Банкрутство (юрособи): Банкрутство ДП (закриття)

Показ дописів із міткою Банкрутство ДП (закриття). Показати всі дописи

ПИТАННЯ ЗАКРИТТЯ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА, ПРОВАДЖЕННЯ В ЯКІЙ ПЕРЕБУВАЄ НА СТАДІЇ ЛІКВІДАЦІЙНОЇ ПРОЦЕДУРИ

ПОСТАНОВА 09 лютого 2022 року, cправа № 38/5005/6563/2011, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/103851693

У справі про банкрутство ДП "Аграрний цех "Жовторічанський", (далі-боржник), у якій 23.05.2011 порушено провадження за правилами Закону про банкрутство в редакціїдо 19.01.2013, 16.02.2012 введено процедуру санації, 05.07.2016 припинено процедуру санації, відкрито ліквідаційну процедуру, 02.06.2020 надійшло клопотання управління Міністерства юстиції від 01.06.2020 про закриття справи у зв`язку з тим, що до боржника, який є державним підприємством, не допускається застосування ліквідаційної процедури. Місцевий г/с Ухвалою від 22.09.2020 в задоволенні клопотання відмовив, виходив з того, що норми ГПК України та КУзПБ не передбачають такої підстави для закриття справи. Апеляційний г/с Постановою від 15.03.2021 ухвалу місцевого г/с від 22.09.2020 скасував, клопотання управління Міністерства юстиції задовольнив, провадження у справі закрив, вказав, що суд першої інстанції допустив невірне тлумачення п.2 Розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", який хоча й не містить прямої вказівки про закриття провадження у справі про банкрутство державних підприємств, однак, встановлені цією нормою обмеження є передумовою для застосування судом відповідної процесуальної норми, якою у даній справі є п.7 ч.1 ст.90 КУзПБ, зважаючи на те, що боржник є державним підприємством, відносно якого не підлягає застосуванню судова процедура ліквідації, а перехід до іншої процедури після визнання боржника банкрутом чинним КУзПБ не передбачено. Верховний Суд скасував оскаржувану постанову апеляційного г/с та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, вказавши що погоджується з правильним висновком місцевого суду, що на боржника не поширюються визначені п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження щодо застосування процедури ліквідації; у справі, що розглядається, належить продовжити провадження, яке має завершуватись, з урахуванням ч.4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, за правилами цього КУзПБ у межах процедури ліквідації.

Короткі висновки:

Ø Вжиту законодавцем в нормі п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ лінгвістичну конструкцію "не застосовуються" щодо судових процедур санації та ліквідації, що передбачає обмеження на їх застосування у подальшому (тобто, коли їх ще не було застосовано), між тим не можна ототожнювати з "закриттям провадження", а відповідно не можна і розуміти як вказівку на припинення чинних процедур санації та ліквідації і з закриттям провадження у тих справах про банкрутство Державних підприємствах, щодо яких відповідні процедури вже були застосовані (відкриті) на час набрання чинності цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ø 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Ø Згідно положень п.2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

Ø Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ø 20.10.2019 набрав чинності Закон України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Ø Відповідно до п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-IX, у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Ø Щодо законодавчих обмежень на застосування процедур санації та ліквідації у справі про банкрутство державних підприємств колегія суддів вважає за необхідне звернутися до правового висновку, викладеного у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 (до закінчення перегляду в касаційному порядку ВС у складі палати для розгляду справ про банкрутство КГС якої було зупинено касаційне провадження у цій справі № 38/5005/6365/2011), на розгляд якої було винесено питання застосування пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, в тому числі за темпоральною ознакою, беручи до уваги дату запровадження судової процедури, у якій перебував боржник на момент набрання чинності цим Законом.

Ø В питанні тлумачення та застосування п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону у справах про банкрутство Державних підприємств, які перебували в процедурі санації або ліквідації на час набрання чинності Законом № 145-ІХ, Суд звернув увагу, що положення п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ не містять прямої вказівки на закриття провадження у справах про банкрутство.

Ø При цьому, якщо КУзПБ допускає перехід від однієї до іншої (наступної за цим Кодексом) процедури (від процедури розпорядження майном до санації та/або ліквідації, від санації до ліквідації, ст.49, 57 КУзПБ тощо), то можливість повернення до попередньої процедури банкрутства, окрім як шляхом скасування у встановленому законом (ГПК України) порядку судового рішення про відкриття відповідної судової процедури у справі про банкрутство, правила КУзПБ не містить.

Ø Зважаючи на викладене, Суд, формулюючи правову позицію щодо застосування нечітких та неоднозначних для їх застосування положень п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ за темпоральною ознакою, дійшов висновку, що на боржників - Державних підприємств, до яких процедури санації/ліквідації у справах про банкрутство застосовані до набрання чинності Законом №145-ІХ, положення його п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" не поширюються та не застосовуються як підстава для закриття провадження у відповідній справі про банкрутство, а провадження продовжується відповідно до застосованої у відповідній справі процедури, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ.

Ø При цьому, закриттям провадження у справі про банкрутство посеред триваючої процедури санації/ліквідації відбудеться втручання у наведені правовідносини тією мірою, що ці правовідносини залишаться без їх вирішення, що, в свою чергу, обумовить виникнення нових спорів, однак за відсутності їх правового врегулювання. Тобто закриття судової процедури банкрутства без її завершення та/або без переходу до іншої (передбаченої законом) судової процедури не вирішує, а ускладнює, передусім становище кредиторів боржника.

Ø А тому наведений підхід у застосуванні п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ створює умови для порушення у відповідних правовідносинах у цих справах принципу правової визначеності (певності).

Ø Відтак, ВС погоджується з правильним висновком місцевого суду, що на боржника не поширюються визначені п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження щодо застосування процедури ліквідації.

Ø З урахуванням правових висновків судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС, викладених у постанові від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817, у справі, що розглядається, належить продовжити провадження, яке має завершуватись, з урахуванням ч.4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, за правилами цього Кодексу у межах процедури ліквідації.

Ø Натомість, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, неправомірно поширив на боржника у цій справі, що перебуває у процедурі ліквідації, введеної постановою від 05.07.2016, тобто до набуття чинності Законом № 145-ІХ, положення його п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення", а тому дійшов помилкового висновку про задоволення клопотання Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та закриття провадження у справі про банкрутство боржника з урахуванням наведених положень Закону № 145-ІХ, неправомірно поширивши обмеження щодо застосування процедури ліквідації у справі про банкрутство як підставу для закриття провадження у справі про банкрутство боржника. Тому є необґрунтованим та безпідставним скасування ним ухвали г/с … від 22.09.2021 у справі №38/5005/6563/2011.

Ø ВС зауважує, що визначені ГПК України процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях ВС; логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати КГС, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати КГС - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки ВП ВС - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів КГС.

Ø З урахуванням наведеного, колегією суддів КГС, що здійснює касаційний перегляд судових рішень у даній справі враховуються висновки судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС у справі № 1-24-7-5/297-06-7817.

Ø Колегія суддів вважає помилковим посилання апеляційного суду на правову позицію ВС, викладену в постанові від 20.10.2020 у справі №916/61/13-г щодо наявності підстав для закриття (відповідно до п.7 ч.1 ст.90 КУзПБ із застосуванням положення п.2 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ) провадження у справі про банкрутство боржника, процедуру ліквідації щодо якого у справі про банкрутство застосовано до набрання чинності вказаним Законом.

Ø До того зауважує, що ВС у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство КГС в постанові від 18.11.2021 у справі №1-24-7-5/297-06-7817 (п.9.23) відступив від правової позиції ВС, викладеної в постанові від 20.10.2020 у справі № 916/61/13-г.

Ø За змістом ст.236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ø Ухвалена у цій справі постанова апеляційного г/с зазначеним вимогам не відповідає.

Ø При цьому, колегія суддів КГС ВС зазначає, що місцевий г/с при розгляді справи всебічно, повно та об`єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

БАНКРУТСТВО ДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНИ" ПОЛТАВСЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО". ПИТАННЯ ЗАКРИТТЯ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА, ЯКА ВІДКРИТА У 2007 РОЦІ ТА ПРОВАДЖЕННЯ В ЯКІЙ ПЕРЕБУВАЄ НА СТАДІЇ РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ

ПОСТАНОВА 09 лютого 2022 року, cправа № 01/4813, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/103851692

У справі про банкрутство ДП ДАК "Хліб України" Полтаське хлібоприймальне підприємство", (далі-боржник), процедура розпорядження майном щодо якого введена 26.05.2008, від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про закриття справи, мотивоване законодавчою забороною на застосування процедур санації та ліквідації у справі про банкрутство боржника, як особи частка держави у статутному фонді якого перевищує 50%, через обмеження, встановлені положеннями абзацу 1 ч.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", що набрав чинності з 20.10.2019 (далі - Закон № 145-ІХ), внаслідок чого наявні підстави для закриття справи згідно з ч.1 ст.90 КУзПБ. Місцевий г/с ухвалою від 19.11.2020, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 10.03.2021), клопотання задовольнив. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що погоджується із висновками судів про необхідність закриття справи на підставі п.9 ч.1 ст.90 КУзПБ та п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, враховуючи встановлені обставини того, що провадження у справі триває понад дванадцять років на стадії розпорядження майном і за цей період у справі не укладено мирової угоди, а чинна редакція КУзПБ не передбачає такого інституту у процедурі банкрутства як мирова угода та з урахуванням встановлених Законом №145-IX обмежень в застосуванні процедур санації та ліквідації державних підприємств крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, а також те, що чинний у справі мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів, вимоги яких визнані судом і включені до реєстру вимог кредиторів, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та гарантування правової певності кредиторів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

Ø Частиною 1 ст.7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на час введення процедури розпорядження майном у даній справі) встановлено, що до боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Ø Частиною 4 ст.96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у зазначеній редакції) передбачено, що положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об`єктів.

Ø Аналогічні положення закріплено в ч.3 ст.214 ГК України, в якій визначено, що до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.

Ø Отже, судові процедури санації та ліквідації щодо боржника, включеного до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, відповідно до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" могли бути застосовані тільки після виключення боржника, в установленому законом порядку, із цього переліку.

Ø 20.10.2019 набув чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" № 145-IX (далі - Закон № 145-ІХ).

Ø Пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ установлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Ø Щодо законодавчих обмежень на застосування процедур санації та ліквідації у справі про банкрутство державних підприємств колегія суддів вважає за необхідне звернутися до правового висновку, викладеного у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 (до закінчення перегляду в касаційному порядку якої було зупинено касаційне провадження у справі, що розглядається - № 01/4813), на розгляд якої було винесено питання застосування п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ.

Ø Так, у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 Суд звернув увагу, що положення п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ не містять прямої вказівки на закриття провадження у справах про банкрутство.

Ø Водночас ці положення допускають закриття провадження у такій справі на стадії судової процедури розпорядження майном із застосуванням наведених положень.

Ø Суд, зауважив, що положеннями ч.4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, який введено в дію 21.10.2019, запроваджений порядок подальшого здійснення провадження у справах про банкрутство за правилами КУзПБ незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ø Водночас, відповідно до ст.6 цього Кодексу законодавець не передбачив застосування у справі про банкрутство будь-яких інших процедур, окрім процедур розпорядження майном, санації боржника та ліквідації, на відміну від Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що передбачав окрім наведених процедур також і процедуру (можливість) укладення мирової угоди.

Ø Щодо передбачених КУзПБ процедур, то відповідно до його преамбули цим нормативним актом встановлюються умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Ø Такий порядок забезпечується, зокрема, застосуванням у справі про банкрутство окремих, однак послідовних та пов`язаних між собою судових процедур (ст.6 КУзПБ ).

Ø Судова процедура розпорядження майном боржника, згідно із положеннями КУзПБ, повинна забезпечити збереження активів, ефективне їх використання, аналіз фінансового стану боржника та прийняття рішення про щодо наступної процедури - санації або ліквідації (ч.1 ст.44).

Ø Відповідно до ч.1 ст.49 цього Кодексу у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

Ø Частиною 3 цієї статті КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні г/с ухвалює, зокрема, рішення про закриття провадження у справі про банкрутство.

Ø Згідно з п.9 ч.1 ст.90 КУзПБ, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, окрім наведених у цій статті, і в інших випадках, передбачених законом.

Ø У зв`язку з викладеним Судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 дійшла висновку, що:

-факт перебування боржника - державного підприємства у справі про банкрутство в процедурі розпорядження майном, незалежно від того за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"або КУзПБ було застосовано цю процедуру;

-обставини неможливості завершення цієї справи про банкрутство на стадії розпорядження майном із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство (у разі їх встановлення);

-заборона на застосування судових процедур санації чи ліквідації;

в сукупності вказують на існування передбаченої п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ підстави для закриття провадження у цій справі про банкрутство - через законодавчі обмеження щодо застосування подальших - після розпорядження майном (ст.49 КУзПБ) процедур санації та ліквідації до державних підприємств (крім тих, для яких п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ встановлені винятки у забороні щодо застосування цих процедур) (пункт 9.12 постанови).

Ø Крім того, суд враховує, що процедури банкрутства за приписами Закону про банкрутство, мають строковий характер.

Ø Пунктом 1 ст.6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ø Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду ЄСПЛ у справах проти України.

Ø Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ" суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.

Ø Схожого змісту положення містить ч.4 ст.11 ГПК України, якою визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано ВРУ, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Ø Суд наголошує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

Ø Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Ø На державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

Ø Держава повинна організувати свою правову систему таким чином, щоб дати можливість своїм судам дотримуватись вимоги п.1 ст.6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21.05.2015 у справах "Заводнік проти Словенії", від 05.10.2006 у справі "Де Блазі проти Італії").

Ø ЄСПЛ у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

Ø Близького за змістом висновку ЄСПЛ дійшов у рішенні від 10.12.2020 у справі "Парінов проти України", в якому суд визнав тривалість провадження у справі про банкрутство понад дев`ять років такою, що не відповідала вимозі "розумного строку", а отже порушенням п.1 ст.6 Конвенції.

Ø Із встановлених обставин справи вбачається, що провадження у справі №01/4813 про банкрутство ДП ДАК "Хліб України" "Потаське хлібоприймальне підприємство" триває понад 12 років на стадії розпорядження майном, протягом якого жодних з передбачених ст.96 КУзПБ заходів щодо відновлення платоспроможності боржника не вжито.

Ø Окрім того, встановлені обставини справи не містять відомостей щодо вжиття сторонами у справі про банкрутство заходів визначених розділом IV "Мирова угода" Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 щодо укладення мирової угоди у справі про банкрутство.

Ø Відтак, у справі, яка переглядається, не є можливим завершення процедури банкрутства боржника шляхом укладення мирової угоди, адже КУзПБ не передбачає введення такої судової процедури щодо боржника. Крім того, у справі відсутні нормативні підстави для переходу та застосування щодо боржника процедури санації чи ліквідації, оскільки Законом України від 02.10.2019 №145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", встановлено законодавче обмеження в застосуванні вказаних процедур щодо державного підприємства.

Ø Наявність встановленого Законом України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" обмеження застосування до боржника (державного підприємства, частка державної власності в статутному капіталі якого перевищує 50 відсотків) щодо якого введена судова процедура розпорядження майном подальшої процедури санації чи ліквідації позбавляють можливості реалізації визначених Законом про банкрутство в редакції до 19.01.2013 цілей процедури банкрутства.

Ø Тому подальше провадження у справи втрачає юридичну доцільність, адже унеможливлює досягнення мети банкрутства - відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів

Ø Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України г/с закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ø Відсутність предмета спору в розумінні п.2 ч.1 ст.231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта). Зазначене не виключає можливості припинення предмета спору на підставі законодавчого припису. Тож процедура санації може завершитися закриттям провадження у справі про банкрутство із застосуванням п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, як така, що позбавляє можливості досягнення легітимної мети Закону про банкрутство, оскільки за весь час, що тривала процедура санації відновлення платоспроможності боржника за допомогою існуючого механізму банкрутства не відбулося, вимоги кредиторів не задоволені, щодо боржника не було укладено мирової угоди, яка була б затверджена господарським судом (аналогічний висновок, викладений у постанові КГС ВС від 09.12.2020 у справі № Б-7732/2-25). Такого ж за змістом підходу щодо закриття провадження у справі про банкрутство дотримується судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15.

Ø Отже, хоча норми п.9 ч.1 ст.90 КУзПБ та п.2 ч.1 ст.231 ГПК України (відсутній предмет спору) і не містять прямої вказівки на закриття провадження у справі про банкрутство з підстав обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) процедур санації/ліквідації, проте застосування цих норм як підстав для закриття провадження у справі про банкрутство узгоджується із передбаченою законодавцем в ч.1 ст.49 КУзПБ можливістю закрити провадження у справі про банкрутство у процедурі розпорядження майном через встановлені в пункті 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) судових процедур (стаття 49 Кодексу).

Ø Аналогічної правової позиції щодо можливості закриття судами провадження у справах про банкрутство боржників - Державних підприємств, наведена у постанові ВС від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15 з посиланням на висновки в постанові ВС, ухваленій у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 10.12.2019 у справі №906/1290/15.

Ø Вказана правова позиція підтверджується сталою судовою практикою ВС з відповідними висновками, викладеною, зокрема, в постановах від 05.11.2019 у справі № 910/3704/13, від 12.12.2019 у справі №923/382/14, від 19.12.2019 у справі № 50/155, від 26.05.2020 у справі №922/1200/18, від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15, від якої судова палата не знайшла підстав відступати.

Ø Відтак, враховуючи встановлені у цій справі обставини, що провадження у справі №01/4813 про банкрутство … триває понад двадцять років на стадії розпорядження майном і за цей період, зокрема, з моменту порушення справи та до моменту набрання чинності КУзПБ (тобто до 21.10.2019) у справі не укладено мирової угоди, а чинна редакція вказаного Кодексу не передбачає такого інституту у процедурі банкрутства як мирова угода та з урахуванням встановлених Законом України №145-IX обмежень в застосуванні процедур санації та ліквідації державних підприємств крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, а також те, що чинний у справі мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів, вимоги яких визнані судом і включені до реєстру вимог кредиторів, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та гарантування правової певності кредиторів, ВС погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про необхідність закриття провадження у справі … на підставі п.9 ч.1 ст.90 КУзПБ та п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Ø Аргументи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків ВС, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, на думку колегії суддів є необґрунтованими з огляду на неподібність обставин у цих справах - щодо тривалості процедури розпорядження майном боржників на момент ухвалення судами рішень за наслідками процедури розпорядження майном, щодо вчинених з боку розпорядника майна та боржника дій, направлених на задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном.

Ø Крім того, у справі № 922/1200/18 суди дійшли висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на неповноту дослідження місцевим судом обставин щодо можливості відновити боржником платоспроможність та задовольнити визнані у справі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, що є відмінним від справи, що розглядається.

ПИТАННЯ: 1)ЧИ Є ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО, ЗАСНОВНИКОМ ЯКОГО Є ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ, 100 % АКЦІЙ ЯКОЇ НАЛЕЖАТЬ ДЕРЖАВІ, ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ; 2) ЧИ МОЖЕ БУТИ ЗАКРИТО СПРАВУ ПРО БАНКРУТСТВО БОРЖНИКА, ЩОДО ЯКОГО ВВЕДЕНА ПРОЦЕДУРА РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ, СТРОК ПРОВЕДЕННЯ ЯКОЇ СПЛИВ ТА НАЯВНІ ЗАКОНОДАВЧІ ОБМЕЖЕННЯ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ПОДАЛЬШИХ СУДОВИХ ПРОЦЕДУР САНАЦІЇ/ЛІКВІДАЦІЇ?

ПОСТАНОВА 03 лютого 2022 року, Cправа № 904/5292/19, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/103281551

У справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (засновником є державна акціонерна компанія, 100 відсотків акцій якої належать державі), провадження у якій було відкрито 02.12.2019, 25.06.2020 до г/с надійшло клопотання Управління Міністерства юстиції про закриття справи з огляду на сплив строку судової процедури розпорядження майном боржника та неможливість застосування до Боржника як державного підприємства процедури санації чи ліквідації. Місцевий г/с ухвалою від 05.10.2020, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 16.02.2021) клопотання задовольнив, мотивував тим, що боржник є держпідприємством щодо якого введена у справі судова процедура розпорядження майном триває понад визначений КУзПБ строк для такої процедури, а Законом України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності", запроваджено заборону застосовувати протягом трьох років процедури санації та ліквідації до всіх державних підприємств та акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків. Тому провадження у справі підлягає закриттю згідно з п.9 ч.1 ст.90 через законодавчу заборону застосування відносно боржника процедури санації чи ліквідації та сплив строку процедури розпорядження майном боржника. Верховний Суд залишив судові рішення нижчих судів без змін, вказав, що: 1)погоджується із закриттям справи з огляду на сплив строку процедури розпорядження майном та законодавче обмеження застосування щодо боржника подальших судових процедур санації чи ліквідації; 2)відсутність підстав ля застосування п.12 Закону від 18.06.2020 №728-IX та продовження процедури розпорядження майном, так як станом на дату ухвалення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про закриття справи (05.10.2020), вказаний Закон ще не набрав чинності та у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, у редакції чинній станом на 05.10.2020, були відсутні положення п.12; 3)застосування ст.90 КУзПБ та ст.231 ГПК України як підстав для закриття справи узгоджується із передбаченою законодавцем в ч.1 ст.49 КУзПБ можливістю закрити провадження у справі про банкрутство у процедурі розпорядження майном через встановлені в п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження у застосуванні подальших процедур санації/ліквідації боржника.

Висновки щодо застосування норм права

145. Дочірнє підприємство засновником якого державна акціонерна компанія, 100 відсотків якої належить державі із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб`єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, за своєю сутністю є державним підприємством, адже діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання.

146. Тлумачення змісту положень ст.44, 49 КУзПБ свідчить, що визначений ч.2 ст.44 КУзПБ строк процедури розпорядження майном боржника (до 170 календарних днів) є граничним (не підлягає продовженню), а клопотання про продовження процедури розпорядження майном боржника можуть бути задоволені судом лише за умови, що продовження процедури розпорядження майном боржника буде здійснюватися в межах зазначеного граничного строку.

147. Факт перебування боржника - державного підприємства у справі про банкрутство в процедурі розпорядження майном; обставини неможливості завершення цієї справи про банкрутство на стадії розпорядження майном із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство (у разі їх встановлення); заборона на застосування судових процедур санації чи ліквідації; в сукупності вказують на існування передбаченої п.2 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.10.2019 №145-IX підстави для закриття провадження у справі про банкрутство - через законодавчі обмеження щодо застосування подальших після розпорядження майном (ст.49 КУзПБ) процедур санації та ліквідації до державних підприємств (крім тих, для яких п.2 розділу ІІІ Прикінцеві та Перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ встановлені винятки у забороні щодо застосування цих процедур).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо правового статусу дочірнього підприємства, засновником якого є державна акціонерна компанія, 100 відсотків акцій якої належать державі

63.Згідно із п.1 ч.2 ст.55 ГК України суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

64. Поняття "підприємства" наведено у ст.62 ГК України, згідно з частиною першою якої підприємство - це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

65. Частина 1 ст.63 ГК України визначає види підприємств залежно від форм власності, до яких відносить: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб`єктами співробітництва.

66. Отже, критерієм віднесення підприємства до конкретного виду є форма власності, на основі якої діє таке підприємство.

67.Відповідно до ст.73 - 77 ГК України до кола державних підприємств відносяться державні унітарні підприємства, державні комерційні підприємства, державні некомерційні підприємства та казенні підприємства.

68. За ч.1 ст.56 ГК України суб`єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

…

75. Згідно з ч.8 ст.63 ГК України підприємство визнається дочірнім у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених ст.126 цього Кодексу.

76. Частина перша ст.126 ГК України визначає поняття "асоційовані підприємства", згідно з якою асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб`єктів господарювання - юридичних осіб, пов`язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

77. Таким чином, ГК України розглядає "дочірнє підприємство" як залежне від іншого, контролюючого підприємства, а не як окрему організаційно-правову форму.

78. Відповідно до ч.1 ст.141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб`єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

79. За ст.326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

80. Як убачається з постанови КМУ від 28.02.2002 № 221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", прийнятої на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 № 1056/2001 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України", засновником ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (компанії) є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України; повноваження вищого органу управління покладаються на засновника компанії; у державній власності закріплюються 100 відсотків акцій компанії із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб`єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації компанії; акціонерами компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію компанії.

81.Тож, оскільки засновник ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є державним акціонерним товариством 100 відсотків акцій якого належать державі, то ДП "Дніпропетровський облавтодор" як його дочірнє підприємство за своєю сутністю також є державним підприємством, адже діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання (подібний висновок щодо віднесення дочірнього підприємства засновником якого є державна акціонерна компанія, 100 відсотків акцій якої належать державі, викладений у постановах ВСУ від 14.10.2014 у справі № 21-452а14 та від 17.03.2015 у справі № 21-58а15, постанові КГС ВС від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18).

82. Ураховуючи наведене, суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (боржник у справі) є державним підприємством.

Щодо закриття провадження у справі про банкрутство боржника щодо якого введена процедура розпорядження майна, строк проведення якої сплив та наявні законодавчі обмеження щодо застосування подальших судових процедур санації/ліквідації

85. Відповідно до ч.1 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

86. Згідно із ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

87. Провадження у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" відкрито та процедура розпорядження майном боржника введено на підставі норм КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII.

88. Такий порядок забезпечується, зокрема, застосуванням у справі про банкрутство окремих, однак послідовних та пов`язаних між собою судових процедур (ст.6 КУзПБ).

89. Згідно з ч.1 ст.6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника, санація боржника та ліквідація банкрута.

90. За змістом ч.1 ст.44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

91. Суд звертає увагу, що за приписами КУзПБ судові процедури банкрутства, в тому числі і процедура розпорядження майном боржника, мають строковий характер.

92.Відповідно до ст.39 КУзПБ процедура розпорядження майном вводиться г/с на строк, визначений ч.2 ст.44 цього Кодексу, одночасно з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі.

93. Частиною 2 ст.44 КУзПБ визначено, що процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.

94. За ч.2 ст.49 КУзПБ до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

95. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом (абзац 2 ч.2 ст. 49 КУзПБ)

96. Згідно із ч.3 ст.49 КУзПБ у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

97. Тлумачення змісту положень ст.44, 49 КУзПБ свідчить, що визначений ч.2 ст.44 КУзПБ строк процедури розпорядження майном боржника (до 170 календарних днів) є граничним (не підлягає продовженню), а клопотання про продовження процедури розпорядження майном боржника можуть бути задоволені судом лише за умови, що продовження процедури розпорядження майном боржника буде здійснюватися в межах зазначеного граничного строку (див. висновки щодо характеру строку процедури розпорядження майном та можливості його продовження лише у межах граничних строків, викладені у постановах КГС ВС від 16.03.2021 у справі № 910/18739/16 та від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19).

98. Тобто продовження строку процедури розпорядження майном можливо лише у межах граничних строків, визначених КУзПБ для такої судової процедури.

99. Отже, законодавцем у нормах КУзПБ закріплено граничний строк проведення процедури розпорядження майном боржника, після закінчення якого суд згідно з приписами ч.3 ст.49 КУзПБ приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації, внаслідок чого процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються (ч.6 ст.49 КУзПБ) або постановляє ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

100. Звідси безпідставними є доводи скаржника щодо відсутності у частині другій статті 44 КУзПБ положень про те, що строк процедури розпорядження майном є присічним та відхилення судом першої інстанції клопотання про продовження строку процедури розпорядження майном з порушенням норм ст.2, 3, 5, ч.1,2 ст.11, ч.6 ст.12, ч.2 ст.119, ст. 236 ГПК України, ч.1 ст.2, ч.1 ст.6 КУзПБ, оскільки за приписами ст.44, 49 КУзПБ строк процедури розпорядження боржника, який закріплено ч.2 ст.44 КУзПБ, має чітко визначені граничні (темпоральні) межі - до 170 календарних днів, а його продовження судом можливе лише у межах цього граничного строку.

101.У справі, яка переглядається, судова процедура розпорядження майном ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", засновником якого є державна акціонерна компанія, 100 відсотків акцій якої належить державі, введена 02.12.2019 із постановленням судом ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

102. Суди попередніх інстанцій встановили, що на дату звернення Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до суду з клопотанням про закриття провадження у справі процедура розпорядження майном ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" триває понад 170 днів, що перевищує встановлені КУзПБ строки.

103. Водночас, 20.10.2019 набрав чинності Закон України від 02.10.2019 №145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

104. Відповідно до абзацу 1 п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

105. Отже, зазначеною нормою Закону від 02.10.2019 № 145-IX до державних підприємств, частка державної власності в статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків, встановлені обмеження щодо застосування процедур санації чи ліквідації, з єдиним виключенням щодо процедури санації, яке полягає у належності боржника до державних підприємств, які задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, а також виключенням щодо процедури ліквідації - за умови здійснення ліквідації боржника за рішенням власника. Проте така заборона у застосуванні процедури санації/ліквідації до державних підприємств не є підставою для припинення вже застосованої до набрання чинності цим Законом та триваючої щодо боржника судової процедури санації/ліквідації.

106. Норми пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-IX не містять винятків, окрім тих, що прямо визначені в цій нормі, щодо кола суб`єктів - державних підприємств, на яких за наведеними нормами не поширюються відповідні заборони у застосуванні процедур санації та ліквідації у справі про банкрутство. Тож не допускається звуження кола державних підприємств, на яких поширюються визначені цими положеннями обмеження у застосуванні процедур санації та ліквідації, окрім тих винятків, які прямо визначені в п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ.

107. Тобто положення п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ щодо заборони в застосуванні процедури санації не поширюється на державні підприємства, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки; а заборона у застосуванні процедури ліквідації не поширюється на державні підприємства, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817).

108. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили обставин належності ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до державних підприємств, щодо яких пункт 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ встановлює винятки у застосуванні за суб`єктним складом, положення цього Закону підлягають застосуванню до боржника.

109. Тому безпідставними є аргументи скаржника стосовно непоширення на боржника обмежень щодо застосування до нього судових процедур санації/ліквідації, визначених Законом України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

110. Відповідно до ч.1 ст.49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

111. Проте запроваджені з набранням чинності Законом від 02.10.2019 № 145-IX обмеження унеможливлюють застосування до ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" подальшої судової процедури санації/ліквідації протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

112. Як визначено ч.3 ст.49 КУзПБ у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює, зокрема, рішення про закриття провадження у справі про банкрутство.

113. Згідно з п.9 ч.1 ст.90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, окрім наведених у цій статті, і в інших випадках, передбачених законом.

114. Таким законом наразі є Закон України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

115.Положення п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-IX не містять прямої вказівки на закриття провадження у справах про банкрутство.

116. Проте наведені положення допускають закриття провадження у такій справі на стадії судової процедури розпорядження майном із їх застосуванням.

117. Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

118.Такий порядок забезпечується, зокрема, застосуванням у справі про банкрутство окремих, однак послідовних та пов`язаних між собою судових процедур (ст.6 КУзПБ).

119.Суд звертає увагу, що застосування кожної із судових процедур щодо боржника, які визначені КУзПБ має свою мету, передбачає правила переходу від однієї процедури до наступної, строки її реалізації.

120. Судова процедура розпорядження майном боржника, згідно із положеннями ч.1 ст.44 КУзПБ, повинна забезпечити збереження активів, ефективне їх використання, аналіз фінансового стану боржника та прийняття рішення щодо наступної процедури - санації або ліквідації.

121. Однак у справі, що розглядається, застосування щодо боржника подальших судових процедур санації/ліквідації не є можливим з огляду на наявні законодавчі обмеження.

122. Водночас факт перебування боржника - державного підприємства у справі про банкрутство в процедурі розпорядження майном, незалежно від того за правилами Закону про банкрутство або КУзПБ було застосовано цю процедуру; обставини неможливості завершення цієї справи про банкрутство на стадії розпорядження майном із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство (у разі їх встановлення); заборона на застосування судових процедур санації чи ліквідації; в сукупності вказують на існування передбаченої пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-IX підстави для закриття провадження у цій справі про банкрутство - через законодавчі обмеження щодо застосування подальших після розпорядження майном (ст.49 КУзПБ) процедур санації та ліквідації до державних підприємств (крім тих, для яких п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ встановлені винятки у забороні щодо застосування цих процедур) (висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817).

123. Тож хоча норми п.9 ч.1 ст.90 КУзПБ та п.2 ч.1 ст.231 ГПК України і не містять прямої вказівки на закриття провадження у справі про банкрутство з підстав обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) процедур санації/ліквідації, проте застосування цих норм як підстав для закриття провадження у справі про банкрутство узгоджується із передбаченою законодавцем в ч.1 ст.49 КУзПБ можливістю закрити провадження у справі про банкрутство у процедурі розпорядження майном через встановлені в п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) судових процедур (ст.49 КУзПБ).

124. Аналогічна правова позиція, щодо можливості закриття судами провадження у справах про банкрутство боржників - державних підприємств, наведена у постанові КГС ВС від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15 з посиланням на висновки в постанові ВС, ухваленій у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15. Такого ж за змістом підходу щодо закриття провадження у справі про банкрутство дотримується судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817.

125. З урахуванням наведеного, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення клопотання … управління Міністерства юстиції та закриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на сплив строку процедури розпорядження майном та законодавче обмеження застосування щодо боржника подальших судових процедур санації чи ліквідації.

126. Доводи скаржника щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанції про закриття провадження у справі та відхилення клопотання про продовження строку процедури розпорядження майном боржника, мотивовані в цілому з посиланням на відсутність законодавчих обмежень щодо присічності строку процедури розпорядження майном та можливість його продовження до розумних термінів, є безпідставними, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи та наведеними вище висновками суду касаційної інстанції щодо спливу введеної у цій справі граничного строку процедури розпорядження майном боржника, продовження строку якої згідно КУзПБ можливо лише в межах граничного строку.

Щодо застосування пункту 12 "Прикінцевих та перехідних положень" КУзПБ та нормативних підстав для закриття провадження у справі про банкрутство

127. Суд відхиляє як необґрунтовані аргументи скаржника наведені ним в якості наявності, на його думку, підстав продовження строку процедури розпорядження майном боржника та щодо неврахування судами приписів п.12 "Прикінцевих та перехідних положень" КУзПБ.

128. Відповідно до ч.3 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

129. Тобто під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався таким на момент вчинення процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

130. Законом України "Про внесення зміни до КУзПБ щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19" від 18.06.2020 № 728-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ доповнено п.12 яким, зокрема, установлено що тимчасово, на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 продовжуються строки проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність), звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оголошення про проведення першого, повторного та/або другого повторного аукціону, виконання плану санації чи реструктуризації боргів боржника, процедури розпорядження майном, ліквідації, реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.

131. Пунктом 1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 18.06.2020 № 728-IX установлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

132. Закон від 18.06.2020 № 728-IX набрав чинності 17.10.2020.

133. Ураховуючи, що станом на дату ухвалення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі (05.10.2020), зазначений Закон від 18.06.2020 №728-IX ще не набрав чинності та у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, у редакції чинній станом на 05.10.2020, були відсутні положення п.12, у суду першої інстанції під час розгляду клопотань про продовження строку розпорядження майном та закриття провадження у справі не було підстав для застосування зазначеної норми права (аналогічний висновок викладений у постанові КГС ВС від 01.12.2020 у справі № 910/13855/19).

134. Також не заслуговують на увагу доводи скаржника щодо вичерпності підстав для закриття провадження у справі про банкрутство визначених ст.90 КУзПБ та ст.231 ГПК України, оскільки застосування цих норм як підстав для закриття провадження у справі про банкрутство узгоджується із передбаченою законодавцем в ч.1 ст.49 КУзПБ можливістю закрити провадження у справі про банкрутство у процедурі розпорядження майном через встановлені в п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження у застосуванні подальших процедур санації/ліквідації боржника (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817).

Посилання

ПИТАННЯ ЗАКРИТТЯ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА, ПРОВАДЖЕННЯ В ЯКІЙ ПЕРЕБУВАЄ НА СТАДІЇ ЛІКВІДАЦІЙНОЇ ПРОЦЕДУРИ