ПОСТАНОВА 14 грудня 2021 року, Справа № 902/1023/19(902/508/20), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О. В. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102220138
У справі про банкрутство ТОВ
"Компанія "КМТ" (далі-Боржник), 18.05.2020 Велгевос Ентерпрайзес
Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (далі - позивач) подав позов до Боржника
(відповідач-1) та ТОВ "Прайд Систем" (відповідач-2) про визнання
недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2019 та
скасування в ДРРПНМ записів про право власності від 21.08.2019. Позов
обґрунтований тим, що: спірний договір укладено із заінтересованою особою
відносно боржника (ТОВ "Прайд Систем"); відчуження майна здійснено за
цінами, нижчими від ринкових; укладаючи оспорюваний договір, боржник зловживав
своїми правами щодо розпорядження майном з метою виведення активів та порушення
прав кредиторів, а отримані від продажу майна кошти виведено на пов`язану
юридичну особу; здійснена оцінка проданого нерухомого майна має значні
недоліки, що вплинуло на її достовірність. Місцевий г/с рішенням від
08.10.2020 у позові відмовив повністю, мотивував тим, що позивачем не доведено укладення
відповідачем-1 оспорюваного договору із заінтересованою особою та не доведено,
що відповідач-1 здійснив відчуження майна за цінами нижчими або вищими від
ринкових. Апеляційний г/с постановою від 11.01.2021 прийняв нове
рішення, яким позовну заяву задовольнив у повному обсязі, мотивував тим, що боржник
відчужив майно за цінами нижчими від ринкових, при цьому на дату його укладення
у боржника було недостатньо майна для задоволення вимог кредиторів, а договір
боржник уклав із заінтересованою особою. Верховний Суд вказав про правильність
застосування судами саме ст.42 КУзПБ,
а не ст.20 Закону про банкрутство, судові рішення
нижчих судів скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої
інстанції, вказавши, що суди: 1) не встановили із достовірністю всіх обставин
щодо можливого укладення оспорюваного правочину боржником із заінтересованою
особою, не перевірили належним чином наведені з цього питання доводи учасників
з подальшим відображенням у своїх рішеннях аргументів щодо їх врахування чи
відхилення; 2) з достовірністю не
встановили факт здійснення продажу майна за оспорюваним правочином за цінами,
відповідно нижчими або вищими від ринкових, з урахуванням рівня ринкових цін на
аналогічні об`єкти нерухомого майна, які існували на дату укладення договору,
не здійснили аналіз правової природи інвентаризаційної вартості майна та її
відмінності від ринкової ціни, що має суттєве значення для правильного
вирішення даного спору.
Короткі висновки:
10.6. … застосування спеціальних норм
законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження
у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому
правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття
провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його
відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на
час укладення цього правочину;
10.22.Однією з особливостей корпоративних прав
є те, що їх виникнення або здійснення залежить від розміру частки учасника у
статутному капіталі господарського товариства, тобто корпоративні права
реалізуються на пропорційних засадах. Від розміру частки учасника
господарського товариства залежить те, якою кількістю голосів він володіє на
загальних зборах товариства, який розмір дивідендів або активів у разі ліквідації
будуть йому виплачувати.
10.35….статтею 42 КУзПБ (як і ст.20
Закону про банкрутство до цього) регулюються правовідносини щодо
правочинів, вчинених боржником на шкоду кредиторам (фраудаторних правочинів).
Такий правочин може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування
конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому
договорі має певні особливості, які проявляються в обставинах, що дають змогу
кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
10. Позиція Верховного Суду
10.6. В частині доводів скаржника щодо
застосування судами попередніх інстанцій підстав недійсності правочину,
визначених ст.42 КУзПБ, а не ст.20 Закону про банкрутство, Суд звертається до правових висновків, викладених у
постанові ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від
02.06.2021 у справі №904/7905/16, з урахуванням уточнень правових висновків,
викладених у постанові від 28.10.2021 у справі №911/1112/13, згідно з якими:
- темпоральним критерієм застосування ст.42 КУзПБ та ст.20
Закону про банкрутство, у тому числі і до заяв,
поданих після набрання чинності КУзПБ, є
дата відкриття провадження у справі про банкрутство;
- за загальновизнаним принципом права,
закріпленим у ч.1 ст.58 Конституції
України, закони та інші нормативно-правові акти не
мають зворотної дії в часі. Проте, на відміну від загальних норм (ЦК
України та ГК України), застосування спеціальних норм законодавства про
банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про
банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі,
а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у
справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його
відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на
час укладення цього правочину;
- аналіз норм ст.42 КУзПБ дає
підстави для висновку про те, що названа стаття підлягає застосуванню до
правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про
банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у
справі про банкрутство, а відтак норма ст.42 КУзПБ, щодо відрахування трирічного строку,
розширеному тлумаченню не підлягає.
10.7. Наведене підтверджує правильність застосування судами
попередніх інстанцій до спірних правовідносин сторін за поданим позовом
саме ст.42 КУзПБ. Не дивлячись на те, що вищезгадані постанови ухвалені
Верховним Судом вже після прийняття рішень у цій справі та подання касаційної
скарги, однак з огляду на положення ч.4 ст.300 ГПК України, викладені у них висновки щодо застосування норм права
підлягають врахуванню у даній справі.
10.8.Відносно посилання скаржника на неврахування судами
попередніх інстанцій правового висновку, викладеного у постанові КГС ВС від
12.11.2020 у справі №911/956/17, Суд зазначає, що згідно з постановою ВС у
складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 28.10.2021 у
справі №911/1112/13 вирішено відступити від висновку, наведеного у вищезгаданій
постанові від 12.11.2020 у справі №911/956/17 щодо застосування принципу
незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, згідно з
яким до договорів, які укладені до введення в дію КУзПБ застосовуються
спеціальні норми, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували
на момент укладення договору (вчинення правочину).
10.9. По суті заявлених вимог, КГС зазначає наступне.
Передусім, провадження у справі про
банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є
визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті
задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення
цієї мети є можливим за умови гарантування: охорони інтересів кредиторів від
протизаконних дій інших кредиторів; охорони інтересів кредиторів від
недобросовісних дій боржника, інших осіб; охорони боржника від протизаконних
дій кредиторів, інших осіб.
10.10. Розгляд та захист порушених прав у межах
справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від
позовного провадження. Передусім це зумовлено особливістю здійснення
провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних
способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та
інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
10.11.До таких способів віднесено інститут визнання недійсними
правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у ст.42 КУзПБ, який є
універсальним інструментом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною
єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що
спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у
справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство,
наприклад, контрагентів боржника.
10.12.Стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК
України підстав
для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає
додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які
характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором
у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
10.13.Як зазначалося вище, позивач просив визнати недійсним
оспорюваний правочин з підстав його укладення із заінтересованою особою
відносно боржника (ч.2 ст.42
КУзПБ), а також здійснення боржником відчуження або
придбання майна за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових (ч.1 ст.42
КУзПБ).
10.14.В кожній справі про визнання правочину недійсним суд
повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання
правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
10.16.Визначення терміну "заінтересована особа"
наведене в ст.1 КУзПБ, згідно з якою заінтересовані особи стосовно боржника -
юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює
контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює
боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи,
власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять
до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника,
у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі
про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із
зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні
діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні
обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного
керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і
заінтересовані особи стосовно боржника.
10.17.Відповідно до наведеного у Податковому кодексі України визначення
терміну "пов`язані особи" - це юридичні та/або фізичні особи,
взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх
діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають таким
ознакам, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю
платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під
спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім`ї,
які здійснюють контроль за платником податку (п.п.14.1.159 п.14.1 статті
14 Податкового кодексу України).
10.18.У ст.1 Закону
України "Про захист економічної конкуренції" міститься
визначення поняття контролю, як вирішального впливу однієї чи декількох
пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта
господарювання.
…
10.21.Відповідно до ч.1 ст.167
ГК України корпоративні права - це права
особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської
організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні
господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної
організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а
також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
10.22.Однією з особливостей корпоративних прав є те, що їх
виникнення або здійснення залежить від розміру частки учасника у статутному
капіталі господарського товариства, тобто корпоративні права реалізуються на
пропорційних засадах. Від розміру частки учасника господарського товариства
залежить те, якою кількістю голосів він володіє на загальних зборах товариства,
який розмір дивідендів або активів у разі ліквідації будуть йому виплачувати.
10.23.З встановлених у цій справі судами попередніх інстанцій
обставин вбачається, що на загальних зборах учасників ТОВ "Компанія
"КМТ", що відбулися 20.08.2019, були присутні чотири учасника
товариства (в тому числі і ОСОБА_2 ), які володіли у сукупності 84,78% від
загальної кількості голосів.
10.24.Зазначивши про те, що ОСОБА_2 вплинула на прийняття
загальними зборами учасників ТОВ "Компанія "КМТ" рішення про
відчуження гідротехнічних споруд, проголосувавши за надання згоди на продаж
такого майна товариства та уповноваження директора на підписання відповідних
договорів, суд апеляційної інстанції у своїй постанові не вказав, яким чином
ОСОБА_2 , що володіє часткою у статутному капіталі ТОВ "Компанія "КМТ"
у розмірі 1,00 грн, що дорівнює 0,0000001%, проголосувавши за ухвалення
відповідного рішення, мала вирішальний вплив на результати голосування з
включених до порядку денного питань решти учасників товариства, а відтак не
спростував протилежного висновку суду першої інстанції.
10.25.Аналогічний підхід застосовано судом апеляційної інстанції
до визначення вирішального впливу ОСОБА_3 на рішення, ухвалені загальними
зборами учасників ТОВ "Прайд Систем" 20.08.2019, щодо надання згоди
на придбання спірного нерухомого майна ТОВ "Компанія "КМТ", не
дивлячись на те, що на зборах, окрім ОСОБА_3 , частка якого у статутному
капіталі товариства дорівнює 6,25% голосів, був присутній інший учасник - ТОВ
Рент-Трейд" в особі директора Ляліна В.В. , який володіє 93,75% голосів.
10.26.Разом з цим, вказавши про те, що ОСОБА_3 на
момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу не був кінцевим
бенефіціарним власником (контролером) та власником істотної частки ТОВ
"Компанія "КМТ", суд першої інстанції не надав оцінки тому, що кінцевим
бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Прайд Систем" є ОСОБА_4 ,
якій належить 80% частки статутного капіталу або відсоток права голосу в
юридичній особі, опосередковане - через ТОВ "Рент-Трейд". Суд
апеляційної інстанції у своїй постанові обмежився констатацією того, що ОСОБА_4
має безпосередній вплив на ТОВ "Прайд Систем" та право вирішального
впливу на результати голосування і вчинення правочинів вказаного товариства,
проте не з`ясував обставин щодо складу учасників ТОВ "Рент-Трейд" (як
учасника ТОВ "Прайд Систем") та розміру їх часток у статутному
капіталі товариства і відповідно кількість голосів на дату проведення загальних
зборів учасників ТОВ "Прайд Систем" 20.08.2019, на підтвердження
права вирішального впливу ОСОБА_4 на результати ухвалених на загальними зборами
рішень.
10.27.З урахуванням вищевикладеного, КГС дійшов висновку про те,
що суди попередніх інстанцій не встановили із достовірністю всіх обставин щодо
можливого укладення оспорюваного правочину боржником із заінтересованою особою,
не перевірили належним чином наведені з цього питання доводи учасників з
подальшим відображенням у своїх рішеннях аргументів щодо їх врахування чи
відхилення. Вказане процесуальне порушення не може бути самостійно виправлене
судом касаційної інстанції х огляду на межі розгляду справи, встановлені статтею 300 ГПК України.
10.28.Відносно відчуження за оспорюваним договором майна
боржника за ціною, нижчими від ринкової, як підстави для визнання цього
договору недійсним, Суд зазначає наступне.
10.32. …, у постанові суду апеляційної інстанції відсутні
посилання на відомості, які б свідчили про те, що відчужене за оспорюваним
договором нерухоме майно могло бути продано за значно вищими цінами, оскільки не
встановлено дійсну (ринкову) вартість відчуженого боржником майна на дату
укладення договору, а відтак не спростовано висновок суду першої інстанції
про відсутність доказів здійснення продажу майна відповідачем-1 за цінами,
відповідно нижчими або вищими від ринкових. Врахувавши лише вказану у
технічних паспортах інвентаризаційну вартість спірного майна, суд апеляційної
інстанції не здійснив аналіз її правової природи на предмет відмінності від
ринкової ціни, про що вірно зазначено скаржником у касаційній скарзі.
Проте, подібний аналіз не здійснено і судом першої інстанції, що унеможливлює визнання
обґрунтованими та доведеними висновків судів попередніх інстанцій з цього
питання.
10.33.Крім того, в матеріалах справи наявна бухгалтерська
довідка ТОВ "Компанія "КМТ" від 21.08.2019 …, згідно з якою станом на 20.08.2019:
- балансова вартість (переоцінена)
гідротехнічної споруди гребля №1, водопропускна споруда №2 … складає -
229353,00 грн;
- балансова вартість (переоцінена)
гідротехнічної споруди гребля №1, водопропускна споруда №2 … складає -
233341,00 грн.
В оскаржуваній постанові апеляційного суду
відсутні відомості про те, що суд визначив балансову вартість споруд на дату
проведення інвентаризації та відповідно спростував вказані у вищезгаданій
бухгалтерській довідці відомості, які були враховані при укладенні оспорюваного
договору та відображені у пункті 2 його умов.
10.34.Наведене свідчить про те, що застосований судами першої
та апеляційної інстанцій підхід у з`ясуванні обставин справи та в оцінці
доказів не відповідає встановленим процесуальним законодавством вимогам та не
демонструє того, що доводи учасників у цій справі були почуті.
10.35.КГС враховує, що статтею
42 КУзПБ (як і ст.20 Закону про
банкрутство до цього) регулюються правовідносини
щодо правочинів, вчинених боржником на шкоду кредиторам (фраудаторних
правочинів). Такий правочин може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування
конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому
договорі має певні особливості, які проявляються в обставинах, що дають змогу
кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
10.36.Встановлений у ст.42
КУзПБ строк (три роки, що передували відкриттю
провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий
період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником
правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.
Крім того, зі змісту ч.1 названої статті слідує, що правочини можуть бути
визнані недійсними з наведених у ній підстав (у даному випадку позивачем
визначено такою підставою те, що боржник здійснив відчуження або придбав майно
за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент
прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало)
недостатньо для задоволення вимог кредиторів) за умови завдання збитків
боржнику або кредиторам.
10.37.За висновком суду першої інстанції, позивачем не
підтверджено належними доказами: завдання збитків боржнику або кредиторам
внаслідок укладення оспорюваного договору; розміру збитків, яких зазнав боржник
або кредитор та вину сторін договору у збитках; невідповідність дій сторін
договору щодо укладення договору інтересам боржника чи кредиторів; вчинення
умисних дій боржником щодо отримання коштів за продане нерухоме майно та
повернення цих коштів відповідачу-2. При цьому судом враховано, що оспорюваний
договір було виконано сторонами в повному обсязі, що підтверджується наданими
до матеріалів справи платіжними дорученнями та вказує на схвалення цього
договору відповідачем-2.
10.38.Натомість суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові
зазначив про те, що дії з продажу майна боржника направлені на завдання шкоди
кредиторам, позбавивши кредиторів законного права на отримання належних їм
коштів за рахунок майна боржника, на які вони мали правомірні очікування;
укладення оспорюваного договору завдало збитки позивачу, як кредитору, а боржник
за цим договором відчужив майно за цінами нижчими від ринкових, при цьому на
дату його укладення у боржника було недостатньо майна для задоволення вимог
кредиторів і значна прострочена кредиторська заборгованість перед позивачем (за
договором позики, строк виконання якого настав), що підтверджена рішенням
Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 у справі №916/2591/16, яке
було залишене без змін постановою Південно-Західного апеляційного
господарського суду від 29.05.2019.
10.39.Очевидним є те, що скасувавши рішення місцевого г/с, суд
апеляційної інстанції у своїй постанові повинен був навести більш аргументовані
доводи, аніж ті, які наведено судом першої інстанції, що згідно з аналізом
мотивувальної частини оскарженої постанови не в повній мірі було здійснено
апеляційним г/с.
10.40.Крім того, КГС враховує, що згідно з викладеним у цій
постанові суди …на підставі наданих учасниками справи доказів та
пояснень з достовірністю не встановили факт здійснення продажу
гідротехнічних споруд за оспорюваним правочином за цінами, відповідно нижчими
або вищими від ринкових, з урахуванням рівня ринкових цін на аналогічні об`єкти
нерухомого майна, які існували на дату укладення договору, не здійснили аналіз
правової природи інвентаризаційної вартості майна та її відмінності від
ринкової ціни, що має суттєве значення для правильного вирішення даного спору,
а суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно встановити ці
обставини з огляду на межі розгляду справи, встановлені в ст.300 ГПК України. Відтак,
висновки судів першої та апеляційної інстанцій відносно доводів позивача щодо
продажу нерухомого майна за ціною, нижче ринкової, а отже і щодо завдання
збитків, як підстави для визнання недійсним оспорюваного правочину, не можуть
вважатися обґрунтованими та такими, що підтверджені наявними у справі доказами,
з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
