Банкрутство (юрособи): Учасники Боржника

Показ дописів із міткою Учасники Боржника. Показати всі дописи

ПИТАННЯ ПРАВА ЗАСНОВНИКА (УЧАСНИКА) КОЛЕКТИВНОГО ПІДПРИЄМСТВА НА ОСКАРЖЕННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ПОЗОВНОМУ ПРОВАДЖЕННІ, ЩО РОЗГЛЯДАЄТЬСЯ У МЕЖАХ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО БОРЖНИКА

ПОСТАНОВА 23 грудня 2021 року, Справа № 924/1351/20 (924/620/20), Провадження № 10824/2021, ВC у складі колегії суддів КГС: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Банаська О. О., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102267203

Для розгляду в межах справи про банкрутство КП "Агрофірма "Проскурів" (далі-Боржник), провадження у якій було відкрито 18.02.2021, був переданий поданий прокурором в інтересах держави в особі сільської ради позов до Боржника про визнання права комунальної власності на земельні ділянки та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок. Місцевий г/с позовну заяву прокурора 15.03.2021 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, а 27.04.2021 залишив без розгляду у зв’язку з неусуненням недоліків заяви, а саме: не визначено ціну позову, що не дозволяє визначити та перевірити суму судового збору, яка підлягає сплаті, а також не надано договорів (засвідчених копій), які є предметом оскарження. Апеляційний г/с постановою від 14.06.2021 скасував ухвалу місцевого г/с від 27.04.2021 та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, вказавши, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поясненням прокурора про те, що у прокуратури відсутні договори оренди земельних ділянок і прокуратура не має підстав для їх витребування та відсутні дані щодо ринкової чи нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок, а суд першої інстанції мав можливість витребувати договори у відповідачів або в органу, що проводив їх державну реєстрацію, також мав можливість перевірити правильність сплаченого судового збору за подання позову, оскільки нормативна грошова оцінка земельних ділянок та визначення їх ринкової вартості є однією з істотних умов договорів оренди землі. Касаційну скаргу подав ОСОБА_2 (учасник боржника). Верховний Суд прийняв касаційну скаргу з метою висловитися по суті щодо права засновника (учасника) саме колективного підприємства на оскарження судових рішень у позовному провадженні, що розглядається у межах справи про банкрутство боржника та залишив її без задоволення, а постанову апеляційного г/с без змін, вказавши, що у цій справі була відсутня легітимізація відповідним судовим рішенням ОСОБА_2 як уповноваженої особи засновників (учасників) боржника у межах справи про банкрутство Боржника, що в свою чергу, виключає можливість задоволення касаційної скарги; скаржник не є учасником цієї справи та ним не доведено, що постановою апеляційного г/с у цій справі було розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є ОСОБА_2 та вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 , у зв`язку з чим Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

57.Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (ч.1 ст. 93 ГК України).

58.За загальним правилом учасник товариства (іншого корпоративного утворення) не має права втручатися у оперативну діяльність товариства, оскаржувати його правочини. Зокрема у постанові об`єднаної палати ВС КГС від 16.1.02020 у справі № 910/12787/17 наведено правову позицію, відповідно до якої: "реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин."

59.У цій справі відносно відповідача - КП "Агрофірма "Проскурів" ухвалою місцевого г/с від 20.01.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство.

60.Суд відзначає, що ч.6 ст.12 ГПК України передбачено, що г/с розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". (ч. 5 ст. 41 ГПК України).

61.Колегією суддів враховується, що з 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

62.При цьому, положення ст.1 КУзПБ визначає в якості окремого, самостійного учасника справи про банкрутство уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника.

63.Таким чином законодавцем встановлено співвідношення між корпоративною складовою боржника та сутністю банкрутства. Водночас, для цілей участі юридичної особи у процедурах визначених КУзПБ організаційно-правова форма юридичної особи боржника не має значення.

64.ВС звертає увагу, що уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має право на оскарження судових рішень, постановлених у справі про банкрутство та у справах, які розглядалися в межах справи про банкрутство, незалежно від того, чи постановлені відповідні судові рішення до чи після призначення такої особи уповноваженою особою, однак за наявності доведення відповідного правового зв`язку між оскаржуваними судовими рішеннями та порушенням інтересів такої особи. Для реалізації відповідного права суд зобов`язаний повідомити уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про судові засідання у справі про банкрутство, а також про судові засідання у справах, які розглядаються у межах справах про банкрутство. Такий обов`язок існує лише щодо уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, яка належним чином легітимована, тобто виникає з моменту постановлення ухвали суду про визнання такої уповноваженої особи учасником справи про банкрутство (п.172 постанови ВС у складі у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14).

65.Водночас, у цій справі була відсутня легітимізація відповідним судовим рішенням ОСОБА_2 як уповноваженої особи засновників (учасників) боржника у межах справи про банкрутство КП "Агрофірма "Проскурів", що в свою чергу, виключає можливість задоволення касаційної скарги.

66.Щодо права оскарження судових рішень особами, які не брали участі у справі, але вважають, що судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків, Верховний Суд звертає увагу на правову позицію ВС у складі колегії суддів об`єднаної палати КГС, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, відповідно до якої за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

67.Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

68.Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.

69.Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

70.Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

71.Положення ст.287 ГПК України дають право на касаційне оскарження судового рішення особі, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у випадку коли таке судове рішення було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції (ч. 4 ст. 287 ГПК України).

72.При цьому, щодо стадії, на якій підлягає з`ясуванню питання чи вирішено оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, Суд звертається до правової позиції у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, в яких Верховний Суд дійшов висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст.258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

73.Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.

74.Таких висновків Верховний Суд дійшов у контексті розгляду апеляційної скарги особи, яка не брала участь у справі та, з урахуванням аналогічного правового регулювання положень п.3 ч.1 ст.264 ГПК України та п.3 ч.1 ст.296 ГПК України, колегія суддів вважає за доцільне врахувати наведену правову позицію щодо стадії розгляду питання щодо прав та обов`язків скаржника, який не брав участі у справі, а саме - після відкриття касаційного провадження.

75.Водночас, колегія суддів касаційної інстанції також дійшла висновку про відсутність відходу від правової позиції, викладеної у зазначених постановах об`єднаної палати КГС від 14.08.2019 у справі №62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 щодо необхідності закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , оскільки наведені постанови приймалися у межах позовного провадження без врахування специфіки у провадженнях у справах про банкрутство. При цьому, у наведених правовідносинах щодо оскарження учасником колективного підприємства судового рішення у справі про банкрутство з урахуванням специфіки організаційно - правової форми боржника як колективного підприємства відсутній висновок Верховного Суду.

76.Верховний Суд також звертає увагу, що доводи скаржника із посиланням на ст.14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" про те, що будь-яке судове рішення яке буде прийняте за наслідками розгляду прокурорського позову по суті спору, стосуватиметься його прав та інтересів Суд відхиляє, оскільки такі не доводять правового звязку між скаржником та оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідком апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду у даній справі.

77. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник не є учасником цієї справи та ним не доведено, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 у цій справі було розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є ОСОБА_2 та вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 , у зв`язку з чим Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

78.З огляду на відсутність у ОСОБА_2 права на касаційне оскарження постанови … апеляційного г/с від 14.06.2021 Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України та неврахування правового висновку ВС у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19, а також про порушення прокурором правил об`єднання позовних вимог.

79.Верховний Суд звертає особливу увагу, що принцип юридичної визначеності (res judicata) є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Не може бути поставлено під сумнів остаточне рішення Верховного Суду лише через намагання особи домогтися "перегляду заради перегляду", а право на доступ до суду не може використовуватись як механізм зловживання та мати необмежений та абсолютний характер.

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА НА УХВАЛУ СУДУ ПРО ВІДКРИТТЯ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО, ПОДАНА ОСОБОЮ, ЯКА ВВАЖАЄ СЕБЕ УПОВНОВАЖЕНОЮ ОСОБОЮ ЗАСНОВНИКА БОРЖНИКА. ПИТАННЯ ПРАВОМІРНОСТІ ЗАКРИТТЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

ПОСТАНОВА 06 грудня 2021 року, Справа № 911/698/21, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Огороднік К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101753917

У березні 2021 року ТОВ "БМУ-6" подало заяву до г/с про відкриття справи про банкрутство ТОВ "Династія В.В." (далі-Боржник). Місцевий г/с ухвалою від 30.03.2021 провадження відкрив. ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, обґрунтовуючи подання якої вказував, що він є учасником справи щодо прав або обов`язків якого існує спір, оскільки вважає себе учасником Боржника щодо права якого на частку в статутному капіталі боржника наявні корпоративні спори, його у незаконний спосіб позбавили частки у розмірі 20% у статутному капіталі Боржника на підставі рішень судів, які були скасовані. Крім того, 22.06.2021 ОСОБА_4 надав апеляційному г/с протокол загальних зборів учасників Боржника від 29.03.2021, згідно з яким на зборах учасники, які сукупно володіють 60% голосів, що відповідає кворуму, визначеного статутом Боржника, прийняли рішення обрати уповноваженою особою учасників Боржника у справі про банкрутство ОСОБА_4. Під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_4 з посиланням на вищезгаданий протокол стверджував, що є уповноваженою особою засновників боржника, яка відповідно до вимог КУзПБ є учасником справи про банкрутство. При цьому ОСОБА_4 в тому числі вказував на рішення місцевого г/с від 19.04.2021 у справі № 902/47/21, яке набрало законної сили, згідно з яким права ОСОБА_4 відновлені та скасовані незаконні записи до реєстру на підставі яких учасниками Боржника були ТОВ "Агропродінвест-2006" та ТОВ "Супрунівське", а директором ОСОБА_6 . Також ОСОБА_4 аргументував ту обставину, що він є уповноваженою особою засновників Боржника у зв`язку з поновленням своїх корпоративних прав на підставі судового рішення у справі № 902/66/20. Апеляційний г/с постановою від 28.09.2021 апеляційне провадження закрив, виходив з того, що оскільки ОСОБА_4 не визнавався кредитором боржника, а в задоволенні його клопотання про залучення учасником справи було відмовлено ухвалою від 30.03.2021, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, апелянт не є учасником справи про банкрутство в розумінні КУзПБ. Поданий ОСОБА_4 протокол від 29.03.2021 апеляційний г/с не взяв до уваги на тій підставі, що як станом на дату відкриття справи про банкрутство так і на дату розгляду справи апеляційним судом, особи, вказані в протоколі як засновники відповідно до ЄДР, засновниками не значились. Верховний Суд ухвалу апеляційного г/с скасував і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказавши на передчасність закриття апеляційного провадження; відхиляючи протокол загальних зборів учасників від 29.03.2021, суд апеляційної інстанції не врахував інших пояснень скаржника про наявність судових рішень в господарських справах щодо поновлення його корпоративних прав, набрання цими судовими рішеннями законної сили і не дослідив яким чином це впливає на вирішення питання щодо уповноваженої особи засновників боржника у цій справі.

Короткі висновки:

56….уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має підтвердити підстави представництва доказами в порядку ст. ст. 74-79 ГПК України, надавши, зокрема, відповідне рішення, оформлене протоколом вищого органу управління боржника.

57.Обсяг процесуальних прав уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника у справі про банкрутство, визначений КУзПБ, залежить від змісту рішення вищого органу управління боржника.

58.Рішення вищого органу управління боржника, яке, зокрема, може мати форму протоколу загальних зборів учасників товариства боржника, є єдиним можливим доказом підтвердження повноважень уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника. Тому суд, здійснюючи легітимацію відповідного учасника у справі про банкрутство, зобов`язаний надати оцінку відповідному рішенню вищого органу управління боржника щодо його належності (з`ясувати склад учасників та розмір їх часток на момент прийняття відповідного рішення, здійснити перевірку наявності необхідного кворуму під час прийняття відповідного рішення тощо).

60…. уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має право на оскарження судових рішень, постановлених у справі про банкрутство та у справах, які розглядалися в межах справи про банкрутство, незалежно від того, чи постановлені відповідні судові рішення до чи після призначення такої особи уповноваженою особою, однак за наявності доведення відповідного правового зв`язку між оскаржуваними судовими рішеннями та порушенням інтересів такої особи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

39.Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК та КУзПБ.

40.Частина 1 ст. 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

41.У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору.

42.При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

43.Варто враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

44.Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний г/с своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

45.Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

46.Частиною 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність 21.10.2019 у зв`язку з введенням в дію КУзПБ.

47.У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

48.Відповідна правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14.

49.Відповідно до ст. 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

50.Отже, суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

51.Вирішуючи питання щодо наявності у скаржника права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції в контексті впливу цього судового рішення на права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги та на вирішення питання, чи є ця особа уповноваженою особою засновників боржника у справі, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що оскільки ОСОБА_4 не визнавався кредитором боржника, а в задоволенні його клопотання про залучення учасником справи у суді першої інстанції було відмовлено ухвалою г/с… від 30.03.2021, він не є учасником справи про банкрутство в розумінні КУзПБ.

52.Суд апеляційної інстанцій зазначив, що засновники (учасники, акціонери) боржника як власники корпоративних прав (частки у статутному капіталі (майні), акцій, права на вклад до статутного капіталу) з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство за загальним правилом не беруть у ній безпосередньої участі, проте не втрачають корпоративних прав та інтересів у цій справі, зокрема через субсидіарну відповідальність, стосовно відновлення платоспроможності боржника або отримання майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів та ліквідації банкрута.

53.Корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника внаслідок відкриття провадження у справі про банкрутство не припиняються, а лише набувають окремих обмежень у реалізації, а їх інтереси у такій справі в силу приписів КУзПБ представляє спеціальний суб`єкт - уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

54.Уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника ст. 1 КУзПБ пов`язує з рішенням його вищого органу управління, що має визначену нормами корпоративного законодавства форму, зміст та процедуру прийняття. Таке рішення, прийняте в регламентованому законом та статутом порядку і оформлене протоколом, є доказом уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника перед третіми особами у справі про банкрутство.

55.Набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) статусу учасника справи про банкрутство має ґрунтуватися на ухвалі суду про залучення такої особи до участі у справі, постановленій в порядку ст. 234 ГПК України з набранням законної сили якою уповноважена особа, окрім належних їй спеціальних прав - брати участь з правом дорадчого голосу у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів боржника, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за ст. 42 ГПК України.

56.У цьому зв`язку ВС вважає за необхідне зауважити на тому, що уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має підтвердити підстави представництва доказами в порядку ст. ст. 74-79 ГПК України, надавши, зокрема, відповідне рішення, оформлене протоколом вищого органу управління боржника.

58.Рішення вищого органу управління боржника, яке, зокрема, може мати форму протоколу загальних зборів учасників товариства боржника, є єдиним можливим доказом підтвердження повноважень уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника. Тому суд, здійснюючи легітимацію відповідного учасника у справі про банкрутство, зобов`язаний надати оцінку відповідному рішенню вищого органу управління боржника щодо його належності (з`ясувати склад учасників та розмір їх часток на момент прийняття відповідного рішення, здійснити перевірку наявності необхідного кворуму під час прийняття відповідного рішення тощо).

59.Розглядаючи заяву такої особи про вступ у справу, г/с перевіряє повноваження представника (уповноваженої особи) засновників (учасників, акціонерів) боржника на участь у справі оформлені протоколом загальних зборів, не вирішуючи питання щодо дійсності/недійсності рішення органу управління товариством в цілому або у відповідній частині.

60.Ураховуючи наведене уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має право на оскарження судових рішень, постановлених у справі про банкрутство та у справах, які розглядалися в межах справи про банкрутство, незалежно від того, чи постановлені відповідні судові рішення до чи після призначення такої особи уповноваженою особою, однак за наявності доведення відповідного правового зв`язку між оскаржуваними судовими рішеннями та порушенням інтересів такої особи.

61.Наведена позиція викладена у постанові ВС у складі палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14.

…

65…. апеляційний г/с не врахував поданий ОСОБА_4 протокол загальних зборів учасників … від 29.03.2021 № 15 на тій підставі, що як станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство так і на дату розгляду справи апеляційним судом, особи, вказані в протоколі як засновники відповідно до ЄДР, засновниками не значились.

66.Частиною 1 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

67.Однак, в порушення наведеної процесуальної норми, відхиляючи наведений протокол загальних зборів учасників ТОВ "Династія В.В." від 29.03.2021 № 15, суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, не врахував інших пояснень скаржника про наявність судових рішень в господарських справах щодо поновлення його корпоративних прав, набрання цими судовими рішеннями законної сили і не дослідив яким чином це впливає на вирішення питання щодо уповноваженої особи засновників боржника у цій справі.

68.Отже, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції не встановив тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, та не надав їм належної правової оцінки, тому дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 .

ПИТАННЯ ЗАКРИТТЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЗА АПЕЛЯЦІЙНОЮ СКАРГОЮ УЧАСНИКА (ЗАСНОВНИКА) БОРЖНИКА НА УХВАЛУ СУДУ ПРО ВІДКРИТТЯ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО БОРЖНИКА

ПОСТАНОВА 09 листопада 2021 року, Справа № 908/2472/20, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101240256

Місцевий г/с ухвалою від 06.10.2020 відкрив провадження у справі про банкрутство Боржника та визнав грошові вимоги ініціюючого кредитора (ОСОБА_1) на загальну суму 18,8 млн грн з включенням їх до 4 черги. ОСОБА_2 - учасник (засновник) Боржника подав апеляційну скаргу, в якій просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1. Обґрунтовуючи наявність підстав для апеляційного оскарження ОСОБА_2 посилався на те, що він є учасником Боржника з часткою в статутному капіталі 50%, а тому відповідно до ст.1 КУзПБ є учасником справи, але його не було залучено до участі у справі, чим порушили його права та інтереси. Крім того, скаржник наголошував, що місцевим г/с належним чином не перевірив обґрунтованість заяви ініціюючого кредитора щодо наявність ознак неплатоспроможності боржника, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відкриття справи про банкрутство. Апеляційний г/с 06.10.2020 апеляційне провадження відкрив, а 11.03.2021 закрив, мотивувавши це тим, що ОСОБА_2 не є учасником справи про банкрутство , а тому не має права на апеляційне оскарження, і, крім того, оскаржуваною ухвалою не вирішувалися питання про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта, в тому числі і корпоративні. Верховний Суд залишив судове рішення апеляційного г/с без змін.

Короткі висновки:

7.17…., чинне процесуальне законодавство не відносить до складу учасників справи про банкрутство засновників (учасників) боржника. Разом з цим, у названій ст.1 КУзПБ наведено визначення уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, якою є особа, уповноважена вищим органом управління боржника представляти інтереси засновників під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу

7.29.Сам факт того, що ОСОБА є учасником Боржника (володіє часткою у розмірі 50% у статутному капіталі…) не є умовою для обов`язкового залучення вказаної особи до участі у справі про банкрутство.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

7.8.Відповідно до ч.1 ст.17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

7.9.Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами ст.254, 255 ГПК України, зі змісту яких слідує, що осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

7.10.Разом з цим, в силу особливостей провадження у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства (відповідна правова позиція викладена у постановах ВС від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14).

7.11.Відповідно до статті 44 ГПК України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (процесуальна дієздатність).

7.12.За змістом п.3, 5 ч.1 ст.42 ГПК України до процесуальних прав учасників справи належать права: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.

Відтак, наведені в ст.42 ГПК України права є складовою процесуальної правоздатності будь-кого із учасників господарського процесу у розумінні ч.1 ст.44 ГПК України.

7.13.Водночас, норми процесуального закону у відповідних випадках, конкретизують умови для реалізації учасником справи окремих процесуальних прав, наявність яких у особи хоча і презюмується в силу загальних норм: ст.42 ГПК України та ч.1 ст.44 цього Кодексу; однак реалізація яких конкретизується спеціальними нормами ГПК України. До таких умов належать, зокрема: спосіб звернення до г/с (заява, скарга, клопотання), стадія для реалізації відповідного процесуального права, підстави, строки звернення та суб`єкт права звернення до господарського суду.

7.14.Отже, особа наділяється процесуальною правоздатністю (що є потенційною, безумовною та встановленою Законом можливістю мати процесуальні права та обов`язки відповідного учасника, які визначені процесуальним законом) в силу закону, з урахуванням визначеного ст.4 ГПК України суб`єктного складу осіб, які можуть належати до учасників господарського процесу.

7.15.Тоді як процесуальна дієздатність (тобто можливість суб`єкта безпосередньо реалізувати передбачені ГПК України як загальні – ст.42 ГПК України, так і визначені окремими нормами ГПК України спеціальні процесуальні права та виконати обов`язки у конкретних процесуальних правовідносинах) обумовлена відповідними конкретно визначеними законом факторами у відповідних процесуальних правовідносинах, зокрема:

- доведення особою (суб`єктом звернення) належності його до відповідної категорії учасників із відповідним процесуальним статусом (сторона, учасник, особа яка не брала участь у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки тощо);

- обґрунтованістю підстав для звернення саме цієї особи;

- стадією судового розгляду справи, що допускає відповідне звернення, тощо.

Відсутність (недоведеність) цих факторів має наслідком відсутність у особи заявника процесуальної дієздатності у відповідних процесуальних правовідносинах.

7.16.Згідно зі ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

В ст.1 КУзПБ визначено, що сторонами у справі про банкрутство є: конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, ФДМУ, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

7.17.Відтак, чинне процесуальне законодавство не відносить до складу учасників справи про банкрутство засновників (учасників) боржника. Разом з цим, у названій ст.1 КУзПБ наведено визначення уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, якою є особа, уповноважена вищим органом управління боржника представляти інтереси засновників під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу (подібний правовий висновок наведено у постанові ВС від 31.08.2021 у справі №916/3619/19).

7.18.Судом апеляційної інстанції встановлено, що учасниками Боржника є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з частками у статутному капіталі по 50% кожний, а вищим органом управління товариства - загальні збори учасників.

7.19.Оскільки в матеріалах справи відсутні докази прийняття загальним зборами учасників ТОВ "Біол" рішення, згідно з яким ОСОБА_2 уповноважено представляти інтереси учасників (засновників) під час здійснення провадження у справі №908/2472/20 про банкрутство ТОВ "Біол", КГС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що скаржник не є учасником справи про банкрутство у розумінні ст.1 КУзПБ.

Відносно твердження скаржника про порушення його прав та інтересів як учасника Боржника у зв`язку з тим, що суд першої інстанції не залучив його до участі у справі

7.21.Відповідно до правової позиції ВС у складі колегії суддів об`єднаної палати КГС, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

7.22.Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

7.23.Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.

7.24.Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

7.25.Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

7.26.Відтак, при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим г/с вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст.258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

7.27.Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний г/с не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України (відповідний висновок викладено у постанові об`єднаної палати КГС ВС від 14.08.2019 у справі №62/112 та у постанові об`єднаної палати КГС ВС від 16.01.2020 у справі №925/1600/16).

7.28.Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, мотивувальна частина оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не містить жодних висновків про права, інтереси та (або) обов`язки учасника ТОВ "Біол" ОСОБА_2 , у резолютивній частині оскаржуваної ухвали суд першої інстанції також прямо не вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

7.29.Сам факт того, що ОСОБА_2 є учасником ТОВ "Біол" (володіє часткою у розмірі 50% у статутному капіталі ТОВ "Біол") не є умовою для обов`язкового залучення вказаної особи до участі у справі про банкрутство.

7.30.Посилання в касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків ВС щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19, відхиляються Судом, оскільки згадані висновки стосуються питання щодо встановлення наявності спору про право у підготовчому засіданні суду як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство. Натомість в межах даного касаційного провадження Судом переглядається ухвала апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , а не ухвала місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі № 908/2472/20 про банкрутство ТОВ "БІОЛ". Відтак наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі № 908/2472/20 про банкрутство ТОВ "БІОЛ" виходить за межі перегляду оскаржуваного рішення апеляційного господарського суду.

7.31.Аргумент касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив докази, на які містилося посилання в апеляційній скарзі, та не розглянув скаргу по суті, що на переконання скаржника є порушенням норм матеріального і процесуального права, відхиляється Судом, оскільки як зазначалося вище, до початку розгляду скарги по суті суд апеляційної інстанції перевірив наявність у скаржника права на апеляційне оскарження рішень у цій справі, а також чи вирішено ухвалою місцевого г/с про відкриття провадження у справі № 908/2472/20 про банкрутство ТОВ "БІОЛ" питання про права та/або інтереси скаржника, як учасника вказаного товариства та особи, яку не було залучено до участі у справі.

7.32.Встановивши, що оскаржуваною ухвалою не вирішувалися питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, а також те, що скаржник не є учасником справи № 908/2472/20 про банкрутство ТОВ "Біол", а відтак не набув права на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.10.2020, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття апеляційного провадження у цій справі відповідно до п.2, 3 ч.1 ст.264 ГПК України, що не спростовано скаржником.

ПИТАННЯ ПІДТВЕРДЖЕНИХ РІШЕННЯМ СУДУ ГРОШОВИХ ВИМОГ З ВИПЛАТИ (У ЗВ’ЯЗКУ ІЗ ВИХОДОМ ЗІ СКЛАДУ УЧАСНИКІВ) ВАРТОСТІ ЧАСТИНИ МАЙНА ПРОПОРЦІЙНО ЧАСТЦІ У СТАТУТНОМУ КАПІТАЛІ, ЯКИМИ КРЕДИТОР ІНІЦІЮВАВ СПРАВУ ПРО БАНКРУТСТВО БОРЖНИКА

ПОСТАНОВА 26 жовтня 2021 року, Справа № 914/2578/20, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В. В., Жуков С. В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101064051

ОКРЕМА ДУМКА судді Білоуса В. В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101557191

До г/с від трьох кредиторів надійшли заяви про порушення справи про банкрутство Боржника, які ухвалами від 21.10.2020, від 25.11.2020 та від 17.12.2020 прийнято до розгляду та вирішено розглядати одночасно. Місцевий г/с ухвалою від 28.12.2020, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 14.06.2021), провадження у справі відкрив, визнав заявлені до боржника грошові вимоги усіх трьох кредиторів, які ініціювали справу, призначив розпорядником майна арбітражну керуючу, яку запропонував кредитор, що подав заяву перший. У справі оскаржувалося визнання судом грошових вимог Кредитора-1 та призначення судом розпорядника майна запропонованого Кредитором-1, який справу ініціював з підстав наявності у Боржника підтвердженої рішенням суду заборгованості, яку він неспроможний погасити, а саме: 224,3 млн грн - вартості частини майна Боржника пропорційної його частці у статутному капіталі та частини прибутку Боржника, які мали бути виплачені Кредитору-1 у зв’язку з тим, що у грудні 2016 року Кредитор-1 вийшов зі складу учасників Боржника. На переконання скаржника заявлені Кредитором-1 грошові вимоги з посиланням на ст.1 КУзПБ не можуть бути включені до складу грошових зобов’язань Боржника оскільки безпосередньо стосуються виплат Кредитору-1 як учаснику Боржника. Кредитор-1 заперечував такі доводи скаржника, зазначаючи про те, що на момент звернення із заявою про відкриття справи про банкрутство та заявлення спірних вимог Кредитор-1 вже не був учасником Боржника, а тому норми ст. 1 КУзПБ не поширюють свою дію на вимоги Кредитора-1, що було враховано судом першої та апеляційної інстанцій, які зарахували згадані вимоги до грошових зобов`язань боржника. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що заявлені Кредитором-1 кредиторські вимоги до Боржника підлягають визнанню, оскільки ці вимоги виникли в результаті виходу зі складу учасників товариства у 2016 році, підтвердженні судовим рішенням у господарській справі № 914/738/18 та є грошовими вимогами у розумінні положень ст. 1 КУзПБ і доказів щодо виконання цих вимог та доказів, які б підтвердили спроможність їх виконати боржником не надано. Суддя Білоус В.В. висловив окрему думку, згідно якої касаційне провадження в частині призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Х.Л.Ю. підлягало закриттю на підставі ст. 296 ГПК України, а в частині визнання грошових вимог Кредитора-1 судові рішення мали бути скасовані з направленням справи на новий розгляд

9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

9.18.Згідно зі ст.1 КУзПБ до складу грошових зобов`язань боржника, у т. ч. зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

9.19.Аналогічні положення щодо зобов`язань, які не можуть бути включені до складу грошових зобов`язань боржника містила стаття 1 Закону про банкрутство.

9.22.Врахувавши встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що обмеження, встановлені вищезгаданою ст.1 КУзПБ не поширюються на спірні правовідносини… .

9.26.У вирішенні питання про те, чи є зобов`язання Боржника перед Кредитором-1 грошовими у розумінні ст. 1 КУзПБ, Суд зазначає наступне.

Виходячи зі змісту статей 524, 533-535 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (відповідна правова позиція, наведена у постанові ВП ВС від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 910/8399/17, від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16 та від 18.09.2018 у справі № 923/378/17).

9.27.Колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові ВС від 18.09.2018 у справі № 923/378/17, згідно з якою дія норми ст. 1 Закону про банкрутство не поширюється на вимоги осіб, які на момент їх виникнення вже не є учасниками (засновниками) юридичної особи, підтвердженні судовими рішеннями, а тому мають бути зараховані до грошових зобов`язань боржника.

9.28.У постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 3-35гс15 наведено близький за змістом висновок, згідно з яким підтверджені судовими рішеннями грошові вимоги особи, яка на момент прийняття рішення загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю про припинення його діяльності та порушення судом провадження у справі про банкрутство товариства не була учасником цього товариства, підлягають зарахуванню до грошових зобов`язань боржника і дія ст. 1 Закону про банкрутство на цю особу не поширюється.

9.29.Враховуючи, що норми ст. 1 КУзПБ та ст. 1 Закону про банкрутство є аналогічними в частині що стосується зобов`язань, які не можуть бути включені до складу грошових зобов`язань боржника, наведені висновки щодо застосування ст. 1 Закону про банкрутство є актуальними та підлягають врахуванню у цій справі.

Щодо доводів про помилкове застосування судами с.1 ст.39 КУзПБ

9.30…. Суд зазначає наступне.

Названою нормою визначено, що з моменту відкриття провадження у справі: корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом; задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв`язку з виходом із складу його учасників забороняється.

9.31.Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами у цій справі спір щодо корпоративних прав Кредитора-1 на час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Регіон" відсутній.

9.32.Положення ч.14 ст.39 КУзПБ визначають порядок задоволення майнових і грошових вимог чинних засновників (учасників) боржника-юридичної особи, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство та не поширюють свою дію на осіб, які на момент відкриття провадження у справі про банкрутство вже не є засновниками (учасниками) боржника, а також на вимоги щодо виділення частки у майні боржника у зв`язку з виходом із складу його учасників, які заявлені такими особами.

9.33.Враховуючи, що Кредитор-1 є особою-кредитором, яка на момент виникнення заявлених до Боржника вимог та на час звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника вже не була учасником вказаного товариства, а тому зобов`язання Боржника перед Кредитором-1 є грошовими у розумінні ст. 1 КУзПБ та підлягають зарахуванню до складу зобов`язань боржника, Суд дійшов висновку про те, що заборона на задоволення вимог засновника (учасника), встановлена в частині 14 ст. 39 КУзПБ, не поширюється на вимоги Кредитора-1.

Протилежні доводи скаржника відхиляються як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ст.1 та ч.14 ст. 39 КУзПБ.

9.34.Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що заявлені Кредитором-1 кредиторські вимоги до Боржника підлягають визнанню, оскільки ці вимоги виникли в результаті виходу зі складу учасників товариства у 2016 році, підтвердженні судовим рішенням у господарській справі № 914/738/18 та є грошовими вимогами у розумінні положень ст. 1 КУзПБ і доказів щодо виконання цих вимог та доказів, які б підтвердили спроможність їх виконати боржником не надано.

Щодо посилання про неврахування висновків ВС у подібних правовідносинах

9.35…., колегія суддів зазначає наступне.

9.36.ВП ВС виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанов від 25.04.2018 № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах ВС України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

9.37.Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась ВП ВС в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п.60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п.6.30 постанови від 19.05.2020 у справі №910/719/19, постанова від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, п. 5.5 від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г.

9.38.Правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, судові рішення по яким наведені в касаційній скарзі, не відповідають вищезгаданим критеріям, що підтверджується наступним.

Зокрема, згідно з встановленими у справі № 918/454/18 обставинами зобов`язання перед засновником юридичної особи, що виникли з такої участі, та в подальшому відступлені на користь нового кредитора на підставі договору відступлення права вимоги від 01.09.2016, підлягали виконанню в строк до 01.09.2026, тоді як у справі № 914/2578/20 за встановленими судами попередніх інстанцій обставинами строк виконання зобов`язань боржника перед учасником товариства, пов`язаних з виходом цього учасника з товариства, є таким що настав ще до відкриття провадження у справі про банкрутство. Крім того, зобов`язання боржника у справі № 914/2578/20 стосуються учасника, який вийшов з товариства, тоді як у справі № 918/454/18 відбулося відступлення вимоги чинного засновника (учасника) товариства, а тому така вимога не є тотожною вимозі учасника, що вибув з товариства.

9.39.Постановою Верховного Суду від 06.03.2018 скасовано рішення суду апеляційної інстанції та направлено справу № 902/710/16 на новий розгляд. Предметом позову у вказаній справі є стягнення вартості частки учасника господарського товариства і доказуванню підлягало визначення вартості частки, яка повинна бути актуальною ринковою вартістю. Підставою для скерування справи на новий розгляд слугувало те, що призначивши у справі судово-економічну експертизу, апеляційний господарський суд не витребував у відповідача по справі доказів, необхідних для проведення експертного дослідження. Відтак, у названій справі не визначено вартість майна для визначення частки і спір не було вирішено остаточно. Натомість у справі №914/2578/20 заявлені ЗЕП "Азовімпекс" вимоги щодо виплату учаснику вартості майна та прибутку товариства підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

9.40.У справі № 916/190/18, на постанову ВП ВС від 04.06.2019 у якій посилається скаржник, розглядалися позовні вимоги про стягнення заборгованості, що складається з нарахованих на суму боргу інфляційних втрат та 3% річних, яка виникла у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2012 у справі №5017/2643/2012 (вказаним рішенням стягнуто заборгованість по оплаті придбаного природного газу, 3% річних та інфляційної складової боргу), що й стало підставою для здійснення відповідних нарахувань згідно зі статтею 625 ЦК України.

Справи №916/190/18 та №914/2578/20 не є подібними ані за суб`єктним складом, ані за предметом, підставами та змістом позовів.

ОКРЕМА ДУМКА судді Білоуса В. В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101557191

…касаційна скарга про скасування постанови апеляційного г/с від 14.06.2021 та ухвали місцевого г\с від 28.12.2020 в частині визнання грошових вимог Кредитора-1 … підлягала задоволенню частково з таких підстав.

Грошові вимоги Кредитора-1 у сумі 224,3 млн грн є вимогами учасника товариства, який вийшов зі складу учасників, з виплати вартості частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі товариства (боржника - ТОВ "Регіон"), які засновані на приписах ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та положення статуту ТОВ "Регіон".

Згідно ст. 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Частиною 14 ст. 39 КУзПБ передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі, пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом; задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв`язку з виходом із складу його учасників забороняється.

Суди першої і апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не врахували обмежень, встановлених статтею 1, ч.14 ст. 39 КУзПБ, для розгляду і задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи.

Відповідно до ст. 39 КУзПБ до повноважень суду першої інстанції відноситься перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство у підготовчому засіданні.

Згідно ч.2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні г/с розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 ст. 45 цього Кодексу. За результатами попереднього засідання г/с постановляє ухвалу, в якій зазначаються:

- розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

- розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів.

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Грошові вимоги конкурсного кредитора (конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі) - засновника (учасника) боржника юридичної особи про виділення йому частки у майні боржника у зв`язку із виходом зі складу його учасників з огляду на системний аналіз ст.1, ч.14 ст. 39 КУзПБ підпадають під обмеження визначені вказаними нормами, не залежно від періоду їх виникнення, в тому рахунку і в першу чергу й ті які визначені на дату подання заяви до господарського суду про визнання кредиторських вимог до боржника, і з огляду на дату їх виникнення (до відкриття провадження у справі про банкрутство) є конкурсними. Вказані вимоги не є грошовими в розумінні ст. 1 КУзПБ. Вважаю, що такі обмеження встановлені законодавцем з метою запобігання учасників (засновників) товариства боржника, які за корпоративним законодавством мають забезпечувати належне управління юридичною особою - товариством (загальні збори найвищий орган управління), діяти на шкоду кредиторам товариства, вчиняти дії спрямовані на несправедливе погашення своїх вимог перед товариством, яке вони уособлюють, порівняно з іншими кредиторами.

Безпідставним є посилання касаційного суду при прийнятті постанови від 26.10.2021 у справі № 914/2578/20 на постанову ВС від 12.02.2019 про залишення без змін постанови апеляційного г/с від 10.12.2018 про задоволення заяви Кредитора-1 щодо визнання грошових вимог до боржника на суму 224,3 млн грн і включення їх до 4 черги задоволення згідно зі статтею 45 Закону про банкрутство

Постанова ВС від 12.02.2019 у справі № 914/1096/18 не містить правових висновків щодо застосування ст.1 і ч.15 ст. 16 Закону про банкрутство № 2343-ХІ в редакції з 19.01.2013 і аналогічним їм нормам - ст.1, ч.14 ст. 39 КУзПБ в яких би Верховний Суд прийшов до висновку про те, що грошові вимоги про визнання кредиторських вимог у розмірі 224,3 млн грн є грошовими вимогами в розумінні законодавства про банкрутство і не підпадають під обмеження у вказаних нормах законодавства.

Пунктами 30 - 35 постанови Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/1096/18 визначено, що касаційний суд у межах його повноважень зробив висновки щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції таких норм законодавства:

- статей 1, 4, 23 Закону про банкрутство - з моменту офіційної публікації оголошення про відкриття щодо боржника провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту відкриття щодо нього провадження у справі про банкрутство, незалежно від настання строку їх виконання;

- ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- п. 12 Порядку подання фінансової звітності в Україні, затвердженого ПКМУ № 419 від 28.02.2000;

- ч.1 ст. 10, ч.1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" - право учасника товариства на вихід із товариства і на одержання вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства;

- ч. 1 ст. 66, ст. 139 Господарського кодексу України;

- ст. 148 ЦК України.

Окрім того, ухвалою місцевого г/с від 20.08.2019 у справі № 914/1096/18 було скасовано ухвалу цього ж суду від 26.06.2018 про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

Помилковим вважаю відхилення касаційним судом при прийнятті постанови від 26.10.2021 у справі № 914/2578/20 аргумента скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції науково - правового висновку доктора юридичних наук, професора Спасибо - Фатєєвої І.В. з посиланням на частину 3 ст. 269 ГПК України - неподання без поважних причин вказаного висновку як доказу, до суду першої інстанції.

Згідно частини 1 ст. 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний характер і не є обов`язковим для суду.

З огляду на вказане, беручи до уваги межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України та повноваження надані статтями 308, 310 ГПК України постанова апеляційного г/с від 14.06.2021 та ухвала місцевого г/с від 28.12.2020 в частині визнання кредиторських грошових вимог Кредитора-1 до Боржника у загальному розмірі 225 255 180 грн підлягали скасуванню з направленням справи № 914/2578/20 на новий розгляд у скасованій частині до місцевого г/с .