України унормовано, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

23.Згідно з положеннями ст.1 Закону України "Про іпотеку" та ст.572, 575 ЦК України іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

24.Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодавцем може бути боржник за основним зобов`язанням або майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

25.Відповідно до ст.3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

26.Слід зауважити, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного основного зобов`язання (ч.1 і 2 ст.7 Закону України "Про іпотеку").

27.Положеннями ст.11 цього Закону встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша). У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням (частина друга).

28.Згідно зі ст.17 наведеного Закону іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

29.Відповідно до ст.35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша).

30.При цьому положення ч.1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч.2).

31.Вимога, встановлена ч.1 цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (ч.3).

32.Згідно із ст.42 наведеного Закону боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов`язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними.

33.Частиною 3 цієї статті визначено зокрема, що майновий поручитель може виконати основне зобов`язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним. Цією нормою також передбачено, що майновий поручитель, який виконав основне зобов`язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

34.Із наведених положень Закону України "Про іпотеку" вбачається, що у разі виконання майновим поручителем зобов`язання у відповідній частині, він має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

35.Аналіз положень ст.11 та 42 Закону України "Про іпотеку" свідчить, що ці норми визначають правові наслідки різних ситуацій - задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки (ст.11 Закону України "Про іпотеку") і добровільного повного або часткового виконання майновим поручителем обов`язку боржника (ст.42 Закону України "Про іпотеку").

36.Тобто якщо основне зобов`язання припиняється внаслідок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, то відбувається заміна особи в зобов`язанні (суброгація), і майновий поручитель набуває всіх прав кредитора за основним зобов`язанням (ч.2 ст.11 Закону України "Про іпотеку").

37.Разом з тим, якщо майновий поручитель добровільно виконав повністю або частково забезпечене основне зобов`язання і при цьому не відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки, то майновий поручитель вправі вимагати у боржника стягнення раніше сплаченої суми; це право виникає в силу ст.42 Закону України "Про іпотеку", і його правова природа є регресною.

38.Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 11.10.2018 у справі № 910/22722/17.

39.Відтак критерієм розмежування прав майнового поручителя, який виконав забезпечене основне зобов`язання, є добровільність такого виконання (регресна природа вимог майнового поручителя) або примусовість виконання (суброгація).

40.Більше того, положення ст.42 Закону України "Про іпотеку" врегульовують наслідки виконання основного зобов`язання до моменту реалізації предмета іпотеки, тобто добровільне виконання основного зобов`язання, чого не мало місця у цій справі.  

41.Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що …

42.Тобто, мала місце примусова реалізація предмета іпотеки та відбулося задоволення частини вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.

43.Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі i на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

44.За таких обставин є вірним висновок суду першої інстанції про те, що до ОСОБА_1 перейшли права кредитора за кредитним договором від 20.03.2008 … у розмірі 1 960 356,30 грн.

45.Водночас, посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, наведену у постанові ВС від 18.04.2019 у справі №910/5105/18, є безпідставним, оскільки обставини справи, матеріально-правове регулювання правовідносин у справі № 910/5105/18 та у справі, що нині переглядається, є абсолютно різними.

46.Щодо визначення природи виникнення вимог ОСОБА_1 слід вказати, що згідно зі ст.38 Закону про банкрутство в редакції після 19.01.2013, за нормами якого ПП "НВ-Інвест" визнано банкрутом, з дня прийняття г/с постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у т. ч. зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

47.Аналогічні положення викладені у ст.59 КУзПБ.

48.Поточними є кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (ч.1 ст. 59 КУзПБ).

49.Відтак, аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що поточні вимоги у кредиторів можуть виникнути в період з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника і до моменту прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом. У цій справі це період з 05.10.2015 до 26.04.2016.

…

51…, в силу положень ст.43 КУзПБ у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство г/с за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник змінив.

52.Тобто, імперативно встановлюється обов`язок правонаступника або іншого учасника (учасників) подати до суду відповідну заяву про заміну сторони правонаступником, а суд здійснює таку заміну і відповідно ухвала суду з цього питання є підставою для внесення змін до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство.

53.Водночас, ОСОБА_1 не подала відповідної заяви, проте вона не позбавлена такого права на теперішній час. 

54.Необхідно звернути увагу, що інший підхід до визначення природи виникнення вимог кредитора (конкурсні чи поточні) зумовить подвійне визнання боргового зобов`язання банкрута: як конкурсного (залишиться за первісним кредитором) та поточного (за іпотекодавцем - майновим поручителем). Зокрема, за подібної ситуації можливим буде визнання зобов`язання, яке виконане іпотекодавцем, та відображення в реєстрі вимог основного боргового зобов`язання (чи його частини, як у цій справі), що є неприпустимим.  

ПИТАННЯ ПРАВОНАСТУПНИЦТВА У РАЗІ НЕОДНОРАЗОВОГО ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВА ВИМОГИ ДО БОРЖНИКА

ПОСТАНОВА ВС 19.05.2021, Справа №  925/236/15, колегія суддів КГС: Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/97099228

---

Провадження у справі про банкрутство Боржника було порушено у 2015 році в загальному в порядку, передбаченому  Законом про банкрутство і в цьому ж році Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. У вересні 2020 року Банк (ініціюючий кредитор) подав заяву про заміну його правонаступником – Фінансовою компанією, у задоволенні якої місцевий г/с відмовив ухвалою від 26.11.2020, що мотивовано недоведенням заявником факту існування у Фінансової компанії документів, які підтверджують, що вона має право вимоги до Боржника. За апеляційною скаргою Банку було відкрите апеляційне провадження, під час якого у січні 2021 року фізична особа (ОСОБА_1) звернулась до апеляційного суду з клопотанням про заміну ініціюючого кредитора (Банку) у справі про банкрутство Боржника на ОСОБА_1.  Клопотання мотивовано набуттям ОСОБА_1 прав кредитора, оскільки ОСОБА_1 уклала та виконала договір відступлення права вимоги, за яким Фінансова компанія відступила на користь ОСОБА_1 право вимоги до Боржника за кредитними договорами, укладеними між Банком та Боржником, а Фінансова компанія перед відступленням цього права на користь ОСОБА_1 набула його шляхом відступлення Банком права вимоги до Боржника на користь Фінансової компанії. У лютому 2021 року апеляційний г/с ухвалив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну кредитора правонаступником. Рішення суду мотивоване передчасністю заяви, оскільки відповідне право вимоги до Боржника ОСОБА_1 набуто від Фінансової компанії, тоді як судове рішення, а саме ухвала суду першої інстанції від 26.11.2020, винесена за результатами розгляду заяви первісного кредитора - Банку, про заміну його правонаступником – Фінансовою компанією, є предметом апеляційного розгляду, у межах якого ОСОБА_1 і було подано заяву про заміну кредитора правонаступником. Також суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надала докази набуття права вимоги до Боржника на суму визнаних у цій справі вимог безпосередньо від Банку.  ВС погодився із висновками апеляційного суду про передчасність заяви ОСОБА_1 про заміну кредитора - Банку правонаступником - ОСОБА_1 та залишив касаційну скаргу без задоволення.

---

Короткі висновки:

7.9  …норми як матеріального права, а саме положення ст. 512, 514 ЦК України, 43 КУзПБ, так і процесуального права- ст. 52 ГПК України, не забороняють неодноразове здійснення правонаступництва, зокрема внаслідок неодноразової (послідовної) передачі прав кредитора іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). А тому, у разі неодноразової (послідовної) передачі прав кредитора іншій особі за правочином (відступлення права вимоги до боржника) створюється ланцюг послідовної передачі прав кредитора іншій особі.

7.10   … послідовність вчинених правочинів з передачі права вимоги вимагає від суду при вирішенні питання щодо правонаступництва стосовно останнього із набувачів цих прав (нового кредитора) дослідження всього обсягу обставин та оцінки всього обсягу доказів щодо набуття права вимоги кожним новим кредитором - за кожним із неодноразово вчинених правочинів з передачі права. Звідси, неодноразове вчинення правочинів з передачі права вимоги до боржника у ланцюгу послідовних правочинів створює залежність виникнення права (підстав) щодо правонаступництва кожним новим кредитором від наявності підстав для набуття цього права кожним із первісних кредиторів у ланцюгу правочинів з передачі права вимоги до боржника.

…  здійснення апеляційного перегляду судового рішення, за яким відмовлено у здійсненні заміни правонаступником попередньому набувачу (первісному кредитору) права вимоги до боржника, перешкоджає розгляду та вирішенню судом/апеляційним судом питання про правонаступництво наступного набувача (нового кредитора) права вимоги.

---

Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо особливостей правонаступництва у разі неодноразового відступлення права вимоги до боржника

7.1   За змістом ст. 512 ЦК України підставою для заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої цієї статті).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.517 цього Кодексу первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, законодавець передбачив можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво).

7.2   Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

7.3   Питання правонаступництва у справі про банкрутство врегульовано статтею 43 КУзПБ, відповідно до якої у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

7.4   Водночас існує істотна відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство, передбаченого нормами КУзПБ, і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, передбаченим ГПК України.

Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №   918/335/17 дійшла висновку про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

Перша з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

Питання заміни кредитора правонаступником, що врегульовано нормами спеціального законодавства (ст. 43 КУзПБ), належить до першої групи питань.

Щодо спорів, які згідно зі ст. 7 КУзПБ розглядаються за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство мають застосовуватися загальні положення щодо правонаступництва, передбачені ГПК України, і зокрема ст.52 цього Кодексу. Для заміни кредитора у справі про банкрутство, вимоги якого включено до реєстру кредиторських вимог, правонаступником, мають застосовуватися спеціальні норми законодавства про банкрутство (стаття 43 КУзПБ).

При цьому, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 12 ГПК України, норми Закону про банкрутство (КУзПБ) застосовуються переважно як спеціальні норми права. У випадках відсутності в спеціальному Законі з питань банкрутства (КУзПБ) іншого врегулювання інституту правонаступництва, норми чинного ГПК України мають застосовуватися як загальні норми процесуального права.

У цих висновках Суд звертається до висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС, що викладені у постанові від 27.02.2020 у справі №   911/806/17.

7.5    Враховуючи викладене та правову позицію ВП ВС, наведену в постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, вирішення першої групи питань врегульовано нормами законодавства з питань банкрутства (Закон про банкрутство, КУзПБ). Норми чинного ГПК   України, як загальні норми процесуального права, підлягають застосуванню у випадках відсутності в законодавстві, що регулює процедуру банкрутства, іншого врегулювання інституту правонаступництва.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів палати з розгляду справ про банкрутство КГС від 28.01.2021 у справі №   50/311-б.

7.6          Отже, враховуючи наведені висновки  (пункти 7.4, 7.5) за змістом положень статей 1, 14 Закону про банкрутство, статей 1, 45, 46, 47 КУзПБ, статей 512, 514 ЦК України, статті 52 ГПК України суд, вирішуючи у справах про банкрутство за заявою правонаступника питання щодо заміни первісного кредитора правонаступником у разі сингулярного правонаступництва кредитора (внаслідок вибуття чи заміни первісного кредитора у зобов`язанні), має виходити з того, що заява правонаступника повинна містити виклад обставин, що обґрунтовують таке правонаступництво, розмір вимог нового кредитора із визначенням їх черговості та визначенням їх правової природи за укладеним договором відступлення прав вимоги (конкурсні, поточні, забезпечені або не забезпечені заставою майна боржника), з окремим виділенням суми неустойки (штрафу, пені).

При цьому суд, виходячи з положень статей 86, 233, 237, 238 ГПК України, ст.1, 14, 15 Закону про банкрутство, статей 1, 45,46, 47 КУзПБ має встановити ці обставини та обґрунтувати у своєму рішенні підстави відхилення або прийняття доводів та обставин, на які посилається правонаступник, зазначити розмір вимог, щодо яких здійснюється таке правонаступництво та їх черговість, оскільки за наслідком прийняття такого рішення вносяться зміни до затвердженого реєстру вимог кредиторів.

Також суд має враховувати, що вимоги кредитора мають бути чинними на момент розгляду заяви кредитора судом, інакше їх визнання може перешкодити визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів іншої особи, яка набула прав вимоги первісного (первісних кредиторів у випадку декількох відступлень прав вимоги) або обліку в реєстрі вимог, які припинили своє існування (погасилися), внаслідок чого кількість голосів кредиторів може не відображати реального пасиву конкурсних вимог до боржника.

7.7   Закріплені ст.129 Конституції України принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, як одних із основних засад судочинства, а також принципи господарського судочинства, що передбачають здійснення правосуддя на засадах рівності перед законом і судом, верховенства права, змагальності, диспозитивності, пропорційності та обов`язковості судових рішень (ст. 7, 11,13, 14, 18 ГПК України) покладають на заявника обов`язок подати докази набуття прав вимоги в оригіналах документів та обґрунтування їх переданими новому кредитору документами, що підтверджують дійсність відступленого права.

Такий висновок випливає із необхідності дослідження судом, у разі сингулярного правонаступництва, як обсягу переданого права, так і структури відступлених вимог, оскільки за наслідком розгляду такої заяви передбачається внесення змін до реєстру вимог кредиторів, яким вимоги кредиторів заносяться до різної черговості відповідно до Закону про банкрутство, КУзПБ.

А тому, покладеному на кредитора (нового кредитора) згідно з нормами ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, ч. 3 ст. 45 КУзПБ обов`язку подати докази в обґрунтування кредиторських вимог, кореспондує обов`язок нового кредитора надати суду у справі про банкрутство докази дійсності його грошових вимог на момент передання права вимоги, зокрема, вимог за кредитним договором, які можуть бути задоволені третіми особами (поручителями, майновими поручителями, за наслідком реалізації заставного майна) з огляду на значний, обумовлений законом, час процедури у справі про банкрутства. Цей обов`язок випливає із положень ч. 1 ст. 514 ЦК   України, відповідно до яких до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.06.2018 у справі № 5023/7064/11.

7.8          У зв`язку із викладеним Суд дійшов висновку, що розгляд у справі про банкрутство заяви про заміну кредитора правонаступником в порядку статті 43 КУзПБ за правових підстав, передбачених статтями 512, 514 ЦК України, вимагає оцінки судом аргументів заявника щодо зазначених ним підстав для здійснення заміни кредитора правонаступником, відповідно, дослідження та оцінки судом відповідних доказів, зокрема тих, на які послалась заявниця - ОСОБА_1 , обґрунтовуючи та підтверджуючи свої вимоги, при зверненні із відповідною заявою у цій справі: договорів відступлення права вимоги, актів приймання-передачі прав вимоги, актів приймання-передачі документів, розрахункових документів тощо.

7.9          Поряд з наведеним Суд зазначає, що норми як матеріального права, а саме положення ст. 512, 514 ЦК України, 43 КУзПБ, так і процесуального права- ст. 52 ГПК України, не забороняють неодноразове здійснення правонаступництва, зокрема внаслідок неодноразової (послідовної) передачі прав кредитора іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

А тому, у разі неодноразової (послідовної) передачі прав кредитора іншій особі за правочином (відступлення права вимоги до боржника) створюється ланцюг послідовної передачі прав кредитора іншій особі.

7.10          До викладеного, з урахуванням висновків в пунктах 7.6, 7.7 (щодо порядку розгляду та оцінки судом аргументів щодо підстав для здійснення у справі про банкрутство заміни кредитора правонаступником, яка ґрунтується на правочині з передачі права вимоги до боржника) також слід додати, що послідовність вчинених правочинів з передачі права вимоги вимагає від суду при вирішенні питання щодо правонаступництва стосовно останнього із набувачів цих прав (нового кредитора) дослідження всього обсягу обставин та оцінки всього обсягу доказів щодо набуття права вимоги кожним новим кредитором - за кожним із неодноразово вчинених правочинів з передачі права вимоги.

Звідси, неодноразове вчинення правочинів з передачі права вимоги до боржника у ланцюгу послідовних правочинів створює залежність виникнення права (підстав) щодо правонаступництва кожним новим кредитором від наявності підстав для набуття цього права кожним із первісних кредиторів у ланцюгу правочинів з передачі права вимоги до боржника.

Цей висновок випливає із висновків в пунктах 7.6, 7.7 та узгоджується з положеннями статті 519 ЦК України, за правилами якої допускається передача лише дійсної вимоги.

Виняток з цього висновку становить, коли за наслідками вчинення кожного із правочинів з передачі права вимоги суд за заявою кожного із правонаступників своїм рішенням вирішував питання про правонаступництво за вимогами кредитора до боржника, оскільки у такому разі суд здійснює дослідження обставин та оцінку доказів щодо набуття права вимоги до боржника кожним новим кредитором за кожним із правочинів, а відповідне рішення суду стає преюдицією у розумінні ст. 75   ГПК   України та, відповідно, звільняє останнього із набувачів права вимоги (нового кредитора) доводити підстави для правонаступництва кожним із попередніх (первісних кредиторів).

А тому здійснення апеляційного перегляду судового рішення, за яким відмовлено у здійсненні заміни правонаступником попередньому набувачу (первісному кредитору) права вимоги до боржника, перешкоджає розгляду та вирішенню судом/апеляційним судом питання про правонаступництво наступного набувача (нового кредитора) права вимоги.

7.11  Таким чином, за наведеної залежності права/підстав для правонаступництва новим кредитором (у разі вчинення правочину з передачі права вимоги до боржника) від наявності підстав для набуття цього права до боржника первісним кредитором у ланцюгу цих правочинів, та враховуючи:

- аргументи, якими ОСОБА_1 обґрунтовує своє клопотання про заміну Банку правонаступником - ОСОБА_1 , а саме набуття ОСОБА_1 права вимоги Банку до Боржника не від Банку, а від Фінансової компанії  на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги;

- зазначені ОСОБА_1 обставини набуття Фінансовою компанією від Банку відступленого в подальшому на користь ОСОБА_1 права вимоги до Боржника;

- встановлені апеляційним судом обставини оскарження в апеляційному порядку за скаргою Банку ухвали місцевого г/с від 26.11.2020 про відмову Банку у заміні його правонаступником – Фінансовою компанією;

- встановлені апеляційним судом обставини ненадання ОСОБА_1 на вимогу суду оригіналів документів, які б беззаперечно свідчили, що ОСОБА_1 є правонаступником Банку за вимогами до Боржника у цій справі;

Суд погоджується із правильними висновками апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі про передчасність заяви ОСОБА_1 про заміну кредитора - Банку правонаступником - ОСОБА_1, оскільки наведені обставини є перешкодою для розгляду та вирішення по суті відповідного питання за клопотанням ОСОБА_1.