.png)
ПОСТАНОВА 20.10.2022, cправа №911/3554/17 (911/401/21), Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС: Картере В.І. - головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В., Васьковського О.В., Жукова С.В., Огородніка К.М., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/106939835
ОКРЕМА ДУМКА 20.10.2022,
cправа №911/3554/17(911/401/21), судді Білоуса В.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/106950937
У справі про банкрутство ТОВ "Вітмет", провадження у якій було порушено 14.12.2017, а 17.05.2019 Боржника визнано банкрутом, 07.10.2021 ліквідатор звернувся до г/с із заявою, у якій він просив покласти солідарно субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями банкрута у розмірі 270,4 млн грн на учасника Боржника - ОСОБА_1 та керівника Боржника - ОСОБА_2. Місцевий г/с ухвалою від 07.10.2021 у задоволенні заяви відмовив. Апеляційний г/с ухвалою від 15.02.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Трійка Капітал" залишив без руху, вказавши на необхідність сплати судового збору в сумі 1,2 млн. грн), виходив з того, що в цьому випадку згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір має розраховуватися як за подання до г/с позовної заяви майнового характеру. Ухвалою від 07.06.2022 апеляційний г/с апеляційну скаргу повернув скаржнику, мотивував тим, що скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, зокрема не сплатив судовий збір. Верховний Суд скасував постанову апеляційного г/с і направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду, вказавши, що апеляційний суд неправильне застосував положення ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", помилково залишив без руху скаргу ТОВ "Трійка Капітал" з підстав несплати судового збору у встановленому законом обсязі, а в подальшому постановив ухвалу, що оскаржується. Суддя ВС Білоус В.В. висловив окрему думку, згідно якої питання розміру справляння судового збору за подання заяв про притягнення до субсидіарної відповідальністю в межах справи про банкрутство, апеляційних, касаційних скарг на рішення за цими позовами, має бути врегульовано законодавцем, а до такого врегулювання, це питання унормовано пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" і має застосовуватися господарськими судами. Звільнення від сплати судового збору у розмірі встановленому вказаною нормою Закону, за подання до господарських судів позовних заяв про притягнення до субсидіарної відповідальності і стягнення певної суми на користь боржника, встановлення судового збору за подання апеляційної, касаційної скарг на судові рішення за такими позовами у розмірі 1 прожиткового мінімуму, що не передбачено спеціальним законом, не узгоджується з приписами ч.2 ст.19 Конституції України і повноваженнями суду, наданими йому законом.
Висновки щодо застосування норм права
104.Заява ліквідатора про покладення
субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства
боржника розглядається за правилами ГПК України у межах справи про банкрутство
в порядку визначеному ст.7 КУзПБ і судовим збором не оплачується, оскільки
таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір".
105.Під час оскарження в судах апеляційної та
касаційної інстанції судових рішень, які прийняті за результатом розгляду заяви
ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у
доведенні до банкрутства боржника, судовий збір підлягає сплаті як на ухвалу
суду, який становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
відповідно до пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"
в незалежності від того, яке судове рішення ухвалив суд першої інстанції -
ухвалу або рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
39.Банкрутство є окремою судовою процедурою,
яка здійснюється судами господарського судочинства з переважним застосуванням
норм матеріального та процесуального права, визначених КУзПБ.
40.Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори,
стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами,
передбаченими ГПК України, з урахуванням
особливостей, визначених цією статтею.
41.Господарський суд, у провадженні якого
перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує всі майнові
спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та
щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про
визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про
повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості
відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на
роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до
боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до
ГПК України. Господарський суд розглядає
спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським
процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення (ч. 2 ст. 7 КУзПБ).
42.Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 9 КУзПБ
ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за
результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також
постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури
можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
43.В апеляційному порядку можуть бути
оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної
процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали
місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство,
крім випадків, передбачених ГПК України та цим
Кодексом.
44.У касаційному порядку не підлягають
оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами
перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про
банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали
про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про
визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
45.Скарги на постанови апеляційних
господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського
суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть
включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство,
що підлягають оскарженню.
46.За своєю процесуальною формою провадження
у справі про банкрутство складається з двох частин.
47.Перша - включає в себе основне
провадження, спрямоване на вирішення головного завдання - задоволення грошових
вимог кредиторів шляхом застосування спеціальних судових процедур: для
юридичних осіб - розпорядження майном, санації і ліквідації; для фізичних -
реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.
48.Друга частина складається з додаткового
або відокремленого від основного процесу провадження. У відокремленому
провадженні вирішуються майнові спори, стороною яких є боржник. Завдання такого
провадження полягає у збереженні й поповненні активів або конкурсної маси
боржника.
49.Отже, судові рішення у процедурі
банкрутства можна поділити на такі групи.
50.Одна з них стосується не вирішення спорів,
а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства,
тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про
банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття
провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про
призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
51.Такі процедурні (процесуальні питання)
вирішуються господарським судом шляхом постановлення ухвал.
52.Друга група стосується виключно вирішення
спорів, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні.
Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про
банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване
КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими
ГПК України.
53.Розгляд таких спорів по суті судом першої
інстанції закінчується ухваленням рішення суду (абзац 3 ч. 2 ст. 7 КУзПБ).
54.Наведена позиція викладена у постанові ВП
ВС від 18.02.2020 у справі №918/335/17.
55.Крім того, під час здійснення процедури
банкрутства/неплатоспроможності ухвалюються судові рішення, поіменовані
ухвалами, які за своєю правовою природою є рішеннями суду в розумінні ст. 233
ГПК України, що ухвалюються у звичайному позовному провадженні, оскільки мають
ознаки розгляду по суті заявлених вимог.
56.До таких судових рішень у процедурі
банкрутства належать, зокрема, ухвали за результатами розгляду вимог конкурсних
кредиторів (ч. 6 ст. 45 КУзПБ), ухвали, прийняті за результатами попереднього
засідання (ч. 2 ст. 46 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду заяви
арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника
(ст. 42 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду вимог поточних кредиторів,
заявлених після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника
банкрутом (ч. 4 ст. 60 КУзПБ).
57.Частиною 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що
під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які
відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за
зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.
58.У разі банкрутства боржника з вини його
засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини
керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи
мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновника (учасників,
акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності
майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його
зобов`язаннями.
59.Законодавцем передбачено, що стягнені
господарським судом суми із засновників (керівника) боржника як субсидіарної
відповідальності за зобов`язаннями боржника включаються до складу ліквідаційної
маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку
черговості, встановленому законом КУзПБ (абзац 3 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).
60.При цьому у КУзПБ не встановлено
процесуальну назву (форму) документа, з якою ліквідатор має звертатися до
господарського суду - позовна заява, заява чи ін., а також не передбачено який
процесуальний документ має ухвалити суд першої інстанції після розгляду по суті
такої заяви ліквідатора - ухвалу або рішення суду.
61.Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір
судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати
встановлюються законом.
62.Правові засади справляння судового збору,
платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення
від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про
судовий збір".
63.Відповідно до ст. 1 вказаного Закону
судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв,
скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих
судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу
судових витрат.
64.За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України
"Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах,
які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий
збір, та платника судового збору.
65.Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону
України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру
ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру
прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів
прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
66.Згідно з пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону
України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з
грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у
справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про
визнання боржника банкрутом; заяви про
визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій
боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди,
укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною ставка судового
збору становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
67.За подання до господарського суду
апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство;
заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами
ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при
поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону
України "Про судовий збір"); за подання до господарського суду
касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство -
200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої
заяви і скарги (пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий
збір"); за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги
на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на
ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 7 п. 2
ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
68.Однак п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України
"Про судовий збір" не передбачено ставки судового збору за подання до
господарського суду заяви ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до
законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у
зв`язку з доведенням його до банкрутства.
69.Отже, спеціальним Законом України
"Про судовий збір", який передбачає правові засади справляння
судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок
сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, не визначено
порядок сплати судового збору за подання до господарського суду заяви
ліквідатора про стягнення з засновників (керівника) боржника грошових сум як
субсидіарної відповідальності цих третіх осіб, тобто має місце прогалина в
законодавстві, яка зумовлює розбіжності у застосуванні п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону
України "Про судовий збір".
70.Принцип правової визначеності (певності) -
загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту
права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
71.Принцип правової визначеності є
невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. У своїх рішеннях
КСУ також посилається на принцип правової визначеності,
наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства
права.
72.З огляду на принцип верховенства права у
демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати
достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право
на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати зрозумілу та реальну
можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справі "Белле
проти Франції" від 4 грудня 1995 року (див., mutatismutandis, рішення
ЄСПЛ у справі "Bellet v. France", заява
N23805/94, 4 December 1995, §36).
73.Зокрема, у справі "Новік проти
України" (заява №48068/06, рішення від 18.12.2008) ЄСПЛ зробив висновок,
що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної
визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5
Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим
і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик
свавілля.
74.Відповідно до вимог принципу правової
визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої
чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі
сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже у
разі відсутності зрозумілих правил на невладного суб`єкта не може бути
покладено надмірний тягар, що може бути зумовлений відповідною прогалиною у
законодавстві. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим
для особи тлумаченням.
75.Враховуючи викладене, Верховний Суд у
складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС вважає, що в цьому випадку необхідно тлумачити норми права на
користь ліквідатора, що заявляє вимоги до третіх
осіб, які відповідно до законодавства несуть
субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням
його до банкрутства.
76.Правова позиція щодо застосування правила
пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням викладена
зокрема у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №911/1521/18 та
від 09.11.2020 у справі №904/2404/18, однак не була врахована господарським
судом апеляційної інстанції під час прийняття ухвали, що оскаржується.
77.Отже, Верховний Суд у складі судової
палати для розгляду справ про банкрутство КГС вважає, що заява ліквідатора
про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до
банкрутства боржника розглядається за правилами ГПК України у межах справи про
банкрутство в порядку, визначеному ст. 7 КУзПБ, і судовим збором не
оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про
судовий збір".
78.Крім того, як зазначалося вище, КУзПБ не
встановлено процесуальну назву (форму) документу, який має ухвалюватися судом
першої інстанції після розгляду по суті заяви ліквідатора про покладення
субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства
боржника - ухвала або рішення.
79.Верховний Суд у складі судової палати для
розгляду справ про банкрутство КГС зауважує на тому, що в ході здійснення
аналізу практики застосування господарськими судами положень ч. 2 ст. 4 Закону
України "Про судовий збір" у спорах за заявою ліквідатора про
покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з
доведенням його до банкрутства місцеві господарські суди ухвалювали судові рішення,
оформлені як ухвалою (ухвали
Господарського суду Львівської області від 26.05.2020 у справі №914/3812/15,
Господарського суду Херсонської області від 13.12.2019 у справі №923/1494/15,
Господарського суду Вінницької області від 01.11.2019 у справі №902/249/17,
Господарського суду Житомирської області від 13.10.2020 у справі
№4/44-Б(906/811/20), Господарського суду міста Києва від 01.04.2020 у справі
№910/20004/17, Господарського суду Київської області від 21.01.2020 у справі
№911/845/16, Господарського суду Херсонської області від 30.11.2020 у справі
№5024/1002/2012 тощо), так і рішенням (рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2020 у
справі №916/1105/16, Господарського суду Житомирської області від 22.06.2020 у
справі №906/904/16, Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2019 у
справі №927/531/18).
80.При цьому, обчислюючи розмір ставки
судового збору, суди апеляційної інстанції та суд касаційної інстанції, як
правило, враховують вид судового рішення, яким закінчено розгляд таких заяв
(ухвала чи рішення).
81.Водночас пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону
України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання
апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового
мінімуму для працездатних осіб; ставка судового збору у суді апеляційної
інстанції за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду
становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви,
іншої заяви і скарги (пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий
збір"); ставка судового збору у суді касаційної інстанції за подання
касаційної скарги - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні
позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України
"Про судовий збір").
82.Отже, наведе свідчить, що під час
визначення ставки судового збору за розгляд заяви ліквідатора про покладання
субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням
його до банкрутства в судах апеляційної та касаційної інстанції існує
принципово різний підхід у застосуванні положень Закону України "Про
судовий збір", що не забезпечує рівності учасників справи та
загальновизнаного принципу правової визначеності, який передбачає стабільність
правового регулювання.
83.Основними засадами (принципами)
господарського судочинства є в тому числі: верховенство права; рівність усіх
учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність (ч. 2 ст. 2
ГПК України).
84.При цьому однакове застосування закону
забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову
визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування
законів поліпшує громадське сприйняття справедливості, а також підвищує довіру
до відправлення правосуддя.
85.Ухвалення протилежних і суперечливих
судових рішень, в тому числі щодо визначення ставки судового збору, особливо
судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд,
закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних
свобод.
86.Враховуючи, що заява ліквідатора про
покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до
банкрутства боржника судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не
передбачено Законом України "Про судовий збір", Верховний Суд у
складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС дійшов висновку,
що під час оскарження в судах апеляційної та касаційної інстанції судових
рішень, які прийняті за результатом розгляду заяви ліквідатора про покладення
субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства
боржника, судовий збір підлягає сплаті як на ухвалу суду, який становить 1
розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до пп. 7 п. 2 ч.
2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в незалежності від того,
яке судове рішення ухвалив суд першої інстанції - ухвалу або рішення.
87.У зв`язку з викладеним, Верховний Суд у
складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС дійшов висновку
про наявність підстав для відступу від протилежних правових позицій Верховного
Суду, викладених в ухвалах від 22.08.2022 у справі №908/802/20, від 28.06.2022
у справі №904/4855/17, від 05.08.2021 у справі №911/2548/17, від 04.11.2021 у справі
№914/71/19, відповідно до яких Верховний Суд виходив з того, що сплата судового
збору за розгляд заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності
на особу винну у доведенні до банкрутства боржника підлягає нарахуванню у
відсотковому співвідношенні до ціни позову; а також в ухвалах від 27.04.2022 у
справі №910/17303/18, від 20.01.2022 у справі №5010/1133/2012-Б-26/30, від
26.04.2021 у справі №5023/2837/11, відповідно до змісту яких Верховний Суд
виходив з того, що за такі заяви судовий збір має розраховуватися згідно з пп.
10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", згідно з яким
ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про визнання
правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах
провадження у справі про банкрутство становить 2 розміри прожиткового мінімуму
для працездатних осіб.
Щодо суті касаційної скарги
88.Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до
апеляційної скарги додаються докази про сплату судового збору.
89.Відповідно до наявних матеріалів справи,
звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської
області від 07.10.2021 ТОВ "Трійка Капітал" сплатило судовий збір у
розмірі 6810,00 грн, тобто за ставкою судового збору, яка передбачена пп. 10 п.
2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (2 розміри
прожиткового мінімуму для працездатних осіб), тобто як майнового спору у
процедурі банкрутства.
90.Господарський суд апеляційної інстанції,
залишаючи апеляційну скаргу без руху та постановляючи ухвалу, що оскаржується,
дійшов висновку про те, що скаржнику належало сплатити 1191750,00 грн судового
збору, тобто у відсотковому співвідношенні до ціни позову відповідно до пп. 1
п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з урахуванням пп. 4
п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за звернення з
апеляційною скаргою як на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала
сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
91.Верховний Суд у складі судової палати для
розгляду справ про банкрутство КГС не може погодитися з наведеним висновком
суду апеляційної інстанції з огляду на висновки, які викладені у цій постанові
вище.
92.Положеннями пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону
України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за
подання апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового
мінімуму для працездатних осіб.
93.Так, апеляційну скаргу на ухвалу
Господарського суду Київської області від 07.10.2021 ТОВ "Трійка
Капітал" подало у 2021 році.
94.Згідно з Законом України "Про
державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для
працездатних осіб станом на 01.01.2021 складає 2270,00 грн.
95.Отже, за подання апеляційної скарги на
ухвалу Господарського суду Київської області від 07.10.2021, якою відмовлено у
задоволенні у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Вітмет" про
покладення субсидіарної відповідальності на учасника та керівника ТОВ
"Вітмет", ТОВ "Трійка Капітал" належало сплатити 2270,00
грн судового збору.
96.Враховуючи, що ТОВ "Трійка
Капітал" сплатило судовий збір у більшому розмірі, а саме в сумі 6810,00
грн, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС
погоджується з обґрунтованими доводами ТОВ "Трійка Капітал",
наведеними у касаційні скарзі про те, що апеляційний суд помилково залишив без
руху скаргу ТОВ "Трійка Капітал" з підстав несплати судового збору у
встановленому законом обсязі, а в подальшому постановив ухвалу, що
оскаржується.
97.За таких обставин касаційна скарга ТОВ
"Трійка Капітал" підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної
інстанції - скасуванню.
👨⚖️
ОКРЕМА ДУМКА 20.10.2022,
cправа № 911/3554/17 (911/401/21), судді КГС ВС Білоуса В.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/106950937
Із вказаною постановою судової палати не згоден з таких підстав.
Судова палата у
своєму судовому рішенні виснувала висновки про те, що є правова невизначеність
у регулюванні Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011
№ 3674-VI з послідуючими змінами розміру сплати
судового збору за подання до господарського суду боржником в особі арбітражного
керуючого - ліквідатора заяв (позовних заяв) до осіб із підстав, зазначених в
ч.2 ст.61 КУзПБ, про
притягнення до субсидіарної відповідальності. Із цього зроблено висновок про
те, що спеціальним Законом України "Про судовий збір", який
передбачає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та
розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та
повернення судового збору, не визначено порядок сплати
судового збору за подання до господарського суду заяви ліквідатора про
стягнення з засновників (керівника) боржника грошових сум як субсидіарної
відповідальності цих третіх осіб, тобто має місце
прогалина в законодавстві, яка зумовлює розбіжності у застосуванні п. 2 ч. 2 ст.
4 Закону України "Про судовий збір" (п. 69, 77 постанови).
Разом з тим,
робиться суперечливий висновок про те, що з урахуванням положень
пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про
судовий збір" за подання апеляційної чи касаційної
скарги на судові рішення, які прийняті за результатами розгляду заяви ліквідатора про
покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до
банкрутства боржника, судовий збір підлягає сплаті як на ухвалу суду, який
становить 1 розмір прожиткового мінімуму для
працездатних осіб відповідно до п.п. 2
ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий
збір" в незалежності від того, яке судове
рішення ухвалив суд першої інстанції - ухвалу чи рішення.
У вказаному
рішенні суд касаційної інстанції, покликаючись на правову
невизначеність у питаннях розміру сплати судового збору, процесуальної назви
(форми) документа, який має ухвалюватися судом першої
інстанції після розгляду заяви ліквідатора
про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до
банкрутства боржника - ухвала чи рішення (п.60, 78 постанови), за
відсутності такої правової невизначеності, породжує правову невизначеність.
У постанові від
20.10.2022 у справі № 911/3554/17 (911/401/21) процесуальна назва (форма)
документа з якою ліквідатор має звертатися до господарського суду про
притягнення до субсидіарної відповідальності в одних випадках вказується як заява (позовна заява) (п. 69, 75), в
інших випадках як заява (77, 78, 86). Це свідчить про те, що Суд сам не має
чіткої відповіді і позиції про те, якою має бути
назва (форма) процесуального документа з яким
ліквідатор звертається до господарського суду про притягнення до субсидіарної
відповідальності у випадках передбачених законом.
Разом з тим, це питання не є риторичним і формальним, а має прикладне значення для правильного застосування законодавства, розгляду
касаційної скарги і прийняття рішення.
Від того, в якому
порядку ліквідатор звертається до господарського суду з
вимогою про притягнення до субсидіарної
відповідальності - 1) у порядку позовного
провадження (позовна заява) чи 2) процедурного при провадженні у справі про банкрутство (заява) залежить за якими правилами має господарський суд здійснювати
розгляд такого звернення - 1) як позовне
провадження за правилами передбаченими ГПК України (позовне
провадження - ст.7 КУзПБ) з прийняттям судом
першої інстанції рішення за
результатами вирішення такого спору чи 2) як розгляд
заяв з процесуальних питань у справі про
банкрутство із застосуванням КУзПБ в першу чергу і ГПК України, якщо якісь питання не врегульовані КУзПБ.
Це, у свою
чергу, впливає на багато важливих чинників - склад учасників такого спору,
провадження; необхідність дотримання вимог встановлених законом до форми,
змісту процесуального документа, з яким звертається ліквідатор до
господарського суду про притягнення до субсидіарної відповідальності;
забезпечення процесуальних прав і обов`язків такого спору, провадження;
прийняття за результатами такого спору, провадження - рішення (у випадку розгляду позовних
заяв) чи ухвали (у
випадку розгляду заяв з процедурних питань у справі про банкрутство); різних
процесуальних строків на оскарження цих судових актів; різні ставки справляння
судового збору; на порядок оскарження і
застосування процесуальних фільтрів.
У відповідності
до положень ч.2 ст.4
Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування
документа, дії та платника судового збору.
Тому,
першочерговим, важливим, основним завданням є дати відповіді на запитання:
"Якою формою звернення має бути вимога ліквідатора до господарського суду
про притягнення відповідальних осіб до субсидіарної відповідальності - позовна заява і розгляд її за
правилами ГПК України чи заява і розгляд її як заяви з процедурних питань.
Вважаю, що формою
звернення ліквідатора до господарського суду про притягнення до відповідальних
осіб до субсидіарної відповідальності має бути позовна
заява і з вирішенням цього спору за правилами ГПК
України, і аж ніяк не заява з процедурних питань.
Це твердження
ґрунтується на такому.
Згідно
ч.2 ст.61 КУзПБ під час здійснення своїх
повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть
субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням
його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою
вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його
засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини
керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи
мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників,
акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності
майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його
зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть
бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості,
встановленому цим Кодексом.
Тлумачення ст. 1, 60, 61
КУзПБ дає підстави для висновку про те, що арбітражний керуючий -
ліквідатор у відносинах з третіми особами при пред`явленні вимоги про
притягнення до субсидіарної відповідальності є органом, особою, уповноваженою
представляти боржника. Він діє в цій ситуації як
представник боржника і діє не у власних інтересах,
а безпосередньо у
інтересах боржника і опосередковано у інтересах кредиторів, оскільки стягнення
заявлених сум має здійснюватися на користь боржника і включатися до складу
ліквідаційної маси, які можуть бути використані лише для задоволення вимог
кредиторів у порядку черговості, встановленій КУзПБ.
Системний аналів
п.12 ч.1 ст. 20 ГПК
України, ст. 58 Закону України "Про банки і банківську
діяльність", ст. 61 КУзПБ дають підстави стверджувати, що вимога
про притягнення до субсидіарної відповідальності є
вимогою майнового характеру боржника у розмірі який
визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою і за своєю правовою природою є вимогою про відшкодування збитків
завданих саме боржнику протиправними
діями/бездіяльністю з вини його засновників (учасників) або інших осіб, у тому
рахунку з вини керівника боржника…, що призвели до банкрутства боржника та до
неможливості виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредиторами.
Відтак, це майновий спір між боржником в особі
його представницького органу - ліквідатора і особами, вказаними у ст.61
КУзПБ, про відшкодування збитків боржнику.
Формою звернення
до господарського суду щодо вирішення такого спору має бути позовна заява, в якій позивачем має бути зазначений боржник, з підписанням цієї позовної заяви ліквідатором, як особою яка уповноважена представляти боржника,
відповідачем/ відповідачами особи,
які вказані в ст.61 КУзПБ.
Вказана вимога не
є і не може бути за своєю формою заявою з процедурних питань, оскільки
стягнення збитків за вимогою боржника не є процедурним питанням, як то визнання
кредиторських вимог, затвердження плану санації, перехід до наступної
процедури.
КУзПБ і зокрема ст.7 цього Кодексу чітко
унормовано, як вирішувати всі майнові спори, стороною в
яких є боржник - за правилами ГПК України.
Згідно з нормами статті
2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом,
ГПК України, іншими
законами України.
Відповідно до ч.1
ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським
судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей,
визначених цією статтею.
Частиною 2 ст.7
КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває
справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною
в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна;
спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання
недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення
(витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори
про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та
службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників
розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд
розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК
України.
Вимоги про
притягнення до субсидіарної відповідальності та стягнення певної суми на
користь боржника є майновим спором, стороною якого є боржник, а відтак
вирішення цього спору підходить під регулювання ст. 7 КУзПБ.
Згідно з ч.1 ст.7
КУзПБ спори, стороною в яких є боржник,
розглядаються господарським судом за правилами передбаченими ГПК
України, у урахуванням особливостей, визначених цією статтею, відтак вказаний
спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство за правилами ГПК
України.
Приписами ст.12
ГПК України господарське
судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим кодексом, у порядку:
1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або
спрощеного).Відтак однією із форм господарського судочинства є позовне
провадження. Спір про притягнення до субсидіарної відповідальності осіб
вказаних в ч. 2 ст.61 КУзПБ і
стягнення на користь боржника відповідних сум для подальшого включення до
складу ліквідаційної маси має вирішуватись у порядку позовного провадження.
Відповідно до ч.2 ст.161
ГПК України заявами по суті справи є
позовна заява; відзив на позовну заяву(відзив).
Статтею 162 ГПК
України передбачено вимоги до форми і змісту позовної заяви, однією з яких
є вимога про необхідність зазначення в позовній заяві ціни позову.
Згідно ч.1 ст.163
ГПК України ціна позову визначається у
позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується або сумою,
оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення проводиться у
безспірному (безакцептному) порядку.
Правові засади
справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору,
порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон
України "Про судовий збір".
Частиною 1 ст.4
Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір
справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних
осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна
заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни
позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 5 п.2 ч.2 ст.4
Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка
судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення
суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при
поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Тому вважаю про
необхідність застосування загальних ставок судового збору до спорів з майновими
вимогами, які розглядаються у позовному провадженні у межах справи про
банкрутство.
Вказана позиція
обґрунтовується нормою ст.7 КУзПБ, відповідно до якої розгляд всіх
майнових спорів, стороною в яких є боржник, здійснюється судом у відокремленому
позовному провадженні, у межах справи про банкрутство, за правилами ГПК
України.
Така правова
позиція була висловлена у постанові Верховного Суду у складі палати для
розгляду справ про банкрутство КГС від 14.04.2021 у справі № 905/1818/19.
Окрім того, є
суперечливою позиція у постанові від 20.10.2022 у справі № 911/3554/17
(911/401/21) про те, що судовий збір за подання до господарського суду позовної
заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності не справляється і
встановлення його у постанові у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для
працездатних осіб для оскарження в судах апеляційної і касаційної інстанцій, з
посиланням на пп. 7 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий
збір".
Вказаною нормою
закону унормовано, що за подання апеляційної скарги до господарських судів на
рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала
сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви (п.п. 4 п.2 ч. 2 ст. 4
Закону України "Про судовий збір") і за подання касаційної скарги 200
відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви,
іншої заяви (пп.5 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про
судовий збір").
Якщо в постанові
від 20.10.2022 у справі №911/3554/17 (911/401/21) зроблено висновок, що ставка
судового збору за подання до господарського суду позовної заяви про притягнення
до субсидіарної відповідальності не встановлено, не передбачено, тобто вона становить
нуль, то судовий збір за подання апеляційних, касаційних скарг на рішення суду
за результатами розгляду такої позовної заяви також не має справлятися,
оскільки: 0 х 150% = 0 і 0 х 200 % = 0.
Вважаю, що питання
розміру справляння судового збору за подання позовних заяв про притягнення до
субсидіарної відповідальністю в межах справи про банкрутство, апеляційних,
касаційних скарг на рішення за цими позовами, з метою доступу до правосуддя,
урахуванням інтересів, як боржника, кредиторів, так і держави, судів, має бути
врегульовано законодавцем шляхом внесення змін до загального правила визначення
розміру ставки судового збору для позовних заяв майнового характеру,
передбачених в пп.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий
збір" і встановленням спеціального розміру судового збору за подання
позовних заяв про притягнення до субсидіарної відповідальності в межах справи
про банкрутство. Також законодавчо надати право звертатися з такими позовами не
тільки ліквідатору, а й кредиторам.
До внесення таких
змін до названого Закону, це питання унормовано пп.1 п.2 ч.2 ст.4
Закону України "Про судовий збір" і має застосовуватися
господарськими судами. Звільнення від сплати судового збору у розмірі
встановленому вказаною нормою Закону, за подання до господарських судів
позовних заяв про притягнення до субсидіарної відповідальності і стягнення
певної суми на користь боржника, встановлення судового збору за подання
апеляційної, касаційної скарг на судові рішення за такими позовами у розмірі 1
прожиткового мінімуму, що не передбачено спеціальним законом, не узгоджується з
приписами ч.2 ст.19 Конституції України і повноваженнями суду,
наданими йому законом.
З огляду на вказане та на підставі п.1 ч.1 ст.308, ст.309 ГПК України вважаю, що касаційна скарга ТОВ"Трійка капітал" підлягала залишенню касаційним судом без задоволення, а ухвала Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі № 911/3554/17 (911/401/21) без змін.
Немає коментарів:
Дописати коментар