ПОСТАНОВА 19 січня 2023 року, Cправа № 902/207/22, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/108653162
У справі про банкрутство ТзОВ Фірма "Поділля", провадження
у якій було відкрито 13.04.2022, а 14.04.2022 оприлюднено
повідомлення про відкриття справи, 20.06.2022 та 24.06.2022 надійшли заяви ТзОВ
"Терра Крафт" від 16.06.2022 з грошовими вимогами та ТзОВ
"Цефей-Еко" від 21.06.2022 з грошовими вимогами, в яких кредитори просили
поновити 30-денний строк заявлення грошових вимог, визнати грошові вимоги конкурсними
з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів в заявлених
розмірах, грошові вимоги включити до реєстру вимог кредиторів. Клопотання про
поновлення пропущеного строку на подання заяви з грошовими вимогами були обґрунтовані
посиланням на обставини, зокрема, введення на всій території України правового
режиму воєнного стану, участі їх представника - адвоката у Добровольчому
формуванні, задіянні його у діяльності, закриття
з 24.02.2022 доступу до ЄДРСР та відомостей з порталу Судової влади України. Розпорядник
майна боржника грошові вимоги кредиторів визнав у заявлених розмірах як
конкурсні згідно черговістю встановленою КУзПБ, однак без права вирішального
голосу на зборах та комітеті кредиторів, оскільки ст.45 КУзПБ не передбачає
поновлення визначеного в ній строку на подання заяв конкурсними кредиторами. Місцевий
г/с ухвалою від 22.08.2022 , яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова
від 23.11.2022), заяву кредиторів задовольнив частково, визнав заявлені
грошові вимоги з віднесенням їх о черговості згідно КУзПБ без права
вирішального голосу, відмовив у поновленні пропущеного строку на заявлення
грошових вимог до боржника. Судові
рішення мотивовані обґрунтованістю грошових вимог кредиторів та неможливістю
поновлення строку визначеного ч.1 ст.45 КУЗПБ незалежно від поважності
причин його пропуску, враховуючи, що кредитор, який звернувся до суду із
відповідною заявою не втрачає права на задоволення своїх вимог, однак не має
права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Верховний Суд
залишив касаційну скаргу без задоволення, вказав, що вважає правомірним
висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний г/с, щодо визнання
грошових вимог ТзОВ "Цефей-Еко" та ТзОВ "Терра Крафт" з
визначеною їх КУзПБ черговістю, без права вирішального голосу на зборах та
комітеті кредиторів та відмови у задоволенні клопотань про поновлення
пропущеного ними строку на заявлення грошових вимог до боржника.
Висновки щодо застосування норм права
74. Справа за касаційною скаргою кредитора з вимогами про скасування
постановленої судом за результатом розгляду його вимог ухвали суду першої
інстанції, після її перегляду та залишення без змін судом апеляційної
інстанції, в частині відмови у задоволенні клопотання про поновлення
визначеного ч.1 ст. 45 КУзПБ строку на заявлення грошових вимог до боржника та
зміни оскарженої ухвали в частині визнання грошових вимог без права
вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів з наданням скаржнику права
вирішального голосу, може переглядатися в касаційному порядку судом касаційної
інстанції.
75. Норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які
визначають особливості провадження у справах про банкрутство та є спеціальними
й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
76. Під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які
виникають у цій справі, зокрема питання строку звернення конкурсних кредиторів
до суду із заявами з вимогами до боржника та наслідків подання таких заяв після
спливу такого строку, підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є
спеціальними стосовно норм ГПК України.
77. Пропущений конкурсним кредитором визначений ч.1 ст.45 КУзПБ строк на
заявлення грошових вимог до боржника не може бути поновлений судом незалежно
від поважності причин його пропуску наведених заявником.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Тлумачення ч.3 ст.9 КУзПБ свідчить, що одним судових рішень, які можуть
бути оскаржені в касаційному порядку після їх апеляційного перегляду судом
апеляційної інстанції є ухвали суду першої інстанції за результатом
розгляду грошових вимог кредиторів.
34. Предметом касаційного перегляду у цій справі є касаційні скарги
кредиторів з вимогами про скасування постановленої судом за результатом
розгляду їх вимог ухвали суду першої інстанції, після її перегляду та залишення
без змін судом апеляційної інстанції, в частині відмови у задоволенні клопотань
про поновлення визначеного ч.1 ст.45 КУзПБ строку на заявлення грошових вимог
до боржника та зміни оскарженої ухвали в частині визнання грошових
вимог без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів з наданням
скаржникам права вирішального голосу.
35.Ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржених судових рішень в
наведеній частині (відмови у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного
строку на заявлення вимог), з урахуванням положень абзацу 3 ч.4 ст.45
КУзПБ, юридичним наслідком має вплив на наявність/відсутність у
скаржників права вирішального голосу на зборах та комітетів кредиторів.
36. Тобто має безпосередній вплив на право скаржників як конкурсних
кредиторів брати участь на зборах та комітетів кредиторів з правом вирішального
голосу.
37. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа за касаційними
скаргами кредиторів з вимогами про скасування постановленої судом за
результатом розгляду їх вимог ухвали суду першої інстанції, після її перегляду
та залишення без змін судом апеляційної інстанції, в частині відмови у
задоволенні клопотань про поновлення визначеного ч.1 ст. 45 КУзПБ строку на
заявлення грошових вимог до боржника та зміни оскарженої ухвали в
частині визнання грошових вимог без права вирішального голосу на зборах та комітеті
кредиторів з наданням скаржникам права вирішального голосу, може
переглядатися в касаційному порядку судом касаційної інстанції (близького
за змістом підходу дотримується КГС ВС у постанові від 21.10.2021 у
справі № 913/479/18).
Щодо поновлення визначеного ч.1 ст.45 КУзПБ пропущеного конкурсним
кредитором строку на заявлення грошових вимог до боржника
38. Відповідно до абзаців 1, 2 ч.1 ст.45 КУзПБ конкурсні
кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у
справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові
заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом
30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття
провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який
діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням
вимог статті 931 цього Кодексу.
39. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника
починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження
у справі про банкрутство (абзац 3 ч.1 ст.45 КУзПБ).
40. Отже, реалізація конкурсним кредитором права на звернення до суду із
заявою з грошовим вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у
справі по банкрутство (за винятком адміністратора за випуском облігацій, який
діє як конкурсний кредитор - для якого діє правило визначене ст.931 цього
Кодексу) та набуття ним прав в обсязі визначеному КУзПБ обумовлена
строком, у межах якого він може звернутися до суду із заявою з наявними в
нього вимогами боржника.
41. За визначенням наведеним у ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний
період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне
значення.
42.Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й
кінцевим моментом. Відповідним кінцем моментом для звернення конкурсного
кредитора до суду із заявою з вимогами до боржника є сплив визначеного абзацом 1
ч.1 ст.45 КУзПБ 30-денного строку з дня офіційного оприлюднення
оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
43.Абзацом 3 ч.4 ст.45 КУзПБ законодавцем урегульовано негативні наслідки
пропуску/ заявлення кредитором вимог після завершення строку встановленого для
їх подання.
44.Такими наслідками за третім частини четвертої статті 45 КУзПБ є те, що
кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного ч.1
цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на
зборах та комітеті кредиторів.
45. Тобто наслідки у вигляді відсутності у конкурсних кредиторів за цих умов
права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
46. Загальні положення щодо видів, порядку обчислення, поновлення чи продовження
процесуальних строків, а також наслідків їх пропуску визначені в главі 6
розділу І ГПК України.
47. Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій
втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків,
залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
48. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк,
встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім
випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.119
ГПК України).
49. Тлумачення наведених норм свідчить, що законодавцем у ГПК України
закріплено положення про поновлення визначених ним строків на вчинення
учасниками позовного провадження процесуальних дій, який може бути поновлений
судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було
встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку
та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України
встановлено неможливість такого поновлення (див. висновки щодо права учасників
справи на поновлення процесуального стоку, викладені у поставові
об`єднаної палати КГС ВС від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
50. Проте на відміну від позовного провадження розгляд та процесуальні дії
учасників якого урегульовані положеннями ГПК України, правове регулювання
процесуальних дії учасників провадження у справі про банкрутство має свої
особливості.
51. Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового
провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ,
складом учасників таких правовідносин, специфічністю цілей і завдань,
тривалістю судового провадження тощо.
52. Частиною 6 ст. 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають
справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного
провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом".
53. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч.1 ст.2 КУзПБ за якою
провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК
України, іншими законами України.
54. КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним
нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання
об`єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як
норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у
справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних
рішень) так і норми матеріального права.
55. Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування
закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей
регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.
56. Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають
універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на
процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з
урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання,
передбачених КУзПБ.
57. Тобто норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які
визначають особливості провадження у справах про банкрутство та є спеціальними
й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
58. ВС неодноразово у свої практиці під час вирішення питання співвідношення загальної
та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального
закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних
і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex
specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до
якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а
також принципом lex specialis derogat generali, суть якого
зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи)
загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. з-поміж
іншого постанову КАС ВС від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а,
постанову КЦС ВС від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, постанови
КГС ВС від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі №
910/21725/21).
59. Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також рішенні
КСУ від 18.06.2020 у справі № 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип
верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли
співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до
судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для
юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над
давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний
має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) -
"закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим"
(lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує
цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то
принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
60. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними
нормами зазначає у своїх рішеннях і ЄСПЛ (див. mutatis mutandis
рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ніколова проти Болгарії", від
24.06.20221 у справі "Шкіря проти України").
61. Отже, під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які
виникають у цій справі підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є
спеціальними стосовно норм ГПК України
62. Одним з таких питань є питання строк заявлення конкурсними кредиторами
вимог до боржника у справі про банкрутство, початок перебігу якого та наслідки
спливу визначені статтею 45 КУзПБ, яка не передбачає можливості поновлення
цього строку та не ставить її в залежність від поважності наведених заявником
причин його пропуску.
63.Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пропущений конкурсним
кредитором визначений ч.1 ст.45 КУзПБ строк на заявлення грошових вимог до
боржника не може бути поновлений судом незалежно від поважності причин його
пропуску наведених заявником.
64. Подібного висновку дотримується КГС ВС у постанові від 17.03.2021
у справі № 904/678/20, який був врахований судами попередніх інстанцій під
час ухвалення оскаржених судових рішень та відступу від якого суд не вбачає
підстав.
65. Звідси суд вважає безпідставним доводи скаржників щодо неврахування судами
під час розгляду їх заяв наведених ними обставин в обґрунтування поважності
причин пропуску ними строку на звернення до суду із заявами з вимогами до
боржника, оскільки норми ст.45 КУзПБ щодо строку звернення конкурсного
кредитора до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника є спеціальними по
відношенню до норм ГПК України, яким передбачено поновлення процесуальних
строків визначених цим кодексом.
66. Так само неаргументованими є доводи скаржників щодо необхідності
застосування до спірних правовідносин аналогії закону та поновлення строку
заявлення їх грошових вимог на підставі норм статей 113 - 119 ГПК України, адже
за частиною десятою статті 11 ГПГК України аналогія закону застосовується у
разі, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового
обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює
подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із
загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
67. Натомість у справі, яка переглядається, питання строку звернення
конкурсних кредиторів до суду із заявою з вимогами до боржника та юридичні
наслідки заявлення таких вимог після закінчення цього строку чітко визначені ст.45
КУзПБ, що виключає можливість застосування аналогії закону за наявності
законодавчого урегулювання цього питання в КУзПБ.
68. Решта доводів скаржника, наведені як підстава скасування оскаржених
судових рішень, не впливають на правильність висновків судів попередніх
інстанцій щодо відсутності підстав для поновлення визначеного ч.1 ст.45 КУзПБ
пропущеного строку на подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до
боржника, адже як уже зазначалось судом такий строк не може бути поновленим
судом незалежно від поважності причин його пропуску кредитором.
69. З огляду на викладене, суд вважає правомірним висновок суду першої
інстанції, з яким погодився апеляційний г/с, щодо визнання грошових вимог ТзОВ
"Цефей-Еко" та ТзОВ "Терра Крафт" з визначеною їх КУзПБ черговістю,
без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та відмови у
задоволенні клопотань про поновлення пропущеного ними строку на заявлення
грошових вимог до боржника.
Немає коментарів:
Дописати коментар