ПОСТАНОВА 18 січня 2022 року, cправа № 925/181/20(925/411/21), Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102892002
У справі про банкрутство ТОВ "Селена",
провадження у якій було порушено 03.03.2020, а 07.07.2020 Боржника визнано банкрутом та відкрито
ліквідаційну процедуру, ліквідатор з’ясував, що 27.12.2016
Боржник уклав з ТОВ «Манеж» договір оренди рекламних конструкцій з погодженим терміном
оренди 1 рік з моменту акту прийому-передачі майна, який було підписано 06.01.2017,
і що ТОВ «Манеж» майно не повернув та продовжував користуватись ним. За таких обставин
ліквідатор 06.01.2021 від імені Боржника як орендодавця висловив, за
правилами ст.764 ЦК України (ч.4 ст.284 ГК України), заперечення щодо поновлення/продовження Договору оренди
на новий строк та повідомив про це Відповідача, а 25.03.2021 подав позов про
стягнення 117 тис. грн заборгованості з орендної плати, що виникла за період як
до, так і після припинення дії з 06.01.2021 (з урахуванням пролонгації), договору
оренди від 27.12.2016. Відповідач у відзиві заявив про застосування до спірних
правовідносин позовної давності. Місцевий г/с 08.06.2021 ухвалив рішення, залишене
без змін апеляційним г/с (постанова від 08.09.2021), яким відмовив у
задоволенні позову; мотивував відсутністю підстав для задоволення вимог
Позивача та стягнення спірної суми орендної плати за заявлений період, зокрема,
з 06.01.2018, через припинення зобов`язань за Договором з цієї дати за
відсутності його пролонгації. Погоджуючись з цим рішенням, апеляційний суд
додав про відсутність підстав для задоволенні заяви Відповідача про
застосування позовної давності у спірних правовідносинах через відмову у
задоволенні вимог з підстав їх необґрунтованості. Верховний Суд скасував
судові рішення нижчих судів та направив справу на новий розгляд до суду першої
інстанції, вказавши, що суди дійшли передчасного висновку про відмову в
задоволенні позову з підстав відсутності порушеного права у спірних
правовідносинах, не надавши оцінки, зокрема, заяві про застосування до спірних правовідносин позовної давності та викладеним
в ній обставинам, що подана Відповідачем 14.04.2021 - до ухвалення місцевим
судом рішення у цій справі. За висновком ВС у спірних правовідносинах мало місце
неодноразове поновлення/продовження з 06.01.2018 річного терміну оренди Майна
за Договором оренди на той самий річний термін та на тих самих умовах до
06.01.2021, а протилежний висновок судів
не узгоджується з наведеними в ст.764 ЦК України та в ч.4 ст.284 ГК України правилами поновлення (продовження) договору оренди;
щодо вимоги періоду після 06.01.2021, то в цій частині за висновком ВС у
відповідача немає обов’язку сплачувати орендну плату, оскільки в цьому випадку сплачується неустойка за
правилами ч.2 ст.785 ЦК України, яку Позивач у спірних відносинах не заявляв,
що відповідно, виключало їх розгляд судами попередніх інстанцій.
Короткі висновки:
7.4.Закінчення строку, на який було укладено
договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч.4 ст.291 ГК України). Виняток
з наведеного правила передбачений ч.1 ст.764 ЦК України, за змістом
якої, в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку
договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного
місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений
договором. Також, відповідно до ч.4 ст.284 ГК України у разі відсутності
заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом
одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим
на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
7.7. …
відсутність в Договорі оренди умов щодо його поновлення/ продовження не
виключає застосування до спірних правовідносин відповідних правил в силу закону
– ст.764 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України.
… , в умовах, коли ні Позивач
(орендодавець), ні Відповідач (орендар) не висловили жодної ініціативи (згоди,
заперечення) щодо припинення Договору оренди … після спливу узгодженого …
терміну оренди … факт неповернення … Майна з оренди, …, зокрема і за правилами
ч.1 ст.785 ЦК України, вказує на подальше перебування Майна у
Відповідача, що презюмує подальше користування цим майном, у розумінні
положень ст.764 ЦК України, за "мовчазної згоди"
обох сторін Договору оренди, а тому не вимагає доведення протилежного, зокрема
і фактичного, безпосереднього використання Відповідачем Майна як предмету
оренди у своїй господарській діяльності. У цьому висновку Суд також враховує,
що перебування орендованого майна у орендаря, зокрема, протягом дії договору
оренди (без повернення цього майна орендодавцю) покладає на орендаря
відповідний обов`язок сплачувати орендну плату (ст.762 ЦК України, ст.286
ГК України), а після припинення дії договору оренди - інший обов`язок, що
визначений правилами ч.2 ст.785 ЦК України.
7.10. … обов`язок орендаря сплачувати орендну
плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору
оренди.
…, правовідносини між сторонами
у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку
щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після
припинення договору оренди не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж
визначено ч.2 ст.785 ЦК України (зокрема, з установленням для
наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання,
окрім того, що передбачений ч.2 ст.785 ЦК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ ТА ВИСНОВКИ ЩОДО
ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА
Щодо правил продовження/поновлення та
припинення дії договору оренди
7.2.Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями
глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види
зобов`язань" книги п`ятої
"Зобов`язальне право" ЦК України та ст.283-
291 ГК України.
7.3.Частиною 1 ст.763 ЦК
України встановлене загальне правило, за яким
договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Аналогічні за змістом положення містить ч.4
ст.284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за
погодженням сторін.
7.4.Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є
однією з підстав його припинення (ч.4 ст.291
ГК України).
Виняток з наведеного правила передбачений
ч.1 ст.764 ЦК України, за змістом якої, в разі якщо наймач продовжує
користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності
заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на
строк, який був раніше встановлений договором.
Також, відповідно до ч.4 ст.284 ГК України у разі
відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди
протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається
продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені
договором.
Правові наслідки припинення договору
оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Зокрема, ч.1 ст.785 ЦК України передбачено,
що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути
наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального
зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
7.5.Отже, норми ст.764 ЦК України та ч.4 ст.284
ГК України визначають можливість продовження
договору оренди на
той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого
автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість -
відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов
договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Відсутність такого заперечення як в
силу ст.764 ЦК України, так і ч.4 ст.284 ГК України може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку
орендар саме в силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається
поновленим/продовженим на строк, який був раніше встановлений договором.
У контексті наведеного заява орендодавця
про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім
правочином, який відображає волевиявлення орендодавця в орендних
правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми
закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.
Повідомлення орендодавцем орендаря про
припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого
волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, а тому є
передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків
також для іншої особи за правилами абзацу 3 ч.3 ст.202 ЦК України.
У наведених висновках Суд звертається до
правової позиції ВП ВС, викладеної в постанові від 19.05.2020 у справі №
910/719/19 (провадження № 12-18гс20), а також до правової позиції ВС,
викладеної в постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2197/20 з посиланням на
відповідні висновки ВП ВС також в постанові від 19.05.2020 у справі №
910/719/19.
7.6.Враховуючи наведені висновки, а також встановлені судами
обставини:
…
Суд доходить висновку про неодноразове
поновлення/продовження з 06.01.2018 річного терміну оренди Майна за Договором
оренди на той самий річний термін та на тих самих умовах до 06.01.2021, коли
ліквідатор Позивача від імені орендодавця висловив, за правилами ст.764 ЦК України (ч.4
ст.284 ГК України), заперечення щодо
поновлення/продовження Договору оренди на новий строк та повідомив про це
Відповідача (3.12).
А тому протилежний висновок судів в
оскаржуваних рішеннях не узгоджується з наведеними в ст.764 ЦК України та в
ч.4 ст.284 ГК України правилами
поновлення (продовження) договору оренди (пункт 7.5).
У наведеному висновку Суд також враховує,
що Відповідач, укладаючи та відповідно до умов Договору оренди не заперечував факт
належності Позивачу орендованого Майна на праві власності на дату укладення
Договору оренди та передачі Відповідачу Майна в оренду (пункти 3.2, 3.3), а
суди не встановили обставин подальшого відчуження Позивачем Майна на користь
третіх осіб тощо.
7.7.Поряд з викладеним Суд зауважує, що суди попередніх
інстанцій, кваліфікуючи у цьому спорі Договір оренди як такий, що
припинився після спливу 06.01.2018 узгодженого сторонами річного терміну
оренди, помилково врахували як підстави для такого висновку обставини
ненадання Позивачем доказів продовження користування Відповідачем Майном
Позивача (рекламними носіями, розміщеними на території спорт-готелю
"Селена") після 06.01.2018 (пункт 3.13), а також факт неузгодження
сторонами в Договорі оренди умов та правил пролонгації цього договору
(пункт 3.2), у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.
По-перше, відсутність в Договорі оренди умов щодо його поновлення/ продовження
не виключає застосування до спірних правовідносин відповідних правил в силу
закону – ст.764 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України.
По-друге, в умовах, коли ні Позивач (орендодавець), ні Відповідач
(орендар) не висловили жодної ініціативи (згоди, заперечення) щодо припинення
Договору оренди з 06.01.2018 - після спливу узгодженого в пункті 2.1 цього
договору річного терміну оренди (що не спростовано скаржником), встановлений
судами факт неповернення Відповідачем Позивачу Майна з оренди, зокрема після
спливу 06.01.2018 встановленого Договором оренди річного терміну (пункт 3.14),
зокрема і за правилами ч.1 ст.785 ЦК
України, вказує на подальше перебування
Майна у Відповідача, що презюмує подальше користування цим майном, у розумінні
положень ст.764 ЦК України,
за "мовчазної згоди" обох сторін Договору оренди, а тому не вимагає
доведення протилежного, зокрема і фактичного, безпосереднього використання
Відповідачем Майна як предмету оренди у своїй господарській діяльності.
У цьому висновку Суд також враховує, що
перебування орендованого майна у орендаря, зокрема, протягом дії договору
оренди (без повернення цього майна орендодавцю) покладає на орендаря
відповідний обов`язок сплачувати орендну плату (ст.762 ЦК України, ст.286 ГК
України), а після припинення дії договору оренди -
інший обов`язок, що визначений правилами ч.2 ст.785 ЦК України.
7.8.Дійшовши наведених висновків, Суд погоджується з
аргументами скаржника (пункт 5.1) щодо неодноразового поновлення/продовження
Договору оренди на новий річний термін (пункт 2.1) до припинення його дії за
вимогою орендодавця (Позивача) з 06.01.2021 (пункт 3.12), а також з аргументами
скаржника (пункт 5.1) в тій їх частині, в якій скаржник стверджує про обов`язок
Відповідача як орендаря сплатити заборгованість з орендної плати за період дії
Договору оренди до його припинення з 06.01.2021.
Отже позовні вимоги в цій частині вимог до
Відповідача (щодо заборгованості з орендних платежів за період до припинення
дії Договору оренди з 06.01.2021) є обґрунтованими, а протилежні висновки судів
та аргументи Відповідача (пункт 6.1) в цій частині зроблені з неправильним
застосуванням положень ст.764, ст.284 ГК України та ч.1 ст.785 ЦК України.
Щодо вимоги сплати орендної плати після
припинення Договору оренди з 06.01.2021
7.9. …Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) в тій їх
частині, в якій скаржник стверджує про обов`язок Відповідача як орендаря
сплатити заборгованість з орендної плати за користування майном після
припинення дії Договору оренди з 06.01.2021 з підстав продовження користування
Відповідачем Майном, оскільки скаржник помиляється щодо кваліфікації
правовідносин між сторонами щодо користування Майном після припинення дії
Договору оренди та щодо кваліфікації обов`язку Відповідача у зв`язку із неповерненням
Майна з оренди після припинення дії Договору оренди, у зв`язку із
чим Суд зазначає про таке.
7.10.Орендна плата є платою орендаря за користування належним
орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у
строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі (ст.759, 762 ЦК
України, ст.283, 284, 286 ГК України), а
тому обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим
майном зберігається до припинення договору оренди.
Водночас, самостійною формою майнової
відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі
(після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо
негайного повернення речі, є неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, що є належним способом захисту прав та інтересів
орендодавця після припинення договору оренди, коли користування майном стає
неправомірним.
Отже, правовідносини між сторонами у
разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо
повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення
договору оренди не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч.2 ст.785 ЦК України (зокрема,
з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого
(додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений ч.2 ст.785 ЦК
України).
У цих висновках Суд звертається до
правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати КГС, що
сформульована в постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19
(пункти 9.20, 9.21).
7.11.У зв`язку із викладеним позовні вимоги до Відповідача щодо
його обов`язку як орендаря сплатити відповідну (заявлену Позивачем)
заборгованість з орендної плати за користування майном після припинення дії
Договору оренди з 06.01.2021 з підстав продовження користування Майном є
необґрунтованими, а відповідні висновки судів в оскаржуваних рішеннях в цій
частині узгоджуються з наведеним правозастосуванням (пункт 7.10).
При цьому Суд зазначає, що Позивач у
спірних правовідносинах не заявляв до Відповідача вимоги щодо сплати ним
неустойки за правилами ч.2 ст.785
ЦК України, що,
відповідно, виключало їх розгляд судами попередніх інстанцій.
Щодо позовної давності
7.12.Водночас, у зв`язку із висновком про обґрунтованість щодо
частини позовних вимог (пункти 7.8, 7.9) Суд зазначає про таке.
Позовна давність - це строк, у межах якого
особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або
інтересу (ст.256 ЦК України).
За змістом норми цієї статті позовна
давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої
порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з
позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
Частинами 2, 3 ст.267 ЦК України передбачено,
що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до
розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише
за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
7.13.Отже, якщо позовні вимоги г/с визнано обґрунтованими, а
стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний
застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України та
вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у
зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її
пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з
посиланням на зазначену норму ЦК України).
7.14.Враховуючи наведені норми ЦК України та висновки
в п.7.8, 7.9 (щодо порушеного права Позивача у спірних правовідносинах та
обґрунтованості його вимог у відповідній частині), суди між тим дійшли
передчасного висновку про відмову в задоволенні позову з підстав відсутності
порушеного права у спірних правовідносинах, не надавши, всупереч нормам ст.86
ГПК України, оцінки зібраним у справі
доказам, а саме заяві про застосування до спірних правовідносин позовної
давності та викладеним в ній обставинам, що подана Відповідачем 14.04.2021 - до
ухвалення місцевим судом рішення у цій справі (пункт 1.4).
7.15.Допущені судами процесуальні порушення - не дослідження
зібраних у справі доказів, унеможливило встановлення фактичних обставин справи,
які мають значення для вирішення питання про існування права на судовий захист
у спірних правовідносинах, а саме: щодо почату перебігу та спливу позовної
давності у спірних правовідносинах за вимогами Позивача, а також, у разі
встановлення обставин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах -
щодо наявності поважних причин її пропуску. Апеляційний суд вказаних помилок
суду першої інстанції не виправив.
7.16.Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі
розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень п.2 ч.1
ст.308 та п.1 ч.3 ст.310 ГПК
України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані постанова апеляційного суду та
ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої
інстанції на новий розгляд.
7.17.Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд,
Суд не здійснює розподіл судових витрат у справі.
