Банкрутство (юрособи): Тимчасово окупована територія

Показ дописів із міткою Тимчасово окупована територія. Показати всі дописи

ПОВНОТА ДІЙ ЛІКВІДАТОРА З ФОРМУВАННЯ ЛІКВІДАЦІЙНОЇ МАСИ БОРЖНИКА. ПИТАННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, ЩО ЗНАХОДИТЬСЯ НА ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ, ЇХ ВКЛЮЧЕННЯ ДО ЛІКВІДАЦІЙНОЇ МАСИ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ У ПРОЦЕДУРІ БАНКРУТСТВА

ПОСТАНОВА 10 грудня 2020 року, Справа № 916/95/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/94038769

У справі про банкрутство ТОВ "Флоріда інжиніринг" (Боржник), якого 13.02.2018 було визнано банкрутом, 11.09.2018 та 23.12.2019 ліквідатор Боржника подав звіти, просив затвердити ліквідаційний баланс, мотивував відсутністю майна, що може бути реалізовано, у зв`язку із чим кредиторські вимоги не підлягають задоволенню, а щодо активів (майнових прав), які знаходилися в місті Севастополь (АРК) зазначав про неможливість їх реалізувати через законодавчу заборону на здійснення інвестування щодо об`єктів, які перебувають в АРК. Місцевий г/с при новому розгляді справи ухвалою від 27.04.2020 звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс затвердив. Апеляційний г/с постановою від 09.09.2020 ухвалу місцевого г/с скасував та передав справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, вказавши на неповноту вчинених ліквідатором дій у ліквідаційній процедурі Боржника, недотримання ним вимог закону при формуванні ліквідаційної маси Боржника та передчасність затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Боржника, припинення юридичної особи Боржника та закриття справи про банкрутство. Верховний Суд залишив постанову апеляційного г/с без змін як законну та обґрунтовану, вказавши, що з огляду на встановлені обставини передачі Боржником в іпотеку майнових прав на квартири та нежитлові приміщення із внесенням цієї інформації Державного реєстру іпотек та Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, невключення ліквідатором цих майнових прав до ліквідаційної маси Боржника та невчинення ним дій з реалізації виявлених майнових активів Боржника, що є предметом іпотеки, визнання вимог кредитора (ПАТ "АКБ "Київ") в сумі 197,6 млн грн як забезпечених заставою майна Боржника.

За обставинами справи Боржник мав укладені із Севастопольською міською радою договори оренди земельних ділянок від 25.02.2008, на підставі яких отримав в строкове оплатне користування земельні ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного ж/б в м. Севастополь. Того ж самого 2008 року (31.10.2008), а потім ще і в 2010 році (02.03.2010) Боржник уклав з АКБ "Київ" договори іпотеки майнових прав, за якими став майновим поручителем за кредитними договорами позичальників з АКБ "Київ". Предметом іпотечних договорів були майнові права вимоги на 610 квартир та нежитлові приміщення. Ліквідатор не включив до ліквідаційної маси та не реалізовував виявлені майнові активи Боржника, пояснював відсутністю нормативного визначення майнових прав як самостійного об`єкта для їх подальшої реалізації на аукціоні у ліквідаційній процедурі, а зареєстровані майнові права на квартири, що мали побудуватись, не виявлені; чинним законодавством встановлена заборона на придбання майнових прав на нерухоме майно, будівництво якого не завершено та місцезнаходженням якого є Автономна Республіка Крим та місто Севастополь.

Короткі висновки:

8.11. … для майна, яке перебувало на початок тимчасової окупації на тимчасово окупованій території України (зокрема, сухопутній території АРК та міста Севастополя) не змінюється правовий режим власності (користування), а на подальше розпорядження цим майном, зокрема у межах цивільного обороту, поширюються правила, встановлені законодавством України, однак із встановленням заборони для осіб, що знаходяться у власності або перебувають під контролем держави-окупанта (у значенні, визначеному п.17 ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"), бути стороною правочинів з об`єктами власності, що розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України.

Інших обмежень щодо розпорядження об`єктами, які розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України, будь-яких обмежень або виключень з обігу (зокрема, у розумінні ч.4 ст.62 Кодексу) чинне законодавство України не містить.

8.12.У зв`язку із викладеним Суд дійшов висновку, що чинне законодавство не містить винятків (особливого порядку тощо) для включення до складу ліквідаційної маси боржника у процедурі банкрутства будь-яких видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, що розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України, а також чинне законодавство не містить винятків (особливого порядку тощо) для подальшого його продажу, встановлюючи, однак, особливості щодо суб`єктного складу сторін для правочинів з об`єктами власності, що розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України.

…

8.ПОЗИЦІЯ ВС ТА ВИСНОВКИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Щодо наслідків неповноти/неналежності дій ліквідатора з формування ліквідаційної маси боржника

8.2. За змістом ст.61, 62, 63, 64 КУзПБ (далі - Кодекс) ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, за рахунок коштів, одержаних від продажу якого (майна та майнових активів боржника), здійснюється задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до приписів ст.65 Кодексу завершення всіх розрахунків з кредиторами є підставою для складення та подання ліквідатором до г/с звіту та ліквідаційного балансу; при цьому на ліквідатора покладений обов`язок здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника; а господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки кредиторів постановляє ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

8.3.Частинами 2 та 3 ст.65 Кодексу передбачено:

- якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, г/с постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна;

- якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати до г/с ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Серед підстав для закриття провадження у справі про банкрутство п.5 ч.1 ст.90 Кодексу визначено затвердження звіту керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом, застосування якої поставлено в залежність до однієї обов`язкової умови - наявності затвердженого судом звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.

8.4. Таким чином, як Законом про банкрутство (ст.41, 42, 46) (що був чинним на час відкриття ліквідаційної процедури Боржника), так і чинним КУзПБ (ст.61, 62, 65) передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Згідно з ч.3 ст.12 Кодексу під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Одним з критеріїв добросовісності дій керуючого реалізацією майна на стадії затвердження судом звіту керуючого реалізацією майна боржника є отримання арбітражним керуючим інформації стосовно майна банкрута з максимально актуалізованою інформацією відносно дати подання г/с на затвердження звіту керуючого реалізацією майна боржника.

Отже, обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Суд звертається до правової позиції ВС, що викладена в постановах: від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14, від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012 та від 16.01.2020 у справі № 910/11588/16.

Звертаючись до змісту принципу "безсумнівної повноти дій ліквідатора", Суд зазначає, що цей принцип встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, тим самим покладаючи на особу, яка оспорює дотримання цієї домінанти, обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції ВС, що викладена в постановах від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, та від 25.06.2020 у справі № 44/484-б.

8.5.Узагальнюючи наведені висновки, Суд зазначає про таке.

За змістом, зокрема наведених положень ст.61-65, 90 Кодексу ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

Розгляд судом клопотання про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є процесуальною дією, яка передбачає як заслуховування звіту ліквідатора, так і думки кредиторів, які можуть підтримати звіт або надати свої заперечення проти його затвердження. Оцінка аргументів і ліквідатора, і присутніх у засіданні кредиторів є запорукою надання аргументованої оцінки повноті дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Затверджуючи звіт ліквідатора, г/с повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні г/с перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Ліквідаційний баланс - обов`язковий елемент ліквідаційної процедури, який представляє собою фінансовий документ, який складається у випадку ліквідації підприємства і відображає його активи, зобов`язання та власний капітал на дату завершення ліквідаційної процедури.

А тому затвердження судом звіту ліквідатора, як підстави для закриття провадження у справі про банкрутство, є необхідним підсумком після етапу погашення вимог кредиторів з метою проведення судом правового аналізу повноти здійснених ліквідатором дій у ліквідаційній процедурі та отримання вичерпних правових висновків про встановлені обставини та їх наслідки.

У цих висновках Суд звертається до правових позицій ВС, що неодноразово та послідовно викладались стосовно критеріїв належності проведення та повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство, зокрема в постановах: від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі №5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі №914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 16.01.2020 у справі 910/11588/1, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 10.06.2020 у справі № 910/12809/16, 25.06.2020 у справі №44/484-б, від 17.09.2020 у справі № 10-18/5218, від 12.11.2020 у справі №Б-24/39-09.

8.6.Враховуючи викладене, а також встановлені судами обставини (п.1.3, 4.8-4.10, 4.17):

…

Суд погоджується з правильністю висновків апеляційного суду про неповноту вчинених ліквідатором дій у ліквідаційній процедурі Боржника, недотримання ним вимог закону при формуванні ліквідаційної маси Боржника та про передчасність рішення місцевого суду щодо доведення підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Боржника, для припинення юридичної особи Боржника та для закриття провадження у справі про банкрутство.

Щодо аргументів про відсутність підстав для включення майнових прав на нерухоме майно до складу ліквідаційної маси Боржника у процедурі банкрутства зі ствердженням скаржника про відсутність нормативного визначення майнових прав як самостійного об`єкта права для їх подальшої реалізації на аукціоні у ліквідаційній процедурі

8.7.Суд … відхиляє аргументи скаржника …, у зв`язку із чим Суд зазначає про таке.

8.8.Включення майнових прав до складу ліквідаційної маси боржника у процедурі банкрутства імперативно закріплено ч.1 ст.62 Кодексу.

Відповідно до ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

ЦК України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі. Відповідно до ч.1 ст.181 цього кодексу до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу як незавершеного будівництвом нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна.

Виходячи з аналізу чинного законодавства об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли виконані певні правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Таким чином, майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною цього майна, як об`єкта цивільних прав.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції ВП ВС, викладеної в постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, та до подібних висновків ВС, викладених в постанові від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16.

8.9.Щодо аргументу скаржника та висновку суду першої інстанції в скасованій апеляційним судом ухвалі про неможливість реалізувати виявлені у Боржника майнові права на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості на орендованих Боржником земельних ділянках з підстав залишення іпотекодержателем цих майнових прав та кредитором - ПАТ "АКБ" Київ" без відповіді запиту ліквідатора Боржника щодо надання згоди на продаж майнових прав, Суд зазначає, що наслідки такої поведінки іпотекодержателя та кредитора у справі врегульовані положеннями ч.7 ст.75 Кодексу, які, однак, не змінюють та не скасовують імперативно встановлені правила формування ліквідаційної маси боржника для здійснення його подальшого продажу (п.8.2, 8.4, 8.5).

Аргументи про законодавчу заборону на придбання майнових прав на нерухоме майно, будівництво якого не завершено та місцезнаходженням якого є АРК та місто Севастополь

8.10. …Суд відхиляє аргументи скаржника …, з огляду на таке.

Спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України (згідно із ст.13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України") та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами, є Закон України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України".

Норми цього закону також визначають правовий режим майна з місцем розташування на тимчасово окупованій території України (якою, відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", визначається, сухопутна територія АРК та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій), а також порядок проведення операцій з об`єктами права приватної, державної та комунальної власності на тимчасово окупованій території України – ст.13 розділу ІІ "Перехідні положення" Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до ч.13.1. ст.13 розділу ІІ "Перехідні положення" цього закону об`єкти права приватної, державної та комунальної власності, що розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України, залишаються у власності осіб, які мали такі об`єкти у власності (користуванні) на початок тимчасової окупації.

Пунктом "а" ч.13.2. цієї ст.Закону передбачено, що протягом строку тимчасової окупації передача права приватної власності на об`єкти, що розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України, підлягає реєстрації на іншій території України згідно з правилами, встановленими законодавством України.

Згідно з ч.13.3. та 13.4. ст.13 розділу ІІ "Перехідні положення" цього закону протягом тимчасової окупації не дозволяється здійснення будь-яких правочинів з об`єктами власності, зазначеними у п.13.1 цієї статті, якщо їх стороною є особа, яка знаходиться у власності або перебуває під контролем держави-окупанта. Термін "контроль" вживається у значенні, визначеному п.17 ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Будь-які договори, укладені всупереч вимогам цієї статті, вважаються юридично нікчемними з дня їх укладення та не підлягають виконанню.

8.11. За змістом наведених норм Суд дійшов висновку, що для майна, яке перебувало на початок тимчасової окупації на тимчасово окупованій території України (зокрема, сухопутній території АРК та міста Севастополя) не змінюється правовий режим власності (користування), а на подальше розпорядження цим майном, зокрема у межах цивільного обороту, поширюються правила, встановлені законодавством України, однак із встановленням заборони для осіб, що знаходяться у власності або перебувають під контролем держави-окупанта (у значенні, визначеному п.17 ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"), бути стороною правочинів з об`єктами власності, що розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України.

Інших обмежень щодо розпорядження об`єктами, які розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України, будь-яких обмежень або виключень з обігу (зокрема, у розумінні частини четвертої статті 62 Кодексу) чинне законодавство України не містить.

При цьому, Суд не бере до уваги аргументи скаржника (п.5.3) з посиланням на положення п.2 постанови Правління НБУ від 03.11.2014 № 699 (щодо заборони для здійснення резидентами інвестицій в об`єкти інвестиційної діяльності, розташовані (зареєстровані) на території Криму), оскільки ці положення були виключені згідно з постановою Правління НБУ "Про внесення змін до постанови Правління НБУ від 03.11.2014 N 699" від 17.03.2020 № 31.

8.13.Таким чином висновки апеляційного суду в оскаржуваному рішенні, що переглянуто в передбачених ст.300 ГПК України межах, про передчасність рішення щодо наявності підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Боржника, для припинення юридичної особи Боржника та для закриття провадження у справі про банкрутство зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи, оскільки у спірних правовідносинах має місце недотримання принципу "безсумнівної повноти дій ліквідатора", що полягає у неповноті вчинених ліквідатором Боржника дій у ліквідаційній процедурі, що вплинуло на результат формування ліквідаційної маси Боржника. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень п.1 ч.1 ст.308 та ст.309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

ПИТАННЯ ЗАТВЕРДЖЕННЯ ЗВІТУ ЛІКВІДАТОРА ТА ЛІКВІДАЦІЙНОГО БАЛАНСУ БОРЖНИКА У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО, ОСОБЛИВІСТЬ ЯКОЇ ПОЛЯГАЄ У МІСЦЕЗНАХОДЖЕННІ В КРИМУ БОРЖНИКА ТА ЙОГО МАЙНА, ЯКЕ ЗАЛИШИЛОСЬ НЕВИТРЕБУВАНИМ ПІСЛЯ ВИЗНАННЯ АУКЦІОНУ НЕДІЙСНИМ; ПОКЛАДЕННЯ СПЛАТИ ГРОШОВОЇ ВИНАГОРОДИ АК НА КРЕДИТОРІВ

ПОСТАНОВА 23.09.2021, Справа № 5002-17/1718-2011, ВС у складі колегії суддів КГС: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100270883

Боржник, місцезнаходженням якого було місто Сімферополь, мав у власності нерухоме майно (житловий будинок та земельну ділянку); 26.04.2011 у відношенні Боржника було порушено справу про банкрутство; 10.05.2011 Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, в ході якої житловий будинок та земельна ділянка були продані на аукціоні, проведеному 30.09.2013, за результатами якого Боржник перерахував Банку виручені від продажу 161,9 тис. грн. Ухвалою суду від 27.04.2015 результати аукціону визнані недійсними і 28.12.2019 ліквідатор звернувся до суду із заявою у межах справи про банкрутство до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута та витребування його з чужого незаконного володіння. Ухвалою суду від 14.01.2020 заява ліквідатора була залишена без руху та запропоновано, зокрема, надати суду докази сплати судового збору. Ліквідатор в свою чергу 16.01.2020 направив Банку вимогу, якою просив у зв’язку з визнанням недійсним аукціону повернути кошти у розмірі 161,9 тис. грн, у задоволенні якої Банк листом від 03.02.2020 відмовив. Оскільки ліквідатор судовий збір не сплатив, суд ухвалою від 13.02.2020 залишив його заяву без розгляду. Майно Боржника так і залишилося невитребуваним і 06.10.2020 ліквідатор подав до г/с клопотання про затвердження звіту про грошову винагороду і витрати та звіту про роботу ліквідатора, ліквідаційний баланс Боржника і просив їх затвердити, а провадження у справі закрити. Кредитор (Родовід Банк) подав до суду клопотання, яким просив відсторонити АК від виконання повноважень ліквідатора Боржника, яке обґрунтованим тим, що ліквідатором не подано позов про визнання права власності на нерухоме майно (житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку) та витребування його з чужого незаконного володіння, не вчинено подальших дій пов`язаних з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно та проведення його інвентаризації, не проведено дій з його незалежної оцінки та продажу. Місцевий г/с ухвалою від 09.11.2020, яка залишена без змін апеляційним г\с (постанова від 03.06.2021):

- затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, банкрута ліквідував, провадження у справі закрив; в цій частині судові рішення мотивовані здійсненням ліквідатором усіх можливих та адекватних дій, які визначені КУзПБ, щодо проведення ліквідаційної процедури банкрута, особливість якої полягає у місцезнаходженні останнього та його майна на тимчасово окупованій території.

- відмовив у клопотанні Банку про відсторонення АК від виконання повноважень ліквідатора Боржника; в цій частині судові рішення мотивовані необгрунтованість клопотання, врахувавши, що ліквідатор звітував про свою діяльність, під час якого кредитором не висловлювалися зауваження щодо дій ліквідатора та не подавались суду відповідні скарги; твердження Банку про необхідність повторної реалізації майна, як на підставу для відсторонення арбітражного керуючого, суди відхилили, пославшись на відмову банку повертати кошти, отримані від реалізації цього майна боржника.

- затвердив звіт про нарахування грошової винагороди АК за виконання повноважень ліквідатора Боржника та відшкодування витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство та поклав обов`язок сплати грошової винагороди АК та витрат на кредиторів банкрута пропорційно розміру їх вимог, пославшись на неможливість сплати цієї винагороди у порядку визначеному абзацами 6, 7 ч.2 ст.30 Кодексу та необхідність дотримання принципу оплатності послуг АК, закріпленого цим Кодексом. Касаційна скарга АТ "Родовід Банк" зводилася до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій стосовно повноти дій ліквідатора боржника у ліквідаційній процедурі та покладення на кредиторів обов`язку сплати винагороди АК та відшкодування його витрат, які викладені в окремих процесуальних рішеннях від однієї дати. Верховний Суд залишив судові рішення нижчих судів без змін, вказавши, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних рішень; за висновком ВС оскарження Банком в даній справі ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника, заперечення повноти дій ліквідатора та вимога про його відсторонення, заявлена на час завершення ліквідаційної процедури, не може бути свідченням ефективної реалізації кредитором своїх прав чи проявом належної уважності та зацікавленості у ефективності ліквідаційної процедури з огляду на відсутність активів у Боржника на час затвердження звітів, здійснення ліквідатором усіх можливих та адекватних дій для повернення майна банкрута, відсутність активних дій та пасивну поведінку банку, зокрема, Банк відмовився повертати кошти, виручені від продажу майна на аукціоні, який визнано недійсним, не реалізував своє право на оспорення договору, не створив фонд авансування винагороди та витрат АК, що мало наслідком повернення заяви ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна без розгляду, а також з огляду на відсутність протягом ліквідаційної процедури, окрім судового засідання, на якому розглядалися питання щодо затвердження звітів, жодних зауважень чи скарг щодо дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі.

Висновки щодо застосування норм права

129. Заперечуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника з підстав неналежного виконання ліквідатором боржника своїх обов`язків у ліквідаційній процедурі та неповноти здійснених ним заходів у цій процедурі, кредитор або інша особа з урахуванням положень ч.6 ст. 61 КУзПБ, ст.13, 74 ГПК України має довести, що ці порушення з боку ліквідатора мали місце та призвели до недотримання порядку здійснення ліквідаційної процедури, і тим самим вплинули на формування ліквідаційної маси і на задоволення вимог кредиторів, відтак - на результати ліквідаційної процедури боржника, а подальше провадження у справі про банкрутство в контексті збільшення судових витрат у справі та застосування додаткових інструментів задля задоволення вимог кредиторів є виправданим.

130. Під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти, за наявності в нього необхідного обсягу прав та повноважень, дії направлені на визнання правочинів боржника недійсними, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора щодо вжитих ним заходів у ліквідаційній процедурі тощо. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог.

131. Однією з передбачених КУзПБ форм дієвої участі кредиторів у справі про банкрутство є реалізація ними правомочностей на створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат АК відповідно до ч.5 ст.30 цього Кодексу, відтак нестворення такого фонду, за об`єктивної відсутності інших джерел відшкодування витрат АК, зокрема зі сплати судового збору за заявами про визнання недійсними правочинів боржника, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо може вплинути на ефективність здійснення ліквідаційної процедури, що матиме відповідні наслідки і для кредиторів боржника.

132. Якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 ч.2 ст. 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат АК кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника - юридичної особи або від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг АК та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат АК за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на сплату грошової винагороди АК та відшкодування його витрат у справі, пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог.

133. За відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди АК та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до ч.5 ст.30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг АК у відповідності до приписів ст.43 Конституції України та ст.30 КУзПБ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу

61. Умови, підстави переходу до ліквідаційної процедури боржника - юридичної особи та правові наслідки її здійснення урегульовані розділом IV книги третьої "Банкрутство юридичних осіб" КУзПБ.

62. За змістом ст.61, 62, 63, 64 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, за рахунок коштів, одержаних від продажу якого (майна та майнових активів боржника), здійснюється задоволення вимог кредиторів.

63. Відповідно до ч.2 ст.65 КУзПБ, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.

64. Частиною 3 ст.65 КУзПБ передбачено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

65. Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

66. Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього законом повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.

67. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

68. Отже КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

69. Аналогічний принцип передбачався Законом про банкрутство в редакції чинній на момент переходу до загальної процедури банкрутства щодо боржника у цій справі.

70. На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталася увага Касаційним господарським судом у складі ВС під час касаційного перегляду судових рішень (див. постанови КГС ВС від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012).

71. Разом з тим принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, з урахуванням чого покладає на кредитора або іншу особу, яка оспорює дотримання цього принципу, обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (див. подібні за змістом висновки сформовані у постановах КГС ВС від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі № 916/95/18).

72. Тож заперечуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника з підстав неналежного виконання ліквідатором боржника своїх обов`язків у ліквідаційній процедурі та неповноти здійснених ним заходів у цій процедурі, з урахуванням положень ч.6 ст.61 КУзПБ, ст.13, 74 ГПК України кредитор або інша особа має довести, що ці порушення з боку ліквідатора мали місце та призвели до недотримання порядку здійснення ліквідаційної процедури, і тим самим вплинули на формування ліквідаційної маси і на задоволення вимог кредиторів, відтак - на результати ліквідаційної процедури боржника, а подальше провадження у справі про банкрутство в контексті збільшення судових витрат у справі та застосування додаткових інструментів задля задоволення вимог кредиторів є виправданим.

73. Натомість ліквідатор у звіті, в силу покладених на нього КУзПБ завдань у ліквідаційні процедурі, має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута. Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси.

74. На час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій констатовано відсутність активів Боржника, зокрема зареєстрованого за банкрутом нерухомого майна, адже належні боржнику житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка …, були реалізовані на аукціоні 30.09.2013 та за інформацією з державних реєстрів перебувають у власності ОСОБА_1 (дата державної реєстрації 06.11.2013).

75. Отримані від реалізації майна Боржника кошти у розмірі 161 970,07 грн перераховано АТ "Родовід банк", який відмовився їх повернути на вимогу ліквідатора у зв`язку з визнанням недійсними результатів аукціону від 30.09.2013.

76. Як правильно врахували суди попередніх інстанцій місцезнаходженням боржника та реалізованого на аукціоні 30.09.2013 нерухомого майна Боржника є м. Сімферополь, АРК, яке згідно зі статтею 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є тимчасово окупованою територією, що зумовлює особливості здійснення судової процедури - ліквідації боржника та виконання ліквідатором покладених на нього повноважень з урахуванням положень цього Закону.

77. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що задля повернення банкруту реалізованого на аукціоні нерухомого майна ліквідатор звертався до суду із заявою про визнання недійсними договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 10.10.2013 та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 11.10.2013, витребування цього майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності за Боржником та скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_1 , а також звертався до органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно із заявами про скасування щодо відновлення записів про право власності Боржника на нерухоме майно, які не знайшли свого вирішення відповідними компетентними органами.

78. Тому місцевий та апеляційний господарські суди констатували, що за відсутності доказів створення кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а також судового рішення про визнання недійсними документів на підставі яких за третьою особою зареєстровано право власності на продане з аукціону 30.09.2013 майно боржника ліквідатор позбавлений можливості забезпечити реєстрацію за боржником права власності на відповідне нерухоме майно, отже і правових підстав включити його до ліквідаційної маси задля повторної реалізації у межах справи про банкрутство Боржника.

79. З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що матеріали справи підтверджують вжиття ліквідатором вичерпних заходів з виявлення майна боржника з урахуванням обставин цієї справи та особливостей, пов`язаних з місцезнаходженням боржника і його майна на тимчасово окупованій території АРК, що само по собі не виключає можливості реалізації такого майна за умови та наявності правових підстав для його включення до ліквідаційної маси в межах справи про банкрутство.

80. Відтак, ВС погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі, враховуючи, що на час затвердження підсумкових документів за результатами ліквідаційної процедури у Боржника були відсутні активи за рахунок яких можливо задоволення вимог кредиторів і ліквідатором було здійснено усі можливі та адекватні дії задля виявлення та повернення майна банкрута з урахуванням встановлених судами обставин цієї справи.

Щодо вирішення клопотання кредитора про відсторонення арбітражного керуючого

81. Доводи скаржника щодо невжиття ліквідатором належних заходів з повернення майна боржника від третіх осіб та необхідності його відсторонення з цих підстав спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та наведеними у цій постанові висновками суду касаційної інстанції.

82. За наведеного вище Верховний Суд відхиляє, як необґрунтовані, твердження касанта про неврахування судами попередніх інстанцій під час нового розгляду справи вказівок касаційного суду щодо ретельної перевірки повноти дій ліквідатора, а також зауважує, що такі аргументи скаржника, за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених обставин справи, що знаходиться поза межею повноважень суду касаційної інстанції.

83. Разом з тим суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові ВП ВС від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

84. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок ВП ВС у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий ВС у складі об`єднаної палати КГС у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

85. За наведеного судом касаційної інстанції не надається оцінка доводам скаржника щодо незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів у справі.

86. Суд звертає увагу, що процедура банкрутства є унікальним процесом, який характеризуються специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливим процесуальним правами та обов`язками, зумовленим характером відносин неспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

87. Участь кредитора у такому проваджені не може бути формальною. Будучи учасником провадження у справі про банкрутство кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, зокрема правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника (ст.42 КУзПБ), звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора (ч.6 ст.61 КУзПБ), визнання недійсним правочину щодо продажу майна боржника, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону (ст.73 КУзПБ), реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.

88. Тож очевидно, що під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти, за наявності в нього необхідного обсягу прав та повноважень, дії направлені на визнання правочинів боржника недійсними, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора щодо вжитих ним заходів у ліквідаційній процедурі тощо. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог.

89. Відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредитора щодо вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі, в тому числі дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, визнання недійсним правочинів боржника, правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, свідчить про відсутність у нього зацікавленості у ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі. До того ж може сприяти збільшенню витрат у ліквідаційній процедурі та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства.

90. Однією з передбачених КУзПБ форм дієвої участі кредиторів у справі про банкрутство є реалізація ними правомочностей на створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат АК відповідно до частини п`ятої статті 30 цього Кодексу, відтак не створення такого фонду, за об`єктивної відсутності інших джерел відшкодування витрат, зокрема зі сплати судового збору за заявами про визнання недійсними правочинів боржника, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо може вплинути на ефективність здійснення ліквідаційної процедури, отже матиме відповідні наслідки і для кредиторів боржника.

91. Із встановлених обставин справи вбачається, що АТ "Родовід Банк", як кредитор, таких дій та заходів у ліквідаційній процедурі не вчиняв, зокрема не реалізував права на оспорювання договору купівлі-продажу майна Боржника в порядку ст.73 КУзПБ чи створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат АК відповідно до ч.5 ст.30 КУзПБ, що слугувало підставою для повернення заяви ліквідатора № 02-51/28 від 28.12.2019 у зв`язку із несплатою судового збору.

92. До того ж, як зауважив суд першої інстанції, протягом проведення ліквідаційної процедури у даній справі про банкрутство, окрім судового засідання, на якому розглядалися питання щодо затвердження відповідних звітів, кредитором не висловлювались будь-які зауваження щодо дій ліквідатора та не подавались на розгляд суду відповідні скарги.

93. За таких умов оскарження АТ "Родовід Банк" ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника, заперечення повноти дій ліквідатора та вимога про його відсторонення, заявлена на час завершення ліквідаційної процедури за відсутності активних дій кредитора (триваюча пасивна поведінка) щодо реагування на дії/бездіяльність ліквідатора боржника, оскарження його дій, не може бути свідченням ефективної реалізації кредитором своїх прав чи проявом належної уважності та зацікавленості у ефективності ліквідаційної процедури.

Щодо сплати основної винагороди АК та відшкодування його витрат, пов`язаних з виконанням повноважень у справі

94. Відповідно до ч.1, 2 ст.30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в АК в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

95. Сплата основної винагороди АК за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі (абзац 6 ч.2 ст.30 КУзПБ).

96. Уразі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода АК сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі (абзац 7 ч.2 ст.30 КУзПБ)

97. Частиною 5 ст.30 КУзПБ передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

98. Таким чином, КУзПБ визначено, що сплата грошової винагороди АК в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат АК(аналогічний висновок викладено у постановах ВС від 16.03.2021 у справі № 5011-15/2551-2012, від 16.07.2020 у справі № 918/454/18).

99. Стосовно реалізації цих норм у справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що авансування коштів для оплати послуг АК не здійснювалося, коштів від господарської діяльності боржника чи реалізації його майна у період виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора Боржником не отримано. Фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат АК кредиторами не створювався.

100. Водночас, Верховний Суд акцентує, що згідно з абзацом 7 ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

101. Як вбачається із приписів ст.12, 30 КУзПБ надання послуг АК відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення АК своїх повноважень безоплатно.

102. Діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів, тому основними отримувачами послуг АК у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.

103. Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 ч.2 ст.30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат АК кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг АК та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат АК за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на сплату грошової винагороди АК та відшкодування його витрат у справі, пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог (близький за змістом висновок викладено у постанові ВС від 16.03.2021 у справі № 5011-15/2551-2012).

104. Таким чином, за відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди АК та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до ч.5 ст.30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг АК у відповідності до приписів ст.43 Конституції України та ст.30 КУзПБ.

105. Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, розглядаючи клопотання АК про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання ним повноважень ліквідатора Боржника, місцевий господарський суд перевірив відповідні розрахунки, встановив, що ліквідатор з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" вчинив усі належні дії визначені ст.61 КУзПБ під час ліквідаційної процедури банкрута та подав на затвердження звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс боржника, за змістом яких майнові активи банкрута за рахунок яких можуть бути оплачені послуги АК відсутні.

106. Тож, апеляційний г/с залишаючи в силі ухвалу місцевого г/с від 09.11.2020 про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди арбітражному керуючому у розмірі ---грн за виконання повноважень ліквідатора Боржника та відшкодування витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство у розмірі 510,20 грн правильно погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення клопотання ліквідатора та покладення обов`язку сплати грошової винагороди АК на кредиторів боржника: ГУ ДПС та АТ "Родовід банк", пропорційно розміру визнаних вимог.

107. Стосовно доводів скаржника про безпідставне покладення обов`язку оплатити послуги АК на особу, яка не брала участі у справі про банкрутство - Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію АТ "Родовід Банк", суд касаційної інстанції зауважує таке.

108. Відповідно до рішення Правління НБУ від 19.12.2017 № 81 1- рш "Про відкликання ліцензії санаційного банку та ліквідацію AT "Родовід Банк" виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 20.12.2017 № 5455 "Про початок процедури ліквідації AT "Родовід Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

109. Частиною 2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку

110. Отже, банк, який виводиться з ринку, до моменту державної реєстрації його припинення не позбавлений правосуб`єктності і може виступати учасником різних правовідносин. Від імені банку у цих правовідносинах діє уповноважена особа Фонду, виконуючи функції виконавчого органу банку (керівника Банку), який є належним відповідачем у справі (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16).

111. За змістом ст.48 цього Закону з дня початку процедури ліквідації банку Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.

112. Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) здійснює витрати на ліквідацію неплатоспроможного банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат банку на здійснення ліквідації (далі - кошторис), затвердженого виконавчою дирекцією Фонду (пункт 3.5 глави 3 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО 05.07.2012 № 2).

113. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням ФГВФО № 1936 від 10.11.2020 "Про деякі питання здійснення ліквідації AT "Родовід Банк" продовжено визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повноваження ліквідатора AT "Родовід Банк" провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцеву Артему Юрійовичу до моменту внесення запису про припинення банку до ЄДР.

114. Відтак, станом на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали ліквідаційна процедура AT "Родовід Банк" тривала, а повноваження ліквідатора визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виконував уповноважена особа ФГВФО.

115. Таким чином, ця уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію АТ "Родовід Банк" на підставі зазначених вище приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" діяла у справі про банкрутство Боржника від імені кредитора боржника AT "Родовід Банк", як особа уповноважена здійснювати повноваження органів управління банку, управління його майном (у тому числі коштами), зокрема здійснювати грошові операції з метою забезпечення процедури ліквідації банку.

116. За наведеного колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного г/с про відхилення доводів касаційної скарги стосовно вирішення ухвалою від 09.11.2020 питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі - уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Родовід Банк", адже у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд дійшов висновку про покладення обов`язку щодо оплати грошової винагороди АКсаме на кредиторів боржника ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі та АТ "Родовід банк", пропорційно розміру їх вимог чому і відповідає зміст виданого на виконання ухвали від 09.11.2020 наказу.

Посилання