ЗМІНА БОРЖНИКОМ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ПІСЛЯ ПОДАЧІ ДО СУДУ ЗАЯВИ ПРО БАНКРУТСТВО. ПИТАННЯ ПІДСУДНОСТІ

 ПОСТАНОВА 03 жовтня 2023 року, cправа №  910/18376/20(918/641/22), Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/114114464

---

26.11.2020 г/с м.Києва прийняв до розгляду заяву кредитора про відкриття справи про банкрутство ТОВ "Апогей". На момент подання та прийняття заяви боржник був зареєстрований у місті Києві; 22.12.2020змінив місцезнаходження на місто Рівне. 24.12.2020 року г/с м.Києва передав заяву за підсудністю до г/с Рівненської області, який 23.03.2021 року прийняв заяву та відкрив провадження у справі.

В межах справи про банкрутство у серпні 2022 року ТОВ "ФК Монтале" звернулося до г/с Рівненської області з позовом про визнання недійсними правочинів. Позовну заяву було прийнято, провадження відкрито 05.09.2022 року. 11.04.2023 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено. 14.06.2023 року апеляційний г/с залишив таке рішення без змін.  Верховний Суд скасував судові рішення нижчих судів про відмову у визнанні правочинів недійсними та  направив справу на розгляд до г/с міста Києва,  вказавши що справа про банкрутство ТОВ "АПОГЕЙ" з самого початку була підсудна г/с м. Києва, а відповідно і усі справ в її межах, має розглядати цей суд; у г/с Рівненської області та Північно-західного апеляційного г/с відсутні підстави здійснювати розгляд справи, оскільки здійснюючи такий розгляд, вказані суди будуть діяти не як суди встановлені законом.  Згідно ч.2 ст.310 ГПК України судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. Разом з тим, з огляду на встановлені обставини, учасники справи в цьому випадку були позбавлені можливості заявити про непідсудність справи внаслідок помилкового направлення судом справи про банкрутство за підсудністю до іншого суду, оскільки відповідно до ч.6 ст.31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються, а тому сторони у справі мали легітимні очікування щодо розгляду їх справи судом, встановленим законом.

---

Короткі висновки:

27. … зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду".

---

Позиція Верховного Суду

24. КУзПБ врегульовано порядок проведення підготовчого засідання, яким, натомість, не визначено обов`язку суду повторно встановлювати обставини дотримання заявником правил територіальної юрисдикції (підсудності) та перевіряти місцезнаходження боржника після того, як такі дії вже були вчинені судом на стадії прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

25. Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 917/1759/19.

26. Зміна місцезнаходження боржника після прийняття судом першої інстанції до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не тягне за собою зміни підсудності такої справи і передачі її матеріалів до іншого господарського суду за новим місцезнаходженням боржника. Крім того, дана обставина не може бути прийнята судом до уваги як підстава для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство. Близька за змістом правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 910/7819/18.

27. В подальшому, з метою врегулювання зазначеного вище питання, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 20.03.2023 № 971-IX, який набрав чинності 15.04.2023, статтю 8 КУзПБ доповнено положенням, згідно з яким зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду".

…

30. З огляду на встановлені обставини реєстрації місцезнаходження боржника на момент звернення із заявою про порушення провадження у справі про його банкрутство у місті Києві та прийняття судом першої інстанції цієї заяви до розгляду, заява ПрАТ "F&C REALTY" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "АПОГЕЙ", прийнята г/с м. Києва до свого провадження з додержанням правил підсудності і відповідно до положень ч.2 ст.31 ГПК України та   мала бути ним розглянута навіть у разі перереєстрації боржником свого місцезнаходження.

31. Згідно сталої судової практики, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

32. Відповідно до п.8 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

33.Згідно ч.13 ст.30 ГПК України справи, передбачені п.8 та 9 ч.1 ст.20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

34. Тому, з огляду на встановлені обставини, справа № 910/18376/20 стала підсудна Господарському суду міста Києва не в процесі розгляду, а була такою із моменту звернення до суду з заявою ПрАТ "F&C REALTY" до ТОВ "АПОГЕЙ" про відкриття провадження у справі про банкрутство, підлягала розгляду Господарським судом міста Києва за правилами виключної підсудності, встановленими статтею 30 ГПК України.  

35. Згідно ст.7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

36. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

37. Таким чином, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (правові висновки, викладені у постановах ВП ВС від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц та від 28.01.2020 у справі № 50/311-б).

38. З огляду на викладене, справа № 910/18376/20(918/641/22), яка розглядається в межах справи №910/18376/20 про банкрутство ТОВ "АПОГЕЙ", стала підсудна Господарському суду міста Києва не в процесі розгляду, а була такою із моменту звернення до суду з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МОНТАЛЕ" про визнання недійсними правочинів, також, як і справа про банкрутство, підлягала розгляду Господарським судом міста Києва за правилами виключної підсудності, встановленими ст.7 КУзПБ та ст.30 ГПК України.  

39. Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

40. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1   ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Устименко проти України").

41. ЄСПЛ у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

42. Вказане свідчить про відсутність підстав у Господарського суду Рівненської області та Північно-західного апеляційного господарського суду здійснювати розгляд справи № 910/18376/20(918/641/22), оскільки здійснюючи такий розгляд, вказані суди будуть діяти не як суди встановлені законом.

43. Відповідно до п.6 ч.1 ст.310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.

44. Також, колегія суддів КГС ВС вважає за необхідне зазначити про те, що згідно ч.2 ст.310 ГПК України судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

45. Разом з тим, з огляду на встановлені обставини, учасники справи в цьому випадку були позбавлені можливості заявити про непідсудність справи внаслідок помилкового направлення судом справи про банкрутство за підсудністю до іншого суду, оскільки відповідно до ч.6 ст.31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються.

46. З огляду на викладене, сторони у справі № 910/18376/20(918/641/22) мали легітимні очікування щодо розгляду їх справи судом, встановленим законом.

47. Тому, в цьому випадку обмеження встановлені ч.2 ст. 310 ГПК України не можуть бути застосовані судом з огляду на встановлені обставини та на необхідність дотримання прав сторін на справедливий і публічний розгляд справи судом, встановленим законом.

48. Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що 11.05.2023 в ЄДРСР було оприлюднено ухвалу Північного апеляційного г/с від 08.05.2023 у справі № 910/18376/20 в якій зазначено про оскарження в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 та про витребування у  г/с Рівненської області матеріалів вказаної справи.

49. З огляду на викладене, Північно-західний апеляційний господарський суд, в цьому випадку, не був позбавлений можливості дізнатися із ЄДРСР про наявність невирішеного питання щодо підсудності справи № 910/18376/20 про банкрутство ТОВ "АПОГЕЙ", в межах якої розглядається справа № 910/18376/20(918/641/22).

50. Відтак, Північно-західний апеляційний господарський суд, в цьому випадку, не був позбавлений права зупинити провадження у справі № 910/18376/20(918/641/22) до вирішення Північним апеляційним г/с питання щодо підсудності справи № 910/18376/20.

51.Також, згідно   ст.86 ГПК України   суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

52.Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

53.Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

54. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

55. Всупереч наведеному, судами попередніх інстанцій належним чином не встановлено обставин щодо того, відступлення яких саме прав вимоги було погоджено сторонами у Попередньому договорі, прав вимоги виключно за кредитними договорами, або також і прав вимоги за договорами які забезпечують виконання основних зобов`язань, в тому рахунку за договорами іпотеки. Тому аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

56. З огляду на все вищенаведене, колегія суддів КГС ВС дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень у справі №910/18376/20(918/641/22) із направленням вказаної справи на розгляд до Господарського суду міста Києва, як суду встановленому законом.

57. Також, колегія суддів КГС ВС вважає за необхідне зазначити про те, що принцип процесуальної економії господарського судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого г/с, учасники судового процесу економно і ефективно використовують усі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

58.Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи в г/с для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.

59.Елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства варто вважати:   вимогу оперативного розгляду справи;   вимогу економного використання процесуальних засобів судом, учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.

60.Аналогічні правові висновки викладені у постановах ВС від 23.01.2019 у справі № 923/398/14, від 30.01.2019 у справі № 912/2185/16(912/3192/17), від 28.11.2022 у справі № 907/749/19.

61. Разом з тим, з огляду на необхідність дослідження та встановлення фактичних обставин справи, що в силу вимог ст.300 ГПК України виходить за межі повноважень ВС, Суд в цьому випадку позбавлений можливості застосувати принцип процесуальної економії та залишити оскаржувані судові рішення без змін, або самостійно ухвалити інше рішення у цій справі по суті.

62.Окрім того, необхідність дотримання принципу процесуальної економії в цьому випадку не може превалювати над необхідністю дотримання основних прав учасників справи на справедливий і публічний розгляд справи судом, встановленим законом.

ПИТАННЯ МОЖЛИВОСТІ ПОНОВЛЕННЯ ТА КАСАЦІЙНОГО ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВОГО РІШЕННЯ ЩОДО 30-ДЕННОГО СТРОКУ НА ЗАЯВЛЕННЯ ГРОШОВИХ ВИМОГ ДО БОРЖНИКА

ПОСТАНОВА 19 січня 2023 року, Cправа № 902/207/22, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/108653162

---

У справі про банкрутство ТзОВ Фірма "Поділля", провадження у якій було відкрито 13.04.2022, а 14.04.2022 оприлюднено повідомлення про відкриття справи, 20.06.2022 та 24.06.2022 надійшли заяви ТзОВ "Терра Крафт" від 16.06.2022 з грошовими вимогами та ТзОВ "Цефей-Еко" від 21.06.2022 з грошовими вимогами, в яких кредитори просили поновити 30-денний строк заявлення грошових вимог, визнати грошові вимоги конкурсними з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів в заявлених розмірах, грошові вимоги включити до реєстру вимог кредиторів. Клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви з грошовими вимогами були обґрунтовані посиланням на обставини, зокрема, введення на всій території України правового режиму воєнного стану, участі їх представника - адвоката у Добровольчому формуванні, задіянні його у діяльності,  закриття з 24.02.2022 доступу до ЄДРСР та відомостей з порталу Судової влади України. Розпорядник майна боржника грошові вимоги кредиторів визнав у заявлених розмірах як конкурсні згідно черговістю встановленою КУзПБ, однак без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, оскільки ст.45 КУзПБ не передбачає поновлення визначеного в ній строку на подання заяв конкурсними кредиторами. Місцевий г/с ухвалою від 22.08.2022 , яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 23.11.2022), заяву кредиторів задовольнив частково, визнав заявлені грошові вимоги з віднесенням їх о черговості згідно КУзПБ без права вирішального голосу, відмовив у поновленні пропущеного строку на заявлення грошових вимог до боржника.  Судові рішення мотивовані обґрунтованістю грошових вимог кредиторів та неможливістю поновлення строку визначеного ч.1 ст.45 КУЗПБ незалежно від поважності причин його пропуску, враховуючи, що кредитор, який звернувся до суду із відповідною заявою не втрачає права на задоволення своїх вимог, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказав, що вважає правомірним висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний г/с, щодо визнання грошових вимог ТзОВ "Цефей-Еко" та ТзОВ "Терра Крафт" з визначеною їх КУзПБ черговістю, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та відмови у задоволенні клопотань про поновлення пропущеного ними строку на заявлення грошових вимог до боржника.

---

Висновки щодо застосування норм права

74. Справа за касаційною скаргою кредитора з вимогами про скасування постановленої судом за результатом розгляду його вимог ухвали суду першої інстанції, після її перегляду та залишення без змін судом апеляційної інстанції, в частині відмови у задоволенні клопотання про поновлення визначеного ч.1 ст. 45 КУзПБ строку на заявлення грошових вимог до боржника та зміни оскарженої ухвали в частині визнання грошових вимог без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів з наданням скаржнику права вирішального голосу, може переглядатися в касаційному порядку судом касаційної інстанції.

75. Норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство та є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

76. Під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі, зокрема питання строку звернення конкурсних кредиторів до суду із заявами з вимогами до боржника та наслідків подання таких заяв після спливу такого строку, підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України.

77. Пропущений конкурсним кредитором визначений ч.1 ст.45 КУзПБ строк на заявлення грошових вимог до боржника не може бути поновлений судом незалежно від поважності причин його пропуску наведених заявником.

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Тлумачення ч.3 ст.9 КУзПБ свідчить, що одним судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції є ухвали суду першої інстанції за результатом розгляду грошових вимог кредиторів.

34. Предметом касаційного перегляду у цій справі є касаційні скарги кредиторів з вимогами про скасування постановленої судом за результатом розгляду їх вимог ухвали суду першої інстанції, після її перегляду та залишення без змін судом апеляційної інстанції, в частині відмови у задоволенні клопотань про поновлення визначеного ч.1 ст.45 КУзПБ строку на заявлення грошових вимог до боржника та зміни оскарженої ухвали в частині визнання грошових вимог без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів з наданням скаржникам права вирішального голосу.

35.Ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржених судових рішень в наведеній частині (відмови у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на заявлення вимог), з урахуванням положень абзацу 3 ч.4 ст.45 КУзПБ, юридичним наслідком має вплив на наявність/відсутність у скаржників права вирішального голосу на зборах та комітетів кредиторів.

36. Тобто має безпосередній вплив на право скаржників як конкурсних кредиторів брати участь на зборах та комітетів кредиторів з правом вирішального голосу.

37. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа за касаційними скаргами кредиторів з вимогами про скасування постановленої судом за результатом розгляду їх вимог ухвали суду першої інстанції, після її перегляду та залишення без змін судом апеляційної інстанції, в частині відмови у задоволенні клопотань про поновлення визначеного ч.1 ст. 45 КУзПБ строку на заявлення грошових вимог до боржника та зміни оскарженої ухвали в частині визнання грошових вимог без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів з наданням скаржникам права вирішального голосу, може переглядатися в касаційному порядку судом касаційної інстанції (близького за змістом підходу дотримується КГС ВС у постанові від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

---

Щодо поновлення визначеного ч.1 ст.45 КУзПБ пропущеного конкурсним кредитором строку на заявлення грошових вимог до боржника

38. Відповідно до абзаців 1, 2 ч.1 ст.45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 931 цього Кодексу.

39. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 3 ч.1 ст.45 КУзПБ).

40. Отже, реалізація конкурсним кредитором права на звернення до суду із заявою з грошовим вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі по банкрутство (за винятком адміністратора за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор - для якого діє правило визначене ст.931 цього Кодексу) та набуття ним прав в обсязі визначеному КУзПБ обумовлена строком, у межах якого він може звернутися до суду із заявою з наявними в нього вимогами боржника.

41. За визначенням наведеним у ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

42.Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Відповідним кінцем моментом для звернення конкурсного кредитора до суду із заявою з вимогами до боржника є сплив визначеного абзацом 1 ч.1 ст.45 КУзПБ 30-денного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

43.Абзацом 3 ч.4 ст.45 КУзПБ законодавцем урегульовано негативні наслідки пропуску/ заявлення кредитором вимог після завершення строку встановленого для їх подання.

44.Такими наслідками за третім частини четвертої статті 45 КУзПБ є те, що кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного ч.1 цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

45. Тобто наслідки у вигляді відсутності у конкурсних кредиторів за цих умов права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

46. Загальні положення щодо видів, порядку обчислення, поновлення чи продовження процесуальних строків, а також наслідків їх пропуску визначені в главі 6 розділу І ГПК України.

47. Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

48. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.119 ГПК України).

49. Тлумачення наведених норм свідчить, що законодавцем у ГПК України закріплено положення про поновлення визначених ним строків на вчинення учасниками позовного провадження процесуальних дій, який може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (див. висновки щодо права учасників справи на поновлення процесуального стоку, викладені у поставові об`єднаної палати КГС ВС від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).

50. Проте на відміну від позовного провадження розгляд та процесуальні дії учасників якого урегульовані положеннями ГПК України, правове регулювання процесуальних дії учасників провадження у справі про банкрутство має свої особливості.

51. Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, складом учасників таких правовідносин, специфічністю цілей і завдань, тривалістю судового провадження тощо.

52. Частиною 6 ст. 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

53. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч.1 ст.2 КУзПБ за якою провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

54. КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об`єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.

55. Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.

56. Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених КУзПБ.

57. Тобто норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство та є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

58. ВС неодноразово у свої практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. з-поміж іншого постанову КАС ВС від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, постанову КЦС ВС від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, постанови КГС ВС від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21).

59. Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також рішенні КСУ від 18.06.2020 у справі № 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

60. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.20221 у справі "Шкіря проти України").

61. Отже, під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України

62. Одним з таких питань є питання строк заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, початок перебігу якого та наслідки спливу визначені статтею 45 КУзПБ, яка не передбачає можливості поновлення цього строку та не ставить її в залежність від поважності наведених заявником причин його пропуску.

63.Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пропущений конкурсним кредитором визначений ч.1 ст.45 КУзПБ строк на заявлення грошових вимог до боржника не може бути поновлений судом незалежно від поважності причин його пропуску наведених заявником.

64. Подібного висновку дотримується КГС ВС у постанові від 17.03.2021 у справі № 904/678/20, який був врахований судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржених судових рішень та відступу від якого суд не вбачає підстав.

65. Звідси суд вважає безпідставним доводи скаржників щодо неврахування судами під час розгляду їх заяв наведених ними обставин в обґрунтування поважності причин пропуску ними строку на звернення до суду із заявами з вимогами до боржника, оскільки норми ст.45 КУзПБ щодо строку звернення конкурсного кредитора до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника є спеціальними по відношенню до норм ГПК України, яким передбачено поновлення процесуальних строків визначених цим кодексом.

66. Так само неаргументованими є доводи скаржників щодо необхідності застосування до спірних правовідносин аналогії закону та поновлення строку заявлення їх грошових вимог на підставі норм статей 113 - 119 ГПК України, адже за частиною десятою статті 11 ГПГК України аналогія закону застосовується у разі, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

67. Натомість у справі, яка переглядається, питання строку звернення конкурсних кредиторів до суду із заявою з вимогами до боржника та юридичні наслідки заявлення таких вимог після закінчення цього строку чітко визначені ст.45 КУзПБ, що виключає можливість застосування аналогії закону за наявності законодавчого урегулювання цього питання в КУзПБ.

68. Решта доводів скаржника, наведені як підстава скасування оскаржених судових рішень, не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для поновлення визначеного ч.1 ст.45 КУзПБ пропущеного строку на подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника, адже як уже зазначалось судом такий строк не може бути поновленим судом незалежно від поважності причин його пропуску кредитором.

69. З огляду на викладене, суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний г/с, щодо визнання грошових вимог ТзОВ "Цефей-Еко" та ТзОВ "Терра Крафт" з визначеною їх КУзПБ черговістю, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та відмови у задоволенні клопотань про поновлення пропущеного ними строку на заявлення грошових вимог до боржника.

ПИТАННЯ ПРИНЦИПУ ДИСПОЗИТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДЧИНСТВА

ПОСТАНОВА 22 грудня 2021 року, Справа №  910/18599/14, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102463348

---

У вересні 2014 року "Банк Форум" звернувся до г/с з позовом про стягнення з ТОВ "Торговий дім "Бренд шоу" заборгованості за Договором РЕПО в сумі 192,3 млн грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Банк умови договору РЕПО від 25.12.2013 виконав у повному обсязі, перерахував вартість цінних паперів, а ТОВ "Торговий дім "Бренд шоу", зі свого боку, зобов`язання за договором РЕПО щодо належного їх викупу  на суму 192,3 млн грн не здійснив.  Ухвалою від 06.10.2014 за клопотанням відповідача до участі у справі було залучено співвідповідача - Компанію Єрнаміо Консалтінг ЛТД як солідарного боржника (поручитель).  Місцевий г/с рішенням від 28.01.2021 позов задовольнив, стягнув заборгованість з Компанії Єрнаміо Консалтінг ЛТД (Yernamio Consulting LTD). Рішення мотивовано  виникненням в Компанії солідарного обов’язку сплатити заборгованість наявну у ТОВ "Торговий дім "Бренд шоу", який згідно ухвали від 31.05.2022 у справі №904/5948/16 ліквідований як юрособа. Апеляційний г/с постановою від 22.07.2021, керуючись принципом диспозитивності господарського судочинства, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до Компанії Єрнаміо Консалтинг ЛТД.  Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення …, вказавши, що наведені у касаційній скарзі аргументи про наявність підстав для стягнення з Компанії Єрнаміо Консалтінг ЛТД заборгованості не знайшли свого підтвердження, так як вимоги заявлялися до ТОВ "Торговий дім "Бренд шоу" на підставі договору РЕПО від 25.12.2013, а до  Компанії  Єрнаміо Консалтінг ЛТД як поручителя на підставі Договору поруки від 30.12.2013 жодних вимог позивачем не заявлялось.

---

Короткі висновки:

Ø принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі.

Ø враховуючи …принцип диспозитивності господарського судочинства, господарський суд при розгляді позову обмежений з`ясуванням наявності правових підстав для захисту права позивача саме з наведених ним у позові підстав.

---

Позиція Верховного Суду

Ø Згідно з положеннями процесуального законодавства позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Ø Статями 2, 14 ГПК України закріплений принцип диспозитивності у господарському процесі.

Ø У розумінні ст. 14 ГПК України принцип диспозитивності господарського судочинства  означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього   Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ø Виходячи з аналізу наведених норм, Верховний Суд зазначає, що принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі.

Ø Саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і не застосовує самостійно для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, якщо позивач не обґрунтовує ними свої вимоги з наданням відповідних доказів, і застосування цих норм призводить до зміни предмета позову або обраного способу захисту прав та інтересів.

Ø Отже, враховуючи відображений у ГПК України принцип диспозитивності господарського судочинства, господарський суд при розгляді позову обмежений з`ясуванням наявності правових підстав для захисту права позивача саме з наведених ним у позові підстав.

Ø Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом апеляційної інстанції, ПАТ "Банк Форум" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Торговий дім "Бренд шоу" заборгованості за Договором РЕПО №3 від 25.12.2013. Жодних вимог до Компанії      Єрнаміо Консалтінг ЛТД як поручителя ТОВ "Торговий дім "Бренд шоу" перед банком згідно з умовами Договору поруки від 30.12.2013 позивачем не заявлялось. Компанія Єрнаміо Консалтінг ЛТД була залучена судом першої інстанції у якості співвідповідача за клопотанням іншого відповідача - ТОВ "Торговий дім "Бренд шоу",  без будь-яких додаткових вимог зі сторони позивача.

Ø Апеляційним судом досліджено та встановлено, що під час розгляду справи ні ПАТ "Банк Форум", ні його процесуальний правонаступник - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" надалі окремих позовних вимог, змін до раніше поданого позову, де були б визначені вимоги саме до Компанії Єрнаміо Консалтінг ЛТД, пред`явлено не було, предмет та підстави позову не змінювались.

Ø Відтак, з огляду на закріплений у ст. ст. 2, 14 ГПК України принцип диспозитивності господарського судочинства, справа підлягала розгляду в межах вимог і матеріально-правових підстав, заявлених позивачем - ПАТ "Банк Форум" (правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста") до ТОВ "Торговий дім "Бренд шоу".

Ø За наведених обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до Компанії Єрнаміо Консалтінг ЛТД (Yernamio Consulting LTD) з огляду на відсутність заявлених до неї позовних вимог.