ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО "КИЇВОБЛГАЗ". ПИТАННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ПРИРОДНИЙ ГАЗ, ЯКА ПІДТВЕРДЖЕНА СУДОВИМ РІШЕННЯМ (СПІР ПРО ПРАВО, СПЕЦИФІКА, СУТНІСНА СТОРОНА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПУБЛІЧНО-ПРАВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВОВІДНОСИН СУБ`ЄКТІВ РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ)

ПОСТАНОВА 25 листопада 2021 року, Справа №  911/944/21, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС:головуючого - Пєскова В.Г.,суддів: Банаська О.О., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101472978

---

29.03.2021 до г/с звернувся "Нафтогаз України" із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство "Київоблгаз" (далі-Боржник). Заява кредитора обґрунтована тим не виконанням Боржником у повному обсязі рішення г/с у справі №  911/1173/16 та наявністю непогашеної заборгованості на загальну суму 340,1 млн грн. Боржник проти заяви заперечував, посилався на ч.6 ст.39 КУзПБ та стверджував, що заборгованість погашена зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви Боржника від 02.03.2021 і що між Кредитором та Боржником існує судовий спір щодо визнання наказу у справі №911/1173/16 таким, що не підлягає виконанню, який виник до подання Кредитором до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, що є перешкодою для відкриття  справи про банкрутство.  Окрім того, Боржник вказував, що 20.04.2021 ним було отримано Аудиторський звіт (звіт незалежного аудитора), відповідно до якого боржник має достатній рівень платоспроможності, не відповідає законодавчому визначенню юридичної особи, яка неспроможна виконати свої грошові зобов`язання перед кредитором не інакше, як через застосування судових процедур банкрутства. Місцевий г/с ухвалою від 27.04.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 27.04.2021), у задоволенні заяви відмовив.  Суди дійшли висновку, що спір, який виник між сторонами, стосується наявності/відсутності самого грошового зобов`язання у Боржника та пов`язаний із нормами матеріального права (презумпції правомірності правочину, припинення зобов`язання зарахуванням), що не може бути вирішений в межах розгляду заяви Кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника. Також суди дійшли висновків, що навіть якщо погашення боргу не відбудеться зарахуванням, заборгованість боржника може бути погашена за рахунок майна боржника, так як відповідно до Аудиторського звіту Боржник не відповідає законодавчому визначенню юридичної особи, яка неспроможна виконати свої грошові зобов`язання перед кредитором не інакше, як через застосування відповідних судових процедур банкрутства. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказав, що погоджується з тим, що спір, який виник між сторонами, стосується наявності/відсутності грошового зобов`язання Боржника перед Кредитором та не може бути вирішений в межах розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, а також вказав, що  враховує специфічний суб`єктний склад сторін, і сутнісну сторону правовідносин, що виникли між суб`єктами ринку природного газу, які є державно регульованими і що саме у межах позовного провадження з урахуванням сутнісної специфіки відносин між ініціюючим кредитором та боржником та особливостей публічно-правового регулювання газопостачання як галузі промисловості слід встановити природу газу (для яких потреб), наявність зустрічного зобов`язання та зарахування, розмір та структуру вимог кредитора.

---

Короткі висновки:

60….правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

71…. заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство однозначно свідчить про наявність спору про право в розумінні положень ч.6 ст.39 КУзПБ 

88…. 29.08.2021 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", відповідно до положень якого врегулюванню підлягає, зокрема, заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з НАК "Нафтогаз України", не сплачена станом на розрахункову дату. Стаття 6 вказаного Закону також встановлює порядок списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування.

89.З наведеного можна зробити висновок, що держава, як вже зазначалося вище, визнаючи неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки, із прийняттям Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" вчиняє дії, спрямовані на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування, що в свою чергу свідчить про можливість врегулювання заборгованості цих підприємств саме у спірних відносинах без застосування процедур банкрутства.  

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ          

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

55.Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований ст.39 КУзПБ.

56.Положення ч.1-5 ст.39 КУзПБ передбачають, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

57.У силу ч.8 ст.39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

58.Згідно з ч.3 ст.41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

59.Таким чином стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому за колом осіб, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 у справі №904/3251/20.

60.Системний аналіз ст.1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

61.Отже, завданням підготовчого засідання г/с у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено КГС ВС у п.68 постанови від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, пункті 48 постанови від 03.09.2020 у справі №    910/16413/19).

62.Однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі, положення ч.6 ст.39 КУзПБ, визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

63.Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

64.Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище (висновок викладений КГС ВС від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20).

65.Отже, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство. Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20.

70…., враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо вчинення АТ "ОГС "Київоблгаз" одностороннього правочину шляхом подання заявнику заяви про зарахуванням зустрічних однорідних вимог; перебування на розгляді Господарського суду Київської області заяви АТ "Київоблгаз" про визнання наказу у справі № 911/1173/16 таким, що не підлягає виконанню; наявності незавершеного провадження у справі №    910/9617/20, предметом дослідження по якій є також договір відступлення права вимоги, за яким у АТ "ОГС" Київоблгаз" виникло право вимоги до НАК "Нафтогаз України", колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та   апеляційної інстанцій про те, що спір, який виник між сторонами, стосується наявності/відсутності грошового зобов`язання у АТ "ОГС "Київоблгаз" перед АТ "НАК "Нафтогаз" та не може бути вирішений в межах розгляду заяви …про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ "ОГС "Київоблгаз".

71.Крім того, колегія суддів зауважує, що Верховним Судом неодноразово зверталася увага на те, що заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство однозначно свідчить про наявність спору про право в розумінні положень ч.6 ст.39 КУзПБ (зокрема, постанови ВС від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 02.02.2021 у справі № 922/2503/20, від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

72.Зі встановлених у цій справи судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що оспорення АТ "ОГС "Київоблгаз" наявності та розміру заборгованості перед заявником мало місце ще до звернення АТ "НАК Нафтогаз України" до г/с із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, що беззаперечно свідчить про наявність спору про право між ініціюючим кредитором та боржником в розумінні положень ч.6 ст.39 КУзПБ та є підставою для відмови заявнику у відкритті провадження у справі про банкрутство.

73…. рішення суду у справі № 911/1173/16 у даному випадку не ставиться під сумнів, однак вже під час його виконання спірним став розмір, наявність та структура непогашеної заборгованості боржника.

74.У цьому випадку посилання скаржника на неврахування судами постанов Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20; від 07.07.2021 у справі № 904/5819/20; від 16.06.2021 у справі №    910/6210/20; від 13.08.2020 у справі №    910/4658/20, від 03.09.2020 у справі №    910/16413/19 Суд не бере до уваги, оскільки такі базуються на невірному тлумаченні скаржником категорії "спору про право" між кредитором та боржником.

75.Водночас, у цій справі висновки судів попередніх інстанцій відповідають позиції, наведеній у вказаних постановах щодо встановлення наявності/відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора як обов`язкової умови для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, а також щодо моменту виникнення спору про право відносно моменту звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

76.Доводи скаржника про недослідження судами вчинених боржником правочинів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та не застосування до спірних правовідносин положень статей 204 та 216 ЦК України щодо недійсності правочину Суд відхиляє та погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарський суд в межах підготовчого засідання за правилами КУзПБ при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство позбавлений можливості надавати оцінку правомірності зустрічних вимог боржника до кредитора.

---

81.Окрім того, у цій справі Верховний Суд також враховує як специфічний суб`єктний склад сторін, так і сутнісну сторону правовідносин, що виникли між ними як суб`єктами ринку природного газу.

82.Відповідно до положень Статуту ініціюючого кредитора у цій справі - АТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого ПКМУ від 14.12.2016 № 1044, засновником та єдиним акціонером Компанії є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії виконує Кабінет Міністрів України.

83.Боржник, в свою чергу є оператором газорозподільної системи.

84.Суд відзначає, що ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання.

85.При цьому, такі відносини є державно регульованими, що проявляється, зокрема, у прийнятті низки законів, постанов та інших нормативних актів щодо, зокрема, встановлення/зміни тарифів, пільг, порядку розрахунків, врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, в т. ч. за рахунок субвенцій державного бюджету, встановлення для певних суб`єктів обов`язкового надання послуг з постачання/транспортування/розподілу газу тощо.

86.Колегія суддів відзначає, що ВП ВС у справі №922/3013/18 від 23.10.2019 вказала на наявність адміністративного-правового регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію № 493, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто державою офіційно визнається неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

87.Верховний Суд доходить висновку, що саме у межах позовного провадження з урахуванням сутнісної специфіки відносин між ініціюючим кредитором та боржником та особливостей публічно-правового регулювання газопостачання як галузі промисловості слід встановити природу газу (для яких потреб), наявність зустрічного зобов`язання та зарахування, розмір та структуру вимог кредитора.

88.Крім того, Суд також вважає за необхідне зазначити, що 29.08.2021 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", відповідно до положень якого врегулюванню підлягає, зокрема, заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України"), не сплачена станом на розрахункову дату. Стаття 6 вказаного Закону також встановлює порядок списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування.

89.З наведеного можна зробити висновок, що держава, як вже зазначалося вище, визнаючи неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки, із прийняттям Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" вчиняє дії, спрямовані на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування, що в свою чергу свідчить про можливість врегулювання заборгованості цих підприємств саме у спірних відносинах без застосування процедур банкрутства.  

ПИТАННЯ ВІДМОВИ У ВІДКРИТТІ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО ПОСТАЧАЛЬНИКА ПРИРОДНОГО ГАЗУ З ОГЛЯДУ НА СПІР МІЖ СТОРОНАМИ - СУБ’ЄКТАМИ РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ

ПОСТАНОВА 18 листопада 2021 року, Справа №  913/212/21, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101401598

---

16.04.2021  АТ "НАК "Нафтогаз України (далі-Ініціюючий кредитор) звернулось до місцевого г/с із заявою від 12.04.202, в якій просило, зокрема, відкрити провадження у справі про банкрутство АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" (далі-Боржник).  Вимоги ініціюючого кредитора базувалися на підтвердженій рішенням суду у справі № 913/398/16 заборгованості 71283372,55 грн, з яких: 0,60 грн - основний борг, 64755 265,78 грн - інфляційні , 6528106,17 грн - 3% річних, яка була частково погашена.  Боржник: 1) 19.04.2021 звернувся до Кредитора із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на ст.601 ЦК України та заявив про повне припинення зобов`язань перед Кредитором у сумі 71 283 372,55 грн шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань Кредитора перед Боржником згідно з договорами купівлі - продажу природного газу від 12.01.2016, від 27.09.2016, від 14.04.2017; 2) 21.04.2021 звернувся до місцевого г/с з позовом до Кредитора про визнання зобов`язань припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог; 3) 27.04.2021 надав відзив, 11.05.2021 доповнення до відзиву на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, в якому вказував, що  зобов`язання Боржника перед Кредитором є повністю припиненими шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань, у зв`язку з чим у відкритті провадження у справі про банкрутство слід відмовити;

вирішення спору у справі №910/6651/21 прямо вплине на обсяг майнових вимог ініціюючого кредитора до боржника, що фактично робить відкриття провадження у справі про банкрутство безпідставним.  Місцевий г/с ухвалою від 11.05.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 22.07.2021), у задоволенні заяви відмовив; не ставлячи під сумнів зміст судового рішення від 30.05.2016 у справі №913/398/16, суди дійшли висновку про наявність ознак спору, який слід вирішити у межах позовного провадження з огляду на тривалість періоду між набранням чинності рішення від 30.05.2016 у справі №913/398/16 та поданням заяви про відкриття справи про банкрутство з урахуванням тих законодавчих та підзаконних актів, які впливали на визначення розміру боргу боржника перед ініціюючим кредитором та були прийняті компетентними органами у цей період. Верховний Суд залишив cудові рішення нижчих судів залишив без змін, вказавши, що враховуючи специфіку суб`єктів господарювання - боржника та кредитора, наявність суперечностей між ними з приводу їх прав та обов`язків та наявність адміністративного впливу у правовідносинах на ринку газу свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження та погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у цій справі про банкрутство на підставі ч.6 ст.39 КУзПБ.

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ          

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

43.Верховний Суд зауважує, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.

44.Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

45.Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

46.Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований ст.39 КУзПБ.

47.Положення ч.1-5 ст.39 КУзПБ передбачають, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

48.У силу ч.8 ст.39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

49.Згідно з ч.3 ст.41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

50.Таким чином стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому за колом осіб, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

51.Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20.

52.Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

53.Отже, завданням підготовчого засідання г/с у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено КГС ВС у п.68 постанови від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, п.48 постанови від 03.09.2020 у справі №910/16413/19).

54.Однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі, положення ч.6 ст.39 КУзПБ, визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

55.Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

56.Методом встановлення таких фактів є дослідження г/с відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження ЄРСР, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище (висновок викладений КГС ВС від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 03.09.2020 у справі N910/4658/20 та постанові від 16.09.2020 у справі № 911/593/20).

57.Отже, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.

58.Наведена правова позиція викладена в постанові ВС від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20.

…

60. Відповідно до положень Статуту АТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого ПКМУ від 14.12.2016 № 1044, засновником та єдиним акціонером Компанії є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії виконує Кабінет Міністрів України.

61.У цій справі Суд враховує як специфічний суб`єктний склад сторін, так і сутнісну сторону правовідносин, що виникли між ними як суб`єктами ринку природного газу.

62.Ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання.

63.При цьому, такі відносини є державно регульованими, що проявляється, зокрема, у прийнятті низки законів, постанов та інших нормативних актів щодо, зокрема, встановлення/зміни тарифів, пільг, порядку розрахунків, врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, в тому числі за рахунок субвенцій державного бюджету, встановлення для певних суб`єктів обов`язкового надання послуг з постачання/транспортування/розподілу газу тощо.

64.Колегія суддів відзначає, що ВП ВС у справі №    922/3013/18 від 23.10.2019 вказала на наявність адміністративного-правового регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.

65.Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію № 493, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто державою офіційно визнається неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

66.Слід зазначити, що на момент укладення договору купівлі-продажу діяв Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу", ч.5 ст.10 якого встановлено, що реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими НКРЕ України.

67.Пунктом 10 ч.1 ст.1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що гарантований постачальник - визначене у порядку, встановленому КМУ, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу.

68.Частиною 2 ст.12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що обов`язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу. Форма та зміст типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом була затверджена Постановою НКРЕ №1580 від 22.09.2011.

69.Частиною 3 ст.184 ГК України встановлено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст.179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст.181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

70.Пунктом 1 Постанови КМУ №705 від 25.07.2012 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу", що була чинна на час укладення договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013, встановлено, що гарантованими постачальниками природного газу є суб`єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії).

71.Згідно з п.1.5. Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених Постановою Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 11.10.2012 № 1715/22027, гарантований постачальник, який здійснює діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом, укладає з усіма споживачами та субспоживачами, для яких відповідно до ПКМУ від 25.07.2012 №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" цей постачальник визначений гарантованим та об`єкти газоспоживання яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності даного постачальника, договір на постачання природного газу за регульованим тарифом відповідно до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011 N1580, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2011 за № 1155/19893. Інші гарантовані постачальники укладають з усіма споживачами та субспоживачами, для яких відповідно до ПКМУ від 25.07.2012 №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" ці постачальники визначені гарантованими, договір на постачання природного газу відповідно до вимог законодавства України.

72.Гарантовані постачальники на території здійснення ліцензованої діяльності, затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, не мають права відмовити споживачу (субспоживачу), об`єкти якого розташовані на цій території та для яких відповідно до ПКМУ від 25.07.2012 №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" цей постачальник визначений гарантованим, в укладенні договору на постачання природного газу за умови дотримання споживачем вимог законодавства України, зокрема цих Правил та інших нормативних документів.

73.У судовому засіданні Верховного Суду 18.11.2021 представники АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськаз" надаючи пояснення на запитання Суду не заперечили, що АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськаз", на момент укладення договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013, було гарантованим постачальником газу на території Луганської області та не могло ухилитися від укладення договору купівлі-продажу газу із АТ "НАК "Нафтогаз України" з метою поставки його третім особам.

74.ПКМУ "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" № 63 від 30.01.2019 було встановлено (п.2.), що не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених ПКМУ від 08.06.1996 № 619 (ЗП України, 1996 р., N 13, ст. 360), в редакції, що діяла до 01.10.2014, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

75.Судами встановлено, що боржник … заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №01-02-38/798 від 19.04.2021… , з посиланням на ст.601 ЦК України, заявило про повне припинення зобов`язань перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі - продажу природного газу №13-203-Н від 04.01.2013 у сумі 71 283 372,55 грн шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань АТ "НАК "Нафтогаз України" перед АТ "Луганськгаз" згідно з договорами купівлі - продажу природного газу №16-147-Н від 12.01.2016 у сумі 30 475 366,28 грн; №16-429-Н від 27.09.2016 у сумі 25    940    406,58 грн; №17-228-Н від 14.04.2017 у сумі 14    867 599,69 грн.

76.При цьому підставою для здійснення заліку встановлено саме ПКМУ "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" №63 від 30.01.2019 та ПКМУ "Питання споживання природного газу" №143 від 27.02.2019, якою було внесено зміни до ПКМУ №63 від 30.01.2019.

77.Таким чином, не ставлячи під сумнів зміст судового рішення від 30.05.2016 у справі Господарського суду Луганської області № 913/398/16, суди дійшли висновку про наявність ознак спору, який слід вирішити у межах позовного провадження з огляду на тривалість періоду між набранням чинності рішення від 30.05.2016 у справі Господарського суду Луганської області № 913/398/16 та поданням заяви про відкриття провадження у банкрутстві з урахуванням тих законодавчих та підзаконних актів, які впливали на визначення розміру боргу боржника перед ініціюючим кредитором та були прийняті компетентними органами у цей період.

78.Таким чином, враховуючи наведене, Верховний Суд доходить висновку, що саме у межах позовного провадження з урахуванням сутнісної специфіки відносин між ініціюючим кредитором та боржником та особливостей публічно-правового регулювання газопостачання як галузі промисловості слід встановити природу газу (для яких потреб), наявність зустрічного зобов`язання та зарахування.

79.Отже, у цій справі, вирішуючи питання процесуальних наслідків подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, Суд дійшов висновку, що враховуючи специфіку суб`єктів господарювання - боржника та кредитора, наявність суперечностей між ними з приводу їх прав та обов`язків та наявність адміністративного впливу у правовідносинах на ринку газу свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження та погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у цій справі про банкрутство на підставі ч.6 ст.39 КУзПБ.

80.Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20; від 07.07.2021 у справі № 904/5819/20; від 16.06.2021 у справі № 910/6210/20; від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі №    910/16413/19 колегія суддів відхиляє, оскільки наведена судова практика не є релевантною даній справі № 913/212/21, з огляду на наявність публічно-правового впливу на правовідносини, що виникли між АТ "НАК "Нафтогаз"  та АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", які є суб`єктами ринку природного газу. Водночас, у наведених постановах Верховного Суду між сторонами у справі про банкрутство (ініціюючим кредитором та боржником) існували виключно приватно-правові  господарські відносини.

81.Крім того, Суд також вважає за необхідне зазначити, що 29.08.2021 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", відповідно до положень врегулюванню підлягає, зокрема, заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату; заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату; заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України"), не сплачена станом на розрахункову дату.

82.При цьому, відповідно до ст.6 названого Закону на реструктуризовану згідно з цим Законом заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню: з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 31.12.2020 або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до ст.5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до ст.4 цього Закону; за умови повного виконання підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

83.Як вже зазначалося вище, кредиторські вимоги, які просить визнати у цій справі ініціюючий кредитор АТ "НАК "Нафтогаз" становлять суму 71    283    372,55 грн, в тому числі 0,60 грн - основний борг, 64 755 265,78 грн - інфляційні нарахування, 6    528    106,17 грн - 3% річних.

84.З наведеного можна зробити висновок, що держава, як вже зазначалося вище, визнаючи неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки, із прийняттям Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" вчиняє дії, спрямовані на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування, що в свою чергу свідчить про можливість врегулювання заборгованості цих підприємств саме у спірних відносинах без застосування процедур банкрутства.  

85.Враховуючи викладене, ВС дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування ухвали та постанови судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у цій справі про банкрутство не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Суд відмовляє в задоволенні скарги та залишає без змін прийняті судові рішення.

ПИТАННЯ ВІДМОВИ У ВІДКРИТТІ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ НА ПІДСТАВІ П. 4 Ч. 1 СТ.261 ГПК УКРАЇНИ (СКАРЖНИКОМ НЕ НАВЕДЕНІ ПІДСТАВИ ДЛЯ ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ НА АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ АБО НАВЕДЕНІ ПІДСТАВИ ВИЗНАНІ СУДОМ НЕПОВАЖНИМИ)

ПОСТАНОВА ВС 12.02.2021, Справа №  910/19007/19, колегія суддів: Васьковський О. В. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/94865175

---

Апеляційним господарським судом було відмовлено ГУ ДПС у місті Києві у відкритті апеляційного провадження на постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом та апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто скаржнику з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.  Ухвала мотивована тим, що скаржник звернувся з апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження та не надав доказів на підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав визнання поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження; скаржник не обґрунтував поважності причин неподання апеляційної скарги після оприлюднення її повного тексту у ЄДРСР та протягом 20 днів з дня вручення скаржнику повного тексту оскаржуваної постанови. Також скаржником належним чином документально не підтверджено дату отримання оскаржуваної постанови, на яку він посилається. ГУ ДПС звернулося з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу апеляційного г/с про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі  та ухвалити нове рішення, яким направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

---

Розглянувши справу ВС зазначив наступне:

Ø Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано положеннями ст. 119 ГПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ø  З правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Відтак, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Ø  Вирішення питання про поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Тобто, на особу, яка звертається з відповідною заявою покладається обов`язок довести ті обставини, на які остання посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку.

Ø  Виходячи зі змісту ч. 2 та 3 ст. 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду поновлення пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах ВС від 10.04.2018 у справі №918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15).

Ø  Судом апеляційної інстанції встановлено, що при оголошенні вступної та резолютивної частини оскарженої постанови в судовому засіданні місцевого господарського суду був присутній представник ГУ ДПС у місті Києві, що свідчить про обізнаність скаржника з фактом ухвалення оскарженої ним постанови.

Ø  Відповідно до ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ø  В той же час положення п. 1 ч 2 названої статті передбачають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду у разі, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ø  З матеріалів справи вбачається, що повний текст постанови місцевого господарського суду від 20.07.2020 було складено 29.07.2020 та надіслано на адресу учасників засобами поштового зв`язку.

Ø  В своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначав про те, що зміг ознайомитися з повним текстом постанови суду лише після її отримання 13.08.2020 у зв`язку з чим, посилаючись на положення ч. 2 ст. 256 ГПК України, просив поновити процесуальний строк на подання апеляційної скарги. Як на доказ отримання постанови суду саме 13.08.2020, скаржник послався на відбиток штампу ГУ ДПС у місті Києві для реєстрації вхідної кореспонденції.

Ø  Виходячи зі змісту ч.2 ст. 256 ГПК України, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, набуває право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду за умови, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ø  Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (0105474337690)  постанову Господарського суду отримано скаржником (особою за довіреністю) 12.08.2020, а не 13.08.2020, як зазначає скаржник з посиланням на відбиток штампу ГУ ДПС у місті Києві для реєстрації вхідної кореспонденції, проставленому на першому аркуші оскарженої постанови суду.

---

Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанцій не повинен був враховувати інформацію, розміщену на офіційному сайті Укрпошти, про отримання ним постанови Господарського суду міста Києва від 20.07.2020, з огляду на її недостовірність, але в той же час, суд повинен був врахувати, як належний доказ отримання повного тексту постанови суду саме відбиток штампу ГУ ДПС у місті Києві для реєстрації вхідної кореспонденції, є необґрунтованими з огляду на наступне.

---

Ø  Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 11 якої у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ø  Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; (п. 1, 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Ø  Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою КМУ від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Ø  Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Ø  Згідно з п. 2 Загальної частини Правил надання послуг поштового зв`язку повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу  - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Ø  Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти (п. 94 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Ø  З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що належним доказом, який підтверджує дату отримання копії оскаржуваної постанови суду є копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що підлягає поверненню відправнику або копія конверту з трек-номером, в якому було відправлено копію постанови Господарського суду від 20.07.2020 на адресу скаржника. Натомість відбиток на першому аркуші оскарженої постанови суду першої інстанції лише підтверджує факт реєстрації вхідної кореспонденції та не може ототожнюватися безпосередньо з отриманням рекомендованого поштового відправлення. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про невірне визначення судом апеляційної інстанції дати отримання скаржником повного тексту постанови суду першої інстанції.

Ø  Відтак, отримавши 12.08.2020 повний текст постанови суду першої інстанції, скаржник повинен був у 20-денний строк подати апеляційну скаргу, тобто до 01.09.2020, оскільки саме з дотриманням вказаного строку подання апеляційної скарги ч. 2 ст. 256 ГПК України пов`язує право учасника справи на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення у разі, якщо це рішення не було вручено у день його проголошення або складення.

Ø  При цьому суд касаційної інстанції враховує, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ø  Як встановлено судом апеляційної інстанції, постанова місцевого господарського суду від 20.07.2020 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 31.07.2020.

Ø  Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Ø  Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Ø  Відповідно, з метою своєчасного подання апеляційної скарги, скаржник не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися зміст оскарженої ним постанови місцевого господарського суду, скориставшись для цього відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень. Однак скаржник наданими йому можливостями доступу до вищезгаданого державного реєстру не скористався.

Ø  Як зазначалося вище, скаржник був обізнаний з фактом ухвалення оскарженої постанови в судовому засіданні місцевого господарського суду 20.07.2020 у зв`язку із участю в ньому повноважного представника скаржника. В той же час скаржником не надано доказів на підтвердження того, що скаржник особисто або через повноважного представника вживав заходи до своєчасного отримання та ознайомлення з оскарженою постановою суду першої інстанції.

Ø  Згідно з ч. 1 та 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ø  Надання переваги будь-кому з учасників у справі у вирішенні процесуальних питань (у даному випадку щодо обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження) не відповідає таким засадам (принципам) господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Ø  Особа має право на апеляційне та касаційне оскарження прийнятих судових рішень, у разі незгоди з їх правильністю, лише за умови дотримання встановлених процесуальним законом вимог щодо порядку подання відповідної скарги.

Ø  Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Ø  Враховуючи, що апеляційна скарга на постанову місцевого господарського суду від 20.07.2020 була подана скаржником поза межами 20-денного строку з дати отримання повного тексту вказаної постанови, та з огляду на те, що скаржником не наведено будь-яких інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 астини першої ст. 261 ГПК України.

---

Доводи скаржника про обмеження його права на апеляційне оскарження судового рішення внаслідок постановлення оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.

---

Ø  Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ø  Водночас, як наголошує Європейський суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 37 - 38 рішення "Мушта проти України").

Ø  У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Ø  Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії", заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ø  Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany)).

Ø  Скаржником належним чином не обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови місцевого господарського суду та не доведено наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкодили скаржнику у вчиненні відповідних процесуальних дій, що не спростовується доводами касаційної скарги.

Ø  Згідно з п.1 ч.1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

ØВідповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.