ПОСТАНОВА 29.07.2021, Справа № 925/409/20, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98851450
У справі про банкрутство Боржника, провадження у якій було відкрито 22.05.2020, відбулися збори кредиторів 03.09.2020 у складі одного ініціюючого кредитора, на яких прийнято рішення про склад комітету кредиторів з одного ініціюючого кредитора. Того ж дня зборами комітету кредиторів, у яких прийняв участь також розпорядник майна з правом дорадчого голосу вирішено, зокрема: звернутися до місцевого г/с із клопотанням про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яке було подано суду. Разом з цим розпорядник майна подав клопотання, відповідно до якого вказував на передчасність переходу до ліквідаційної процедури, оскільки ним після подання звіту комітету кредиторів, було виявлено у боржника наявну дебіторську заборгованість у розмірі більше 18 млн грн, корпоративні права та інше майно, з урахуванням чого просив подовжити процедуру розпорядження майном на 30 (тридцять) днів. Місцевий г/с постановою від 10.11.2020 процедуру розпорядження припинив; визнав Боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатора. Постанова мотивована недостатністю активів боржника для задоволення вимог кредиторів та відновлення його платоспроможності. Апеляційний г/спостановою від 10.11.2021 постанову місцевого г\с від 10.11.2020 скасував та направив справу до місцевого г/с на стадію розпорядженням майном на етап підсумкового засідання суду. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована передчасністю рішення суду першої інстанції про перехід до процедури ліквідації, оскільки ухвалюючи таке рішення суд не надав оцінку наведеним розпорядником майна фактам та доказам, які можуть свідчити про більші активи боржника. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо неналежного та недостатнього дослідження обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення, відтак передчасного рішення суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури.
Висновки щодо застосування норм права
77. Завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі. При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає ст.205 ГК України, відповідно до положень частини четвертої якої суб`єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.
78. Підставою для визнання боржника банкрутом є недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника. Без встановлення фінансового стану боржника, наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, висновок про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним, адже таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
79. Визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції
39. Згідно з ч.1 ст. 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
40. За змістом ч.1 ст.44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.
41. Відповідно до положень ч.1, 2 ст.49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
42. Частиною 3 ст. 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні г/суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
43. Аналіз положень ст.49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями ст.6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (див. висновок у постанові КГС у складі ВС від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16).
44. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
45. Відповідно до ч. 4 ст.205 ГК України) у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.
46. Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
47. Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
48. Відповідно до ч.1 ст.58 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
49. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі.
50. Суд звертає увагу, що завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі. При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає ст.205 ГК України, відповідно до положень частини четвертої якої суб`єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.
54…. суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для припинення процедури розпорядження майном, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.
55. Суд вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним та зробленим без урахування всіх наявних доказів у справі.
56. ВС у складі колегії суддів КГС звертає увагу, що визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном (подібні за змістом висновки викладені у постанові КГС у складі ВС від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16).
57. Тобто, враховуючи положення ч.4 ст.205 ГК України, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, а саме, недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та при відкритті ліквідаційної процедури суд в обов`язковому порядку повинен з`ясувати як актив, так і пасив боржника та порівняти їх дані.
58. Однак, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, суд першої інстанції наведеного вище не врахував.
59. Відповідно до приписів ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
60. Апеляційний г/с в ході апеляційного перегляду справи встановив, що розпорядником майна було подано до суду клопотання, відповідно до якого він вважає передчасним перехід до ліквідаційної процедури, оскільки ним після подання звіту комітету кредиторів, було виявлено у боржника наявну дебіторську заборгованість у розмірі більше ніж 18 млн, корпоративні права та інше майно, з урахуванням чого просив подовжити процедуру розпорядження майном на 30 (тридцять) днів.
61. Утім, суд першої інстанції приймаючи оскаржувану постанову не дав оцінки наведеним у заяві арбітражного керуючого фактам та прийняв рішення належним чином не оцінивши надані розпорядником майна докази, які можуть свідчити про більші активи боржника, ніж ті, які були вказані у звіті ліквідатора, який було затверджено зборами комітету кредиторів 30.09.2020.
62. Верховний Суд вкотре акцентує, що підставою для визнання боржника банкрутом є недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника. Без встановлення фінансового стану боржника, наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, висновок про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним, адже таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
63. Проте у порушення вимог КУзПБ, вирішуючи питання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, місцевий г/с належним чином не перевірив майновий стан боржника, дані про його активи та не перевірив, які саме дії вчинено розпорядником майна для виявлення майна та майнових активів боржника.
64. За таких умов, ВС у складі колегії суддів КГС погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо неналежного та недостатнього дослідження обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення, відтак передчасного рішення суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури.
65. Доводи скаржників щодо підтвердження стійкої неплатоспроможності боржника та наявності підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі не узгоджуються із встановленими обставинами справи та спростовуються наведеними вище у цій постанові висновками суду касаційної інстанції, які свідчать про передчасність таких тверджень. До того ж такі аргументи скаржників за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених обставин справи, що знаходиться поза межею повноважень суду касаційної інстанції.
66. Разом з тим суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові ВП ВС від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
67. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок ВП ВС у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий ВС у складі об`єднаної палати КГС у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
68. За наведеного судом касаційної інстанції не надається оцінка доводам скаржників щодо наданої судом апеляційної інстанції оцінки доказів у справі.
69. Решта аргументів скаржників, наведених в касаційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо передчасності визнання місцевим господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Немає коментарів:
Дописати коментар