ПОЗОВ ПРО ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ В МЕЖАХ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО. ПИТАННЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕНИХ ІПТЕКОЮ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ

ПОСТАНОВА 04.10.2023, cправа №  910/20057/16, ВС у складі палати для розгляду справ про банкрутство КГС: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В., Картере В.І., Огородніка К.М.,  Пєскова В.Г., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/114020700

---

02.11.2016 до г/с надійшла позовна заява НБУ до ПрАТ «Готель «Салют» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позичальником - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", кредитних зобов`язань, на забезпечення яких між НБУ, ПрАТ "Готель "Салют" та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" укладений нотаріальний договір іпотеки від 18.11.2008. Ухвалою г/с м. Києва від 16.09.2019 матеріали справи за вищевказаним позовом передано для розгляду в межах справи №910/4961/18 про банкрутство ПрАТ "Готель "Салют".  Місцевий г/с рішенням від 25.10.2021 позов НБУ задовольнив, у рахунок погашення заборгованості ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитними договорами 2008, 2009,2010, 2014 років звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.11.2008, на нежитлові будівлі готелю "Салют" (12 255,4 кв. м), встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження". Апеляційний г/с  постановою від 30.11.2022 ухвалив нове рішення, яким у позові відмовив, мотивував тим, що системний аналіз абзацу 2 ч.14 ст.39, абзацу 6 ч.5,  абзацу 2 ч.6 ст. 41 КУзПБ приводить до висновку про те, що  процесуальною формою отримання дозволу на задоволення забезпечених вимог кредиторів  за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення  є ухвала суду  в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановлена  за результатами розгляду  заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими (близький за змістом висновок викладено у  постанові ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС в постанові від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15). Наведене свідчить про те, що розгляд заяви про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом забезпечення відноситься до притаманних процедурам банкрутства питань та не підлягає розгляду в порядку відокремленого позовного провадження за правилами ГПК України. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що  позов у даній справі не є за своєю суттю отриманням згоди на реалізацію майна боржника у порядку положень ч. 5 ст. 41 КУзПБ, а тому задоволення такого позову матиме наслідком недотримання положень ч. 6 ст. 41 КУзПБ щодо того, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство, а тому слід відступити від висновків про застосування норм права, які викладені у постанові ВС від 11.06.2020 у справі №917/1369/17 щодо можливості задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за умови, що щодо іпотекодержателя відкрито провадження у справі про банкрутство

---

Висновки щодо застосування норм права

58. Позов щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не є за своєю суттю зверненням до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство,  щодо отримання згоди на реалізацію майна боржника у порядку положень ч. 5 ст. 41 КУзПБ, а тому задоволення такого позову матиме наслідком недотримання положень ч. 6 ст. 41 КУзПБ щодо того, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

---

Позиція Верховного Суду щодо касаційної скарги

30. За змістом ст.12 ГПК України провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законом про банкрутство.

31. За правилами юрисдикції господарських судів у п.8 ч.1 ст.20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

32. Справи, передбачені п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч.13 ст.30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

33. Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, серед іншого справ за позовами з грошовими вимогами до боржника, позовне провадження у яких відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача.

34. Майнові вимоги кредиторів у розумінні ст.1 КУзПБ не тотожні позовним майновим вимогам (предмет позову) до боржника, які підлягають розгляду в порядку ст.7 КУзПБ, суд не може на власний розсуд трансформувати позовні вимоги у вимоги до кредиторів, що подаються відповідно до ст.45 КУзПБ.

35. Ця позиція підтверджується порівняльним аналізом регулювання процесуальних норм щодо розгляду позовних матеріалів у межах справи про банкрутство в порядку ст.7 КУзПБ та заяв кредиторів з вимогами до боржника в порядку ст.45 КУзПБ, що виявляє суттєві розбіжності, окрім предмета судового розгляду, також у змісті звернення до суду, правилах розгляду, виді судового рішення та суб`єктному складі.

36. У постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19 наведено висновок про застосування норм права, суть якого полягає у тому, що якщо заяву з кредиторськими вимогами подано позивачем до завершення розгляду позовних вимог, то господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, має зупинити провадження у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника на підставі п.5 ч.1ст.227 ГПК України до набрання законної сили ухвалою суду за результатами розгляду конкурсних вимог такого позивача. За відсутності такого звернення та прийняття його до розгляду суд не має підстав для зупинення позовного провадження. Після постановлення господарським судом ухвали за результатами розгляду цих вимог позовне провадження у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство, підлягає закриттю повністю або в частині заявлених кредитором вимог на підставі п.2 ч.1 ст.175, п.3 ч.1 ст.231 ГПК України у випадку тотожності суб`єктного складу, предмета і підстав позову.

37. З аналізу вказаних висновків про застосування норм права, можна констатувати, що вимога щодо закриття позовного провадження повністю, або в частині заявлених кредитором вимог після постановлення господарським судом ухвали за результатами розгляду кредиторських вимог, які мають тотожний суб`єктний склад, предмет і підстави позову відбувається після набрання законної сили ухвали суду за результатами розгляду конкурсних вимог такого позивача.

38. У даному випадку вимоги НБУ до боржника у справі №910/4961/18 є забезпеченими на підставі укладеного між НБУ, ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ВАТ "Готель "Салют" договору іпотеки від 18.11.2008.

39. У відповідності до положень ст. 1 КУзПБ, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

40. З урахуванням того, що вимоги НБУ до боржника у справі №910/4961/18 є забезпеченими (тобто не конкурсними) на підставі укладеного між НБУ, ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ВАТ "Готель "Салют" договору іпотеки від 18.11.2008, можна дійти висновку про те, що на дані відносини не поширюються висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19.

41. Разом з тим, відповідно до положень ч. 6 ст. 41 КУзПБ задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

42. Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч.5ст.41 КУзПБ).

43. Тобто, правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство.

44. Відтак, не можна вважати правомірними дії державного виконавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, на підставі лише положень Закону України "Про виконавче провадження", без врахування процедур і положень Кодексу України з процедур банкрутства, норми якого мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

45. Колегія суддів ВС зауважує, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

46. На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

47. Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.

48. У межах дотримання наведеного принципу з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника, зважаючи на відсутність нормативного врегулювання співвідношення процедур виконавчого провадження та процедур банкрутства,  з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.  

49. Таким чином, після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не  було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів  за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися  за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими (висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15).

50. Позовні вимоги НБУ у даній справі направлені на задоволення вимог, які забезпечені іпотекою у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої    Законом України "Про виконавче провадження".

51. З наведеного можна дійти висновку про те, що позов у даній справі не є за своєю суттю отриманням згоди на реалізацію майна боржника у порядку положень ч. 5 ст. 41 КУзПБ, а тому задоволення такого позову матиме наслідком недотримання положень ч. 6 ст. 41 КУзПБ щодо того, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

52. Наведені обставини свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції приписів ч. ч. 5, 6 ст. 41 КУзПБ при ухваленні постанови від 30.11.2022, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

53. Відповідно до приписів ст.309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

54. З урахуванням того, що при ухваленні постанови від 30.11.2022 було правильно застосовано положення приписів ч. ч. 5, 6 ст. 41 КУзПБ, на підставі приписів ст. 309 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Національного банку України  без задоволення та про залишення без змін постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 по справі №     910/20057/16.

Щодо підстав передачі справи на розгляд судової палати

55. Підставою передачі справи на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС стала необхідність вирішення питання щодо того, чи поширюються висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 23.09.2021 по справі №904/4455/19 на правовідносини у справі № 910/20057/16, а також з метою вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відступлення від висновків про застосування норм права, які викладені у постанові ВС від 11.06.2020 у справі № 917/1369/17.

56. Оскільки у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 23.09.2021 по справі №904/4455/19 вказано, що вимога щодо закриття позовного провадження повністю, або в частині заявлених кредитором вимог після постановлення господарським судом ухвали за результатами розгляду кредиторських вимог, які мають тотожний суб`єктний склад, предмет і підстави позову відбувається після набрання законної сили ухвали суду за результатами розгляду конкурсних вимог такого позивача та беручи до уваги те, що вимоги НБУ до боржника у справі №910/4961/18 є забезпеченими (тобто не конкурсними) на підставі укладеного між НБУ, ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ВАТ "Готель "Салют" договору іпотеки від 18.11.2008, можна дійти висновку про те, що на дані відносини не поширюються висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19.

57. З урахуванням того, що позов у даній справі не є за своєю суттю отриманням згоди на реалізацію майна боржника у порядку положень ч. 5 ст. 41 КУзПБ, а тому задоволення такого позову матиме наслідком недотримання положень ч. 6 ст. 41 КУзПБ щодо того, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство, то слід відступити від висновків про застосування норм права, які викладені у постанові ВС від 11.06.2020 у справі №917/1369/17 щодо можливості задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за умови, що щодо іпотекодержателя відкрито провадження у справі про банкрутство.

ПИТАННЯ ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ

ПОСТАНОВА 22 грудня 2021 року, Справа №  918/351/21, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Огороднік К.М.,  https://reyestr.court.gov.ua/Review/102147577

---

У справі про банкрутство ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту с/г Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (далі - Боржник), провадження у якій відкрито ухвалою від 15.06.2021 за заявою кредитора ТОВ "Торговий дім "Украгропром",  10.09.2021, зокрема, визнано грошові вимоги кредитора Боржника - ПП "Холдер Агро", який 15.09.2021 звернувся до г/с із заявою про забезпечення вимог кредиторів, просив:

- зобов`язати керівництво Боржника вжити заходів по збору врожаю на наведених в заяві 11 земельних ділянках та передати врожай на зберігання С/г спілці "Корчунок" - організації, яка має можливості для зберігання (на своїх виробничих потужностях);        

- зобов`язати СС "Корчунок" забезпечити збереженість майна (урожаю);

- зобов`язати розпорядника майна Боржника: забезпечити збереженість зібраного врожаю, провести його інвентаризацію, результати інвентаризації надати суду, боржнику та кредиторам, укласти та надати суду договори з охоронною організацією щодо збереження даного майна.

Місцевий г/с Ухвалою від 15.09.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 25.10.2021), заяву задовольнив, мотивував тим, що у серпні-жовтні 2021 року розпочинаються роботи зі збирання врожаю, який за своєю природою є ліквідним майном боржника, складовою ліквідаційної маси, а кошти від його реалізації повинні бути спрямовані на відновлення платоспроможності боржника та/або на погашення кредиторської заборгованості, а у випадку псування чи втрати врожаю ліквідаційна маса банкрута може не поповнитися та, як наслідок, частина кредиторів може не отримати кошти в якості погашення боргів. За висновком судів вжиття заходів щодо зобов`язання керівництва боржника проведення збору та зберігання врожаю є співмірними й адекватними для забезпечення вимог кредиторів, оскільки всі активи Боржника повинні бути збережені, знаходитися у власності Боржника та мають бути задіяні для виконання головної мети при проведення процедури банкрутства залежно від її подальшої стадії: або бути залученими для функціонування та відновлення платоспроможності Боржника, або бути реалізованими з направленням грошових коштів від продажу на задоволення кредиторських вимог Боржника. Верховний суд скасував постанову апеляційного г/с з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказавши на передчасність залишення без задоволення апеляційних скарг розпорядника майна Боржника та ТОВ "Коростень-Агро" та передчасність висновків про обґрунтованість та адекватність усіх вжитих заходів забезпечення вимог кредиторів, дотримання при їх запровадженні розумного балансу між необхідністю забезпечення активів боржника, їх ефективного використання та неприпустимістю блокування господарської діяльності боржника. За висновком ВС апеляційний г\с: 1) не перевірив рішення місцевого г/с в межах доводів та вимог апеляційної скарги із наведенням у мотивувальній частині постанови мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в апеляційній скарзі та відзиві, чим порушив вимоги ст.269,282 ГПК України; 2)  не з`ясував, чи вирішено ухвалою суду першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "Коростень-Агро", за доводами якого посіви сої  на 9 земельних ділянках належать йому; 3) не перевірив доводи, що вжиті заходи забезпечення в частині збору врожаю на двох земельних ділянках спрямовані на забезпечення вимог кредиторів, погашати які забороняється відповідно до закону, та унеможливлюють виконання поточних зобов`язань Боржника із виплати заробітної плати та ЄСВ, а також зобов`язань із життєзабезпечення великої рогатої худоби, виконання яких є обов`язковим (скаржник зазначав, що врожай проса із земельної ділянки з кадастровим номером 5624683000:01:001:1436 є єдиним джерелом, за допомогою якого є можливість погасити заборгованість із зарплати, закупити корми для великої рогатої худоби, тоді як невчинення таких дій призведе до негативних наслідків у діяльності Боржника та по суті буде економічним злочином як для цього підприємства, так і загалом для населеного пункту, в якому воно розташоване, а врожай кукурудзи із земельної ділянки з кадастровим номером 5624680700:05:017:1480 (у частині 53 га) має бути використаний для закладення силосу з метою життєзабезпечення худоби, яка в іншому разі загине).

---

Позиція Верховного Суду

22.Відповідно до ч.1 ст.40 КУзПБ господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

23.Згідно з положеннями ст.136, 137 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

24.Верховний Суд неодноразово зазначав, що системний аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що КУзПБ як спеціальним законом визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так і за ініціативою суду. Разом з тим загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до ст.136 ГПК України. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173.

25.Положення ст.136, 137 ГПК України пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 цього Кодексу як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.

26.Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників справи про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників справи про банкрутство, попередження їх можливого порушення в майбутньому, а також забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення та попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

27.У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

28.Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

29.Водночас обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

30.Зі змісту оскаржуваних судових рішень Суд вбачає, що задовольняючи Заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про співмірність і адекватність визначених Заявником заходів забезпечення вимог кредиторів, оскільки всі активи Боржника повинні бути збережені, знаходитися у власності Боржника та мають бути задіяні для виконання головної мети при проведення процедури банкрутства залежно від її подальшої стадії: або бути залученими для функціонування та відновлення платоспроможності Боржника, або бути реалізованими з направленням грошових коштів від продажу на задоволення кредиторських вимог Боржника.

31.При цьому суд виходив з того, що вирощений на землях Боржника врожай є складовою ліквідаційної маси, а СС "Корчунок" має можливості та потужності для збирання та збереження урожаїв, оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб має відповідні види діяльності.

32.Суд апеляційної інстанції погодився з наведеними висновками місцевого господарського суду, зазначивши також про відсутність будь-яких відомостей щодо наявності договорів на охорону майна чи посівів на належних Боржнику земельних ділянках, а також доказів того, що Боржник має можливість для належного зберігання врожаю. За висновком апеляційного господарського суду, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист інтересів кредиторів у справі, а їх вжиття надасть можливість забезпечити фактичне зберігання врожаю задля виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами.

33.Однак при цьому суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 269, 282 ГПК України щодо перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній і додатково поданими доказами із наведенням у мотивувальній частині постанови мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

34. Так, згідно з описовою частиною оскаржуваної постанови в обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Коростень-Агро" за умовами укладеного між ним та Боржником договору №22/03 про обробіток землі посіви сої на земельних ділянках з кадастровими номерами … належать на праві власності ТОВ "Коростень-Агро" та не підлягають передачі Боржнику, тому забезпечення вимог кредиторів за рахунок цього майна є неприпустимим і суперечить нормам чинного господарського процесуального законодавства.

35.Водночас апеляційна скарга розпорядника майна Боржника мотивована тим, що вжиті заходи забезпечення в частині збору врожаю на земельних ділянках з кадастровими номерами 5624680700:05:017:1480 і 5624683000:01:001:1436 спрямовані на забезпечення вимог кредиторів, погашати які забороняється відповідно до закону, та унеможливлюють виконання поточних зобов`язань Боржника із виплати заробітної плати та ЄСВ, а також зобов`язань із життєзабезпечення великої рогатої худоби, виконання яких є обов`язковим.

36.Зокрема, скаржник зазначив, що врожай проса із земельної ділянки з кадастровим номером 5624683000:01:001:1436 є єдиним джерелом, за допомогою якого є можливість погасити заборгованість із заробітної плати, закупити корми для великої рогатої худоби, тоді як невчинення таких дій призведе до негативних наслідків у діяльності Боржника та по суті буде економічним злочином як для цього підприємства, так і загалом для населеного пункту, в якому воно розташоване. А врожай кукурудзи із земельної ділянки з кадастровим номером 5624680700:05:017:1480 (у частині 53 га) має бути використаний для закладення силосу з метою життєзабезпечення худоби, яка в іншому разі загине. Крім того, розпорядник майна Боржника послався на відсутність у нього повноважень щодо укладення договорів охорони врожаю.

37.Проте в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції не наведені жодні висновки щодо правової оцінки перелічених аргументів скаржників та, відповідно, не викладені мотиви для їх прийняття до уваги або відхилення з огляду на дослідження наявних у справі доказів, а також прийняття чи відхилення додатково поданих доказів відповідно до вимог процесуального законодавства.

38.Зокрема, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги та, водночас, не відхилив додані до апеляційних скарг докази (копії договорів, актів, видаткових накладних, специфікацій, листів тощо), а також не з`ясував, чи підтверджують наведені докази (в разі їх прийняття) викладені в апеляційних скаргах доводи щодо припинення господарської діяльності та погіршення стану належного Боржнику майна внаслідок вжиття визначених у Заяві заходів забезпечення кредиторських вимог, щодо належності врожаю з спірних земельних ділянках певним особам тощо.

39.Апеляційний господарський суд також не з`ясував, чи вирішено ухвалою суду першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "Коростень-Агро".

40.Тобто суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 86, 236, 269 ГПК України щодо оцінки наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

41.Однак без з`ясування наведених обставин та дослідження відповідних доказів суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг розпорядника майна Боржника та ТОВ "Коростень-Агро", обґрунтованість та адекватність усіх вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення вимог кредиторів, дотримання при їх запровадженні розумного балансу між необхідністю забезпечення активів боржника, їх ефективного використання та неприпустимістю блокування господарської діяльності боржника.  

ПИТАННЯ ПІДСТАВНОСТІ ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО БОРЖНИКА ТА ВІДПОВІДНОСТІ ЗАСТОСОВАНОГО ЗАХОДУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ

ПОСТАНОВА 04 листопада 2021 року, Справа № 922/4359/19, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС, Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101634143

---

У справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія"(далі-Боржник), 01.07.2021 від кредитора - ГУ ДПС до суду надійшло клопотання застосувати заходи забезпечення вимог кредиторів, зокрема заборонити державним реєстраторам вчиняти, здійснювати, проводити будь-які реєстраційні дії стосовно Боржника, у тому числі, але не виключно, реєстрацію, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи товариства, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, зокрема, але не виключно, про зміну складу та часток засновників товариства, розміру статутного капіталу, виключення учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені товариства, зміну органів управління товариства, зміну місцезнаходження товариства. Місцевий г/с ухвалою від 01.07.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 06.09.2021) клопотання задовольнив; суди послалися на твердження ініціатора забезпечення- ГУ ДПС про численні корпоративні спори щодо Боржника, зокрема у справах № 922/3284/18, № 922/333/19,   № 922/145/21, № 922/2277/19, № 922/439/20, та щодо заявлення грошових вимог до боржника на підставі правочинів, укладених від імені Боржника неуповноваженою особою; за висновками судів невжиття заходів у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій може призвести до реєстрації змін у складі учасників Боржника, який наразі оспорюється, змін керівництва боржника, прийняття новообраним та зареєстрованим керівним органом боржника рішень, які можуть зашкодити кредиторам та до нових судових спорів, на час розгляду яких затягнеться процедура банкрутства; задоволення клопотання про забезпечення вимог кредиторів призведе до стабільності, можливості вирішити питання про перехід до наступної процедури та збереження прав кредиторів отримати задоволення своїх вимог протягом розумного часу.  Верховний Суд скасував судові рішення нижчих судів та у задоволенні клопотання про застосування заходів забезпечення вимог кредиторів відмовив, вказавши, що нижчі суди не надали належної оцінки відсутності безпосереднього зв`язку з кредиторськими вимогами ГУ ДПС такого засобу забезпечення, як заборона реєстраційних дій щодо боржника, та його невідповідності визначеній законодавством меті застосування заходів забезпечення вимог кредиторів - збереження майна боржника; встановлені у такий спосіб обмеження у реалізації корпоративних прав учасниками Боржника не впливають на склад його активів та безпосередньо не спрямовані на збереження конкурсної маси боржника.

---

Короткий висновок:

заборона державним реєстраторам проводити реєстраційні дії не належать до визначеного ст.40 КУзПБ переліку спеціальних заходів, та за змістом і спрямованістю відповідає заходам забезпечення позову відповідно до ст.137 ГПК України.

---

Висновки щодо застосування норм права

80. З метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, г/с, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, передбачених загальними положеннями ст.137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ.

81. З урахуванням специфіки провадження у справі про банкрутство, безпосередньою метою застосування передбачених ст.137 ГПК України заходів забезпечення позову, як заходів забезпечення вимог кредиторів у такій справі, є збереження майна боржника та у такий спосіб охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства - як найповнішого задоволення вимог кредиторів.

82. Отже, вирішуючи питання про застосування таких заходів забезпечення у справі про банкрутство, г/с має виходити з їх оцінки за критеріями розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також перевірити їх спрямованість на досягнення спеціальної мети застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у процедурах банкрутства, про що зазначити у відповідній ухвалі.

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

34. Правові засади забезпечення позову у господарському судочинстві врегульовано главою 10 розділу І ГПК України, тоді як спеціальним законом про банкрутство (ст.40 КУзПБ) визначено особливі різновиди забезпечувальних заходів вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право застосування таких заходів як за клопотанням розпорядника майна чи кредитора, так і за ініціативою суду.

35. Відповідно до ч.1 ст.40 КУзПБ господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

36. Припинення повноважень керівника або органу управління боржника та покладання його обов`язків на розпорядника майна, як захід забезпечення вимог кредиторів може бути застосований ухвалою г/с за наявності підтверджених відомостей про перешкоджання керівником або органом управління боржника виконанню розпорядником майна своїх повноважень, невжиття заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, а також про вчинення ними дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів (ч.2 ст.40 КУзПБ).

37. Таким чином у ст.40 КУзПБ наведено вичерпній перелік спеціальних заходів забезпечення вимог кредиторів (заборона/зобов`язання вчинити або утриматися від вчинення дій, що можуть безпосередньо вплинути конкурсну/ліквідаційну масу боржника; припинення повноважень керівника) та безальтернативно визначено безпосередніх адресатів (суб`єктів) таких заходів забезпечення - боржник та у випадку припинення повноважень за частиною другою цієї статті - керівник/орган управління боржника.

38. У ст.40 КУзПБ законодавець визначив і мету задля якої такі заходи застосовуються - для збереження майна боржника, усунення перешкод для виконання розпорядником майна своїх повноважень та захисту прав і законних інтересів боржника або кредиторів.

39. Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, застосований … захід забезпечення (заборона державним реєстраторам проводити реєстраційні дії) не належать до визначеного ст.40 КУзПБ переліку спеціальних заходів, та за змістом і спрямованістю відповідає заходам забезпечення позову відповідно до ст.137 ГПК України.

40. Стосовно застосування заходів забезпечення позову у справі про банкрутство ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173 сформував висновок про те, що в силу ст.136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить г/с, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

41. Системний аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до ст.136 ГПК України (подібний висновок викладено у постанові ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).

42. Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в тому числі, на стадії ліквідаційної процедури вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями ст.137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах ВС від 08.04.2019 у справі № 925/100/15, від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі N 910/13208/19).

43. Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України (в редакції, чинній на час вжиття заходів забезпечення позову) позов забезпечується, 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8)зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ.

44. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

45. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

46. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст.137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

47. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (висновок викладений у постановах ВС від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20).

48. Отже умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах ВП ВС від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, постановах ВС від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).

49. Важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

50. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (висновок викладений у постанові ВС від 15.07.2020 у справі № 909/835/18).

51. Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

52. З урахуванням специфіки провадження у справі про банкрутство, безпосередньою метою застосування передбачених ст.137 ГПК України заходів забезпечення позову, як заходів забезпечення вимог кредиторів у такій справі, є збереження майна боржника та у такий спосіб охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів.

53. Отже, вирішуючи питання про застосування таких заходів забезпечення у справі про банкрутство, г/с має виходити з їх оцінки за критеріями розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також перевірити їх спрямованість на досягнення спеціальної мети застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у процедурах банкрутства, про що зазначити у відповідній ухвалі.

…

58. Посилаючись на численні судові спори між учасниками ТОВ фірма "Ідалія", суди припустилися помилки не врахувавши, що захід забезпечення, про вжиття якого просив кредитор, за своїм змістом і можливими наслідками може бути перешкодою для виконання судових рішень, ухвалених у таких корпоративної спорах, адже фактично залишає незмінним склад учасників та керівництва боржника, стосовно якого існує спір, на невизначений час, принаймні до наступної процедури банкрутства.

59. До того ж, судами не враховано, що за закріпленим у ч.10 ст.137 ГПК України правилом заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства, а спеціальний закон у ч.14 ст.39, ч.5 ст. 44 КУзПБ встановлює ряд необхідних і достатніх, на думку законодавця, обмежень корпоративних прав засновників (учасників, акціонерів) та органів управління боржника на стадії розпорядження майном, до переліку яких заборони на внесення змін до установчих документів; зміну місцезнаходження чи особи, уповноваженої вчиняти юридичні дії від імені товариства, щодо реєстрації/перереєстрації/внесення змін до відомостей про юридичну особу у ЄДР не входять.

60. Відповідно до ч.14 ст.39 КУзПБ корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом; задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв`язку з виходом із складу його учасників забороняється; рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Кодексом.

61. Протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення господарських товариств або участь в інших господарських товариствах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника; відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства; надання позик (кредитів), надання поруки, гарантій, а також передачу в довірче управління майна боржника.

62. Такі заборони і обмеження діють в силу закону та, за загальним правилом, не потребують реалізації (установлення) у судових рішеннях, а наслідком їх недотримання є недійсність/нікчемність рішення, правочину чи майнової дії боржника.

63. Отже, вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, що фактично призводять до більш суттєвих обмежень корпоративних прав засновників (учасників, акціонерів) чи повноважень органів управління боржника, ніж це передбачено спеціальним законом у певній процедурі банкрутства, має бути належним чином мотивоване господарським судом та ґрунтуватися на оцінці доводів і доказів того, що передбачених КУзПБ відповідних обмежувальних заходів недостатньо, чого у цій справі суди попередніх інстанцій не здійснили та кредитор, якій ініціював вжиття таких заходів забезпечення, не обґрунтував.

64. В порушення наведених вище правил застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили питання наявності та доведеності ризиків протиправного зменшення активів боржника чи неможливості задоволення вимог кредиторів, пославшись на твердження ГУ ДПС … про те, що невизначеність засновницького та керівного складу боржника призводить до вірогідності схвалення та визнання кредиторських вимог на підставі договорів, підписаних неуповноваженою особою від імені боржника.

65. При цьому суди помилково не врахували, що питання підставності заявлених кредиторами грошових вимог до боржника, перевіряється та вирішується г/с на час постановлення ухвали про визнання чи відхилення (повністю або частково) таких вимог відповідно до ст.45 - 47 КУзПБ.

66. Саме при постановленні відповідної ухвали за результатами розгляду заяви з кредиторськими вимогами до боржника на г/с покладається обов`язок здійснення правового аналізу заяви кредитора, підстав виникнення його грошових вимог до боржника, їх характеру, складу, дійсності правочину на підставі якого вони заявлені тощо задля усунення загрози визнання фіктивної заборгованості, забезпечення балансу інтересів кредиторів і боржника та дотримання принципу судового нагляду на відповідній стадії банкрутства.

67. Тому, припущення ГУ ДПС про імовірність визнання кредиторських вимог на підставі договорів, підписаних від ТОВ фірма "Ідалія" неуповноваженою особою, само по собі не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, адже не усуває відповідних ризиків, а такого змісту заперечення проти правочинів боржника, у разі їх заявлення, підлягають оцінці господарським судом з урахуванням презумпції правомірності правочинів під час розгляду відповідних кредиторських вимог до ТОВ фірма "Ідалія".

68. Зазначене дає підстави для висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином не досліджували питання наявності та доведеності дійсного потенційного істотного ускладнення чи унеможливлення задоволення вимог кредиторів у разі невжиття заходу забезпечення про який просив кредитор.

69. Відсутність у клопотанні ГУ ДПС … достатнього обґрунтування припущення про те, що невжиття заявленого заходу забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити збереження майна боржника задля задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія", у розумінні приписів ст.40 КУзПБ, ст.136, 137 ГПК України не дає підстав для вжиття таких заходів.

70. Саме лише твердження кредитора про імовірність ускладнень із задоволенням вимог кредиторів через наслідки корпоративних спорів між учасниками ТОВ фірма "Ідалія" без належного фактичного обґрунтування безпосереднього негативного впливу таких спорів на склад конкурсної маси боржника чи інтереси кредиторів та без долучення відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення клопотання ГУ ДПС… про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

71. Враховуючи наведене ВС вважає висновки судів попередніх судових інстанцій про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у цій справі передчасними та помилковими, а оскаржувані судові рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення відповідного клопотання ГУ ДПС….

72. За встановлених у цій справі обставин, у задоволенні клопотання ГУ ДПС… про застосування заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вчиняти, здійснювати, проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені цим Законом стосовно ТОВ фірма "Ідалія" (код ЄДРПОУ 33122269), у тому числі, але не виключно, реєстрацію, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи товариства, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, зокрема, але не виключно, про зміну складу та часток засновників товариства, розміру статутного капіталу, виключення учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені товариства, зміну органів управління товариства, зміну місцезнаходження товариства належить відмовити.