ПОСТАНОВА 26 жовтня 2021 року, Справа № 914/2578/20, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В. В., Жуков С. В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101064051
ОКРЕМА ДУМКА судді Білоуса В. В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101557191
До г/с від трьох кредиторів надійшли заяви
про порушення справи про банкрутство Боржника, які ухвалами від 21.10.2020, від
25.11.2020 та від 17.12.2020 прийнято до розгляду та вирішено розглядати
одночасно. Місцевий г/с ухвалою від 28.12.2020, яка залишена без змін апеляційним
г/с (постанова від 14.06.2021), провадження у справі відкрив, визнав
заявлені до боржника грошові вимоги усіх трьох кредиторів, які ініціювали
справу, призначив розпорядником майна арбітражну керуючу, яку запропонував
кредитор, що подав заяву перший. У справі оскаржувалося визнання судом грошових
вимог Кредитора-1 та призначення судом розпорядника майна запропонованого
Кредитором-1, який справу ініціював з підстав наявності у Боржника
підтвердженої рішенням суду заборгованості, яку він неспроможний погасити, а
саме: 224,3 млн грн - вартості частини майна Боржника пропорційної його частці у
статутному капіталі та частини прибутку Боржника, які мали бути виплачені
Кредитору-1 у зв’язку з тим, що у грудні
2016 року Кредитор-1 вийшов зі складу
учасників Боржника. На переконання
скаржника заявлені Кредитором-1 грошові вимоги з посиланням на ст.1 КУзПБ не
можуть бути включені до складу грошових зобов’язань Боржника оскільки
безпосередньо стосуються виплат Кредитору-1 як учаснику Боржника. Кредитор-1 заперечував
такі доводи скаржника, зазначаючи про те, що на момент звернення із заявою про
відкриття справи про банкрутство та заявлення спірних вимог Кредитор-1 вже не
був учасником Боржника, а тому норми ст.
1 КУзПБ не поширюють свою дію на вимоги Кредитора-1,
що було враховано судом першої та апеляційної інстанцій, які зарахували згадані
вимоги до грошових зобов`язань боржника. Верховний Суд залишив касаційну
скаргу без задоволення, вказавши, що вважає обґрунтованим висновок судів
попередніх інстанцій про те, що заявлені Кредитором-1 кредиторські
вимоги до Боржника підлягають визнанню, оскільки ці вимоги виникли в результаті
виходу зі складу учасників товариства у 2016 році, підтвердженні судовим
рішенням у господарській справі № 914/738/18 та є грошовими вимогами у розумінні
положень ст. 1 КУзПБ і доказів щодо
виконання цих вимог та доказів, які б підтвердили спроможність їх виконати
боржником не надано. Суддя Білоус В.В. висловив окрему думку, згідно
якої касаційне провадження в частині призначення розпорядником
майна арбітражного керуючого Х.Л.Ю. підлягало закриттю на підставі ст.
296 ГПК України, а в частині визнання грошових вимог
Кредитора-1 судові рішення мали бути скасовані з направленням справи на новий
розгляд
9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування
норм права
9.18.Згідно зі ст.1
КУзПБ до складу грошових зобов`язань боржника,
у т. ч. зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів),
страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне
страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові
санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також
зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян,
зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед
засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
9.19.Аналогічні положення щодо зобов`язань, які не можуть бути
включені до складу грошових зобов`язань боржника містила стаття 1 Закону про банкрутство.
9.22.Врахувавши встановлені судами попередніх інстанцій
обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що обмеження,
встановлені вищезгаданою ст.1
КУзПБ не поширюються на спірні правовідносини… .
9.26.У вирішенні питання про те, чи є зобов`язання Боржника перед
Кредитором-1 грошовими у розумінні ст.
1 КУзПБ, Суд зазначає наступне.
Виходячи зі змісту статей 524, 533-535 ЦК
України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових
одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання,
вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші
на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього
обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора
вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника
сплатити гроші на користь кредитора (відповідна правова позиція, наведена у
постанові ВП ВС від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, у постановах Верховного
Суду від 31.01.2018 у справі № 910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №
910/5811/16 та від 18.09.2018 у справі № 923/378/17).
9.27.Колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної
у постанові ВС від 18.09.2018 у справі № 923/378/17, згідно з якою дія норми ст.
1 Закону про банкрутство не поширюється на вимоги осіб, які на момент їх
виникнення вже не є учасниками (засновниками) юридичної особи, підтвердженні
судовими рішеннями, а тому мають бути зараховані до грошових зобов`язань
боржника.
9.28.У постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у
справі № 3-35гс15 наведено близький за змістом висновок, згідно з яким підтверджені
судовими рішеннями грошові вимоги особи, яка на момент прийняття рішення
загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю про припинення його
діяльності та порушення судом провадження у справі про банкрутство товариства
не була учасником цього товариства, підлягають зарахуванню до грошових
зобов`язань боржника і дія ст.
1 Закону про банкрутство на цю особу не поширюється.
9.29.Враховуючи, що норми ст. 1 КУзПБ та ст. 1 Закону
про банкрутство є аналогічними в частині що
стосується зобов`язань, які не можуть бути включені до складу грошових
зобов`язань боржника, наведені висновки щодо застосування ст. 1 Закону
про банкрутство є актуальними та підлягають
врахуванню у цій справі.
Щодо доводів про помилкове застосування
судами с.1 ст.39 КУзПБ
9.30…. Суд зазначає наступне.
Названою нормою визначено, що з моменту
відкриття провадження у справі: корпоративні права засновників (учасників,
акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим
Кодексом; задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи
про виділення частки у майні боржника у зв`язку з виходом із складу його
учасників забороняється.
9.31.Згідно з встановленими судами першої та апеляційної
інстанцій обставинами у цій справі спір щодо корпоративних прав Кредитора-1 на
час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про
банкрутство ТОВ "Регіон" відсутній.
9.32.Положення ч.14 ст.39 КУзПБ визначають
порядок задоволення майнових і грошових вимог чинних засновників (учасників)
боржника-юридичної особи, щодо якого відкрито провадження у справі про
банкрутство та не поширюють свою дію на осіб, які на момент відкриття
провадження у справі про банкрутство вже не є засновниками (учасниками)
боржника, а також на вимоги щодо виділення частки у майні боржника у зв`язку з
виходом із складу його учасників, які заявлені такими особами.
9.33.Враховуючи, що Кредитор-1 є особою-кредитором, яка на
момент виникнення заявлених до Боржника вимог та на час звернення із заявою про
відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника вже не була учасником
вказаного товариства, а тому зобов`язання Боржника перед Кредитором-1 є
грошовими у розумінні ст. 1 КУзПБ та підлягають зарахуванню до складу зобов`язань
боржника, Суд дійшов висновку про те, що заборона на задоволення вимог
засновника (учасника), встановлена в частині 14 ст. 39 КУзПБ, не поширюється на вимоги Кредитора-1.
Протилежні доводи скаржника відхиляються
як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ст.1 та ч.14 ст. 39 КУзПБ.
9.34.Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає
обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що заявлені
Кредитором-1 кредиторські вимоги до Боржника підлягають визнанню, оскільки ці вимоги
виникли в результаті виходу зі складу учасників товариства у 2016 році,
підтвердженні судовим рішенням у господарській справі № 914/738/18 та є
грошовими вимогами у розумінні положень ст. 1 КУзПБ і доказів щодо виконання цих вимог та доказів, які б
підтвердили спроможність їх виконати боржником не надано.
Щодо посилання про неврахування висновків ВС у подібних
правовідносинах
9.35…., колегія суддів зазначає наступне.
9.36.ВП ВС виходить з того, що подібність правовідносин означає
тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового
регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця,
підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому,
зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами
кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16;
пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанов від 25.04.2018 №
910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах ВС України від
21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
9.37.Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах
необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є
предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом
фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання
спірних правовідносин.
Суд звертається до правової позиції, щодо
послідовно та неодноразово викладалась ВП ВС в питанні визначення подібності
правовідносин у судових рішеннях: п.60 постанови від 23.06.2020 у справі
№ 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п.6.30 постанови від
19.05.2020 у справі №910/719/19, постанова від 16.01.2019 у справі
№757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, п. 5.5 від
19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови від 16.05.2018 у справі
№910/5394/15-г.
9.38.Правовідносини у справі, що розглядається, та у справах,
судові рішення по яким наведені в касаційній скарзі, не відповідають
вищезгаданим критеріям, що підтверджується наступним.
Зокрема, згідно з встановленими у справі №
918/454/18 обставинами зобов`язання перед засновником юридичної особи, що
виникли з такої участі, та в подальшому відступлені на користь нового кредитора
на підставі договору відступлення права вимоги від 01.09.2016, підлягали
виконанню в строк до 01.09.2026, тоді як у справі № 914/2578/20 за
встановленими судами попередніх інстанцій обставинами строк виконання
зобов`язань боржника перед учасником товариства, пов`язаних з виходом цього
учасника з товариства, є таким що настав ще до відкриття провадження у справі
про банкрутство. Крім того, зобов`язання боржника у справі № 914/2578/20
стосуються учасника, який вийшов з товариства, тоді як у справі № 918/454/18
відбулося відступлення вимоги чинного засновника (учасника) товариства, а тому
така вимога не є тотожною вимозі учасника, що вибув з товариства.
9.39.Постановою Верховного Суду від 06.03.2018 скасовано рішення
суду апеляційної інстанції та направлено справу № 902/710/16 на новий розгляд.
Предметом позову у вказаній справі є стягнення вартості частки учасника
господарського товариства і доказуванню підлягало визначення вартості частки,
яка повинна бути актуальною ринковою вартістю. Підставою для скерування справи
на новий розгляд слугувало те, що призначивши у справі судово-економічну
експертизу, апеляційний господарський суд не витребував у відповідача по справі
доказів, необхідних для проведення експертного дослідження. Відтак, у названій
справі не визначено вартість майна для визначення частки і спір не було вирішено
остаточно. Натомість у справі №914/2578/20 заявлені ЗЕП "Азовімпекс"
вимоги щодо виплату учаснику вартості майна та прибутку товариства
підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили.
9.40.У справі № 916/190/18, на постанову ВП ВС від 04.06.2019 у
якій посилається скаржник, розглядалися позовні вимоги про стягнення
заборгованості, що складається з нарахованих на суму боргу інфляційних втрат та
3% річних, яка виникла у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем рішення
господарського суду Одеської області від 22.10.2012 у справі №5017/2643/2012
(вказаним рішенням стягнуто заборгованість по оплаті придбаного природного
газу, 3% річних та інфляційної складової боргу), що й стало підставою для
здійснення відповідних нарахувань згідно зі статтею 625 ЦК України.
Справи №916/190/18 та №914/2578/20 не є
подібними ані за суб`єктним складом, ані за предметом, підставами та змістом
позовів.
ОКРЕМА ДУМКА судді Білоуса В. В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101557191
…касаційна скарга про скасування постанови
апеляційного г/с від 14.06.2021 та ухвали місцевого г\с від 28.12.2020 в частині визнання грошових вимог Кредитора-1 … підлягала
задоволенню частково з таких підстав.
Грошові вимоги Кредитора-1 у сумі 224,3
млн грн є вимогами учасника товариства, який вийшов зі складу учасників, з
виплати вартості частини майна товариства пропорційно його частці у статутному
капіталі товариства (боржника - ТОВ "Регіон"), які засновані на
приписах ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону України "Про господарські
товариства" та положення статуту ТОВ
"Регіон".
Згідно ст. 1 КУзПБ грошове зобов`язання -
зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до
цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених
законодавством України. До складу грошових зобов`язань боржника, у
тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів),
страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне
страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші
фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського
суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і
здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання
перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої
участі.
Частиною 14 ст. 39 КУзПБ передбачено,
що з моменту відкриття провадження у справі, пред`явлення конкурсними та
забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх
задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим
Кодексом, та в межах провадження у справі; корпоративні права
засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням
обмежень, встановлених цим Кодексом; задоволення вимог засновника
(учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у
зв`язку з виходом із складу його учасників забороняється.
Суди першої і апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних
судових рішень не врахували обмежень, встановлених статтею 1, ч.14 ст. 39 КУзПБ, для розгляду і задоволення вимог засновника (учасника) боржника
- юридичної особи.
Відповідно до ст. 39 КУзПБ до
повноважень суду першої інстанції відноситься перевірка обґрунтованості вимог
заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у
справі про банкрутство у підготовчому засіданні.
Згідно ч.2 ст. 47 КУзПБ у
попередньому засіданні г/с розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли
протягом строку, передбаченого ч.1 ст. 45 цього Кодексу. За результатами попереднього засідання г/с постановляє
ухвалу, в якій зазначаються:
- розмір та перелік усіх визнаних судом
вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;
- розмір та перелік не визнаних судом
вимог кредиторів.
Ухвала попереднього засідання є підставою
для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору
під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів.
Грошові вимоги конкурсного кредитора
(конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до
відкриття провадження у справі) - засновника (учасника) боржника юридичної
особи про виділення йому частки у майні боржника у зв`язку із виходом зі складу
його учасників з огляду на системний аналіз ст.1, ч.14 ст. 39 КУзПБ підпадають під
обмеження визначені вказаними нормами, не залежно від періоду їх виникнення, в
тому рахунку і в першу чергу й ті які визначені на дату подання заяви до
господарського суду про визнання кредиторських вимог до боржника, і з огляду на
дату їх виникнення (до відкриття провадження у справі про банкрутство) є
конкурсними. Вказані вимоги не є грошовими в розумінні ст.
1 КУзПБ. Вважаю, що такі обмеження встановлені
законодавцем з метою запобігання учасників (засновників) товариства
боржника, які за корпоративним законодавством мають забезпечувати належне
управління юридичною особою - товариством (загальні збори найвищий орган
управління), діяти на шкоду кредиторам товариства, вчиняти дії
спрямовані на несправедливе погашення своїх вимог перед товариством, яке
вони уособлюють, порівняно з іншими кредиторами.
Безпідставним є посилання касаційного суду
при прийнятті постанови від 26.10.2021 у справі № 914/2578/20 на постанову ВС
від 12.02.2019 про залишення без змін постанови апеляційного г/с від 10.12.2018
про задоволення заяви Кредитора-1 щодо визнання грошових вимог до боржника на
суму 224,3 млн грн і включення їх до 4 черги задоволення згідно зі статтею 45 Закону про банкрутство
Постанова ВС від 12.02.2019 у справі №
914/1096/18 не містить правових висновків щодо застосування ст.1 і ч.15 ст. 16 Закону про банкрутство №
2343-ХІ в редакції з 19.01.2013 і аналогічним їм нормам - ст.1, ч.14 ст. 39
КУзПБ в яких би Верховний Суд прийшов до
висновку про те, що грошові вимоги про визнання кредиторських вимог у розмірі
224,3 млн грн є грошовими вимогами в розумінні законодавства про банкрутство і
не підпадають під обмеження у вказаних нормах законодавства.
Пунктами 30 - 35 постанови Верховного Суду
від 12.02.2019 у справі № 914/1096/18 визначено, що касаційний суд у межах його
повноважень зробив висновки щодо правильності застосування судом апеляційної
інстанції таких норм законодавства:
- статей 1, 4, 23 Закону про банкрутство - з моменту офіційної публікації оголошення про
відкриття щодо боржника провадження у справі про банкрутство є таким, що
фактично настав строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до
моменту відкриття щодо нього провадження у справі про банкрутство, незалежно
від настання строку їх виконання;
- ст.
9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні";
- п. 12 Порядку подання фінансової
звітності в Україні, затвердженого ПКМУ
№ 419 від 28.02.2000;
- ч.1 ст. 10, ч.1 ст. 54
Закону України "Про господарські товариства" -
право учасника товариства на вихід із товариства і на одержання вартості
частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі
товариства;
- ч. 1 ст. 66, ст. 139
Господарського кодексу України;
- ст.
148 ЦК України.
Окрім того, ухвалою місцевого г/с від
20.08.2019 у справі № 914/1096/18 було скасовано ухвалу цього ж суду від
26.06.2018 про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.
Помилковим вважаю відхилення касаційним
судом при прийнятті постанови від 26.10.2021 у справі № 914/2578/20 аргумента
скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції науково - правового
висновку доктора юридичних наук, професора Спасибо - Фатєєвої І.В. з посиланням
на частину 3 ст. 269 ГПК України - неподання без поважних причин вказаного висновку
як доказу, до суду першої інстанції.
Згідно частини 1 ст. 109 ГПК України висновок
експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний характер і не
є обов`язковим для суду.
З огляду на вказане, беручи до уваги межі
розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України та
повноваження надані статтями 308, 310
ГПК України постанова апеляційного г/с від
14.06.2021 та ухвала місцевого г/с від 28.12.2020 в частині визнання
кредиторських грошових вимог Кредитора-1 до Боржника у загальному розмірі 225
255 180 грн підлягали скасуванню з направленням справи № 914/2578/20 на новий
розгляд у скасованій частині до місцевого г/с .
