ПИТАННЯ ГРОШОВИХ ВИМОГ ПОДАТКОВОЇ НА ПІДСТАВІ ПОДАТКОВОГО ПОВІДОМЛЕННЯ-РІШЕННЯ, ПРИЙНЯТОГО ПІСЛЯ ВИЗНАННЯ БОРЖНИКА БАНКРУТОМ

ПОСТАНОВА 17 січня 2024 року, Cправа №  903/51/20, ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС: Пєскова В. Г. - головуючого, суддів: Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова  С.   В., Картере В. І., Огородніка  К.  М., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/116569143

---

У справі про банкрутство ТОВ "АВТО-ІЗІ", провадження у якій було відкрито 11.02.2020, а 05.05.2020 Боржника визнано банкрутом, ГУ ДПС провела документальну позапланову невиїзну перевірку Боржника, за результатами якої склала Акт від 15.08.2022 та податкові повідомлення-рішення від 30.09.2022, згідно з якими банкруту збільшено податкову заборгованість на загальну суму 10,1 млн грн з ПДВ та податку на прибуток, які ГУ ДПС 07.12.2022 заявила як грошові вимоги у справі про банкрутство. Періодом фінансової господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено правопорушення податковим органом зазначено: травень 2017, лютий 2018, червень 2018, липень 2018 та перше півріччя 2022. Місцевий г/с ухвалою від 07.02.2023, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 07.06.2023), у задоволенні заяви ГУ ДПС відмовив повністю. Суди дійшли висновку, що грошові вимоги, ГУ ДПС не є поточними в розумінні КУзПБ, оскільки нарахування проведені за період з 01.01.2017, а провадження у справі про банкрутство боржника відкрито 11.02.2020. Водночас вони не можуть бути віднесені і до конкурсних, так як податкові повідомлення-рішення прийняті 30.09.2022, відповідно то грошове зобов`язання за ними настає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто в будь-якому випадку не раніше 30.09.2022, водночас, постанова про визнання боржника банкрутом прийнята г/с 05.05.2020. Відтак, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні грошових вимог ГУ ДПС в сумі 10 106 026 грн на підставі положень ч.1 ст.59 КУзПБ, оскільки такі вимоги виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Судами було враховано висновок ВС, викладений в постанові від 14.08.2019 у справі № 913/412/16, відповідно до якого, виходячи із змісту положень ст.57-58 ПК України, грошові зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов`язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням. Верховний Суд (судова палата для розгляду справ про банкрутство), вирішуючи поставлене питання щодо розгляду грошових вимог податкового органу до боржника, дійшов висновку про необхідність відступити від висновків, викладених у постанові ВС від 14.08.2019 у справі № 913/412/16 та прийняті у справі судові рішення скасував із направленням справи в частині кредиторських вимог ГУ ДПС на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що суди дійшли передчасного висновку про відхилення грошових вимог ГУ ДПС без з`ясування фактичних обставин щодо встановлення підстав, розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. У даному випадку, судам належало встановити момент виникнення грошових вимог податкового органу за кожним податком, який (момент) пов`язується із першим днем несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України, для подання податкової декларації.

---

Б. Висновки про застосування норм права

69.Положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений ПК України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації.

70.Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком.

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ          

35.За змістом ст.1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

36.Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (ст. 1 КУзПБ).

37.Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений ВС у постановах від 25.06.2020 у справі №916/1965/13, від 21.09.2020 у справі №916/2878/14, від 19.01.2021 - №916/4181/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, від 14.06.2023 - № 904/5743/20.

38.Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями п.1.1. та 1.3 ст.1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені КУзПБ, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

39.Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення ст.45 - 47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

40.Слід також зазначити, що норми КУзПБ не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові ВС від 25.07.2023 у справі № 922/5231/21, постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 14.06.2023 у справі №904/5743/20.

41.ПК України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПКУ).

42.Пункт 14.1.156. ПК України визначає податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

43.У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 ВП ВС викладено правовий висновок про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 п.14.1 ст.14, п.56.18 ст.56, п.57.3 ст.57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.

44.В податковому законодавстві податковий обов`язок включає в себе обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1. ст. 36 ПК України).

45.Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку (п. 37.2. ст. 37 ПК України).

46.Відповідно до п.п.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

47.Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (п. 46.1. ст. 46 ПК України).

48.Пунктами 49.1, 49.2 ст.49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

49.Слід зауважити, що п.54.1 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

50.Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

51.Отже можна дійти висновку, що наведені вище норми свідчать про наступні етапи податкового обов`язку платника податку за загальним правилом:

-виникнення об`єкту оподаткування,

-обчислення платником суми податкового зобов`язання,

-подання декларації,

-сплата податку у визначені податковим законодавством строки.

52.У постанові ВС у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів КАС від 27.09.2022 у справі №380/7694/20 наведено висновок, що "за загальним правилом обов`язок з обчислення суми податкового зобов`язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов`язання з відповідного податку та/або збору, обов`язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом ст.58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов`язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов`язанням платника податків."

53.З наведеного можна дійти висновку, що за добросовісного виконання платником податків наведених вище етапів податкового обов`язку, платник податків уникає наслідків порушення податкового законодавства (зокрема, покладення на нього штрафних санкцій визначених ПК України), а податковий орган, в свою чергу, може належно виконати свій обов`язок з реєстрації, перевірки та обліку платників податків тощо.

54.Разом з тим, у випадку, коли платник податку в установлені строки не подає декларації або дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань та надіслати платнику податків  податкове повідомлення-рішення про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання.

55.Положеннями п.58.1 ст.58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього Кодексу.

56.Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку (п. 6.15, 6.16. постанови ВП ВС від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19).

57.У цій справі на вирішення судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС постало питання щодо розгляду грошових вимог податкового органу до боржника, який перебуває у процедурі банкрутства та вирішення питання щодо моменту виникнення грошових зобов`язань боржника на підставі податкових повідомлень-рішень та відповідно кваліфікації таких вимог як конкурсних,  поточних чи таких, що виникли в процедурі ліквідації боржника.

58.У постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 913/412/16 наведено правовий висновок, відповідно до якого, виходячи із змісту положень ст.57, 58 ПК України, грошові зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов`язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням.

59.Верховний Суд у справі № 913/412/16 дійшов висновку про те, що зобов`язання боржника щодо сплати суми податкового боргу, штрафних санкцій та пені, у цьому випадку узгодженого грошового зобов`язання, оскільки боржник не оскаржував повідомлення рішення, виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, то судами попередніх інстанцій правомірно відхилені зазначені грошові вимоги податкового органу до банкрута та відмовлено у їх включенні до реєстру вимог кредиторів боржника.

60.В постанові Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №908/1954/21  Суд визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні грошових вимог податкового органу з мотиву судів, що грошові вимоги до боржника, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень не раніше 17.02.2022, а саме - після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (02.12.2021), є такими, що суперечать приписам ч.1 ст.59 КУзПБ, вказані вимоги підлягають відхиленню.

61.Верховний Суд у справі №908/1954/21 дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили зміст акту перевірки та податкових повідомлень - рішень на предмет встановлення моменту виникнення грошових зобов`язань у боржника і періоду за який податковим органом здійснено їх нарахування, та дійшли передчасного висновку про відхилення грошових вимог Головного управління ДПС … без з`ясування фактичних обставин щодо встановлення підстав та моменту виникнення цих грошових вимог.

62.Отже, вирішуючи поставлене питання щодо розгляду грошових вимог податкового органу до боржника, судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС дійшла висновку про необхідність відступити від висновків, викладених у постанові ВС від 14.08.2019 у справі № 913/412/16.

63.Так, судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС дійшла таких висновків.

64.Положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений ПК України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації. Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком.

65.Таким чином, судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС В не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відхилення грошових вимог податкового органу з тих підстав, що грошове зобов`язання боржника щодо сплати податкових платежів за податковими повідомленнями-рішеннями настає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто в цій справі вже після визнання ТОВ "АВТО-ІЗІ" банкрутом.

66.У даному випадку, судам належало встановити момент виникнення грошових вимог податкового органу за кожним несплаченим божником та заявленим контролюючим органом податком, який (момент) пов`язується із першим днем несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України, для подання податкової декларації.

67.З огляду на викладене господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у Волинській області без з`ясування фактичних обставин щодо встановлення підстав, розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

68.Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції  в частині розгляду грошових вимог податкового органу.

ПИТАННЯ ПРАВОВОЇ ПРИРОДИ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО (КОНКУРСНІ ЧИ ПОТОЧНІ) ЗА УМОВИ ПРИДБАННЯ НИМИ ОБЛІГАЦІЙ, ЕМІТОВАНИХ БОРЖНИКОМ ДО ВІДКРИТТЯ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО ЗІ СТРОКОМ ПОГАШЕННЯ - ПІСЛЯ ВІДКРИТТЯ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО

ПОСТАНОВА 23 грудня 2021 року, Справа №  Б3/081-12/24, ВС у складі колегії суддів КГС: Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я.,  https://reyestr.court.gov.ua/Review/102342378

---

У справі про банкрутство ТОВ "Інфініті", провадження у якій порушено 18.07.2012,  12.09.2018 від ОСОБА_1 надійшли заява з грошовими вимогами на суму 659 100 грн.; 21.01.2019 від ОСОБА_2 надійшла заява з грошовими вимогами на суму 17 237 250 грн. Грошові вимоги ґрунтувалися на договорах резервування об’єкта будівництва з умовою введення об’єкта будівництва в експлуатацію у грудні 2006 року та укладених на їх виконання договорах купівлі-продажу цінних паперів, згідно яких взяли на себе зобовязання та відповідно придбали пакет облігацій, строк погашення яких відповідно до Інформації про випуск облігацій починається з 07.08.2015. Місцевий г/с ухвалою від 22.01.2020, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 30.09.2020) визнав грошові вимоги  ОСОБА_1 у розмірі 662 624 грн, визнав грошові вимоги ОСОБА_2 у розмірі 17 241 092 грн. Скаржники в частині визнання кредиторами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скаржники зазначали, що, на їх переконання, вимоги вказаних кредиторів мають характер поточних, а відтак на стадії розпорядження майном не підлягали визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів. Верховний Суд здоводами касаційних скарг не погодився, оскаржувані судові рішення в частині визнання кредиторами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без змін, вказавши, що вимоги,  які виникли з підстав придбання облігацій, емітованих боржником до відкриття справи про банкрутство зі строком погашення - після відкриття справи про банкрутство, є конкурсними; в даному випадку облігації виступали як окремий фінансовий інструмент, що посвідчує право вимоги зарезервованої нерухомості в обмін на такі облігації після введення об`єкта нерухомості в експлуатацію, тобто  облігації були придбані не з метою інвестування грошових коштів в господарську діяльність боржника, а для отримання в подальшому відповідного нерухомого майна, а тому дата, від якої зобов`язання боржника стали прострочені - це дата, яка зафіксована у договорах резервування, як дата введення в експлуатацію об`єктів нерухомості, що в свою чергу, спростовує відповідні твердження скаржників про те, що вимоги ОСОБА_1 виникли з 07.08.2015, яка є датою початку погашення придбаних цінних паперів Боржника; по договорам резервування була сплачена попередня оплата за нерухоме майно шляхом викупу пакету облігацій, а порушення боржником взятих на себе зобов’язань щодо передачі нерухомого майна у визначений договором резервування строк, обумовлює виникнення права вимоги щодо її повернення відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України.  

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Визнання вимог ОСОБА_1 .

67.Згідно з положеннями ч.1 ст.2, ч.1 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" в редакції від 17.02.2006 року, інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

68.Статтею 7 цього Закону унормовано, що всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик. Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов`язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Заставлене майно при порушенні заставних зобов`язань може бути реалізовано відповідно до чинного законодавства. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Для державних підприємств, що виступають інвесторами за межами України та яким відкрито іпотечний кредит, встановлюється гарантія по цих інвестиціях з боку держави. Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

69.Слід зауважити, що за положеннями ч.1 ст.8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

70.Частинами 1 та 2 ст.693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

71.Аналіз умов описаних вище договорів про резервування та наведених норм права, суди дійшли вірного висновку про те, що договір про резервування за своєю правовою природою належить до особливого виду цивільно-правових договорів, не регламентованих ЦК України, та містить положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, передачі майнових прав тощо). Такий договір є одним із способів набуття права власності спочатку на майнові права об`єкта інвестування, а пізніше - на новостворене в ході інвестиційної діяльності майно. Тобто, договір про резервування об`єкта нерухомості передбачає як грошові, так і майнові права (обов`язки) сторін договору.

72.При цьому ч.1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

73.Судами з`ясовано, що в матеріалах справи відсутні належні докази укладення між ОСОБА_1 та боржником договорів купівлі-продажу нерухомого майна, резервування права на придбання якого здійснювалось ОСОБА_1 на підставі договорів про резервування.

74.Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

75.Водночас, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

76.У ч.1 ст.530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

77.У силу ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

78.При цьому за ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

79.Навпаки, виконання, проведене належним чином, припиняє зобов`язання (ст.599 ЦК України).

80.Умовами договорів про резервування визначено строк передачі боржником у власність ОСОБА_1 нерухомого майна шляхом укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, який безпосередньо пов`язаний з моментом введення в експлуатацію об`єкта нерухомості та оформленням боржником права власності на себе.

81.У пункті 3.4 договорів про резервування встановлено, що запланований термін введення об`єкту в експлуатацію за актом державної комісії - грудень 2006 року. Тобто, останнім днем здачі в експлуатацію об`єкту нерухомості є 31.12.2006.

82.За умовами пунктів 5.3., 5.4. договорів сторона-1 зобов`язана отримати документи про право власності на об`єкт та інші документи, необхідні для відчуження об`єкту протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту введення об`єкту в експлуатацію за актом державної комісії, а в подальшому протягом 3 (трьох) календарних днів з дати введення об`єкту в експлуатацію укласти із стороною-2 договір купівлі-продажу об`єкту.

83.Відтак, наведене вище свідчить, що строк виконання боржником зобов`язань щодо передачі об`єкта нерухомості у власність ОСОБА_1 шляхом укладення відповідних договорів купівлі-продажу сплив, а докази укладення боржником договорів купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.

84.Враховуючи це, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що внаслідок невиконання боржником умов договорів про резервування щодо передачі у власність ОСОБА_1 нерухомого майна, право на викуп якого було зарезервовано за ОСОБА_1 , боржником порушено взяті на себе зобов`язання за вказаними правочинами.

85.За приписами ст.1 КУзПБ грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до г/с заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

86.Враховуючи, що договір про резервування містить положення різних видів цивільно-правових договорів, зокрема, договору купівлі-продажу, суди вірно дійшли висновку, що до цих правовідносин підлягають застосуванню положення ч.2 ст.693 ЦК України, як такі, що забезпечують право ОСОБА_1 на повернення суми попередньої оплати, сплаченої за непередане йому нерухоме майно.

87.Зокрема, згідно з ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

88.Таким чином, оскільки ОСОБА_1 сплачено попередню оплату за нерухоме майно шляхом викупу пакету облігацій у сумі 659 100 грн, проте нерухоме майно боржником, в порушення взятих на себе зобов`язань та у визначений строк не передано ОСОБА_1 , то відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України у нього ( ОСОБА_1 ) виникло право вимоги повернення суми попередньої оплати від боржника, який одержав суму попередньої оплати нерухомого майна і не передав його у встановлений строк.

89.Враховуючи обґрунтованість заявлених ОСОБА_1 грошових вимог до боржника, судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про визнання ОСОБА_1 кредитором ТОВ "Інфініті" з грошовими вимогами, правова природа яких конкурсною,  тобто таких, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство боржника (18.07.2012). З урахуванням понесених на сплату судового збору витрат розмір грошових вимог ОСОБА_1 становить 662 624 грн, з яких в силу приписів ст.64 КУзПБ підлягають задоволенню в першу чергу 3 524 грн, а 659 100 грн - в четверту чергу.

90.Відносно доводів скаржників про поточну природу спірних грошових вимог ОСОБА_1 та неможливість їх розгляду на стадії розпорядження майном боржника, оскільки до моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство не настав строк виконання боржником зобов`язань перед кредитором за договорами купівлі-продажу цінних паперів, строк погашення яких відповідно до Інформації про випуск облігацій ТОВ "Інфініті" починається з 07.08.2015, то судова колегія вважає такі доводи безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

91.Колегія суддів зауважує, що встановлення обставин чинності договору про резервування за кредитором об`єкта нерухомості, будівництво якого за рахунок коштів кредитора здійснює боржник (забудовник), та відповідно невиконання боржником зобов`язань щодо передачі кредитору, як інвестору, об`єкта інвестування, надає кредитору право на звернення до суду в справі про банкрутство з грошовими вимогами про повернення боржником одержаної передплати за передачу інвестору в майбутньому об`єкта інвестування, яку кредитором було здійснено шляхом викупу емітованих забудовником (боржником) цінних паперів. Ці грошові зобов`язання випливають з умов укладених між сторонами цивільних договорів та положень ч.2 ст. 693 ЦК України.

92.Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що придбані кредитором облігації в даному випадку виступали як окремий фінансовий інструмент, що посвідчує право вимоги зарезервованої нерухомості в обмін на ці облігації після введення об`єкта нерухомості в експлуатацію, тобто дані облігації були придбані не з метою інвестування грошових коштів в господарську діяльність ТОВ "Інфініті", а для отримання в подальшому відповідного нерухомого майна.

93.Потрібно вказати, що дата, від якої зобов`язання боржника стали прострочені - це дата, яка зафіксована у договорах резервування, як дата введення в експлуатацію об`єктів нерухомості, що в свою чергу, спростовує відповідні твердження скаржників про те, що вимоги ОСОБА_1 виникли з 07.08.2015, яка є датою початку погашення придбаних цінних паперів ТОВ "Інфініті".

94.При цьому колегія суддів звертає увагу на положення ст.45 КУзПБ, згідно з якою кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до г/с письмові заяви з вимогами до боржника, та відповідно є конкурсними кредиторами.

95.Метою стадії попереднього засідання суду у справі про банкрутство є надання можливості всім бажаючим кредиторам заявити свої вимоги до боржника в суд (виявлення усіх кредиторів, які мають підтверджені вимоги до боржника). Тому в силу ч.9 ст.39 КУзПБ, суд здійснює офіційне оприлюднення відповідного оголошення, а кредитори, у свою чергу, керуючись принципом диспозитивності та ст.45 КУзПБ, здійснюють свої права шляхом подання до г/с письмових заяв з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

96.Законодавчий підхід до визначення правової природи грошових вимог кредиторів залишається сталим з моменту набрання чинності Законом України від 07.03.2002 № 3088-ІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто з 13.07.2002 до теперішнього часу. Зокрема, за визначенням законодавця конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

97. За встановлених обставин колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 , які виникли з підстав придбання ним облігацій, емітованих боржником до відкриття провадження у справі про банкрутство зі строком погашення - після відкриття провадження у справі про банкрутство, є конкурсними.

98.Аналогічна правова позиція щодо визнання конкурсними вимог кредитора за умови придбання ним цінних паперів, емітованих боржником до відкриття провадження у справі про банкрутство зі строком їх (цінних паперів) погашення після відкриття провадження у справі про банкрутство, викладена у постанові ВСУ від 25.03.2003 у справі №  Б6340/2-24.  

---

Визнання вимог ОСОБА_2 .

99.Як встановлено судами, ці кредиторські вимоги заявлено з посиланням на наявність судового рішення, яким стягнуто з боржника на користь ОСОБА_2 заборгованості на суму 17 237 250 грн.

100.Так, заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.06.2018 у справі № 369/1019/18 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з ТОВ "Інфініті" на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 17 237 250 грн.

101.На примусове виконання цього рішення видано виконавчий лист.

102.Частиною 4 ст.75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

103.Відтак, наявність заборгованості ТОВ "Інфініті" перед кредитором у розмірі 17 237 250 грн є безспірною та підтвердженою рішенням суду, що набрало законної сили і доведення не потребує.

104.Судами встановлено, що підставами виникнення у боржника грошових зобов`язань перед ОСОБА_2 було вчинення низки договорів резервування об`єктів нерухомості та договорів купівлі-продажу цінних паперів на виконання цих договорів резервування, а також невиконання боржником зобов`язань за цими договорами.

105.Аналіз підстав виникнення боргу ТОВ "Інфініті" перед ОСОБА_2 свідчить, що вони фактично є аналогічними підставам виникнення боргу ТОВ "Інфініті" перед ОСОБА_1, правову оцінку яким та правомірність визнання якого саме конкурсним кредитором було надано вище.

106.З урахуванням цього судова колегія вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що ці грошові вимоги виникли до порушення провадження у справі, а отже обґрунтовано заявлені до ТОВ "Інфініті" в процедурі розпорядження майном останнього.  

107.Враховуючи обґрунтованість заявлених ОСОБА_2 грошових вимог до боржника, судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про визнання ОСОБА_2 кредитором ТОВ "Інфініті" з грошовими вимогами, правова природа яких конкурсною,  тобто таких, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство боржника (18.07.2012). З урахуванням понесених на сплату судового збору витрат розмір грошових вимог ОСОБА_2 становить 17 241 092 грн, з яких в силу приписів ст.64 КУзПБ підлягають задоволенню в першу чергу 3   842   грн, а 17 237 250 грн - в четверту чергу.

108.З вищенаведених підстав (як і при розгляді доводів скаржників щодо вимог ОСОБА_1 – п.90-98 цієї постанови) відхиляються доводи скаржників, що спірні грошові вимоги ОСОБА_2 мають характер поточних та не підлягають розгляду на стадії розпорядження майном боржника.