Банкрутство (юрособи): Ліквідаційна процедура за ініціативою суду

Показ дописів із міткою Ліквідаційна процедура за ініціативою суду. Показати всі дописи

ПИТАННЯ УМОВ, ЗА ЯКИХ СУД МАЄ ПРАВО ЗА ВЛАСНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ ПРИЙНЯТИ ПОСТАНОВУ ПРО ВИЗНАННЯ БОРЖНИКА БАНКРУТОМ

ПОСТАНОВА 27 жовтня 2021 року, Справа № 910/15598/19, Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101099921

У справі про банкрутство Боржника, провадження у якій було відкрито 21.11.2019, а 14.05.2020 затверджено реєстр вимог кредиторів: 1)місцевий г/с ухвалою від 09.07.2020 з-поміж іншого відмовив в задоволенні заяви ГУ ДПС про відсторонення розпорядника, затвердив звіт розпорядника про винагороду та витрати, припинив процедуру розпорядження, припинив повноваження розпорядника, ввів процедуру санації, призначив керуючого санацією, затвердив план санації, оприлюднив у встановленому порядку повідомлення про введення санації Боржника;2)апеляційний г/с постановою від 23.12.2020 скасував ухвалу місцевого г/с від 09.07.2020 та постановив нове рішення, яким задовольнив заяву ГУ ДПС від 11.06.2020, відсторонив АК від виконання повноважень розпорядника майна, відмовив у затвердженні звіту розпорядника про винагороду та витрати, відмовив у введенні процедури санації і затвердження плану санації; направив справу на стадію розгляду у процедурі розпорядження. Після цього: 3)постановою місцевого г/с від 17.02.2021, залишеною без змін постановою апеляційного г/с від 03.06.2021, припинено процедуру розпорядження, визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора; вирішено інші питання. Суди свої рішення мотивували, зокрема, тим, що закінчився граничний строк процедури розпорядження і збори кредиторів не можуть скористатися правом/обов’язком звернутися з клопотанням для продовження процедури розпорядження майном, а тому за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів/комітету кредиторів застосували ч.4 ст.49 КУзПБ та прийняли постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою. Верховний суд скасував судові рішення нижчих судів та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав, що судами було порушено процесуальний порядок визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, передбачений ст.48, 49 КУзПБ; в даному конкретному випадку обґрунтованим буде продовження процедури розпорядження майном з огляду на одночасні відсторонення АК від виконання обов`язків розпорядника за відсутності новопризначеного розпорядника та відмову у задоволенні клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації, направлення справи на стадію розгляду у процедурі розпорядження майном, оскільки саме на цій стадії необхідним є проведення переліку визначених Кодексом дій для належного визначення наступної процедури банкрутства на підставі об`єктивних даних, зокрема, звіту розпорядника та аналізу фінансово-господарської діяльності боржника; новопризначений розпорядник зобов`язаний виконати приписи КУзПБ, провести належним чином аналіз фінансового стану боржника, який, в свою чергу, має бути розглянутий зборами кредиторів для ухвалення рішення щодо подальшої процедури банкрутства.

Короткий висновок:

Ø Законодавцем надано суду право прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власного ініціативою (ч. 4 ст. 49 КУзПБ) лише у разі неприйняття, або у разі зволікання з прийняттям відповідного рішення зборів кредиторів боржника чи комітету кредиторів, але за наявності певних обставин (за наявності ознак банкрутства та за відсутності прийняття жодного з передбачених рішень),

Ø Необхідність застосування судом положень ч.4 ст. 49 КУПБ зумовлює ситуація щодо невизначеності з подальшою судовою процедурою банкрутства, однак виключно за наявності певних обставин - за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника за умови недобросовісної бездіяльності цього органу щодо прийняття рішення про подальшу долю процедури банкрутства та на підставі наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів ознак банкрутства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Ø Відповідно до ч.1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Ø Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Ø Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущенні доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажі його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу інтересів при захисті публічного та приватного інтересів.

Ø Згідно з ч.1ст. 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

Ø За змістом ч.1 ст. 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Ø Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

Ø Частиною 3 ст. 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні г/с ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

Ø Частиною 4 ст. 49 КУзПБ визначено, що у разі якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, г/с за наявності ознак банкрутства протягом п`яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ø Норма ч.4 ст. 49 КУзПБ, якою встановлено право суду прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, обмежена випадком наявності конкурсних кредиторів з правом вирішального голосу (зборів кредиторів) за умови недобросовісної бездіяльності цього органу щодо прийняття рішення про подальшу долю процедури банкрутства.

Ø Аналогічний правовий висновок викладено в постанові ВС від 22.04.2021 у справі № 918/420/16.

Ø Колегія суддів зазначає, що процедури банкрутства реалізуються за активної участі та ініціативи боржника та кредиторів, які є зацікавленими особами в їх результатах та ефективності, під контролем суду, який має забезпечити дотримання вимог закону, забезпечити одну з основних функцій г/с під час провадження у справі про банкрутство - дотримання балансу інтересів при захисті публічного та приватного інтересів.

Ø Згідно з вимогами п. 6 ст. 48 КУзПБ, під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Кодексу.

Ø Відповідно до ч.5 ст. 48 КУзПБ до компетенції кредиторів належить прийняття рішення про: звернення до г/с з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство.

Ø Виходячи з положень ст. 48 Кодексу рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів є способом волевиявлення кредиторів.

Ø Лише у разі неприйняття, або у разі зволікання з прийняттям відповідного рішення зборів кредиторів боржника чи комітету кредиторів, але за наявності певних обставин (за наявності ознак банкрутства та за відсутності прийняття жодного з передбачених рішень), законодавцем надано суду право прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власного ініціативою (ч. 4 ст. 49 КУзПБ).

Ø Відповідно до ч.4 ст. 205 ГК України у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

Ø Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення г/с його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Ø Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Ø Відповідно до ч.1 ст. 58 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, г/с у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Ø Постанова г/с про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Ø Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про неможливість зборів кредиторів скористатись правом/обов`язком абзацу 3 ч.2 ст. 49 КУзПБ та звернутись до г/с з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

Ø Вказавши, що відповідно до наявного в матеріалах справи звіту арбітражного керуючого від 10.06.2020 про діяльність його як розпорядника майна Боржника, фінансовий стан боржника та хід провадження у справі, за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника судами встановлено, що підприємство має ознаки поточної неплатоспроможності та характеризується ознаками критичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства; ознак фіктивного банкрутства та приховування банкрутства не встановлено; за результатами процедури розпорядження майном розпорядником майна встановлено наявність непогашених грошових вимог перед кредиторами, які визнані судом, недостатність майна та грошових активів для їх погашення; відомості про наявність на підприємстві боржника ознак ведення основної виробничої діяльності, про наявність джерел, які б сприяли відновленню платоспроможності боржника, в матеріалах справи відсутні, суди дійшли висновку, що боржник неспроможний відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Ø Однак, як вже було вказано вище, постановою апеляційного г/с від 23.12.2020, зокрема, було відсторонено арбітражного керуючого від виконання повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство Боржника через неналежне виконання останнім своїх повноважень (бездіяльність) з направленням справи на стадію розгляду у процедурі розпорядження майном.

Ø У підсумковому засіданні суду в процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

Ø Верховний Суд, на підставі аналізу положень ч.3, 4 ст. 49 КУзПБ зазначає, що г/с, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, ухвалює рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями ч.1 ст. 6 КУзПБ, із застосуванням судового розсуду.

Ø Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Ø Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов`язання встановлена господарським судом.

Ø Під ліквідацією розуміється припинення суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 14.05.2019 у справі № 914/2618/16).

Ø За змістом ч.1 ст. 58 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, г/с у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців.

Ø Завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі.

Ø Водночас, у справі, що розглядається, суди, ухвалюючи постанову про визнання боржника банкрутом, суди, не з`ясували думку зборів (комітету) кредиторів, послались виключно на звіт відстороненого від виконання повноважень (через неналежне виконання обов`язків) розпорядника майна боржника арбітражного керуючого, достеменно не встановили при цьому фактичного фінансового стану боржника, наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можливо продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, не перевірили можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури.

Ø За відсутності здійснення призначення нового розпорядника майна боржника, суди не з`ясували можливості проведення саме в процедурі розпорядження майном визначеного Кодексом переліку дій, необхідних для належного визначення наступної процедури банкрутства, зокрема, проведення зборів кредиторів для прийняття відповідного рішення про звернення до г/с з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство на підставі об`єктивних даних, зокрема звіту розпорядника майна та аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, та зборів комітету кредиторів для внесення пропозиції г/с щодо продовження строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника.

Ø ВС КГС зазначає, що відповідно до ч.5, 8 ст. 48 КУзПБ прийняття рішення, зокрема, про звернення до г/с з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство належить до компетенції зборів кредиторів; внесення пропозицій г/с щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника - до компетенції комітету кредиторів.

Ø Згідно частини 3 ст. 48 КУзПБ, збори кредиторів у провадженні у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.

Ø Частиною 11 ст. 48 КУзПБ визначено, що засідання комітету кредиторів скликається та проводиться за правилами, визначеними для зборів кредиторів.

Ø Відповідно до абзацу 2 п. 1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, збори та комітет кредиторів можуть проводитися шляхом опитування, за умови забезпечення належної ідентифікації та перевірки повноважень представників кредиторів. Арбітражний керуючий або кредитор, обраний головою зборів чи комітету кредиторів - у разі їх проведення за відсутності арбітражного керуючого, надсилає всім учасникам зборів кредиторів або членам комітету кредиторів боржника відповідний запит з проектом рішення із запропонованого питання (питань). У такому запиті зазначаються адреса, на яку кредитори мають надіслати свою відповідь із прийнятим рішенням (за, проти чи утримався), і строк, протягом якого вони мають це зробити. Надсилання кредиторам запитів здійснюється на адреси електронної пошти, зазначені кредиторами в заявах з вимогами до боржника, заявах по суті справи або заявах з процесуальних питань.

Ø Водночас, ухвалюючи постанову про визнання боржника банкрутом, судами не було досліджено обставин вчинення процесуальних дій в даній справі в межах певної судової процедури банкрутства з дотриманням всіх необхідних складових такої судової процедури банкрутства, зокрема можливості проведення за відсутності арбітражного керуючого зборів кредиторів (комітету кредиторів), до повноважень яких віднесено звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство.

Ø Крім того, приймаючи оскаржувану постанову в частині призначення ліквідатора боржника, господарські суди виходили з того, що зборами кредиторів не було визначено кандидатуру для призначення ліквідатором боржника та розглянув заяву арбітражного керуючого Д.О.І. про участь у справі про банкрутство.

Ø Водночас, відповідно до протоколу зборів кредиторів Боржника від 16.02.2021 було вирішено обрати арбітражного керуючого Т.О.В. для виконання повноважень розпорядника майна Боржника, про що до суду було направлено відповідне клопотання. Однак, зазначене клопотання в порушення вимог статей 28, 48 КУзПБ судом розглянуто не було, думка зборів кредиторів боржника, яка є способом волевиявлення кредиторів, при призначенні ліквідатора боржника судами врахована не була.

Ø Наведене у сукупності дає підстави стверджувати про порушення г/с процесуального порядку визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, передбаченого статтями 48, 49 КУзПБ, оскільки ситуація щодо невизначеності з подальшою судовою процедурою банкрутства зумовлює необхідність застосування судом положень ч.4 ст. 49 КУПБ, однак виключно за наявності певних обставин - за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника за умови недобросовісної бездіяльності цього органу щодо прийняття рішення про подальшу долю процедури банкрутства та на підставі наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів ознак банкрутства.

Ø Натомість ВС вважає, що не дослідивши наявності підстав для застосування положень ч.4 ст. 49 КУПБ, зокрема бездіяльності зборів кредиторів боржника за умови необхідності встановленням фінансового стану боржника, наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, залишивши поза увагою суб`єктивну поведінку кредитора та делегованого представника комітету кредиторів Боржника щодо можливого проведення зборів (комітету) кредиторів за відсутності арбітражного керуючого для прийняття відповідного рішення про введення наступної судової процедури, висновок судів про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним.

Ø У даному конкретному випадку, з огляду на одночасні відсторонення арбітражного керуючого від виконання обов`язків розпорядника майна боржника за відсутності новопризначеного розпорядника майна, відмову у задоволенні клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; направлення справи на стадію розгляду у процедурі розпорядження майном, обґрунтованим буде продовження процедури розпорядження майном боржника у справі, оскільки саме на цій стадії необхідним є проведення переліку визначених Кодексом дій для належного визначення наступної процедури банкрутства на підставі об`єктивних даних, зокрема, звіту розпорядника майна та аналізу фінансово-господарської діяльності боржника.

Ø Новопризначений розпорядник майна зобов`язаний виконати приписи КУзПБ, провести належним чином аналіз фінансового стану боржника, який, в свою чергу, має бути розглянутий зборами кредиторів для ухвалення рішення щодо подальшої процедури банкрутства.

Посилання

ПИТАННЯ УМОВ, ЗА ЯКИХ СУД МАЄ ПРАВО ЗА ВЛАСНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ ПРИЙНЯТИ ПОСТАНОВУ ПРО ВИЗНАННЯ БОРЖНИКА БАНКРУТОМ