ПОСТАНОВА 01.04.2021, Справа № 910/17428/19, ВС у складі колегії суддів КГС: Банаська О.О. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/96172713
У
справі про неплатоспроможність Фізичної особи за клопотанням керуючого
реструктуризацією місцевий г/суд вжив заходів до забезпечення вимог кредиторів
шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо
реєстрації/перереєстрації права власності та відчуження нерухомого майна, а
саме: на Ѕ квартири та житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами.
Підставою забезпечення вимог кредиторів стало те, що керуючим реструктуризацією під час виконання
своїх повноважень було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових
прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державних
реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна
щодо суб`єкта згідно якої встановлено, що в межах виконавчого провадження,
відкритого постановою приватного виконавця з виконання виконавчого листа,
стягувачами за яким є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , було відчужено майно, яке
знаходилось на праві власності Боржнику. З висновками місцевого г/суду не
погодився ОСОБА_2, який подав апеляційну скаргу, в якій зазначав, що він є
кредитором у справі про неплатоспроможність, а оскаржуване судове рішення
ухвалене, зокрема, з порушенням умов та підстав заходів забезпечення вимог
кредиторів визначених КУзПБ. Апеляційний г/суд залишив апеляційну скаргу без
задоволення.
Верховний
Суд скасував постанову апеляційного г/суду та направив справу на новий розгляд
до суду апеляційної інстанції вказавши, що висновок суду апеляційної інстанції
щодо апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 є передчасним,
зробленим без надання оцінки правовому статусу скаржника у справі (не з`ясовано
чи набув він статусу кредитора у справі), наявності у нього права на апеляційне
оскарження ухвали суду першої інстанції в контексті впливу цього судового
рішення на права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.
Висновки
щодо застосування норм права
82.
Законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами
статусу учасника провадження у справі про банкрутство. Лише після вчинення всіх
передбачених КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (ч. 6 ст. 45
КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу
учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну
дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати
свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК
України).
83. У
справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення в
апеляційному порядку, звужено до учасників такої справи, якими згідно зі статтею 1 КУзПБ є кредитори у справі. Також право на апеляційне оскарження судових
рішень місцевого господарського суду мають учасники справи про банкрутство та
інші, окрім кредиторів, особи, які не є учасниками справи, але у випадку якщо
судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки.
Розглянувши
справу ВС зазначив наступне:
36.
Частиною 6 ст. 12 ГПК України передбачено,
що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку,
передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням
особливостей, встановлених Законом про
банкрутство.
37. У
справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство (ч. 5 ст. 41 ГПК України).
38.
Судом враховується, що з 21.10.2019 введено в дію КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення
платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою
задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної
особи.
39.
Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
40.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації,
провадження в яких продовжується відповідно до Закону про
банкрутство. Перехід до наступної судової процедури
та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
41.
Законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено
пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.
42. Частиною 1
ст. 2
КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК
України, іншими законами України.
43.
Суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у
справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про
банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство
наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні
у справі про банкрутство.
44.
Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу
на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку
ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України.
45. У
справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення,
звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання
інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
46.
Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в Законі про банкрутство (до 21.10.2019), КУзПБ (з 21.10.2019), однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС
у складі ВС, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від
11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від
19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від
20.02.2019 у справі №
5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14.
47.
Така позиція згодом підтримана Верховним Судом у складі судової палати для
розгляду справ про банкрутство КГС
у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.
48.
Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками
у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з
питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого
самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа
засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених
цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків
яких існує спір.
49.
Цією статтею КУзПБ визначено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів),
забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
50. За
приписами згаданої статті КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати
єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах
своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових
зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до
боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні
кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття
провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою
майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що
виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
51.
Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито
провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про
банкрутство з 21.10.2019 визначається статтею 45 КУзПБ.
52.
Приписами ст. 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення
оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені
кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час
провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або
за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або
частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для
покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в
частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди,
аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та
здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне
пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня
офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про
банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника,
а також документи, що їх підтверджують (пункт 56.8 постанови Верховного Суду у складі
судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 16.07.2020 у справі №
910/4475/19).
53.
Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як
фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому
Законом порядку (правова позиція викладена у постанові
КГС у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).
54. У
світлі наведеного суд звертається до висновку
Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС
викладеного у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19,
згідно з яким лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (ст. 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або
часткове (ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство, ч. 6 ст.
45 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор
набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну
процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та
виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК
України).
55.
Тобто, лише за сукупністю, встановлених Законом про
банкрутство, КУзПБ дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових
вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його
набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо); визнання їх
судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про
банкрутство.
56.
Кредитори (в розумінні абзацу 10 ч. 1 ст. 1 КУзПБ, окрім
тих хто ініціював провадження у справі про банкрутство), з моменту подання
заяви, передбаченої абзацом 1 ч. 1 ст. 45 КУзПБ,
можуть скористатися правами, передбаченими абзацом 1 ч. 6 названої статті, та
правом оскарження судових рішень у справі про банкрутство як особи, які не
брали участі у справі (ч. 1 ст. 254 ГПК України),
якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (п. 56.20 постанови Верховного
Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від
16.07.2020 у справі № 910/4475/19).
57. З
урахуванням наведеного суд зазначає, що законодавством про банкрутство, яке
допускає участь у справі про банкрутство багатьох учасників провадження з
різним обсягом повноважень, передбачено певну процедуру набуття кредиторами
статусу учасника провадження у справі про банкрутство. У справі про банкрутство
коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення в апеляційному порядку,
звужено до учасників такої справи, якими згідно зі статтею 1 КУзПБ є кредитори у справі.
58.
Особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні
скарги на такі судові рішення, нарівні з іншими учасниками відповідної справи.
Однак на відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена
до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі
сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування
наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес,
обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не
ймовірним. Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно
безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом
має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких
на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої
інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи
про її інтереси у відповідних правовідносинах.
59.
Отже при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в
розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським
судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції
перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 258, 259 ГПК України, та за
відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення
апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших
підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та
має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному
рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної
скарги (аналогічний висновок викладено у постановах
КГС у складі ВС від 11.06.2020 у справі № 908/1083/19, від 25.06.2020 у справі
№ 916/1965/13).
60.
Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права,
інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не
порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом
першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не
позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України (правовий висновок щодо застосування норм права
викладений у постанові
ВС у складі суддів об`єднаної палати КГС від 14.08.2019 у справі № 62/112).
61.
Частинами 1-3 ст.
269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній
і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення
суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд
апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники
справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не
були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових
випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду
першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
62.
Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо
всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки
доказів.
63.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих
обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та
ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає
однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й
обґрунтованого рішення.
64.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв
оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК
України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
65. Із
наявних матеріалів справи вбачається, що 25.02.2020 до місцевого Г/суду
надійшла заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника на суму 3 642 415,11
грн.
66. З
часу надходження заяви ОСОБА_2 та заяв з грошовими вимогами до боржника інших
заявників розгляд справи неодноразово відкладався. Станом на день постановлення
оскаржуваної ухвали суду першої інстанції) грошові вимоги заявників, в тому
рахунку ОСОБА_2 судом
не були розглянутими.
67.
Ухвалою від 26.08.2020 місцевий г/суд призначив попереднє засідання у справі на
21.10.2020, яке не відбулось у зв`язку з направленням матеріалів справи до
апеляційного господарського суду.
68.
Однак наведеного вище апеляційний господарський суд не врахував та переглядаючи
в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції від 06.07.2020 не надав
оцінку правовому статусу скаржника у справі (не з`ясував чи набув він статусу
кредитора у справі), наявності у нього права на апеляційне оскарження ухвали
суду першої інстанції в контексті впливу цього судового рішення на права,
інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.
69.
Частиною 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій
і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені
процесуальним законом.
70. До
повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення
фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду
касаційним судом є виключно питання застосування права.
71.
Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалене у
справі судове рішення апеляційного господарського суду не можна вважати
правомірними та обґрунтованим.
72.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства
права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом
відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального
права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих
обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з
наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
73. Не
з`ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов`язані з ними докази, суд
апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме
статей 13, 86, 236, 269 ГПК України, щодо
повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що
мають значення для вирішення питання наявності/відсутності ОСОБА_2 права на
апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, якою задоволено клопотання
боржника про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.
