ПОСТАНОВА 12.01.2023, cправа № 926/2770-б/22, ВС у складі колегії суддів КГС: Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/108422552
SC "PROLISOK" SRL звернулося до г/с із заявою про відкриття справи про банкрутство МПП "Красток"; заява мотивована неспроможністю Боржника виконати грошові зобов`язання перед кредитором у сумі 580 тис. євро, що еквівалентно 17,1 млн грн за контрактами від 14.07.2014 та від 22.01.2019. Як доказ заборгованості Кредитор серед іншого надав акти звірок, підписані стороною в паперовому виді та відправлені іншій стороні у виді сканкопій електронною поштою. Боржник 10.08.2022 подав до г/с позов про визнання Контрактів недійсними, який ухвалою г/с від 15.08.2022 був залишений без руху. Місцевий г/с ухвалою від 18.08.2022, яка залишена без змін апеляційним г\с (постанова від 31.10.2022) провадження у справі відкрив; судові рішення мотивовані обґрунтованістю грошових вимог, зокрема, з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену ст.204 ЦК України. Заперечення Боржника, які ґрунтувалися на доводах щодо наявності спору про право суди відхилили, оскільки відповідний позов про визнання недійсними Контрактів поданий Боржником після подання Кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. У касаційній скарзі Боржник зазначав про неврахування судами правових висновків щодо застосування ст.39 КУзПБ, викладених у постановах ВС від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, від 23.06.2020 у справі №910/1067/19, від 13.08.2020 у справі №910/4658/20. Також Боржник вважав, що суди помилково врахували фотокопії актів звірок, які не є допустимими доказами, посилаючись на висновки щодо застосування ч.1 ст.5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", викладені у постановах ВС від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 16.03.2020 у справі №910/1162/19. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Боржника без задоволення, вказавши, що за встановлених обставин суди обґрунтовано зазначили про відсутність підстав для висновку щодо наявності у цьому випадку спору про право, а що стосується актів звірок, то їх сканкопії направлені електронною поштою не є електронними документами і передчасно були взяті до уваги судами, не дослідивши оригінали таких доказів, як того вимагають норми процесуального законодавства в разі, якщо учасник справи ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу. Однак зазначене не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки висновок судів про відкриття справи про банкрутство ґрунтується на висновку про підтвердження грошових вимог Кредитора, окрім вказаних актів, низкою інших доказів (зокрема, первинних документів, складених на виконання Контрактів.
Короткі висновки:
42. … однією з обов`язкових умов для відкриття
провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору
про право щодо вимог ініціюючого кредитора.
56.Суд не може формально підходити до
визначення наявності "спору про право", який зводиться лише до
заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному
конкретному випадку судом досліджуються заперечення боржника, зокрема, чи
ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами.
Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не
базуватися виключно на припущеннях боржника.
64. …, роздруківки електронної переписки, що
не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного
документа, не можуть бути використані як доказ у справі, оскільки не
відповідають вимогам Закону України "Про електронні документи та
електронний документообіг", адже унеможливлюють ідентифікацію відправника
повідомлення, а зміст такого документа не захищений від внесення правок та
викривлення.
66. … у разі подання копії (електронної,
паперової копії) письмового чи електронного доказу суд за клопотанням учасника
справи або з власності ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал
відповідного письмового чи електронного доказу, і якщо оригінал відповідного
доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність
поданої копії (електронної, паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться
судом до уваги. Крім того, документи отримані за допомогою факсимільного чи
інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові
докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.
Позиція Верховного Суду
36.Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це
неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові
зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур,
передбачених цим Кодексом.
37.При цьому грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору
певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на
інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових
зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані
роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які
зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського
суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не
встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі
про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до
господарського суду такої заяви.
38.Порядок відкриття провадження у справі
про банкрутство за заявою кредитора визначений ст.39 КУзПБ.
39.Згідно з ч.1-3 ст.39 КУзПБ перевірка обґрунтованості
вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження
у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому
засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У
підготовчому засіданні г/с розглядає подані документи, заслуховує пояснення
сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання,
пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою
кредитора, г/с суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання,
строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої
зобов`язання та погасити заборгованість.
40.За результатами розгляду заяви про
відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд
постановляє ухвалу про:
відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Зокрема, г/с відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора
свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку
позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у
повному обсязі до підготовчого засідання суду (ч. ч. 5, 6 ст. 39 КУзПБ).
41.Отже, завданням підготовчого засідання г/с при розгляді
заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка
обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності
таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед
ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення
можливості задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого
засідання у справі.
42.Тобто однією з обов`язкових умов для відкриття провадження
у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право
щодо вимог ініціюючого кредитора.
43.Відсутність спору про право, в розрізі
процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо
сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення
зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку
виконання зобов`язання тощо.
44.Методом встановлення таких фактів є дослідження г/с відзиву боржника,
заслуховування пояснень представника боржника або дослідження ЄДРСР, відомості
з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді
іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені
вище.
45.Наведене відповідає правовій позиції ВС, зокрема, викладеній у
постанові від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, на яку посилається Боржник у
касаційній скарзі.
46.Також ВС (зокрема в постанові від 15.10.2020 у справі
№922/1174/20, на яку посилаються суди в оскаржуваних судових рішеннях)
неодноразово зазначав, що спір про право - це формально визнана
суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення
або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою
і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
47.Поняття "спору про право" має
розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального
значення. Тому, вирішуючи
питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про
право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин
і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами
правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без
усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у
випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть
бути усунуті за допомогою суду.
48.Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим
кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що
вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно
шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд
обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та
об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із
застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного
провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про
банкрутство.
49.Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку
про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності
від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної
незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
50.Правова категорія "спір про
право", яку з`ясовує
суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство,
може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти,
так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами,
які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей
(розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості
на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб`єктивного права
кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника.
51.Зокрема, заперечення боржника щодо
вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником
обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до
подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно
свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень ч.6 ст.39
КУзПБ. У суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання
відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов`язано
з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості
подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні,
прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також
диспозитивністю господарського судочинства тощо (постанова ВС від 13.08.2020 у
справі №910/4658/20).
52.При цьому ч.6 ст.39 КУзПБ не визначає підставою для
відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство існування рішень, які
набрали законної сили, отже наявність остаточного рішення у цьому спорі не є
обов`язковою. Достатнім є сам факт наявності спору про право, результати
вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора. Аналогічний
висновок наведений у постанові ВС від 23.06.2020 у справі №910/1067/19, на яку
посилається Боржник у касаційній скарзі.
53.У постанові від 19.08.2020 у справі №910/2522/20 (на яку також
посилається Боржник у касаційній скарзі) ВС щодо застосування положень вказаної
норми КУзПБ зауважив, що наявність заперечень боржника щодо
кредиторських вимог ініціюючого кредитора, безспірність яких не підтверджується
судовим рішенням, є свідченням наявності спору про право щодо таких вимог
ініціюючого кредитора.
54.У вказаній постанові ВС наголосив, що суть підстави для відмови у
відкритті провадження у справі про банкрутство через те, що
вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає
вирішенню у порядку позовного провадження, полягає в тому, що саме на час
підготовчого засідання (тобто до відкриття провадження у справі) існує спір,
який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником
щодо вимог, які є підставою для звернення кредитора з заявою про відкриття
провадження у справі про банкрутство.
55.ВС (зокрема, у постанові від 02.02.2022 у справі №910/4918/21, на
яку посилаються суди в оскаржуваних судових рішеннях) виснував, що про
наявність спору про право у розумінні положень ч.6 ст.39 КУзПБ свідчать
заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом розгляду
якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги ініціюючого
кредитора, та який подано боржником до подання ініціюючим кредитором заяви про
відкриття провадження у справі про банкрутство.
56.Суд не може формально підходити до визначення наявності
"спору про право", який зводиться лише до заперечень боржником
існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку судом
досліджуються заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах
справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має
підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях
боржника.
57.Відповідно до вимог ст.86 ГПК України суд оцінює докази
за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному,
об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні
докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність,
допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і
взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі
доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який
міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи
доказів).
58.З викладеного вбачається, що ВС неодноразово викладав висновки про
застосування положень ч.6 ст.39 КУзПБ стосовно необхідності
встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора як
необхідної передумови для відкриття провадження у справі про банкрутство, а
також наявності підстав для відмови у відкритті провадження за відповідною заявою
ініціюючого кредитора в разі виникнення такого спору саме до подання заяви про
відкриття провадження у справі про банкрутство.
59.З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин
вбачається, що з позовом про визнання недійсними Контракту №04/14 і Контракту
№35 Відповідач звернувся до г/с 10.08.2022, тобто після звернення Кредитора із
заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника. До того ж
на час проведення підготовчого засідання за вказаною заявою Кредитора
провадження у справі за відповідним позовом Відповідача відкрито не було, адже
позовна заява була залишена без руху ухвалою г/с Чернівецької області від
15.08.2022 у справі №926/2988/22.
60.Встановивши наведені обставини, суди обґрунтовано зазначили про
відсутність підстав для висновку щодо наявності у цьому випадку спору про право
в розумінні положень ч.6 ст.39 КУзПБ на момент відкриття провадження
у справі про банкрутство Боржника.
61.На переконання ВС, зазначений висновок судів попередніх інстанцій
не суперечить висновкам ВС, зокрема, викладеним у постановах від 19.08.2020 у
справі №910/2522/20, від 23.06.2020 у справі №910/1067/19, від 13.08.2020 у
справі №910/4658/20, стосовно необхідності з`ясування обставин щодо відсутності
спору про право на час підготовчого засідання у справі про банкрутство, адже
такі обставини були досліджені судом першої інстанції та наведені в
оскаржуваній ухвалі про відкриття провадження у справі.
63.Що стосується доводів Боржника про неправильне застосування судами
положень ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та
електронний документообіг" при врахуванні фотокопій актів звірок, які
не є допустимими доказами, ВС виходить з такого.
64.Згідно з усталеною правовою позицією ВС, викладеною в постановах,
на які посилається Боржник у касаційній скарзі, та постанові об`єднаної палати
КГС від 15.07.2022 у справі №914/1003/21, роздруківки електронної переписки,
що не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного
документа, не можуть бути використані як доказ у справі, оскільки не
відповідають вимогам Закону України "Про електронні документи та
електронний документообіг", адже унеможливлюють ідентифікацію відправника
повідомлення, а зміст такого документа не захищений від внесення правок та
викривлення.
65.Однак паперова копія електронного доказу є однією з форм, в
якій учасник справи має право подати електронний доказ, і подання електронного
доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим.
Зокрема, роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією
електронного доказу. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію)
електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а
учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії
(паперової копії) оригіналу.
66.Верховний Суд звертає увагу, що положення ст.91, 96 ГПК
України, за загальним правилом, передбачають подання як письмових, так і
електронних доказів в оригіналі або в належним чином засвідченій копії
(електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до
власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні
довірчі послуги"). Однак у разі подання копії (електронної, паперової
копії) письмового чи електронного доказу суд за клопотанням учасника справи або
з власності ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал
відповідного письмового чи електронного доказу, і якщо оригінал відповідного
доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність
поданої копії (електронної, паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться
судом до уваги. Крім того, документи отримані за допомогою факсимільного чи
інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові
докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.
67. З огляду на викладене ВС вважає, що суд
першої інстанції помилково, без урахування вимог наведених положень
процесуального законодавства та висновків ВС, ототожнив з оригіналами актів
звірки взаєморозрахунків від 04.11.2021 і від 07.09.2021 їх копії, роздруковані
з електронного листування та підписані Кредитором. Водночас відомості про огляд
місцевим г/с вказаних актів, які містять оригінали підписів уповноваженої особи
Боржника, в оскаржуваній ухвалі підготовчого засідання відсутні.
68.Суд апеляційної інстанції слушно зазначив, що направлені
електронною поштою сканкопії актів звірки взаєморозрахунків від 04.11.2021 і
від 07.09.2021 не є електронними документами, проте дійшов передчасного
висновку про відхилення доводів Боржника щодо відсутності підстав для взяття їх
до уваги, не дослідивши оригінали таких доказів, як того вимагають норми
процесуального законодавства в разі, якщо учасник справи ставить під сумнів
відповідність поданої копії оригіналу.
69.Однак відсутність належного дослідження вказаних доказів і
передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що
відповідні акти звірки розрахунків підписані та скріплені печатками
обох сторін, на думку Верховного Суду, не є достатньою підставою для скасування
оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду
першої інстанції, оскільки висновок судів про відкриття провадження у справі
про банкрутство ґрунтується на висновку про підтвердження грошових вимог
Кредитора, окрім вказаних актів, низкою інших доказів (зокрема, первинних документів,
складених на виконання Контракту №04/14 і Контракту №35).
Немає коментарів:
Дописати коментар