Посилання

Показ дописів із міткою Зупинення справи. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Зупинення справи. Показати всі дописи

ПИТАННЯ ОСКАРЖЕННЯ УХВАЛИ ПРО ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО

(не підлягає оскарженню якщо  зупинення було через оскарження судового рішення, що передбачає направлення матеріалів справи про банкрутство до апеляційного суду в повному обсязі)


ПОСТАНОВА 12 вересня 2023 року, cправа №  903/135/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковського О.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/113924659


У справі про банкрутство Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (далі - Боржник),провадження у якій відкрито  21.03.2023,  Кредитор-2 03.04.2023 подав заяву за вхідним про зобов`язання Боржника провести аудит та клопотання від 04.04.2023 про скерування до державного органу з питань банкрутства - Західного міжрегіонального управління юстиції України, запиту про наявність ймовірних ознак фіктивного банкрутства Боржника. Заява та клопотання обґрунтовані недобросовісною поведінкою сторін, з узгодженим характером правовідносин між Кредитором-1 та Боржником, що полягає у використанні вказаними особами документів про постачання товарів для ініціювання провадження у справі про банкрутство Боржника за заявою Кредитора-1 та визнання його вимог за фіктивною неіснуючою заборгованістю, яка насправді була погашена.   Місцевий г/с 24.04.2023 ухвалив зупинити провадження у справі по розгляду вищезгаданих заяви та клопотання до повернення оригіналів справи до суду першої інстанції.  Судове рішення мотивоване необхідністю зупинення провадження у зв`язку зі скеруванням справи про банкрутство Боржника до апеляційного суду через надходження апеляційної скарги Кредитора-2 на ухвалу г/с від 21.03.2023 про відкриття провадження у цій справі про банкрутство.  Апеляційний г/с 21.06.2023 ухвалив закрити апеляційне провадження,  мотивував відсутністю у Кредитора-2 процесуального права заперечувати/оскаржувати судові рішення у цій справі, оскільки він не набув статусу кредитора у цій справі про банкрутства, так як його грошові вимоги до Боржника суд ще не розглянув, не визнав та не ухвалив відповідного рішення. Також апеляційний суд додав, що оскаржуваним рішенням місцевого суду про зупинення розгляду клопотання та заяви Кредитора-2 у цій справі не вирішено про права та обов`язки Кредитора-2 як особи, не залученої до участі у цій справі.  Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що висновки апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі, з урахуванням мотивів, наведених в цій постанові, зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи;  у цій справі провадження належало закрити, як помилково відкрите, оскільки ухвала місцевого суду не належить до кола ухвал, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції,

у звязку з чим Суд не оцінює мотиви та висновки апеляційного суду щодо права Кредитора-2 на оскарження судових рішень у цій справі про банкрутство.


Короткі висновки:

8.6 -8.7. …, у разі направлення справи про банкрутство (неплатоспроможність) у повному обсязі через оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, якщо її витребувано в повному обсязі апеляційним/касаційним судом або якщо оскаржується таке судове рішення (ухвала про відкриття справи про банкрутство, …), яке передбачає направлення матеріалів справи про банкрутство в повному обсязі, вирішення і розгляд окремих заяв, клопотань, якщо вони надійшли та призначені до розгляду у справі про банкрутство, не здійснюється судом за відповідних об`єктивних обставин/причин - відсутність матеріалів справи у суді. У зв`язку з викладеним … ця ухвала не є судовим рішенням про зупинення провадження …, оскільки такою ухвалою, …, місцевий суд зафіксував стан руху, а саме неможливість здійснення судом провадження з розгляду поданих … у цій справі про банкрутство заяви … та клопотання …

Отже ця ухвала місцевого суду не належить до кола ухвал, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції у розумінні як ст.255 ГПК України, так і ст.9 КУзПБ.

8.9. …  хоча стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите провадження, однак в цьому випадку процесуально правильними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження … було відкрите з перегляду судового рішення, що не підлягало апеляційному оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ.


8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо процесуальних наслідків оскарження судового рішення у справі про банкрутство (неплатоспроможність)

8.2. …Суд вважає за необхідне звернутись до нормативного порядку здійснення провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі оскарження у цій справі судового рішення.

8.3. Підпунктом 17.10 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК   України передбачено, що до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені, зокрема п.17 ч.1 ст.255 цього Кодексу (у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинним КУзПБ), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал).

В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи;

Підпунктами 17.11, 17.12 п.1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК   України також передбачено, що подання апеляційних або касаційних скарг на ухвали суду першої або апеляційної інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крім випадків, коли до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали справи. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню; суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до п.п.17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.

8.4.Водночас згідно з ч.5ст.9 КУзПБ оскарження судових рішень у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) не зупиняє провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).  До апеляційного або касаційного суду направляються матеріали справи у витребуваній ухвалою апеляційного чи касаційного суду частині. Суд, який розглядає апеляційну чи касаційну скаргу, може витребувати справу про банкрутство (неплатоспроможність) у повному обсязі за власною ініціативою. Належним чином засвідчені копії справи або частини справи залишаються в господарському суді для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Відповідно до ч.17 ст.39 цього Кодексу провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню.

8.5.За змістом наведених загальних норм ГПК України (які передбачають зупинення провадження у справі у разі передачі апеляційному/касаційному суду всіх матеріалів справи через оскарження ухвали у справі про банкрутство/неплатоспроможність), у поєднанні зі спеціальними нормами ст.939 КУзПБ (за якими законодавець встановив заборону на зупинення провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність також і у разі оскарження судових рішень у процедурі банкрутства/неплатоспроможності), Суд зазначає про недопустимість ухвалення судового рішення про зупинення провадження у справі про банкрутство, зокрема і у разі оскарження (подання апеляційної/касаційної скарг) прийнятого у справі про банкрутство судового рішення.

8.6.Водночас, у разі направлення справи про банкрутство (неплатоспроможність) у повному обсязі через оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, якщо її витребувано в повному обсязі апеляційним/касаційним судом або якщо оскаржується таке судове рішення (ухвала про відкриття справи про банкрутство, що мало місце у цій справі за скаргою Кредитора-2, п.4.6), яке передбачає направлення матеріалів справи про банкрутство в повному обсязі, вирішення і розгляд окремих заяв, клопотань, якщо вони надійшли та призначені до розгляду у справі про банкрутство, не здійснюється судом за відповідних об`єктивних обставин/причин - відсутність матеріалів справи у суді.

8.7. У зв`язку з викладеним та враховуючи мотиви ухвали, оскаржуваної Кредитором-2 в апеляційному порядку (пункти 1.2, 2.2, 8.1), Суд доходить висновку, що ця ухвала не є судовим рішенням про зупинення провадження у цій справі у розумінні статей 227228 ГПК України, оскільки такою ухвалою, з причин подання апеляційної скарги на ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника та направлення усіх матеріалів цієї справи до апеляційного суду, місцевий суд зафіксував стан руху, а саме неможливість здійснення судом провадження з розгляду поданих Кредитором-2 у цій справі про банкрутство заяви про зобов`язання Боржника провести аудит та клопотання про скерування до державного органу з питань банкрутства запиту щодо ймовірних ознак фіктивного банкрутства Боржника.

Отже ця ухвала місцевого суду не належить до кола ухвал, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції у розумінні як ст.255 ГПК України, так і ст.9 КУзПБ.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, сформульованою ВС у складі палати для розгляду справ про банкрутство КГС в постанові від 16.08.2023 у справі №   920/162/23 (п.101-106).

8.8.А тому Суд погоджується з висновками апеляційного суду про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за скаргою Кредитора-2 на ухвалу місцевого суду про зупинення провадження у цій справі за заявою Кредитора-2 про зобов`язання Боржника провести аудит та за клопотанням про скерування до державного органу з питань банкрутства запиту щодо ймовірних ознак фіктивного банкрутства Боржника, однак з мотивів, що викладені в цій постанові - ухвала суду першої інстанції не підлягає оскарженню.

8.9. Суд також погоджується з правильним застосуванням апеляційним судом при цьому положень ст.264 ГПК України, однак вважає за необхідне уточнити мотиви застосування відповідних процесуальних норм.

Статтею 264 ГПК України визначені підстави для закриття апеляційного провадження.

Водночас, хоча стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите провадження, однак в цьому випадку процесуально правильними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у цій справі було відкрите з перегляду судового рішення, що не підлягало апеляційному оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ.

У цих висновках суд звертається до правової позиції ВС щодо застосування положень ст.264 ГПК України, яка викладена у постановах від 08.01.2019 у справі № 922/1906/18; від 13.08.2019 у справі №5002-17/2743-2009; від 20.08.2019 у справі №910/1702/15-г; від 29.04.2020 у справі №917/1185/18, від 25.03.2021 у справі № 904/4837/15, від 08.04.2021 у справі № 5015/2286/12, від 08.04.2021 у справі № 57/173-10, від 06.07.2021 у справі № 15/318-08-27/218-08 та від 17.05.2022 у справі № 5011-33/6567-2012.

8.10.Отже апеляційний суд, закривши апеляційне провадження за скаргою Кредитора-2 на ухвалу місцевого суду від 24.04.2023, ухвалив законне рішення про закриття апеляційного провадження, але з помилкових мотивів, оскільки у цій справі провадження належало закрити, як помилково відкрите.

8.11.Дійшовши наведених висновків щодо мотивів для закриття апеляційного провадження за скаргою Кредитора-2 на ухвалу місцевого суду, Суд не оцінює мотиви та висновки апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі щодо права Кредитора-2 на оскарження судових рішень у цій справі про банкрутство. За аналогічних підстав Суд не оцінює і відповідні аргументи скаржника (пункт 6.1).

8.12.Таким чином доводи скаржника про незаконність оскаржуваної ухвали про закриття апеляційного провадження на ухвалу місцевого суду про зупинення провадження у цій справі за заявою Кредитора-2 про зобов`язання Боржника провести аудит та за клопотанням про скерування до державного органу з питань банкрутства запиту щодо ймовірних ознак фіктивного банкрутства Боржника, не знайшли свого правового та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

8.13.Звідти, висновки апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі, з урахуванням мотивів, наведених в цій постанові, зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

ПИТАННЯ ЗУПИНЕННЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ З ПЕРЕГЛЯДУ УХВАЛИ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ЗВІТІВ ПРО НАРАХУВАННЯ І ВИПЛАТУ ГРОШОВОЇ ВИНАГОРОДИ ТА ВІДШКОДОВАННЯ ВИТРАТ ЛІКВІДАТОРА ДО РОЗГЛЯДУ СКАРГИ НА ДІЇ/БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ЛІКВІДАТОРА

ПОСТАНОВА 19 жовтня 2021 року, Справа №  44/610-б-43/145, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючий, суддів Банаська О.О., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100775798


У справі про банкрутство, провадження у якій було порушено 30.09.2009, а 20.12.2011 Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, 03.03.2016  було замінено ліквідатора, який 21.08.2020 подав клопотання про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора за період з 01.08.2019 по 30.06.2020. Місцевий г/с ухвалою від 18.01.2021 дійшов висновку про обґрунтованість поданого клопотання та затвердив звіти. Апеляційний г/с ухвалою від 12.08.2021 зупинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Сбербанк" до розгляду місцевим г/с скарги на дії/бездіяльність арбітражного керуючого. Верховний Суд ухвалу апеляційного г/с скасував та направив справу до апеляційного г\с для продовження розгляду, вказавши на невиконання апеляційним г\с свого обов’язку обґрунтування рішення та надання спростування на доводи та заперечення сторін у справі (на доводи щодо оскарження дій/бездіяльності ліквідатора в оскаржуваній ухвалі не наведено дату подання скарги, не зазначено особу, яка подала цю скаргу, не встановлено дату та час розгляду такої скарги, не зазначено які обставини щодо дій/бездіяльності ліквідатора можуть вплинути на апеляційний перегляд ухвали, за результатами прийняття якої було затверджено звіти про нарахування і виплату грошової винагороди та відшкодовано витрати ліквідатора, не встановлено наявність доказів, які б підтверджували такі обставини). Поряд з цим ВС зауважив про необгрунтованість доводів скаржника щодо неможливості зупинення апеляційного провадження у цьому випадку, так як зупинення провадження здійснене не до всієї справи, а лише в межах апеляційного перегляду ухвали, якою затверджені звіти ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди та відшкодування витрат; за висновком ВС дії арбітражного керуючого, вчинені в ході судових процедур банкрутства, є прямою підставою для виплати грошової винагороди, а за наявності встановлених обставин бездіяльності арбітражного керуючого такі виплати можуть бути обмежені.


ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Частинами ч4 та 5 ст. 9 КУзПБ передбачено загальне правило, що судові рішення (ухвали та постанови), які приймаються місцевим судом набирають сили з моменту їх прийняття місцевим судом, оскарження судових рішень у процедурі банкрутства не зупиняє провадження у справі про банкрутство.

Також ч.17 ст.39 КУзПБ передбачено загальну заборону щодо зупинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи.

Отже, положення статей 9 та 39 КУзПБ щодо заборони зупинення провадження у справі про банкрутство, як у випадку оскарження судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, так і щодо заборони зупинення провадження у справі про банкрутство, мають застосовуватися судами переважно, як спеціальні норми права, у всіх випадках коли в суду за загальними правилами ГПК України виникає право зупинити провадження у справі.

28. Тобто заборона зупинення провадження на час оскарження судових рішень у процедурі банкрутства (ч.5 ст.9 КУзПБ) має наслідком неможливість застосування судом загальних повноважень, наданих ГПК України, оскільки така процесуальна дія суду відбувається у процедурі, яка повинна здійснюватися судом без зупинення провадження у справі, що передбачено КУзПБ.

Разом з тим, системний аналіз положень ст.9 та 39 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що зазначеним Кодексом передбачена заборона зупинення провадження у справі про банкрутство у суді при розгляді справи по суті. Водночас, суди апеляційної та касаційної інстанцій не позбавлені права зупинити апеляційне/касаційне провадження під час розгляду окремих процесуальних питань та в окремих випадках, передбачених процесуальним законом, коли така зупинка розгляду справи не обмежує дії учасників справи про банкрутство в межах передбачених КУзПБ.


Щодо суті касаційної скарги

31. При наданні оцінки вказаному клопотанню, апеляційним судом не встановлено обставин щодо наявності або відсутності юридичних підстав для зупинення провадження у цій справі, в оскаржуваній ухвалі не наведено дату подання скарги на дії/бездіяльність арбітражного керуючого, не зазначено особу, яка подала цю скаргу, не встановлено дату та час розгляду такої скарги, не зазначено які обставини щодо дій/бездіяльності можуть вплинути, не встановлено наявність доказів, які б підтверджували такі обставини.

32. Відтак, оскаржувана ухвала не відповідає положенням статей 86236238 ГПК України, оскільки така ухвала є необґрунтованою, ухваленою при неповно та не всебічно з`ясованих обставинах справи, на які посилався заявник, а висновки суду, в порушення положень ст.76-77 ГПК України, не підтверджені належними та допустимими доказами.

33. Верховний Суд зауважує про необґрунтованість доводів скаржника щодо неможливості зупинення апеляційного провадження у цьому випадку з огляду на таке.

34. Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху судового процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено.

35. Разом з тим, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що зупинення провадження здійснене судом не щодо всього провадження у справі про банкрутство, а лише в межах апеляційного перегляду ухвали, за результатами прийняття якої було затверджено звіти про нарахування і виплату грошової винагороди та відшкодовано витрати ліквідатора.

36. При цьому, дії арбітражного керуючого, вчинені в ході судових процедур банкрутства, є прямою підставою для виплати грошової винагороди, а за наявності встановлених обставин бездіяльності арбітражного керуючого такі виплати можуть бути обмежені.

37. Відтак, відсутні підстави стверджувати, що наслідком зупинення у цій провадження будуть збільшені строки розгляду справи про банкрутство в цілому, та здійснюється непропорційне втручання суду у права інших кредиторів у цій справі, які мають законні очікування щодо задоволення своїх кредиторських вимог у ході здійснення ліквідаційної процедури з дотриманням загального строку у дванадцять місяців, передбаченого ст.58 КУзПБ для здійснення усіх заходів ліквідаційної процедури боржника.

42. У справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6.09.2005; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява №49684/99; від 27.09.2001, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі "Ruiz Torija v. Spain", заява серія A № 303-A; від 9.12.1994; пункт 29).

43. У іншому рішенні, зокрема, у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001). Про важливість дотримання судами вимоги щодо вмотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у рішеннях ЄСПЛ у справах "Богатова проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України" та ін.

Аналізуючи оскаржувану ухвалу апеляційного суду крізь призму зазначеної практики ЄСПЛ, Верховний Суд зазначає про відсутність дотримання апеляційним судом свого обов`язку щодо обґрунтування рішення та надання спростування на доводи та заперечення сторін у справі.

ПИТАННЯ ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ У ЗВ`ЯЗКУ З ОБ`ЄКТИВНОЮ НЕМОЖЛИВІСТЮ ЇЇ РОЗГЛЯДУ ДО ВИРІШЕННЯ ІНШОЇ СПРАВИ (П. 5 Ч. 1 СТ. 227 ГПК УКРАЇНИ)

ПОСТАНОВА 24.02.2021, Справа № 910/13539/19, колегія суддів: Банасько О. О. - головуючий, Васьковський О. В., Пєсков В. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95103972


Висновки щодо застосування норм права

Ø  Тлумачення змісту п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України приводить до висновку, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Ø  Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4 та 6  ст. 75 ГПК України).

Ø  Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Ø  Відсутність таких обставин (пов`язаність справ та неможливість розгляду) в сукупності унеможливлює зупинення провадження у справі.