Банкрутство (юрособи): Визнання банкрутом

Показ дописів із міткою Визнання банкрутом. Показати всі дописи

ПИТАННЯ ПРАВОМІРНОСТІ ПРИПИНЕННЯ ПРОЦЕДУРИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ ТА ВИЗНАННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА БАНКРУТОМ

ПОСТАНОВА 24 листопада 2021 року, Справа № 902/560/20, Верховний Суд у складі суддів КГС: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101812260

У справі про банкрутство ФГ "Ланецького" (далі-Боржник), провадження у якій відкрито 22.06.2020, комітетом кредиторів серед іншого прийнято рішення звернутись до г/с з клопотанням про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедуру. Місцевий г/с постановою від 25.06.2021 визнав боржника банкрутом. Апеляційний г/с постановою від 31.08.2021 постанову місцевого г/с від 25.06.2021 скасував, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадію розпорядження, вказавши на передчасність переходу до процедури ліквідації з огляду на те, що до наданого до матеріалів справи Аналізу фінансового стану боржника не додано звітність, яка досліджувалась і при проведенні аналізу, арбітражним керуючим не проаналізовано звітність, що подається с/г виробником, здійснено порівняння показників за 2017 рік та 2019 рік, а не за попередні три календарні роки; не враховано, що за боржником було зареєстровано право користування земельними ділянками загальною площею понад 124 га, не було проаналізовано інвестиційну та іншу діяльність боржника та становища на ринках боржника, що суперечить ст.44 КУзПБ, були проігноровані заяви кредиторів про участь у санації боржника, чим було позбавлено можливості потенційних інвесторів підготувати та подати план санації боржника. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що постанова про визнання боржника банкрутом була прийнята судом першої інстанції без належного повідомлення усіх кредиторів, без з`ясування причин неявки представників останніх в судове засідання (хоча явка визнавалась обов`язковою), та без з`ясування усіх обставин, що мають значення для справи. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що суд апеляційної інстанції правомірно вказав на передчасність відкриття ліквідаційної процедури, адже таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Короткі висновки:

Ø Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном.

Ø …, враховуючи положення ч.4 ст.205 ГК України, статей 49, 95 КУзПБ, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, а саме, недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та при відкритті ліквідаційної процедури суд в обов`язковому порядку повинен з`ясувати як актив, так і пасив боржника та порівняти їх дані.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Ø Загальні передумови для визнання боржника банкрутом визначені в ГК, а конкретизовані передумови, а також порядок та процедура визнання банкрутом юридичної особи за загальною процедурою банкрутства визначені в КУзПБ, з урахуванням визначених положеннями ст.95 КУзПБ особливостей банкрутства фермерського господарства.

Ø В ч. 6, 7 ст.95 КУзПБ закріплено, що процедура розпорядження майном фермерського господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду с/г робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої та переробленої) с/г продукції. Зазначений строк не може перевищувати 15 місяців. Для проведення процедури розпорядження майном фермерського господарства г/с призначає розпорядника майна в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ø Відповідно до положень ч.1, 2 ст.49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

Ø Частиною 3 ст.49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні г/с ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

Ø Аналіз положень ст.49 КУзПБ свідчить, що г/с, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями ст.6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (висновок КГС , викладений у постанові від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16).

Ø Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Ø Відповідно до ч.4 ст.205 ГК України у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

Ø Підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду с/г робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов`язаннями та/або виконати зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України (ч.1 ст.95 КУзПБ).

Ø Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення г/с його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Ø Частиною 1 ст.58 КУзПБ визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, г/с у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Ø Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного г/с банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Ø Відповідно до ч.1 ст.58 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, г/с у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Ø Постанова г/с про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими г/с, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Ø Суд звертає увагу, що завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі. При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає ст.205 ГК України, відповідно до положень ч.4 якої суб`єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

…

Ø ВС КГС звертає увагу, що визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном (подібні за змістом висновки викладені у постанові КГС ВС від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16).

Ø Тобто, враховуючи положення ч.4 ст.205 ГК України, статей 49, 95 КУзПБ, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, а саме, недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та при відкритті ліквідаційної процедури суд в обов`язковому порядку повинен з`ясувати як актив, так і пасив боржника та порівняти їх дані.

Ø Однак, приймаючи постанову про визнання ФГ "Ланецького" банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, суд першої інстанції наведеного вище не врахував.

…

Ø За приписами ч.3 ст.44 КУзПБ, в процедурі розпорядження майном боржника розпорядник майна зобов`язаний зокрема проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, а також, не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство, провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість.

Ø Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції не здійснив аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, передбачених у процедурі розпорядження майном, та не дослідив надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення ним заходів у процедурі розпорядження майном боржника, а саме в частині щодо здійснення аналізу фінансово-господарського стану боржника та проведення інвентаризації його майна із визначенням вартості цього майна.

Ø Крім того, поза увагою суду першої інстанції, без відповідного реагування залишились подані … заяви про участь у санації боржника, звернення адвоката ТОВ "Агро Ойл Юа" до ФГ "Ланецького" та розпорядника майна … із запитами про надання документів, необхідних для підготовки плану санації боржника. Тобто судом першої інстанції не досліджувались обставини можливості здійснення заходів, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника.

Ø Відтак, постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом ухвалена без встановлення фінансового стану боржника, наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, до закінчення встановленого ч.6 ст.95 КУзПБ строку введення процедури розпорядження майном фермерського господарства.

Ø Виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наявних в матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції правомірно вказав на передчасність висновку суду першої інстанції про наявність усіх визначених законом підстав для визнання ФГ "Ланецького" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, адже таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

ПИТАННЯ ПРИПИНЕННЯ ПРОЦЕДУРИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ, ВІДКРИТТЯ ЛІКВІДАЦІЙНОЇ ПРОЦЕДУРИ ЗА НЕПРОВЕДЕНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ

ПОСТАНОВА ВС 12.10.2021, Справа №916/3619/19, колегія суддів КГС: Погребняк В.Я. (головуючий), Банасько О.О., Васьковський О.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100679637

У справі про банкрутство Боржника, провадження у якій відкрито 24.12.2019, процедура розпорядження тривала більше року; 03.09.2020 відбулись збори кредиторів, на яких серед іншого було прийнято рішення про звернення до директора Боржника з проханням видати наказ, яким створити нову комісію для інвентаризації майна, зобов`язання розпорядника майна та директора Боржника після створення нової комісії для інвентаризації, провести необхідні заходи для проведення інвентаризації майна боржника, а також прийнято рішення про звернення до г/с з клопотанням про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яке до суду було подане 21.12.2020. Непроведення інвентаризації було обумовлено знаходженням майна на закритій території та відмовою видачі перепусток членам інвентаризаційної комісії; г/с також відмовив у задоволенні заяви розпорядника майна про зобов`язання надати безперешкодний доступ до майна на території аеропорту, вказавши, що належним способом захисту порушених прав в даному випадку є звернення боржника до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні майном. Місцевий г/с ухвалою від 24.12.2020 дійшов висновків щодо стійкої неспроможності боржника погасити вимоги кредиторів та визнав Боржника банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру; судом було встановлено перевищення розміру визнаних судом грошових вимог кредиторів над вартістю активів боржника за останньою фінансовою звітністю, відсутність у боржника майна за інформаційними довідками з Державних реєстрів, вчинення розпорядником майна дій, передбачених приписами ч.3 ст. 44 КУзПБ, в тій мірі та в тому обсязі які дозволяють дійти висновку про неплатоспроможність Боржника. Апеляційний г/с постановою від 31.05.2021 постанову місцевого г\с від 24.12.2020 скасував, мотивувавши це тим, що суд першої інстанції не здійснив аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, передбачених у процедурі розпорядження майном, та не дослідив надані розпорядником майна докази на підтвердження повноти проведених розпорядником заходів в частині щодо проведення інвентаризації із визначенням вартості майна Боржника. Верховний Суд скасував постанову апеляційного г/с від 31.05.2021 та залишив в силі ухвалу місцевого г\с від 24.12.2020 з огляду на тривалість перебування боржника в процедурі розпорядження, прийняття зборами кредиторів рішення про застосування до боржника ліквідаційної процедури, відсутність заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника та встановлену судом першої інстанції і не спростовану судом апеляційної інстанції відсутність активів боржника для задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

32. Аналіз положень ст. 49 КУзПБ свідчить, що г/с, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями ст.6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (див. висновок у постанові КГС ВС від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16).

33. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

34. Процедури банкрутства за приписами КУзПБ, мають строковий характер.

35. Відповідно до ст.39 КУзПБ процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк, визначений ч.2 ст. 44 цього Кодексу, одночасно з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі.

36. За приписами ст. 44 КУзПБ процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.

37. Слід зауважити, що продовження строку процедури розпорядження майном можливо лише у межах граничних строків, визначених цим Кодексом (ч.2 ст. 49 КУзПБ).

45. Відповідно до ч.4 ст. 205 ГК України у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

46. Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

47. Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

48. Відповідно до ч.1 ст.58 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

49. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими г/с, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі.

50. Положеннями ст. 12 КУзПБ на розпорядника майна покладено обов`язок із здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника з метою забезпечення ефективного використання його майнових активів та подальшого застосування щодо нього господарським судом оптимальної судової процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі чи частково вимог кредиторів.

52. З огляду на тривалість розгляду цієї справи та перебування боржника в процедурі розпорядження майном (понад 365 днів), завершення строків процедури розпорядження майном, прийняття зборами кредиторів рішення про застосування до боржника інших судових процедур банкрутства, відсутність заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника та встановлену судом першої інстанції і не спростовану судом апеляційної інстанції відсутність активів боржника для задоволення визнаних судом вимог кредиторів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість задоволення вимог кредиторів лише через застосування щодо боржника процедури ліквідації.

53. При цьому, згідно ч.4 ст. 49 КУзПБ суд, навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності певних обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника, що саме й було встановлено місцевим г/с), суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16.

56. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду із залишенням у силі постанову господарського суду першої інстанції від 24.12.2020.

ПИТАННЯ ПРИПИНЕННЯ ПРОЦЕДУРИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ ТА ВИЗНАННЯ БОРЖНИКА БАНКРУТОМ

ПОСТАНОВА 29.07.2021, Справа № 925/409/20, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98851450

У справі про банкрутство Боржника, провадження у якій було відкрито 22.05.2020, відбулися збори кредиторів 03.09.2020 у складі одного ініціюючого кредитора, на яких прийнято рішення про склад комітету кредиторів з одного ініціюючого кредитора. Того ж дня зборами комітету кредиторів, у яких прийняв участь також розпорядник майна з правом дорадчого голосу вирішено, зокрема: звернутися до місцевого г/с із клопотанням про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яке було подано суду. Разом з цим розпорядник майна подав клопотання, відповідно до якого вказував на передчасність переходу до ліквідаційної процедури, оскільки ним після подання звіту комітету кредиторів, було виявлено у боржника наявну дебіторську заборгованість у розмірі більше 18 млн грн, корпоративні права та інше майно, з урахуванням чого просив подовжити процедуру розпорядження майном на 30 (тридцять) днів. Місцевий г/с постановою від 10.11.2020 процедуру розпорядження припинив; визнав Боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатора. Постанова мотивована недостатністю активів боржника для задоволення вимог кредиторів та відновлення його платоспроможності. Апеляційний г/спостановою від 10.11.2021 постанову місцевого г\с від 10.11.2020 скасував та направив справу до місцевого г/с на стадію розпорядженням майном на етап підсумкового засідання суду. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована передчасністю рішення суду першої інстанції про перехід до процедури ліквідації, оскільки ухвалюючи таке рішення суд не надав оцінку наведеним розпорядником майна фактам та доказам, які можуть свідчити про більші активи боржника. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо неналежного та недостатнього дослідження обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення, відтак передчасного рішення суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури.

Висновки щодо застосування норм права

77. Завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі. При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає ст.205 ГК України, відповідно до положень частини четвертої якої суб`єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

78. Підставою для визнання боржника банкрутом є недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника. Без встановлення фінансового стану боржника, наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, висновок про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним, адже таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

79. Визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

39. Згідно з ч.1 ст. 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

40. За змістом ч.1 ст.44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

41. Відповідно до положень ч.1, 2 ст.49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

42. Частиною 3 ст. 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні г/суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

43. Аналіз положень ст.49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями ст.6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (див. висновок у постанові КГС у складі ВС від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16).

44. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

45. Відповідно до ч. 4 ст.205 ГК України) у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

46. Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

47. Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

48. Відповідно до ч.1 ст.58 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

49. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі.

50. Суд звертає увагу, що завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі. При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає ст.205 ГК України, відповідно до положень частини четвертої якої суб`єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

54…. суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для припинення процедури розпорядження майном, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.

55. Суд вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним та зробленим без урахування всіх наявних доказів у справі.

56. ВС у складі колегії суддів КГС звертає увагу, що визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном (подібні за змістом висновки викладені у постанові КГС у складі ВС від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16).

57. Тобто, враховуючи положення ч.4 ст.205 ГК України, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, а саме, недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та при відкритті ліквідаційної процедури суд в обов`язковому порядку повинен з`ясувати як актив, так і пасив боржника та порівняти їх дані.

58. Однак, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, суд першої інстанції наведеного вище не врахував.

59. Відповідно до приписів ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

60. Апеляційний г/с в ході апеляційного перегляду справи встановив, що розпорядником майна було подано до суду клопотання, відповідно до якого він вважає передчасним перехід до ліквідаційної процедури, оскільки ним після подання звіту комітету кредиторів, було виявлено у боржника наявну дебіторську заборгованість у розмірі більше ніж 18 млн, корпоративні права та інше майно, з урахуванням чого просив подовжити процедуру розпорядження майном на 30 (тридцять) днів.

61. Утім, суд першої інстанції приймаючи оскаржувану постанову не дав оцінки наведеним у заяві арбітражного керуючого фактам та прийняв рішення належним чином не оцінивши надані розпорядником майна докази, які можуть свідчити про більші активи боржника, ніж ті, які були вказані у звіті ліквідатора, який було затверджено зборами комітету кредиторів 30.09.2020.

62. Верховний Суд вкотре акцентує, що підставою для визнання боржника банкрутом є недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника. Без встановлення фінансового стану боржника, наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, висновок про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним, адже таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

63. Проте у порушення вимог КУзПБ, вирішуючи питання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, місцевий г/с належним чином не перевірив майновий стан боржника, дані про його активи та не перевірив, які саме дії вчинено розпорядником майна для виявлення майна та майнових активів боржника.

64. За таких умов, ВС у складі колегії суддів КГС погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо неналежного та недостатнього дослідження обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення, відтак передчасного рішення суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури.

65. Доводи скаржників щодо підтвердження стійкої неплатоспроможності боржника та наявності підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі не узгоджуються із встановленими обставинами справи та спростовуються наведеними вище у цій постанові висновками суду касаційної інстанції, які свідчать про передчасність таких тверджень. До того ж такі аргументи скаржників за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених обставин справи, що знаходиться поза межею повноважень суду касаційної інстанції.

66. Разом з тим суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові ВП ВС від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

67. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок ВП ВС у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий ВС у складі об`єднаної палати КГС у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

68. За наведеного судом касаційної інстанції не надається оцінка доводам скаржників щодо наданої судом апеляційної інстанції оцінки доказів у справі.

69. Решта аргументів скаржників, наведених в касаційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо передчасності визнання місцевим господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

https://akdvd.tilda.ws/

ПИТАННЯ ПРИПИНЕННЯ ПРОЦЕДУРИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ ТА ВИЗНАННЯ БОРЖНИКА БАНКРУТОМ

У справі про банкрутство Боржника, провадження у якій було відкрито 22.05.2020, відбулися збори кредиторів 03.09.2020 у складі одного ініціюючого кредитора, на яких прийнято рішення про склад комітету кредиторів з одного ініціюючого кредитора. Того ж дня зборами комітету кредиторів, у яких прийняв участь також розпорядник майна з правом дорадчого голосу вирішено, зокрема: звернутися до місцевого г/с із клопотанням про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яке було подано суду. Разом з цим розпорядник майна подав клопотання, відповідно до якого вказував на передчасність переходу до ліквідаційної процедури, оскільки ним після подання звіту комітету кредиторів, було виявлено у боржника наявну дебіторську заборгованість у розмірі більше 18 млн грн, корпоративні права та інше майно, з урахуванням чого просив подовжити процедуру розпорядження майном на 30 (тридцять) днів. Місцевий г/с постановою від 10.11.2020 процедуру розпорядження припинив; визнав Боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатора. Постанова мотивована недостатністю активів боржника для задоволення вимог кредиторів та відновлення його платоспроможності. Апеляційний г/с постановою від 10.11.2021 постанову місцевого г\с від 10.11.2020 скасував та направив справу до місцевого г/с на стадію розпорядженням майном на етап підсумкового засідання суду. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована передчасністю рішення суду першої інстанції про перехід до процедури ліквідації, оскільки ухвалюючи таке рішення суд не надав оцінку наведеним розпорядником майна фактам та доказам, які можуть свідчити про більші активи боржника. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо неналежного та недостатнього дослідження обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення, відтак передчасного рішення суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури.

Висновки щодо застосування норм права

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

https://akdvd.tilda.ws/

ОСНОВНОЮ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВИЗНАННЯ БОРЖНИКА БАНКРУТОМ І ВІДКРИТТЯ ЛІКВІДАЦІЙНОЇ ПРОЦЕДУРИ Є ВСТАНОВЛЕННЯ СУДОМ НЕСПРОМОЖНОСТІ БОРЖНИКА ВІДНОВИТИ СВОЮ ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ ТА ЗАДОВОЛЬНИТИ ВИМОГИ КРЕДИТОРІВ НЕ ІНАКШЕ ЯК ЧЕРЕЗ ПРОЦЕДУРУ ЛІКВІДАЦІЇ

ПОСТАНОВА 21.07.2021, Справа № 910/1469/20, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98523773

У справі про банкрутство, провадження у якій було відкрито місцевим г/с ухвалою від 03.03.2020, постановою від 10.12.2020 Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. ГУ ДПС у м. Києві не будучи учасником справи (конкурсним кредитором), оскаржило постанову про визнання Боржника банкрутом до апеляційного г/с та після залишення апеляційної скарги без задоволення (постанова від 25.03.2021), звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. За твердженням скаржника, суд першої інстанції безпідставно порушив провадження у даній справі про банкрутство, формально підійшов до аналізу фінансового стану підприємства, що призвело в подальшому до винесення оскаржуваної постанови про визнання боржника банкрутом. В касаційні скарзі ГУ ДПС у м. Києві також посилалося на правову позицію ВС, викладену в постанові від 20.08.2018 у справі № 904/862/18, і, крім того, вказувало, що постанова г/с про визнання банкрутом Боржника, хоча і не позбавляє контролюючий орган можливості провести перевірку боржника відповідно п.п.78.1.7, п.78.1, ст.78 ПК України, однак відповідно до ст. 59 КУзПБ фактично позбавляє права нараховувати грошові зобов`язання за наслідками такої перевірки зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових коштів. ВС не погодився з доводами скаржника, що оскаржуваними судовими рішеннями порушуються його права, також вказав, що висновки ВС, на які посилається скаржник, не є релевантними для справи та залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення нижчих судів без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

ØЗгідно із частинами 1, 2 ст. 49 КУзПБ, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

ØДо закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

ØЧастиною 3 наведеної статті встановлено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

ØЗгідно з ч. 4 ст. 49 КУзПБ, у разі якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд за наявності ознак банкрутства протягом п`яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ø Місцевим та апеляційним судами встановлено, що в матеріалах справи відсутнє рішення зборів кредиторів щодо подальшого руху справи.

Ø Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, станом на день прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, ні боржником, ні розпорядником майна боржника не надано суду відомостей щодо можливості боржника погасити кредиторську заборгованість.

ØАпеляційним судом встановлено, що розпорядником майна було подано до господарського суду Підсумковий звіт про свою про діяльність, Аналіз фінансово-господарського стану Боржника станом на 16.11.2020 з матеріалами проведеної інвентаризації, які містяться в матеріалах справи.

ØПри цьому, надавши оцінку наявним у справі доказам, дослідивши фінансовий стан підприємства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у боржника кредиторської заборгованості на загальну суму 7,0 млн грн та наявність ознак неплатоспроможності боржника.

ØСтаттею 58 КУзПБ встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців. Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі.

ØОтже, за наведених вище обставин та вимог КУзПБ, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.

ØАргументи ГУ ДПС у м. Києві у касаційній скарзі про те, що постанова господарського суду про визнання банкрутом Боржника порушує його права, оскільки позбавляє контролюючий орган права нараховувати грошові зобов`язання за наслідками перевірки боржника відповідно п.п.78.1.7, п.78.1, ст.78 ПК України зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових коштів відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

ØТак, як встановлено апеляційним судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується скаржником, ГУ ДПС у м. Києві не скористалося своїм правом набути статус учасника у справі про банкрутство у якості конкурсного кредиторапісля офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

ØКрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві не скористалося і своїми правами, наданими ПК України, щодо проведення перевірок до прийняття місцевим г/с постанови від 10.12.2020 про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі.

ØРазом з тим, колегія суддів зазначає, що норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом.

ØПри цьому, як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції не встановлено і ГУ ДПС у м. Києві не зазначено, що після визнання 10.12.2020 боржника банкрутом податковий орган вживав заходи щодо проведення перевірки боржника, що дозволило б податковому органу при належному виконанні ним обов`язків, передбачених податковим законодавством України, скористатись правом визначити суми податкових та грошових зобов`язань платника податків, а також заявити свої вимоги до боржника на суми коштів (у разі виявлення порушень за результатами перевірки боржника).

ØВодночас, ВС відхиляє як посилання заявника касаційної скарги на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.08.2018 у справі № 904/862/18, так і його доводи про безпідставне порушення провадження у даній справі про банкрутство, оскільки наведені скаржником аргументи та висновкиВерховного Суду стосуються застосування норм права у справі про банкрутство, відкритої в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, а отже, не є релевантними для справи, яка переглядається, у зв`язку з неподібністю матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

Ø Основною підставою для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури є встановлення судом неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів не інакше як через процедуру ліквідації.

ØТаким чином, виходячи з аналізу наведених норм, за сукупністю встановлених судами обставин неплатоспроможності боржника, відповідно до Підсумкового звіту розпорядника майна, Аналізу фінансово-господарського стану Боржника станом на 16.11.2020, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

ØНаведені ГУ ДПС у місті Києві у касаційній скарзі доводи про неповне дослідження судами всіх обставин справи та неправомірність прийнятого рішення щодо визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила допущених судами першої та апеляційної інстанцій фундаментальних порушень при розгляді питання про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у даній справі.

https://akdvd.tilda.ws/

Посилання

ПИТАННЯ ПРАВОМІРНОСТІ ПРИПИНЕННЯ ПРОЦЕДУРИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ ТА ВИЗНАННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА БАНКРУТОМ

ПИТАННЯ ПРИПИНЕННЯ ПРОЦЕДУРИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ, ВІДКРИТТЯ ЛІКВІДАЦІЙНОЇ ПРОЦЕДУРИ ЗА НЕПРОВЕДЕНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ

ПИТАННЯ ПРИПИНЕННЯ ПРОЦЕДУРИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ ТА ВИЗНАННЯ БОРЖНИКА БАНКРУТОМ

ПИТАННЯ ПРИПИНЕННЯ ПРОЦЕДУРИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ ТА ВИЗНАННЯ БОРЖНИКА БАНКРУТОМ