ПОСТАНОВА ВС 05.02.2021, Справа № 42/254, у складі суддів Об`єднаної палати КГС: Васьковський О.В. - головуючий, Баранець О.М., Булгакова І.В., Дроботова Т.Б., Кібенко О.Р., Львов Б.Ю., Селіваненко В.П., Уркевич В.Ю., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95133486
У 2011 році г/с ухвалив
рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства1 до Банку: визнав
недійсними іпотечні договори 2007 року; у задоволенні позову про визнання недійсним
кредитного договору відмовив. У 2018 році Товариство2 як особа, що не брала
участі у справі, вказуючи, що постановлене у 2011 році рішення прямо впливає на
права та обов’язки Товариства2, подало апеляційну скаргу. Товариство2
вказувало, що укладаючи договір іпотеки
2009 року на забезпечення виконання за кредитним договором зобов’язань
Товариства1, не мало жодних сумнівів щодо можливості повного погашення
Товариством1 кредитної заборгованості за рахунок майна, переданого Товариством1
в іпотеку банку за іпотечними договорами 2007 року, вартість якого у декілька
разів перевищувала суму кредитної заборгованості. При новому розгляді справи у
2019 році апеляційний господарський суд
ухвалив: відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.
Рішення суду мотивоване відсутністю підстав для
"повторного" перегляду апеляційним судом оскаржуваного рішення місцевого
господарського суду, що вже переглядалось судом апеляційної інстанції у 2011
році та судом касаційної інстанції у 2012 році, і набрало законної сили, так як
процесуальним законом, чинним на дату прийняття місцевим судом рішення
-15.11.2011, ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не було передбачено
права на "повторний" апеляційний перегляд судового рішення, в тому числі
за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо суд
вирішив питання про її права та обов`язки.
Короткі висновки:
Ø Якщо особа, яка не брала участь у справі,
а суд вирішив питання про її права та обов`язки, не реалізувала своє
суб`єктивне процесуальне право - на апеляційне оскарження рішення суду першої
інстанції протягом строків для апеляційного оскарження цього рішення відповідно
до положень ГПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи
(чинній до 15.12.2017), то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної
сили за правилами ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), і не
може бути оскаржено із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження
судового рішення - відповідно до ГПК України (в редакції, чинній з
15.12.2017).
Розглядаючи справу ВС зазначив наступне:
Щодо допуску справи до перегляду в суді
апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи
Ø
Правила
перегляду судових рішень в апеляційному провадженні визначені в главі 1
"Апеляційне провадження" розділу ІV "Перегляд судових
рішень" чинного ГПК України.
Ø
Частина
1 ст. 254 цього кодексу встановлює загальне правило, згідно з яким учасники справи,
особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси
та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої
інстанції.
Ø
Правила
перегляду судових рішень в апеляційному провадженні на час постановлення у 2011
році рішення суду першої інстанції у цій справі були визначені ГПК України (в
редакції, чинній до 15.12.2017).
Ø
Відповідно
до ч. 1 ст. 91 цієї редакції ГПК
України сторони у справі, прокурор, треті особи,
особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про
їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого
господарського суду, яке не набрало законної сили.
Ø
Прийняття
і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, були
можливими лише з дотриманням приписів ч. 2 ст. 93 ГПК України (в
редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.
Ø
У той
же час, згідно з ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) якщо апеляційну скаргу
було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто
в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових
актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.
Ø
Правова
позиція з наведеного питання викладена в пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України
від 17.05.2011 № 7, у редакції постанови пленуму
Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 12 та від 23.03.2012 № 3
"Про деякі питання практики застосування розділу XII ГПК України".
Ø
Таким
чином, станом на час
постановлення оскаржуваного Товариством2 в апеляційному порядку судового рішення
у цій справі положення ГПК
України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не передбачали
можливості "повторного" апеляційного чи касаційного перегляду
судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у
справі, і у тому випадку, якщо господарський суд вирішив питання про її права
та обов`язки.
Ø
При
цьому додержання прав усіх осіб під час апеляційного перегляду судового рішення
забезпечували положення статті 101
ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), відповідно
до яких апеляційний розгляд справ не обмежувався доводами апеляційної скарги, а
апеляційний суд, повторно розглядаючи справу, здійснював перевірку законності і
обґрунтованості рішення суду першої інстанції у повному обсязі.
Ø
Нова
редакція ГПК (в
редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), на відміну від попередньої, а саме стаття 272 Кодексу,
містить новелу, яка надає право та встановлює порядок розгляду апеляційної
скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного
розгляду справи.
Ø
Відповідно
до ч. 1, 3, 4 ст. 272 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) якщо апеляційна скарга
надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи,
і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи,
суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами
розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті
282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав
може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд
апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в
межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за
апеляційною скаргою іншої особи.
Ø
Розділ ХІ
"Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону
України від 03.10.2017 № 2147-VIII) містить норми,
які встановлюють особливості введення в дію нової редакції ГПК. За своєю правовою природою ці норми є темпоральними, які
забезпечують належне запровадження та дію в часі нових процесуальних норм задля
регулювання відповідних відносин, а з іншого боку - визначають межі дії процесуальних
норм (задля регулювання відносин) в редакції Кодексу, що втратила чинність.
Ø
Розділ ХІ
"Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону
України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не
передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були
переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
Ø
Водночас
положення цього розділу не містять імперативних приписів і щодо
заборони повторного апеляційного перегляду в порядку статей 254, 272 ГПК
України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судових
рішень, які були переглянуті в апеляційному (та касаційному) порядку та набрали
законної сили за правилами ГПК України (в
редакції, чинній до 15.12.2017), аргументи про що і стали однією із підстав для
передачі цієї справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати
Касаційного господарського суду (підпункти 1, 2 пункту 7.1.).
Ø У вирішенні цього питання Суд звертається
до нормативного врегулювання порядку дії закону в часі.
Ø Відповідно статті 58
Конституції України закони та інші нормативно-правові
акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують
відповідальність особи.
Ø Отже Основним Законом закріплений принцип
незворотності дії закону у часі.
Ø Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58
Конституції України, викладеними у рішеннях
Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп,
від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 06.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 №
6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію на ті
відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими
актами чинності
Ø Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК
України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судочинство
у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення
окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ø За змістом цієї норми під час розгляду
справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та
залишався таким на момент вчинення процесуальної дії, розгляду і вирішення
справи.
Ø Особливість цього темпорального правила
полягає в тому, що процесуальні відносини завжди залежні від законодавчої форми
правового закріплення відповідних процедур. Застосування процесуальної норми, у
тому числі тієї, що узгоджує дію закону в часі, здійснюється у взаємозв`язку з
іншими процесуальними нормами для виконання завдань судочинства у передбачених
формах та на різних стадіях судового провадження. У цьому аспекті темпоральні
норми встановлюють межі реалізації суб`єктивних процесуальних прав у
відповідних господарсько-процесуальних правовідносинах.
Ø
Визначена
згідно з нормами ст. 91, 93, 97, 98 ГПК України (в
редакції, чинній до 15.12.2017) процедура апеляційного оскарження судового
рішення суду першої інстанції передбачала, що особи, які не брали участь у
справі, були наділені процесуальним правом подати апеляційну скаргу на рішення
суду першої інстанції, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та
обов`язки, і в тому разі, коли був пропущений встановлений статтею
93 ГПК України строк для апеляційного
оскарження судового рішення - за заявою про поновлення строку на подання апеляційної
скарги.
Ø
За
наведеного правового регулювання порядку та строку на подачу апеляційної скарги
на рішення суду першої інстанції, особою, яка не брала участь у справі, але
стосовно якої господарський суд вирішив питання про права та обов`язки, з
урахуванням висновків в пункті 9.4, цей строк завершувався і з моментом
завершення апеляційного розгляду справи та не підлягав поновленню (був
присічним).
Ø
А
тому суб`єктивне процесуальне право такої особи на здійснення апеляційного
оскарження відповідного судового рішення, що не було реалізовано в період
чинності ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), припинялось з
втратою чинності цим Кодексом, та не підлягало відновленню без спеціального
застереження про це за новим процесуальним законом - ГПК України
(в редакції, чинній з 15.12.2017).
Ø
Між
тим ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не містить такого
застереження.
Ø
Узагальнюючи
наведені висновки, Суд зазначає: якщо особа, яка не брала участь у справі, а
суд вирішив питання про її права та обов`язки, не реалізувала своє суб`єктивне
процесуальне право - на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції
протягом строків для апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень ГПК
України в редакції, чинній на момент розгляду справи
(чинній до 15.12.2017), то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної
сили за правилами ГПК України (в редакції,
чинній до 15.12.2017), і не може бути оскаржено із застосуванням нових правил на
апеляційне оскарження судового рішення - відповідно до ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).
