ПОСТАНОВА 09 лютого 2022 року, cправа № 38/5005/6563/2011, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/103851693
У справі про банкрутство ДП "Аграрний
цех "Жовторічанський", (далі-боржник), у якій 23.05.2011 порушено
провадження за правилами Закону про банкрутство в редакціїдо 19.01.2013, 16.02.2012
введено процедуру санації, 05.07.2016 припинено процедуру санації, відкрито
ліквідаційну процедуру, 02.06.2020 надійшло клопотання управління Міністерства
юстиції від 01.06.2020 про закриття справи у зв`язку з тим, що до
боржника, який є державним підприємством, не допускається застосування
ліквідаційної процедури. Місцевий г/с Ухвалою від 22.09.2020 в
задоволенні клопотання відмовив, виходив з того, що норми ГПК України та КУзПБ не передбачають такої підстави для закриття справи. Апеляційний
г/с Постановою від 15.03.2021 ухвалу місцевого г/с від
22.09.2020 скасував, клопотання управління Міністерства юстиції задовольнив,
провадження у справі закрив, вказав, що суд першої інстанції допустив невірне
тлумачення п.2 Розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення"
Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України
"Про перелік об`єктів права державної власності,
що не підлягають приватизації", який хоча й не містить прямої
вказівки про закриття провадження у справі про банкрутство державних
підприємств, однак, встановлені цією нормою обмеження є передумовою для
застосування судом відповідної процесуальної норми, якою у даній справі є п.7 ч.1 ст.90
КУзПБ, зважаючи на те, що боржник є державним
підприємством, відносно якого не підлягає застосуванню судова процедура
ліквідації, а перехід до іншої процедури після визнання боржника банкрутом
чинним КУзПБ не передбачено. Верховний
Суд скасував оскаржувану постанову апеляційного г/с та залишив в силі ухвалу
суду першої інстанції, вказавши що погоджується з правильним висновком
місцевого суду, що на боржника не поширюються визначені п.2 розділу ІІІ
"Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження щодо
застосування процедури ліквідації; у справі, що розглядається, належить
продовжити провадження, яке має завершуватись, з урахуванням ч.4 Прикінцевих
та Перехідних положень КУзПБ, за правилами
цього КУзПБ у межах процедури ліквідації.
Короткі висновки:
Ø Вжиту законодавцем в нормі п.2 розділу ІІІ
"Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ лінгвістичну
конструкцію "не застосовуються" щодо судових процедур санації та
ліквідації, що передбачає обмеження на їх застосування у подальшому (тобто,
коли їх ще не було застосовано), між тим не можна ототожнювати з
"закриттям провадження", а відповідно не можна і розуміти як вказівку
на припинення чинних процедур санації та ліквідації і з закриттям провадження у
тих справах про банкрутство Державних підприємствах, щодо яких відповідні
процедури вже були застосовані (відкриті) на час набрання чинності цим Законом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
21.10.2019
введено в дію КУзПБ, який встановлює умови та порядок відновлення
платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою
задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної
особи.
Ø
Згідно
положень п.2 Прикінцевих та
перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію
цього Кодексу визнано таким, що
втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
Ø
Пунктом
4 Прикінцевих та перехідних положень
КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію
цього Кодексу подальший розгляд
справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про
банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких
продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше
провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Ø
20.10.2019
набрав чинності Закон України від
02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону
України "Про перелік об`єктів права державної
власності, що не підлягають приватизації".
Ø
Відповідно
до п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №
145-IX, у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних
підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка
державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура
санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення,
виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та
військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються
за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Ø
Щодо
законодавчих обмежень на застосування процедур санації та ліквідації у справі
про банкрутство державних підприємств колегія суддів вважає за
необхідне звернутися до правового висновку, викладеного у постанові судової
палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 18.11.2021 у справі №
1-24-7-5/297-06-7817 (до закінчення перегляду в касаційному порядку ВС у
складі палати для розгляду справ про банкрутство КГС якої було зупинено
касаційне провадження у цій справі № 38/5005/6365/2011), на розгляд якої було
винесено питання застосування пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та
Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, в тому числі за темпоральною
ознакою, беручи до уваги дату запровадження судової процедури, у якій перебував
боржник на момент набрання чинності цим Законом.
Ø
В
питанні тлумачення та застосування п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та
Перехідні положення" цього Закону у справах про банкрутство Державних
підприємств, які перебували в процедурі санації або ліквідації на час набрання
чинності Законом № 145-ІХ, Суд звернув увагу, що положення п.2 розділу ІІІ
"Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ не містять прямої
вказівки на закриття провадження у справах про банкрутство.
Ø
При
цьому, якщо КУзПБ допускає перехід від однієї до іншої (наступної за
цим Кодексом) процедури (від процедури розпорядження майном до санації та/або
ліквідації, від санації до ліквідації, ст.49, 57
КУзПБ тощо), то можливість повернення до
попередньої процедури банкрутства, окрім як шляхом скасування у встановленому
законом (ГПК України) порядку судового рішення
про відкриття відповідної судової процедури у справі про банкрутство,
правила КУзПБ не містить.
Ø
Вжиту
законодавцем в нормі п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні
положення" Закону № 145-ІХ лінгвістичну конструкцію "не
застосовуються" щодо судових процедур санації та ліквідації, що передбачає
обмеження на їх застосування у подальшому (тобто, коли їх ще не було
застосовано), між тим не можна ототожнювати з "закриттям
провадження", а відповідно не можна і розуміти як вказівку на припинення
чинних процедур санації та ліквідації і з закриттям провадження у тих справах
про банкрутство Державних підприємствах, щодо яких відповідні процедури вже
були застосовані (відкриті) на час набрання чинності цим Законом.
Ø
Зважаючи
на викладене, Суд, формулюючи правову позицію щодо застосування нечітких та
неоднозначних для їх застосування положень п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та
Перехідні положення" Закону № 145-ІХ за темпоральною ознакою, дійшов
висновку, що на боржників - Державних підприємств, до яких процедури
санації/ліквідації у справах про банкрутство застосовані до набрання чинності Законом №145-ІХ, положення
його п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" не
поширюються та не застосовуються як підстава для закриття провадження у
відповідній справі про банкрутство, а провадження продовжується відповідно до
застосованої у відповідній справі процедури, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих
та Перехідних положень КУзПБ.
Ø
При
цьому, закриттям провадження у справі про банкрутство посеред триваючої
процедури санації/ліквідації відбудеться втручання у наведені правовідносини
тією мірою, що ці правовідносини залишаться без їх вирішення, що, в свою чергу,
обумовить виникнення нових спорів, однак за відсутності їх правового
врегулювання. Тобто закриття судової процедури банкрутства без її завершення
та/або без переходу до іншої (передбаченої законом) судової процедури не
вирішує, а ускладнює, передусім становище кредиторів боржника.
Ø
А
тому наведений підхід у застосуванні п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та
Перехідні положення" Закону № 145-ІХ створює умови для порушення у
відповідних правовідносинах у цих справах принципу правової визначеності
(певності).
Ø
Відтак,
ВС погоджується з правильним висновком місцевого суду, що на боржника не
поширюються визначені п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні
положення" Закону № 145-ІХ обмеження щодо застосування процедури
ліквідації.
Ø
З
урахуванням правових висновків судової палати для розгляду справ про
банкрутство КГС ВС, викладених у постанові від 18.11.2021 у справі №
1-24-7-5/297-06-7817, у справі, що розглядається, належить продовжити
провадження, яке має завершуватись, з урахуванням ч.4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, за правилами цього Кодексу у межах процедури ліквідації.
Ø
Натомість,
суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, неправомірно поширив на
боржника у цій справі, що перебуває у процедурі ліквідації, введеної постановою
від 05.07.2016, тобто до набуття чинності Законом № 145-ІХ, положення його п.2 розділу
ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення", а тому дійшов помилкового
висновку про задоволення клопотання Південно-східного міжрегіонального
управління Міністерства юстиції та закриття провадження у справі про
банкрутство боржника з урахуванням наведених положень Закону №
145-ІХ, неправомірно поширивши обмеження щодо
застосування процедури ліквідації у справі про банкрутство як підставу для
закриття провадження у справі про банкрутство боржника. Тому є необґрунтованим
та безпідставним скасування ним ухвали г/с … від 22.09.2021 у справі
№38/5005/6563/2011.
Ø
ВС
зауважує, що визначені ГПК України процесуальні механізми забезпечення єдності судової
практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від
висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених
рішеннях ВС; логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів
указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за
наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід
виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати КГС,
мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати КГС -
над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки ВП ВС - над
висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів КГС.
Ø
З
урахуванням наведеного, колегією суддів КГС, що здійснює касаційний перегляд
судових рішень у даній справі враховуються висновки судової палати для розгляду
справ про банкрутство КГС ВС у справі № 1-24-7-5/297-06-7817.
Ø
Колегія
суддів вважає помилковим посилання апеляційного суду на правову позицію ВС,
викладену в постанові від 20.10.2020 у справі №916/61/13-г щодо наявності
підстав для закриття (відповідно до п.7 ч.1 ст.90 КУзПБ із застосуванням положення п.2
Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ)
провадження у справі про банкрутство боржника, процедуру ліквідації щодо якого
у справі про банкрутство застосовано до набрання чинності вказаним Законом.
Ø
До
того зауважує, що ВС у складі суддів палати для розгляду справ про
банкрутство КГС в постанові від 18.11.2021 у справі №1-24-7-5/297-06-7817 (п.9.23)
відступив від правової позиції ВС, викладеної в постанові від 20.10.2020 у
справі № 916/61/13-г.
Ø
За
змістом ст.236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм
матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є
рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім
аргументам учасників справи.
Ø
Ухвалена
у цій справі постанова апеляційного г/с зазначеним вимогам не відповідає.
Ø При цьому, колегія суддів КГС ВС зазначає, що місцевий г/с при розгляді справи всебічно, повно та об`єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.
Немає коментарів:
Дописати коментар