ПИТАННЯ ЗАКРИТТЯ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО ВІДПОВІДНО ДО ЗАГАЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ НОРМ (П.2 Ч.1 СТ.231 ГПК УКРАЇНИ)

ПОСТАНОВА 03.11.2021, Справа №  18/145, ВС у складі колегії суддів КГС: Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101099905

---

У справі про банкрутство ДП ДАК "Хліб України" "МКХ" (далі-Боржник), провадження у якій було порушено 22.07.2005 в порядку Закону про банкрутство в редакції, яка діяла до 19.01.2013, а 29.08.2018, 07.12.2018, 29.04.2019, 05.07.2019, 18.10.2019, 20.02.2020, 28.08.2020 на зборах комітету кредиторів розглядалося питання можливості укладення мирової угоди, однак остання так і не була надана до г/с на затвердження, 17.09.2019 до г/с надійшло клопотання ПАТ “ДАК “Хліб України” (власник Боржника) про закриття справи на підставі ст.231 ГПК України. Клопотання було обґрунтоване тривалістю процедури розпорядження, законодавчою забороною застосування до боржника процедур санації та ліквідації, а також тим, що продовження процедури банкрутства боржника на стадії розпорядження призведе лише до порушення прав як боржника, так і кредиторів, і заподіяння їм додаткових збитків, зокрема, з оплати праці арбітражного керуючого. Місцевий г/с ухвалою від 25.02.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 17.06.2021) процедуру розпорядження майном Боржника припинив, провадження у справі закрив; суди виходили з тривалості процедури розпорядження майном, яка вже тривала п`ятнадцять років і залишалася єдиною можливою процедурою для Боржника зважаючи на законодавчі обмеження введення відносно боржника процедур санації та ліквідації, та відсутності можливості укладання мирової угоди. Верховний Суд залишив судові рішення нижчих судів без змін, вказавши, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав закриття справи про банкрутство Боржника відповідно до загальних процесуальних норм (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України) та з посиланням на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

---

Короткі висновки:

Ø  У разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ø Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України г/с розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Ø Відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство(в редакції з 19.01.2013) положення цього Закону застосовуються г/с під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються г/с під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються г/с під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності г/с не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".

Ø Оскільки провадження у даній справі порушено 22.07.2005 при розгляді даної справи підлягали застосуванню норми Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011, тобто в редакції до 19.01.2013).

Ø Частиною 1 ст. 4 Закону про банкрутство було встановлено, що до боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Ø Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону про банкрутство положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб-підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об`єктів.

Ø Аналогічно, ч. 3 ст. 214 ГК України визначено, що до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.

Ø Судові процедури санації та ліквідації щодо боржника, включеного до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, відповідно до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" могли бути застосовані тільки після виключення боржника, в установленому законом порядку, із цього переліку.

Ø Отже, вказані норми, а також і положення ч. 3 ст. 214 ГК України, і Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлювали обмеження в застосуванні норм Закону про банкрутство (щодо процедур санації чи ліквідації) до юридичних осіб-підприємств, що є об`єктами права державної власності, та які включені до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.

Ø Відтак до боржника, що є об`єктом права державної власності і не підлягав приватизації, та внесеного до переліку відповідно до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності що не підлягають приватизації" могли бути застосовані дві судові процедури банкрутства - процедура розпорядження майном та процедура мирової угоди.

Ø Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із додатком 1 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" Боржник внесений до переліку підприємств, що не підлягають приватизації, а отже до нього не могли бути застосовані такі судові процедури банкрутства як ліквідація та санація.

Ø 20.10.2019 набув чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Ø Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Ø Оскільки формою власності боржника є державна власність, засновником підприємства (власником) є ДАК "Хліб України", 100 відсотків статутного капіталу якого належать державі, справа про банкрутство порушена за заявою кредитора, а не власника майна боржника, та боржник не задіяний у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій, що до Боржника  застосовуються положення п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Ø Як вбачається з матеріалів справи, на зборах комітету кредиторів 29.08.2018, 07.12.2018, 29.04.2019, 05.07.2019, 18.10.2019, 20.02.2020, 28.08.2020 розглядалося питання можливості укладення мирової угоди у справі про банкрутство Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Миргородський комбінат хлібопродуктів № 1", однак остання так і не була надано до господарського суду на затвердження.

Ø 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Ø Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ø В 4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ø З урахуванням наведеної норми Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ подальший розгляд справи № 18/145 про банкрутство Боржника судом здійснюється відповідно до положень цього Кодексу.

Ø Статтею 6 КУзПБ передбачено, що відповідно до цього Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

Ø Таким чином, нормами чинного законодавства, що регулюють провадження у справі про банкрутство не передбачено такої судової процедури, як укладення мирової угоди у справі про банкрутство.

Ø Відтак, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що укладання мирової угоди у справі № 18/145 про банкрутство Боржника між кредиторами і боржником на даний час є неможливим.

Ø Суди попередніх інстанцій виходили з того, що провадження у справі було порушено та введено процедуру розпорядження майном 22.07.2005. Тобто процедура розпорядження майном тривала п`ятнадцять років. Разом з тим, зважаючи на законодавчі обмеження щодо введення відносно боржника таких процедур як санація та ліквідація, та відсутності можливості укладання мирової угоди єдиною можливою процедурою для Боржника є розпорядження майном.

Ø Водночас, за приписами КУзПБ, судові процедури банкрутства, в тому числі і процедура розпорядження майном, мають строковий характер.

Ø Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.

Ø Відповідно до ч. 2 ст. 49 цього Кодексу до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

Ø Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ø ЄСПЛ у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням п.1 ст.6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

Ø Отже, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.

Ø Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ" суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.

Ø Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду ЄСПЛ у справах проти України.

Ø Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Ø Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

Ø Відповідно до ч. 1 ст. 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

Ø Частиною 3 ст. 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні г/с ухвалює, зокрема, рішення про закриття провадження у справі про банкрутство.

Ø Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 92 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, окрім наведених у цій статті, і в інших випадках, передбачених законом.

Ø За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України г/c закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Ø Отже, враховуючи приписи наведених норм, беручи до уваги, що провадження у справі № 18/145 про банкрутство Боржника тривало п`ятнадцять років на стадії розпорядження майном і за цей період, зокрема, з моменту порушення справи та до моменту набрання чинності КУзПБ у справі не укладено мирової угоди в процедурі розпорядження майном, а чинний КУзПБ не передбачає такого інституту у процедурі банкрутства як мирова угода; норми Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлюють обмеження в застосуванні процедур санації та ліквідації щодо державних підприємств протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, а також те, що чинний у справі про банкрутство мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів, вимоги яких визнані судом, включені до реєстру у справі про банкрутство і не можуть бути задоволені понад п`ятнадцять років через дію мораторію у справі про банкрутство, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та гарантування правової певності кредиторів, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав закриття провадження у справі про банкрутство Боржника відповідно до загальних процесуальних норм (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України) та з посиланням на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ø При цьому, "відсутність предмета спору" в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта).

Ø Зазначене не виключає можливості припинення предмета спору на підставі законодавчого припису. У цьому випадку таким законодавчим приписом є норми п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", які обмежують можливість здійснення процедури банкрутства державних підприємств, до яких входить боржник у справі, щодо переходу до процедур санації та ліквідації, та КУзПБ, який не передбачає такої процедури як мирова угода. Отже, процедура розпорядження майном може завершитися в даному випадку закриттям провадження у справі про банкрутство із застосуванням п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Ø Аналогічна правова позиція щодо можливості закриття судами провадження у справах про банкрутство боржників - державних підприємств наведена у постанові ВС у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15, у постанові КГС ВС від 07.10.2020 у справі №917/1230/15.

Ø Колегія суддів погоджується з позицією апеляційного суду щодо можливості завдання шкоди інтересам боржника та кредиторам шляхом зокрема оплати праці арбітражного керуючого та тривалого розгляду справи про банкрутство.

Ø Так, ухвалами місцевого г/с від 03.09.2020 задоволено клопотання арбітражного керуючого та стягнуто з боржника оплату послуг арбітражного керуючого: за період січень-червень 2020 у розмірі 70 845,00 грн; за період з 01.10.2019 по 31.12.2019 у сумі 333 844,00 грн; за період з лютого 2018 по вересень 2019 в розмірі 157 020,00 грн.

Ø Отже, стягнення з боржника на користь арбітражного керуючого оплату послуг значних сум свідчить про збільшення заборгованості боржника перед розпорядником майна, що в свою чергу впливає на можливість задоволення вимог кредиторів.

Ø Твердження заявника касаційної скарги, що до закінчення дії обмежень, встановлених п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" провадження у справі про банкрутство Боржника може бути зупинене, є необґрунтованими, оскільки ч. 17 ст. 39 КУзПБ встановлена пряма заборона на зупинення провадження у справі про банкрутство.

Ø Посилання скаржника на висновки викладені у постанові ВС від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18 колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у зазначеній справі та у справі, що розглядається не є подібними.

Ø Так, у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що провадження у справі №18/145 про банкрутство Боржника триває п`ятнадцять років на стадії розпорядження майном, боржник за період дії Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не був виключений з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, комітетом кредиторів та боржником в період дії Закону про банкрутство не укладено мирову угоду в процедурі розпорядження майном у цій справі, а також те, що чинний у справі про банкрутство мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника.

Ø Водночас, у справі № 922/1200/18, на яку посилається заявник касаційної скарги, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про скасування ухвали місцевого суду про закриття провадження у справі про банкрутство з направленням справи для продовження розгляду з огляду на неповноту дослідження судом першої інстанції обставин щодо можливості відновити платоспроможність боржника. Крім того, процедура розпорядження у названій справ тривала менше двох років. Та судами було встановлено неповноту здійснення попереднім розпорядником майна своїх обов`язків у процедурі банкрутства.

Ø У зв`язку із наведеним, колегія суддів КГС ВС дійшла висновку, що постанова  апеляційного г/с від 17.06.2021 та ухвалу місцевого г/с від 25.02.2021 в частині закриття провадження у справі № 18/145 прийняті судами відповідно до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

2.ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕНЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО ВІДПОВІДНО ДО ЗАГАЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ НОРМ (П.2 Ч.1 СТ. 231 ГПК УКРАЇНИ ТА СТ. 6 КОНВЕНЦІЇ) ТА ЗАКРИТТЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЗА АПЕЛЯЦІЙНОЮ СКАРГОЮ НА ТАКЕ ЗАКРИТТЯ З ПІДСТАВ ТОГО, ЩО АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА ПОДАНА ОСОБОЮ, ЯКА НЕ Є УЧАСНИКОМ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО І ОСКАРЖУВАНОЮ УХВАЛОЮ НЕ ВИРІШУВАЛИСЯ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СКАРЖНИКА

ПОСТАНОВА 01.07.2021, Справа № Б24/055-12, ВС у складі колегії суддів КГС: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98202991

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Місцевим г/с здійснювалося провадження у справі про банкрутство КС "Ворзель" НАН України, боржник). Процедура розпорядження майном введена у 2012 році; в 2013 році введена  санація та затверджено план санації, на виконання якого було укладено договір від 15.01.2016, відповідно до якого Боржник передав у власність інвестора 18/100 частки будівель санаторію. У грудні 2017 року НАН України в межах справи про банкрутство подано позов до Боржника та Інвестора про визнання  договору від 15.01.2016 недійсним, у задоволенні якого суди першої та апеляційної інстанцій відмовили, а Верховний Суд 12.09.2019 прийняв постанову, якою скасував рішення нижчих судів про відмову у визнанні визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасував ухвали місцевого г/с про введення процедури санації та затвердження плану санації, визнав договір купівлі-продажу 18/100 санаторію недійсним. Після вищевказаного 18.11.2020 Боржник подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване віднесенням боржника до переліку суб`єктів щодо яких наявне законодавче обмеження стосовно його переходу до ліквідаційної процедури чи процедури санації. Місцевий г/с ухвалою від 14.12.2020 провадження у справі закрив із викладених в ньому мотивів відповідно до загальних процесуальних норм (п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України та ст. 6 Конвенції), оскільки провадження у справі про банкрутство Боржника триває понад вісім років на стадії розпорядження майном, боржник є державним підприємством щодо якого відсутнє рішення власника про його ліквідацію, що унеможливлює застосування щодо такого боржника процедур санації чи ліквідації, а також забороняє конкурсним кредиторам боржника, з урахуванням чинного у справі про банкрутство мораторію, задоволення їх вимог. Апеляційний г/с апеляційне ухвалою від 19.04.2021 провадження за апеляційною скаргою закрив на підставі п. 3 ч.1 ст. 264 ГПК України, що мотивовано відсутністю підстав для апеляційного перегляду, оскільки ТзОВ "Азія-Лайн" (інвестор) не набуло статусу учасника справи про банкрутство Боржника, а оскаржувана ухвала не є рішенням, яким вирішено питання про його права, інтереси та (або) обов`язки.  ВС у задоволенні касаційної скарги відмовив, вказавши, що якщо судовий акт скасовано, то він не створює жодних правових наслідків з моменту його ухвалення;  Апеляційним г/с враховано, що ТзОВ "Азія-Лайн" (інвестор) не набуло статусу кредитора у справі, оскільки не зверталося з кредиторським вимогами до боржника в установленому законом порядку; за таких умов обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ТзОВ "Азія-Лайн", яке приймало участь у цій справі як інвестор згідно плану санації Боржника, ухвалу про затвердження якого, як і ухвалу про введення процедури санації скасовано, не має статусу учасника цієї справи на момент постановлення оскаржуваної ухвали, і не вбачається вирішення оскаржуваною питання про права та обов`язки ТзОВ "Азія-Лайн, а тому висновок апеляційного г/с про закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу місцевого г/с про закриття провадження у справі про банкрутство є обгрунтованим.

 

Висновки щодо застосування норми права

88. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, звужено до учасників такої справи, якими згідно зі ст. 1 КУзПБ є кредитори у справі. Також право на апеляційне оскарження судових рішень місцевого господарського суду мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім кредиторів, особи, які не є учасниками справи, але у випадку якщо судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки.

 

ПОЗИЦІЯ ВС

32. Пунктом 9 ч.3 ст. 2 ГПК України передбачено, що одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

33. Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

34. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у   статті 14 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

35. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

36. Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

37. Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції унормовано в главі 1розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

38. Відповідно до ч.1 cт. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

39. Згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

40. Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

42. Згідно з ч.2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону про банкрутство.

43. Частиною 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом  про банкрутство.

44. У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство (частина п`ята статті 41 ГПК України).

45. Судом враховується, що з 21.10.2019 введено в дію КУЗПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

46. Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

47. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

48. Законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

 

49. Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

50. Суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

 

51. Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України.

52. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

53. Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в  ГПК України, ані в Законі про банкрутство (до 21.10.2019), КУзПБ (з 21.10.2019), однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14.

54. Така позиція згодом підтримана ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

55. Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

56. Цією статтею КУзПБ визначено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

57. За приписами згаданої статті КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

58. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство з 21.10.2019 визначається статтею 45 КУзПБ.

59. Приписами статті 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

60. Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку (правова позиція викладена у постанові КГС у складі ВС від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).

61. У світлі наведеного суд звертається до висновку ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС викладеного у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, згідно з яким лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (ч.6 ст. 23 Закону про банкрутство, ч.6 ст.  45 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, ст. 44 ГПК України).

62. Тобто, лише за сукупністю, встановлених Законом про банкрутство, КУзПБ дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.

63. З урахуванням наведеного суд зазначає, що законодавством про банкрутство, яке допускає участь у справі про банкрутство багатьох учасників провадження з різним обсягом повноважень, передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, звужено до учасників такої справи.

64. Особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на такі судові рішення, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. Однак на відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

65. Тобто право на апеляційне оскарження судових рішень місцевого господарського суду мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але у випадку якщо судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки (подібний висновок викладено у постанові КГС у складі ВС від 22.07.2020 у справі № 904/4681/19).

66. Отже при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (аналогічний висновок викладено у постановах КГС у складі ВС від 11.06.2020 у справі № 908/1083/19, від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).

67. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч.1 ст. 264 ГПК України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові ВС у складі суддів об`єднаної палати КГС від 14.08.2019 у справі № 62/112).

68. У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою від 12.04.2013 Господарський суд Київської області припинив процедуру розпорядження майном та ввів процедуру санації Боржника, а ухвалою від 16.12.2013 - затвердив план санації, відповідно до якого ТзОВ "Азія-Лайн" як інвестор приймало участь в санації боржника, в ході якої між сторонами було укладеного договір від 15.01.2016 щодо передачі боржником у власність інвестора 18/100 частки будівель та споруд санаторію.

69. 12.09.2019 ВС прийняв постанову, якою, зокрема, скасував повністю ухвалу Господарського суду Київської області від 16.12.2013 та ухвалу Господарського суду Київської області від 12.04.2013 у справі № Б24/055-12, а також визнав недійсним укладений між Боржником  та  ТзОВ "Азія-Лайн" договір від 15.01.2016.

70. Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення (аналогічної позиції дотримується ВС України у постанові від 24.06.2015 у справі № 3-231гс15, ВП Верховного  Суду у постанові від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), Касаційний господарський суду складі ВС у постанові від 16.01.2020 у справі № 910/14522/18).

71. Апеляційним господарським судом враховано, що ТзОВ "Азія-Лайн" не набуло статусу кредитора у справі, оскільки не зверталося з кредиторським вимогами до боржника в установленому законом порядку.

72. За таких умов обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ТзОВ "Азія-Лайн", яке приймало участь у цій справі як інвестор згідно плану санації Боржника, ухвалу про затвердження якого, як і ухвалу про введення процедури санації скасовано не має статусу учасника цієї справи на момент постановлення оскаржуваної ухвали.

73. Також судом апеляційної інстанції взято до уваги, що з матеріалів справи не вбачається вирішення оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду від 14.12.2020 питання про права та обов`язки ТзОВ "Азія-Лайн".

74. Будь-яких інших доводів та доказів, які б вказували на те, що суд першої інстанції оскаржуваним судовим рішенням вирішив питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, скаржником не зазначено, а апеляційним судом як убачається з оскаржуваної ухвали не встановлено.

76. У постанові ВП ВС викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) відповідно до якого встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

77. З урахуванням наведеного суд погоджується із висновком апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Азія-Лайн" на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі № Б24/055-12 на підставі п. 3 ч.1 ст. 264 ГПК України, оскільки питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника судом першої інстанції не вирішувалися.

78. Що стосується доводів ТзОВ "Азія-Лайн", які в цілому зводяться до тверджень скаржника щодо порушення оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду його прав з огляду на постановлення її за наявності нерозглянутого в межах цієї справи позову ТзОВ "Азія-Лайн" до Боржника про стягнення 3,6 млн грн, суд відхиляє такі доводи як помилкові, оскільки припинення/закриття провадження у справі про банкрутство не припиняє прав та обов`язків учасників справи, які виникли в цих процедурах, та не призведе до унеможливлення вжиття заходів для повернення майна з огляду на те, що судовий захист порушеного права особи не обмежується лише розглядом справи про банкрутство та спорів, стороною в яких є боржник, в межах справи про банкрутство. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства. У разі закриття/припинення провадження в справі про банкрутство, розгляд спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що узгоджується з принципом "незмінності складу суду", задля недопущення створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права сторін на доступ до суду та ефективний засіб захисту упродовж розумного строку.

79. Вказані висновки відповідають положенням ч.2 ст. 31 ГПК України, відповідно до якої, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду (аналогічний висновок викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС від 20.01.2021 у справі № 5017/2833/2012).

2.ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕНЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО ВІДПОВІДНО ДО ЗАГАЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ НОРМ (П.2 Ч.1 СТ. 231 ГПК УКРАЇНИ ТА СТ. 6 КОНВЕНЦІЇ) ТА ЗАКРИТТЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЗА АПЕЛЯЦІЙНОЮ СКАРГОЮ НА ТАКЕ ЗАКРИТТЯ З ПІДСТАВ ТОГО, ЩО АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА ПОДАНА ОСОБОЮ, ЯКА НЕ Є УЧАСНИКОМ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО І ОСКАРЖУВАНОЮ УХВАЛОЮ НЕ ВИРІШУВАЛИСЯ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СКАРЖНИКА

ПОСТАНОВА 01.07.2021, Справа № Б24/055-12, ВС у складі колегії суддів КГС: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98202991

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Місцевим г/с здійснювалося провадження у справі про банкрутство КС "Ворзель" НАН України, боржник). Процедура розпорядження майном введена у 2012 році; в 2013 році введена  санація та затверджено план санації, на виконання якого було укладено договір від 15.01.2016, відповідно до якого Боржник передав у власність інвестора 18/100 частки будівель санаторію. У грудні 2017 року НАН України в межах справи про банкрутство подано позов до Боржника та Інвестора про визнання  договору від 15.01.2016 недійсним, у задоволенні якого суди першої та апеляційної інстанцій відмовили, а Верховний Суд 12.09.2019 прийняв постанову, якою скасував рішення нижчих судів про відмову у визнанні визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасував ухвали місцевого г/с про введення процедури санації та затвердження плану санації, визнав договір купівлі-продажу 18/100 санаторію недійсним. Після вищевказаного 18.11.2020 Боржник подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване віднесенням боржника до переліку суб`єктів щодо яких наявне законодавче обмеження стосовно його переходу до ліквідаційної процедури чи процедури санації. Місцевий г/с ухвалою від 14.12.2020 провадження у справі закрив із викладених в ньому мотивів відповідно до загальних процесуальних норм (п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України та ст. 6 Конвенції), оскільки провадження у справі про банкрутство Боржника триває понад вісім років на стадії розпорядження майном, боржник є державним підприємством щодо якого відсутнє рішення власника про його ліквідацію, що унеможливлює застосування щодо такого боржника процедур санації чи ліквідації, а також забороняє конкурсним кредиторам боржника, з урахуванням чинного у справі про банкрутство мораторію, задоволення їх вимог. Апеляційний г/с апеляційне ухвалою від 19.04.2021 провадження за апеляційною скаргою закрив на підставі п. 3 ч.1 ст. 264 ГПК України, що мотивовано відсутністю підстав для апеляційного перегляду, оскільки ТзОВ "Азія-Лайн" (інвестор) не набуло статусу учасника справи про банкрутство Боржника, а оскаржувана ухвала не є рішенням, яким вирішено питання про його права, інтереси та (або) обов`язки.  ВС у задоволенні касаційної скарги відмовив, вказавши, що якщо судовий акт скасовано, то він не створює жодних правових наслідків з моменту його ухвалення;  Апеляційним г/с враховано, що ТзОВ "Азія-Лайн" (інвестор) не набуло статусу кредитора у справі, оскільки не зверталося з кредиторським вимогами до боржника в установленому законом порядку; за таких умов обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ТзОВ "Азія-Лайн", яке приймало участь у цій справі як інвестор згідно плану санації Боржника, ухвалу про затвердження якого, як і ухвалу про введення процедури санації скасовано, не має статусу учасника цієї справи на момент постановлення оскаржуваної ухвали, і не вбачається вирішення оскаржуваною питання про права та обов`язки ТзОВ "Азія-Лайн, а тому висновок апеляційного г/с про закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу місцевого г/с про закриття провадження у справі про банкрутство є обгрунтованим.

 

Висновки щодо застосування норми права

88. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, звужено до учасників такої справи, якими згідно зі ст. 1 КУзПБ є кредитори у справі. Також право на апеляційне оскарження судових рішень місцевого господарського суду мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім кредиторів, особи, які не є учасниками справи, але у випадку якщо судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки.

 

ПОЗИЦІЯ ВС

32. Пунктом 9 ч.3 ст. 2 ГПК України передбачено, що одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

33. Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

34. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у   статті 14 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

35. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

36. Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

37. Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції унормовано в главі 1розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

38. Відповідно до ч.1 cт. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

39. Згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

40. Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

42. Згідно з ч.2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону про банкрутство.

43. Частиною 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом  про банкрутство.

44. У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство (частина п`ята статті 41 ГПК України).

45. Судом враховується, що з 21.10.2019 введено в дію КУЗПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

46. Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

47. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

48. Законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

 

49. Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

50. Суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

 

51. Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України.

52. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

53. Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в  ГПК України, ані в Законі про банкрутство (до 21.10.2019), КУзПБ (з 21.10.2019), однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14.

54. Така позиція згодом підтримана ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

55. Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

56. Цією статтею КУзПБ визначено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

57. За приписами згаданої статті КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

58. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство з 21.10.2019 визначається статтею 45 КУзПБ.

59. Приписами статті 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

60. Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку (правова позиція викладена у постанові КГС у складі ВС від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).

61. У світлі наведеного суд звертається до висновку ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС викладеного у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, згідно з яким лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (ч.6 ст. 23 Закону про банкрутство, ч.6 ст.  45 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, ст. 44 ГПК України).

62. Тобто, лише за сукупністю, встановлених Законом про банкрутство, КУзПБ дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.

63. З урахуванням наведеного суд зазначає, що законодавством про банкрутство, яке допускає участь у справі про банкрутство багатьох учасників провадження з різним обсягом повноважень, передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, звужено до учасників такої справи.

64. Особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на такі судові рішення, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. Однак на відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

65. Тобто право на апеляційне оскарження судових рішень місцевого господарського суду мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але у випадку якщо судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки (подібний висновок викладено у постанові КГС у складі ВС від 22.07.2020 у справі № 904/4681/19).

66. Отже при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (аналогічний висновок викладено у постановах КГС у складі ВС від 11.06.2020 у справі № 908/1083/19, від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).

67. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч.1 ст. 264 ГПК України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові ВС у складі суддів об`єднаної палати КГС від 14.08.2019 у справі № 62/112).

68. У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою від 12.04.2013 Господарський суд Київської області припинив процедуру розпорядження майном та ввів процедуру санації Боржника, а ухвалою від 16.12.2013 - затвердив план санації, відповідно до якого ТзОВ "Азія-Лайн" як інвестор приймало участь в санації боржника, в ході якої між сторонами було укладеного договір від 15.01.2016 щодо передачі боржником у власність інвестора 18/100 частки будівель та споруд санаторію.

69. 12.09.2019 ВС прийняв постанову, якою, зокрема, скасував повністю ухвалу Господарського суду Київської області від 16.12.2013 та ухвалу Господарського суду Київської області від 12.04.2013 у справі № Б24/055-12, а також визнав недійсним укладений між Боржником  та  ТзОВ "Азія-Лайн" договір від 15.01.2016.

70. Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення (аналогічної позиції дотримується ВС України у постанові від 24.06.2015 у справі № 3-231гс15, ВП Верховного  Суду у постанові від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), Касаційний господарський суду складі ВС у постанові від 16.01.2020 у справі № 910/14522/18).

71. Апеляційним господарським судом враховано, що ТзОВ "Азія-Лайн" не набуло статусу кредитора у справі, оскільки не зверталося з кредиторським вимогами до боржника в установленому законом порядку.

72. За таких умов обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ТзОВ "Азія-Лайн", яке приймало участь у цій справі як інвестор згідно плану санації Боржника, ухвалу про затвердження якого, як і ухвалу про введення процедури санації скасовано не має статусу учасника цієї справи на момент постановлення оскаржуваної ухвали.

73. Також судом апеляційної інстанції взято до уваги, що з матеріалів справи не вбачається вирішення оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду від 14.12.2020 питання про права та обов`язки ТзОВ "Азія-Лайн".

74. Будь-яких інших доводів та доказів, які б вказували на те, що суд першої інстанції оскаржуваним судовим рішенням вирішив питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, скаржником не зазначено, а апеляційним судом як убачається з оскаржуваної ухвали не встановлено.

76. У постанові ВП ВС викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) відповідно до якого встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

77. З урахуванням наведеного суд погоджується із висновком апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Азія-Лайн" на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі № Б24/055-12 на підставі п. 3 ч.1 ст. 264 ГПК України, оскільки питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника судом першої інстанції не вирішувалися.

78. Що стосується доводів ТзОВ "Азія-Лайн", які в цілому зводяться до тверджень скаржника щодо порушення оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду його прав з огляду на постановлення її за наявності нерозглянутого в межах цієї справи позову ТзОВ "Азія-Лайн" до Боржника про стягнення 3,6 млн грн, суд відхиляє такі доводи як помилкові, оскільки припинення/закриття провадження у справі про банкрутство не припиняє прав та обов`язків учасників справи, які виникли в цих процедурах, та не призведе до унеможливлення вжиття заходів для повернення майна з огляду на те, що судовий захист порушеного права особи не обмежується лише розглядом справи про банкрутство та спорів, стороною в яких є боржник, в межах справи про банкрутство. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства. У разі закриття/припинення провадження в справі про банкрутство, розгляд спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що узгоджується з принципом "незмінності складу суду", задля недопущення створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права сторін на доступ до суду та ефективний засіб захисту упродовж розумного строку.

79. Вказані висновки відповідають положенням ч.2 ст. 31 ГПК України, відповідно до якої, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду (аналогічний висновок викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС від 20.01.2021 у справі № 5017/2833/2012).