УХВАЛА
24
вересня 2024 року, cправа № 917/1719/23, Верховний Суд у складі
колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В. В. -
головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/121858837
У
справі про банкрутство ТОВ «Техмолпром» , провадження у якій за заявою ТОВ "Ір-Агромир"
було відкрито 21.09.2023, ухвалою від 12.12.2023 г/с визнав грошові вимоги АТ
"Полтаваобленерго" в розмірі 144 071,33 грн. Не погоджуючись з
зазначеним рішенням, ТОВ «Ір-Агромир» звернулось з апеляційною скаргою, яку Апеляційний
г/с 29.07.2024 повернув без розгляду. Верховний Суд у відкритті
касаційного провадження відмовив з підстави ч. 2 ст. 293 ГПК України,
згідно якої у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд
справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у
відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є
очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
ВС вказав, що суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу з
дотриманням норм процесуального права як таку, що виходячи із вимог КУзПБ,
не підлягає оскарженню окремо від ухвали господарського суду, постановленої за
результатами попереднього засідання.
Короткі висновки:
Ø Системне тлумачення п.17 ст.255 ГПК
України, ч.1 ст.2, ч.2 ст.9, ч.2 і 3 ст.47 КУзПБ дає підстави для
висновку, що ухвала суду, постановлена за результатами розгляду вимог окремого
кредитора може бути оскаржена в апеляційному порядку лише разом із оскарженням
ухвали суду, постановленої за результатами попереднього засідання, в частині
конкретних вимог кредиторів.
ПОЗИЦІЯ
ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø Приписами ст.129
Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є
забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених
законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ø Відповідно
до ч.1 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється
відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України
"Про міжнародне приватне право", КУзПБ, а також міжнародних
договорів, згода на обов`язковість яких надана ВРУ.
Ø Частиною
6 ст.12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про
банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з
урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.
Ø За
приписами ч.1 ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється
цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Ø У
приписах КУзПБ законодавець утвердив пріоритет норм цього
спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства
(неплатоспроможності) загальних норм ГПК України.
Ø Тому
загальні норми ГПК України застосовуються при розгляді справ про
банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого
регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми ГПК
України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення
однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному
провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови,
що інше не встановлено КУзПБ.
Ø Відповідно
до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на судовий
захист.
Ø Реалізацією
права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах
апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та
касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом
інтересів людини і громадянина (абзац 3 п.п.3.1 п.3 рішення КСУ від
11.12.2007 № 11-рп/2007).
Ø Однією
з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд
справи (п.8 ч.2 ст.129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд
справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського
судочинства (п.8 ч.3 ст.2 ГПК України).
Ø Зазначені
конституційні приписи закріплені також у ст.14 Закону України "Про
судоустрій і статус суддів" та реалізуються в порядку, передбаченому
відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про
банкрутство нормами КУзПБ та ГПК України.
Ø Відповідно
до ч.2 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у
справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки,
мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції
окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст.255 цього Кодексу.
Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст.255 цього Кодексу, окремо від
рішення суду не допускається.
Ø У ст.255
ГПК України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від
рішення суду першої інстанції.
Ø Пунктом
17 ч.1 ст.255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої
інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої
інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках,
передбачених КУзПБ.
Ø Водночас,
КУзПБ, на відміну від ГПК України, не визначено вичерпного переліку ухвал
у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку
окремо від рішення суду, натомість установлено визначальні правила оскарження
судових рішень у процедурі банкрутства у ст.9 КУзПБ.
Ø Відповідно
до ч.1 ст.9 КУзПБ передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені
у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду
господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання
боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення
боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України,
з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ø Частиною
2 ст.9 цього Кодексу, яка стосується саме апеляційного оскарження, визначено,
що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника
банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі
ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство
(неплатоспроможність), крім випадків, передбачених ГПК України та цим
Кодексом.
Ø Такими
випадками (виключеннями) із загального правила апеляційного оскарження всіх
ухвал є, зокрема, встановлені ч.2 ст.254, ч.1 ст.255 ГПК України обмеження
щодо оскарження ухвал першої інстанції окремо від рішення суду, які поширюються
на універсальні ухвали, постановлені у справі про банкрутство
(неплатоспроможність), а також окремі застереження за текстом КУзПБ,
зокрема, про те, що ухвала про прийняття до розгляду заяви про затвердження
плану санації оскарженню не підлягає (ч.6 ст.5 КУзПБ), ухвала за результатами
розгляду вимог кредитора не може бути оскаржена окремо від ухвали
господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання
(абзац 2 ч.2 ст.47 КУзПБ).
Ø За
загальним правилом, закріпленим у ч.3 ст.255 ГПК України заперечення на
ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до
апеляційної скарги на рішення суду.
Ø З
урахуванням наведеного судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС у постанові від 16.08.2023 у справі №
920/162/23 зауважила, що системний аналіз співвідношення п.8 ч.2 ст.129
Конституції України, ч.6 ст.12, ст.254, 255 ГПК України, ч.1ст.2, ч.1, 2
ст.9 КУзПБ засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність)
в апеляційному порядку можуть бути оскаржені:
а) усі спеціальні ухвали місцевого
господарського суду за правилом ч.2 ст.9 КУзПБ щодо яких цим Кодексом не
встановлено виключення (зокрема ч.6 ст.5 КУзПБ, абзац 2 ч.2 ст.47 КУзПБ);
б) ухвали, включені до переліку у ч.1 ст.255
ГПК України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші
процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.
Ø Вирішуючи
питання чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство,
апеляційному оскарженню суду належить почергово вирішити:
у якому провадженні постановлено
оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи позовному
провадженні в межах справи про банкрутство);
чи оскаржувана ухвала вирішує питання,
регламентовані ГПК України, або є спеціальною - постановленою відповідно
до КУзПБ;
чи належить ухвала до переліку ухвал, які
можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами ст.254, 255 ГПК
України чи не передбачено нормами КУзПБ виключення із загального правила
апеляційного оскарження за ч.2 ст.9 КУзПБ для цього виду ухвал.
Ø Установивши
зазначене та перевіривши наявність/відсутність підстав для залишення без руху (ст.260
ГПК України) повернення апеляційної скарги (ч.5 ст.260 ГПК України) або відмови
у відкритті апеляційного провадження (ч.1, 2 ст.261 ГПК України),
апеляційний суд вирішує питання про наявність/відсутність підстав для відкриття
апеляційного провадження.
Ø Апеляційний
господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на
підставі п.4 ч.5 ст.260 ГПК України (скаргу подано на ухвалу, що не
підлягає оскарженню окремо від рішення суду), якщо таку скаргу подано з
порушенням відповідних приписів ст.254, 255 ГПК України, або без
урахування окремих виключень за КУзПБ, зокрема щодо неможливості
оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали
господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання
(абзац 2 ч.2 ст.47 КУзПБ).
Ø Наведений
правовий висновок викладено у постанові ВС у складі палати для розгляду справ
про банкрутство КГС від 16.08.2023 у справі № 920/162/23.
Ø Згідно
з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію
про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до
неї, згоду на обов`язковість яких надано ВРУ, та практику ЄСПЛ як джерело
права.
Ø У
рішенні ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено:
"право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є
абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов
прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати
реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права
було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути
розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими
цілями".
Ø Отже,
визначення законодавцем переліку судових актів, які підлягають оскарженню, має
на меті забезпечити збалансованість процесуальних інтересів сторін у справі,
можливість розгляду справи в розумні строки та з пропорційним врахуванням
загального та приватного інтересу.
Ø Право
на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є
складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується
визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які
є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема
забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім
випадків, встановлених законом.
Ø Конституційний
принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім
випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в
апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком
встановленої законом заборони на таке оскарження.
Ø Відповідно
до ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд
розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1
ст.45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або
розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора
господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю
або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду,
постановленої за результатами попереднього засідання.
Ø Ухвала
господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може
бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних
вимог кредиторів (ч.3 ст.47 КУзПБ).
Ø Системне
тлумачення п.17 ст.255 ГПК України, ч.1 ст.2, ч.2 ст.9, ч.2 і 3 ст.47 КУзПБ дає
підстави для висновку, що ухвала суду, постановлена за результатами розгляду
вимог окремого кредитора може бути оскаржена в апеляційному порядку лише разом
із оскарженням ухвали суду, постановленої за результатами попереднього
засідання, в частині конкретних вимог кредиторів.
Ø Верховний
Суд у складі колегії суддів КГС у постанові від 26.02.2021 у справі
№29/5005/6381/2011 висловив позицію про те, що
процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал
місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з
метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості
доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким
чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони
не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого
господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення
остаточного рішення зі справи.
Ø Навпаки,
відповідне обмеження має на меті забезпечити розгляд справи упродовж розумного
строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити
до невиправданих зволікань під час такого розгляду.
Ø Відповідно
до приписів ст.260 ГПК України, апеляційна скарга не приймається та
повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не
підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Ø Беручи
до уваги вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов в оскаржуваній
ухвалі висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню, оскільки в
апеляційному порядку оскаржується виключно ухвала господарського суду,
постановлена за результатами розгляду вимог окремого кредитора, яка відповідно
до приписів ч. 2 ст. 47 КУзПБ не може оскаржуватися окремо від ухвали
господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Ø Таким
чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції з дотриманням норм
процесуального права повернув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Ір-Агромир" на ухвалу Господарського суду
Полтавської області від 12.12.2023 у справі № 917/1719/23, як таку, що виходячи
із вимог КУзПБ, не підлягає оскарженню окремо від ухвали господарського
суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Ø Доводи,
викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної
інстанцій та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права.
Ø З
огляду на зазначене, правильне застосування Східним апеляційним господарським
судом норм ГПК України та КУзПБ при прийняті ухвали від
29.07.2024 про повернення без розгляду апеляційної скарги Товариства з
обмеженою відповідальністю "Ір-Агромир" на ухвалу Господарського суду
Полтавської області від 12.12.2023 у справі № 917/1719/23, є очевидним і не
викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
Ø З
урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у
відкритті касаційного провадження у справі № 917/1719/23 за касаційною скаргою
Товариства з обмеженою відповідальністю «Ір-Агромир» на ухвалу Східного
апеляційного господарського суду від 29.07.2024, з підставі ч. 2 ст. 293
ГПК України.
