ПОСТАНОВА 11 листопада 2021 року, Справа №
Б13/016-10(911/2945/20), Верховний Суд у складі колегії суддів КГС Банаська
О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102267144
У справі про банкрутство ВАТ "Білицька меблева фабрика"
(далі-Боржник), яка була порушена ухвалою від 15.04.2010, а 22.08.2011 Боржника
визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, 09.10.2020 ліквідатор
Боржник подав суду до відповідача – ГУ ДПС про визнання протиправним та
скасування рішення Відповідача від 15.05.2020 про сплату заборгованості зі
сплати ЄСВ у сумі 43 736,45 грн, зокрема: недоїмки у сумі 37 945,60 грн, штрафу
76,34 грн та пені у сумі 5 714,51 грн. Місцевий г/с ухвалою від
15.10.2020 позовну заяву прийняв до розгляду у відокремленому провадженні в
межах справи про банкрутство Боржника за правилами спрощеного позовного
провадження та пізніше ухвалою від 17.11.2020 за клопотанням Відповідача провадження
у справі закрив на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, дійшовши висновку, що спір
не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, у тому числі в
межах справи про банкрутство Боржника та підвідомчий адміністративним судам
відповідно до ст.25 КАСУ. Апеляційний г/с постановою від 26.01.2021 ухвалу місцевого
г/с про закриття справи скасував та направив справу до суду першої інстанції
для продовження розгляду, з посиланням на правові висновки викладені в
постановах ВП ВС та Верховного Суду зазначив, що ч.2 ст.7 КУзПБ передбачено підсудність спорів одному г/с, який
акумулює усі майнові вимоги за участю боржника в межах справи про банкрутство,
але за умови участі боржника як сторони у спорі, відтак розгляд всіх майнових
спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися
саме і виключно г/с, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в
межах цієї справи. Верховний Суд залишив
касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що оскаржувана постанова
апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального
права, підстав для її зміни чи скасування немає.
Висновки щодо застосування
норми права
87. Спір за позовом боржника про визнання
протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є майновим за своєю
правовою природою, оскільки за наслідком його розгляду в податкового органу
може виникнути право на стягнення з боржника певної грошової суми (майнове
право), яка в розумінні ст.190 ЦК України є майном боржника.
88. Вимога особи, щодо якої порушено справу
про банкрутство, про визнання протиправним та скасування рішення органу ДПС як
майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про
банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському
суду.
89. Процедура розгляду спору щодо оскарження
податкового повідомлення-рішення є ефективним способом захисту прав боржника у
спорі з уповноваженим державою органом щодо розміру спірної заборгованості
такого органу та здійснюється у межах процедури банкрутства відповідного
боржника.
90. КУзПБ та ГПК України є
нормативними актами рівної юридичної сили - процесуальними законами, які мають
визначену законодавцем сферу правового регулювання. Отже, у випадку колізії
норм між ст.7 КУзПБ та ст.20 ГПК України повинні
застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше.
91. У правовідносинах щодо визначення
розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом
оскарження рішення податкового органу з 21.10.2019 підлягають застосуванню
положення статті 7 КУзПБ, які визначають юрисдикцію розгляду таких спорів
у межах провадження у справі про банкрутство у господарському судочинстві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи та
висновків судів попередніх інстанцій
64. …, з прийняттям КУзПБ законодавець змінив правила визначення юрисдикції
таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових
вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської
юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем
неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана
банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком
закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних
органах з вимогами до неї.
65. За висновками ВП ВС та КАС ВС викладеними в постанові від
20.05.2020 у справі № 1340/3510/18 та в постанові від 05.07.2019 у справі №826/17147/18 спір
за позовом боржника про визнання протиправним та скасування податкового
повідомлення-рішення є майновим за своєю правовою природою,
оскільки за наслідком його розгляду в податкового органу може виникнути право
на стягнення з боржника певної грошової суми (майнове право), яка в
розумінні ст.190 ЦК України ст.190 ЦК України є
майном боржника.
66. Отже, вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про
визнання протиправним та скасування рішення органу ДПС як майновий спір
боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з
визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.
67. Правові висновки аналогічні зазначеним вище викладені в постанові
ВП ВС від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20).
68. У цій же постанові ВП ВС зауважила, що ініціювання поза справою
про банкрутство, у межах якої суд розглядає спори про розмір грошових вимог до
боржника, ще однієї справи в суді іншої юрисдикції стосовно наявності
(відсутності) податкового боргу, визначеного у податковому повідомленні-рішенні,
є неефективним як для захисту прав кредитора, так і для захисту прав боржника.
Одночасний розгляд в судах різної юрисдикції спорів, судові рішення у яких
впливають на визначення розміру грошових вимог до боржника, може зумовлювати
необхідність зупинення провадження у справі про банкрутство цього боржника, що
прямо забороняє КУзПБ.
69. Крім того, такий одночасний розгляд може ускладнити формування
реєстру вимог кредиторів через необхідність перегляду за нововиявленими
обставинами у справі про банкрутство відповідних судових рішень про результат
розгляду спірних вимог кредитора. Саме тому процедура розгляду спору щодо
оскарження податкового повідомлення-рішення є ефективним способом захисту прав
боржника у спорі з уповноваженим державою органом щодо розміру спірної
заборгованості такого органу та здійснюється у межах процедури банкрутства
відповідного боржника.
70. ВП ВС, визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами
боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, уже
неодноразово зазначала про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими
суб`єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб`єктами
приватно-правових відносин) щодо майна боржника в межах процедури банкрутства (аналогічні
висновки викладено у постановах ВП ВС від 15.12.2020 у справі №
904/1693/19, від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №
918/335/17, від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі №
289/233/18, від 19.06.2019 у справі № 289/718/18, від 19.06.2019 у справі №
289/718/18, від 19.06.2019 у справі № 289/2210/17, а також у постановах
Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у
справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19).
71. ВП ВС звертала увагу, що визначення юрисдикційності усіх
майнових спорів г/с, який порушив справу про банкрутство, має на меті як
усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за
умови своєчасного звернення у справу про банкрутство, реалізувати свої права та
отримати задоволення своїх вимог.
72. КУзПБ та ГПК України є
нормативними актами рівної юридичної сили - процесуальними законами, які мають
визначену законодавцем сферу правового регулювання. Отже, у випадку колізії
норм між ст.7 КУзПБ та статтею ст.20
ГПК України повинні застосовуватися ті
процесуальні норми, які прийняті пізніше.
73. Відтак у правовідносинах щодо визначення розміру податкових
зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення
податкового органу з 21.10.2019 підлягають застосуванню положення ст.7 КУзПБ, які визначають
юрисдикцію розгляду таких спорів у межах провадження у справі про банкрутство у
господарському судочинстві.
74. Спір у цій справі виник у зв`язку з оскарженням позивачем у
жовтні 2020 року рішення ГУ ДФС …від 15.05.2020 ….
75. Позовні вимоги заявлено після відкриття ухвалою …відносно
позивача провадження у справі № Б13/016-10 про банкрутство ВАТ
"Білицька меблева фабрика" та в подальшому ліквідаційної процедури
відкритої згідно постанови … від 22.08.2011, яка тривала на момент подачі
позову у цій справі.
76. Вирішення цього спору може залежати, серед іншого, від того, на
підставі яких господарських операцій (до моменту порушення справи про
банкрутство чи після порушення справи про банкрутство) прийнято оспорюване
рішення податкового органу, оскільки відповідно до ст.41 КУзПБ на зобов`язання
щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких
настав до дня введення мораторію, поширюється зупинення виконання боржником
зобов`язань, а вимоги щодо сплати таких податків і зборів (обов`язкових
платежів) є конкурсними і підлягають задоволенню лише в порядку і в черговості,
визначених КУзПБ, а не шляхом надіслання
податкового повідомлення-рішення.
77.Отже, з прийняттям КУзПБ законодавець відніс до юрисдикції г/с у справі про
банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд
його спорів з поточними кредиторами (ч.2 ст.7, абзац 3 ч.8 ст. 45 КУзПБ), на
відміну від попереднього регулювання Законом України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та процесуальними кодексами.
78. З огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника
податків провадження у справі про банкрутство підвідомчість цього спору, який
виник після 21.10.2019, слід визначати із застосуванням положень ст.7 КУзПБ як закону,
що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції г/с,
який здійснює провадження у справі № Б13/016-10 про банкрутство ВАТ
"Білицька меблева фабрика".
79. Як убачається з оскаржуваного судового рішення апеляційний суд
дійшов правомірного висновку про наявність підстав для скасування ухвали
Господарського суду Київської області від 17.11.2020 у справі № Б13/016-10 та
направлення справи для продовження розгляду з огляду на помилковість закриття
провадження у справі судом першої інстанції у зв`язку з тим, що спір не
підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства на підставі п.1 ч.1
ст.231 ГПК України.
80. Отже, висновки апеляційного суду в оскаржуваній постанові щодо
підвідомчості спору про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у
Київській області господарському суду, який розглядає справу про банкрутство
позивача, є релевантними для цієї справи, а також узгоджуються з правовими
висновками викладеними в постанові ВП ВС від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19
(905/1159/20).
81. Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги правовий висновок викладений в постанові ВП ВС від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20), розглянувши доводи скаржника в частині обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (п.2 ч.2 ст.287 ГПК України), колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах ВП ВС від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18.
