ПОСТАНОВА 13 січня 2022 року, cправа
№ 10/Б-921/1442/2013, Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О.,
Пєсков В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102735600
У справі про банкрутство СС
"Мирнівська", провадження у якій порушено 04.01.2013, а 21.01.2013
Боржника визнано банкрутом, у травні 2021 ГУ ДПС у Тернопільській області звернулося до г/с із заявою про визнання
поточних кредиторських вимог, зазначаючи,
що станом на 01.02.2021 Боржник має заборгованість перед державою за кредитами
(позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, яка становить
9173,69 грн., з яких: 2967,00 грн - основна сума боргу, 6746,69 грн – пеня. На
підтвердження заявлених грошових вимог було долучено: довідку про наявність
простроченої заборгованості; розрахунок суми позовних вимог станом на
01.02.2021; довідку про реквізити рахунку для зарахування коштів на погашення
простроченої заборгованості; дані про банківські рахунки Боржника;
лист ГУ ДКС у Тернопільській області від 03.03.2021 про прострочену
заборгованість за бюджетними позичками та подання від 22.02.021 на заборговані
суми. Заява обґрунтована тим, що ГУ ДКС у Тернопільській області на
виконання ПКМУ від 02.03.2011 № 174
"Питання обліку заборгованості, в т. ч. простроченої, перед державою за
кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою
допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені
та списання безнадійної заборгованості" скеровано
на адресу ГУ ДПС у Тернопільській області подання від 22.02.2021 № 519/2, №
520/2, № 521/2, № 522/2, № 523/2 та № 524/2 для здійснення заходів щодо
стягнення простроченої заборгованості з СС "Мирнівська". Станом на
01.02.2021 заборгованість перед державою за кредитами (позиками), залученими
державою або під державні (місцеві) гарантії, становить 9173,69 грн. Місцевий г/с ухвалою від 06.07.2021,
яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 21.10.2021), в задоволенні
заяви відмовив, мотивував тим, що оскільки до поданої заяви не долучено
первинних документів (договору позики), то неможливо перевірити правомірність
нарахування заборгованості та пені, а також визначити категорію кредиторських
вимог (конкурсні чи поточні). Апеляційний г/с, залишаючи без змін ухвалу суду
першої інстанції від 06.07.2021при цьому відхилив доводи кредитора про те, що
суд першої інстанції при розгляді заяви про визнання грошових вимог не
витребував необхідних для її розгляду документів, оскільки ч. 3 ст.
45 КУзПБ покладає обов`язок надання документів, що
підтверджують грошові вимоги до боржника на кредитора, тому саме ГУ ДПС у
Тернопільській області зобов`язане було надати усі необхідні документи, що
підтверджують заявлені грошові вимоги до боржника та з посиланням на ч. 1, ч.
3 ст. 269 ГПК України не прийняв
подані до суду додаткові докази на підтвердження заявлених кредиторських вимог,
оскільки ГУ ДПС у Тернопільській області не навело причини неможливості подання
таких доказів до суду першої інстанції, а також не заявляло клопотання про
поновлення строку на їх подання. ГУ ДПС звернулося з касаційною скаргою, посилаючись
на те, що судами не враховано: правовий висновок ВС щодо застосування ст.
45 КУзПБ, викладений у постановах від 25.08.2021 у
справі № 910/8992/19 та від 31.03.2021 у справі № 903/1001/19; 2) правовий висновок щодо застосування норми
права у подібних правовідносинах, викладений у постанові ВС від 29.01.2019 у
справі № 807/257/14 (адміністративне провадження № 9901/4647/18), а саме,
що контролюючий орган, отримавши подання органу державного казначейства щодо
наявності непогашеної податкової заборгованості суб`єкта господарювання перед
державою за надану останньому фінансову допомогу, а також пені, нарахованої на
таку заборгованість, вправі звертатися до суду з відповідними заявами щодо
заборгованості без обмеження строками позовної давності. Також ГУ ДПС зазначало,
що суд першої інстанції не витребовував у ГУ ДПС у Тернопільській
області/Головного управління Державної казначейської служби Тернопільської
області матеріали необхідні для вирішення спору, а дійшов висновку, що у суду відсутня
можливість за наявними матеріалами справи перевірити правомірність нарахування
суми заборгованості та пені. Тому скаржник вважає, що за наведених мотивів не
можна визнати правильним з цього приводу судове рішення законним та
обґрунтованим. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення,
вказавши, що суди правильно застосували норми процесуального і матеріального
права до цих правовідносин сторін; доводи скаржника щодо неврахування судами
постанов ВС від 25.08.2021 у справі № 910/8992/19 та від 31.03.2021 у справі №
903/1001/19 відхиляє, оскільки обставини у наведених справах і у справі, що
переглядається, не є подібними, а також відхиляє доводи про неврахування
висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові ВС від
29.01.2019 у справі № 807/257/14, а саме, що контролюючий орган вправі
звертатися до суду з відповідними заявами щодо заборгованості без обмеження
позовної давності, оскільки у справі № 10/Б-921/1442/2013 не вирішувалося
питання щодо застосування до вимог кредитора позовної давності, а в цьому
випадку йшлося про застосування строків звернення конкурсних/поточних
кредиторів в порядку вимог КУзПБ.
Короткі висновки:
29. …заявлені у справі про
банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами
виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та
підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням
юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого
спору.
38. … суд не може збирати докази,
що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування
доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні
учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо
доказів, оскільки це є порушенням основних засад (принципів) господарського
судочинства, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і
судом, пропорційності, змагальності та диспозитивності.
43. … єдиний винятковий випадок, коли
можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з
порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність
об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої
процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких
покладений на учасника справи …
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20.Відповідно до ч. 9 ст.
17 Бюджетного кодексу України, прострочена
заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (АРК, обласною
радою чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим
державою (АРК, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під
державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату
за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого
суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення
такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом
України або іншим законом, включаючи погашення
такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. Позовна
давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання
перед державою (АРК, обласною радою чи територіальною громадою міста) не
поширюється.
21.ПКМУ
від 02.03.2011 № 174 затверджено "Порядок
обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами,
залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою
допомогою наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені
та списання безнадійної заборгованості" (далі - Порядок № 174), п. 1 якого
встановлено, що цей Порядок регламентує дії органів виконавчої влади та
банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої
влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під
державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову
допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік
заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення
простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними
позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном
на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою
або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської
служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою
допомогою, наданими Мінфіном у 1993-1998 р.р.
22.Пунктом 15 Порядку №174 визначено, що прострочена заборгованість
за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена
боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також
нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою
допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами
державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання
територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки,
визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.
23.Відповідно до п. 19-1.1.38
п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України,
контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для
державних податкових інспекцій ст. 19-3 цього Кодексу: забезпечують стягнення сум простроченої заборгованості
суб`єктів господарювання перед державою (АРК чи територіальною громадою міста)
за кредитами (позиками), залученими державою (АРК чи територіальною громадою
міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в
порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
24.Положеннями ст. 1 КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа,
а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового
кодексу України здійснювати заходи щодо
забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску
на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх
повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових
зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до
боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання
яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за
вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про
банкрутство.
25.Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити
кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину
(договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До
грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів
(обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне
пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок
неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму
(оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових
зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів
(обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне
пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня)
та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського
суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і
здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання
перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої
участі.
26.Відповідно до приписів ч.ч. 1, 4 ст. 45 КУПБ, конкурсні кредитори
за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство,
зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до
боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня
офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про
банкрутство. Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку,
встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є
обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких
були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після
закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку
черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після
завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними,
однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо
кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то
сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
27.Відповідно до ч. 4 ст.
60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі г/с розглядає
заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після
офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з
вимогами поточних кредиторів розглядаються г/с у порядку черговості їх
надходження. За результатами розгляду зазначених заяв г/с своєю ухвалою визнає
чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних
кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної ст.64 цього
Кодексу.
28.Суди встановили, що з поданих кредитором документів, зокрема,
розрахунку суми позовних вимог з простроченої заборгованості перед державою за
кредитами (позиками), залученим державою або під державні (місцеві) гарантії по
СС "Мирнівська" - підставою для виникнення зобов`язання стали подання
ГУ ДКСУ у Тернопільській області, а підставами отримання кредитів (позик),
залученими державою або під державні (місцеві) гарантії: постанова КМУ від 26.02.1998 № 220 "Про фінансове
забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення
весняно-польових робіт в 1998 році"; постанова
КМУ від 10.12.1998 № 1953 "Про забезпечення сільськогосподарських
товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999
році"; постанова КМУ від 11.09.1997
№ 1003 "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в
осінньо-зимовий період 1997/98 року". Граничний
термін проведення кредитів: 21.12.1998; 01.10.1999; 01.10.1998.
29.Верховний Суд зазначає, що заявлені у справі про банкрутство
грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами,
накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про
цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника
перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції
якого віднесено вирішення такого спору.
30.Відповідно до приписів ч. 3 ст. 45 КУПБ заява кредитора має
містити серед іншого розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням
суми неустойки (штрафу, пені) та виклад обставин, що підтверджують вимоги до
боржника, та їх обґрунтування.
31.З наведених положень ч. 3 ст. 45 КУПБ можна зробити висновок про
те, що заявник кредиторських вимог сам визначає докази, які на його думку підтверджують
заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих
кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника,
їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог,
покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про
банкрутство.
32.Частиною 2 ст. 129
Конституції України визначено основні засади
судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду
своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип
закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК
України.
33.За змістом ст. 73 ГПК
України доказами у справі є будь-які дані, на
підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що
обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які
мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями
свідків.
34.Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.
74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
35.Водночас, суди встановили, що кредитор до заяви про визнання
грошових вимог до боржника не долучив первинних документів, які б
підтверджували надання кредитів (позик) саме СС "Мирнівська", а також
коли та на яку суму була надана позика.
36.Крім того, суд першої інстанцій правильно зауважив на тому, що
провадження у справі про банкрутство СС "Мирнівська" порушено
04.01.2013. Водночас відповідно до пояснень кредитора та поданих ним
документів, заборгованість боржника виникла до порушення провадження у справі
про банкрутство СС "Мирнівська", тоді як звертаючись з заявою про
визнання кредиторських вимог, ГУ ДПС у Тернопільській області просило визнати
його поточним кредитором.
37.Щодо твердження скаржника у касаційній скарзі про те, що суд
першої інстанції під час розгляду заяви про визнання грошових вимог не
витребував необхідних для її розгляду документів, то цим обставинам надана
оцінка судом апеляційної інстанції.
38.У цьому зв`язку суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що
відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК
України суд не може збирати докази, що
стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів
судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками
справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, оскільки
це є порушенням основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема,
рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, пропорційності,
змагальності та диспозитивності.
39.Крім цього, ч. 3 ст. 45
КУзПБ покладає обов`язок надання документів, що
підтверджують грошові вимоги до боржника на кредитора. Отже, саме ГУ ДПС у
Тернопільській області зобов`язане було надати усі необхідні документи, що
підтверджують заявлені грошові вимоги до боржника.
40.Однак ГУ ДПС у Тернопільській області не було надано до суду
першої інстанції первинних документів на підтвердження його кредиторських
вимог, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про
неможливість за наявними матеріалами перевірити правомірність нарахування суми
заборгованості та пені, а також визначити категорію заборгованості - конкурсна
чи поточна.
Щодо доводів скаржника про те, що ним до
суду апеляційної інстанції подані додаткові докази, а саме відповідні копії
договорів та платіжних доручень про перерахування коштів, які суд апеляційної
інстанції не взяв до уваги, Верховний Суд зазначає таке.
42.Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд
апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими
доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були
подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках,
якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої
інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
43.Згідно з висновком щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК
України, викладеного ВС, зокрема, у постановах від
06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від
26.02.2019 у справі № 913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є
прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями
встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних
обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з
причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника
справи (у даному разі - скаржника).
44.При цьому за приписом ч. 4 ст. 13 названого Кодексу кожна сторона
несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею
процесуальних дій.
45.Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого
балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна
можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво
невигідне становище відносно другої сторони.
46.Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів
без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом
апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, а також
принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та
передбачуваність.
47.Встановивши, що ГУ ДПС у Тернопільській області не навело причин
неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, а також не заявило
клопотання про поновлення строку на їх подання, суд апеляційної інстанції
дійшов обґрунтованого висновку про відмову у прийнятті додаткових доказів до
розгляду.
48.ВС відхиляє доводи скаржника про те, що судами не враховано
правовий висновок ВС щодо застосування ст.
45 КУзПБ, викладений у постановах від 25.08.2021 у
справі № 910/8992/19 та від 31.03.2021 у справі № 903/1001/19, з огляду на таке.
49.У наведених постановах ВС дійшов висновку, що відповідно до ч.ч.
1, 4 ст. 45 КУзПБ пропущення встановленого цим Кодексом строку на
подання до г/с письмових заяв з грошовими вимогами до боржника є підставою
вважати кредитора конкурсним, однак без права вирішального голосу на зборах та
комітеті кредиторів. Водночас додання до заяви, поданої у встановлений ч.
1 ст. 45 КУзПБ строк, уточнень і
доповнень, які не змінюють суми кредиторських вимог, поза межами зазначеного
строку не є підставою для застосування до вимог кредитора приписів абзаців
другого, третього ч. 4 ст. 45 КУзПБ.
50.Однак, у справі, що переглядається, суди відмовили у визнанні
кредиторських вимог, не у зв`язку з тим, що кредитором пропущено
встановлений КУзПБ строк на подання до г/с письмових заяв з грошовими
вимогами до боржника, а у зв`язку з тим, що кредитор не подав до г/с первинних
документів на підтвердження його кредиторських вимог.
51.Отже, ВС відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судами
постанов ВС від 25.08.2021 у справі № 910/8992/19 та від 31.03.2021 у справі №
903/1001/19, оскільки обставини у наведених справах і у справі, що
переглядається, не є подібними.
52.Також ВС відхиляє посилання скаржника на те, що г/с апеляційної
інстанції прийнято оскаржувану постанову без урахування висновку щодо
застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові ВС
від 29.01.2019 у справі № 807/257/14, а саме, що контролюючий орган вправі
звертатися до суду з відповідними заявами щодо заборгованості без обмеження
позовної давності, оскільки у справі № 10/Б-921/1442/2013 не вирішувалося
питання щодо застосування до вимог кредитора позовної давності, а в цьому
випадку йшлося про застосування строків звернення конкурсних/поточних
кредиторів в порядку вимог КУзПБ.
Немає коментарів:
Дописати коментар