ПОСТАНОВА 03 лютого 2022 року, Cправа № 904/5292/19, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/103281551
У справі про банкрутство ДП
"Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні
дороги України" (засновником є державна акціонерна компанія, 100 відсотків
акцій якої належать державі), провадження у якій було відкрито 02.12.2019, 25.06.2020 до г/с надійшло
клопотання Управління Міністерства юстиції про закриття справи з огляду на
сплив строку судової процедури розпорядження майном боржника та неможливість
застосування до Боржника як державного підприємства процедури санації чи
ліквідації. Місцевий г/с ухвалою від 05.10.2020, яка залишена без змін
апеляційним г/с (постанова від 16.02.2021) клопотання задовольнив,
мотивував тим, що боржник є держпідприємством щодо якого введена у справі
судова процедура розпорядження майном триває понад визначений КУзПБ строк для такої
процедури, а Законом України від 02.10.2019 № 145-IX "Про
визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності",
запроваджено заборону застосовувати протягом трьох років процедури санації та
ліквідації до всіх державних підприємств та акціонерних товариств, у статутному
капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків. Тому
провадження у справі підлягає закриттю згідно з п.9 ч.1 ст.90 через законодавчу
заборону застосування відносно боржника процедури санації чи
ліквідації та сплив строку процедури розпорядження майном боржника. Верховний
Суд залишив судові рішення нижчих судів без змін, вказав, що: 1)погоджується
із закриттям справи з огляду на сплив строку процедури розпорядження майном та
законодавче обмеження застосування щодо боржника подальших судових процедур
санації чи ліквідації; 2)відсутність підстав ля застосування п.12 Закону від
18.06.2020 №728-IX та продовження процедури розпорядження майном, так як станом на дату ухвалення оскаржуваної ухвали суду першої
інстанції про закриття справи (05.10.2020), вказаний Закон ще не набрав чинності та у розділі
"Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ,
у редакції чинній станом на 05.10.2020, були відсутні положення п.12; 3)застосування ст.90 КУзПБ та ст.231 ГПК України як підстав для закриття справи узгоджується із передбаченою
законодавцем в ч.1 ст.49 КУзПБ можливістю закрити
провадження у справі про банкрутство у процедурі розпорядження майном через
встановлені в п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення"
Закону № 145-ІХ обмеження у застосуванні подальших процедур санації/ліквідації
боржника.
Висновки щодо застосування норм права
145. Дочірнє підприємство засновником якого державна акціонерна
компанія, 100 відсотків якої належить державі із забороною їх відчуження,
використання для формування статутних фондів будь-яких суб`єктів
господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких
дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, за
своєю сутністю є державним підприємством, адже діє на основі державної
власності, переданої йому засновником у господарське відання.
146. Тлумачення змісту положень ст.44, 49 КУзПБ свідчить, що визначений ч.2 ст.44 КУзПБ строк процедури розпорядження майном боржника (до 170
календарних днів) є граничним (не підлягає продовженню), а клопотання про
продовження процедури розпорядження майном боржника можуть бути задоволені
судом лише за умови, що продовження процедури розпорядження майном боржника
буде здійснюватися в межах зазначеного граничного строку.
147. Факт перебування боржника - державного підприємства у справі про
банкрутство в процедурі розпорядження майном; обставини неможливості завершення
цієї справи про банкрутство на стадії розпорядження майном із застосуванням
спеціальних норм законодавства про банкрутство (у разі їх встановлення);
заборона на застосування судових процедур санації чи ліквідації; в сукупності
вказують на існування передбаченої п.2 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону від
02.10.2019 №145-IX підстави для закриття
провадження у справі про банкрутство - через законодавчі обмеження щодо
застосування подальших після розпорядження майном (ст.49 КУзПБ) процедур санації та ліквідації до державних підприємств
(крім тих, для яких п.2 розділу ІІІ Прикінцеві та Перехідні
положення" Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ встановлені
винятки у забороні щодо застосування цих процедур).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо правового статусу дочірнього
підприємства, засновником якого є державна акціонерна компанія, 100 відсотків
акцій якої належать державі
63.Згідно із п.1 ч.2 ст.55 ГК
України суб`єктами господарювання є господарські
організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені
відповідно до цього Кодексу, а також інші
юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому
законом порядку.
64. Поняття "підприємства" наведено у ст.62 ГК України,
згідно з частиною першою якої підприємство - це самостійний суб`єкт
господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого
самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та
особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної,
торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим
Кодексом та іншими законами.
65. Частина 1 ст.63 ГК України визначає види підприємств залежно від форм власності,
до яких відносить: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності
громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на
основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне
підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство,
засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм
власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах
спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами -
суб`єктами співробітництва.
66. Отже, критерієм віднесення підприємства до конкретного виду є
форма власності, на основі якої діє таке підприємство.
67.Відповідно до ст.73 -
77 ГК України до кола державних підприємств
відносяться державні унітарні підприємства, державні комерційні підприємства,
державні некомерційні підприємства та казенні підприємства.
68. За ч.1 ст.56 ГК України суб`єкт господарювання може бути утворений за
рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у
випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших
органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської
організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих)
господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог
законодавства.
…
75. Згідно з ч.8 ст.63 ГК
України підприємство визнається дочірнім у
випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених ст.126
цього Кодексу.
76. Частина перша ст.126
ГК України визначає поняття "асоційовані
підприємства", згідно з якою асоційовані підприємства (господарські
організації) - це група суб`єктів господарювання - юридичних осіб, пов`язаних
між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі
участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими
підприємствами може бути простою і вирішальною.
77. Таким чином, ГК
України розглядає "дочірнє
підприємство" як залежне від іншого, контролюючого підприємства, а не як
окрему організаційно-правову форму.
78. Відповідно до ч.1 ст.141
ГК України до державного майна у сфері
господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх
структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно
державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб`єктів
господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними
установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської
діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам
і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.
79. За ст.326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові
кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна
право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
80. Як убачається з постанови
КМУ від 28.02.2002 № 221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства
"Державна акціонерна компанія "Автомобільні
дороги України", прийнятої на виконання Указу Президента
України від 08.11.2001 № 1056/2001 "Про заходи щодо
підвищення ефективності управління дорожнім
господарством України", засновником ВАТ
"ДАК "Автомобільні дороги України" (компанії) є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України;
повноваження вищого органу управління покладаються на засновника
компанії; у державній власності закріплюються 100 відсотків акцій
компанії із забороною їх відчуження, використання для формування
статутних фондів будь-яких суб`єктів господарювання, передачі в управління
будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження
цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття
окремого рішення щодо приватизації компанії; акціонерами компанії
є держава в особі Державної служби автомобільних доріг
України до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію компанії.
81.Тож, оскільки засновник ДП "Дніпропетровський
облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є
державним акціонерним товариством 100 відсотків акцій якого належать державі,
то ДП "Дніпропетровський облавтодор" як його дочірнє підприємство за
своєю сутністю також є державним підприємством, адже діє на основі державної
власності, переданої йому засновником у господарське відання (подібний висновок
щодо віднесення дочірнього підприємства засновником якого є державна акціонерна
компанія, 100 відсотків акцій якої належать державі, викладений у постановах
ВСУ від 14.10.2014 у справі № 21-452а14 та від 17.03.2015 у
справі № 21-58а15, постанові КГС ВС від 27.01.2020 у справі №
904/1146/18).
82. Ураховуючи наведене, суд погоджується із висновками судів попередніх
інстанцій про те, що ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ
"ДАК "Автомобільні дороги України" (боржник у справі) є
державним підприємством.
Щодо закриття провадження у справі про
банкрутство боржника щодо якого введена процедура розпорядження майна, строк
проведення якої сплив та наявні законодавчі обмеження щодо застосування
подальших судових процедур санації/ліквідації
85. Відповідно до ч.1 ст.3 ГПК
України судочинство у господарських судах
здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу,
Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону
про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
86. Згідно із ч.6 ст.12 ГПК
України господарські суди розглядають справи про
банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з
урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
87. Провадження у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський
облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" відкрито
та процедура розпорядження майном боржника введено на підставі норм КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII.
88. Такий порядок забезпечується, зокрема, застосуванням у справі
про банкрутство окремих, однак послідовних та пов`язаних між собою судових
процедур (ст.6 КУзПБ).
89. Згідно з ч.1 ст.6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі
судові процедури: розпорядження майном боржника, санація боржника та ліквідація
банкрута.
90. За змістом ч.1 ст.44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється
система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном
боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових
активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення
наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна
господарський суд постановляє ухвалу.
91. Суд звертає увагу, що за приписами КУзПБ судові процедури
банкрутства, в тому числі і процедура розпорядження майном боржника,
мають строковий характер.
92.Відповідно до ст.39
КУзПБ процедура розпорядження майном вводиться
г/с на строк, визначений ч.2 ст.44 цього Кодексу, одночасно з постановленням ухвали про відкриття
провадження у справі.
93. Частиною 2 ст.44
КУзПБ визначено, що процедура розпорядження
майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.
94. За ч.2 ст.49 КУзПБ до закінчення процедури розпорядження майном боржника
збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати
до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження
плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника
банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
95. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів
можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів
можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про
продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних
строків, визначених цим Кодексом (абзац 2 ч.2 ст. 49 КУзПБ)
96. Згідно із ч.3 ст.49 КУзПБ у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює
одне з таких рішень: ухвалу про продовження строку процедури
розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим
Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у
разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його
забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про
закриття провадження у справі про банкрутство.
97. Тлумачення змісту положень ст.44, 49 КУзПБ свідчить, що визначений ч.2 ст.44 КУзПБ строк процедури розпорядження майном
боржника (до 170 календарних днів) є граничним (не підлягає
продовженню), а клопотання про продовження процедури розпорядження майном
боржника можуть бути задоволені судом лише за умови, що продовження процедури
розпорядження майном боржника буде здійснюватися в межах зазначеного граничного
строку (див. висновки щодо характеру строку процедури розпорядження майном та
можливості його продовження лише у межах граничних строків, викладені
у постановах КГС ВС від 16.03.2021 у справі № 910/18739/16 та від
12.10.2021 у справі № 916/3619/19).
98. Тобто продовження строку процедури розпорядження майном можливо
лише у межах граничних строків, визначених КУзПБ для такої судової процедури.
99. Отже, законодавцем у нормах КУзПБ закріплено граничний строк
проведення процедури розпорядження майном боржника, після закінчення якого суд
згідно з приписами ч.3 ст.49 КУзПБ приймає постанову
про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або ухвалу
про введення процедури санації та затвердження плану санації, внаслідок
чого процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна
припиняються (ч.6 ст.49 КУзПБ) або постановляє
ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
100. Звідси безпідставними є доводи скаржника щодо відсутності у
частині другій статті 44 КУзПБ положень про те, що строк процедури розпорядження
майном є присічним та відхилення судом першої інстанції клопотання про
продовження строку процедури розпорядження майном з порушенням норм ст.2, 3, 5, ч.1,2 ст.11, ч.6 ст.12,
ч.2 ст.119, ст. 236 ГПК України, ч.1 ст.2, ч.1
ст.6 КУзПБ, оскільки за приписами ст.44, 49 КУзПБ строк
процедури розпорядження боржника, який закріплено ч.2 ст.44 КУзПБ, має чітко визначені граничні (темпоральні) межі - до 170
календарних днів, а його продовження судом можливе лише у межах цього
граничного строку.
101.У справі, яка переглядається, судова процедура розпорядження
майном ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК
"Автомобільні дороги України", засновником якого є державна
акціонерна компанія, 100 відсотків акцій якої належить державі, введена
02.12.2019 із постановленням судом ухвали про відкриття провадження у
справі про банкрутство боржника.
102. Суди попередніх інстанцій встановили, що на дату
звернення Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства
юстиції (м. Дніпро) до суду з клопотанням про закриття
провадження у справі процедура розпорядження майном ДП
"Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні
дороги України" триває понад 170 днів, що перевищує
встановлені КУзПБ строки.
103. Водночас, 20.10.2019 набрав чинності Закон України від 02.10.2019 №145-IX "Про
визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не
підлягають приватизації".
104. Відповідно до абзацу 1 п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України
від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону
України "Про перелік об`єктів права державної
власності, що не підлягають приватизації" у справах про банкрутство державних
підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств,
у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50
відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що
задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні,
модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова
процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом
трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
105. Отже, зазначеною нормою Закону
від 02.10.2019 № 145-IX до державних
підприємств, частка державної власності в статутному капіталі яких перевищує 50
відсотків, встановлені обмеження щодо застосування процедур санації чи
ліквідації, з єдиним виключенням щодо процедури санації, яке полягає у
належності боржника до державних підприємств, які задіяні у виконанні
державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації,
ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, а також виключенням
щодо процедури ліквідації - за умови здійснення ліквідації боржника за рішенням
власника. Проте така заборона у застосуванні процедури санації/ліквідації до
державних підприємств не є підставою для припинення вже застосованої до
набрання чинності цим Законом та триваючої щодо боржника судової процедури
санації/ліквідації.
106. Норми пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-IX не містять винятків, окрім тих, що прямо визначені в
цій нормі, щодо кола суб`єктів - державних підприємств,
на яких за наведеними нормами не поширюються відповідні заборони у застосуванні
процедур санації та ліквідації у справі про банкрутство. Тож не допускається
звуження кола державних підприємств, на яких поширюються визначені цими
положеннями обмеження у застосуванні процедур санації та ліквідації, окрім тих
винятків, які прямо визначені в п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та
Перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ.
107. Тобто положення п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від
02.10.2019 № 145-ІХ щодо заборони в
застосуванні процедури санації не поширюється на державні
підприємства, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення,
виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та
військової техніки; а заборона у застосуванні процедури ліквідації не
поширюється на державні підприємства, що ліквідуються за рішенням
власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом (див.
висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про
банкрутство КГС ВС від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817).
108. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили обставин
належності ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК
"Автомобільні дороги України" до державних підприємств, щодо яких
пункт 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та
Перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ встановлює винятки у застосуванні за суб`єктним складом, положення
цього Закону підлягають застосуванню
до боржника.
109. Тому безпідставними є аргументи скаржника стосовно непоширення
на боржника обмежень щодо застосування до нього судових процедур
санації/ліквідації, визначених Законом
України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність,
Закону України "Про перелік об`єктів права
державної власності, що не підлягають приватизації".
110. Відповідно до ч.1 ст.49
КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі
розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової
процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у
справі.
111. Проте запроваджені з набранням чинності Законом від 02.10.2019 № 145-IX обмеження унеможливлюють застосування до ДП
"Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні
дороги України" подальшої судової процедури
санації/ліквідації протягом трьох років з дня набрання чинності цим
Законом.
112. Як визначено ч.3 ст.49
КУзПБ у підсумковому засіданні господарський суд
ухвалює, зокрема, рішення про закриття провадження у справі про банкрутство.
113. Згідно з п.9 ч.1 ст.90
КУзПБ господарський суд закриває провадження у
справі про банкрутство, окрім наведених у цій статті, і в інших
випадках, передбачених законом.
114. Таким законом наразі є Закон України від 02.10.2019 №
145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не
підлягають приватизації".
115.Положення п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-IX не містять прямої вказівки на закриття провадження у
справах про банкрутство.
116. Проте наведені положення допускають
закриття провадження у такій справі на стадії судової процедури розпорядження
майном із їх застосуванням.
117. Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення
платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою
задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної
особи.
118.Такий порядок забезпечується, зокрема, застосуванням у справі про
банкрутство окремих, однак послідовних та пов`язаних між собою судових процедур
(ст.6 КУзПБ).
119.Суд звертає увагу, що застосування кожної із судових процедур
щодо боржника, які визначені КУзПБ має свою мету, передбачає правила переходу від однієї
процедури до наступної, строки її реалізації.
120. Судова процедура розпорядження майном боржника, згідно із
положеннями ч.1 ст.44 КУзПБ, повинна забезпечити збереження активів, ефективне їх
використання, аналіз фінансового стану боржника та прийняття рішення щодо
наступної процедури - санації або ліквідації.
121. Однак у справі, що розглядається, застосування щодо боржника
подальших судових процедур санації/ліквідації не є можливим з огляду на наявні
законодавчі обмеження.
122. Водночас факт перебування боржника - державного підприємства у
справі про банкрутство в процедурі розпорядження майном, незалежно від того за
правилами Закону про
банкрутство або КУзПБ було
застосовано цю процедуру; обставини неможливості завершення цієї справи про
банкрутство на стадії розпорядження майном із застосуванням спеціальних норм
законодавства про банкрутство (у разі їх встановлення); заборона на
застосування судових процедур санації чи ліквідації; в сукупності
вказують на існування передбаченої пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві
та перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-IX підстави для закриття провадження у цій справі про банкрутство - через законодавчі обмеження
щодо застосування подальших після розпорядження майном (ст.49
КУзПБ) процедур санації та ліквідації до
державних підприємств (крім тих, для яких п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві
та Перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ встановлені винятки у забороні щодо застосування цих
процедур) (висновок, викладений у постанові судової палати
для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 18.11.2021 у справі №
1-24-7-5/297-06-7817).
123. Тож хоча норми п.9 ч.1 ст.90
КУзПБ та п.2 ч.1 ст.231 ГПК України і не містять прямої вказівки на закриття провадження
у справі про банкрутство з підстав обмеження у застосуванні подальших (після
процедури розпорядження майном) процедур санації/ліквідації, проте застосування
цих норм як підстав для закриття провадження у справі про банкрутство
узгоджується із передбаченою законодавцем в ч.1 ст.49 КУзПБ можливістю закрити провадження у справі про
банкрутство у процедурі розпорядження майном через встановлені в п.2 розділу
ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження у
застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) судових процедур
(ст.49 КУзПБ).
124. Аналогічна правова позиція, щодо можливості закриття судами
провадження у справах про банкрутство боржників - державних підприємств,
наведена у постанові КГС ВС від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15 з
посиланням на висновки в постанові ВС, ухваленій у складі суддів палати для
розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15.
Такого ж за змістом підходу щодо закриття провадження у справі про банкрутство
дотримується судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від
18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817.
125. З урахуванням наведеного, суд погоджується з висновками судів
попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення клопотання … управління
Міністерства юстиції та закриття провадження у справі про банкрутство
боржника з огляду на сплив строку процедури розпорядження майном та законодавче
обмеження застосування щодо боржника подальших судових процедур санації чи
ліквідації.
126. Доводи скаржника щодо помилковості висновків судів першої та
апеляційної інстанції про закриття провадження у справі та відхилення
клопотання про продовження строку процедури розпорядження майном боржника,
мотивовані в цілому з посиланням на відсутність законодавчих обмежень щодо
присічності строку процедури розпорядження майном та можливість його
продовження до розумних термінів, є безпідставними, оскільки спростовуються
встановленими обставинами справи та наведеними вище висновками суду касаційної
інстанції щодо спливу введеної у цій справі граничного строку процедури
розпорядження майном боржника, продовження строку якої згідно КУзПБ можливо лише в
межах граничного строку.
Щодо застосування пункту
12 "Прикінцевих та перехідних положень" КУзПБ та нормативних
підстав для закриття провадження у справі про банкрутство
127. Суд відхиляє як необґрунтовані аргументи скаржника наведені ним
в якості наявності, на його думку, підстав продовження строку процедури
розпорядження майном боржника та щодо неврахування судами приписів п.12 "Прикінцевих
та перехідних положень" КУзПБ.
128. Відповідно до ч.3 ст.3 ГПК
України судочинство у господарських судах
здійснюється відповідно до закону,
чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
129. Тобто під час розгляду справи має застосовуватися той
нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався таким на момент
вчинення процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
130. Законом України
"Про внесення зміни до КУзПБ щодо недопущення зловживань у сфері
банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню
і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19" від 18.06.2020 № 728-IX розділ "Прикінцеві та перехідні
положення" КУзПБ доповнено п.12 яким,
зокрема, установлено що тимчасово, на період дії карантину, встановленого КМУ з
метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 продовжуються
строки проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство
(неплатоспроможність), звернення у межах провадження у справі про банкрутство
(неплатоспроможність) про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником,
дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оголошення про проведення
першого, повторного та/або другого повторного аукціону, виконання плану санації
чи реструктуризації боргів боржника, процедури розпорядження майном,
ліквідації, реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.
131. Пунктом 1 розділу "Прикінцеві положення" Закону
України від 18.06.2020 № 728-IX установлено, що цей Закон набирає чинності
з дня, наступного за днем його опублікування.
132. Закон від 18.06.2020
№ 728-IX набрав чинності 17.10.2020.
133. Ураховуючи, що станом на дату ухвалення оскаржуваної ухвали суду
першої інстанції про закриття провадження у справі (05.10.2020),
зазначений Закон від
18.06.2020 №728-IX ще не набрав чинності та
у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, у редакції чинній станом на 05.10.2020, були відсутні
положення п.12, у суду першої інстанції під час розгляду клопотань про
продовження строку розпорядження майном та закриття провадження у справі не
було підстав для застосування зазначеної норми права (аналогічний
висновок викладений у постанові КГС ВС від 01.12.2020 у справі №
910/13855/19).
134. Також не заслуговують на увагу доводи скаржника щодо вичерпності
підстав для закриття провадження у справі про банкрутство визначених ст.90 КУзПБ та ст.231
ГПК України, оскільки застосування цих норм як
підстав для закриття провадження у справі про банкрутство узгоджується із
передбаченою законодавцем в ч.1 ст.49 КУзПБ можливістю
закрити провадження у справі про банкрутство у процедурі розпорядження майном
через встановлені в п.2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні
положення" Закону № 145-ІХ обмеження у застосуванні подальших процедур
санації/ліквідації боржника (див. висновок, викладений у постанові судової
палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 18.11.2021 у
справі № 1-24-7-5/297-06-7817).
