ЗАЯВА ОРГАНУ ДПС З ГРОШОВИМИ ВИМОГАМИ. ПИТАННЯ СУДОВОГО ЗБОРУ

ПОСТАНОВА 09 січня 2024 року, Cправа №  910/14339/22, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/116175219

---

У справі про банкрутство ТОВ "Український центр медичних технологій" ГУ ДПС подало заяву про визнання грошових вимог до боржника на суму понад 14 млн грн, але не додало до заяви докази сплати судового збору. Суд першої інстанції спочатку ухвалою від 08.03.2023 залишив заяву ГУ ДПС без руху, а потім ухвалою від 25.04.2023 заяву повернув, оскільки ГУ ДПС не усунув недоліки, не надав доказів на підтвердження сплати 5368 грн судового збору. Апеляційний г/с постановою від 12.09.2023 судове рішення суду першої інстанції від 25.04.2023 скасував та направив справу для продовження розгляду, вказавши, що звернення органу ДПС з кредиторськими вимогами до боржника є елементом відпрацювання податкового боргу, яке направлене на стягнення заборгованості, а тому орган ДПС звільнений від сплати судового збору на підставі  п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Верховний суд касаційну скаргу задовольнив, вказавши на безпідставне скасування судом апеляційної інстанції ухвали місцевого г/с про повернення заяви ГУ ДПС.

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ          

25.Відповідно до ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) до заяви кредитора в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

26.Відповідно до ч. 1, 2 ст. 46 КУзПБ господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов`язаний їх усунути. Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.

27.Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

28.Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

29.Відповідно до ст. 1 вказаного Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

30.За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору.

31.Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу", який набрав чинності 25.11.2022, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" доповнено п. 27 такого змісту: "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

32. Отже, відповідно до внесених змін, податковий орган як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звільняється від сплати судового збору за подання позову про стягнення сум податкового боргу.

33.ГУ ДПС у місті Києві, звертаючись до господарського суду першої інстанції із заявою про визнання грошових вимог до боржника у цій справі про банкрутство не додало до заяви доказів сплати судового збору, натомість послалося на положення п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та стверджувало, що податковий орган звільнений від сплати судового збору. Із такими доводами заявника погодився суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, якою скасував ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви ГУ ДПС у місті Києві у зв`язку з несплатою заявником судового збору у встановленому порядку та розмірі.

34.Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на наступне.

35.Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

36.За своєю процесуальною формою провадження у справі про банкрутство складається з двох частин.

37.Перша - включає в себе основне провадження, спрямоване на вирішення головного завдання - задоволення грошових вимог кредиторів шляхом застосування спеціальних судових процедур: для юридичних осіб - розпорядження майном, санації і ліквідації; для фізичних - реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.

38.Друга частина складається з додаткового або відокремленого від основного процесу провадження. У відокремленому провадженні вирішуються майнові спори, стороною яких є боржник. Завдання такого провадження полягає у збереженні й поповненні активів або конкурсної маси боржника.

39.Отже, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на такі групи.

40.Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

41.Такі процедурні (процесуальні) питання вирішуються господарським судом шляхом постановлення ухвал.

42.Друга група стосується виключно вирішення спорів, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими ГПК України.

43.Розгляд таких спорів по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (абзац 3 ч. 2 ст. 7 КУзПБ). Наведена позиція викладена у постанові ВП ВС від 18.02.2020 у справі №918/335/17.

44.До судових рішень у процедурі банкрутства належать, зокрема, ухвали за результатами розгляду вимог конкурсних кредиторів (ч. 6 ст. 45 КУзПБ), ухвали, прийняті за результатами попереднього засідання (ч. 2 ст. 46 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника (ст. 42 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду вимог поточних кредиторів, заявлених після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом (ч. 4 ст. 60 КУзПБ).

45.Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема, ст.ст. 45, 46, 47 КУзПБ.

46.Нормами ст. 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

47.Згідно з ч. 6 ст. 45 КУзПБ за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

48.Отже, враховуючи викладене, подання позову про стягнення податкового боргу та подання кредитором заяви з кредиторськими вимогами це є різними способами захисту порушених прав.

49.Колегія суддів Верховного Суду звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 04.10.2023 у справі №  910/8316/20, яка була прийнята після оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у цій справі.

50.Так, судова палата зауважила, що Законом України "Про судовий збір" окремо встановлено ставки судового збору за подання позовних вимог у позовному провадженні, а також при поданні заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.

51.Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у відсотковому співвідношенні до ціни позову.

52.В той час згідно з пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору складає два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у фіксованому розмірі.

53.Отже, ставки судового збору щодо сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру та за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника в межах провадження у справі про банкрутство, є різними.

54.Враховуючи викладене, законодавець розділяє поняття "заява кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство" та "позовна заява майнового характеру", як і розділяє розміри ставок за подання цих заяв до господарського суду.

55.При цьому, ставка судового збору за подання заяви кредитора передбачена у фіксованому розмірі, а ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру передбачена у відсотковому співвідношенні до ціни позову.

56.Так, належними способами захисту для стягнення боргу із боржника є наказне чи позовне провадження, тоді як заява про визнання кредитором є заявою, що має наслідком визнання чи відхилення грошових вимог до боржника, а не стягнення із боржника заборгованості. Ухвала про визнання вимог кредитора не є підставою для видачі судового наказу та подальшого стягнення боргу у виконавчому провадженні.

57.Заява кредитора із грошовими вимогами до боржника має іншу правову природу. Наслідком задоволення позовної заяви є видача виконавчого документу та стягнення заборгованості у порядку примусового виконання судового рішення, в той час як наслідком задоволення судом заяви кредитора є лише визнання кредиторських вимог до боржника.

58.Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 04.10.2023 у справі № 910/8316/20 дійшов висновку, що оскільки положення ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розділяють ставки судового збору за подання позовної заяви та заяви кредитора із грошовими вимогами до боржника, то такі заяви не можуть вважатися тотожними, а п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не застосовується до заяви податкового органу із грошовими вимогами до боржника.

59.При цьому, на підтвердження позиції, що подання позову про стягнення податкового боргу та подання кредитором заяви з кредиторськими вимогами є різними способами захисту порушених прав свідчить також неможливість виділити окремо суми заявлених вимог для розрахунку судового збору у випадку, якщо податковий орган об`єднає в свої заяві з грошовими вимогами до боржника як суму податкового боргу так і інші вимоги (наприклад, грошові вимоги щодо стягнення збитків та ін.), з огляду на встановлену фіксовану ставку судового збору за подання такої заяви. В той же час у позовному провадженні передбачено ставку судового збору у відсотковому співвідношенні до ціни позову, тобто в такому випадку є можливість розрахувати судовий збір від суми стягнення.

60.Господарський суд першої інстанції, залишаючи заяву кредитора з грошовими вимогами до боржника без руху, дійшов висновку про те, що кредитору належало сплатити 5 368 грн, що складає два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" як за подання заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника.

61.У зв`язку з неусуненням ГУ ДПС у місті Києві недоліків поданої заяви з грошовими вимогами до боржника та несплатою судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, суд першої інстанції ухвалою від 25.04.2023 повернув заяву заявнику.

62.Верховний Суд погоджується з наведеним висновком господарського суду першої інстанції. Натомість висновки суду апеляційної інстанції про застосування п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та звільнення податкового органу від сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника Верховний Суд вважає помилковими та такими, що не відповідають правовим висновкам, викладеним в  постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 04.10.2023 у справі № 910/8316/20.

63.Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про безпідставне скасування судом апеляційної інстанції ухвали місцевого господарського суду про повернення заяви з грошовими вимогами ГУ ДПС у місті Києві без розгляду.

64.Вимогу касаційної скарги про прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви ГУ ДПС у місті Києві про визнання кредитором Верховний Суд, у даному випадку, не розглядає, оскільки предметом касаційного перегляду наразі є процесуальне питання щодо відповідності заяви кредитора вимогам закону, а не розгляд заяви з грошовими вимогами до боржника по суті.

БАНКРУТСТВО ТА ГРОШОВІ ВИМОГИ ПОДАТКОВОГО ОРГАНУ. ПИТАННЯ СУДОВОГО ЗБОРУ ТА ПРОПУСКУ/ДОТРИМАННЯ СТРОКУ НА УСУНЕННЯ НЕДОЛІКІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНИХ НАСЛІДКІВ

 ПОСТАНОВА 06 грудня 2023 року, Справа № 904/688/19, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В. Г. - головуючий, Картере В. І., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/115502231

---

У справі про банкрутство ТОВ "Вентер" ГУ ДПС оскаржено до апеляційного г/с часткове визнання судом першої інстанції грошових вимог. Апеляційний г/с ухвалою від 16.08.2023 залишив скаргу без руху через недоліки.  ГУ ДПС 30.08.2023 подало заяву про усунення недоліків, надавши докази сплати 6 306 грн судового збору та підтвердження відсутності коштів для сплати залишку. Також ГУ ДПС заявило клопотання про звільнення від сплати залишку судового збору, посилаючись на п.27 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати ЄСВ, та просило продовжити строк на усунення недоліків на 10 днів у разі відмови у задоволенні заяви. Апеляційний г/с 07.09.2023 повернув апеляційну скаргу, вказавши, що контролюючий орган не звільнений від сплати судового збору у справах, які не стосуються стягнення податкового боргу чи заборгованості зі сплати ЄСВ та крім того не надав доказів про інформування інших учасників справи про подання апеляційної скарги. Клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційни г/с відхилив, вказавши, що ДПІ вже був наданий максимальний термін, передбачений законом. Верховний Суд ухвалу апеляційного г/с від 07.09.2023 скасував та направив справу до суду апеляційної інстанції на стадію вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження, вказавши на: 1)правильність того, що контролюючий орган не звільняється від сплати судового збору за подання заяви із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство; 2) відповідність сплаченого скаржником судового збору в сумі 6 306 грн положенням Закону України "Про судовий збір", і відповідно неправильність обрахування апеляційним судом судового збору в розмірі 8052 грн.; 3)неврахування та невстановлення апеляційним судом моменту закінчення строку на усунення недоліків апеляційної скарги (за висновком ВС такий строк закінчився 19.09.2023, тоді як апеляційний суд повернув апеляційну скаргу 07.09.2023).

---

Короткі висновки:

28-29. …податковий орган … звільняється від сплати судового збору за подання позову про стягнення сум податкового боргу;  звертаючись з заявою із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство або неплатоспроможність, сплачує судовий збір на підставі пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

56-57. … апеляційний суд, вирішуючи … питання про відкриття апеляційного провадження або про повернення апеляційної скарги, має дослідити, зокрема, обставини виконання заявником апеляційної скарги вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, та передусім встановити, чи виконав заявник апеляційної скарги вимоги цієї ухвали, зокрема встановити той факт, чи надав він документи/докази, вимоги щодо надання яких містила ухвала про залишення апеляційної скарги без руху (докази сплати судового збору, клопотання, інші докази на підтвердження повноважень представника тощо). Без встановлення цих обставин у апеляційного суду відсутні підстави вирішувати питання щодо пропуску/дотримання строку на усунення недоліків та застосовувати за результатами встановлених обставин відповідні процесуальні наслідки, зокрема передбачені ст.118, 119, ч.4, 6 ст.174, ч.6 ст. 260, ч.3 ст.262 ГПК України (повертати, відмовляти у прийнятті апеляційної скарги, відкривати апеляційне провадження). …

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ          

27.Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу", який набрав чинності 25.11.2022, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" "Пільги щодо сплати судового збору" доповнено п. 27 такого змісту: "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

28.Отже, відповідно до внесених змін, податковий орган як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звільняється від сплати судового збору за подання позову про стягнення сум податкового боргу.

29.Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 04.10.2023 у справі №910/8316/20 (прийнятій після постановлення оскаржуваної ухвали у цій справі) виклав наступні правові висновки: подання позову про стягнення податкового боргу та подання кредитором заяви з кредиторськими вимогами є різними способами захисту порушених прав.   Законодавець розділяє поняття "заява кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство" та "позовна заява майнового характеру", як і розділяє розміри ставок за подання цих заяв до господарського суду. Оскільки положення ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розділяють ставки судового збору за подання позовної заяви та заяви кредитора із грошовими вимогами до боржника, то такі заяви не можуть вважатися тотожними, а тому, пільга, передбачена п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не застосовується до заяви податкового органу із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство або неплатоспроможність.   Податковий орган, звертаючись з заявою із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство або неплатоспроможність, сплачує судовий збір на підставі пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

30.Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного господарського суду про те, що контролюючий орган не звільняється від сплати судового збору за подання заяви із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство.

31.Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1  січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

32.Відповідно до п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

33.Підпунктом 10 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

34.До суду першої інстанції із заявою про визнання грошових вимог до боржника у цій справі про банкрутство, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося у листопаді 2020 року.

35.Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2 102 грн.

36.Таким чином, оскаржуючи до суду апеляційної інстанції ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 у цій справі, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 6 306 грн (2   102*2*150%).

37.З наведеного Верховний Суд доходить висновку, що судом апеляційної інстанції невірно обраховано суму судового збору, яку скаржнику належало сплатити за оскарження ухвали місцевого господарського суду від 12.07.2023 та помилково вказано, що Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області слід було надати докази сплати судового збору в розмірі 8 052 грн.

38.Отже, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору в сумі 6 306 грн скаржник діяв у відповідності до наведених вище положень Закону України "Про судовий збір", а висновок суду апеляційної інстанції про невідповідність апеляційної скарги вимогам закону в частині сплати судового збору є помилковим.

39.Разом з тим, повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд виходив з того, що скаржник також не надав доказів надсилання копії апеляційної скарги з додатками всім учасникам справи про банкрутство.

40.Суд відзначає, що відповідно до ч. 5, 6 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

41.За приписом ч.11 ст.242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

42.З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим відповідно до ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

43.Відповідно до п.17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали) особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

44.Абзацом 5 п.37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

45.Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених п.37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Подібний правовий висновок викладено в постановах ВС від  29.06.2022 у справі № 906/184/21, від 02.11.2022 у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 у справі №916/1716/20, 06.04.2023 у справі № 920/605/22.

46.Суд також зауважує, що попри обмежені повноваження касаційного суду при розгляді справи (здійсненні перегляду у касаційному порядку судових рішень), що визначені, зокрема нормами ч.1, 2 ст.300 ГПК України (на підставі встановлених фактичних обставин справи, без права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним тощо), суд касаційної інстанції наділений достатнім обсягом повноважень щодо перевірки та надання оцінки доказам, наданим на підтвердження вчинення або невчинення учасниками справи процесуальних дій, що є складовою перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права і впливає на відповідні висновки Суду.

47.У цьому висновку Суд звертається до правової позиції ВС, викладеної в постанові від 12.02.2020 у справі № 925/782/18, від 28.04.2023 №904/272/22, в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 22.10.2021 у справі № 910/7184/20.

48.Колегія суддів відзначає, що відповідно до штампу Центрального апеляційного господарського суду на зворотні останньої сторінки ухвали від 16.08.2023 про залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку 10 днів з дати отримання копії цієї ухвали на усунення недоліків апеляційної скарги, ця ухвала була направлена судом 29.08.2023.

49.При цьому, матеріали справи не містять доказів (довідок, актів тощо) про надсилання вказаної ухвали скаржнику та отримання ним її через систему "Електронний Суд". Водночас, в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги скаржник вказав, що дізнався про ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху із ЄДРСР 30.08.2023, що, за висновком ВС, не може вважатися днем вручення судового рішення.

50.В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення, а саме - ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2023 про залишення апеляційної скарги без руху, із відміткою про отримання її скаржником 09.09.2023.

51.Відтак, останнім днем 10-денного строку, встановленого скаржнику на усунення недоліків мало бути 19.09.2023.

52.Згідно з ч.3 ст.174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього Кодексу.

53.Відповідно до положень ч.4 цієї статті ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

54.Частиною 6 ст.260 ГПК України передбачено, що питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

55.Згідно з ч.3 ст.262 цього Кодексу питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому ст.260 цього Кодексу.

56.За змістом наведених норм апеляційний суд, вирішуючи (після закінчення строку на усунення недоліків апеляційної скарги, встановленого судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху) питання про відкриття апеляційного провадження або про повернення апеляційної скарги, має дослідити, зокрема, обставини виконання заявником апеляційної скарги вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, та передусім встановити, чи виконав заявник апеляційної скарги вимоги цієї ухвали, зокрема встановити той факт, чи надав він документи/докази, вимоги щодо надання яких містила ухвала про залишення апеляційної скарги без руху (докази сплати судового збору, клопотання, інші докази на підтвердження повноважень представника тощо).

57.Без встановлення цих обставин у апеляційного суду відсутні підстави вирішувати питання щодо пропуску/дотримання строку на усунення недоліків та застосовувати за результатами встановлених обставин відповідні процесуальні наслідки, зокрема передбачені ст.118, 119, ч.4, 6 ст.174, ч.6 ст. 260, ч.3 ст.262 ГПК України (повертати, відмовляти у прийнятті апеляційної скарги, відкривати апеляційне провадження). Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати КГС від 22.10.2021 у справі №   910/7184/20.

58.Враховуючи, що останнім днем 10-денного строку, встановленого скаржнику на усунення недоліків було 19.09.2023, то ухвалу про повернення апеляційної скарги скаржнику від 07.09.2023 Центральним апеляційним господарським судом було винесено до закінчення такого.

59.Однак, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та не встановив момент закінчення наданого скаржнику строку на усунення недоліків апеляційної скарги та передчасно повернув апеляційну скаргу скаржнику, чим позбавив його права скористатися наданим строком та виконати вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Крім того, судом апеляційної інстанції невірно обраховану належну до сплати скаржником суму судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, прийняту за результатом розгляду грошових вимог скаржника до боржника.

60.Відносно висновку суду апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі про відсутність підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору та одночасно повернення апеляційної скарги, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на правовий висновок, викладений в постанові ВП ВС від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22, яка винесена після постановлення оскаржуваної ухвали у цій справі. ВП ВС у вказаній справі виснувала, що "апеляційний суд, прийнявши рішення про відмову у звільненні позивачки від сплати судового збору, мав постановити відповідну ухвалу, направити її позивачці та переконатись, що вона отримала цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до ч.6 ст.260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків."

61.Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги скаржнику через те, що відповідачем не усунуто недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом.

ПИТАННЯ ГРОШОВИХ ВИМОГ ПОДАТКОВОЇ НА ПІДСТАВІ ПОДАТКОВОГО ПОВІДОМЛЕННЯ-РІШЕННЯ, ПРИЙНЯТОГО ПІСЛЯ ВИЗНАННЯ БОРЖНИКА БАНКРУТОМ

ПОСТАНОВА 17 січня 2024 року, Cправа №  903/51/20, ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС: Пєскова В. Г. - головуючого, суддів: Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова  С.   В., Картере В. І., Огородніка  К.  М., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/116569143

---

У справі про банкрутство ТОВ "АВТО-ІЗІ", провадження у якій було відкрито 11.02.2020, а 05.05.2020 Боржника визнано банкрутом, ГУ ДПС провела документальну позапланову невиїзну перевірку Боржника, за результатами якої склала Акт від 15.08.2022 та податкові повідомлення-рішення від 30.09.2022, згідно з якими банкруту збільшено податкову заборгованість на загальну суму 10,1 млн грн з ПДВ та податку на прибуток, які ГУ ДПС 07.12.2022 заявила як грошові вимоги у справі про банкрутство. Періодом фінансової господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено правопорушення податковим органом зазначено: травень 2017, лютий 2018, червень 2018, липень 2018 та перше півріччя 2022. Місцевий г/с ухвалою від 07.02.2023, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 07.06.2023), у задоволенні заяви ГУ ДПС відмовив повністю. Суди дійшли висновку, що грошові вимоги, ГУ ДПС не є поточними в розумінні КУзПБ, оскільки нарахування проведені за період з 01.01.2017, а провадження у справі про банкрутство боржника відкрито 11.02.2020. Водночас вони не можуть бути віднесені і до конкурсних, так як податкові повідомлення-рішення прийняті 30.09.2022, відповідно то грошове зобов`язання за ними настає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто в будь-якому випадку не раніше 30.09.2022, водночас, постанова про визнання боржника банкрутом прийнята г/с 05.05.2020. Відтак, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні грошових вимог ГУ ДПС в сумі 10 106 026 грн на підставі положень ч.1 ст.59 КУзПБ, оскільки такі вимоги виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Судами було враховано висновок ВС, викладений в постанові від 14.08.2019 у справі № 913/412/16, відповідно до якого, виходячи із змісту положень ст.57-58 ПК України, грошові зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов`язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням. Верховний Суд (судова палата для розгляду справ про банкрутство), вирішуючи поставлене питання щодо розгляду грошових вимог податкового органу до боржника, дійшов висновку про необхідність відступити від висновків, викладених у постанові ВС від 14.08.2019 у справі № 913/412/16 та прийняті у справі судові рішення скасував із направленням справи в частині кредиторських вимог ГУ ДПС на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що суди дійшли передчасного висновку про відхилення грошових вимог ГУ ДПС без з`ясування фактичних обставин щодо встановлення підстав, розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. У даному випадку, судам належало встановити момент виникнення грошових вимог податкового органу за кожним податком, який (момент) пов`язується із першим днем несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України, для подання податкової декларації.

---

Б. Висновки про застосування норм права

69.Положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений ПК України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації.

70.Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком.

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ          

35.За змістом ст.1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

36.Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (ст. 1 КУзПБ).

37.Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений ВС у постановах від 25.06.2020 у справі №916/1965/13, від 21.09.2020 у справі №916/2878/14, від 19.01.2021 - №916/4181/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, від 14.06.2023 - № 904/5743/20.

38.Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями п.1.1. та 1.3 ст.1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені КУзПБ, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

39.Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення ст.45 - 47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

40.Слід також зазначити, що норми КУзПБ не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові ВС від 25.07.2023 у справі № 922/5231/21, постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 14.06.2023 у справі №904/5743/20.

41.ПК України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПКУ).

42.Пункт 14.1.156. ПК України визначає податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

43.У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 ВП ВС викладено правовий висновок про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 п.14.1 ст.14, п.56.18 ст.56, п.57.3 ст.57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.

44.В податковому законодавстві податковий обов`язок включає в себе обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1. ст. 36 ПК України).

45.Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку (п. 37.2. ст. 37 ПК України).

46.Відповідно до п.п.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

47.Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (п. 46.1. ст. 46 ПК України).

48.Пунктами 49.1, 49.2 ст.49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

49.Слід зауважити, що п.54.1 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

50.Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

51.Отже можна дійти висновку, що наведені вище норми свідчать про наступні етапи податкового обов`язку платника податку за загальним правилом:

-виникнення об`єкту оподаткування,

-обчислення платником суми податкового зобов`язання,

-подання декларації,

-сплата податку у визначені податковим законодавством строки.

52.У постанові ВС у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів КАС від 27.09.2022 у справі №380/7694/20 наведено висновок, що "за загальним правилом обов`язок з обчислення суми податкового зобов`язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов`язання з відповідного податку та/або збору, обов`язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом ст.58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов`язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов`язанням платника податків."

53.З наведеного можна дійти висновку, що за добросовісного виконання платником податків наведених вище етапів податкового обов`язку, платник податків уникає наслідків порушення податкового законодавства (зокрема, покладення на нього штрафних санкцій визначених ПК України), а податковий орган, в свою чергу, може належно виконати свій обов`язок з реєстрації, перевірки та обліку платників податків тощо.

54.Разом з тим, у випадку, коли платник податку в установлені строки не подає декларації або дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань та надіслати платнику податків  податкове повідомлення-рішення про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання.

55.Положеннями п.58.1 ст.58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього Кодексу.

56.Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку (п. 6.15, 6.16. постанови ВП ВС від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19).

57.У цій справі на вирішення судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС постало питання щодо розгляду грошових вимог податкового органу до боржника, який перебуває у процедурі банкрутства та вирішення питання щодо моменту виникнення грошових зобов`язань боржника на підставі податкових повідомлень-рішень та відповідно кваліфікації таких вимог як конкурсних,  поточних чи таких, що виникли в процедурі ліквідації боржника.

58.У постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 913/412/16 наведено правовий висновок, відповідно до якого, виходячи із змісту положень ст.57, 58 ПК України, грошові зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов`язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням.

59.Верховний Суд у справі № 913/412/16 дійшов висновку про те, що зобов`язання боржника щодо сплати суми податкового боргу, штрафних санкцій та пені, у цьому випадку узгодженого грошового зобов`язання, оскільки боржник не оскаржував повідомлення рішення, виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, то судами попередніх інстанцій правомірно відхилені зазначені грошові вимоги податкового органу до банкрута та відмовлено у їх включенні до реєстру вимог кредиторів боржника.

60.В постанові Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №908/1954/21  Суд визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні грошових вимог податкового органу з мотиву судів, що грошові вимоги до боржника, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень не раніше 17.02.2022, а саме - після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (02.12.2021), є такими, що суперечать приписам ч.1 ст.59 КУзПБ, вказані вимоги підлягають відхиленню.

61.Верховний Суд у справі №908/1954/21 дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили зміст акту перевірки та податкових повідомлень - рішень на предмет встановлення моменту виникнення грошових зобов`язань у боржника і періоду за який податковим органом здійснено їх нарахування, та дійшли передчасного висновку про відхилення грошових вимог Головного управління ДПС … без з`ясування фактичних обставин щодо встановлення підстав та моменту виникнення цих грошових вимог.

62.Отже, вирішуючи поставлене питання щодо розгляду грошових вимог податкового органу до боржника, судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС дійшла висновку про необхідність відступити від висновків, викладених у постанові ВС від 14.08.2019 у справі № 913/412/16.

63.Так, судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС дійшла таких висновків.

64.Положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений ПК України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації. Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком.

65.Таким чином, судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС В не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відхилення грошових вимог податкового органу з тих підстав, що грошове зобов`язання боржника щодо сплати податкових платежів за податковими повідомленнями-рішеннями настає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто в цій справі вже після визнання ТОВ "АВТО-ІЗІ" банкрутом.

66.У даному випадку, судам належало встановити момент виникнення грошових вимог податкового органу за кожним несплаченим божником та заявленим контролюючим органом податком, який (момент) пов`язується із першим днем несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України, для подання податкової декларації.

67.З огляду на викладене господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у Волинській області без з`ясування фактичних обставин щодо встановлення підстав, розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

68.Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції  в частині розгляду грошових вимог податкового органу.

ЗАЯВА З ГРОШОВИМИ ВИМОГАМИ ГУ ДПС. ПИТАННЯ ДОКАЗУВАННЯ БОРГУ ПЕРЕД ДЕРЖАВОЮ ЗА КРЕДИТАМИ (ПОЗИКАМИ), ЗАЛУЧЕНИМИ ДЕРЖАВОЮ АБО ПІД ДЕРЖАВНІ (МІСЦЕВІ) ГАРАНТІЇ

 

---

ПОСТАНОВА 13 січня 2022 року, cправа №  10/Б-921/1442/2013, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102735600

---

У справі про банкрутство СС "Мирнівська", провадження у якій порушено 04.01.2013, а 21.01.2013 Боржника визнано банкрутом, у травні 2021 ГУ ДПС у Тернопільській області  звернулося до г/с із заявою про визнання поточних кредиторських вимог,  зазначаючи, що станом на 01.02.2021 Боржник має заборгованість перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, яка становить 9173,69 грн., з яких: 2967,00 грн - основна сума боргу, 6746,69 грн – пеня. На підтвердження заявлених грошових вимог було долучено: довідку про наявність простроченої заборгованості; розрахунок суми позовних вимог станом на 01.02.2021; довідку про реквізити рахунку для зарахування коштів на погашення простроченої заборгованості; дані про банківські рахунки Боржника; лист  ГУ ДКС у Тернопільській області від 03.03.2021 про прострочену заборгованість за бюджетними позичками та подання від 22.02.021 на заборговані суми. Заява обґрунтована тим, що ГУ ДКС у Тернопільській області на виконання ПКМУ від 02.03.2011 № 174 "Питання обліку заборгованості, в т. ч. простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості" скеровано на адресу ГУ ДПС у Тернопільській області подання від 22.02.2021 № 519/2, № 520/2, № 521/2, № 522/2, № 523/2 та № 524/2 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості з СС "Мирнівська". Станом на 01.02.2021 заборгованість перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, становить 9173,69 грн.  Місцевий г/с ухвалою від 06.07.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 21.10.2021), в задоволенні заяви відмовив, мотивував тим, що оскільки до поданої заяви не долучено первинних документів (договору позики), то неможливо перевірити правомірність нарахування заборгованості та пені, а також визначити категорію кредиторських вимог (конкурсні чи поточні). Апеляційний г/с, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції від 06.07.2021при цьому відхилив доводи кредитора про те, що суд першої інстанції при розгляді заяви про визнання грошових вимог не витребував необхідних для її розгляду документів, оскільки ч. 3 ст. 45 КУзПБ покладає обов`язок надання документів, що підтверджують грошові вимоги до боржника на кредитора, тому саме ГУ ДПС у Тернопільській області зобов`язане було надати усі необхідні документи, що підтверджують заявлені грошові вимоги до боржника та з посиланням на ч. 1, ч. 3 ст. 269 ГПК України не прийняв подані до суду додаткові докази на підтвердження заявлених кредиторських вимог, оскільки ГУ ДПС у Тернопільській області не навело причини неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, а також не заявляло клопотання про поновлення строку на їх подання. ГУ ДПС звернулося з касаційною скаргою, посилаючись на те, що судами не враховано: правовий висновок ВС щодо застосування ст. 45 КУзПБ, викладений у постановах від 25.08.2021 у справі № 910/8992/19 та від 31.03.2021 у справі № 903/1001/19;  2) правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові ВС від 29.01.2019 у справі № 807/257/14 (адміністративне провадження № 9901/4647/18), а саме, що контролюючий орган, отримавши подання органу державного казначейства щодо наявності непогашеної податкової заборгованості суб`єкта господарювання перед державою за надану останньому фінансову допомогу, а також пені, нарахованої на таку заборгованість, вправі звертатися до суду з відповідними заявами щодо заборгованості без обмеження строками позовної давності. Також ГУ ДПС зазначало, що суд першої інстанції не витребовував у ГУ ДПС у Тернопільській області/Головного управління Державної казначейської служби Тернопільської області матеріали необхідні для вирішення спору, а дійшов висновку, що у суду відсутня можливість за наявними матеріалами справи перевірити правомірність нарахування суми заборгованості та пені. Тому скаржник вважає, що за наведених мотивів не можна визнати правильним з цього приводу судове рішення законним та обґрунтованим. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що суди правильно застосували норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін; доводи скаржника щодо неврахування судами постанов ВС від 25.08.2021 у справі № 910/8992/19 та від 31.03.2021 у справі № 903/1001/19 відхиляє, оскільки обставини у наведених справах і у справі, що переглядається, не є подібними, а також відхиляє доводи про неврахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові ВС від 29.01.2019 у справі № 807/257/14, а саме, що контролюючий орган вправі звертатися до суду з відповідними заявами щодо заборгованості без обмеження позовної давності, оскільки у справі № 10/Б-921/1442/2013 не вирішувалося питання щодо застосування до вимог кредитора позовної давності, а в цьому випадку йшлося про застосування строків звернення конкурсних/поточних кредиторів в порядку вимог КУзПБ.

---

Короткі висновки:

29. …заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

38. … суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, оскільки це є порушенням основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, пропорційності, змагальності та диспозитивності.

43. … єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи …

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20.Відповідно до ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України, прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (АРК, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (АРК, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (АРК, обласною радою чи територіальною громадою міста) не поширюється.

21.ПКМУ від 02.03.2011 № 174 затверджено "Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості" (далі - Порядок № 174), п. 1 якого встановлено, що цей Порядок регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993-1998 р.р.

22.Пунктом 15 Порядку №174 визначено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

23.Відповідно до п. 19-1.1.38 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19-3 цього Кодексу: забезпечують стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (АРК чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (АРК чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

24.Положеннями ст. 1 КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

25.Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

26.Відповідно до приписів ч.ч. 1, 4 ст. 45 КУПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

27.Відповідно до ч. 4 ст. 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі г/с розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються г/с у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв г/с своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної ст.64 цього Кодексу.

28.Суди встановили, що з поданих кредитором документів, зокрема, розрахунку суми позовних вимог з простроченої заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученим державою або під державні (місцеві) гарантії по СС "Мирнівська" - підставою для виникнення зобов`язання стали подання ГУ ДКСУ у Тернопільській області, а підставами отримання кредитів (позик), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії: постанова КМУ від 26.02.1998 № 220 "Про фінансове забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт в 1998 році"; постанова КМУ від 10.12.1998 № 1953 "Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році"; постанова КМУ від 11.09.1997 № 1003 "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року". Граничний термін проведення кредитів: 21.12.1998; 01.10.1999; 01.10.1998.

29.Верховний Суд зазначає, що заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

30.Відповідно до приписів ч. 3 ст. 45 КУПБ заява кредитора має містити серед іншого розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені) та виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування.

31.З наведених положень ч. 3 ст. 45 КУПБ можна зробити висновок про те, що заявник кредиторських вимог сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

32.Частиною 2 ст. 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.

33.За змістом ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

34.Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

35.Водночас, суди встановили, що кредитор до заяви про визнання грошових вимог до боржника не долучив первинних документів, які б підтверджували надання кредитів (позик) саме СС "Мирнівська", а також коли та на яку суму була надана позика.

36.Крім того, суд першої інстанцій правильно зауважив на тому, що провадження у справі про банкрутство СС "Мирнівська" порушено 04.01.2013. Водночас відповідно до пояснень кредитора та поданих ним документів, заборгованість боржника виникла до порушення провадження у справі про банкрутство СС "Мирнівська", тоді як звертаючись з заявою про визнання кредиторських вимог, ГУ ДПС у Тернопільській області просило визнати його поточним кредитором.

37.Щодо твердження скаржника у касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції під час розгляду заяви про визнання грошових вимог не витребував необхідних для її розгляду документів, то цим обставинам надана оцінка судом апеляційної інстанції.

38.У цьому зв`язку суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, оскільки це є порушенням основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, пропорційності, змагальності та диспозитивності.

39.Крім цього, ч. 3 ст. 45 КУзПБ покладає обов`язок надання документів, що підтверджують грошові вимоги до боржника на кредитора. Отже, саме ГУ ДПС у Тернопільській області зобов`язане було надати усі необхідні документи, що підтверджують заявлені грошові вимоги до боржника.

40.Однак ГУ ДПС у Тернопільській області не було надано до суду першої інстанції первинних документів на підтвердження його кредиторських вимог, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про неможливість за наявними матеріалами перевірити правомірність нарахування суми заборгованості та пені, а також визначити категорію заборгованості - конкурсна чи поточна.

---

Щодо доводів скаржника про те, що ним до суду апеляційної інстанції подані додаткові докази, а саме відповідні копії договорів та платіжних доручень про перерахування коштів, які суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, Верховний Суд зазначає таке.

---

42.Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

43.Згідно з висновком щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, викладеного ВС, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - скаржника).

44.При цьому за приписом ч. 4 ст. 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

45.Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

46.Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

47.Встановивши, що ГУ ДПС у Тернопільській області не навело причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, а також не заявило клопотання про поновлення строку на їх подання, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у прийнятті додаткових доказів до розгляду.

48.ВС відхиляє доводи скаржника про те, що судами не враховано правовий висновок ВС щодо застосування ст. 45 КУзПБ, викладений у постановах від 25.08.2021 у справі № 910/8992/19 та від 31.03.2021 у справі № 903/1001/19, з огляду на таке.

49.У наведених постановах ВС дійшов висновку, що відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 45 КУзПБ пропущення встановленого цим Кодексом строку на подання до г/с письмових заяв з грошовими вимогами до боржника є підставою вважати кредитора конкурсним, однак без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Водночас додання до заяви, поданої у встановлений ч. 1 ст. 45 КУзПБ строк, уточнень і доповнень, які не змінюють суми кредиторських вимог, поза межами зазначеного строку не є підставою для застосування до вимог кредитора приписів абзаців другого, третього ч. 4 ст. 45 КУзПБ.

50.Однак, у справі, що переглядається, суди відмовили у визнанні кредиторських вимог, не у зв`язку з тим, що кредитором пропущено встановлений КУзПБ строк на подання до г/с письмових заяв з грошовими вимогами до боржника, а у зв`язку з тим, що кредитор не подав до г/с первинних документів на підтвердження його кредиторських вимог.

51.Отже, ВС відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судами постанов ВС від 25.08.2021 у справі № 910/8992/19 та від 31.03.2021 у справі № 903/1001/19, оскільки обставини у наведених справах і у справі, що переглядається, не є подібними.

52.Також ВС відхиляє посилання скаржника на те, що г/с апеляційної інстанції прийнято оскаржувану постанову без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові ВС від 29.01.2019 у справі № 807/257/14, а саме, що контролюючий орган вправі звертатися до суду з відповідними заявами щодо заборгованості без обмеження позовної давності, оскільки у справі № 10/Б-921/1442/2013 не вирішувалося питання щодо застосування до вимог кредитора позовної давності, а в цьому випадку йшлося про застосування строків звернення конкурсних/поточних кредиторів в порядку вимог КУзПБ.