Банкрутство (юрособи): Грошові вимоги

Показ дописів із міткою Грошові вимоги. Показати всі дописи

ПИТАННЯ МОЖЛИВОСТІ ПОНОВЛЕННЯ ТА КАСАЦІЙНОГО ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВОГО РІШЕННЯ ЩОДО 30-ДЕННОГО СТРОКУ НА ЗАЯВЛЕННЯ ГРОШОВИХ ВИМОГ ДО БОРЖНИКА

ПОСТАНОВА 19 січня 2023 року, Cправа № 902/207/22, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/108653162

У справі про банкрутство ТзОВ Фірма "Поділля", провадження у якій було відкрито 13.04.2022, а 14.04.2022 оприлюднено повідомлення про відкриття справи, 20.06.2022 та 24.06.2022 надійшли заяви ТзОВ "Терра Крафт" від 16.06.2022 з грошовими вимогами та ТзОВ "Цефей-Еко" від 21.06.2022 з грошовими вимогами, в яких кредитори просили поновити 30-денний строк заявлення грошових вимог, визнати грошові вимоги конкурсними з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів в заявлених розмірах, грошові вимоги включити до реєстру вимог кредиторів. Клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви з грошовими вимогами були обґрунтовані посиланням на обставини, зокрема, введення на всій території України правового режиму воєнного стану, участі їх представника - адвоката у Добровольчому формуванні, задіянні його у діяльності, закриття з 24.02.2022 доступу до ЄДРСР та відомостей з порталу Судової влади України. Розпорядник майна боржника грошові вимоги кредиторів визнав у заявлених розмірах як конкурсні згідно черговістю встановленою КУзПБ, однак без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, оскільки ст.45 КУзПБ не передбачає поновлення визначеного в ній строку на подання заяв конкурсними кредиторами. Місцевий г/с ухвалою від 22.08.2022 , яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 23.11.2022), заяву кредиторів задовольнив частково, визнав заявлені грошові вимоги з віднесенням їх о черговості згідно КУзПБ без права вирішального голосу, відмовив у поновленні пропущеного строку на заявлення грошових вимог до боржника. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю грошових вимог кредиторів та неможливістю поновлення строку визначеного ч.1 ст.45 КУЗПБ незалежно від поважності причин його пропуску, враховуючи, що кредитор, який звернувся до суду із відповідною заявою не втрачає права на задоволення своїх вимог, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказав, що вважає правомірним висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний г/с, щодо визнання грошових вимог ТзОВ "Цефей-Еко" та ТзОВ "Терра Крафт" з визначеною їх КУзПБ черговістю, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та відмови у задоволенні клопотань про поновлення пропущеного ними строку на заявлення грошових вимог до боржника.

Висновки щодо застосування норм права

74. Справа за касаційною скаргою кредитора з вимогами про скасування постановленої судом за результатом розгляду його вимог ухвали суду першої інстанції, після її перегляду та залишення без змін судом апеляційної інстанції, в частині відмови у задоволенні клопотання про поновлення визначеного ч.1 ст. 45 КУзПБ строку на заявлення грошових вимог до боржника та зміни оскарженої ухвали в частині визнання грошових вимог без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів з наданням скаржнику права вирішального голосу, може переглядатися в касаційному порядку судом касаційної інстанції.

75. Норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство та є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

76. Під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі, зокрема питання строку звернення конкурсних кредиторів до суду із заявами з вимогами до боржника та наслідків подання таких заяв після спливу такого строку, підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України.

77. Пропущений конкурсним кредитором визначений ч.1 ст.45 КУзПБ строк на заявлення грошових вимог до боржника не може бути поновлений судом незалежно від поважності причин його пропуску наведених заявником.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Тлумачення ч.3 ст.9 КУзПБ свідчить, що одним судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції є ухвали суду першої інстанції за результатом розгляду грошових вимог кредиторів.

34. Предметом касаційного перегляду у цій справі є касаційні скарги кредиторів з вимогами про скасування постановленої судом за результатом розгляду їх вимог ухвали суду першої інстанції, після її перегляду та залишення без змін судом апеляційної інстанції, в частині відмови у задоволенні клопотань про поновлення визначеного ч.1 ст.45 КУзПБ строку на заявлення грошових вимог до боржника та зміни оскарженої ухвали в частині визнання грошових вимог без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів з наданням скаржникам права вирішального голосу.

35.Ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржених судових рішень в наведеній частині (відмови у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на заявлення вимог), з урахуванням положень абзацу 3 ч.4 ст.45 КУзПБ, юридичним наслідком має вплив на наявність/відсутність у скаржників права вирішального голосу на зборах та комітетів кредиторів.

36. Тобто має безпосередній вплив на право скаржників як конкурсних кредиторів брати участь на зборах та комітетів кредиторів з правом вирішального голосу.

37. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа за касаційними скаргами кредиторів з вимогами про скасування постановленої судом за результатом розгляду їх вимог ухвали суду першої інстанції, після її перегляду та залишення без змін судом апеляційної інстанції, в частині відмови у задоволенні клопотань про поновлення визначеного ч.1 ст. 45 КУзПБ строку на заявлення грошових вимог до боржника та зміни оскарженої ухвали в частині визнання грошових вимог без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів з наданням скаржникам права вирішального голосу, може переглядатися в касаційному порядку судом касаційної інстанції (близького за змістом підходу дотримується КГС ВС у постанові від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

Щодо поновлення визначеного ч.1 ст.45 КУзПБ пропущеного конкурсним кредитором строку на заявлення грошових вимог до боржника

38. Відповідно до абзаців 1, 2 ч.1 ст.45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 931 цього Кодексу.

39. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 3 ч.1 ст.45 КУзПБ).

40. Отже, реалізація конкурсним кредитором права на звернення до суду із заявою з грошовим вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі по банкрутство (за винятком адміністратора за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор - для якого діє правило визначене ст.931 цього Кодексу) та набуття ним прав в обсязі визначеному КУзПБ обумовлена строком, у межах якого він може звернутися до суду із заявою з наявними в нього вимогами боржника.

41. За визначенням наведеним у ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

42.Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Відповідним кінцем моментом для звернення конкурсного кредитора до суду із заявою з вимогами до боржника є сплив визначеного абзацом 1 ч.1 ст.45 КУзПБ 30-денного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

43.Абзацом 3 ч.4 ст.45 КУзПБ законодавцем урегульовано негативні наслідки пропуску/ заявлення кредитором вимог після завершення строку встановленого для їх подання.

44.Такими наслідками за третім частини четвертої статті 45 КУзПБ є те, що кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного ч.1 цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

45. Тобто наслідки у вигляді відсутності у конкурсних кредиторів за цих умов права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

46. Загальні положення щодо видів, порядку обчислення, поновлення чи продовження процесуальних строків, а також наслідків їх пропуску визначені в главі 6 розділу І ГПК України.

47. Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

48. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.119 ГПК України).

49. Тлумачення наведених норм свідчить, що законодавцем у ГПК України закріплено положення про поновлення визначених ним строків на вчинення учасниками позовного провадження процесуальних дій, який може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (див. висновки щодо права учасників справи на поновлення процесуального стоку, викладені у поставові об`єднаної палати КГС ВС від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).

50. Проте на відміну від позовного провадження розгляд та процесуальні дії учасників якого урегульовані положеннями ГПК України, правове регулювання процесуальних дії учасників провадження у справі про банкрутство має свої особливості.

51. Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, складом учасників таких правовідносин, специфічністю цілей і завдань, тривалістю судового провадження тощо.

52. Частиною 6 ст. 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

53. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч.1 ст.2 КУзПБ за якою провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

54. КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об`єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.

55. Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.

56. Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених КУзПБ.

57. Тобто норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство та є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

58. ВС неодноразово у свої практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. з-поміж іншого постанову КАС ВС від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, постанову КЦС ВС від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, постанови КГС ВС від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21).

59. Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також рішенні КСУ від 18.06.2020 у справі № 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

60. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.20221 у справі "Шкіря проти України").

61. Отже, під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України

62. Одним з таких питань є питання строк заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, початок перебігу якого та наслідки спливу визначені статтею 45 КУзПБ, яка не передбачає можливості поновлення цього строку та не ставить її в залежність від поважності наведених заявником причин його пропуску.

63.Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пропущений конкурсним кредитором визначений ч.1 ст.45 КУзПБ строк на заявлення грошових вимог до боржника не може бути поновлений судом незалежно від поважності причин його пропуску наведених заявником.

64. Подібного висновку дотримується КГС ВС у постанові від 17.03.2021 у справі № 904/678/20, який був врахований судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржених судових рішень та відступу від якого суд не вбачає підстав.

65. Звідси суд вважає безпідставним доводи скаржників щодо неврахування судами під час розгляду їх заяв наведених ними обставин в обґрунтування поважності причин пропуску ними строку на звернення до суду із заявами з вимогами до боржника, оскільки норми ст.45 КУзПБ щодо строку звернення конкурсного кредитора до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника є спеціальними по відношенню до норм ГПК України, яким передбачено поновлення процесуальних строків визначених цим кодексом.

66. Так само неаргументованими є доводи скаржників щодо необхідності застосування до спірних правовідносин аналогії закону та поновлення строку заявлення їх грошових вимог на підставі норм статей 113 - 119 ГПК України, адже за частиною десятою статті 11 ГПГК України аналогія закону застосовується у разі, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

67. Натомість у справі, яка переглядається, питання строку звернення конкурсних кредиторів до суду із заявою з вимогами до боржника та юридичні наслідки заявлення таких вимог після закінчення цього строку чітко визначені ст.45 КУзПБ, що виключає можливість застосування аналогії закону за наявності законодавчого урегулювання цього питання в КУзПБ.

68. Решта доводів скаржника, наведені як підстава скасування оскаржених судових рішень, не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для поновлення визначеного ч.1 ст.45 КУзПБ пропущеного строку на подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника, адже як уже зазначалось судом такий строк не може бути поновленим судом незалежно від поважності причин його пропуску кредитором.

69. З огляду на викладене, суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний г/с, щодо визнання грошових вимог ТзОВ "Цефей-Еко" та ТзОВ "Терра Крафт" з визначеною їх КУзПБ черговістю, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та відмови у задоволенні клопотань про поновлення пропущеного ними строку на заявлення грошових вимог до боржника.

ОБСТАВИНИ ВИЗНАННЯ ЧИ ЗАПЕРЕЧЕННЯ КРЕДИТОРСЬКИХ ВИМОГ БОРЖНИКОМ НЕ Є ВИРІШАЛЬНИМ ФАКТОРОМ ПРИ РОЗГЛЯДІ ЗАЯВЛЕНИХ ВИМОГ

ПОСТАНОВА 20 грудня 2021 року, Справа № 922/1775/19, Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102220157

У справі про неплатоспроможність ФОП, провадження у якій було відкрито 09.07.2019, а 01.10.2020 введено процедуру реструктуризації, 27.10.2020 від ОСОБА_1 (кредитор) надійшла заява з грошовими вимогами до боржника у розмірі 34,3 млн грн, які обґрунтовані невиконанням боржником зобов`язань за договором позики від 05.10.2007, що підтверджується розпискою до договору та рішенням районного суду від 25.05.2020 у справі №644/1597/19, а також невиконанням зобов`язань за інвестиційним договором (змішаний, з елементами майнової позики) від 01.03.2007. Боржник визнав грошові вимоги повністю, а Місцевий г/с ухвалою від 18.03.2021,яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 20.07.2021) заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника задовольнив частково, визнав грошові вимоги за договором позики на суму 9,9 млн грн та відмовив у визнанні грошових вимог за інвестиційним договором з огляду на визнання останніх такими, що не підтверджені жодними належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки зміст інвестиційного договору від 01.03.2007 та акт приймання-передачі об`єктів від 05.04.2007 не дозволяє ідентифікувати ОСОБА_1 саме як інвестора за цим договором; мета укладання інвестиційного договору (змішаного, з елементами майнової позики) від 01.03.2007 та реальність інвестування майна, обумовленого умовами договору, викликає сумнів. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відхилення заявлених ОСОБА_1 вимог на підставі інвестиційного договору (змішаного, з елементами майнової позики) від 01.03.2007, які не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, беручи до уваги основну ціль процедури неплатоспроможності - максимальне та справедливе задоволення вимог кредиторів.

Короткі висновки:

Ø визнання боржником кредиторських вимог не є безумовною підставою для їх визнання судом, поза як під час розгляду кредиторських вимог, суд з`ясовує правову природу таких вимог, надає правову оцінку доказам, поданим кредитором на підтвердження його грошових вимог до боржника, перевіряє дійсність заявлених вимог та з огляду на встановлене доходить вмотивованого висновку про наявність чи відсутність підстав для їх визнання. Тобто, обставини визнання чи заперечення кредиторських вимог боржником не є вирішальним фактором при розгляді заявлених вимог.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ø …одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів.

Ø Тому визначення підстав виникнення (природи, характеру) пред`явлених особою вимог до боржника є важливим елементом реалізації наведеної мети, оскільки від цього залежить набуття особою статусу кредитора у справі про банкрутство, який може бути набутий лише за умови пред`явлення вимог до боржника, які ґрунтуються на визначених законом вимогах та підставах.

Ø Поняття кредитора у справі про банкрутство розкрито в абзаці 11 ст.1 КУзПБ, згідно з яким кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ø За приписами абзаців 4, 13 ст.1 КУзПБ - боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Ø Згідно з абзацом 5 ст.1 КУзПБ грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Ø Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема ст. 45, 46, 47 КУзПБ.

Ø Відповідно до положень ч.1, 3, 6 ст.45 КУзПБ:

o конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

o до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

o заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ø Приписами ч.1 ст.46 цього Кодексу передбачено, що г/с не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.47 КУзПБ у попередньому засіданні г/с розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 ст.45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Ø Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на усталені правові висновки ВС стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, відповідно до яких:

o заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВС від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

o обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови ВС від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

o під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови ВС від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

o у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови ВС від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

o завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВС від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

o у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови ВС від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Ø Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до п.4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (ст. 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Ø Згідно з висновком судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС завданням г/с у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова ВС від 02.09.2021 у справі № 914/1194/16).

Ø Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати ВС від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Ø За змістом ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Ø Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Ø Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ø Оцінюючи повноту і всебічність судового розгляду у цій справі, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наведених норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону щодо диспозитивності у господарському процесі, прав та обов`язків сторін у справі про банкрутство, доведення стороною відомостей, вказаних в обґрунтування своїх вимог і заперечень, порядку надання доказів, розглянувши які, суди встановили:

…

Ø За результатами правового аналізу поданої ОСОБА_1 заяви з кредиторськими вимогами (в оскаржуваній частині), підстав їх виникнення, характеру, розміру заявлених вимог, зважаючи на здійснену судами першої та апеляційної інстанції правову кваліфікацію доказів, наданих на її підтвердження, колегія суддів КГС погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відхилення заявлених ОСОБА_1 вимог на підставі інвестиційного договору (змішаного, з елементами майнової позики) від 01.03.2007, які не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, беручи до уваги основну ціль процедури неплатоспроможності-максимальне та справедливе задоволення вимог кредиторів.

Ø ВС звертає увагу на те, що правовий висновок про обґрунтованість відмови судів першої та апеляційної інстанцій у визнанні грошових вимог кредитора внаслідок неподання таким кредитором належних та достатніх документальних доказів у справі про банкрутство при зверненні з грошовими вимогами до боржника підтверджується сталою практикою ВС, зокрема у справах №910/21939/15 та № 904/2104/19.

Ø Посилання в касаційній скарзі на обставини визнання боржником його вимог в повному обсязі, ВС оцінюється критично, оскільки визнання боржником кредиторських вимог не є безумовною підставою для їх визнання судом, поза як під час розгляду кредиторських вимог, суд з`ясовує правову природу таких вимог, надає правову оцінку доказам, поданим кредитором на підтвердження його грошових вимог до боржника, перевіряє дійсність заявлених вимог та з огляду на встановлене доходить вмотивованого висновку про наявність чи відсутність підстав для їх визнання. Тобто, обставини визнання чи заперечення кредиторських вимог боржником не є вирішальним фактором при розгляді заявлених вимог.

ØТвердження скаржника про неврахування судами правових висновків ВС, викладених у постановах від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 щодо презумпції правомірності правочину та від 09.01.2019 у справі № 759/2328/16-ц щодо висновку про нікчемний правочин, колегією суддів відхиляються, оскільки у зазначених справах правовідносини не були подібними тим, що розглядаються в межах цього провадження.

ПИТАННЯ ГРОШОВИХ ВИМОГ КРЕДИТОРА ДО БОРЖНИКА ЗА ДОГОВОРАМИ ПОВОРОТНОЇ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ ЩОДО ОСНОВНОЇ СУМИ БОРГУ, ПРОЦЕНТІВ, ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ ТА 3% РІЧНИХ.

ПОСТАНОВА ВС 27.05.2021, Справа № 924/556/20, колегія суддів КГС: головуючий - Пєсков В. Г., суддів: Банасько О. О., Погребняк В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/97315268

У справі про банкрутство Кредитором заявлено грошові вимоги до Боржника відповідно до договорів про поворотну фінансову допомогу 2017-1018 років, при цьому кредитором не надано суду копій чи оригіналів вказаних договорів із посиланням на те, що вони втрачені внаслідок крадіжки, про що подано відповідну заяву до правоохоронних органів. На підтвердження укладення договорів поворотної фінансової допомоги (позики) суду надано платіжні доручення, де в графі "Призначення платежу" зазначено: "Поворотна фінансова допомога згідно договору від …", а також надано претензію та відповідь на претензію, якою Боржник підтвердив отримання коштів як поворотну фінансову допомогу (позику), визнав заборгованість та вказав, що через скрутне фінансове становище не може її повернути. Загальна сума основного боргу склала 28 954 300 грн. Проценти та за користування грошовими коштами нараховані заявником на підставі ст. 1048 ЦКУ. Також заявником на суму заборгованості нараховано інфляційні втрати та 3% річних на підставі ст. 625 ЦКУ у зв`язку з невиконанням боржником вимог претензії протягом 30 денного строку. Ухвалою місцевого г/с задоволено заяву Кредитора про грошові вимоги до боржника. Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена вимога кредитора є обґрунтованою та підтверджена належними доказами. Апеляційний г/с ухвалу місцевого г/с скасував в частині задоволення заяви про грошові вимоги в сумі нарахованих процентів за користування грошовими коштами і прийняв в цій частині нове рішення про відхилення вимог. Суд апеляційної інстанції зазначив, що підтвердженням укладення саме договорів поворотної фінансової допомоги відображено в наданих платіжних дорученнях, де в графі "призначення платежу" зазначено "поворотна фінансова допомога згідно договору від…"; надані платіжні доручення відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", як первинні документи, є належним чином завіреними та згідно вимог ЦКУ є підтвердженням укладення договору і визнав правомірними вимоги про визнання основної суми боргу, нарахованих інфляційних втрат та 3% річних. Разом з тим, з врахуванням визначеної Податковим кодексом України специфіки, а саме - відсутність можливості нарахування процентів за користування коштами, тобто надання безпроцентної позики, вимоги заявника в частині визнання 8,5 млн грн нарахованих процентів за користування грошовими коштами, колегія суддів визнала безпідставними та такими, що не відповідають вимогам законодавства. ВС залишив постанову апеляційного г/с без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказавши, що погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про доведення кредитором наявності грошових вимог до боржника, так як скаржниками не доведено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання оцінених апеляційним судом доказів недопустимими, а також із застосуванням стандарту "вірогідності доказів" та враховуючи відсутність спростування наявності цієї обставини іншими учасниками справи. В частині нарахованих кредитором процентів у розмірі 8 494 923,54 грн за користування грошовими коштами на підставі ст. 1048 ЦКУ на основну суму поворотної фінансової допомоги, ВС погодився з апеляційним судом, що їх нараховано безпідставно, їх нарахування суперечать правовій природі поворотної фінансової допомоги.

Короткі висновки:

45. …під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог в процедурі розпорядження майном у попередньому засіданні суд … має з`ясовувати правову природу таких вимог (як конкурсних чи поточних), надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.

47. …використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

48. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

57. …, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

77. Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

84. … за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст. 1048 ЦКУ як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст. 625 ЦКУ як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Така правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

89. …, договір поворотної фінансової допомоги за своїм характером є договором позики, який встановлює обов`язок для позичальника повернути таку ж кількість грошових коштів (суму позики), яку він отримав від позикодавця, однак не передбачає для позичальника сплати процентів, у вигляді плати за користування цими грошовими коштами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

43. Частиною 1 ст. 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

44. Відповідно до ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у т. ч. щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

45. Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог в процедурі розпорядження майном у попередньому засіданні суд в силу наведених вище норм має з`ясовувати правову природу таких вимог (як конкурсних чи поточних), надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.

46. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, що обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

47. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

Щодо основної суми заборгованості

50. Верховний Суд відмічає, що за правовим характером договір поворотної фінансової допомоги є договором позики.

51. Відповідно до ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

54. Верховний Суд відмічає, що відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

55. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини надання кредитором боржнику поворотної фінансової допомоги на загальну суму 28 954 300 грн та відсутність доказів її повернення боржником, ВС вважає обґрунтованим висновок місцевого г/с та суду апеляційної інстанції про задоволення заяви з грошовими вимогами до Боржника на суму основної заборгованості.

56. Посилання скаржників на встановлення наявності кредиторської заборгованості на підставі недопустимих доказів ВС відхиляє та зазначає, що відповідно до ст.77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

57. Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування (постанови ВС від 25.02.2021 у справі № 913/38/20, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 26.02.2021 у справі № 908/2847/19, від 14.04.2021 у справі № 910/7431/19).

58. Водночас, скаржниками не доведено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання оцінених апеляційним судом доказів недопустимими, а доводи скаржників фактично зводяться до необхідності вирішення питання щодо достовірності та вірогідності доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

…

72. Посилання в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновку ВС щодо застосування ст. 208, 1047 ЦКУ, викладеного в постанові від 29.01.2020 у справі № 905/304/19, відповідно до якого платіжні доручення не замінюють договорів позики, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє, з огляду на таке.

73. Так, у постанові ВС від 29.01.2020 у справі № 905/304/19 судом касаційної інстанції вказано, що: "Платіжні доручення з вказівками у призначенні платежу неправильних номерів договорів і, за поясненнями позивача, змістовими помилками, а також виписки по рахунку не можуть, як вірно вказав суд апеляційної інстанції, свідчити про дійсні обставини справи, дійсну волю сторін. Такі платіжні доручення не замінюють договорів позики. Із вказаних суперечливих доказів, досліджених судами, неможливо встановити дійсний характер спірних правовідносин сторін."

74. Натомість, у цій справі №924/556/20 не було встановлено обставин суперечливості доказів та дефектів наданих платіжних доручень, зі змісту яких неможливо було б встановити дійсний зміст правовідносин між кредитором та боржником, що свідчить про неподібність правовідносин у справах №924/556/20 та № 905/304/19 та не свідчить про неврахування судами попередніх інстанцій наведеної правової позиції.

75. Верховний Суд також вважає за необхідне звернути увагу на таке.

76. Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

78. Іншими словами тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічну правову позицію викладено в постановах ВС від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 12.01.2021 у справі № 910/3726/20.

79. Отже, ВС погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про доведення кредитором наявності грошових вимог до боржника, в тому числі із застосуванням стандарту "вірогідності доказів" та враховуючи також відсутність спростування наявності цієї обставини іншими учасниками справи.

Щодо інфляційних нарахувань та 3 % річних

81. Судами попередніх інстанцій встановлено, що враховуючи відсутність встановленого строку повернення фінансової допомоги, Кредитором було направлено боржнику претензію від 02.09.2019 з вимогою протягом 30 днів сплатити основний борг та проценти за користування грошовими коштами.

82. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст.1049 ЦКУ, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

83. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу (ч.1 ст. 1050 ЦКУ).

84. Верховний Суд відзначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст. 1048 ЦКУ і охоронна норма ч.2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст. 1048 ЦКУ як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст. 625 ЦКУ як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Така правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Аналогічний правовий висновок сформульований, зокрема, в постанові ВП ВС від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

85. Отже, враховуючи відсутність доказів задоволення боржником претензії та повернення у 30-денний строк фінансової допомоги, висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість нарахування кредитором 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідно до ст. 625 ЦКУ є обґрунтованими та правомірними.

Щодо процентів за користування грошовими коштами

86. … , судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що сторонами не заперечується укладення саме договорів поворотної фінансової допомоги, а не іншого виду договору позики чи кредиту.

87. Судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що ні норми ЦКУ, ні норми ГК України не містять визначення поняття "договір поворотної фінансової допомоги".

88. Водночас, таке визначення містить Податковий кодекс України, відповідно до п. 14.1.257 статті 14 якого поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

89. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своїм характером є договором позики, який встановлює обов`язок для позичальника повернути таку ж кількість грошових коштів (суму позики), яку він отримав від позикодавця, однак не передбачає для позичальника сплати процентів, у вигляді плати за користування цими грошовими коштами.

90. Враховуючи викладене, ВС погоджується із правомірними висновками суду апеляційної інстанції про те, що нараховані кредитором проценти у розмірі 8 494 923,54 грн за користування грошовими коштами на підставі ст. 1048 ЦКУ на основну суму поворотної фінансової допомоги є безпідставними та такими, що суперечать правовій природі поворотної фінансової допомоги.

92. Щодо посилань скаржників в касаційній скарзі про неврахування судами правової позиції, викладеної в постановах ВС від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19 та від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19 щодо підвищеного стандарту доказування кредиторських вимог до боржника, то за встановлених судами попередніх інстанцій обставин обґрунтованості заявлених вимог в частині основної заборгованості, 3% річних та інфляційних нарахувань, ВС не вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що суперечать наведеній правовій позиції.

93. Доводи скаржників про необхідність дослідження пов`язаності юридичних осіб кредитора та боржника Верховний Суд відхиляє, оскільки скаржниками не наведено жодного обґрунтування яким чином, у даному випадку, спільність засновника юридичних осіб, впливає на обґрунтованість заявлених кредиторських вимог.

94. Враховуючи викладене, колегія суддів ВС дійшла висновку, що доводи, наведені в касаційних скаргах не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим ВС не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої постанови апеляційного господарського суду.

Б. Висновки щодо застосування норми права

96. Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог в процедурі розпорядження майном у попередньому засіданні суд має з`ясовувати правову природу таких вимог (як конкурсних чи поточних), надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.