ПИТАННЯ ЩОДО ПРИПИНЕННЯ ІПОТЕКИ У ЗВ`ЯЗКУ З ЗАКРИТТЯМ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - БОРЖНИКА ЗА ОСНОВНИМ ЗОБОВ`ЯЗАННЯМ ТА ЗАСТОСУВАННЯМ НАСЛІДКІВ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ Ч.4 СТ. 90 КУЗПБ

ПОСТАНОВА 12 січня 2023 року, Cправа №  920/375/21(19/61-10), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Банаська О. О., Огородніка К. М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/108422537

---

У справі про банкрутство ТОВ "Катана", у якій 24.06.2010 Боржника було визнано банкрутом, правонаступник ініціюючого кредитора ОСОБА 1 у 2021 році подав позов до Боржника та заставного кредитора - АТ "Креді Агріколь Банк", просив визнати припиненими договори про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від  16.09.2008, за яким Боржник своїм нерухомим майном забезпечив виконання кредитного зобов`язання позичальника - ОСОБА_2 перед Банком.  Позивач доводив, що зобов`язання іпотекодавця (ТОВ "Катана") перед кредитором (АТ "Креді Агріколь Банк"), як додаткове зобов`язання, припинилося з припиненням основного кредитного зобов`язання, оскільки ухвалою 20.01.2021 г/с Чернігівської області у справі № 927/807/20 закрито провадження у справі про неплатоспроможність позичальника - ОСОБА_2 та постановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк вважаються погашеними, а виконавчі документи за цими вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.  Місцевий г\с рішенням від 28.06.2022, яке залишене без змін апеляційним г/с (постанова від 05.10.2022), в задоволенні позову відмовив.  Суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 не є стороною договору іпотеки та договорів про внесення відповідних змін до договору іпотеки, а отже не має передбаченого законом права вимагати припинення зобов`язання з будь-яких підстав.  При цьому, судами з посиланням на ч.5 ст.3, ст.17 Закону України "Про іпотеку" зауважено, що вимоги Банку у справі № 19/61-10 про банкрутство ТОВ "Катана" визначені не тільки договором іпотеки від 16.09.2008 (в редакції договору про внесення змін від 15.10.2009), а й рішенням г/с Сумської області від 12.02.2014 у справі № 920/564/13,яким були задоволені позовні вимоги Банку та стягнуто з Боржника заборгованість по кредитному договору  шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки в розмірі 5,1 млн грн для його подальшої реалізації. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що закриття провадження у справі про неплатоспроможність позичальника за кредитним зобов`язанням на підставі п.4 ч.1 ст.90 КУзПБ та припинення у зв`язку з цим основного кредитного зобов`язання та за умови реалізації іпотекодержателем свого права шляхом звернення з позовом, не має наслідком припинення зобов`язання майнового поручителя за іпотекою на підставі ст.17  Закону України "Про іпотеку".

---

Б. Висновки щодо застосування норми права

48.Положення ч.4 ст.593 ЦК України щодо не припинення права застави (іпотеки) на майно у зв`язку із припиненням основного зобов`язання, поширюються і на наслідки закриття провадження  у справі про неплатоспроможність фізичної особи із застосуванням наслідків, визначених ч.4 ст.90 КУзПБ, якою передбачено погашення вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк або були відхилені г/с та визнання виконавчих документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ          

20.Відповідно до ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

21.Стаття 1 Закону України "Про іпотеку" визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

22.За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку").

23.Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. При цьому, право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (пункт 2 частина 1 статті 593 ЦК України).

24.Згідно зі ст.17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

25.Верховний Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" у випадку, коли іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника перед іпотекодержателем, він є майновим поручителем.

26.Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного державного реєстру.

27.Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме із кредитором, то всі узяті ризики необхідно покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника.

28.Відповідно до ч.4 ст.593 ЦК України припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника-юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

29.Отже, ліквідація боржника не припиняє обов`язок заставодавця (іпотекодавця) із несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

30.Сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

31.Постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов`язанням і його виключення із реєстру не припиняє забезпечувального зобов`язання, якщо кредитор до виключення боржника з цього Реєстру реалізував своє право щодо заставодавця/іпотекодавця, пред`явивши до нього відповідний позов.

32.Аналогічний правовий висновок викладено у постановах ВСУ від 10.02.2016 у справах № 6-216цс14, № 6-84цс15, від 17.02.2016 у справі № 6-245цс14, від 06.07.2016 у справі № 3-578гс16, від 12.10.2016 у справі № 5/25-38 та постановах ВС від 06.02.2018 у справі №    910/9943/17, від 20.06.2018 у справі № 381/3209/16-ц, , від 06.03.2018 у справі № 2011/16284/12, від 13.03.2018 у справі № 910/8698/17, від 16.09.2021 у справі № 922/2869/17 від 12.04.2022 у справі № 331/4165/18.

33.Верховний Суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03.07.2018 № 2478-VIII, який набрав чинності 04.11.2018 та яким було доповнено ч.4 ст.593 ЦК України, що передбачає окремі підстави для припинення застави. При цьому, згідно з п.п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" визначено, що він вводиться у дію через три місяці з дня набрання чинності, тобто 04.02.2019, та застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

34.Як стверджує скаржник у цій справі, відносно позичальника за основним кредитним зобов`язанням - ОСОБА_2 у справі № 927/807/20 ухвалою  Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2021 було закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі пункту 4 частини першої статті 90 КУзПБ та постановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк вважаються погашеними, а виконавчі документи за цими вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

35.За доводом скаржника, таким чином, припинилося основне зобов`язання позичальника - ОСОБА_2 по кредитному договору, а отже і припинилися іпотека.

36.Верховний Суд зауважує, що із введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи.

37.При цьому, відповідно до положень ст.113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

38.В силу положень ч.4 ст.90 КУзПБ у випадках, передбачених п. 4-6 ч.1 цієї статті, г/с в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

39.Отже, наслідки закриття провадження у справі про банкрутство на підставі п.4 ч.1 ст. 90 КУзПБ та визначені ч.4 вказаної статті, зокрема щодо припинення основного зобов`язання такого боржника, поширюються і на справи про неплатоспроможність фізичної особи.

40.При цьому, ВС вважає, що положення ч.4 ст.593 ЦК України щодо не припинення права застави (іпотеки) на майно у зв`язку із припиненням основного зобов`язання, поширюються і на наслідки закриття провадження  у справі про неплатоспроможність фізичної особи із застосуванням наслідків, визначених ч.4 ст.90 КУзПБ, якою передбачено погашення вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк або були відхилені господарським судом та визнання виконавчих документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

41.Разом з тим, у цій справі судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що рішенням г/с Сумської області від 12.02.2014 у справі №    920/564/13, яке набрало законної сили, стягнуто з ТОВ "Катана" та ТОВ "СК Центр Нерухомості" на користь АТ "Креді Агріколь Банк" заборгованість по кредитному договору … від 29.08.2008 у розмірі 1 147 932,38 доларів США, що еквівалентно 9 387 709,72 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки б/н від 16.09.2008: нежитлове приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1 , цегляне, загальною площею 1 275,5 кв.м з встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки в розмірі 5 172 158,71 грн для його подальшої реалізації. Дане рішення суду набрало законної сили.

42. Тобто, АТ "Креді Агріколь Банк" реалізувало своє право іпотекодавця, звернувшись до Господарського суду Сумської області із відповідним позовом у справі №    920/564/13.

43.Отже, ураховуючи викладене, колегія суддів ВС дійшла висновку у цій справі, що закриття провадження у справі № 927/807/20 про неплатоспроможність позичальника за кредитним зобов`язанням ( ОСОБА_2 ) на підставі п.4 ч.1 ст.90 КУзПБ та припинення у зв`язку з цим основного кредитного зобов`язання та за умови реалізації іпотекодержателем свого права шляхом звернення з позовом, не має наслідком припинення зобов`язання майнового поручителя за іпотекою - ТОВ "Катана" на підставі ст.17  Закону України "Про іпотеку".

44.З огляду на таке, доводи касаційної скарги про неправомірне незастосування судами попередніх інстанцій положень ст.17 Закону України "Про іпотеку" не знайшли свого підтвердження.

ПОЗОВ БАНКУ ПРО ВИЗНАННЯ ЗА НИМ ПРАВА ІПОТЕКИ НА МАЙНО, СТВОРЕНЕ В РЕЗУЛЬТАТІ РЕКОНСТРУКЦІЇ ПЕРЕДАНОГО ТРЕТЬОЮ ОСОБОЮ В ІПОТЕКУ БАНКУ МАЙНА ТА ЗОБОВ`ЯЗАННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРАТОРА ВНЕСТИ ВІДПОВІДНІ ЗАПИСИ ДО ДРРПНМ ЩОДО СКАСУВАННЯ РЕЄСТРАЦІЙНОЇ ДІЇ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРАТОРА

ПОСТАНОВА 09 грудня 2021 року, Справа № 926/124/20, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102735596

---

У 2006році між Укрексімбанком як іпотекодержателем та ТзОВ "БТ "Рязань" (далі-Боржник) як іпотекодавцем укладено іпотечні договори, відповідно до яких на виконання  кредитних зобов`язань Боржник передав в іпотеку Банку належні йому на праві власності нежитлові будівлі. Згодом була відкрита справа про банкрутство Боржника, в якій Укрексімбанк був визнаний кредитором на суму 21,4 млн грн, які забезпечені іпотекою  (далі-об’єкт нерухомості).  У справі про банкрутство між Боржником та ТзОВ "Рязань-Інвест" (Інвестор) був укладений інвестиційний договір від 18.07.2012, за умовами якого пайовики зобов`язалися завершити будівництвом об`єкт нерухомості (реконструкцію), прийняти в експлуатацію та за власний рахунок оформити право власності на майно, що належить кожному відповідно до умов цього договору, який вступає в силу з моменту затвердження плану санації Боржника і діє до прийняття об`єкта в експлуатацію та оформлення права власності на частки сторін.  Згодом між Боржником та кредиторами було укладено мирову угоду, затверджену ухвалою місцевого г/с від 25.02.2016, якою сторони погодили, що ухвала г/с про затвердження мирової угоди є правовстановлюючим документом на право власності Інвестора   на відповідні активи боржника, визначені згідно з угодою про проведення розрахунків від 08.02.2016, а саме об`єкт незавершеної реконструкцією нежитлової будівлі Боржника, з відсотком готовності 83 % .  Мирова угода була затверджена ухвалою г/с від 25.02.2016  та в подальшому скасована ВГСУ постановою від 09.08.2016). В день коли була затверджена мирова угода, а саме 25.02.2016, державний реєстратор внесла до ДРРПНМ запис про припинення права власності Боржника на нерухоме майно у зв`язку із знищенням об`єкта нерухомого майна та проведенням державної реєстрації припинення права власності на нього та запис про закриття об`єкта нерухомого майна у зв`язку із знищенням.  Незавершений будівництвом об’єкт Інвестор продав ТОВ “Черновіц Плаза” по договору купівлі- продажу від 29.02.2016, який в судовому порядку у 2019 році визнаний недійсним та визнано  незаконним з дня прийняття і скасовано рішення державного реєстратора про проведення державної реєстрації права власності за Інвестором на незавершене будівництво готовністю 83 %.   Укрексімбанк у січні 2020 року звернувся до г/с з позовом до ТзОВ "Черновіц Плаза", в якому просив визнати за Банком право іпотеки на незавершене будівництво,  державному реєстратору внести відповідні записи до ДРРПНМ    щодо скасування реєстраційної дії від 25.02.2016 стосовно внесення до ДРРПНП запису про припинення права власності Боржника (ТзОВ "БТ "Рязань") на нерухоме майно. За твердженням Укрексімбанку, обставини щодо реєстрації за Інвестором права власності на спірне майно, без реєстрації права за Боржником (ТзОВ "БТ "Рязань"), яким було проведено комплекс заходів з реконструкції переданої в іпотеку будівлі, свідчать про порушення прав Укрексімбанку як іпотекодержателя зумовлене зміною предмета іпотеки з подальшим його відчуженням інвестором без згоди банку на користь Відповідача, який зареєстрував відповідне майно за собою та передав його в іпотеку ПАТ "Діамантбанк". Місцевий г/с Рішенням від 12.01.2021, яке залишене без змін апеляційним г/с (постанова від 10.08.2021) у задоволенні позову Банку відмовив, мотивуючи відмову відсутністю порушеного права позивача за захистом якого він звернувся з позовом до суду, оскільки право банку як іпотекодержателя щодо спірного об`єкта нерухомого майна відновлено у повному обсязі шляхом внесення до ДРРПНМ записів про іпотеку та заборону згідно іпотечних договорів від 25.01.20026 та від 01.06.2006 і внаслідок скасування рішення державного реєстратора про проведення державної реєстрації права власності за ТзОВ "Рязань-Інвест" на незавершене будівництво готовністю 83 %.  Верховний Суд скасував судові рішення нижчих судів і направив справу на новий розгляд, вказавши на передчасність висновків щодо поновлення порушеного права позивача, оскільки вони зроблені без урахування (перевірки) наявності/відсутності дійсності таких обставин (зареєстрованого права іпотеки на спірне нерухоме майно за позивачем) та звернв увагу на  існування 2 записів з різними реєстраційними номерами щодо об`єкта нерухомого майна: 1) із зазначенням власником нерухомого майна Відповідача та запис про іпотеку цього майна від 10.03.2016 із зазначенням іпотекодержателем майна ПАТ "Діамантбанк"; 2) запис щодо об`єкта нерухомого майна , в якому відсутня інформація щодо власника майна та наявна інформація про державну реєстрацію іпотеки із зазначенням іпотекодавцем нерухомого майна-Боржника та іпотекодержателем-  Позивача ("Укрексімбанк").

---

Висновки щодо застосування норм права

100. Незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку з перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію.

101. У випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

102. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст.86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

48. ВП ВС у п.9.8 постанови від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

49. Тож заявлена позивачем вимога про визнання за ним права іпотеки на спірне нерухоме майно є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

50. Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договорів іпотеки від 25.01.2006 та 01.06.2006) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

51. Згідно із ч.1 ст.5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки від 25.01.2006 та 01.06.2006 ) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

52. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (ч.4 - 6 ст.3 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договорів іпотеки від 25.01.2006 та 01.06.2006).

53. Частиною 3 ст.5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договорів іпотеки від 25.01.2006 та 01.06.2006) визначено, що частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

54. Незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку з перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію (див. висновок, викладений у постановах КГС ВС від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17, від 10.12.2019 у справі № 910/15584/16, постанові КЦС ВС від 04.10.2021 у справі № 686/28888/19).

55. Згідно із ч.1, 2 ст.23 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договорів іпотеки від 25.01.2006 та 01.06.2006) у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

56. Отже, іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки (див. рішення КСУ від 14.07.2020 у справі № 8-р/2020).

---

74. …висновки судів попередніх інстанцій щодо поновлення порушеного права позивача є передчасними, зробленими без урахування (перевірки) наявності/відсутності дійсності таких обставин (зареєстрованого права іпотеки на спірне нерухоме майно за позивачем).

75. Відповідно до ч.1, 2 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

76. У справі, що розглядається позивач просить визнати предметом іпотеки відповідно до договорів іпотеки від 25.01.2006 та 01.06.2006 - незавершене будівництво, відсоток готовності 83 %, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 56.

77. Водночас, з ДРРПНМ та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається існування 2 записів з різними реєстраційними номерами щодо об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 56:

1) запис щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер № 860131273101, в якому наявний запис про право власності від 29.02.2016   № 13490447 із зазначенням власником нерухомого майна ТзОВ "Черновіц Плаза" та запис про іпотеку цього майна від 10.03.2016 № 13617709 із зазначенням іпотекодержателем майна ПАТ "Діамантбанк";

2) запис щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер                                     № 860063373101, в якому відсутня інформація щодо власника майна та наявна інформація про державну реєстрацію іпотеки із зазначенням іпотекодавцем нерухомого майна - ТзОВ "БТ "Рязань" та іпотекодержателем -  АТ "Укрексімбанк".

78. Відповідно до висновків ВП ВС відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови ВП ВС від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови ВП ВС від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

79. Отже, на час вирішення спору у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою:     м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 56 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 860131273101) наявні два різні реєстраційні записи з відмінними реєстраційними номерами нерухомого майна, в яких наявна протилежна між собою інформація щодо власника та іпотекодержателя майна.

80. Разом з тим, як вказувалось вище ТзОВ "Черновіц Плаза" набуло право власності на об`єкт незавершеного будівництва готовністю 83 % за адресою:           м. Чернівці вул. Червоноармійська, 56, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 29.02.2016 між ТзОВ "Рязань-Інвест" та ТзОВ "Черновіц Плаза", який було визнано недійсним в судовому порядку.

81. У свою чергу підставою набуття права власності ТзОВ "БТ "Рязань" на спірне майно є мирова угода затверджена ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.02.2016 у справі № 5027/1297-б/2011 про банкрутство ТзОВ "БТ "Рязань", яка разом із прийнятою за результатами її апеляційного перегляду постановою суду апеляційної інстанції від 04.04.2016 скасована постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2016 у зазначеній справі.

82. Проте наведене суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та без жодної правової оцінки.

90. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме ст.13, 86, 269 ч.5 ст.236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог про визнання за АТ "Укрексімбанк" права іпотеки на незавершене будівництво, відсоток готовності 83 %, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 56.

96. Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, надавши оцінку заявленим вимогам позивача із урахуванням наведеного вище у цій постанові, зокрема існування 2 записів з різними реєстраційними номерами щодо об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 56 (реєстраційний номер № 860131273101 та реєстраційний номер № 860063373101), в яких наявна протилежна між собою інформація щодо власника та іпотекодержателя майна, а також з`ясування та ідентифікації майна власником якого є відповідач тому майну, яке було передано ТзОВ "БТ "Рязань" в іпотеку позивачу за договорами іпотеки від 25.01.2006 та від 01.06.2006 № 7106Z8 та № 7106Z48 відповідно.

97. В залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути вимоги АТ "Укрексімбанк" з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.

ПИТАННЯ ЧИ ПРИПИНЯЄТЬСЯ ПРАВО ЗАСТАВИ (ІПОТЕКИ) НА МАЙНО, ЯКЩО ОСНОВНЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ПРИПИНЕНО ВНАСЛІДОК ЛІКВІДАЦІЇ БОРЖНИКА-ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

ПОСТАНОВА 16 вересня 2021 року, Справа №  922/2869/17, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99860564

---

09.07.2012 між Банком та ПрАТ (Позичальник) укладено Кредитний договір, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови кредитного договору. З метою забезпечення Кредитного договору між Банком та ПАТ (Поручитель) були укладені Договори іпотеки  нерухомого майна та застави обладнання. У 2015 році ухвалою місцевого г/с від 01.12.2015 Позичальника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а ухвалою місцевого г/с від 09.03.2017 у справі №922/224/15 ліквідовано Позичальника як юридичну особу, про що до ЄДР 21.03.2017 були внесені відповідні відомості. Банк (позивач) 28.08.2017 звернувся до г/с з позовною заявою до Поручителя, просив визнати його кредитором Поручителя (відповідач), вимоги якого забезпечено заставою майна з сумою вимог 142,7 млн грн., що виникли на підставі Кредитного договору від 09.07.2012, в порядку, передбаченому положеннями ст.105, 110-112 ЦК України.  Місцевий г/с рішенням від 13.11.2017 в задоволенні позову відмовив. Апеляційний г/с (постанова від 13.11.2017) залишив рішення місцевого г/с без змін, погодившись з висновком місцевого г/с про те, що зобов`язання за кредитним договором від 09.07.2012 Позичальника перед Банком є припиненими. Здійснивши аналіз положень ч.5 ст.3, ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку", ч.3 ст.6, ч.1 ст.593 ЦК України, ст.28 Закону України "Про заставу", апеляційний суд також погодився з висновком місцевого г/с про те, що у разі ліквідації боржника сторони основного зобов`язання право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. При цьому, суд зауважив, що виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов`язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов`язання відповідно до ч.1 ст.575, п.1 ч.1 ст. 593, ч.1 ст.609 ЦК України, ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку", іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов`язання (кредитного договору). Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, рішення нижчих судів скасував та направив справу до місцевого г/с на новий розгляд в межах справи № 922/1521/18 про банкрутство ПАТ (Поручитель, Боржник), вказавши, що суди не надали оцінки доводам скаржника щодо факту звернення Банку 25.08.2015 до місцевого г\с з позовною заявою до Боржника про звернення стягнення на заставлене та іпотечне майно та не взято до уваги положення Закону України від 03.07.2018 № 2478-VIII, а тому дійшли передчасного висновку про те, що Договори іпотеки та договір застави від 09.07.2012, укладені в якості забезпечення виконання зобов`язань Боржника за кредитним договором, є припиненими; Закон №2478-VIII, який набрав чинності 04.11.2018, було доповнено ч.4 ст. 593 ЦК України, що передбачає окремі підстави для припинення застави, наступного змісту: "Припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги".

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

16. Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

17. Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

18. Системний аналіз положень ст.1 Закону України "Про заставу", ст.1 Закону України "Про іпотеку" та ст.572 ЦК України дає підстави для висновку про те, що застава та іпотека є способами забезпечення зобов`язань; у силу застави та/або іпотеки кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем/іпотекодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою/іпотекою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

19. Відповідно до ч.1 та 2 ст.20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

19.1. Положеннями ст.7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

20. Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. При цьому, право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (п.2 ч.1 ст.593 ЦК України).

20.1. Підстави припинення застави визначені у ст.28 Закону України "Про заставу" відповідно до якої застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

20.2. Підстави припинення іпотеки визначені положеннями ст.17 Закону України "Про іпотеку".

21. Ст.609 ЦК України також передбачено, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

22. За змістом ч.1 ст.589 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави, заставодавцем якого відповідно до ч.1 ст.583 ЦК України і ч.2 ст.11 Закону України "Про заставу" може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). При цьому майновий поручитель несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета застави.

22.1. Укладаючи договір застави, заставодавець бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета застави), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного ЄДР. Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем саме із кредитором, то всі узяті ризики слід покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника.

22.2. Ліквідація боржника не повинна припиняти обов`язку заставодавця із несення цих ризиків, крім випадків, передбачених договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Отже, факт ліквідації боржника за основним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору застави, укладеного на забезпечення виконання боржником основного зобов`язання, та звільнення заставодавця від відповідальності, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.

23. Згідно з ч.5 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Щодо суті касаційної скарги

24.2. …, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що зняття 21.03.2017 Позичальника з обліку та внесення відповідних відомостей до ЄДР є підтвердженням погашення вимог позивача до відповідача за Договором іпотеки, … 09.07.2012 за реєстровим №987, Договором іпотеки, … 09.07.2012 за реєстровим №989 та Договором застави №--- від 09.07.2012.

25. Також, зі змісту позовної заяви вбачається, що 25.08.2015 Банк звернувся до місцевого г\с з позовною заявою до Боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки.

25.1. Зі змісту ухвали місцевого г/с від 27.08.2015 у справі №922/4800/15, наявної у відкритому доступі в ЄДРСР, Банк просив в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 09.07.2012 звернути стягнення на предмети іпотеки за іпотечними договорами від 09.07.2012 та звернути стягнення на предмет застави за договором застави  від 09.07.2012.

26. Верховний Суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03.07.2018 № 2478-VIII, який набрав чинності 04.11.2018, було доповнено ч.4 ст. 593 ЦК України, що передбачає окремі підстави для припинення застави, наступного змісту: "Припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги".

26.1. Згідно з п.п.1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" визначено, що він вводиться у дію через три місяці з дня набрання чинності, тобто 04.02.2019, та застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім ч.4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

26.2. Разом з тим, зі змісту оскаржуваних рішення місцевого суду та постанови апеляційного суду вбачається, що судами не надано оцінки доводам скаржника щодо зазначеного звернення банку з відповідною позовною заявою щодо звернення стягнення на заставлене та іпотечне майно та не взято до уваги положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03.07.2018 № 2478-VIII, якими були внесені зміни до ст. 593 ЦК України.

26.3. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що Договори іпотеки від 09.07.2012 за реєстровими № № 987 та 989, а також договір застави від 09.07.2012, укладені в якості забезпечення виконання зобов`язань Боржника за кредитним договором від 09.072012, є припиненими.

26.4. Крім того, обмежившись посиланням на ухвалу місцевого г/с від 01.12.2015 у справі № 922/224/15, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи здійснювалось погашення основного зобов`язання за кредитним договором від 09.07.2012 боржником, чи було таке зобов`язання повністю або частково погашене.

26.5. Відтак, з огляду на неповне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та відсутність оцінки доводам скаржника про те, що ним заявлялась вимога щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, оскаржувані рішення є такими, що прийняті з порушенням положень ст.236, 238 

України.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах ВС від 06.02.2018 у справі № 910/9943/17, від 20.06.2018 у справі № 381/3209/16-ц, від 06.03.2018 у справі № 2011/16284/12 та від 13.03.2018 у справі № 910/8698/17, від 20.02.2019 у справі № 910/4435/18, від 18.11.2020 у справі № 761/43075/18, а Колегія суддів не вбачає підстав для відходу від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, наведеного у зазначених постановах Верховного Суду.

---