ПИТАННЯ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЯКА НАДІЙШЛА ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ІНШОЇ ОСОБИ

ПОСТАНОВА 06.05.2021, Справа № 910/1119/16, ВС у складі колегії суддів КГС: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/96926757

---

У провадженні місцевого г/суду здійснювалося провадження у справі про визнання електронних торгів недійсними та скасування свідоцтва, яку місцевий суд направив за підсудністю до іншого г/с для розгляду в межах справи про банкрутство Позивача. З цим не  погодилися один з Відповідачів та третя особа на стороні відповідача та подали апеляційну скаргу; апеляційний г/с  залишив ухвалу місцевого г/суду без змін. Тоді 02.03.2021 інше Товариство, як особа, що не брала участі у справі, однак вважаючи, що ухвалою місцевого суду у цій справі вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки, звернулося із апеляційною скаргою на ту ж саму ухвалу до апеляційного г/с, який відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 5 ст. 272 ГПК України.  Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю підстав для апеляційного перегляду ухвали місцевого г/суду, оскільки доводи скаржника були розглянуті під час апеляційного розгляду справи за апеляційними скаргами попередніх скаржників в результаті чого прийнято постанову, а  скарга нового скаржника фактично не містить інших доводів, відмінних від доводів раніше розглянутих скарг.  Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, вказавши, що апеляційним г/судом в повній мірі не перевірено та не проаналізовано доводи апеляційної скарги на предмет їх тотожності (співпадіння) із доводами апеляційних скарг інших скаржників, які були розглянуті судом апеляційної інстанції.

---

Короткі висновки:

37. для розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи суд має встановити наявність таких умов для відкриття провадження: 1) особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду; 2) доводи, що покладені в основу апеляційної скарги, не розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи

40. … Належною підставою для відмови у відкриті апеляційного провадження згідно з ч. 5 ст. 272 ГПК України є встановлення тотожності висновків, викладених у первісній апеляційній скарзі, постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою - апелянтом, яка подає апеляційну скаргу згідно зі ст. 272 ГПК України.

41. Тотожність висновків, викладених у первісній постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою - апелянтом, яка подає апеляційну скаргу згідно зі ст. 272 ГПК України, визначається шляхом логічного співставлення відповідних аргументів та їх змістовним співпадінням

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. У процедурі оскарження судових рішень процесуальним законом встановлено виправдані обмеження спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

35. Такі обмеження знаходять своє відображення серед положень ГПК України, зокрема у приписах ст. 272 цього Кодексу щодо порядку розгляду апеляційної скарги, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення розгляду апеляційної скарги іншої особи.

36. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 272 ГПК України у разі, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

37. Отже для розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи суд має встановити наявність таких умов для відкриття провадження: 1) особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду; 2) доводи, що покладені в основу апеляційної скарги, не розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи (аналогічний висновок викладений у постановах КГС у складі ВС у постановах від 19.10.2018 у справі № 910/2002/17, від 12.03.2020 у справі № 910/10364/16, від 18.06.2020 у справі № 44/380-б, від 10.09.2020 у справі № Б13/115-12, від 20.01.2021 у справі № 913/567/19).

38. Частиною 5 ст. 272 ГПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

40. У з`ясуванні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм ст. 272 ГПК України, суд враховує, що метою названої статті є недопущення перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з мотивів, які були вже предметом розгляду за первісно поданою апеляційною скаргою. Належною підставою для відмови у відкриті апеляційного провадження згідно з ч. 5 ст. 272 ГПК України є встановлення тотожності висновків, викладених у первісній апеляційній скарзі, постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою - апелянтом, яка подає апеляційну скаргу згідно зі ст. 272 ГПК України.

41. Тотожність висновків, викладених у первісній постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою - апелянтом, яка подає апеляційну скаргу згідно зі ст. 272 ГПК України, визначається шляхом логічного співставлення відповідних аргументів та їх змістовним співпадінням (див. mutatis mutandis подібні правові висновки сформовані у постановах КГС ВС від 15.07.2020 у справі № 910/25520/13, від 20.01.2021 у справі № 913/567/19, від 12.02.2021 у справі № 913/567/19).

42. Частинами 1-3 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

43. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

44. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

45. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

46. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

47. Однак апеляційним господарським судом в ході апеляційного перегляду справи в повній мірі не перевірено та не проаналізовано доводи апеляційної скарги на предмет їх тотожності (співпадіння) із доводами апеляційних скарг інших скаржників, які були розглянуті судом апеляційної інстанції.

48. Як убачається з оскаржуваної ухвали суду, апеляційний г/суд відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою зазначив, що доводи цієї скарги щодо порушення судом першої інстанції приписів ч. 3 ст. 7 КУзПБ, п. 3 ст. 30, ч.2 ст. 31 ГПК України фактично відповідають доводам апеляційних скарг попередніх скаржників, оцінка яким була надана під час прийняття постанови Північного апеляційного суду від 10.12.2020.

49. Утім детальний аналіз та співставлення доводів апеляційної скарги  з апеляційними скаргами попередніх скаржників свідчить, що апеляційна скарга, окрім аргументів зазначених апелянтів, містить довід щодо порушення місцевим господарським судом приписів п. 6 ст. 231 ГПК України, який не заявлявся у раніше поданих апеляційних скаргах та не був розглянутий у постанові суду апеляційної інстанції від 10.12.2020.

50. Крім того, судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи за апеляційним скаргами попередніх скаржників не надавалася оцінка доводам, які наведені в апеляційній скарзі нового скаржника, щодо порушення судом першої інстанції приписів ст. 226 ГПК України з огляду на безпідставну відмову у задоволенні заяви ТзОВ "Веста Центр" про залишення позову без розгляду.

51. Відтак апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали не врахував та залишив поза увагою відсутність як в описовій так і в мотивувальній частині постанови апеляційного г/суду від 10.12.2020, прийнятої за результатом розгляду апеляційних скарг  ТзОВ "Веста Центр" та ТзОВ "БЦ-Веста", будь-яких згадувань (посилань) щодо аргументів, які згодом наведено в апеляційній скарзі ТзОВ "Ріелт Інвест Сервіс", що дає підстави вважати зазначені доводи такими, що раніше не розглядалися судом.

52. З урахуванням викладеного, суд вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду щодо відмови у відкритті апеляційного провадження  за апеляційною скаргою ТзОВ "Ріелт Інвест Сервіс" на ухвалу місцевого г/суду від 08.07.2020 у справі № 910/1119/16, з підстави передбаченої ч.5 ст. 272 ГПК України.

Висновки щодо застосування норми права

62. Для розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи в порядку статті 272 ГПК України суд має встановити наявність таких умов для відкриття провадження: 1) особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду; 2) доводи, що покладені в основу апеляційної скарги, не розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи.

ПРИ ПОДАННІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ НА СУДОВЕ РІШЕННЯ, УХВАЛЕНЕ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО ДО НАБУТТЯ ОСОБОЮ СТАТУСУ КРЕДИТОРА (УЧАСНИКА) У ЦІЙ СПРАВІ, ПОЧАТОК ПЕРЕБІГУ СТРОКУ НА АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ ТАКОГО РІШЕННЯ МАЄ ОБРАХОВУВАТИСЯ З ДАТИ ПОСТАНОВЛЕННЯ УХВАЛИ СУДУ ПРО ВИЗНАННЯ КРЕДИТОРСЬКИХ ВИМОГ ЦІЄЇ ОСОБИ.

ПОСТАНОВА ВС 29.04.2021, Справа №  904/5874/19, колегія: Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Огороднік К. М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/96668777

---

09.12.2019 Фінансова компанія звернулася до місцевого г/суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, провадження по якій було відкрито  ухвалою від 19.12.2019. З вказаною ухвалою не погодилося Товариство, грошові вимоги, якого у справі були частково визнані ухвалою від 15.12.2020. Скаржник в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу місцевого г/суду від 19.12.2019 та відмовити Фінансовій компанії у задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, просив також поновити строк на апеляційне оскарження ухвали, вказував, що набув права  на оскарження ухвали як учасник справи лише після постановлення ухвали від 15.12.2020, апеляційну скаргу подав в межах 10-денного строку з дня постановлення ухвали про визнання його грошових вимог.  Апеляційний г/суд обрахував початок перебігу строку на подання апеляційної скарги з дати складання повного тексту ухвали від 19.12.2019 (у цій справі - 23.12.2019) та відмовив у відкритті апеляційного провадження, вказавши, що скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги та подано скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту оскарженої ухвали. Верховний Суд з цим не погодився, скасував ухвалу суду апеляційної інстанції та направив справу до цього ж суду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, вказавши, зокрема, що поза увагою апеляційного суду залишено ту обставину, що скаржник набув статус учасника у справі про банкрутство лише після часткового визнання його кредиторських вимог ухвалою від 15.12.2020 і окрім того, апеляційним г/судом не вирішувалося питання щодо того, чи підлягають застосування до поданої Товариством апеляційної скарги положення статті 272 ГПК України, якою визначено порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою, поданою іншим скаржником.

---

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

7.15. У питанні щодо набуття статусу кредитора у справі про банкрутство колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

7.16. Суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

7.17. Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

7.18. Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в Законі про банкрутство (до 21.10.2019), КУзПБ (з 21.10.2019), однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі №Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі №916/3206/17, від 03.06.2020 у справі №910/18031/14, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19, від 03.03.2020 у справі №904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14.47. Така позиція підтримана Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі №910/4475/19.

7.19. Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

7.20. Названою статтею визначено, що:

- сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

7.21. Колегія суддів звертається до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, згідно з яким особа набуває статусу конкурсного кредитора (сторони, учасника провадження у справі про банкрутство) з повним обсягом процесуальної дієздатності (в тому числі правом оскарження судових рішень) за сукупності таких умов:

- подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, ч.1 ст. 45 КУзПБ);

- розгляд господарським судом заяв конкурсних кредиторів у попередньому засіданні суду (ч.6 ст. 23, ст. 25 Закону про банкрутство, ч. 6 ст. 45, ст. 47 КУзПБ);

- визнання вимог таких кредиторів, що формалізується у судовому рішенні господарського суду - ухвалі (ч. 6 ст. 23, ст. 25 Закону про банкрутство, ч. 6 ст. 45, ст. 47 КУзПБ).

7.22.  Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

7.23.  Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство  - норм ГПК та КУзПБ.

7.24.  У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, звужено до учасників такої справи, якими згідно зі статтею 1 КУзПБ є кредитори у справі.

7.25.  Можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності особами, які подали письмові заяви з вимогами до боржника, зокрема правом на оскарження судових рішень, пов`язана з фактом набуття такою особою статусу кредитора (сторони) у справі про банкрутство шляхом постановлення судом ухвали про визнання (повністю або частково) вимог кредитора до боржника.

7.26.  При поданні апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене у справі про банкрутство до набуття особою статусу кредитора (учасника) у цій справі, початок перебігу строку на апеляційне оскарження такого рішення має обраховуватися з дати постановлення ухвали суду про визнання кредиторських вимог цієї особи.

7.27. Подібний підхід у застосуванні положень щодо порядку обчислення строку на апеляційне оскарження судового рішення наведено у постанові КГС у складі ВС від 15.04.2021 у  справі № 902/560/20.

7.28. Застосувавши положення ч. 2 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції не врахував, що правом оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство наділені лише учасники такої справи, яким Товариство на момент постановлення оскарженої ним ухвали місцевого господарського суду не було, отже і не мало процесуальної можливості оскаржити таку ухвалу у встановлений ГПК України строк.

7.29. У даному випадку Товариство набуло статусу кредитора у справі після часткового визнання його кредиторських вимог до боржника ухвалою місцевого г/суду  від 15.12.2020 і з дати прийняття цієї ухвали Товариство набуває повний обсяг процесуальної дієздатності, в тому числі право на оскарження ухвалених у цій справі судових рішень.

7.30. Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення.

7.31. Оскільки останнім днем вказаного строку з дня постановлення ухвали про визнання кредиторських вимог скаржника є 25.12.2020, на який припадає державне свято - Різдво Христове, то з урахуванням вихідних днів останнім днем подачі Товариством апеляційної скарги на ухвалу місцевого г/суду  від 19.12.2019 в межах визначеного ч. 1 ст. 256 ГПК України процесуального строку є 28.12.2020.

7.32. З встановлених судом апеляційної інстанції обставин та матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга була подана Товариством саме 28.12.2020, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування ч. 2 ст. 261 ГПК України.

7.33. Також суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що оскаржена Товариством ухвала місцевого г/суду  від 19.12.2019 про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника вже переглянута в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ТОВ "Агропромінвест-2018" та залишена без змін постановою апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у цій справі.

7.34. Однак з мотивувальної частини оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що відповідні обставини судом не перевірялися та не досліджувалися, як і не вирішувалося питання щодо того, чи підлягають застосування до поданої Товариством апеляційної скарги положення статті 272 ГПК України, якою визначено порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи.

7.35. Наведене у сукупності дає підстави для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а також неповне дослідження обставин, які підлягали з`ясуванню при вирішенні питання щодо наявності або відсутності правових підстав для відкриття апеляційного провадження за поданою Товариством апеляційною скаргою, зокрема, щодо можливості оскарження судового рішення у справі, шляхом дослідження правового статусу скаржника та порядку його набуття.

7.36.  За змістом ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.37.  Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам, що свідчить про обґрунтованість доводів касаційної скарги в частині порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права та є підставою для її скасування.