Банкрутство (юрособи): Зарахування зустрічних вимог

Показ дописів із міткою Зарахування зустрічних вимог. Показати всі дописи

ПИТАННЯ ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЗУСТРІЧНИМ ЗАРАХУВАННЯМ (не було враховано при визнанні грошових вимог кредитора у справі про банкрутство)

ПОСТАНОВА 25 січня 2022 року, cправа № 914/346/20 (914/156/21), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/103320397

20.01.2021 ліквідатор ПП "Захід-Агроінвест" (Боржник) звернувся до г/с з позовом до ТОВ "Україна 2001" про стягнення 9,1 млн грн (з них: 8,1 млн грн - основний борг, 938,9 тис. грн - пеня). Відповідач позов не визнав, зокрема, з тих підстав, що зобов`язання на суму основного боргу 8,1 млн грн припинені на підставі заяви про проведений взаємозалік зустрічних однорідних грошових вимог, оскільки на момент виникнення у відповідача цих зобов`язань заборгованість позивача перед ним по інших договорах складала 14,3 млн грн. Ліквідатор Боржника заперечував факт зарахування як з підстав відсутності його відображення в бухгалтерському обліку, так і з посиланням на фальсифікацію заяви про зарахування. Місцевий г/с рішенням від 22.06.2021 позов задовольнив частково, врахував преюдиційність попередньої ухвали суду у межах справи про банкрутство від 24.06.2020, якою визнано грошові вимоги кредитора загалом у сумі 22,9 млн грн; недобросовісність ТОВ "Україна-2001", яке виразилося у неповідомленні такого кредитора про наявність факту зарахування однорідних зустрічних грошових вимог під час подання заяви з грошовими вимогами до боржника та під час судового розгляду такої заяви; спірність зустрічних однорідних вимог, відмовив лише у стягненні пені на суму 501 тис. грн, яка була нарахована понад 6-місячний строк, передбачений ст.232 ГК України. Апеляційний г/с з таким рішенням не погодився та постановою від 13.10.2021 ухвалив нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, вказавши про припинення основного зобов`язання у сумі 8,1 млн грн зустрічним зарахуванням, у зв`язку з чим визнав необґрунтованим нарахування та стягнення пені. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що: 1)відповідачем доведено факт припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог; 2)ліквідатор не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень щодо зарахування; 3)немає необхідності у прийнятті судового рішення про внесення змін до реєстру вимог кредиторів, які визнані ухвалою суду про розгляд вимог цього кредитора з огляду на визначену Кодексом процедуру ведення реєстру кредиторів; 4)ліквідатор повинен врахувати вказану обставину у реєстрі під час задоволення вимог кредиторів в порядку, визначеному ст.64 КУзПБ, та не допустити безпідставного стягнення з боржника на користь кредитора коштів на суму припинених зобов`язань.

Короткі висновки:

9.18.Заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, що в подальшому буде підставою для перегляду рішення в даній справі за новивиявленими обставинами.

9.19.Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов`язань (наприклад, недопустимість зарахування зустрічних вимог згідно з ст.203 ГК України та ст.602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до г/с з позовом про примусове виконання зобов`язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

9.23. ... відсутність у ... бухгалтерському обліку відомостей про зустрічне зарахування однорідних вимог ... не може слугувати підставою для неврахування судом вказаної заяви, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень ст.601 ЦК України та не пов`язується з прийняттям такого зарахування іншою стороною.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------

9. Позиція Верховного Суду

9.12. … За правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами ст.601 ЦК України.

9.13.Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

9.14.Зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (ст.601 ЦК України).

9.15.Законодавство не передбачає спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

9.16.Таким чином, зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

9.17.Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

9.20.Враховуючи заперечення ліквідатора ... щодо вищезгаданої заяви про зарахування зустрічних вимог, місцевим г/с не встановлено обставин оскарження позивачем вимоги про зарахування зустрічних вимог чи неможливості зарахування зустрічних вимог, зазначених у заяві від 04.11.2019, як і не встановлено того, що наведені у заяві вимоги не є зустрічними та однорідними. Позаяк, у разі якщо зобов`язання, які виникли між сторонами за укладеними договорами є грошовими, то вони є однорідними.

9.21.Іншою важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме - відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. В рішеннях судів попередніх інстанцій відсутня вказівка на докази, які б свідчили про наявність оспорювання сторонами змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, які підлягали зарахуванню за заявою від 04.11.2019. Суд першої інстанції, вказавши про спірність зустрічних однорідних вимог, послався на судову практику КГС ВС, яка не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки стосується заперечень іншої сторони на заяву про зарахування, тобто особи, якій адресовано заяву про зарахування зустрічних вимог, а не особи, яка сама склала і направила таку заяву своєму контрагенту.

9.22.Зважаючи на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем доведено факт припинення зобов`язання за договором №0306-псс від 27.05.2019 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а отже позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 8189296,69 грн не підлягають задоволенню.

9.23.Посилання скаржника на відсутність у його бухгалтерському обліку відомостей про зустрічне зарахування однорідних вимог за заявою від 04.11.2019 не може слугувати підставою для неврахування судом вказаної заяви, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень ст.601 ЦК України та не пов`язується з прийняттям такого зарахування іншою стороною.

9.24.В ч.3 та 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

9.25.Позивач, як особа, від імені якої складено заяву від 04.11.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог, заперечує факт такого зарахування як з підстав відсутності його відображення в бухгалтерському обліку, так і з посиланням на фальсифікацію цієї заяви (невідповідність відбитку печатки підприємства позивача на заяві від 04.11.2019), проте не надав належних і допустимих доказів на підтвердження таких заперечень.

9.26.Відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

9.27.Відносно доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень ст.75 ГПК України та неврахування ухвали Господарського суду Львівської області від 24.06.2020 у справі № 914/346/20, згідно з якою визнано грошові вимоги ТОВ "Україна 2001" саме у розмірі 22929583,53 грн, колегія суддів зазначає наступне. Дійсно, вказаною ухвалою суду визначено розмір кредиторських вимог ТОВ "Україна 2001" без урахування заяви від 04.11.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки ТОВ "Україна 2001" з порушенням процесуальних строків повідомило місцевий г/с про існування такої заяви та просило зменшити розмір визнаних кредиторських вимог вже після постановлення ухвали від 24.06.2020.

9.28.Згідно з ч.2 ст. 47, ч.1 ст. 61 КУзПБ після розгляду грошових вимог конкурсних кредиторів ведення реєстру вимог кредиторів та внесення до нього змін покладається на розпорядника майном (керуючого санацією, ліквідатора). Ліквідатор веде реєстр вимог кредиторів, заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство.

9.29.Відповідно до визначеної вищезгаданим Кодексом процедури ведення реєстру немає необхідності у прийнятті судового рішення саме про внесення змін до реєстру вимог кредиторів за наслідком розгляду поточних, заставних чи інших вимог, які визнані ухвалою суду про розгляд вимог цього кредитора (близький за змістом правовий висновок викладено у постанові ВС від 09.07.2020 у справі №910/26972/14).

9.30.Стаття 64 КУзПБ визначає черговість та механізм задоволення вимог кредиторів, внесених до реєстру, з урахуванням фактичних даних щодо розміру сум кредиторських вимог, оскільки в ході виконання процедури банкрутства розмір вимог кредиторів змінюється в силу відповідних юридичних фактів (внаслідок погашення, відмови кредитора від вимог, зарахування зустрічних вимог, тощо).

9.32. Рішенням суду апеляційної інстанції у цій справі встановлено факт припинення зобов`язань як ТОВ "Україна 2001", так і ПП "Захід-Агроінвест" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою від 04.11.2019, що по своїй суті вказує про об`єктивний та актуальний стан заборгованості на дату ухвалення цього рішення. Ліквідатор, реалізуючи свої повноваження, з метою справедливого розподілу грошових коштів, повинен врахувати вказану обставину у реєстрі під час задоволення вимог кредиторів в порядку, визначеному ст.64 КУзПБ, та не допустити безпідставного стягнення з боржника на користь кредитора коштів на суму припинених зобов`язань.

9.33.Суд відхиляє твердження скаржника про недобросовісність дій відповідача з підстав подання ним заяви про зарахування вимог від 04.11.2019 вже після постановлення ухвали про визнання кредиторських вимог до боржника та подання позову, який розглядався у цій справі, оскільки за згаданою заявою передбачено припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних вимог обох сторін за укладеними між ними правочинами, а не лише ТОВ "Україна 2001" перед ПП "Захід-Агроінвест".

9.37. Аргументи скаржника про неврахування апеляційним г/с висновків ВС, наведених у постановах від 20.10.2021 у справі №910/4089/20, від 04.08.2020 у справі № 910/24323/16 колегією суддів КГС не приймаються з огляду на неподібність правовідносин у згаданих справах із тими, які склалися між сторонами у справі, яка переглядається (різні предмети позовів, відмінні фактичні обставини справ).

ПОЗОВ БОРЖНИКА ПРО СТЯГНЕННЯ БОРГУ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЙОГО ПРИПИНЕННЯ ЗАРАХУВАННЯМ, ЯКЕ НЕ БУЛО ВРАХОВАНО ПРИ ВИЗНАННІ ГРОШОВИХ ВИМОГ ВІДПОВІДАЧА ДО БОРЖНИКА У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО

ПОСТАНОВА 25 січня 2022 року, cправа № 914/346/20 (914/155/21), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/103320396

В межах справи про банкрутство ПП "Захід-Агроінвест" (далі-Боржник), у якій 24.06.2020 були визнані грошові вимоги ТОВ "Україна 2001" у розмірі 22,9 млн. грн (без урахування заяви про зарахування від 04.11.2019), у січні 2021 року Боржник в особі ліквідатора подав позов про стягнення з ТОВ "Україна 2001" заборгованості за договором від 15.10.2019 на переробку соняшнику на давальницьких умовах (екстрадиційне виробництво) у розмірі 2,8 млн грн, з яких 2,6 млн грн - основний борг, 232,7тис. грн - пеня. Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що зобов`язання на суму основного боргу 400,7 тис. грн припинені на підставі заяви про зарахування від 04.11.2019, а в решті основного боргу - на підставі додаткової угоди від 31.10.2019. Місцевий г/с рішенням від 22.06.2021 задовольнив позов частково, стягнув з відповідача на користь позивача 2,6 млн грн основного боргу та 169,6 тис. грн пені, у стягненні 63,1 тис. грн пені відмовив з підстав нарахування вказаної суми пені понад шестимісячний строк, передбачений ст.232 ГК України. Апеляційний г/с постановою від 13.10.2021 ухвалив нове рішення, яким в позові відмовив, вказавши про припинення основного зобов`язання у сумі 2,6 млн грн зустрічним зарахуванням однорідних грошових вимог, у зв`язку з чим визнав необґрунтованим нарахування та стягнення пені. ПП "Захід-Агроінвест", від імені якого було складено заяву про зарахування, подав касаційну скаргу, заперечуючи зарахування як з підстав відсутності його відображення в бухобліку, так і з посиланням на фальсифікацію заяви про зарахування (невідповідність відбитку печатки позивача на заяві). Скаржник також доводив, що оскаржувана постанова апеляційного г/с ухвалена з неправильним п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, порушенням ст.75 ГПК України (не врахована ухвала суду від 24.06.2020 у справі № 914/346/20, згідно з якою визнано грошові вимоги ТОВ "Україна 2001" саме у розмірі 22,9 млн грн) за відсутності правового висновку ВС у подібних правовідносинах щодо застосування норм ст.75 ГПК України та без врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах ВС від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20, від 04.08.2020 у справі № 910/24323/16. Верховний Суд направив справу на новий апеляційний розгляд, вказавши про доведеність припинення зобов`язання на підставі заяви від 04.11.2019, передчасність висновку про припинення зобов’язань на підставі додаткової угоди від 31.10.2019, нерелевантність правових висновків ВС, на які було посилання, так як стосується заперечень іншої сторони на заяву про зарахування (особи, якій адресовано заяву про зарахування, а не особи, яка сама склала і направила таку заяву своєму контрагенту. Також ВС відхилив доводи скаржника про недобросовісність дій відповідача з підстав подання ним заяви про зарахування вимог від 04.11.2019 вже після постановлення ухвали про визнання кредиторських вимог до боржника та подання позову, оскільки за згаданою заявою передбачено припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних вимог обох сторін. Крім того, ВС вказав, що ліквідатор, реалізуючи свої повноваження, з метою справедливого розподілу грошових коштів, повинен врахувати встановлену апеляційним г/с обставину припинення зобовязання зарахуванням у реєстрі під час задоволення вимог кредиторів в порядку, визначеному ст.64 КУзПБ, та не допустити безпідставного стягнення з боржника на користь кредитора коштів на суму припинених зобов`язань.

Короткі висновки:

8.19.Заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду ….

8.20.Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов`язань (наприклад, недопустимість зарахування зустрічних вимог згідно з ст.203 ГК України та ст.602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до г/с з позовом про примусове виконання зобов`язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

8.24. … зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень ст.601 ЦК України та не пов`язується з прийняттям такого зарахування іншою стороною.

8.29-8.30. …після розгляду грошових вимог конкурсних кредиторів ведення реєстру вимог кредиторів та внесення до нього змін покладається на розпорядника майном (керуючого санацією, ліквідатора); немає необхідності у прийнятті судового рішення саме про внесення змін до реєстру вимог кредиторів за наслідком розгляду поточних, заставних чи інших вимог, які визнані ухвалою суду про розгляд вимог цього кредитора.

8.Позиція Верховного Суду

8.13. … За правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами ст.601 ЦК України.

8.14.Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

8.15.Зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (ст.601 ЦК України).

8.16.Законодавство не передбачає спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

8.17.Таким чином, зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

8.18.Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

8.19.Заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, що в подальшому буде підставою для перегляду рішення в даній справі за новивиявленими обставинами.

8.21.Враховуючи заперечення ліквідатора ПП "Захід-Агроінвест" щодо вищезгаданої заяви про зарахування зустрічних вимог, місцевим г/с не встановлено обставин оскарження позивачем вимоги про зарахування зустрічних вимог чи неможливості зарахування зустрічних вимог, зазначених у заяві від 04.11.2019, як і не встановлено того, що наведені у заяві вимоги не є зустрічними та однорідними. Позаяк, у разі якщо зобов`язання, які виникли між сторонами за укладеними договорами є грошовими, то вони є однорідними.

8.22.Іншою важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме - відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. В рішеннях судів попередніх інстанцій відсутня вказівка на докази, які б свідчили про наявність оспорювання сторонами змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, які підлягали зарахуванню за заявою від 04.11.2019. Суд першої інстанції, вказавши про спірність зустрічних однорідних вимог, послався на судову практику КГС ВС, яка не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки стосується заперечень іншої сторони на заяву про зарахування, тобто особи, якій адресовано заяву про зарахування зустрічних вимог, а не особи, яка сама склала і направила таку заяву своєму контрагенту.

8.23.Зважаючи на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем доведено факт припинення зобов`язання за договором №15/10-пс від 15.10.2019 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 400721,84 грн.

8.24.Посилання скаржника на відсутність у його бухгалтерському обліку відомостей про зустрічне зарахування однорідних вимог за заявою від 04.11.2019 не може слугувати підставою для неврахування судом вказаної заяви, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень ст.601 ЦК України та не пов`язується з прийняттям такого зарахування іншою стороною.

…

8.28.Відносно доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень ст.75 ГПК України та неврахування ухвали г/с Львівської області від 24.06.2020 у справі № 914/346/20, згідно з якою визнано грошові вимоги ТОВ "Україна 2001" саме у розмірі 22929583,53 грн, колегія суддів зазначає наступне. Дійсно, вказаною ухвалою суду визначено розмір кредиторських вимог ТОВ "Україна 2001" без урахування заяви від 04.11.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки ТОВ "Україна 2001" з порушенням процесуальних строків повідомило місцевий г/с про існування такої заяви та просило зменшити розмір визнаних кредиторських вимог вже після постановлення ухвали від 24.06.2020.

8.29. Згідно з ч.2 ст.47, ч.1 ст.61 КУзПБ після розгляду грошових вимог конкурсних кредиторів ведення реєстру вимог кредиторів та внесення до нього змін покладається на розпорядника майном (керуючого санацією, ліквідатора). Ліквідатор веде реєстр вимог кредиторів, заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство.

8.30.Відповідно до визначеної вищезгаданим Кодексом процедури ведення реєстру немає необхідності у прийнятті судового рішення саме про внесення змін до реєстру вимог кредиторів за наслідком розгляду поточних, заставних чи інших вимог, які визнані ухвалою суду про розгляд вимог цього кредитора (близький за змістом правовий висновок викладено у постанові ВС від 09.07.2020 у справі №910/26972/14).

8.31.Стаття 64 КУзПБ визначає черговість та механізм задоволення вимог кредиторів, внесених до реєстру, з урахуванням фактичних даних щодо розміру сум кредиторських вимог, оскільки в ході виконання процедури банкрутства розмір вимог кредиторів змінюється в силу відповідних юридичних фактів (внаслідок погашення, відмови кредитора від вимог, зарахування зустрічних вимог, тощо).

8.32.Встановлення судом апеляційної інстанції у цій справі факту припинення зобов`язань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог по своїй суті вказуватиме про об`єктивний та актуальний стан заборгованості на дату ухвалення відповідного рішення. Ліквідатор, реалізуючи свої повноваження, з метою справедливого розподілу грошових коштів, повинен врахувати вказану обставину у реєстрі під час задоволення вимог кредиторів в порядку, визначеному ст.64 КУзПБ, та не допустити безпідставного стягнення з боржника на користь кредитора коштів на суму припинених зобов`язань.

8.33.Суд відхиляє твердження скаржника про недобросовісність дій відповідача з підстав подання ним заяви про зарахування вимог від 04.11.2019 вже після постановлення ухвали про визнання кредиторських вимог до боржника та подання позову, який розглядався у цій справі, оскільки за згаданою заявою передбачено припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних вимог обох сторін за укладеними між ними правочинами … .

8.34.Відносно припинення зобов`язань ТОВ "Україна 2001" перед ПП "Захід-Агроінвест" за договором №15/10-пс від 15.10.2019, на підставі додаткової угоди від 30.10.2019 до вказаного договору, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

8.35.За умовами додаткової угоди від 30.10.2019 сторони дійшли згоди змінити положення договору № 15/10-пс від 15.10.2019, виклавши пункт 8.1 цього договору у наступній редакції: "8.1. Оплата вартості ціни робіт з переробки сировини (її партії) здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний (розрахунковий) рахунок виконавця на підставі рахунку протягом 2 (двох) операційних (банківських) днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (п.6.5 договору). У випадку наявності заборгованості виконавця перед замовником за іншими правочинами (строк виконання яких настав), зобов`язання замовника за даним договором відразу припиняються повністю або частково, в залежності від суми заборгованості виконавця, шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог між виконавцем і замовником, а зобов`язання виконавця перед замовником автоматично зменшуються на суму зобов`язань замовника перед виконавцем за цим договором".

8.36.Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, обмежившись вказівкою на свободу договору, передбачену в ст.627 ЦК України, відсутність законодавчої заборони на укладення змішаного договору, можливість укладання якого передбачена ст.628 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що позивач правомірно застосував п.1 додаткової угоди від 30.10.2019 із зміненим п.8.1 договору №15/10-пс від 15.10.2019 та провів зарахування решти однорідних зустрічних вимог у сумі 2225256,23 грн, яка не увійшла до суми зарахування, проведеного згідно із заявою від 04.11.2019.

8.37.Водночас, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що відповідно до статті 601 ЦК України вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

8.38.Зважаючи на те, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому), а також допускається проведення часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання, констатуючи факт припинення зобов`язань проведеним зарахуванням зустрічних вимог згідно з додатковою угодою від 30.10.2019, суд апеляційної інстанції мав чітко встановити, які саме зобов`язання обох сторін припиняються (повністю або частково), за якими саме правочинами, яка сума заборгованості заявлена до зарахування як кредитором, так і боржником, чи існувала така заборгованість взагалі та чи настав строк виконання вимог, заявлених до зарахування. Однак постанова суду апеляційної інстанції не містить таких відомостей.

8.39.Очевидним є те, що скасувавши рішення місцевого г/с, суд апеляційної інстанції у своїй постанові повинен був навести більш аргументовані доводи, аніж ті, що їх наведено судом першої інстанції. Однак аналіз мотивувальної частини оскарженої постанови свідчить про те, що застосований судом апеляційної інстанцій підхід у з`ясуванні обставин справи та в оцінці доказів не відповідає встановленим процесуальним законодавством вимогам та не демонструє того, що доводи учасників у цій справі були почуті.

8.40.Без встановлення вищевказаних обставин неможливо дійти однозначного та беззаперечного висновку про те, чи припинилися зобов`язання ТОВ "Україна 2001" перед ПП "Захід-Агроінвест" за договором № 15/10-пс від 15.10.2019 на суму основного боргу у розмірі 2225256,23 грн та чи взагалі було проведено взаємозалік зустрічних вимог між сторонами на вказану суму, а відтак і перевірити правомірність нарахування позивачем пені на суму боргу.

8.41.В силу імперативного припису ч.2 ст.300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПИТАННЯ ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ ПРАВОЧИНУ ЩОДО ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ ЗАРАХУВАННЯМ ЗУСТРІЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПО ДОГОВОРАМ БАНКІВСЬКОГО РАХУНКУ ТА ДЕПОЗИТНОГО ВКЛАДУ

ПОСТАНОВА 29 вересня 2021 року, Справа № 923/1062/14 (923/960/20), Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100270948

В межах справи про банкрутство Боржника судами розглядалася позовна заява Фінансової компанії (далі-ФК) про визнання недійсним з моменту укладення правочину, укладеного 11.03.2014 з Банком щодо припинення зобов’язань Боржника перед Банком за Кредитним договором від 17.12.2013 в розмірі 954890,55 Євро та 10929763,20 грн шляхом зарахування вимог Боржника до Банку за договором банківського рахунку від 07.12.2012 та за генеральним договором банківського вкладного (депозитного) рахунку від 30.12.2013. Підставою для звернення до суду з позовом була незгода ФК з проведеним зарахуванням, з посиланням на невідповідність правочину щодо припинення зобов`язання за кредитним договором зарахуванням законодавству, зокрема, що зобов`язання сторін за договорами підлягають виконанню у різних валютах, а тому такі вимоги не можна вважати однорідними. При цьому, позивач посилався на висновки ВП ВС, викладені у постанові від 30.10.2018 у справі №914/3217/16. Своє порушене право (інтерес) ФК пояснювала набуттям права вимоги до Боржника за Кредитним договором на підставі укладеного з Банком договору відступлення права вимоги від 27.03.2019; ФК

зазначала, що вбачає свій порушений інтерес у незаконному припиненні зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги, в результаті якого було відмовлено в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості, визнанні кредиторських вимог в межах справи про банкрутство відповідача по справі, та припинення іпотеки, як способу забезпечення виконання зобов`язань. Місцевий г/с рішенням від 17.03.2021,яке залишене без змін апеляційним г/с (постанова від 16.06.2021) у задоволенні позову відмовив. Судові рішення мотивовані тим, що ФК не було доведено порушення його права, за захистом якого було пред`явлено позов, зважаючи на те, що товариство не набуло та не могло набути право вимоги за кредитним договором від 17.12.2012, оскільки на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 27.03.2019, не існувало права вимоги Банку до Боржника за Кредитним договором від 17.12.2012, так як заборгованість за вказаним договором була погашена боржником шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Також судові рішення мотивовані тим, що ФК не зазначила, із посиланням на відповідні докази, та з урахуванням встановлення судами обставин щодо відсутності права вимоги за кредитним договором від 17.12.2012, яким чином оспорюваний правочин щодо припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог порушує його права та інтереси. Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування позовної давності, суди вказали, що строк позовної давності не застосовувався урахуванням того, що заявлені позовні вимоги визнані судом необґрунтованими і в позові було відмовлено саме з цієї підстави, а не з підстави пропуску позивачем строку позовної давності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ø Відповідно до ч.1-3 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Ø Згідно з ч.3 ст.203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Ø Аналогічні положення закріплені також у ст.601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Ø У постанові ВП ВС від 30.10.2018 у справі №914/3217/16 зазначено, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

Ø Як зазначає позивач, за правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Ø Відповідно до ст.16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах ВСУ від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, у постанові ВС від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.

Ø Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч.3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.

Ø Водночас, у постанові ВС у складі об`єднаної палати КЦС від 27.01.2020р. у справі № 761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Ø Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Ø Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ø Відповідно до ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Ø Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ø Тобто, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Аналогічний висновок викладено у постанові ВСУ від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц та у постановах ВС від 16.10.2018 у справі №914/2567/17, від 04.12.2018 у справі №31/160(29/170(6/77-5/100), від 04.06.2020 у справі №910/1755/19.

Ø В постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам".

Ø …, судами попередніх інстанцій встановлено, що Банк вже звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості з Боржника за Кредитним договором від 17.12.2012, у вимогах за яким Банку було відмовлено в повному обсязі. Такі обставини підтверджуються судовими рішеннями, які набрали законної сили та є чинними.

…

Ø Таким чином, у вказаних судових рішеннях у справах № 923/1116/14, №923/1062/14 та № 910/3712/16, які набрали законної сили, суди дійшли висновків, що всі зобов`язання Боржника перед Банком за Кредитним договором від 17.12.2012 повністю виконані, в тому числі, шляхом зарахування 11.03.2014 зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 ЦК України. Згідно вказаних судових рішень, судами неодноразово повністю досліджувались обставини проведених 11.03.2014 зарахувань зустрічних однорідних вимог, встановлювалась правова природа таких зарахувань та в сукупності зі всіма доказами їх відповідність чинному законодавству.

Ø При цьому, суди встановили, що доказів оскарження АТ "Банк Форум" спірного правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог матеріали справи не містять.

Ø Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ø Частина 5 ст.75 ГПК України передбачає, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Ø З урахуванням встановлених судами обставин щодо відсутності права вимоги за кредитним договором від 17.12.2012 у вищевказаних справах, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що звертаючись із позовом у цій справі ФК не було доведено, яким чином оспорюваний правочин щодо припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог, вчиненого між Боржником та Банком, порушує його права та інтереси, за захистом яких було пред`явлено позов.

Ø КГС вважає за необхідне відзначити, що у справах господарської юрисдикції Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що розгляд заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням загальних принципів господарського судочинства (зокрема, змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог) та спеціальних принципів, притаманних справам про банкрутство, як-то принципу "підвищеного стандарту доказування наявності кредиторських вимог". При цьому, у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості вимог, саме на заявника таких вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанови ВС від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 29.08.2018 у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 у справі №910/23428/17, від 31.01.2018 у справі № 910/8763/17).

Ø Водночас, в касаційній скарзі не наведено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання оцінених судами попередніх інстанцій доказів недопустимими, а також аргументів, які б могли поставити під сумнів обставини, встановлені судовими рішеннями у наведених вище справах, що спростовує доводи скаржника про порушення судами положень статей 75, 236 ПІК України під час оцінки доказів, які містяться в матеріалах справи.

Ø Посилання скаржника про незастосування до спірних правовідносин Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій, затвердженого Постановою правління НБУ №516 від 03.12.2003, судом оцінюється критично, оскільки Положення, яке регламентує внутрішньобанківські правила обліку та руху коштів по рахунках, не може впливати на способи виникнення і припинення цивільних прав і обов`язків.

Щодо посилання на правову позицію ВС (постанова від 30.10.2018 у справі №914/3217/16)

Ø Посилання позивача на правову позицію ВП ВС, викладену у постанові від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16 щодо наявності умов за яких можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, зокрема їх однорідності, колегією суддів відхиляються, оскільки зазначені судові рішення прийняті за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями і за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.

Ø Так, у вказаній позивачем справі зустрічні вимоги були виражені в євро та доларах США і умовами договорів було передбачено, що погашення кредиту має відбуватись саме в наданій валюті (євро) або в національній валюті за курсом НБУ станом на момент погашення. Тобто умовами виконання зобов`язань з повернення кредиту за цими договорами не передбачено отримання банком відповідних платежів у доларах США.

Ø Водночас, у справі, що розглядається, умовами Кредитного договору передбачено надання коштів в євро, депозитні кошти були розміщені також в євро, та умовами Кредитного договору (стаття 4) допускалось виконання зобов`язань в будь-яких валютах (гривня, євро, долари США тощо). До то ж, судами встановлено, що ПАТ "Банк Форум" згідно з листа №1186/32 від 15.04.2014 повідомляв ПАТ Боржника про можливість погашення кредиту та процентів в євро та гривнях.

Ø У вказаних вище судових рішеннях у справах № 923/1116/14, №9 23/1062/14 та №910/3712/16, які набрали законної сили, судами досліджувались обставини проведених 11.03.2014 зарахувань зустрічних однорідних вимог, встановлена правова природа і правомірність таких зарахувань.

Ø Що стосується аргументів скаржника про неврахування судами всіх обставин справи щодо поважних причин пропуску строку позовної давності колегія суддів зазначає, що судами не були застосовані наслідки спливу строків позовної давності, оскільки у задоволенні позову відмовлено з підстав його необґрунтованості - позивачем не доведено порушеного права або охоронюваного законом інтересу, за захистом якого він звернувся до суду.

Ø Верховний Суд у прийнятті даної постанови також керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Ø В силу ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного Суду.

Ø Відтак, доводи ФК наведені в касаційній не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції.