ПОСТАНОВА 18 листопада 2021 року, Справа № 913/212/21, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101401598
16.04.2021 АТ
"НАК "Нафтогаз України (далі-Ініціюючий кредитор) звернулось до місцевого
г/с із заявою від 12.04.202, в якій просило, зокрема, відкрити провадження у
справі про банкрутство АТ "Оператор газорозподільної системи
"Луганськгаз" (далі-Боржник). Вимоги
ініціюючого кредитора базувалися на підтвердженій рішенням суду у справі №
913/398/16 заборгованості 71283372,55 грн, з яких: 0,60 грн - основний борг, 64755
265,78 грн - інфляційні , 6528106,17 грн - 3% річних, яка була частково
погашена. Боржник: 1) 19.04.2021
звернувся до Кредитора із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог з
посиланням на ст.601 ЦК України та заявив про повне припинення зобов`язань перед Кредитором
у сумі 71 283 372,55 грн шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань Кредитора
перед Боржником згідно з договорами купівлі - продажу природного газу від
12.01.2016, від 27.09.2016, від 14.04.2017; 2) 21.04.2021 звернувся
до місцевого г/с з позовом до Кредитора про визнання зобов`язань припиненими
шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог; 3) 27.04.2021 надав
відзив, 11.05.2021 доповнення до відзиву на заяву про відкриття провадження у
справі про банкрутство, в якому вказував, що зобов`язання Боржника перед
Кредитором є повністю припиненими шляхом часткового зарахування зустрічних
зобов`язань, у зв`язку з чим у відкритті провадження у справі про банкрутство
слід відмовити;
вирішення спору у справі №910/6651/21
прямо вплине на обсяг майнових вимог ініціюючого кредитора до боржника, що
фактично робить відкриття провадження у справі про банкрутство безпідставним. Місцевий г/с ухвалою від 11.05.2021,
яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 22.07.2021), у задоволенні
заяви відмовив; не ставлячи під
сумнів зміст судового рішення від 30.05.2016 у справі №913/398/16, суди дійшли
висновку про наявність ознак спору, який слід вирішити у межах позовного
провадження з огляду на тривалість періоду між набранням чинності рішення від
30.05.2016 у справі №913/398/16 та поданням заяви про відкриття справи про банкрутство
з урахуванням тих законодавчих та підзаконних актів, які впливали на визначення
розміру боргу боржника перед ініціюючим кредитором та були прийняті
компетентними органами у цей період. Верховний Суд залишив cудові рішення нижчих судів залишив без змін,
вказавши, що враховуючи специфіку суб`єктів господарювання - боржника та
кредитора, наявність суперечностей між ними з приводу їх прав та обов`язків та
наявність адміністративного впливу у правовідносинах на ринку газу свідчать про
наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного
провадження та погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про
відмову у відкритті провадження у цій справі про банкрутство на підставі ч.6
ст.39 КУзПБ.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО
СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і
висновків судів попередніх інстанцій
43.Верховний
Суд зауважує, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний
інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні
фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
44.Захист
приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог
кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та
продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог
кредиторів.
45.Однією
з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про
банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
46.Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство
регламентований ст.39 КУзПБ.
47.Положення ч.1-5 ст.39 КУзПБ передбачають, що перевірка обґрунтованості вимог
заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у
справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому
засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
48.У силу ч.8 ст.39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про
банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення
вимог кредиторів.
49.Згідно з ч.3 ст.41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів,
що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення
здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства,
крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих
з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника),
перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про
продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється
виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка
(штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи
неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється
мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не
застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового
зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
50.Таким чином стадія відкриття провадження у справі про банкрутство
має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового.
При цьому за колом осіб, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог
кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство
поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент
винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
51.Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 у
справі № 904/3251/20.
52.Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими
підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність
грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив
на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником
спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги
кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
53.Отже, завданням підготовчого засідання г/с у розгляді заяви про
відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості
вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового
зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності
спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення
підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено КГС ВС у п.68
постанови від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, п.48 постанови від 03.09.2020
у справі №910/16413/19).
54.Однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі,
положення ч.6 ст.39 КУзПБ, визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність
спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
55.Відсутність спору про право, в розрізі процедури
банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань
щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення
зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку
виконання зобов`язання тощо.
56.Методом встановлення таких фактів є дослідження г/с відзиву
боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження ЄРСР,
відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на
розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що
зазначені вище (висновок викладений КГС ВС від 13.08.2020 у справі №910/4658/20,
від 03.09.2020 у справі N910/4658/20 та постанові від 16.09.2020 у справі №
911/593/20).
57.Отже, встановлення відсутності спору про право щодо вимог
ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у
справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у
відкритті провадження у справі про банкрутство.
58.Наведена правова позиція викладена в постанові ВС від 15.10.2020 у
справі № 922/1174/20.
…
60. Відповідно до положень Статуту АТ
"НАК "Нафтогаз України", затвердженого ПКМУ від 14.12.2016 № 1044,
засновником та єдиним акціонером Компанії є держава. Функції з управління
корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії виконує Кабінет
Міністрів України.
61.У цій справі Суд враховує як специфічний суб`єктний склад сторін,
так і сутнісну сторону правовідносин, що виникли між
ними як суб`єктами ринку природного газу.
62.Ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають
у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з
його транспортування, розподілу, зберігання.
63.При цьому, такі відносини є державно регульованими, що
проявляється, зокрема, у прийнятті низки законів, постанов та інших нормативних
актів щодо, зокрема, встановлення/зміни тарифів, пільг, порядку розрахунків,
врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, в тому числі за
рахунок субвенцій державного бюджету, встановлення для певних суб`єктів
обов`язкового надання послуг з постачання/транспортування/розподілу газу тощо.
64.Колегія суддів відзначає, що ВП ВС у справі
№ 922/3013/18 від 23.10.2019 вказала на наявність адміністративного-правового
регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих
бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального
захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема
на оплату природного газу.
65.Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами
паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком проведення розрахунків за
природний газ, теплопостачання і електроенергію № 493, держава забезпечує
відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу,
пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та
має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто державою офіційно
визнається неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити
вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій
населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
66.Слід зазначити, що на момент укладення договору купівлі-продажу
діяв Закон України "Про засади
функціонування ринку природного газу", ч.5 ст.10
якого встановлено, що реалізація природного газу для задоволення потреб
населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами,
встановленими НКРЕ України.
67.Пунктом 10 ч.1 ст.1 Закону
України "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що гарантований постачальник -
визначене у порядку, встановленому КМУ, газопостачальне підприємство, яке не
має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного
газу.
68.Частиною 2 ст.12 Закону
України "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що обов`язкові умови договору між
гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим
тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.
Форма та зміст типового договору на постачання природного газу за регульованим
тарифом була затверджена Постановою НКРЕ №1580 від 22.09.2011.
69.Частиною 3 ст.184 ГК України встановлено, що укладення господарських договорів на
основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов,
передбачених ст.179 цього Кодексу, не
інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого
згідно з вимогами ст.181 цього Кодексу та
відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо
застосування примірного або типового договору.
70.Пунктом 1 Постанови КМУ
№705 від 25.07.2012 "Про визначення гарантованих постачальників природного
газу", що була чинна на час укладення договору
купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013, встановлено, що гарантованими
постачальниками природного газу є суб`єкти господарювання, що в
установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу
(метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на
затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері
енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних
родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових
споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб.
метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії).
71.Згідно з п.1.5. Правил користування природним газом для юридичних
осіб, затверджених Постановою Національної Комісії, що здійснює державне
регулювання у сфері енергетики від 11.10.2012 № 1715/22027, гарантований
постачальник, який здійснює діяльність з постачання природного газу за
регульованим тарифом, укладає з усіма споживачами та субспоживачами, для яких
відповідно до ПКМУ від 25.07.2012 №705
"Про визначення гарантованих постачальників природного газу" цей постачальник визначений гарантованим та об`єкти
газоспоживання яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності
даного постачальника, договір на постачання природного газу за регульованим
тарифом відповідно до Типового договору на постачання природного газу за
регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011
N1580, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
07.10.2011 за № 1155/19893. Інші гарантовані постачальники укладають з усіма
споживачами та субспоживачами, для яких відповідно до ПКМУ від 25.07.2012
№705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" ці постачальники визначені гарантованими, договір на
постачання природного газу відповідно до вимог законодавства України.
72.Гарантовані постачальники на території здійснення ліцензованої
діяльності, затвердженій Національною комісією, що здійснює державне
регулювання у сфері енергетики, не мають права відмовити споживачу
(субспоживачу), об`єкти якого розташовані на цій території та для яких відповідно
до ПКМУ від 25.07.2012 №705
"Про визначення гарантованих постачальників природного газу" цей постачальник визначений гарантованим, в укладенні
договору на постачання природного газу за умови дотримання споживачем вимог
законодавства України, зокрема цих Правил та інших нормативних документів.
73.У судовому засіданні Верховного Суду 18.11.2021 представники АТ
"НАК "Нафтогаз України" та АТ "Оператор газорозподільної
системи "Луганськаз" надаючи пояснення на запитання Суду не заперечили,
що АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськаз", на момент
укладення договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013, було
гарантованим постачальником газу на території Луганської області та не могло
ухилитися від укладення договору купівлі-продажу газу із АТ "НАК
"Нафтогаз України" з метою поставки його третім особам.
74.ПКМУ
"Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" №
63 від 30.01.2019 було встановлено (п.2.), що не
нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів
заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу
населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених ПКМУ
від 08.06.1996 № 619 (ЗП України, 1996 р., N 13,
ст. 360), в редакції, що діяла до 01.10.2014, а також штрафні санкції, 3
відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.
75.Судами встановлено, що боржник … заявою про зарахування зустрічних
однорідних вимог №01-02-38/798 від 19.04.2021… , з посиланням на ст.601 ЦК України, заявило
про повне припинення зобов`язань перед АТ "НАК "Нафтогаз
України" за договором купівлі - продажу природного газу №13-203-Н від
04.01.2013 у сумі 71 283 372,55 грн шляхом часткового зарахування зустрічних
зобов`язань АТ "НАК "Нафтогаз України" перед АТ
"Луганськгаз" згідно з договорами купівлі - продажу природного газу
№16-147-Н від 12.01.2016 у сумі 30 475 366,28 грн; №16-429-Н від 27.09.2016 у
сумі 25 940 406,58 грн; №17-228-Н
від 14.04.2017 у сумі 14 867 599,69 грн.
76.При цьому підставою для здійснення заліку встановлено саме ПКМУ "Деякі питання споживання природного газу
побутовими споживачами" №63 від 30.01.2019 та ПКМУ
"Питання споживання природного газу" №143 від 27.02.2019, якою було внесено зміни до ПКМУ №63 від
30.01.2019.
77.Таким чином, не ставлячи під сумнів зміст судового рішення від
30.05.2016 у справі Господарського суду Луганської області № 913/398/16, суди
дійшли висновку про наявність ознак спору, який слід вирішити у межах позовного
провадження з огляду на тривалість періоду між набранням чинності рішення від
30.05.2016 у справі Господарського суду Луганської області № 913/398/16 та
поданням заяви про відкриття провадження у банкрутстві з урахуванням тих
законодавчих та підзаконних актів, які впливали на визначення розміру боргу
боржника перед ініціюючим кредитором та були прийняті компетентними органами у
цей період.
78.Таким чином, враховуючи наведене, Верховний Суд доходить
висновку, що саме у межах позовного провадження з урахуванням сутнісної
специфіки відносин між ініціюючим кредитором та боржником та особливостей
публічно-правового регулювання газопостачання як галузі промисловості слід
встановити природу газу (для яких потреб), наявність зустрічного зобов`язання
та зарахування.
79.Отже, у цій справі, вирішуючи питання процесуальних наслідків
подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про
банкрутство боржника, Суд дійшов висновку, що враховуючи специфіку суб`єктів
господарювання - боржника та кредитора, наявність суперечностей між ними з
приводу їх прав та обов`язків та наявність адміністративного впливу у правовідносинах
на ринку газу свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у
порядку позовного провадження та погоджується із висновками судів попередніх
інстанцій про відмову у відкритті провадження у цій справі про банкрутство на
підставі ч.6 ст.39 КУзПБ.
80.Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх
інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах,
викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20,
від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20; від 07.07.2021 у справі № 904/5819/20;
від 16.06.2021 у справі № 910/6210/20; від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20,
від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19 колегія суддів
відхиляє, оскільки наведена судова практика не є релевантною даній справі №
913/212/21, з огляду на наявність публічно-правового впливу на правовідносини,
що виникли між АТ "НАК "Нафтогаз" та АТ
"Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", які є
суб`єктами ринку природного газу. Водночас, у наведених постановах Верховного Суду
між сторонами у справі про банкрутство (ініціюючим кредитором та боржником)
існували виключно приватно-правові господарські відносини.
81.Крім того, Суд також вважає за необхідне зазначити, що 29.08.2021
набув чинності Закон України
"Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення
фінансової стабільності на ринку природного газу",
відповідно до положень врегулюванню підлягає, зокрема, заборгованість
операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими
рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з
транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора
газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на
розрахункову дату; заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому
числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або
реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними
з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020
року, не сплачена станом на розрахункову дату; заборгованість операторів
газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які
набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами купівлі-продажу
природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з
акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз
України" (далі - НАК "Нафтогаз України"), не сплачена станом на
розрахункову дату.
82.При цьому, відповідно до ст.6
названого Закону на реструктуризовану згідно з
цим Законом заборгованість з оплати природного газу та послуги з його
транспортування неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти
річних не нараховуються. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні
нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами
купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі
підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються
учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на
розрахункову дату, підлягають списанню: з дня набрання чинності цим
Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 31.12.2020 або до
моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до ст.5
цього Закону, у тому числі шляхом проведення
взаєморозрахунків відповідно до ст.4 цього Закону; за умови повного виконання підприємством-дебітором
укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
83.Як вже зазначалося вище, кредиторські вимоги, які просить визнати
у цій справі ініціюючий кредитор АТ "НАК "Нафтогаз" становлять
суму 71 283 372,55 грн, в тому
числі 0,60 грн - основний борг, 64 755 265,78 грн - інфляційні
нарахування, 6 528 106,17 грн -
3% річних.
84.З наведеного можна зробити висновок, що держава, як
вже зазначалося вище, визнаючи неможливість підприємств паливно-енергетичного
комплексу забезпечити свої розрахунки, із прийняттям Закону України "Про заходи, спрямовані на
подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку
природного газу" вчиняє дії, спрямовані
на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення
взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації
заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання
неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних,
нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його
транспортування, що в свою чергу свідчить про можливість врегулювання
заборгованості цих підприємств саме у спірних відносинах без застосування
процедур банкрутства.
85.Враховуючи викладене, ВС дійшов висновку, що доводи касаційної
скарги про наявність підстав для скасування ухвали та постанови судів
попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у цій справі про
банкрутство не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Суд відмовляє в
задоволенні скарги та залишає без змін прийняті судові рішення.
Немає коментарів:
Дописати коментар