ПОСТАНОВА 12 січня 2023 року, Cправа № 920/375/21(19/61-10), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Банаська О. О., Огородніка К. М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/108422537
У справі про банкрутство ТОВ "Катана", у якій 24.06.2010 Боржника
було визнано банкрутом, правонаступник ініціюючого кредитора ОСОБА 1 у 2021
році подав позов до Боржника та заставного кредитора - АТ "Креді Агріколь
Банк", просив визнати припиненими договори про внесення змін та доповнень
до договору іпотеки від 16.09.2008, за яким
Боржник своїм нерухомим майном забезпечив виконання кредитного зобов`язання
позичальника - ОСОБА_2 перед Банком.
Позивач доводив, що зобов`язання іпотекодавця (ТОВ "Катана")
перед кредитором (АТ "Креді Агріколь Банк"), як додаткове
зобов`язання, припинилося з припиненням основного кредитного зобов`язання,
оскільки ухвалою 20.01.2021 г/с Чернігівської області у справі № 927/807/20
закрито провадження у справі про неплатоспроможність позичальника - ОСОБА_2 та
постановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в
установлений строк вважаються погашеними, а виконавчі документи за цими
вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню. Місцевий г\с рішенням від 28.06.2022, яке
залишене без змін апеляційним г/с (постанова від 05.10.2022), в задоволенні
позову відмовив. Суди дійшли висновку,
що ОСОБА_1 не є стороною договору іпотеки та договорів про внесення відповідних
змін до договору іпотеки, а отже не має передбаченого законом права вимагати
припинення зобов`язання з будь-яких підстав.
При цьому, судами з посиланням на ч.5 ст.3, ст.17 Закону України
"Про іпотеку" зауважено, що вимоги Банку у справі № 19/61-10 про
банкрутство ТОВ "Катана" визначені не тільки договором іпотеки від
16.09.2008 (в редакції договору про внесення змін від 15.10.2009), а й рішенням
г/с Сумської області від 12.02.2014 у справі № 920/564/13,яким були задоволені
позовні вимоги Банку та стягнуто з Боржника заборгованість по кредитному
договору шляхом звернення стягнення на
предмет іпотеки з встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки в
розмірі 5,1 млн грн для його подальшої реалізації. Верховний Суд залишив
касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що закриття провадження у справі про
неплатоспроможність позичальника за кредитним зобов`язанням на підставі п.4 ч.1
ст.90 КУзПБ та припинення у зв`язку з цим основного кредитного зобов`язання та
за умови реалізації іпотекодержателем свого права шляхом звернення з позовом,
не має наслідком припинення зобов`язання майнового поручителя за іпотекою на
підставі ст.17 Закону України "Про іпотеку".
Б. Висновки щодо застосування норми права
48.Положення ч.4 ст.593 ЦК України щодо не припинення права застави (іпотеки)
на майно у зв`язку із припиненням основного зобов`язання, поширюються і на
наслідки закриття провадження у справі про неплатоспроможність
фізичної особи із застосуванням наслідків, визначених ч.4 ст.90 КУзПБ, якою
передбачено погашення вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в
установлений строк або були відхилені г/с та визнання виконавчих документи за
відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО
СУДУ
20.Відповідно до ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель)
має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання,
забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом,
одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами
цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
21.Стаття 1 Закону України "Про іпотеку" визначає, що іпотека - вид
забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом
незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у
володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право
в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити
свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами
такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
22.За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою
вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій
іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи
сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї
суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне
зобов`язання (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку").
23.Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у
повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. При цьому,
право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов`язання,
забезпеченого заставою (пункт 2 частина 1 статті 593 ЦК України).
24.Згідно зі ст.17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється
у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного
договору.
25.Верховний Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України "Про
іпотеку" у випадку, коли іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно
для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника перед
іпотекодержателем, він є майновим поручителем.
26.Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на
себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах
вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок
банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного державного
реєстру.
27.Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення,
відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме із
кредитором, то всі узяті ризики необхідно покладати на особу, яка видала
забезпечення, і після припинення існування боржника.
28.Відповідно до ч.4 ст.593 ЦК України припинення основного зобов`язання
внаслідок ліквідації юридичної особи, яка виступає боржником у такому
зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу
майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації
боржника-юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на
предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.
29.Отже, ліквідація боржника не припиняє обов`язок заставодавця (іпотекодавця)
із несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та
особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків
має бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.
30.Сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до
відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості
боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є
підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення
виконання кредитного договору боржником.
31.Постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної
особи-боржника за основним зобов`язанням і його виключення із реєстру не
припиняє забезпечувального зобов`язання, якщо кредитор до виключення боржника з
цього Реєстру реалізував своє право щодо заставодавця/іпотекодавця, пред`явивши
до нього відповідний позов.
32.Аналогічний правовий висновок викладено у постановах ВСУ від 10.02.2016 у справах № 6-216цс14, № 6-84цс15, від 17.02.2016 у
справі № 6-245цс14, від 06.07.2016 у справі № 3-578гс16, від 12.10.2016 у
справі № 5/25-38 та постановах ВС від 06.02.2018 у справі
№ 910/9943/17, від 20.06.2018 у справі № 381/3209/16-ц,
, від 06.03.2018 у справі № 2011/16284/12, від 13.03.2018 у справі №
910/8698/17, від 16.09.2021 у справі № 922/2869/17 від 12.04.2022 у справі №
331/4165/18.
33.Верховний Суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від
03.07.2018 № 2478-VIII, який набрав чинності 04.11.2018 та яким було доповнено
ч.4 ст.593 ЦК України, що передбачає окремі підстави для
припинення застави. При цьому, згідно з п.п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних
положень Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо відновлення кредитування" визначено, що він вводиться у дію
через три місяці з дня набрання чинності, тобто 04.02.2019, та застосовується
до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що
виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в
дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про
іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після
введення в дію цього Закону.
34.Як стверджує скаржник у цій справі, відносно позичальника за основним
кредитним зобов`язанням - ОСОБА_2 у справі № 927/807/20
ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2021
було закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на
підставі пункту 4 частини першої статті 90 КУзПБ та постановлено, що вимоги
конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк вважаються
погашеними, а виконавчі документи за цими вимогами визнано такими, що не
підлягають виконанню.
35.За доводом скаржника, таким чином, припинилося основне зобов`язання
позичальника - ОСОБА_2 по кредитному договору, а отже і припинилися іпотека.
36.Верховний Суд зауважує, що із введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ запроваджено
новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання
неплатоспроможності фізичної особи.
37.При цьому, відповідно до положень ст.113 КУзПБ провадження у справах про
неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця
здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з
урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
38.В силу положень ч.4 ст.90 КУзПБ у випадках, передбачених п. 4-6 ч.1 цієї
статті, г/с в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги
конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк
або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі
документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають
виконанню.
39.Отже, наслідки закриття провадження у справі про банкрутство на підставі п.4
ч.1 ст. 90 КУзПБ та визначені ч.4 вказаної статті, зокрема щодо припинення
основного зобов`язання такого боржника, поширюються і на справи про
неплатоспроможність фізичної особи.
40.При цьому, ВС вважає, що положення ч.4 ст.593 ЦК України щодо не
припинення права застави (іпотеки) на майно у зв`язку із припиненням основного
зобов`язання, поширюються і на наслідки закриття провадження у
справі про неплатоспроможність фізичної особи із застосуванням наслідків,
визначених ч.4 ст.90 КУзПБ, якою передбачено погашення вимог конкурсних
кредиторів, які не були заявлені в установлений строк або були відхилені
господарським судом та визнання виконавчих документи за відповідними
вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
41.Разом з тим, у цій справі судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено,
що рішенням г/с Сумської області від 12.02.2014 у справі
№ 920/564/13, яке набрало законної сили, стягнуто з ТОВ
"Катана" та ТОВ "СК Центр Нерухомості" на користь АТ
"Креді Агріколь Банк" заборгованість по кредитному договору … від
29.08.2008 у розмірі 1 147 932,38 доларів США, що еквівалентно 9 387 709,72
грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за
договором іпотеки б/н від 16.09.2008: нежитлове приміщення, що розташоване в
АДРЕСА_1 , цегляне, загальною площею 1 275,5 кв.м з встановленням початкової
ціни продажу предмета іпотеки в розмірі 5 172 158,71 грн для його подальшої
реалізації. Дане рішення суду набрало законної сили.
42. Тобто, АТ "Креді Агріколь Банк" реалізувало своє право
іпотекодавця, звернувшись до Господарського суду Сумської області із
відповідним позовом у справі № 920/564/13.
43.Отже, ураховуючи викладене, колегія суддів ВС дійшла висновку у цій справі,
що закриття провадження у справі № 927/807/20 про неплатоспроможність
позичальника за кредитним зобов`язанням ( ОСОБА_2 ) на підставі п.4 ч.1 ст.90 КУзПБ
та припинення у зв`язку з цим основного кредитного зобов`язання та за умови
реалізації іпотекодержателем свого права шляхом звернення з позовом, не має
наслідком припинення зобов`язання майнового поручителя за іпотекою - ТОВ
"Катана" на підставі ст.17 Закону України "Про
іпотеку".
44.З огляду на таке, доводи касаційної скарги про неправомірне незастосування
судами попередніх інстанцій положень ст.17 Закону України "Про
іпотеку" не знайшли свого підтвердження.
Немає коментарів:
Дописати коментар