ПОСТАНОВА 19 жовтня 2021 року, Справа № 44/610-б-43/145, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючий, суддів Банаська О.О., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100775798
У справі про банкрутство, провадження у
якій було порушено 30.09.2009, а 20.12.2011 Боржника визнано банкрутом та відкрито
ліквідаційну процедуру, 03.03.2016 було
замінено ліквідатора, який 21.08.2020 подав клопотання про затвердження звітів
про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування
витрат ліквідатора за період з 01.08.2019 по 30.06.2020. Місцевий г/с ухвалою
від 18.01.2021 дійшов висновку про обґрунтованість поданого клопотання та затвердив
звіти. Апеляційний г/с ухвалою від
12.08.2021 зупинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Сбербанк"
до розгляду місцевим г/с скарги на дії/бездіяльність арбітражного керуючого. Верховний
Суд ухвалу апеляційного г/с скасував та направив справу до апеляційного г\с
для продовження розгляду, вказавши на невиконання апеляційним г\с свого
обов’язку обґрунтування рішення та надання спростування на доводи та
заперечення сторін у справі (на доводи щодо оскарження дій/бездіяльності
ліквідатора в оскаржуваній ухвалі не наведено дату подання скарги, не зазначено
особу, яка подала цю скаргу, не встановлено дату та час розгляду такої скарги,
не зазначено які обставини щодо дій/бездіяльності ліквідатора можуть вплинути
на апеляційний перегляд ухвали, за результатами прийняття якої було затверджено
звіти про нарахування і виплату грошової винагороди та відшкодовано витрати
ліквідатора, не встановлено наявність доказів, які б підтверджували такі
обставини). Поряд з цим ВС зауважив про необгрунтованість доводів скаржника щодо
неможливості зупинення апеляційного провадження у цьому випадку, так як зупинення
провадження здійснене не до всієї справи, а лише в межах апеляційного перегляду
ухвали, якою затверджені звіти ліквідатора про нарахування і виплату грошової
винагороди та відшкодування витрат; за висновком ВС дії арбітражного керуючого,
вчинені в ході судових процедур банкрутства, є прямою підставою для виплати
грошової винагороди, а за наявності встановлених обставин бездіяльності арбітражного
керуючого такі виплати можуть бути обмежені.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Частинами ч4 та 5 ст.
9 КУзПБ передбачено загальне правило, що судові
рішення (ухвали та постанови), які приймаються місцевим судом набирають сили з
моменту їх прийняття місцевим судом, оскарження судових рішень у процедурі
банкрутства не зупиняє провадження у справі про банкрутство.
Також ч.17 ст.39 КУзПБ передбачено
загальну заборону щодо зупинення провадження у справі про банкрутство юридичної
особи.
Отже, положення статей 9 та 39
КУзПБ щодо заборони зупинення провадження у
справі про банкрутство, як у випадку оскарження судових рішень в апеляційному
чи касаційному порядку, так і щодо заборони зупинення провадження у справі про
банкрутство, мають застосовуватися судами переважно, як спеціальні норми права,
у всіх випадках коли в суду за загальними правилами ГПК України виникає право зупинити провадження у справі.
28. Тобто заборона зупинення провадження на час оскарження
судових рішень у процедурі банкрутства (ч.5 ст.9 КУзПБ) має наслідком неможливість
застосування судом загальних повноважень, наданих ГПК України, оскільки така процесуальна дія суду відбувається у
процедурі, яка повинна здійснюватися судом без зупинення провадження у справі,
що передбачено КУзПБ.
Разом з тим, системний аналіз положень ст.9 та 39
КУзПБ дає підстави для висновку про те, що
зазначеним Кодексом передбачена заборона зупинення провадження у справі про
банкрутство у суді при розгляді справи по суті. Водночас, суди
апеляційної та касаційної інстанцій не позбавлені права зупинити
апеляційне/касаційне провадження під час розгляду окремих процесуальних питань
та в окремих випадках, передбачених процесуальним законом, коли така зупинка
розгляду справи не обмежує дії учасників справи про банкрутство в межах
передбачених КУзПБ.
Щодо суті касаційної скарги
31. При наданні оцінки вказаному клопотанню, апеляційним судом
не встановлено обставин щодо наявності або відсутності юридичних підстав для
зупинення провадження у цій справі, в оскаржуваній ухвалі не наведено дату
подання скарги на дії/бездіяльність арбітражного керуючого, не зазначено особу,
яка подала цю скаргу, не встановлено дату та час розгляду такої скарги, не
зазначено які обставини щодо дій/бездіяльності можуть вплинути, не встановлено
наявність доказів, які б підтверджували такі обставини.
32. Відтак, оскаржувана ухвала не відповідає положенням статей 86, 236, 238 ГПК України,
оскільки така ухвала є необґрунтованою, ухваленою при неповно та не всебічно
з`ясованих обставинах справи, на які посилався заявник, а висновки суду, в порушення
положень ст.76-77
ГПК України, не підтверджені належними та допустимими
доказами.
33. Верховний Суд зауважує про необґрунтованість доводів
скаржника щодо неможливості зупинення апеляційного провадження у цьому випадку
з огляду на таке.
34. Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне
припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у
законі причин, що перешкоджають подальшому руху судового процесу і щодо яких
невідомо, коли їх може бути усунено.
35. Разом з тим, зі змісту оскаржуваної ухвали
вбачається, що зупинення провадження здійснене судом не щодо всього
провадження у справі про банкрутство, а лише в межах апеляційного перегляду
ухвали, за результатами прийняття якої було затверджено звіти про нарахування і
виплату грошової винагороди та відшкодовано витрати ліквідатора.
36. При цьому, дії арбітражного керуючого, вчинені
в ході судових процедур банкрутства, є прямою підставою для виплати грошової
винагороди, а за наявності встановлених обставин бездіяльності арбітражного
керуючого такі виплати можуть бути обмежені.
37. Відтак, відсутні підстави стверджувати, що
наслідком зупинення у цій провадження будуть збільшені строки розгляду справи
про банкрутство в цілому, та здійснюється непропорційне втручання суду у права інших
кредиторів у цій справі, які мають законні очікування щодо задоволення своїх
кредиторських вимог у ході здійснення ліквідаційної процедури з дотриманням
загального строку у дванадцять місяців, передбаченого ст.58 КУзПБ для
здійснення усіх заходів ліквідаційної процедури боржника.
42. У справі "Салов проти України"
(заява № 65518/01; від 6.09.2005; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно ст.
6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони
базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб
забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі
"Hirvisaari v. Finland", заява №49684/99; від 27.09.2001, пункт 30).
Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна
розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент
сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати
рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у
справі "Ruiz Torija v. Spain", заява серія A № 303-A; від 9.12.1994;
пункт 29).
43. У іншому рішенні, зокрема, у справі
"Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; від 10.02.2010;
пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору
аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій
сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб
продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення
дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою
інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява №
49684/99, п. 30, від 27.09.2001). Про важливість дотримання судами вимоги щодо
вмотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у рішеннях ЄСПЛ у справах
"Богатова проти України", "Нечипорук і Йонкало проти
України" та ін.
Аналізуючи оскаржувану ухвалу апеляційного
суду крізь призму зазначеної практики ЄСПЛ, Верховний Суд зазначає про
відсутність дотримання апеляційним судом свого обов`язку щодо обґрунтування
рішення та надання спростування на доводи та заперечення сторін у справі.
Немає коментарів:
Дописати коментар