Правові позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого – Огородніка К.М., суддів: Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г (постанова від 11.11.2020, справа № 904/5628/19. https://reyestr.court.gov.ua/Review/93005985
Місцевий господарський суд відкрив
провадження у справі про банкрутство державного підприємства, який є об’єктом
права державної власності та включений до переліку підприємств, що не
підлягають приватизації. Своє рішення обґрунтував відсутністю підстав для
відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Апеляційний господарський суд залишив
ухвалу місцевого суду без змін та обґрунтував це тим, що заборгованість
підтверджена рішенням суду, не заперечується боржником, підстав для відмови у
відкритті провадження у справі про банкрутство не встановлено; не дослідження
судом першої інстанції обставини наявності активів у боржника визнано
необґрунтованим, оскільки положення статті 39 КУзПБ не вимагають з`ясування вказаних обставин на стадії відкриття провадження у справі.
З касаційною скаргою звернулося
Міністерство; доводи касаційної скарги зводилися до
передчасності
відкриття провадження у справі, оскільки у боржника достатньо грошових коштів
для погашення кредиторської заборгованості та необґрунтованості відкриття
провадження у справі про банкрутство боржника, який є об`єктом права державної
власності та включений до переліку підприємств, що не підлягають приватизації, у зв`язку з неможливістю його завершення із застосуванням
спеціальних процедур банкрутства - санації чи ліквідації протягом трьох років з дня набрання чинності Закону
України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік
об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Короткий висновок:
Ø Ні положення Закону України "Про
визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають
приватизації", ні положення КУзПБ не містять заборони, за наявності підстав, щодо відкриття провадження у справі про банкрутство підприємств - об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та введення судової процедури розпорядження майном боржника.
Розглянувши справу Верховний суд
зазначив наступне:
Ø За змістом статті
8 КУзПБ провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою юридичної особи, фізичної особи або фізичної особи-підприємця за наявності неплатоспроможності боржника або у разі загрози його неплатоспроможності.
Ø Відповідно до статті
1 КУзПБ, серед іншого, неплатоспроможність -
неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові
зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур,
передбачених цим Кодексом.
Ø Частинами 1,
2 статті 34 КУзПБ встановлено, що заява про відкриття провадження у справі про
банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна
містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання,
ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки
платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через
свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера
облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний
контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); виклад обставин, що є
підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.
Ø До заяви
кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази
сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не
підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди
арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три
місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих
до неї документів.
Ø Заява
кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна
містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо
розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті (абзац 1 частини 3 статті
34 КУзПБ).
Ø Статтею 37 КУзПБ встановлені підстави для відмови у відкритті провадження у справі або залишення заяви без руху. У
разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не
пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
Ø Відповідно до
частин 1, 2 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в
порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та
представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність
відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому
засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення
сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання,
пов`язані з розглядом справи.
Ø Положеннями
частини 3 вказаної статті встановлено, якщо провадження у справі відкривається
за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати
майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження
спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.
Ø З аналізу
статей 34, 39
КУзПБ можна дійти до висновку, що при
подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не
встановлюється обов`язку для кредитора-заявника (ініціюючого кредитора)
додавати до такої заяви докази вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми
боргу.
Ø Судами
попередніх інстанцій встановлено, що вимоги ініціюючого кредитора до боржника
підтверджуються рішенням Господарського суду, а також договором про
відступлення права вимоги. Вимоги кредитора не забезпечено заставою майна
боржника, боржник підтверджує вимоги заявника та визнає, що має грошове
зобов`язання. Підстави для відмови у відкритті провадження у справі про
банкрутство, передбачені КУзПБ, відсутні.
Ø Таким чином,
за відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі,
встановивши обґрунтованість вимог заявника суди попередніх інстанцій дійшли
висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про
банкрутство боржника у порядку, передбаченому статтею 39 КУзПБ.
Щодо доводів касаційної скарги про
неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів ст. 79 ГПК України та ст. 39 КУзПБ, не врахування обставини щодо наявності у боржника коштів та активів для погашення кредиторської заборгованості, що свідчить про передчасність відкриття провадження у справі про банкрутство, колегія суддів
зазначає.
Ø КУзПБ встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи (преамбула КУПБ).
Ø Відповідно до
положень частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно
до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог
щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні
положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої
сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань
є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом,
іншими законами або договором.
Ø Колегія
суддів суду касаційної інстанції зазначає, що обов`язок виконання
господарського зобов`язання, у вигляді сплати грошових коштів, виникає не з
моменту вчинення дій кредитора щодо стягнення заборгованості з боржника, а з
моменту визначеного відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог,
що у певних умовах звичайно ставляться, що узгоджується з приписами статті
193 ГК України.
Ø За таких
обставин, можна дійти до висновку, що у разі відсутності
належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора є
можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися
можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених КУзПБ для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Ø Відсутність
доказів вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу не є свідченням
неправильного застосування господарськими судами положень статей 1, 34, 35, 39
КУзПБ, а також не вказує про передчасність, при
ухваленні рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки
можливість застосування щодо боржника процедур передбачених КУзПБ є альтернативним способом задоволення грошових вимог кредитора у тому випадку, коли відсутній спір про право щодо вимог кредитора.
Ø Вказана
правова позиція щодо можливості альтернативного способу задоволення грошових
вимог кредитора вкладена у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19.
Щодо доводів касаційної скарги про необґрунтованість відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та введення процедури розпорядження майном без можливості його завершення санацією чи ліквідацією
колегія суддів зазначає наступне.
Ø Згідно з
частиною 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Ø Відповідно до
частини 3 статті 3 ГПК України судочинство у
господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення
окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ø Згідно з
додатком № 2 до Закону
України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають
приватизації" до вказаного переліку включено, зокрема, боржника, 100% акцій якого
належать державі в особі Міністерства розвитку економки, торгівлі та сільського
господарства України.
Ø 20.10.2019
набув чинності Закон України "Про визнання таким, що
втратив чинність Закон України "Про перелік
об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", в
пункті 2 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" якого
визначено, що у справах про банкрутство державних підприємств, не
застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні
державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті,
обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації,
крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня
набрання чинності цим Законом.
Ø Тобто,
вказаною нормою Закону до боржника, включеного до переліку об`єктів права
державної власності, що не підлягають приватизації, встановлено обмеження в
застосуванні процедур санації чи ліквідації, з єдиним виключенням щодо
процедури санації, яке полягає у належності боржника до державних підприємств,
які задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві,
розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової
техніки, а також виключенням щодо процедури ліквідації - за умови здійснення
ліквідації боржника за рішенням власника.
Ø Враховуючи
викладене, Суд погоджується з доводами касаційної скарги про встановлені щодо
боржника - об`єкта права державної власності, що не підлягає приватизації,
обмеження в застосуванні процедур санації чи ліквідації.
Ø Водночас, ні
положення вищенаведеного Закону України "Про визнання таким,
що втратив чинність Закон України "Про перелік
об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", ні
положення КУзПБ не містять заборони, за наявності підстав, щодо відкриття провадження у справі про банкрутство підприємств - об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та введення судової процедури розпорядження майном боржника.
Ø Положеннями статті
96 КУзПБ визначено особливості
банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких
частка державної власності перевищує 50 відсотків, та повноваження
уповноваженого органу управління під час провадження справ про банкрутство
державних підприємств та господарських організацій з корпоративними правами
держави, що перебувають у їх управлінні.
Ø Частинами 2, 3, 7, 8 статті 96 КУзПБ передбачено, що Кабінет Міністрів України вживає заходів для запобігання банкрутству державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної
власності перевищує 50 відсотків, визначає оптимальні шляхи відновлення їх
платоспроможності та координує дії відповідних органів виконавчої влади. Органи
виконавчої влади приймають рішення щодо: доцільності надання державної
підтримки неплатоспроможним підприємствам; розроблення заходів, спрямованих на
забезпечення захисту інтересів держави і вибір оптимальних шляхів
реструктуризації та погашення боргових зобов`язань; проведення аналізу
фінансового стану боржника, його санації та погодження плану санації;
доцільності виключення відповідних суб`єктів господарювання з переліку
підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають
приватизації, та застосування до них процедури санації чи ліквідації. У разі
якщо боржник є державним підприємством або підприємством, у статутному капіталі
якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, господарський суд
залучає до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого
управляти державним майном, з повідомленням про відкриття провадження у справі
про банкрутство такого підприємства. У разі відкриття провадження у справі про
банкрутство державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі
якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, участь у зборах
кредиторів та роботі комітету кредиторів можуть брати з правом дорадчого голосу
представники органу, уповноваженого управляти державним майном.
Ø Водночас
скаржник попри статус уповноваженого органу управління, не зважаючи на обов`язки, покладені на нього згідно з
п.34 ст.6 Закону України "Про управління
об`єктами державної власності", ст.4, 39
КУзПБ, не наводить конкретних механізмів та
інструментів для задоволення вимог кредиторів боржника поза межами справи про
банкрутство, як і не вказує на виконання ним, як органом, до сфери управління
якого належить боржник, власних обов`язків щодо запобігання банкрутству
боржника згідно із зазначеними нормами.
Ø Суд відхиляє
доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості відкриття провадження у справі
про банкрутство з неможливістю його завершення із застосування санації чи
ліквідації з огляду на відсутність
обмежень щодо відкриття провадження у справі боржника, 100% акцій якого
належать державі, та закріплений нормами Кодексу пріоритет відновлення
платоспроможності боржника над його ліквідацією, оскільки такий пріоритет має
на меті окрім задоволення вимог кредиторів також збереження сформованих та
повноцінно функціонуючих суб`єктів господарювання та, як наслідок, збереження
робочих місць тощо.
Ø Водночас,
колегія суддів звертає увагу, що за приписами КУзПБ, судові процедури банкрутства, в тому числі і процедура
розпорядження майном, мають строковий характер, процедура розпорядження майном
боржника відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу вводиться строком до 170 календарних днів.
Ø Відповідно до
положень статті 2 ГПК України на господарське судочинство покладений обов`язок забезпечення
розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання
процесуальними правами.
Ø Норми статей 44, 49 КУзПБ встановлюють строк процедури розпорядження майном, зі спливом якої суд у підсумковому засіданні у процедурі розпорядження майном боржника має ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закриття
провадження у справі.
Ø За змістом
статей 44, 45, 47 - 49 КУзПБ особливості здійснення процедури розпорядження майном боржника за загальною процедурою банкрутства та дій, що мають бути вчинення протягом цієї процедури, впливають на її тривалість. Зокрема, норми Кодексу не передбачають застосування
до боржника, заснованого на державній власності, процедур санації чи ліквідації
(крім визначених законом випадків), водночас передбачаються можливість
задоволення боржником вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном за умови
одночасного задоволення всіх визнаних судом у справі вимог кредиторів згідно з
реєстром вимог кредиторів, що є підставою для закриття провадження у справі про
банкрутство.
Ø Встановлення
нормами КУзПБ судового контролю за процесом задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, гарантує дотримання прав як
кредиторів, так і боржника задля надання йому можливості погасити вимоги
кредиторів у процедурі розпорядження майном, досягнення процесуальної економії
та запобіганню повторному (неодноразовому) порушенню провадження у справі про
банкрутство боржника.
Ø Тоді як за
відсутності цього контролю з боку суду у межах справи про банкрутство з
підстав, зокрема, закриття провадження у справі про банкрутство, кредитори
(окремі кредитори) мають ризики незадоволення їх вимог повністю або частково:
внаслідок збільшення та накопичення заборгованості боржника (через припинення
дії мораторію на задоволення вимог кредиторів тощо - частина восьма статті 41
Кодексу); внаслідок недобросовісної поведінки боржника - задоволення ним на
власний розсуд (за власно визначеним пріоритетом) вимог окремих (окремого)
кредитора, що не має місце за умови судового контролю під час одночасного
задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном у справі про
банкрутство.
Ø Водночас у
випадку тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство підприємств,
що є об`єктами права державної власності та які включені до переліку об`єктів,
що не підлягають приватизації, до яких належить боржник у справі, неможливістю завершення провадження із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство, суд не позбавлений можливості застосувати
загальні процесуальні норми з метою забезпечення принципів розгляду справи
впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, гарантування
правової певності кредиторів, забезпечення балансу інтересів кредиторів та
боржника під час судового провадження.
Ø Правова
позиції щодо можливості закриття судами провадження у справах про банкрутство
юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами державної власності та включені до
переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, наведена у постановах
Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство
Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №906/1290/15,
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 у
справі № 917/1230/15.
Ø Відтак,
наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування
оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у
справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування
місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та
процесуального права при вирішенні питання про відкриття провадження у даній
справі про банкрутство.
