Банкрутство (юрособи): Право на апеляційне оскарження

Показ дописів із міткою Право на апеляційне оскарження. Показати всі дописи

ПИТАННЯ УХВАЛ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ПОСТАНОВЛЕНИХ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ АПЕЛЯЦІЙНОМУ ОСКАРЖЕННЮ

ПОСТАНОВА 13 травня 2024 року, cправа № 910/12677/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/119045014

ТОВ "Делонгі Україна" подало заяву до господарського суду щодо відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дієса". Ухвалою від17.08.2023 заява була прийнята до розгляду та призначено підготовче засідання. Протягом вересня 2023 року -січня 2024 року до справи було приєднано ще кілька заяв інших кредиторів (28.09.2023 – заяву ПП "Шива-Інвестмент", 02.10.2023 – заяву ТОВ "Віндейр", 25.01.2024 – заяву ТОВ "Енерджі Сейвінг Солюшн"). ТОВ "Дієса" окаржив до апеляційного г/с ухвалу від 25.01.2024, про приєднання заяви останнього заявника для одночасного розгляду з заявами інших заявників, поданих раніше. Апеляційний г/с ухвалою від 08.03.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню. За висновком апеляційного суду, ухвали про приєднання заяв кредиторів, прийняття справи до розгляду, об`єднання справи та призначення підготовчого засідання суду не включено до переліку ухвал місцевого г/с, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду. Верховнний Суд з апеляційним судом не погодився та скасував ухвалу ухвалу останнього, вказавши на незаконність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Короткі висновки:

31. … , за загальним правилом господарського процесу, ознакою ухвали як судового рішення є те, що вона постановляється з питань застосування норм процесуального права у випадках, коли це прямо визначено в ГПК України і таким судовим актом спір по суті не вирішується, а забезпечується створення необхідних умов для його вирішення.

39. …, спеціалізація і спрямованість ухвали на вирішення загальних процедурних питань господарського процесу чи спеціальних процедур, врегульованих КУзПБ, є першочерговими критеріями для визначення переліку ухвал суду першої інстанції, постановлених у справі про банкрутство, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку.

52.Вирішуючи питання чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство, апеляційному оскарженню суду належить почергово вирішити: 1) у якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи позовному провадженні в межах справи про банкрутство); 2) чи оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані ГПК України, або є спеціальною - постановленою відповідно до КУзПБ; 3) чи належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами ст. 254, 255 ГПК України чи не передбачено нормами КУзПБ виключення із загального правила апеляційного оскарження за ч.2 ст.9 КУзПБ для цього виду ухвал.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29.Відповідно до ч.1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. У випадках, передбачених цим Кодексом або Законом про банкрутство, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачею судового наказу (ч.5 ст. 232 ГПК України).

30.Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (ч.1 ст. 232 ГПК України).

31.Отже, за загальним правилом господарського процесу, ознакою ухвали як судового рішення є те, що вона постановляється з питань застосування норм процесуального права у випадках, коли це прямо визначено в ГПК України і таким судовим актом спір по суті не вирішується, а забезпечується створення необхідних умов для його вирішення.

32.Водночас, процедура банкрутства (неплатоспроможності) є унікальним процесом, що включає в себе низку процедур і послідовних та сукупних процесуальних і позапроцесуальних дій учасників провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника.

33.Ця спеціальна процедура, на відміну від позовного провадження, поєднує в собі як розгляд сукупності питань, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

34.Судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України. (позиція, викладена у постанові ВП ВС від 18.02.2020 у справі №918/335/17).

35.Колегія суддів звертається до правових висновків, викладених в постанові ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 16.08.2023 у справі №920/162/23.

36.Для цілей з`ясування принципів правового регулювання постановлення та оскарження ухвал суду першої інстанції, постановлених у справі про банкрутство, їх можна поділити за ознаками спеціалізації та спрямованості на два типи: 1) спеціальні - ухвали, які суд постановляє виключно з питань, що вирішуються у справах про банкрутство згідно з нормами КУзПБ; 2) універсальні - ухвали, які суд постановляє із загальних питань, що можуть вирішуватися як у справах про банкрутство, так і у справах позовного, інших форм провадження, та не врегульовані КУзПБ.

37.Так, суд першої інстанції постановляє універсальні ухвали у справі про банкрутство, коли здійснює процесуальні дії чи вирішує процедурні питання, розглядає і вирішує клопотання, заяви, скарги за правилами та на підставі приписів ГПК України, зокрема, але не виключно, застосовує норми інститутів відводу (самовідводу) судді, процесуальних строків, судових викликів і повідомлень, судових витрат, заходів процесуального примусу, забезпечення судом повного і всебічного з`ясування обставин справи та дослідження доказів, фіксування судового процесу.

38.Серед спеціальних ухвал, зокрема, але не виключно: ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі (ч.1 ст.35 КУзПБ); про відмову у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч.2 ст.37 КУзПБ); про залишення без руху заяви про відкриття провадження у справі (ч.3 ст.37 КУзПБ); про повернення заяви про відкриття провадження у справі (ст.38 КУзПБ); про залишення заяви про відкриття провадження у справі без розгляду (абзац 3 ч.6 ст.38 КУзПБ); про приєднання до матеріалів справи інших заяв (ч.4 ст.39 КУзПБ); про відкриття провадження у справі про банкрутство або відмову у відкритті провадження у справі (ч.5 ст.39 КУзПБ); про відкладення проведення підготовчого засідання суду на час, необхідний для оформлення допуску до державної таємниці (ч.11 ст.39 КУзПБ) та інші ухвали, які суд першої інстанції постановляє з питань, що вирішуються виключно у справах про банкрутство за нормами КУзПБ.

39.Зважаючи на викладене, спеціалізація і спрямованість ухвали на вирішення загальних процедурних питань господарського процесу чи спеціальних процедур, врегульованих КУзПБ, є першочерговими критеріями для визначення переліку ухвал суду першої інстанції, постановлених у справі про банкрутство, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку.

40.Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

41.Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).

42.Абзацом 3 п.п.3.1 п.3 рішення КСУ від 11.12.2007 № 11-рп/2007 унормовано, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

43.Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (п.8 ч.2 ст.129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (п.8 ч.3 ст.2 ГПК).

44.Зазначені конституційні приписи закріплені також у ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство – нормами КУзПБ та ГПК України.

45.Відповідно до ч.2 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст.255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст.255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

46.У ст.255 ГПК України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції.

47.Зокрема, згідно з п.17 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом про банкрутство.

48.Водночас, у КУзПБ, на відміну від ГПК України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість установлено визначальні правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства у ст.9 КУзПБ.

49.Відповідно до ч.1 ст.9 КУзПБ ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

50.Частиною 2 ст.9 КУзПБ визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/ процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених ГПК України та цим Кодексом.

51.У основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені: а) усі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом ч.2 ст.9 КУзПБ щодо яких цим Кодексом не встановлено виключення (зокрема, ч.6 ст. 5 КУзПБ, абзац 2 ч.2 ст. 47 КУзПБ); б) ухвали, включені до переліку у ч.1 ст.255 ГПК України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.

53.Установивши зазначене та перевіривши наявність/відсутність підстав для залишення без руху (ст.260 ГПК України) повернення апеляційної скарги (ч.5 ст.260 ГПК України) або відмови у відкритті апеляційного провадження (ч.1, 2 ст.261 ГПК України), апеляційний суд вирішує питання про наявність/відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.

54.Відповідно до п.1 ч.1 ст.261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

55.Як вбачається з матеріалів справи № 910/12677/23, ТОВ "Дієса" оскаржило в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду м.Києва від 25.01.2024, якою приєднано заяву ТОВ "Енерджі Сейвінг Солюшн" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дієса" № 910/18192/23 та додані до неї документи до матеріалів заяви № 910/12677/23 ТОВ "Делонгі Україна", ТОВ "ВІНДЕЙР", ПП "Шива-Інвестмент" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дієса" для одночасного розгляду на підставі ч.4 ст.39 КУзПБ.

56.Отже, в апеляційному порядку було оскаржено ухвалу, постановлену у провадженні про банкрутство відповідно до норм КУзПБ, і така ухвала згідно з ч.2 ст.9 КУзПБ підлягає апеляційному оскарженню.

57.Висновок щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про приєднання до матеріалів заяви про відкриття провадження у праві про банкрутство заяв інших кредиторів в порядку ч.4 ст.39 КУзПБ викладений судовою палатою для розгляду справ про банкрутство КГС ВС у постанові від 16.08.2023 у справі № 920/162/23.

58.Проте, … апеляційний господарський суд наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 справи № 910/12677/23 не підлягає апеляційному оскарженню.

59.З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Дієса" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 справи № 910/12677/23.

ПИТАННЯ ПРАВА ПРАВОНАСТУПНИКА НА АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ УХВАЛИ ПРО ВІДМОВУ ПЕРВІСНОМУ КРЕДИТОРУ У ВИЗНАННІ ГРОШОВИХ ВИМОГ У ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ З ПРАВОМ НА ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ ІЗ ЗАЯВОЮ ПРО ЗАМІНУ ПЕРВІСНОГО КРЕДИТОРА ДО РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ ПЕРВИННОГО КРЕДИТОРА З КРЕДИТОРСЬКИМИ ВИМОГАМИ

ПОСТАНОВА 14 грудня 2021 року, Справа № 904/9795/16, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В, Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102058553

У справі про банкрутство ТОВ "Амстор" (далі-Боржник), провадження у якій було відкрито 15.11.2016, а 23.07.2019 Боржника визнано банкрутом, 30.09.2019 ВТБ Банк подав заяву про визнання грошових вимог на суму 48 млн. грн. Місцевий г/с ухвалою від 09.03.2021 грошові вимоги відхилив, виходив з того, що право вимоги Банк відступив ТОВ "ФК "Авістар Фінанс", яке в свою чергу не набуло статусу кредитора у справі про банкрутство. З ухвалою не погодилося ТОВ "ФК "Експерт Інвест" та подало апеляційну скаргу, просило скасувати ухвалу від 09.03.2021, визнати Банк кредитором Боржника, визнати Скаржника правонаступником Банку, задовольнити кредиторські вимоги Скаржника як правонаступника Банку до Боржника в розмірі 48 млн грн у повному обсязі. Апеляційний г/с ухвалою від 14.07.2021 відкрив апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 06.09.2021 закрив. Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, вказавши, що підстави для зміни або скасування ухвали апеляційного г/с відсутні; справа про банкрутство Боржника була відкрита 15.11.2016 в порядку загальних норм, тому скаржник не наділений безумовним правом на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство, а має довести наявність права на оскарження судових рішень у цій справі про банкрутство, зокрема, надати докази набуття статусу конкурсним кредитором за нормами КУзПБ, довести факт порушення оскаржуваним судовим рішенням його прав, інтересів та (або) обов`язків; скаржник не позбавлений права звернутись до суду із власною заявою про визнання кредиторських вимог, за наявності на те правових підстав;

Короткі висновки:

38.У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

50.7. …, до розгляду заяви первинного кредитора з кредиторськими вимогами, за наявності на те правових підстав, та формалізації його вимог ухвалою про визнання кредиторських вимог і набуття статусу первинним кредитором у справі про банкрутство, а відтак і формалізації його прав як сторони у справі про банкрутство, особа до якої перейшли права первісного кредитора вправі звернутися до суду із заявою про заміну первісного кредитора на підставі положень статті 52 ГПК України.

Позиція Верховного Суду

39. Згідно ст.1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, ФДМУ, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

40. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

41. Згідно зі ст.45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до г/с письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

42. За приписами ч.2 ст.47 КУзПБ у попередньому засіданні г/с розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 ст.45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання г/с постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як учасника провадження у справі про банкрутство.

43. Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

44. Отже, лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (ст. 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (ч. 6 ст. 45, ст. 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, ст. 44 ГПК України) (п. 56.16 постанови ВС від 16.07.2020р. у справі № 910/4475/19).

48. …, особи, які не брали участі у справі мають право подавати апеляційні скарги на такі судові рішення, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. Однак на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

49. Суд апеляційної інстанції, перевіривши наведене ТОВ "ФК "Експерт Інвест" обґрунтування права на звернення з апеляційною скаргою, дійшов висновку, що в ухвалі суду першої інстанції від 09.03.2021 про відхилення грошових вимог АТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Амстор" у розмірі 48 098 414,34 грн не надавалась правова оцінка правам та обов`язкам ТОВ "ФК "Експерт Інвест", як і не міститься будь-яких встановлених судом фактів щодо його правовідносинам зі сторонами у справі.

50.3. Відповідно до ч.1 ст.52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

50.4. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

50.5. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

50.6. Процесуальне правонаступництво, в розумінні статті 52 ГПК України, допускається на будь-якій стадії судового процесу.

50.7. Отже, до розгляду заяви первинного кредитора з кредиторськими вимогами, за наявності на те правових підстав, та формалізації його вимог ухвалою про визнання кредиторських вимог і набуття статусу первинним кредитором у справі про банкрутство, а відтак і формалізації його прав як сторони у справі про банкрутство, особа до якої перейшли права первісного кредитора вправі звернутися до суду із заявою про заміну первісного кредитора на підставі положень статті 52 ГПК України.

50.8. Частиною 1 ст.14 ГПК України визначено принцип диспозитивності у господарському судочинстві, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

50.9. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "ФК "Експерт Інвест" не зверталось до місцевого г/с із відповідною заявою про здійснення процесуального правонаступництва, відтак місцевий г/с не надавав правової оцінки правам та обов`язкам ТОВ "ФК "Експерт Інвест", тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2021 не містить будь-яких встановлених судом фактів щодо його правовідносин зі сторонами у справі.

50.10. Отже, у цій справі в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції не здійснено відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

51. Суд апеляційної інстанції встановивши, що ТОВ "ФК "Експерт Інвест" на час звернення з апеляційною скаргою не було наділене процесуальним правом на оскарження судових рішень у справі № 904/9795/16 про банкрутство ТОВ "Амстор", у тому числі і правом на звернення до суду з апеляційною скаргою на ухвалу про відхилення грошових вимог АТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Амстор" в порядку статті 254 ГПК України як особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки, дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ФК "Експерт Інвест" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2021 про відхилення грошових вимог АТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Амстор" на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.

52. У постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 07.10.2020 у справі № 904/5635/19, від 14.01.2021 у справі № 905/1633/19 викладено правові висновки про те, що відсутність доказів набуття статусу кредитора чи учасника у справі про банкрутство та недоведеність того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу, є підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи на підставі п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України.

53. Аргументи касаційної скарги, наведені у п 13.4. постанови про те, що ухвала місцевого господарського суду від 09.03.2021 справляє суттєвий обмежувальний вплив на обсяг прав скаржника щодо боржника, як вірно було зазначено судом апеляційної інстанції надаючи оцінку аналогічним аргументам скаржника, не доводять статусу заявника апеляційної скарги та, відповідно, наявності у нього права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відхилення грошових вимог іншого кредитора до боржника.

ПИТАННЯ ПРАВА МІСЬКОЇ РАДИ НА АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО ЗАСІДАННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА, ЗАСНОВНИКОМ ЯКОГО ВОНА Є

ПОСТАНОВА 10.11.2021, Справа № 917/1597/19, ВС у складі колегії суддів КГС: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100992766

У справі про банкрутство КП "Полтавська міська ШЕД" (далі-Боржник), ухвалою від 24.03.2020 було визнано грошові вимоги кредиторів, і, зокрема, ТОВ "Техдор" (далі-Кредитор). Полтавська міська рада подала апеляційну скаргу, яку обґрунтувала інформацією про відкрите кримінального провадження за фактом зловживання владою службовими особами Боржника, що призвело до завищення розміру кредиторської заборгованості; вказувала, що вона є засновником Боржника, а тому у разі встановлення у межах кримінального провадження факту завищення розміру заборгованості кредитора перед боржником, буде порушено право власності територіальної громади міста, так як майно та кошти Боржника є комунальним майном, тобто власністю територіальної громади і порушення цього права на користь третіх осіб шляхом завищення вимог названого кредитора є відповідно порушенням права власності територіальної громади, майно якої передавалося до статутного капіталу боржника. Апеляційний г/с ухвалою від 13.07.2021 апеляційне провадження закрив з огляду на положення ч.3 ст.47 КУзПБ, які передбачають можливість оскарження ухвали г/с першої інстанції, якою в попередньому засіданні визнано кредиторські вимоги виключно сторонами у справі про банкрутство, а міська рада як засновник Боржника може бути учасником у справі про банкрутство, проте, не є стороною у цій справі, а тому не наділена процесуальним правом на оскарження оскаржуваної ухвали. Верховний Суд скасував оскаржувану ухвалу апеляційного г/с та направив справу на новий розгляд, звернув увагу, що другою групою осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення ст.254 ГПК України визначає осіб, які не брали участі у справі, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків і що апеляційному г/с належало встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному судовому рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги у розрізі положень ст.254 ГПК України, зважаючи на очевидну заінтересованість органу місцевого самоврядування у справі про банкрутство комунального підприємства, засновником якого він є (положення КУзПБ передбачають субсидіарну відповідальність засновників (учасників, акціонерів) підприємства за зобов`язаннями боржника у разі недостатності майна для задоволення вимог кредиторів).

Короткі висновки:

68, 73….відповідно до правової позиції ВС у складі колегії суддів об`єднаної палати КГС, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

…у даній справі наведена позиція об`єднаної палати КГС не може бути напряму застосована … в контексті застосування статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, зважаючи на те, що скаржник у цій справі є органом місцевого самоврядування, водночас гарантії Конвенції поширюються на захист прав осіб приватного права.

75, 76…. при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи … і яка вважає, що місцевим г/с вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, … відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо … буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний г/с не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.

80, 83. …положення КУзПБ передбачають субсидіарну відповідальність засновників (учасників, акціонерів) підприємства за зобов`язаннями боржника у разі недостатності майна для задоволення вимог кредиторів (ч.6 ст.50, ч.2 ст.61 КУзПБ).

…апеляційному г/с належало встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги у розрізі положень ст.254 ГПК України, зважаючи на очевидну заінтересованість органу місцевого самоврядування у справі про банкрутство комунального підприємства, засновником якого він є.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

44.Частина 1 ст.254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

45.Частиною 5 ст.41 ГПК України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

46.З 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, поряд з цим відповідні зміни до ГПК України внесені не були.

47.З огляду на приписи п.4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

48.Відтак, Суд вважає, що при застосуванні судом норм ГПК України, під час розгляду справ про банкрутство, які містять посилання на Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність, з урахуванням ч.3 ст.3 ГПК України та п.3 Рішення КСУ від 03.10.1997 № 4-зп (у справі за конституційним зверненням Барабаша Олександра Леонідовича щодо офіційного тлумачення ч.5 ст.94 та ст.160 Конституції України), з 21.10.2019 підлягають застосуванню саме норми КУзПБ (правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС, викладений у п.55.26 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).

49.У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

50.Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" або КУзПБ, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14.

51.Так, відповідно до ст.1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, ФДМУ, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

52.Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається ст.45 КУзПБ.

53.Нормами даної статті встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до г/с письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

54.Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

55.Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

56.Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

57.У питанні набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство колегія суддів звертається до правових висновків ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС, викладених у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, та зазначає наступне.

58.Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.

59.Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові КГС ВС від 23.01.2020 у справі №913/444/18).

60.За приписами ч.2 ст.47 КУзПБ у попередньому засіданні г/с розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 ст.45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника провадження у справі про банкрутство.

61.Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

62.Отже, лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (ст.45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (ч.6 ст.45, ст.47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, ст.44 ГПК України) (п.56.16 постанови ВС від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).

63.При цьому, відповідно до положень ч.3 ст.47 КУзПБ ухвала г/с, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

64.Тобто, дана норма обмежує коло учасників справи про банкрутство, які мають право на оскарження ухвали г/с, постановлену за результатами попереднього засідання лише сторонами у справі про банкрутство, до яких ст.1 КУзПБ відносить конкурсних кредиторів (представник комітету кредиторів), забезпечених кредиторів та боржника (банкрут).

65.В матеріалах справи № 917/1597/19 відсутня ухвала про визнання міської ради кредитором боржника, отже скаржник не має такого статусу у даній справі про банкрутство.

66.Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що міська рада як засновник Боржника може бути учасником у справі про банкрутство, проте, не є стороною у цій справі.

67.Водночас, колегія суддів ВС звертає увагу, що другою групою осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення ст.254 ГПК України визначає осіб, які не брали участі у справі, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

68.Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції ВС у складі колегії суддів об`єднаної палати КГС, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

69.Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

70.Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.

71.Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

72.Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

73.Колегія суддів зауважує, що у даній справі наведена позиція об`єднаної палати КГС не може бути напряму застосована до даних правовідносин в контексті застосування статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, зважаючи на те, що скаржник у цій справі є органом місцевого самоврядування, водночас гарантії Конвенції поширюються на захист прав осіб приватного права.

74.Пунктом 3 ч.1 ст.264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

75.Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим г/с вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст.258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

76.Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.

77.Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати КГС ВС від 14.08.2019 у справі № 62/112 та у постанові об`єднаної палати КГС ВС від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

78.У цій справі, як вже зазначалося вище, апеляційний г/с закрив апеляційне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.264 ГПК України з мотивів відсутності у Полтавської міської ради процесуальної дієздатності на оскарження ухвали місцевого г/с, прийнятої за результатами попереднього судового засідання.

79.Водночас, апеляційний г/с залишив поза увагою те, що Полтавська міська рада є особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції, однак вважає, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції зачіпаються її інтереси та вказує, що вона є засновником та власником підприємства-боржника щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство.

80.Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що положення КУзПБ передбачають субсидіарну відповідальність засновників (учасників, акціонерів) підприємства за зобов`язаннями боржника у разі недостатності майна для задоволення вимог кредиторів (ч.6 ст.50, ч.2 ст.61 КУзПБ).

81.Крім того, Верховний Суд також звертає увагу на правові висновки, викладені в постанові ВП ВС від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12 про покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунального підприємства, створеного цим органом та яке є боржником у справі про банкрутство.

…

82.Крім того, при вирішенні спору у цій справі ВП ВС враховано висновки ЄСПЛ (далі - ЄСПЛ), зокрема щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства. Так, у п.62 рішення у справі "Єршова проти РФ" ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

83.Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що апеляційному г/с належало встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги у розрізі положень ст.254 ГПК України, зважаючи на очевидну заінтересованість органу місцевого самоврядування у справі про банкрутство комунального підприємства, засновником якого він є.

92.За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про скасування ухвали …апеляційного г/с від 13.07.2021 та направлення матеріалів справи № 917/1597/19 до суду апеляційної інстанції для нового розгляду апеляційної скарги …з урахуванням викладеного у даній постанові.

ПИТАННЯ КОЛА ОСІБ, ЯКІ ВПРАВІ ПОДАТИ АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ НА РІШЕННЯ (УХВАЛУ) СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ПРО ВИЗНАННЯ ВИМОГ КРЕДИТОРА.

ПОСТАНОВА 09 листопада 2021 року, Справа № 914/2441/15, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Пєскова В.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101027416

У справі про банкрутство ПАТ “Львівська вугільна компанія” (далі-Боржник), місцевий г/с ухвалою від 11.03.2021 , серед іншого, визнав грошові вимоги Кредитора. Скаржник в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу в оскарженій частині та відмовити Кредитору у визнанні грошових вимог. Апеляційний г/с апеляційне провадження відкрив 13.05.2021, а 28.07.2021 закрив, мотивувавши це тим, що скаржник не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство та не наділений правом на оскарження ухвали г/с про визнання вимог іншого кредитора до боржника у справі про банкрутство; права та обов`язки скаржника в ухвалі місцевого г/с від 11.03.2021 не вирішувалось. Верховний Суд залишив постанову апеляційного г/с без змін, вказавши, що апеляційний г/с правильно застосував положення п.3 ч.1 ст.264 ГПК України і закрив апеляційне провадження, так як скаржник у цій справі не визнавався кредитором боржника, а також не визнавався правонаступником кредитора-учасника цієї справи і питання про права та обов`язки скаржника оскаржуваною ухвалою не вирішувалось.

Короткі висновки:

22.У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

25-26.Особи, які не брали участі у справі, також мають право подавати апеляційні скарги на такі судові рішення нарівні з іншими учасниками відповідної справи… . При розгляді апеляційної скарги, …суд апеляційної інстанції, … за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги. Якщо …буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний г/с не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції.

20….суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за Законом про банкрутство та КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

21.Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України.

22.У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

23.Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в Законі про банкрутство або КУзПБ, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14.

24.Потрібно зауважити, що ч.1 ст.254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

25.Особи, які не брали участі у справі, також мають право подавати апеляційні скарги на такі судові рішення нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим г/с вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності вимогам ст.258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (аналогічний висновок викладено у постановах ВС від 11.06.2020 у справі № 908/1083/19, від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).

26.Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний г/с не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України (правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові ВС у складі суддів об`єднаної палати КГС від 14.08.2019 у справі № 62/112).

27.Як було встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" у цій справі не визнавалося кредитором боржника, а також не визнавалося правонаступником кредитора-учасника цієї справи.

28.Таким чином, станом на момент постановлення судом першої інстанції ухвали від 11.03.2021 та на момент звернення до суду апеляційної інстанції із скаргою ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" не набула статусу учасника у справі.

29.Крім того, судова колегія вважає, що судове рішення, оскаржуване особою, що не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи. Відтак, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення г/с першої інстанції є скаржник, або у рішенні суду міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

30.Зокрема, рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 13.10.2021 у справі № 917/1697/20, від 28.09.2021 у справі № 908/2899/13, від 08.09.2021 у справі № 910/20604/20).

32. … у мотивувальній та резолютивній частинах цієї ухвали питання про права та обов`язки ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" судом першої інстанції не вирішувалось.

33.Згідно з п.3 ч.1 ст.264 ГПК України якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження.

34.Відтак, виходячи з аналізу наведених вище норм, встановлених апеляційним судом обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою…

35.Крім того, безпідставними є доводи касаційної скарги про необхідність врахування обставин, встановлених у справі №2а-1346/12/1370, оскільки ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" не було учасником цієї справи.

36.За таких обставин Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, установивши наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Компанія "Економконсалтинг" на ухвалу місцевого г/с від 11.03.2021 у цій справі, правильно застосував положення п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.

Посилання

ПИТАННЯ УХВАЛ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ПОСТАНОВЛЕНИХ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ АПЕЛЯЦІЙНОМУ ОСКАРЖЕННЮ

ПИТАННЯ КОЛА ОСІБ, ЯКІ ВПРАВІ ПОДАТИ АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ НА РІШЕННЯ (УХВАЛУ) СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ПРО ВИЗНАННЯ ВИМОГ КРЕДИТОРА.