Посилання

ПИТАННЯ ЗУПИНЕННЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ З ПЕРЕГЛЯДУ УХВАЛИ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ЗВІТІВ ПРО НАРАХУВАННЯ І ВИПЛАТУ ГРОШОВОЇ ВИНАГОРОДИ ТА ВІДШКОДОВАННЯ ВИТРАТ ЛІКВІДАТОРА ДО РОЗГЛЯДУ СКАРГИ НА ДІЇ/БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ЛІКВІДАТОРА

ПОСТАНОВА 19 жовтня 2021 року, Справа №  44/610-б-43/145, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючий, суддів Банаська О.О., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100775798


У справі про банкрутство, провадження у якій було порушено 30.09.2009, а 20.12.2011 Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, 03.03.2016  було замінено ліквідатора, який 21.08.2020 подав клопотання про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора за період з 01.08.2019 по 30.06.2020. Місцевий г/с ухвалою від 18.01.2021 дійшов висновку про обґрунтованість поданого клопотання та затвердив звіти. Апеляційний г/с ухвалою від 12.08.2021 зупинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Сбербанк" до розгляду місцевим г/с скарги на дії/бездіяльність арбітражного керуючого. Верховний Суд ухвалу апеляційного г/с скасував та направив справу до апеляційного г\с для продовження розгляду, вказавши на невиконання апеляційним г\с свого обов’язку обґрунтування рішення та надання спростування на доводи та заперечення сторін у справі (на доводи щодо оскарження дій/бездіяльності ліквідатора в оскаржуваній ухвалі не наведено дату подання скарги, не зазначено особу, яка подала цю скаргу, не встановлено дату та час розгляду такої скарги, не зазначено які обставини щодо дій/бездіяльності ліквідатора можуть вплинути на апеляційний перегляд ухвали, за результатами прийняття якої було затверджено звіти про нарахування і виплату грошової винагороди та відшкодовано витрати ліквідатора, не встановлено наявність доказів, які б підтверджували такі обставини). Поряд з цим ВС зауважив про необгрунтованість доводів скаржника щодо неможливості зупинення апеляційного провадження у цьому випадку, так як зупинення провадження здійснене не до всієї справи, а лише в межах апеляційного перегляду ухвали, якою затверджені звіти ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди та відшкодування витрат; за висновком ВС дії арбітражного керуючого, вчинені в ході судових процедур банкрутства, є прямою підставою для виплати грошової винагороди, а за наявності встановлених обставин бездіяльності арбітражного керуючого такі виплати можуть бути обмежені.


ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Частинами ч4 та 5 ст. 9 КУзПБ передбачено загальне правило, що судові рішення (ухвали та постанови), які приймаються місцевим судом набирають сили з моменту їх прийняття місцевим судом, оскарження судових рішень у процедурі банкрутства не зупиняє провадження у справі про банкрутство.

Також ч.17 ст.39 КУзПБ передбачено загальну заборону щодо зупинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи.

Отже, положення статей 9 та 39 КУзПБ щодо заборони зупинення провадження у справі про банкрутство, як у випадку оскарження судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, так і щодо заборони зупинення провадження у справі про банкрутство, мають застосовуватися судами переважно, як спеціальні норми права, у всіх випадках коли в суду за загальними правилами ГПК України виникає право зупинити провадження у справі.

28. Тобто заборона зупинення провадження на час оскарження судових рішень у процедурі банкрутства (ч.5 ст.9 КУзПБ) має наслідком неможливість застосування судом загальних повноважень, наданих ГПК України, оскільки така процесуальна дія суду відбувається у процедурі, яка повинна здійснюватися судом без зупинення провадження у справі, що передбачено КУзПБ.

Разом з тим, системний аналіз положень ст.9 та 39 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що зазначеним Кодексом передбачена заборона зупинення провадження у справі про банкрутство у суді при розгляді справи по суті. Водночас, суди апеляційної та касаційної інстанцій не позбавлені права зупинити апеляційне/касаційне провадження під час розгляду окремих процесуальних питань та в окремих випадках, передбачених процесуальним законом, коли така зупинка розгляду справи не обмежує дії учасників справи про банкрутство в межах передбачених КУзПБ.


Щодо суті касаційної скарги

31. При наданні оцінки вказаному клопотанню, апеляційним судом не встановлено обставин щодо наявності або відсутності юридичних підстав для зупинення провадження у цій справі, в оскаржуваній ухвалі не наведено дату подання скарги на дії/бездіяльність арбітражного керуючого, не зазначено особу, яка подала цю скаргу, не встановлено дату та час розгляду такої скарги, не зазначено які обставини щодо дій/бездіяльності можуть вплинути, не встановлено наявність доказів, які б підтверджували такі обставини.

32. Відтак, оскаржувана ухвала не відповідає положенням статей 86236238 ГПК України, оскільки така ухвала є необґрунтованою, ухваленою при неповно та не всебічно з`ясованих обставинах справи, на які посилався заявник, а висновки суду, в порушення положень ст.76-77 ГПК України, не підтверджені належними та допустимими доказами.

33. Верховний Суд зауважує про необґрунтованість доводів скаржника щодо неможливості зупинення апеляційного провадження у цьому випадку з огляду на таке.

34. Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху судового процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено.

35. Разом з тим, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що зупинення провадження здійснене судом не щодо всього провадження у справі про банкрутство, а лише в межах апеляційного перегляду ухвали, за результатами прийняття якої було затверджено звіти про нарахування і виплату грошової винагороди та відшкодовано витрати ліквідатора.

36. При цьому, дії арбітражного керуючого, вчинені в ході судових процедур банкрутства, є прямою підставою для виплати грошової винагороди, а за наявності встановлених обставин бездіяльності арбітражного керуючого такі виплати можуть бути обмежені.

37. Відтак, відсутні підстави стверджувати, що наслідком зупинення у цій провадження будуть збільшені строки розгляду справи про банкрутство в цілому, та здійснюється непропорційне втручання суду у права інших кредиторів у цій справі, які мають законні очікування щодо задоволення своїх кредиторських вимог у ході здійснення ліквідаційної процедури з дотриманням загального строку у дванадцять місяців, передбаченого ст.58 КУзПБ для здійснення усіх заходів ліквідаційної процедури боржника.

42. У справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6.09.2005; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява №49684/99; від 27.09.2001, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі "Ruiz Torija v. Spain", заява серія A № 303-A; від 9.12.1994; пункт 29).

43. У іншому рішенні, зокрема, у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001). Про важливість дотримання судами вимоги щодо вмотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у рішеннях ЄСПЛ у справах "Богатова проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України" та ін.

Аналізуючи оскаржувану ухвалу апеляційного суду крізь призму зазначеної практики ЄСПЛ, Верховний Суд зазначає про відсутність дотримання апеляційним судом свого обов`язку щодо обґрунтування рішення та надання спростування на доводи та заперечення сторін у справі.

Немає коментарів:

Дописати коментар