Банкрутство (юрособи): Субсидіарна відповідальність

Показ дописів із міткою Субсидіарна відповідальність. Показати всі дописи

СУБСИДІАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ: ПРАВОВА ПРИРОДА, ПЕРЕДУМОВИ, РОЗМІР, МОМЕНТ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА НА ПОДАННЯ ЗАЯВИ, ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ

ПОСТАНОВА 19 червня 2024 року, cправа №906/1155/20 (906/1113/21), Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Жукова С. В., Картере В. І., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/120341855 . ОКРЕМА ДУМКА судді Жукова С.В, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120828773

У справі про банкрутство ТОВ «Агроуспіх-1», яку було відкрито 17.11.2020, а 01.06.2021 суд визнав боржника банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру, 20.11.2021 ліквідатор подав заяву про визнання керівника Боржника (Відповідач-1) та власника (ОСОБА_2, Відповідач-2) такими, що порушили вимоги ч.6 ст.34 КУзПБ, і просив покласти на них солідарну відповідальність за зобов'язаннями перед кредиторами Боржника. Згодом, 05.11.2021 ліквідатор уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів солідарно 1,6 млн грн на користь Боржника для погашення його боргів перед кредиторами та компенсації витрат арбітражного керуючого, вказуючи на наявність підстав для субсидіарної відповідальності згідно зі ст. 61 КУзПБ через відсутність активів для формування ліквідаційної маси. У додаткових поясненнях від 22.03.2022 Позивач звернув увагу на транзакції Боржника, спрямовані на виведення активів на користь третіх осіб, зокрема, перерахування готівкових коштів і завідомо невигідно для Боржника розривав договори оренди землі;Боржник також здійснював повернення безвідсоткової фінансової допомоги, хоча відповідні особи не надавали таких сум або надавали менші кошти, ніж повертав Боржник. Місцевий господарський суд ухвалою від 22.11.2022, яка була залишена без змін постановою апеляційного господарського суду від 06.04.2023, відмовив у задоволенні заяви, яку обгрунтовано передчасністю заявлної вимоги про субсидіарну відповідальність через незавершене формування ліквідаційної маси, оскільки тривав судовий розгляд вимог ліквідатора щодо стягнення коштів з третіх осіб на користь Боржника. Крім того, сума заборгованості перед арбітражним керуючим за виконання ним функцій розпорядника майна та ліквідатора не враховується при визначенні розміру субсидіарної відповідальності. Верховний Суд (палата) частково задовольнив касаційну скаргу, змінив мотивувальну частину оскаржуваних рішень, виклавши її в редакції своєї постанови, вказавши на передчасність та неправомірність мотивів попередніх судових рішень щодо наявності підстав для встановлення порушення, визначення Відповідача-2 суб'єктом субсидіарної відповідальності та його вини. Суддя С. Жуков висловив окрему думку, згідно якої не вбачає підстав для зміни мотивувальної частини рішень судів попередніх інстанцій.

Короткі висновки:

9.13. … у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу… .

9.15. … дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі … . Якщо з відповідною вимогою звертається кредитор банкрута, … , то такий позов слід кваліфікувати як похідний ….

9.28. … , висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац 5 ч.1 ст. 61 КУзПБ).

9.32. Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, … , її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної …, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації. …

9.33. … розмір субсидіарної відповідальності, …, визначається в той момент, коли ліквідатор … остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами. Тож сума вимог кредиторів, яка … залишилась непогашеною … через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

9.34. …право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

9.36. …до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

9.40. …, встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

9.Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо правової природи субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство

9.1.При передачі цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство у складі Верховного Суду порушено питання моменту (строку) виникнення права на звернення до третіх осіб з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства. У зв`язку із цим Суд вважає за необхідне визначити передусім правову природу такої відповідальності.

9.2.Нормами ГК України та ЦК України) визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування / притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв`язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури, з огляду на таке.

9.3.Частина 1 ст.216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

9.4.Водночас, ч.1 ст.619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно із ч.1 ст.215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною 3 цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

9.5.Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, то Суд зазначає, що за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

9.6.За загальним правилом, визначеним ч.1-3 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

9.7.До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.2 ст.191 ЦК України).

9.8.Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

9.9.Так, у судовій процедурі ліквідації боржника питання єдиного майнового комплексу боржника регулюється нормами КУзПБ про ліквідаційну масу, до складу якої входять усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (ч.1 ст. 62 КУзПБ).

9.10.Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено ст.61- 65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.

9.11.Відповідно до абзацу 1 ч.2 ст.61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

9.12.Абзацом 2 ч.2 ст.61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

9.13.Отже у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч.1 ст.1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

9.14.Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

9.15.Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному ст.61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

При цьому визначена в абзаці 1 ст.61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення ч.2 ст.61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах ВС від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 07.10.2021 у справі №914/3812/15, від 14.09.2023 у справі №908/2414/21, від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22, від 14.03.2024 у справі №34/5005/4591/2012 тощо).

Якщо з відповідною вимогою звертається кредитор банкрута, право на звернення якого передбачено також у ч.2 ст.61 КУзПБ згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, то такий позов слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми субсидіарної відповідальності стягуються не на користь кредитора, а до ліквідаційної маси банкрута, за рахунок коштів від продажу якої зазначені вимоги задовольняються.

Щодо складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності

9.16.Визначене нормами частини 2 ст.61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна (п.9.11, 9.12), має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

9.17.Щодо об`єкта правопорушення, то Суд зазначає, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами ч.2 ст.61 КУзПБ.

9.18.Наведені висновки щодо об`єкта правопорушення зумовлюють необхідність сформулювати висновки щодо суб`єктів права вимоги та характеру звернення (позову) про покладення субсидіарної відповідальності боржника у справі про банкрутство.

Кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, в тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав вимоги у більш ліквідну форму - грошову. При цьому кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні коштів на користь боржника - юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи - боржника.

Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема у справі про банкрутство через інститут субсидіарної відповідальності. Так, ліквідатор (а згідно із змінами, внесеними Законом від 20.03.2023№ 2971-IX, також і кредитор) має право вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму.

Для цього ліквідатор і кредитор можуть звернутися до третьої особи, яка має заборгованість перед банкрутом (зокрема щодо відшкодування завданих банкруту збитків) з вимогою про сплату коштів, а ліквідатор також має альтернативу наведеному та може продати право вимоги на аукціоні з особливостями, встановленими ст.82 КУзПБ. В обох цих випадках майно банкрута у вигляді права вимоги замінюється ліквідним майном -коштами, за рахунок яких задовольняються вимоги кредиторів у черговості, встановленій ст.64 зазначеного Кодексу.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції ВП ВС, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункти 72, 73, 78).

9.19.Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

9.20.Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

9.21.Щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного (п.9.11, 9.12, 9.20 цієї постанови) слід виходити зі змісту, визначеного ч.3 ст.215 ГК України (п.9.4).

Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови ВП ВС від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (п.66), від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (провадження №12-185гс19, п.7.56)).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом ч.2 ст.61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

9.22.Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

У наведених висновках (п.9.17- 9.21) Суд звертається до сталої правової позиції ВС в питанні складу правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, що сформульована та викладена у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 24.01.2023 у справі № 917/1500/18(917/1932/20) тощо.

Щодо порядку встановлення та доведення передумов для покладення субсидіарної відповідальності

9.23.Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Суд наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

9.24.Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

У цьому висновку Суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ, п.9.5).

Негативним ефектом банкрутства лишається ліквідація суб`єкта господарювання (абзац 2 ч.5 ст. 65 КУзПБ, положення якого визначають умови для продовження господарської діяльності юридичною особою, що звільнилась від боргів за результатами застосованих до неї процедур банкрутства (ліквідаційної процедури у справі про банкрутство) за правилами цього Кодексу).

Тож у разі ліквідації суб`єкта господарювання в результаті процедури банкрутства за умови задоволення вимог кредиторів негативний ефект доведення боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією може настати не для кредиторів цього боржника, а для інших суб`єктів.

Тому в разі виникнення спору внаслідок доведення боржника до банкрутства та ліквідації суб`єкта господарювання відповідні (зацікавлені) особи (особа) не позбавлені права заявити до особи (осіб), винної в доведенні боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією, вимоги про відшкодування шкоди (збитків). У такому разі всі елементи шкоди (збитків) через доведення боржника до банкрутства досліджуються, оцінюються та встановлюються у відповідному спорі, що має розглядатися за правилами ст.7 КУзПБ (у межах справи про банкрутство).

У наведеному висновку Суд звертається до правової позиції ВП ВС, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (з посиланням також на інші правові позиції ВС): якщо внаслідок неправомірних дій третьої особи вартість майна боржника зменшилася (зокрема через втрату окремого майна, його пошкодження, зменшення ринкової вартості тощо) на певну суму, то відповідно до ст.22, 1166 ЦК України у боржника виникає право вимоги до третьої особи на таку саму суму. У цьому і проявляється компенсаторний характер інституту відшкодування шкоди, зокрема відшкодування збитків: зменшення вартості майна потерпілого на певну суму компенсується виникненням права вимоги до порушника, і це право вимоги поповнює майно потерпілого (п.70).

9.25.Отже навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами ч.2 ст.61 КУзПБ.

9.26.Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п.3 ч.2 ст.12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята статті 39 цього Кодексу)

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (ч.3 ст.44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 № 3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

9.27.Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

9.28.Звідси, керуючись наведеними положеннями зазначеного Кодексу щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення (п.9.4, 9.11, 9.12, 9.20, 9.21).

Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац 5 ч.1 ст. 61 КУзПБ).

Щодо розміру субсидіарної відповідальності

9.29.За змістом ч.2 ст.61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

9.30.Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (ч.3, 5 ст.59 та ч.4 ст.60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (ч.4 ст.45 цього Кодексу).

9.31.Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то Суд зазначає про таке.

Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

-балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (п.5 ч.2 ст.12, ч.1 ст.61 КУзПБ), оціночна вартість (ч.1 ст.63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;

-склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (ч.2 ст.42, ч.1 ст.61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац 3 ч.2 ст.61 КУзПБ).

9.32.Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності (п.9.13), її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції ВП ВС, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена ч.2 ст.61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (ст.22 ЦК України, п.80).

9.33.Отже, буквальне прочитання абзаців 1 та 2 ч.2 ст.61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст.64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

9.34.Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі №911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13.

9.35.Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової (п.9.4).

9.36.Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності (п.9.32- 9.34) є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

9.37.Поряд з цим, враховуючи, що в раніше ухваленому рішенні - постанові від 26.05.2021 у справі №912/2007/18 ВС у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство КГС не висловлював позиції щодо моменту виникнення права (ліквідатора) на звернення із заявою про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство, а лише підтримав позицію суду апеляційної інстанції про скасування ухвали місцевого суду через неповноту дослідження цим судом доказів (не було розглянуто і оцінено підстави покладення відповідальності), і не поставив під сумнів висновок про передчасність звернення ліквідатора із відповідною заявою, оскільки "ліквідатор не здійснив заходів щодо продажу майна банкрута, включеного до ліквідаційної маси", немає підстав для відступлення від висновку, сформульованого у зазначеній постанові у справі № 912/2007/18.

Щодо позовної давності

9.38.Зазначені висновки щодо моменту виникнення права на вимогу про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство зумовлюють необхідність формулювання висновку щодо іншої темпоральної категорії у таких правовідносинах - позовної давності та початку її перебігу.

9.39.Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (ст.256 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України законодавець встановлює загальне правило, за яким перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правовою позицією, викладеною у постанові ВП ВС від 20.11.2018 у справі №907/50/16 це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до приписів ч.2 та 3 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

9.40.А тому, беручи до уваги, що за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно тоді, коли за результатами проведення ліквідаційної процедури боржника буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, що вказуватиме на порушення тих прав, які підлягають захисту через правовий інститут субсидіарної відповідальності (пункт 9.17), Суд доходить висновку, що встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції ВС, викладеної в постанові від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20).

9.41.Дійшовши зазначеного висновку, Суд вважає за необхідне відступити від раніше викладеної правової позиції ВС в питанні обчислення позовної давності при застосуванні субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, що викладена в постановах від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, відповідно до якої ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника та визначає початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

9.42.У зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені судами обставини щодо:

-невиявлених у Боржника матеріальних активів (товарно-матеріальних цінностей, нерухомого майна, грошових коштів тощо) (пункт 3.3);

-визначення ліквідатором Боржника при зверненні із вимогами до відповідачів про покладення субсидіарної відповідальності суми вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів боржника,-1551389 грн 61 коп. (пункт 3.11);

-встановлення ліквідатором Боржника за результатами аналізу фінансово-господарського стану Боржника фактів вчинення відповідачами винних протиправних дій з доведення Боржника до банкрутства (п.3.4-3.10);

-однак наявності незавершених судових спорів за вимогами ліквідатора Боржника щодо стягнення з третіх осіб на користь Боржника грошових коштів на користь Боржника (п.3.12), -

Суд, керуючись мотивами, наведеними в цій постанові, погоджується з висновком судів в оскаржуваних рішеннях про відмову у стягненні, зокрема, з Відповідача-2, враховуючи заявлені доводи та вимоги касаційної скарги у цій справі та межі розгляду справи касаційним судом (ч.1 ст.300 ГПК України), заявленої ліквідатором Боржника суми субсидіарної відповідальності з підстав передчасності такої вимоги через незавершення формування ліквідаційної маси (внаслідок судового розгляду спорів за вимогами ліквідатора Боржника щодо стягнення з третіх осіб грошових коштів на користь Боржника).

Проте Суд вважає передчасними, а тому і неправомірними, мотиви в оскаржуваних судових рішеннях щодо наявності підстав для встановлення факту відповідного порушення, визначення Відповідача-2 суб`єктом субсидіарної відповідності та його вини.

9.43.Дійшовши цього висновку, Суд, з мотивів, викладених в цій постанові, погоджується з аналогічними аргументами скаржника (п.5.1) та відхиляє протилежні аргументи Кредитора та ліквідатора Боржника у відзивах на касаційну скаргу (пункт 6.1).

9.44.У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень п.3 ч.1 ст.308 та ст.311 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - зміні з викладенням їх мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

ОКРЕМА ДУМКА судді Жукова С.В, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120828773

3. Відповідно до положень ч. 3 ст. 44 КУзПБ, розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

4. У постанові палати для розгляду справ про банкрутство КГС ухвалив постанову від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) в мотивувальній частині наведено висновок про застосування норм права про те, що відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/ висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення (п.9.4, 9.11, 9.12, 9.20, 9.21)

5. Разом з тим, у вказаній постанові вказано, що висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац 5 ч.1 ст.61 КУзПБ).

6. На моє переконання вказані висновки є такі, що по суті не впливають на вирішення питання щодо наявності чи відстуності підстав для задоволення вимог про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника перед його кредиторами у цій справі, оскільки не настав момент, з яким за законом у ліквідатора виникає право ініціювати питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство через незавершену у цій справі процедуру формування ліквідаційної маси Боржника.

7. Виявлення ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства є обов`язком розпорядника майна відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 КУзПБ.

8. Здійснення ліквідатором банкрута аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства) є його обов`язком відповідно до приписів абз.5 ч. 1 ст. 61 КУзПБ.

9. Враховуючи вказані приписи ст. ст. 44, 61 КУзПБ, можна дійти до висновку що те, ким саме встановлена обставина доведення до банкрутства (розпорядником майна боржника чи ліквідатором) не має значення для вирішення питання щодо наявності чи відстуності підстав для задоволення вимог про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника перед його кредиторами, за умови, коли не настав момент, з яким за законом у ліквідатора виникає право ініціювати питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство через незавершену процедуру формування ліквідаційної маси Боржника.

10. А тому цитування приписів ст. ст. 44, 61 КУзПБ з вказівкою на те, що діяльність для виявлення передумов щодо субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство, а висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, на моє переконання не є підставою для зміни мотивувальних частин постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та ухвали Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі №906/1155/20 (906/1113/21), оскільки у вказаних рішеннях було відмовлено у задоволенні заяви про стягнення субсидіарної відповідальності з підстав того, що не настав момент, з яким за законом у ліквідатора виникає право ініціювати питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство через незавершену процедуру формування ліквідаційної маси Боржника.

11. Також не погоджуюсь з висновком про застосування норм права, який викладений у постанові палати для розгляду справ про банкрутство КГС ухвалив постанову від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) щодо того, що передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

12. Вважаю такий висновок таким, що суперечить положенням ч. 3 ст. 44 КУзПБ та абз.5 ч. 1 ст.61 КУзПБ у випадку його поширення на діяльність розпорядників майна боржника та ліквідаторів банкрутів, оскільки відповідно до вказаних норм, виявлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, є їхнім прямим обов`язком, визначеним вказаними приписами КУзПБ.

13. Такий висновок, з урахуванням підстав відмови у задоволенні заяви про стягнення субсидіарної відповідальності судами попередніх інстанцій не є обставиною, яка зумовлює зміну мотивувальної частини постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та ухвали Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), оскільки ліквідатор банкрута не то що має право, а це його обов`язок дослідити наявність чи відсутність обставин з доведення боржника до банкрутства з виявленням осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства.

14. Наведене у сукупності свідчить про те, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та ухвала Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) є такими що ухвалені з правильним застосуванням приписів ст. ст.44,61 КУзПБ, а тому підстав для зміни мотивувальної частини вказаних рішень на має переконання немає.

15. Окрім того, зміст постанови палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) не вказує конкретні норми права, які було неправильно застосовано при постановленні ухвали Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), що є на моє переконання додатковим аргументом для залишення вказаних судових рішень без змін.

СУБСИДІАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У БАНКРУТСТВІ: ПИТАННЯ СУДОВОГО ЗБОРУ ІЗ ЗАЯВИ, АПЕЛЯЦІЙНОЇ, КАСАЦІЙНОЇ СКАРГ

ПОСТАНОВА 20.10.2022, cправа №911/3554/17 (911/401/21), Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС: Картере В.І. - головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В., Васьковського О.В., Жукова С.В., Огородніка К.М., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/106939835

ОКРЕМА ДУМКА 20.10.2022, cправа №911/3554/17(911/401/21), судді Білоуса В.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/106950937

У справі про банкрутство ТОВ "Вітмет", провадження у якій було порушено 14.12.2017, а 17.05.2019 Боржника визнано банкрутом, 07.10.2021 ліквідатор звернувся до г/с із заявою, у якій він просив покласти солідарно субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями банкрута у розмірі 270,4 млн грн на учасника Боржника - ОСОБА_1 та керівника Боржника - ОСОБА_2. Місцевий г/с ухвалою від 07.10.2021 у задоволенні заяви відмовив. Апеляційний г/с ухвалою від 15.02.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Трійка Капітал" залишив без руху, вказавши на необхідність сплати судового збору в сумі 1,2 млн. грн), виходив з того, що в цьому випадку згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір має розраховуватися як за подання до г/с позовної заяви майнового характеру. Ухвалою від 07.06.2022 апеляційний г/с апеляційну скаргу повернув скаржнику, мотивував тим, що скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, зокрема не сплатив судовий збір. Верховний Суд скасував постанову апеляційного г/с і направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду, вказавши, що апеляційний суд неправильне застосував положення ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", помилково залишив без руху скаргу ТОВ "Трійка Капітал" з підстав несплати судового збору у встановленому законом обсязі, а в подальшому постановив ухвалу, що оскаржується. Суддя ВС Білоус В.В. висловив окрему думку, згідно якої питання розміру справляння судового збору за подання заяв про притягнення до субсидіарної відповідальністю в межах справи про банкрутство, апеляційних, касаційних скарг на рішення за цими позовами, має бути врегульовано законодавцем, а до такого врегулювання, це питання унормовано пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" і має застосовуватися господарськими судами. Звільнення від сплати судового збору у розмірі встановленому вказаною нормою Закону, за подання до господарських судів позовних заяв про притягнення до субсидіарної відповідальності і стягнення певної суми на користь боржника, встановлення судового збору за подання апеляційної, касаційної скарг на судові рішення за такими позовами у розмірі 1 прожиткового мінімуму, що не передбачено спеціальним законом, не узгоджується з приписами ч.2 ст.19 Конституції України і повноваженнями суду, наданими йому законом.

Висновки щодо застосування норм права

104.Заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника розглядається за правилами ГПК України у межах справи про банкрутство в порядку визначеному ст.7 КУзПБ і судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір".

105.Під час оскарження в судах апеляційної та касаційної інстанції судових рішень, які прийняті за результатом розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника, судовий збір підлягає сплаті як на ухвалу суду, який становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в незалежності від того, яке судове рішення ухвалив суд першої інстанції - ухвалу або рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

39.Банкрутство є окремою судовою процедурою, яка здійснюється судами господарського судочинства з переважним застосуванням норм матеріального та процесуального права, визначених КУзПБ.

40.Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

41.Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення (ч. 2 ст. 7 КУзПБ).

42.Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 9 КУзПБ ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

43.В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених ГПК України та цим Кодексом.

44.У касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

45.Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

46.За своєю процесуальною формою провадження у справі про банкрутство складається з двох частин.

47.Перша - включає в себе основне провадження, спрямоване на вирішення головного завдання - задоволення грошових вимог кредиторів шляхом застосування спеціальних судових процедур: для юридичних осіб - розпорядження майном, санації і ліквідації; для фізичних - реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.

48.Друга частина складається з додаткового або відокремленого від основного процесу провадження. У відокремленому провадженні вирішуються майнові спори, стороною яких є боржник. Завдання такого провадження полягає у збереженні й поповненні активів або конкурсної маси боржника.

49.Отже, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на такі групи.

50.Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

51.Такі процедурні (процесуальні питання) вирішуються господарським судом шляхом постановлення ухвал.

52.Друга група стосується виключно вирішення спорів, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими ГПК України.

53.Розгляд таких спорів по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (абзац 3 ч. 2 ст. 7 КУзПБ).

54.Наведена позиція викладена у постанові ВП ВС від 18.02.2020 у справі №918/335/17.

55.Крім того, під час здійснення процедури банкрутства/неплатоспроможності ухвалюються судові рішення, поіменовані ухвалами, які за своєю правовою природою є рішеннями суду в розумінні ст. 233 ГПК України, що ухвалюються у звичайному позовному провадженні, оскільки мають ознаки розгляду по суті заявлених вимог.

56.До таких судових рішень у процедурі банкрутства належать, зокрема, ухвали за результатами розгляду вимог конкурсних кредиторів (ч. 6 ст. 45 КУзПБ), ухвали, прийняті за результатами попереднього засідання (ч. 2 ст. 46 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника (ст. 42 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду вимог поточних кредиторів, заявлених після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом (ч. 4 ст. 60 КУзПБ).

57.Частиною 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

58.У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновника (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

59.Законодавцем передбачено, що стягнені господарським судом суми із засновників (керівника) боржника як субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому законом КУзПБ (абзац 3 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).

60.При цьому у КУзПБ не встановлено процесуальну назву (форму) документа, з якою ліквідатор має звертатися до господарського суду - позовна заява, заява чи ін., а також не передбачено який процесуальний документ має ухвалити суд першої інстанції після розгляду по суті такої заяви ліквідатора - ухвалу або рішення суду.

61.Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

62.Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

63.Відповідно до ст. 1 вказаного Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

64.За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору.

65.Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

66.Згідно з пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною ставка судового збору становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

67.За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"); за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"); за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

68.Однак п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

69.Отже, спеціальним Законом України "Про судовий збір", який передбачає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, не визначено порядок сплати судового збору за подання до господарського суду заяви ліквідатора про стягнення з засновників (керівника) боржника грошових сум як субсидіарної відповідальності цих третіх осіб, тобто має місце прогалина в законодавстві, яка зумовлює розбіжності у застосуванні п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

70.Принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

71.Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. У своїх рішеннях КСУ також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

72.З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року (див., mutatismutandis, рішення ЄСПЛ у справі "Bellet v. France", заява N23805/94, 4 December 1995, §36).

73.Зокрема, у справі "Новік проти України" (заява №48068/06, рішення від 18.12.2008) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

74.Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже у разі відсутності зрозумілих правил на невладного суб`єкта не може бути покладено надмірний тягар, що може бути зумовлений відповідною прогалиною у законодавстві. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

75.Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС вважає, що в цьому випадку необхідно тлумачити норми права на користь ліквідатора, що заявляє вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

76.Правова позиція щодо застосування правила пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням викладена зокрема у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №911/1521/18 та від 09.11.2020 у справі №904/2404/18, однак не була врахована господарським судом апеляційної інстанції під час прийняття ухвали, що оскаржується.

77.Отже, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС вважає, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника розглядається за правилами ГПК України у межах справи про банкрутство в порядку, визначеному ст. 7 КУзПБ, і судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір".

78.Крім того, як зазначалося вище, КУзПБ не встановлено процесуальну назву (форму) документу, який має ухвалюватися судом першої інстанції після розгляду по суті заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника - ухвала або рішення.

79.Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС зауважує на тому, що в ході здійснення аналізу практики застосування господарськими судами положень ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у спорах за заявою ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства місцеві господарські суди ухвалювали судові рішення, оформлені як ухвалою (ухвали Господарського суду Львівської області від 26.05.2020 у справі №914/3812/15, Господарського суду Херсонської області від 13.12.2019 у справі №923/1494/15, Господарського суду Вінницької області від 01.11.2019 у справі №902/249/17, Господарського суду Житомирської області від 13.10.2020 у справі №4/44-Б(906/811/20), Господарського суду міста Києва від 01.04.2020 у справі №910/20004/17, Господарського суду Київської області від 21.01.2020 у справі №911/845/16, Господарського суду Херсонської області від 30.11.2020 у справі №5024/1002/2012 тощо), так і рішенням (рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2020 у справі №916/1105/16, Господарського суду Житомирської області від 22.06.2020 у справі №906/904/16, Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2019 у справі №927/531/18).

80.При цьому, обчислюючи розмір ставки судового збору, суди апеляційної інстанції та суд касаційної інстанції, як правило, враховують вид судового рішення, яким закінчено розгляд таких заяв (ухвала чи рішення).

81.Водночас пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ставка судового збору у суді апеляційної інстанції за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"); ставка судового збору у суді касаційної інстанції за подання касаційної скарги - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

82.Отже, наведе свідчить, що під час визначення ставки судового збору за розгляд заяви ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства в судах апеляційної та касаційної інстанції існує принципово різний підхід у застосуванні положень Закону України "Про судовий збір", що не забезпечує рівності учасників справи та загальновизнаного принципу правової визначеності, який передбачає стабільність правового регулювання.

83.Основними засадами (принципами) господарського судочинства є в тому числі: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

84.При цьому однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості, а також підвищує довіру до відправлення правосуддя.

85.Ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, в тому числі щодо визначення ставки судового збору, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

86.Враховуючи, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір", Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС дійшов висновку, що під час оскарження в судах апеляційної та касаційної інстанції судових рішень, які прийняті за результатом розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника, судовий збір підлягає сплаті як на ухвалу суду, який становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в незалежності від того, яке судове рішення ухвалив суд першої інстанції - ухвалу або рішення.

87.У зв`язку з викладеним, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС дійшов висновку про наявність підстав для відступу від протилежних правових позицій Верховного Суду, викладених в ухвалах від 22.08.2022 у справі №908/802/20, від 28.06.2022 у справі №904/4855/17, від 05.08.2021 у справі №911/2548/17, від 04.11.2021 у справі №914/71/19, відповідно до яких Верховний Суд виходив з того, що сплата судового збору за розгляд заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника підлягає нарахуванню у відсотковому співвідношенні до ціни позову; а також в ухвалах від 27.04.2022 у справі №910/17303/18, від 20.01.2022 у справі №5010/1133/2012-Б-26/30, від 26.04.2021 у справі №5023/2837/11, відповідно до змісту яких Верховний Суд виходив з того, що за такі заяви судовий збір має розраховуватися згідно з пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", згідно з яким ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Щодо суті касаційної скарги

88.Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази про сплату судового збору.

89.Відповідно до наявних матеріалів справи, звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.10.2021 ТОВ "Трійка Капітал" сплатило судовий збір у розмірі 6810,00 грн, тобто за ставкою судового збору, яка передбачена пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб), тобто як майнового спору у процедурі банкрутства.

90.Господарський суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без руху та постановляючи ухвалу, що оскаржується, дійшов висновку про те, що скаржнику належало сплатити 1191750,00 грн судового збору, тобто у відсотковому співвідношенні до ціни позову відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з урахуванням пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за звернення з апеляційною скаргою як на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

91.Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС не може погодитися з наведеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на висновки, які викладені у цій постанові вище.

92.Положеннями пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

93.Так, апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.10.2021 ТОВ "Трійка Капітал" подало у 2021 році.

94.Згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 складає 2270,00 грн.

95.Отже, за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.10.2021, якою відмовлено у задоволенні у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Вітмет" про покладення субсидіарної відповідальності на учасника та керівника ТОВ "Вітмет", ТОВ "Трійка Капітал" належало сплатити 2270,00 грн судового збору.

96.Враховуючи, що ТОВ "Трійка Капітал" сплатило судовий збір у більшому розмірі, а саме в сумі 6810,00 грн, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС погоджується з обґрунтованими доводами ТОВ "Трійка Капітал", наведеними у касаційні скарзі про те, що апеляційний суд помилково залишив без руху скаргу ТОВ "Трійка Капітал" з підстав несплати судового збору у встановленому законом обсязі, а в подальшому постановив ухвалу, що оскаржується.

97.За таких обставин касаційна скарга ТОВ "Трійка Капітал" підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню.

👨‍⚖️

ОКРЕМА ДУМКА 20.10.2022, cправа № 911/3554/17 (911/401/21), судді КГС ВС Білоуса В.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/106950937

Із вказаною постановою судової палати не згоден з таких підстав.

Судова палата у своєму судовому рішенні виснувала висновки про те, що є правова невизначеність у регулюванні Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI з послідуючими змінами розміру сплати судового збору за подання до господарського суду боржником в особі арбітражного керуючого - ліквідатора заяв (позовних заяв) до осіб із підстав, зазначених в ч.2 ст.61 КУзПБ, про притягнення до субсидіарної відповідальності. Із цього зроблено висновок про те, що спеціальним Законом України "Про судовий збір", який передбачає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, не визначено порядок сплати судового збору за подання до господарського суду заяви ліквідатора про стягнення з засновників (керівника) боржника грошових сум як субсидіарної відповідальності цих третіх осіб, тобто має місце прогалина в законодавстві, яка зумовлює розбіжності у застосуванні п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (п. 69, 77 постанови).

Разом з тим, робиться суперечливий висновок про те, що з урахуванням положень пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення, які прийняті за результатами розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника, судовий збір підлягає сплаті як на ухвалу суду, який становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до п.п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в незалежності від того, яке судове рішення ухвалив суд першої інстанції - ухвалу чи рішення.

У вказаному рішенні суд касаційної інстанції, покликаючись на правову невизначеність у питаннях розміру сплати судового збору, процесуальної назви (форми) документа, який має ухвалюватися судом першої інстанції після розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника - ухвала чи рішення (п.60, 78 постанови), за відсутності такої правової невизначеності, породжує правову невизначеність.

У постанові від 20.10.2022 у справі № 911/3554/17 (911/401/21) процесуальна назва (форма) документа з якою ліквідатор має звертатися до господарського суду про притягнення до субсидіарної відповідальності в одних випадках вказується як заява (позовна заява) (п. 69, 75), в інших випадках як заява (77, 78, 86). Це свідчить про те, що Суд сам не має чіткої відповіді і позиції про те, якою має бути назва (форма) процесуального документа з яким ліквідатор звертається до господарського суду про притягнення до субсидіарної відповідальності у випадках передбачених законом.

Разом з тим, це питання не є риторичним і формальним, а має прикладне значення для правильного застосування законодавства, розгляду касаційної скарги і прийняття рішення.

Від того, в якому порядку ліквідатор звертається до господарського суду з вимогою про притягнення до субсидіарної відповідальності - 1) у порядку позовного провадження (позовна заява) чи 2) процедурного при провадженні у справі про банкрутство (заява) залежить за якими правилами має господарський суд здійснювати розгляд такого звернення - 1) як позовне провадження за правилами передбаченими ГПК України (позовне провадження - ст.7 КУзПБ) з прийняттям судом першої інстанції рішення за результатами вирішення такого спору чи 2) як розгляд заяв з процесуальних питань у справі про банкрутство із застосуванням КУзПБ в першу чергу і ГПК України, якщо якісь питання не врегульовані КУзПБ.

Це, у свою чергу, впливає на багато важливих чинників - склад учасників такого спору, провадження; необхідність дотримання вимог встановлених законом до форми, змісту процесуального документа, з яким звертається ліквідатор до господарського суду про притягнення до субсидіарної відповідальності; забезпечення процесуальних прав і обов`язків такого спору, провадження; прийняття за результатами такого спору, провадження - рішення (у випадку розгляду позовних заяв) чи ухвали (у випадку розгляду заяв з процедурних питань у справі про банкрутство); різних процесуальних строків на оскарження цих судових актів; різні ставки справляння судового збору; на порядок оскарження і застосування процесуальних фільтрів.

У відповідності до положень ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа, дії та платника судового збору.

Тому, першочерговим, важливим, основним завданням є дати відповіді на запитання: "Якою формою звернення має бути вимога ліквідатора до господарського суду про притягнення відповідальних осіб до субсидіарної відповідальності - позовна заява і розгляд її за правилами ГПК України чи заява і розгляд її як заяви з процедурних питань.

Вважаю, що формою звернення ліквідатора до господарського суду про притягнення до відповідальних осіб до субсидіарної відповідальності має бути позовна заява і з вирішенням цього спору за правилами ГПК України, і аж ніяк не заява з процедурних питань.

Це твердження ґрунтується на такому.

Згідно ч.2 ст.61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Тлумачення ст. 1, 60, 61 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що арбітражний керуючий - ліквідатор у відносинах з третіми особами при пред`явленні вимоги про притягнення до субсидіарної відповідальності є органом, особою, уповноваженою представляти боржника. Він діє в цій ситуації як представник боржника і діє не у власних інтересах, а безпосередньо у інтересах боржника і опосередковано у інтересах кредиторів, оскільки стягнення заявлених сум має здійснюватися на користь боржника і включатися до складу ліквідаційної маси, які можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленій КУзПБ.

Системний аналів п.12 ч.1 ст. 20 ГПК України, ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 61 КУзПБ дають підстави стверджувати, що вимога про притягнення до субсидіарної відповідальності є вимогою майнового характеру боржника у розмірі який визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою і за своєю правовою природою є вимогою про відшкодування збитків завданих саме боржнику протиправними діями/бездіяльністю з вини його засновників (учасників) або інших осіб, у тому рахунку з вини керівника боржника…, що призвели до банкрутства боржника та до неможливості виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредиторами.

Відтак, це майновий спір між боржником в особі його представницького органу - ліквідатора і особами, вказаними у ст.61 КУзПБ, про відшкодування збитків боржнику.

Формою звернення до господарського суду щодо вирішення такого спору має бути позовна заява, в якій позивачем має бути зазначений боржник, з підписанням цієї позовної заяви ліквідатором, як особою яка уповноважена представляти боржника, відповідачем/ відповідачами особи, які вказані в ст.61 КУзПБ.

Вказана вимога не є і не може бути за своєю формою заявою з процедурних питань, оскільки стягнення збитків за вимогою боржника не є процедурним питанням, як то визнання кредиторських вимог, затвердження плану санації, перехід до наступної процедури.

КУзПБ і зокрема ст.7 цього Кодексу чітко унормовано, як вирішувати всі майнові спори, стороною в яких є боржник - за правилами ГПК України.

Згідно з нормами статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до ч.1 ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 2 ст.7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України.

Вимоги про притягнення до субсидіарної відповідальності та стягнення певної суми на користь боржника є майновим спором, стороною якого є боржник, а відтак вирішення цього спору підходить під регулювання ст. 7 КУзПБ.

Згідно з ч.1 ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами передбаченими ГПК України, у урахуванням особливостей, визначених цією статтею, відтак вказаний спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство за правилами ГПК України.

Приписами ст.12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).Відтак однією із форм господарського судочинства є позовне провадження. Спір про притягнення до субсидіарної відповідальності осіб вказаних в ч. 2 ст.61 КУзПБ і стягнення на користь боржника відповідних сум для подальшого включення до складу ліквідаційної маси має вирішуватись у порядку позовного провадження.

Відповідно до ч.2 ст.161 ГПК України заявами по суті справи є позовна заява; відзив на позовну заяву(відзив).

Статтею 162 ГПК України передбачено вимоги до форми і змісту позовної заяви, однією з яких є вимога про необхідність зазначення в позовній заяві ціни позову.

Згідно ч.1 ст.163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення проводиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Тому вважаю про необхідність застосування загальних ставок судового збору до спорів з майновими вимогами, які розглядаються у позовному провадженні у межах справи про банкрутство.

Вказана позиція обґрунтовується нормою ст.7 КУзПБ, відповідно до якої розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, здійснюється судом у відокремленому позовному провадженні, у межах справи про банкрутство, за правилами ГПК України.

Така правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 14.04.2021 у справі № 905/1818/19.

Окрім того, є суперечливою позиція у постанові від 20.10.2022 у справі № 911/3554/17 (911/401/21) про те, що судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності не справляється і встановлення його у постанові у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для оскарження в судах апеляційної і касаційної інстанцій, з посиланням на пп. 7 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Вказаною нормою закону унормовано, що за подання апеляційної скарги до господарських судів на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви (п.п. 4 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") і за подання касаційної скарги 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви (пп.5 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

Якщо в постанові від 20.10.2022 у справі №911/3554/17 (911/401/21) зроблено висновок, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності не встановлено, не передбачено, тобто вона становить нуль, то судовий збір за подання апеляційних, касаційних скарг на рішення суду за результатами розгляду такої позовної заяви також не має справлятися, оскільки: 0 х 150% = 0 і 0 х 200 % = 0.

Вважаю, що питання розміру справляння судового збору за подання позовних заяв про притягнення до субсидіарної відповідальністю в межах справи про банкрутство, апеляційних, касаційних скарг на рішення за цими позовами, з метою доступу до правосуддя, урахуванням інтересів, як боржника, кредиторів, так і держави, судів, має бути врегульовано законодавцем шляхом внесення змін до загального правила визначення розміру ставки судового збору для позовних заяв майнового характеру, передбачених в пп.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" і встановленням спеціального розміру судового збору за подання позовних заяв про притягнення до субсидіарної відповідальності в межах справи про банкрутство. Також законодавчо надати право звертатися з такими позовами не тільки ліквідатору, а й кредиторам.

До внесення таких змін до названого Закону, це питання унормовано пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" і має застосовуватися господарськими судами. Звільнення від сплати судового збору у розмірі встановленому вказаною нормою Закону, за подання до господарських судів позовних заяв про притягнення до субсидіарної відповідальності і стягнення певної суми на користь боржника, встановлення судового збору за подання апеляційної, касаційної скарг на судові рішення за такими позовами у розмірі 1 прожиткового мінімуму, що не передбачено спеціальним законом, не узгоджується з приписами ч.2 ст.19 Конституції України і повноваженнями суду, наданими йому законом.

З огляду на вказане та на підставі п.1 ч.1 ст.308, ст.309 ГПК України вважаю, що касаційна скарга ТОВ"Трійка капітал" підлягала залишенню касаційним судом без задоволення, а ухвала Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі № 911/3554/17 (911/401/21) без змін.

Посилання

СУБСИДІАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ: ПРАВОВА ПРИРОДА, ПЕРЕДУМОВИ, РОЗМІР, МОМЕНТ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА НА ПОДАННЯ ЗАЯВИ, ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ

СУБСИДІАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У БАНКРУТСТВІ: ПИТАННЯ СУДОВОГО ЗБОРУ ІЗ ЗАЯВИ, АПЕЛЯЦІЙНОЇ, КАСАЦІЙНОЇ СКАРГ