Посилання

Показ дописів із міткою позовна давність. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою позовна давність. Показати всі дописи

ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ ДОГОВОРУ , ВИТРЕБУВАННЯ МАЙНА ТА ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ У КІНЦЕВОГО НАБУВАЧА. ПИТАННЯ ПОВАЖНОСТІ ПРОПУСКУ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

 ПОСТАНОВА 17.01.2023, cправа №  29/5005/6325/2011 (904/8849/21), ВС у складі колегії суддів КГС: Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/108875101


У справі про банкрутство ТОВ "Таміра" , провадження у якій було відкрито 18.05.2011 за заявою Боржника, а 02.06.2011 Боржника було визнано банкрутом,  09.11.2021, тобто більш, ніж через 10 років Боржник в особі арбітражного керуючого подав позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.06.2009, укладеного між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", яке перебувало під контролем учасників ТОВ «Таміра», а також про витребування на користь ТОВ "Таміра" нерухомого майна у кінцевого набувача - СУАП "Європоль" та припинення права власності останнього щодо цього майна. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що оскаржуваний правочин є фраудаторним, а відтак вибуття майна з власності ТОВ "Таміра" є незаконним, як і перехід права власності до ТОВ фірма "Ідалія", а зважаючи на те, що ТОВ фірма "Ідалія" не набуло у встановленому порядку права власності на спірне нерухоме майно, то відповідно і не могло передати це майно у власність іншим особам. Фраудаторність договору було обґрунтовано фактом технічного проходження коштів за майно з рахунку ТОВ фірма "Ідалія" на рахунок ТОВ "Таміра", однак з подальшим (в той же день) перерахуванням цих коштів на рахунок ІП "Аврора" (єдиним бенефіціарним власником якої був учасник ТОВ "Таміра") та зрештою - на рахунок ТОВ фірма "Ідалія" (покупця майна). Місцевий г/с рішенням від 14.02.2022 позов задовольнив частково, погодившись із доводами позивача щодо фраудаторності оспорюваного правочину та незаконності вибуття з власності позивача нерухомого майна за таким правочином. Водночас, врахувавши, що після укладення оспорюваного договору між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", відбувся поділ спірного нерухомого майна на окремі об`єкти, які були відчужені на користь інших осіб,  зазначив про те, що ефективним способом захисту прав позивача буде не визнання правочину недійсним, а саме витребування майна від кінцевого набувача, яким у даному випадку є СУАП "Європоль".  Крім того, місцевий г/с визнав поважними причини пропуску строку позовної давності ТОВ "Таміра", про застосування якої було подано відповідну заяву СУАП "Європоль"; поважними причинами були визнані здійснення управління ТОВ "Таміра" протягом тривалого часу учасниками товариства та ліквідаторами, які вчиняли дії всупереч інтересам кредиторів, які вплинули на момент звернення ТОВ "Таміра" з цим позовом, а також труднощі у виявленні ознак фраудаторності оскаржуваного договору з огляду на відсутність доступу до необхідної інформації, тощо.  Апеляційний г/с постановою від 19.09.2022 ухвалив нове рішення про відмову у позові, зазначив, що СУАП "Європоль" є добросовісним набувачем спірного майна, що виключає втручання у його право власності, а також вказав  на помилковість висновку щодо поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності.  Верховний Суд постанову апеляційного г/с скасував, а рішення місцевого г/с залишив в силі, вказав, що погоджується з місцевим г/с у тому, що оскаржуваний договір суперечить п.6 ч.1 ст.3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, а також ч.3, 6 ст.13 ЦК України як такий, що вчинений внаслідок зловживання правом власності на шкоду кредиторам та погоджується із висновками суду першої інстанції щодо поважності та об`єктивності причин пропущення строку позовної давності на звернення до суду в межах заявлених позовних вимог про витребування майна, у зв`язку з чим порушене право підлягає захисту.


Короткі висновки:

9.147…. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права.

9.153.  …, можливість належного та своєчасного захисту порушених прав підприємства-банкрута залежить від добросовісності реалізації ліквідатором своїх повноважень (прав та обов`язків), передбачених законом, адже повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом з моменту введення ліквідаційної процедури припиняються

9.181.  …, виявлення ознак фраудаторності оскаржуваного договору впродовж тривалого часу внаслідок приховування інформації … , має значення для визнання поважності причин пропуску строку позовної давності


Щодо позовної давності

9.144. Колегія суддів вважає … висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на наступне.

9.145. В ч.5 ст.267 ЦК України передбачено, що у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

9.146.При цьому позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

9.147.Судом першої інстанції враховано висновки ВС щодо застосування ч.5 ст.267 ЦК України, викладені у постанові від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, згідно з якими суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов: по-перше, особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (ст.74 ГПК України); по-друге, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права.

9.148.Колегія суддів вважає правильним є висновок суду першої інстанції про те, що самі по собі обставини порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра", а також обставини призначення ліквідаторів ТОВ "Таміра", зокрема, обставина призначення арбітражного керуючого Леонова К.Ю. ліквідатором ТОВ "Таміра" у березні 2021 року, не може розглядатися судом як виключення, що вказують на їх винятковий характер та не свідчать, на думку суду, про об`єктивність перешкоди для ТОВ "Таміра" звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно не є поважною причиною (причинами) пропуску цього строку. Однак, зазначене не є перешкодою для задоволення позовної заяви ТОВ "Таміра" про витребування спірного майна у цій справі, з огляду на те, що позивач посилається на ряд інших самостійних об`єктивних обставин, які унеможливлювали звернення з позовом у межах строків позовної давності та підтверджують поважність причин пропущення позовної давності, які є відмінними від обставин зміни ліквідатора ТОВ "Таміра".

9.149. Так, судом першої інстанції було встановлено наявність об`єктивних перешкод, які унеможливлювали обізнаність ТОВ "Таміра" як банкрута про порушення його прав внаслідок вибуття спірного майна з володіння ТОВ "Таміра" на підставі оскаржуваного фраудаторного договору купівлі-продажу у межах строку позовної давності та, як наслідок, істотно утруднювали подання ТОВ "Таміра" позовної заяви, спрямованої на захист такого права власності.

9.150. Однією з поважних причин пропуску позивачем позовної давності, яку врахував місцевий г/с, є не самі по собі обставини порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра" чи призначення того чи іншого ліквідатора ТОВ "Таміра", а конкретні недобросовісні та протиправні дії та бездіяльність попередніх ліквідаторів ТОВ "Таміра", які вплинули на момент звернення ТОВ "Таміра" з цим позовом.

9.151. Місцевий г/с встановив, що повноваження ліквідаторів ТОВ "Таміра" виконували наступні арбітражні керуючі:

- у період з 02.06.2011 до 22.09.2014 повноваження ліквідатора ТОВ "Таміра" виконувала арбітражний керуючий Дубницька Н.Ю., яка була призначена ліквідатором ТОВ "Таміра" постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 у цій справі;

- у період з 23.09.2014 по 23.03.2015 повноваження ліквідатора ТОВ "Таміра" виконувала арбітражний керуючий Івіна В.В., яка була призначена ліквідатором ТОВ "Таміра" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 у цій справі;

- у період з 24.03.2015 до 04.03.2019 повноваження ліквідатора ТОВ "Таміра" виконував арбітражний керуючий Куліченко М.В., якого було призначено ліквідатором ТОВ "Таміра" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 у цій справі;

- у період з 05.03.2019 до 30.03.2021 повноваження ліквідатора ТОВ "Таміра" виконував арбітражний керуючий Шаповалов І.В., якого було призначено ліквідатором ТОВ "Таміра" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 у цій справі;

- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у цій справі ліквідатором ТОВ "Таміра" призначено арбітражного керуючого Леонова К.Ю.

9.152. Судом першої інстанції враховано, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб`єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника. Через арбітражного керуючого здійснюються відносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство. Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа. При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника.

9.153. Крім того, можливість належного та своєчасного захисту порушених прав підприємства-банкрута залежить від добросовісності реалізації ліквідатором своїх повноважень (прав та обов`язків), передбачених законом, адже повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом з моменту введення ліквідаційної процедури припиняються (ч.2 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції до 18.01.2013) (правова позиція, наведена ВС у постановах від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14 та від 03.05.2018 у справі № 904/7981/17).

9.154.Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, які не спростовані апеляційним г/с:

- ліквідатор Дубницька Н.Ю. була призначена на посаду ліквідатора ТОВ "Таміра" за рішенням учасників ТОВ "Таміра", а тому була пов`язана відносинами контролю із ОСОБА_1, який на момент її призначення був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Таміра" і водночас був учасником ТОВ фірма "Ідалія", на користь якого і було відчужено спірне Майно, тому Дубницька Н.Ю. не була ліквідатором, повністю незалежним від учасників банкрута (продавця спірного майна) та від учасників ТОВ фірма "Ідалія" (покупця спірного майна);

- протиправність дій ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н.Ю. встановлені судовими рішеннями у цій справі про банкрутство, а саме постановами Дніпропетровського апеляційного г/с від 26.06.2014 та Центрального апеляційного г/с від 05.08.2020;

- неподання позову про визнання недійсними оскаржуваного договору купівлі-продажу та витребування спірного майна у межах трирічного строку з моменту його вибуття з володіння ТОВ "Таміра" безпосередньо пов`язане з протиправною бездіяльністю недобросовісного ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н.Ю. , яка була призначена ліквідатором ТОВ "Таміра" за рішенням самих же учасників ТОВ "Таміра", причетних до відчуження спірного майна;

- ухвалою г/с Дніпропетровської області від 24.03.2015 у справі №29/5005/6325/2011, якою усунуто Івіну В.В. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Таміра", встановлено ряд обставин вчинення Івіною В.В. протиправних дій всупереч інтересам кредиторів. Цією ухвалою встановлено, що ані Івіна В.В. , ані Дубницька Н.Ю. не виконали вимоги постанови Дніпропетровського апеляційного г/с від 26.06.2014 щодо дій, спрямованих на повернення у ліквідаційну масу іншого майна ТОВ "Таміра" (трьох об`єктів нерухомості, що перебували в іпотеці ПАТ "ВТБ Банк" та були реалізовані на аукціоні 28.12.2012). Цією ухвалою визнано недійсними результати цих аукціонів, проведених Дубницькою Н.Ю. і ще раз підтверджено протиправність її дій щодо реалізації цього майна. Також всупереч вимогам суду Дубницькою Н.Ю. та Івіною В.В. не були організовані збори кредиторів для обрання комітету кредиторів ТОВ "Таміра";

- Івіна В.В. також тривалий час затримувала передачу документів щодо банкрутства ТОВ "Таміра" новому ліквідатору Куліченку М.В. , чим фактично блокувала його повноцінну роботу. Так, Куліченко М.В. звертався до Івіної В.В. із запитами та вимогами про надання документів від 02.04.2015, від 20.05.2015, від 19.08.2015, які тривалий час залишались без відповіді. Івіна В.В. передала Куліченку М.В. першу частину документів лише 28.09.2015 (більше як через півроку після його призначення новим ліквідатором ТОВ "Таміра"), що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, а ще частину - лише 03.03.2016, що вбачається з проміжного звіту ліквідатора Куліченка М.В. від 28.03.2016;

- ані Дубницька Н.Ю. , ані Івіна В.В. не вчинили належних дій щодо захисту прав та інтересів ТОВ "Таміра" та його кредиторів під час виконання ними своїх повноважень ліквідаторів ТОВ "Таміра", протиправно не звернулися до суду з позовом про визнання недійсними оскаржуваного договору та про витребування спірного майна;

- діяльність ліквідаторів ТОВ "Таміра" Дубницької Н.Ю. та Івіної В.В. у період з 02.06.2011 по 23.03.2015 в цілому характеризувалася вчиненням дій (бездіяльності) всупереч інтересам ТОВ "Таміра" і його кредиторів, внаслідок чого вказані ліквідатори протиправно не звернулися з позовом про визнання оскаржуваного договору недійсним та про витребування спірного майна протягом трирічного строку з моменту їх укладення;

- протягом 6 років з моменту вибуття спірного майна з володіння ТОВ "Таміра" управління цим товариством здійснювали учасники ТОВ "Таміра", ліквідатори ТОВ "Таміра", які не були заінтересовані в захисті прав його кредиторів, вчиняли дії всупереч їхнім інтересам, а тому вочевидь не були заінтересовані в оскарженні тих правочинів банкрута, які вчинені на шкоду кредиторам, що є однією з поважних причин пропущення ТОВ "Таміра" позовної давності.

9.155.Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками ВС щодо можливості визнання поважними причин пропущення позовної давності у зв`язку з протиправними діями та бездіяльністю раніше призначених ліквідаторів банкрута та вчинення ними дій не в інтересах банкрута та його кредиторів, тобто, обставини, які робили своєчасне пред`явлення позову утрудненим, які викладені у постановах від 16.04.2019 у справі №  902/357/18 та від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14.

9.156. Крім того, така позиція була підтверджена у постанові ВС від 18.01.2021 у цій справі № 29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра", згідно з якою ВС погодився з тим, що поважною причиною пропущення ліквідатором ТОВ "Таміра" строків позовної давності для оскарження правочинів ТОВ "Таміра", вчинених у 2011 році, були обставини недобросовісної поведінки попередніх ліквідаторів ТОВ "Таміра" Дубницької Н.Ю. та Івіної В.В .

9.157. Надаючи оцінку діяльності наступних арбітражних керуючих, які виконували повноваження ліквідаторів ТОВ "Таміра", а саме Куліченка М.В. та Шаповалова І.В. , місцевий г/с врахував ту обставину, що названі ліквідатори, хоч і не вчиняли протиправних дій всупереч інтересам банкрута та його кредиторів, проте стикалися з об`єктивними перешкодами, які унеможливлювали звернення з позовом раніше та утруднювали виявлення ознак фраудаторності оскаржуваного договору купівлі-продажу під час виконання ними своїх повноважень, тобто у період з 24.03.2015 по 30.03.2021. Позивач доводив, що труднощі у виявленні того, чи взагалі було проведено розрахунки за оскаржуваним договором між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" були зумовлені тим, що: 1) матеріали справи про банкрутство ТОВ "Таміра" не містили доказів оплати за оскаржуваним договором; 2) в тексті оскаржуваного договору зазначено, що розрахунки за цим договором станом на дату його укладення ще не проведені, натомість мали бути проведені протягом 5 днів з дня його укладення; 3) оскаржуваний договір не містить відомостей про реквізити рахунку ТОВ "Таміра", на який мали бути перераховані кошти.

9.158.Зі змісту виписки по банківському рахунку ТОВ "Таміра" № НОМЕР_1 , відкритому в АТ "Укрексімбанк", ліквідаторам ТОВ "Таміра" могло бути відом про те, що 01.06.2009 на цей рахунок надійшли грошові кошти від ТОВ фірма "Ідалія" на загальну суму 36 832 785 грн. Разом з цим існували об`єктивні труднощі у встановленні того, що відображені у цій виписці транзакції стосувались саме розрахунків за оскаржуваним договором купівлі-продажу, оскільки:

- вказані транзакції фактично були проведені 01.06.2009, тобто на 9 днів раніше, ніж було укладено оскаржуваний договір, тоді як відповідно до його змісту, який враховували ліквідатори, розрахунки за спірне майно мали бути проведені після його укладення;

- у призначенні платежів було зазначено "Сплата за майно зг уг К-12/01/06 від 12.01.06"; тобто реквізити угоди, вказаної у призначенні платежів, не співпадали з датою та номером оскаржуваного договору, розбіжність у даті укладення становила більш як три роки, а призначення проведених 01.06.2009 платежів взагалі не містило реквізитів оскаржуваного договору;

- грошові кошти від ТОВ фірма "Ідалія" у сумі 36 832 785 грн надійшли на рахунок ТОВ "Таміра" частинами, а саме: 73 платежі по 500 000 грн та 1 платіж на 332 785 грн. При цьому загальна сума коштів, яка надійшла на рахунок ТОВ "Таміра" у цей день з цим призначенням платежу (36 832 785 грн), не відповідала ціні продажу спірного майна (33 234 663 грн) і розбіжність становила більше 3 млн. грн.

9.159. У зв`язку з вищевикладеними розбіжностями ліквідатор ТОВ "Таміра" звертався із запитами до ТОВ фірма "Ідалія", в яких просив підтвердити отримання коштів за спірне Майно. Проте ТОВ фірма "Ідалія" надавало ліквідатору інформацію, яка не відповідала дійсності та приховувало інформацію щодо бенефіціарного власника ІП "Аврора", що свідчить про недобросовісність поведінки ТОВ фірма "Ідалія".

9.160. Крім того, судом першої інстанції було враховано, що виявлення ознак фраудаторності оскаржуваного договору купівлі-продажу було утрудненим внаслідок приховування доказів того, що ОСОБА_1, будучи засновником ТОВ "Таміра" (продавця), ТОВ фірма "Ідалія" (покупця) та ТОВ "Діадема Батерфляй" (останнього набувача), в той же самий час був власником ІП "Аврора" - підприємства, на користь якого були виведені кошти, що отримані ТОВ "Таміра" від ТОВ фірма "Ідалія":

- протягом 11 років були прихованими відомості про відчуження спірного майна та виведення отриманих за нього грошових коштів в особистих інтересах учасника ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" ОСОБА_1, а не для погашення вимог кредиторів ТОВ "Таміра". При цьому, отримати ці відомості раніше не видавалось за можливе з огляду на недобросовісну поведінку та приховування цієї інформації самим же ОСОБА_1, ТОВ фірмою "Ідалія" як покупцем Спірного Майна, утрудненістю отримання від них відповідної інформації, а також ліквідацією ІП "Аврора" як юридичної особи;

- до моменту розкриття прихованої інформації про бенефіціарного власника ІП Аврора" ліквідатор ТОВ "Таміра" не мав підстав вважати, що оскаржуваним договором порушено права ТОВ "Таміра", а тому не мав підстав звертатися до суду з позовом (у матеріально-правовому розумінні - не мав права на задоволення позову) про визнання цього Договору недійсним з підстав його фраудаторності. Ця інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" була примусово розкрита ліквідатором ТОВ "Таміра" Шаповалова І.В. на підставі отримання та виконання рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі, ініційованій ліквідатором ТОВ "Таміра" та ліквідатором ТОВ "Ольга.".

9.161. Суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив про те, що ліквідатор Куліченко М.В.помилково закцентував свою увагу тільки на обставині з`ясування оплатності правочину, внаслідок чого три роки він обмежувався тільки перепискою з покупцем майна, уточнюючи обставини проведення розрахунків. Розглядаючи питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, місцевий господарський суд помилково вдався до з`ясування складу власників ІП "Аврора", яка взагалі не є стороною договору і набувачем спірного майна, та протиправності дій ОСОБА_1 , його особистого інтересу у цій справі як фізичної особи- засновника заінтересованих осіб.

9.162.Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий г/с, підставою позову, якою обґрунтовано фраудаторність оскаржуваного договору, є не факт відсутності перерахування коштів за цим договором, а факт лише технічного проходження коштів за придбання спірного майна з рахунку ТОВ фірма "Ідалія" на рахунок ТОВ "Таміра", однак з подальшим (в той же день) перерахуванням цих коштів на рахунок ІП "Аврора" (єдиним бенефіціарним власником якої був учасник ТОВ "Таміра") та зрештою - на рахунок ТОВ фірма "Ідалія" (покупця майна). Саме ці обставини вказують на реальну відсутність намірів ТОВ фірма "Ідалія" розраховуватись за спірне майно та свідчить про укладення оскаржуваного договору з метою уникнути виконання грошових зобов`язань перед кредиторами ТОВ "Таміра". Відсутність відомостей про перерахування коштів за спірне майно унеможливлювала встановлення обставин подальшого виведення цих коштів в інтересах покупця спірного майна. Не володіючи інформацією про те, коли саме та по якому рахунку була проведена оплата за спірне майно, ліквідатор ТОВ "Таміра" не міг прослідкувати подальший рух цих коштів і відповідно не міг встановити факт виведення цих коштів та повернення їх покупцю. З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відсутність у ліквідатора Куліченка М.В. станом на 03.03.2016 відомостей щодо проведення розрахунків за оскаржуваним договором додатково підтверджує поважність причин пропуску позовної давності для звернення з позовом, який розглядається у цій справі.

9.163. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , як учасник ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", також вчиняв дії, спрямовані на приховування тих доказів та відомостей, що могли б вказати на фраудаторний характер оскаржуваного договору купівлі-продажу, зокрема доказів про те, що ІП "Аврора" перебувало під його контролем. Як встановлено судом, станом на дату виведення грошових коштів з рахунку ТОВ "Таміра" на рахунок ІП "Аврора" (01.06.2009) у публічних реєстрах була відсутня інформація про те, яка фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником ІП "Аврора". Водночас, в ЄДРПОУ була наявна інформація, що власником ІП "Аврора" на цю дату є компанія-нерезидент ІSIDA TRADING LLC. Крім цього, станом на дату прийняття засновниками ТОВ "Таміра" рішення про ліквідацію (31.01.2011) у публічних реєстрах була відсутня інформація про те, яка фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Таміра" на цю дату. Водночас, в реєстрах була наявна інформація, що учасником ТОВ "Таміра" на цю дату є компанія-нерезидент TOLEDO LIMITED.

9.164. Попередній ліквідатор ТОВ "Таміра" Шаповалов І.В., співпрацюючи з ліквідатором ТОВ "Ольга." Гусаром О.І. в інтересах кредиторів цих товариств, уклавши 04.03.2020 договір про співробітництво щодо розкриття бенефіціарного власника ТОВ "Таміра" та ТОВ "Ольга." та інших пов`язаних компаній групи "Таргет", вживав активних заходів для розкриття прихованих ОСОБА_1 відомостей.

9.165. Згідно з встановленими місцевим господарським судом обставинами, у квітні 2020 року до ВС Белізу (The Supreme Court of Belize) за підписом ліквідатора ТОВ "Ольга." було подано позов, який був підготовлений спільними зусиллями з ліквідатором ТОВ "Таміра", відповідачами за яким були International Corporate Services Limited (1-й відповідач) та Worldwide Corporate Services Limited (2-й відповідач), які виступали агентами (довірчими управителями) зазначених вище компаній-нерезидентів у період з 2009 по 2014 роки. За результатами розгляду вказаного позову, рішенням (наказом) Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 року у справі № 254 (2020) Верховний Суд Белізу зобов`язав агентів (адміністраторів) вказаних компаній-нерезидентів надати документи, які б підтверджували імена та адреси справжніх бенефіціарних власників, директорів та зареєстрованих акціонерів цих компаній та розміри їх часток з моменту створення цих компаній до моменту постановлення даного рішення Верховного Суду Белізу.

9.166. За результатами отримання документів від агентів (адміністраторів) вказаних компаній-нерезидентів на виконання вказаного рішення Верховного Суду Белізу, ліквідатору ТОВ "Таміра" вдалося встановити, що з квітня 2009 року та станом на теперішній час Владислав Протас є одноосібним та незмінним бенефіціарним власником компаній:      LIMITED (країна реєстрації Беліз), ISIDA TRADING LLC (країна реєстрації США). Ці обставини, з-поміж іншого, були підтверджені нотаріально засвідченим Афідевітом під присягою директора компанії Worldwide Corporate Services Limited Ангелітою Голдсон від 22.05.2020 (копія та переклад якого наявні в матеріалах справи та були досліджені судом). У пунктах 2-3 цього афідевіту вказано, що компанія WCSL діяла в якості номінального директора та номінального акціонера компанії ISIDA TRADING LLC, юридичної особи, створеної за Законом про Корпорації Штату Арканзас, з реєстраційним номером 19 810. Доказом того, що вказана компанія діяла як номінальний директор компанії ISIDA TRADING LLC слугують також копії довіреностей від компанії ISIDA TRADING LLC, підписаних представником WCSL від 25.03.2011, 15.03.2012. На виконання вказаного рішення Верховного Суду Белізу директором компанії WCSL Ангелітою Голдсон було також надано другий нотаріально засвідчений Афідевіт під присягою від 28.05.2020, в пунктах 5-9 якого вказано, що протягом усього часу, коли компанія WCSL була номінальним директором та акціонером компанії ISIDA TRADING LLC, тобто з 29.03.2009 бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC був ОСОБА_1 . Однак, з огляду на сплив тривалого часу з моменту припинення співпраці між компанією WCSL та ОСОБА_1 у 2016 році, копії відповідних документів були знищені на підставі закону.

9.167. ОСОБА_1 у своїй заяві свідка від 27.10.2021 у порядку статті 90 ГПК України не заперечив того, що саме він був бенефіціарним власником ISIDA TRADING LLC - власника ІП "Аврора" у 2009 році, а також бенефіціарним власником TOLEDO LIMITED - учасника ТОВ "Таміра" на момент призначення ліквідатором ТОВ "Таміра" Дубницької     Н.Ю.

9.168. Виявлені ліквідатором ТОВ "Таміра" обставини бенефіціарного володіння компаніями TOLEDO LIMITED та ISIDA TRADING LLC були в подальшому встановлені судовим рішенням, а саме: ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2021 у справі № 29/5005/6381/2011 у справі про банкрутство ТОВ "Ольга".

9.169. Твердження відпповідачів про те, що ОСОБА_1 не був єдиним учасником ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", не мав значного або вирішального впливу або контролю над діяльністю названих товариств, які є самостійними юридичними особами, правомірно відхилено місцевим господарським судом, оскільки розмір частки ОСОБА_1 на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу у статутному капіталі ТОВ "Таміра" (16,6%) та ТОВ фірма "Ідалія" (33%) жодним чином не спростовує доводів позивача про те, що ОСОБА_1 вчиняв відповідні перешкоди, що утруднювало своєчасне звернення з позовом.

9.170. У свою чергу, той факт, що ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" є самостійними юридичними особами, жодним чином не спростовує доводів Позивача про те, що ОСОБА_1 , який був учасником кожного з цих товариств, вчиняв перешкоди та приховував інформацію, яка стала підставою для звернення з позовом, внаслідок чого було пропущено строки позовної давності.

9.171. Колегія суддів погоджується з місцевим г/с в тому, отримана ліквідатором ТОВ "Таміра" інформація на виконання рішення ВС Белізу від 11.05.2020 за результатами примусового розкриття раніше прихованих ОСОБА_1 відомостей, мала важливе значення для визначення ознак фраудаторності оскаржуваного договору ліквідатором ТОВ "Таміра", оскільки:

- до моменту такого розкриття добросовісним ліквідаторам ТОВ "Таміра" могло бути відомо про те, що рішення про призначення Дубницької Н.Ю. ліквідатором ТОВ "Таміра" 31.01.2011 приймала компанія TOLEDO LIMITED. Однак не було і не могло бути відомо про те, що бенефіціарним власником цієї компанії є саме ОСОБА_1 , що вперше стало відомо зі змісту конфіденційної декларації про довірче управління компанією TOLEDO LIMITED, наданої на вимогу рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020;

- до моменту такого розкриття добросовісним ліквідаторам ТОВ "Таміра" могло бути відомо про те, що засновником ІП "Аврора" (підприємства, на рахунок якого виведено кошти за Спірне Майно), була компанія ISIDA TRADING LLC. Однак, не було і не могло бути відомо про те, що бенефіціарним власником цієї компанії є саме ОСОБА_1 , що вперше стало відомо зі змісту нотаріально засвідченого Афідевіту під присягою директора компанії WCSL Ангеліти Голдсон від 28.05.2020, наданого на вимогу рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020;

- інформація про бенефіціарного власника компанії ISIDA TRADING LLC була відсутня у публічному доступі протягом 11 років.

9.172. Враховуючи наведене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що допоки інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" залишалась закритою, ліквідатор ТОВ "Таміра", як і будь-який інший сторонній спостерігач, не знав і навіть не мав підстав вважати чи припускати, що оскаржуваний договір вчинений на шкоду кредиторам. Відповідно, сприймаючи ІП "Аврора" як незалежного контрагента та презюмуючи добросовісність поведінки цього кредитора ТОВ "Таміра" (на підставі частини 5 статті 12 ЦК України), добросовісний ліквідатор ТОВ "Таміра" не мав підстав вважати, що оскаржуваний договір порушує права ТОВ "Таміра" чи його кредиторів. До моменту отримання відомостей принаймні про імовірного бенефіціарного власника ІП "Аврора" у добросовісного ліквідатора ТОВ "Таміра" були відсутні підстави припускати, що оскаржуваний договір є фраудаторними, вчиненими на шкоду кредиторам. Лише з моменту обізнаності про особу - кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора", і про те, що цей бенефіціарний власник водночас є засновником ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" - у ліквідатора могли б з`явитися підстави вважати, що укладений між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" оскаржуваний договір є фраудаторним. Тому навіть потенційна обізнаність ліквідатора ТОВ "Таміра" про сам по собі факт укладення Оскаржуваного Договору, дату його укладення та склад його сторін, сама по собі не створювала будь-яких підстав для ліквідатора ТОВ "Таміра" вважати, що дії з укладення цього Договору були вчинені з наміром завдати шкоди кредиторам ТОВ "Таміра". Тим більше, як встановлено судом, факт "виведення" грошових коштів за спірне майно на рахунок ІП "Аврора", з огляду на специфіку правовідносин у справі, мав місце ще до укладення оскаржуваного договору.

9.173. Вищевикладеним спростосується висновок суду апеляційної інстанції, що інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" не має правового значення для цієї справи.

9.174.З огляду на вказані обставини, судом першої інстанції вірно встановлено, що протягом 11 років були прихованими відомості про відчуження спірного майна та виведення отриманих за нього грошових коштів в особистих інтересах учасника ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" ОСОБА_1 , а не для погашення вимог кредиторів ТОВ "Таміра". При цьому, отримати ці відомості раніше не видавалось за можливе з огляду на недобросовісну поведінку та приховування цієї інформації самим же ОСОБА_1 , ТОВ фірмою "Ідалія" як покупцем спірного майна, утрудненістю отримання від них відповідної інформації, а також ліквідацією ІП "Аврора" як юридичної особи. До моменту розкриття прихованої інформації про бенефіціарного власника ІП Аврора" ліквідатор ТОВ "Таміра" не мав підстав вважати, що оскаржуваним договором порушено права ТОВ "Таміра", а тому не мав підстав звертатися до суду з позовом про визнання цього Договору недійсним з підстав його фраудаторності. Ця інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" була примусово розкрита ліквідатором ТОВ "Таміра" Шаповалова І.В. на підставі отримання та виконання рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі, ініційованій ліквідатором ТОВ "Таміра" та ліквідатором ТОВ "Ольга.".

9.175.Відносно твердження відповідача, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що ліквідатору ТОВ "Таміра" Куліченку М.В. знадобилося більше ніж два роки для того, щоб звернутись до банківської установи, яка обслуговувала боржника, для отримання виписки по банківському рахунку і встановлення факту надходження грошових коштів, тоді як відповідні дії ліквідатор міг вчинити раніше і це мало бути враховано місцевим г/с при перевірці наведених позивачем причин поважності пропуску строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

9.176. Зі змісту рішення місцевого г/с вбачається, що позивач не посилався на перешкоди в отриманні банківської виписки по рахунку ТОВ "Таміра" в обгрунтування неможливості звернутися до суду з позовом у межах визначеного строку позовної давності. Натомість суд встановив, що з`ясування обставин проведення розрахунків за оспорюваним договором купівлі-продажу утруднювали дефекти у проведенні "розрахунків", тобто: проведення розрахунків за спірне майно на 9 днів раніше, ніж був укладений оскаржуваний договір; відсутність посилань на дійсні реквізити оскаржуваного договору чи на реквізити спірного майна у призначеннях платежів, які фактично були здійснені за це майно; приховуванням стороною оскаржуваного договору від ліквідатора ТОВ "Таміра" копії договору № К-12/01/06 від 12.01.2006, який вказаний у призначенні платежів за спірне майно тощо. Вказані дефекти та неточності у сукупності не дозволяли ліквідатору своєчасно дізнатися про те, що проведені саме 01.06.2009 платежі були спрямовані на проведення розрахунків (створення видимості проведення розрахунків) за спірне майно. Неможливість своєчасно довідатися про ці обставини призвела до неможливості виявити обставини перерахування отриманих ТОВ "Таміра" коштів саме за спірне майно на рахунок ІП "Аврора", а в подальшому - на рахунок ТОВ фірма "Ідалія" як покупця майна, що й стало дійсною підставою для обґрунтування фраудаторності оскаржуваного договору. Відсутність у ліквідатора Куліченка М.В. доказів навіть формального перерахування коштів покупцем за придбання спірного майна не лише не створювала підстав для Куліченка М.В. звертатися з позовом на захист права власності ТОВ "Таміра", а навпаки унеможливлювала таке звернення та не дозволяла зробити висновок про порушення оскаржуваним договором прав та обов`язків ТОВ "Таміра" та його кредиторів.

9.177. Мета фраудаторного правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку (висновок викладений у п.111 постанові ВС від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

9.178. Місцевий г/с у своєму рішенні послався на висновок, викладений у п.95.2 постанови ВС від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), згідно з яким, оцінюючи поважність причин пропуску строку позовної давності при зверненні з цим позовом, колегія суддів враховує обставини "виявлення ознак такої фраудаторності протягом тривалого часу", включаючи період досудового розслідування у кримінальному провадженні, саме в межах якого протягом 2020 та 2021 років і було виявлено значну частину доказів фраудаторності спірних торгів (висновки експертів від 21.12.2020 та від 27.01.2021), "відсутність до 14.08.2019 зовнішнього незалежного управління ПрАТ "Сіріус-Буд"" [банкрутом].

9.179. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив про те, що вищевказаний висновок не підлягав застосуванню з огляду на те, що обставини у справі, яка переглядається та у справі  № 910/8482/18 (910/4866/21) не є тотожними. При цьому судом апеляційної інстанції не спростовано висновки місцевого г/с про те, що як у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), так і у спірних правовідносинах мали місце подібні обставини щодо тривалих труднощів (перешкод) у виявленні фраудаторності оскаржуваного договору, про що свідчать наступні встановлені судом обставини:

- протягом 6 років з моменту укладення оскаржуваного договору (з 09.06.2009 по 23.03.2015) управління ТОВ "Таміра" здійснювали: (1) учасники, в особистих інтересах яких було укладено ці Договори, (2) ліквідатор Дубницька Н.Ю. , яка була призначена цими учасниками та вчиняла дії в їхніх особистих інтересах, (3) ліквідатор Івіна В.В. , яка систематично вчиняла дії всупереч інтересам кредиторів ТОВ "Таміра" та була усунута судом через неналежне виконання своїх повноважень. Тобто, протягом 6 років з моменту укладення цього оскаржуваного договору управління банкрутом здійснювали особи, які вчиняли протиправні дії та бездіяльність всупереч інтересам кредиторів банкрута, не були заінтересовані в оскарженні вчинених на шкоду кредиторам правочинів банкрута, а тому протиправно їх не оскаржували;

- з 24.03.2015 управління ТОВ "Таміра" здійснювали інші ліквідатори, які однак мали утрудненість у виявленні ознак фраудаторності оскаржуваного договору купівлі-продажу з огляду на: дефекти проведення розрахунків за цими Договорами та дефекти відображення цих розрахунків у первинних документах, які не лише не дозволяли виявити дефект у цих розрахунках, а й взагалі ускладнювали з`ясування того, чи взагалі проводились такі розрахунки; недобросовісну поведінку відповідачів, приховування ними відомостей про те, що ОСОБА_1 , будучи засновником ТОВ "Таміра", ТОВ фірма "Ідалія" та ТОВ "Діадема Батерфляй", в той же самий час був контролером ІП "Аврора" - підприємства, на користь якого були перераховані отримані ТОВ "Таміра" від ТОВ фірма "Ідалія" грошові кошти, та примусове розкриття цих відомостей лише у травні 2020 року; недобросовісну поведінку ОСОБА_1 як учасника ТОВ "Таміра", ТОВ  фірма "Ідалія" та ТОВ "Діадема Батерфляй", приховування ним відомостей про те, що він був бенефіціаром компанії TOLEDO LIMITED (яка призначила Дубницьку Н.Ю. ліквідатором ТОВ "Таміра"), та їх примусове розкриття лише у травні 2020 року.

9.180. Колегія суддів також враховує, що про застосування до подібних правовідносин висновку, викладеного у п. 95.2 постанови ВС від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), зазначено у постанові ВС від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21).

9.181. Таким чином, виявлення ознак фраудаторності оскаржуваного договору впродовж тривалого часу внаслідок приховування інформації, про яку зазначалося вище, має значення для визнання поважності причин пропуску строку позовної давності, що в свою чергу узгоджується з висновками ВС, викладеними у постановах від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21) та від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19), про що вірно зазначив місцевий г/с у своєму рішенні.

9.182. Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо поважності та об`єктивності причин пропущення позивачем строку позовної давності на звернення до суду в межах заявлених позовних вимог про витребування спірного майна, у зв`язку з чим порушене право підлягає захисту. З урахуванням вищевикладеного, доводи скаржника в цій частині знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

9.183.Заперечення СУАП "Європоль" у відзиві на касаційну скаргу не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, який ухвалив єдине можливе законне, розумне та справедливе рішення, що надає можливість припинити тривале в часі правопорушення та повернути майно, яке перебувало у володінні інших осіб (недобросовісних набувачів) без наявних на те правових підстав та внаслідок укладення фраудаторних правочинів, у володіння власника, що в свою чергу дозволить здійснювати погашення вимог кредиторів останнього за рахунок реалізації цього майна для дотримання балансу прав та інтересів учасників провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра".

ПИТАННЯ НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ ВИЗНАННЯ ГРОШОВИХ ВИМОГ КРЕДИТОРА, ЩОДО ЯКИХ ЗАЯВЛЕНО ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

ПОСТАНОВА 31.08.2023, Справа №  916/4644/15, ВС у складі колегії суддів КГС: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/113233426


У справі про банкрутство ТОВ "ПІВДЕНБУД", провадження у якій було порушено 11.01.2016, 16.02.2016 надійшла заява ТОВ "ГРОСC" про визнання грошових вимог в сумі 46,7 млн грн за договором підряду від 21.01.2006, в т.ч. основне зобов`язання 22,4 млн грн, 3% річних - 95  972,17 грн, втрати від інфляції – 24,2 млн грн. Місцевий г/с ухвалою від 07.10.2022, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 27.03.2023) встановив наявність заборгованості 22,4 млн грн та відмовив у їх визнанні з посиланням на пропуск позовної давності, про застосування якого було зроблено відповідні заяви учасниками справи. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що не вбачає підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень, оскільки строк позовної давності за спірними правовідносинами почався з 31.08.2012 та сплив 31.08.2015, а відтак вірним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні зазначених грошових вимог у зв`язку з заявленням їх після спливу строку позовної давності, а саме - 16.02.2016.


ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ          

54.Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, відповідно до яких:

-заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (зокрема, постанови від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

55. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі №  908/2189/17).


61.Вирішуючи питання щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності до грошових вимог ТОВ "ГРОСС", Верховний Суд враховує наступне.

62. У силу ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

63.Таким чином, законодавцем встановлено право зацікавленої сторони заявити про застосування позовної давності та розраховувати на позитивні наслідки для боржника у випадку подання заяви про застосування позовної давності.

64.На особливості застосування позовної давності на стадії попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність фізичної особи) ВС звертав увагу у постанові палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15. Зокрема Суд дійшов висновку, що положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство. Для цілей застосування ч.3, 4 ст.267 ЦК України під час розгляду таких вимог стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника (п. 90, 137).

65.Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії") позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

66.Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладений у постанові ВП ВС від 22.06.2021 у справі № 904/3405/19).

67.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зокрема, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ст.ст. 257, 261 ЦК України).

68.Отже, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо підписання сторонами 02.07.2009 акту звірки №1 приймання виконаних робіт, який за умовами п. 6.7. договору підряду є підставою для розрахунків (тобто з цього моменту у кредитора виникло право вимагати оплати), Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що з 03.07.2009 мав розпочатися перебіг строку позовної давності до вимог ТОВ "ГРОСС".

69.Водночас, відповідно до ч.1, 2 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

70.Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК України).

71.Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанову КЦС ВС від 23.05.2018 у справі №  663/2070/15-ц, постанову ВП ВС від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

72. Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. ч.1 ст.11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу.

73.До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (постанова ВС від 21.09.2022 у справі № 205/2480/19).

74.У постановах ВС у справі № 187/789/17 від 03.07.2019, №  910/1389/18 від 05.03.2019, на які посилається скаржник зазначено, що підписання в межах позовної давності акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, належить до дій, які свідчать про визнання боргу, і, як наслідок, про переривання строку позовної давності.

75.Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що відповідно до листів №40 та від 30.07.2012 №53 від 30.08.2012 боржником - ТОВ "ПІВДЕНБУД" було визнано заборгованість за договором підряду №63 від 21.01.2006 у сумі 22  426 986,00 грн.

76.Отже, враховуючи норми ст.264 ЦК України щодо переривання строку позовної давності та вказані обставини щодо визнання боржником заборгованості, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що строк позовної давності за договором підряду №63 від 21.01.2006 у сумі 22 426 986 грн почався з 31.08.2012 та сплив 31.08.2015, а відтак вірним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні зазначених грошових вимог ТОВ "ГРОСС", у зв`язку з заявленням їх після спливу строку позовної давності, а саме - 16.02.2016.

77. При цьому, відносно доводів скаржника про неврахування правових позицій ВС у справі № 187/789/17 від 03.07.2019, № 910/1389/18 від 05.03.2019, Суд зауважує, що висновки, що їх дійшли суди першої та апеляційної інстанції щодо переривання строку позовної давності, за відсутності прямого посилання в судових рішеннях на вказані постанови Верховного Суду, не суперечать вказаним висновкам.  

78.Верховний Суд також зауважує, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

79.Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності ТОВ "ГРОСС" суду не повідомляло, натомість стверджувало, що про такі причини кредитор не заявляє, оскільки вважає, що даний строк ним не пропущено.


80.Відносно посилань касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, колегія суддів зауважує наступне.

81.У справі № 916/626/18 від 19.03.2019, у справі 910/9167/19 від 19.05.2020 Верховним Судом було наведено висновок про те, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язань, які виникли внаслідок його укладання та не були виконані на момент припинення договору, не звільняє від виконання зобов`язань за договором щодо надання відповідних послуг.

82.Скаржник при цьому наголошує, що п. 11.10 Договору підряду визначає, що термін дії цього договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і до виконання зобов`язань сторін по договору. Оскільки зобов`язання ТОВ "ПІВДЕНБУД" в частині розрахунків залишилось невиконаним, то воно підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився.  

83.Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням положень статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (ч.3 цієї статті). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята цієї статті). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша цієї статті), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

84.Отже, ЦК України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (ч.2 ст.598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

85.Зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

86.Поряд з цим, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

87.Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само й боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

88.Отже застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

89.У наведених висновках ВС звертається до правової позиції ВСУ, сформульованої в постанові від 05.07.2017 у справі №  369/5865/15-ц, від якої ВС не відступив, висловивши аналогічну сталу правову позицію в питанні наслідків спливу позовної давності, зокрема у постановах від 23.01.2018 у справі № 2-443/15 від 04.04.2018 у справі №  921/247/17-г/16, від 05.12.2018 у справі №  372/2185/17, від 31.01.2019 у справі № 362/6630/17, від 06.03.2019 у справі №  766/14041/16-ц, постанові ВС від 31.01.2023 у справі № 922/5226/21.

90.Таким чином, Верховний Суд звертає увагу, що ураховуючи висновки, які наводить скаржник, Суд не заперечує того, що зобов`язання боржника з оплати виконаних ТОВ "ГРОСС" робіт за договором не припинилося, однак, у зв`язку зі спливом строку позовної давності, про що учасниками цієї справи зроблено відповідні заяви, таке зобов`язання втратило можливість виконання в судовому порядку, тобто судового захисту.

91.Відтак, Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків ВС у постановах від 19.03.2019 у справі № 916/626/18, від 19.05.2020 у справі 910/9167/19.

92.Крім того, стверджуючи про ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки наявних у справі доказам, скаржник не вказує який конкретно доказ не було досліджено судами або досліджено з порушенням норм процесуального закону, а тому Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги про неповне з`ясування судами обставин справи.