ПОСТАНОВА 10 грудня 2020 року, Справа № 916/95/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/94038769
У справі про
банкрутство ТОВ "Флоріда інжиніринг" (Боржник), якого 13.02.2018
було визнано банкрутом, 11.09.2018 та
23.12.2019 ліквідатор Боржника подав звіти, просив затвердити ліквідаційний
баланс, мотивував відсутністю майна, що може бути реалізовано, у зв`язку із чим
кредиторські вимоги не підлягають задоволенню, а щодо активів (майнових прав), які
знаходилися в місті Севастополь (АРК) зазначав про неможливість їх реалізувати
через законодавчу заборону на здійснення інвестування щодо об`єктів, які
перебувають в АРК. Місцевий г/с при
новому розгляді справи ухвалою від 27.04.2020 звіт ліквідатора та ліквідаційний
баланс затвердив. Апеляційний г/с постановою від 09.09.2020 ухвалу місцевого
г/с скасував та передав справу до суду першої інстанції для продовження
розгляду справи, вказавши на неповноту вчинених ліквідатором дій у
ліквідаційній процедурі Боржника, недотримання ним вимог закону при формуванні
ліквідаційної маси Боржника та передчасність затвердження звіту ліквідатора,
ліквідаційного балансу Боржника, припинення юридичної особи Боржника та закриття
справи про банкрутство. Верховний Суд залишив постанову апеляційного г/с
без змін як законну та обґрунтовану, вказавши, що з огляду на встановлені
обставини передачі Боржником в іпотеку майнових прав на квартири та нежитлові
приміщення із внесенням цієї інформації Державного реєстру іпотек та Державного
реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, невключення ліквідатором
цих майнових прав до ліквідаційної маси Боржника та невчинення ним дій з
реалізації виявлених майнових активів Боржника, що є предметом іпотеки, визнання
вимог кредитора (ПАТ "АКБ "Київ") в сумі 197,6 млн грн як
забезпечених заставою майна Боржника.
За обставинами справи Боржник мав укладені із Севастопольською
міською радою договори оренди земельних ділянок від 25.02.2008, на підставі яких
отримав в строкове оплатне користування земельні ділянки для будівництва та
обслуговування багатоквартирного ж/б в м. Севастополь. Того ж самого
2008 року (31.10.2008), а потім ще і в 2010 році (02.03.2010) Боржник уклав з АКБ
"Київ" договори іпотеки майнових прав, за якими став майновим
поручителем за кредитними договорами позичальників
з АКБ "Київ". Предметом іпотечних договорів були майнові права вимоги
на 610 квартир та нежитлові приміщення. Ліквідатор
не включив до ліквідаційної маси та не реалізовував виявлені майнові активи
Боржника, пояснював відсутністю нормативного визначення майнових прав як
самостійного об`єкта для їх подальшої реалізації на аукціоні у ліквідаційній
процедурі, а зареєстровані майнові права на квартири, що мали побудуватись, не
виявлені; чинним законодавством встановлена заборона на придбання майнових прав
на нерухоме майно, будівництво якого не завершено та місцезнаходженням якого є
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь.
Короткі висновки:
8.11. … для майна, яке перебувало на
початок тимчасової окупації на тимчасово окупованій території України (зокрема, сухопутній території АРК та
міста Севастополя) не змінюється правовий режим власності
(користування), а на подальше розпорядження цим майном, зокрема у межах
цивільного обороту, поширюються правила, встановлені законодавством України,
однак із встановленням заборони для осіб, що знаходяться у власності або
перебувають під контролем держави-окупанта (у значенні, визначеному п.17 ч.1
ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків
фінансових послуг"), бути стороною правочинів з об`єктами
власності, що розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території
України.
Інших обмежень
щодо розпорядження об`єктами, які розташовані (знаходяться) на тимчасово
окупованій території України, будь-яких обмежень або виключень з обігу
(зокрема, у розумінні ч.4 ст.62 Кодексу) чинне законодавство України не
містить.
8.12.У зв`язку із викладеним Суд дійшов
висновку, що чинне законодавство не містить винятків (особливого порядку
тощо) для включення до складу ліквідаційної маси боржника у процедурі
банкрутства будь-яких видів майнових активів (майно та майнові права)
банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, що
розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України, а
також чинне законодавство не містить винятків (особливого порядку тощо) для
подальшого його продажу, встановлюючи, однак, особливості щодо суб`єктного
складу сторін для правочинів з об`єктами власності, що розташовані
(знаходяться) на тимчасово окупованій території України.
…
8.ПОЗИЦІЯ ВС ТА ВИСНОВКИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА
Щодо наслідків
неповноти/неналежності дій ліквідатора з формування ліквідаційної маси боржника
8.2. За змістом ст.61, 62,
63, 64 КУзПБ (далі - Кодекс) ліквідатор з дня свого призначення, зокрема,
проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує
ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права)
банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського
відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході
ліквідаційної процедури, за рахунок коштів, одержаних від продажу якого (майна
та майнових активів боржника), здійснюється задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до
приписів ст.65 Кодексу завершення всіх розрахунків з кредиторами є підставою
для складення та подання ліквідатором до г/с звіту та ліквідаційного балансу;
при цьому на ліквідатора покладений обов`язок здійснення всієї повноти дій,
спрямованих на виявлення та повернення активів боржника; а господарський суд
після заслуховування звіту ліквідатора та думки кредиторів постановляє ухвалу
про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
8.3.Частинами 2 та 3 ст.65 Кодексу передбачено:
- якщо за
результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не
залишилося майна, г/с постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи -
банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення
державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику
майна;
- якщо ліквідатор
не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної
маси, він зобов`язаний подати до г/с ліквідаційний баланс, який засвідчує
відсутність у банкрута майна.
Серед підстав для
закриття провадження у справі про банкрутство п.5 ч.1 ст.90 Кодексу визначено
затвердження звіту керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому
цим Кодексом, застосування якої поставлено в залежність до однієї обов`язкової
умови - наявності затвердженого судом звіту ліквідатора в порядку,
передбаченому цим Кодексом.
8.4. Таким чином, як
Законом про банкрутство (ст.41, 42, 46) (що був чинним на час відкриття
ліквідаційної процедури Боржника), так і чинним КУзПБ (ст.61, 62, 65)
передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході
ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора
і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної
процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання
звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх
проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.
Згідно з ч.3 ст.12
Кодексу під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий
зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та
обов`язки надано (покладено).
Одним з критеріїв
добросовісності дій керуючого реалізацією майна на стадії затвердження судом
звіту керуючого реалізацією майна боржника є отримання арбітражним керуючим
інформації стосовно майна банкрута з максимально актуалізованою інформацією
відносно дати подання г/с на затвердження звіту керуючого реалізацією майна
боржника.
Отже, обов`язком
ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення
активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів,
щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у
ліквідаційній процедурі).
Суд звертається до
правової позиції ВС, що викладена в постановах: від 14.02.2018 у справі
№ 927/1191/14, від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16,
від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012 та від 16.01.2020 у справі №
910/11588/16.
Звертаючись до
змісту принципу "безсумнівної повноти дій ліквідатора", Суд зазначає,
що цей принцип встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо
повноти дій ліквідатора, тим самим покладаючи на особу, яка оспорює дотримання
цієї домінанти, обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це
вплинуло на результат формування ліквідаційної маси.
У цьому висновку
Суд звертається до правової позиції ВС, що викладена в постановах від
06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, та
від 25.06.2020 у справі № 44/484-б.
8.5.Узагальнюючи наведені висновки, Суд
зазначає про таке.
За змістом,
зокрема наведених положень ст.61-65, 90 Кодексу ухвала суду про затвердження
звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим
рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно
відобразити обставини, що мають значення для даної справи.
Розгляд судом
клопотання про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є
процесуальною дією, яка передбачає як заслуховування звіту ліквідатора, так і
думки кредиторів, які можуть підтримати звіт або надати свої заперечення проти
його затвердження. Оцінка аргументів і ліквідатора, і присутніх у засіданні
кредиторів є запорукою надання аргументованої оцінки повноті дій ліквідатора у
ліквідаційній процедурі. Затверджуючи звіт ліквідатора, г/с повинен дати оцінку
належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання
ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про
банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити
повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в
ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та
повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті
реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались
ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості
банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні
бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс
та звіт ліквідатора, в судовому засіданні г/с перевіряє обґрунтованість,
правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту
ліквідаційного балансу.
Ліквідаційний
баланс - обов`язковий
елемент ліквідаційної процедури, який представляє собою фінансовий документ,
який складається у випадку ліквідації підприємства і відображає його активи,
зобов`язання та власний капітал на дату завершення ліквідаційної процедури.
А тому
затвердження судом звіту ліквідатора, як підстави для закриття провадження у
справі про банкрутство, є необхідним підсумком після етапу погашення вимог
кредиторів з метою проведення судом правового аналізу повноти здійснених
ліквідатором дій у ліквідаційній процедурі та отримання вичерпних правових
висновків про встановлені обставини та їх наслідки.
У цих висновках
Суд звертається до правових позицій ВС, що неодноразово та послідовно
викладались стосовно критеріїв належності проведення та повноти дій ліквідатора
у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство, зокрема в постановах: від
08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі №5011-46/1733-2012,
від 12.09.2019 у справі №914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від
16.01.2020 у справі 910/11588/1, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від
10.06.2020 у справі № 910/12809/16, 25.06.2020 у справі №44/484-б, від
17.09.2020 у справі № 10-18/5218, від 12.11.2020 у справі №Б-24/39-09.
8.6.Враховуючи викладене, а також встановлені
судами обставини (п.1.3, 4.8-4.10, 4.17):
…
Суд погоджується з правильністю висновків апеляційного суду про
неповноту вчинених ліквідатором дій у ліквідаційній процедурі Боржника,
недотримання ним вимог закону при формуванні ліквідаційної маси Боржника та про
передчасність рішення місцевого суду щодо доведення підстав для затвердження
звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Боржника, для припинення юридичної
особи Боржника та для закриття провадження у справі про банкрутство.
Щодо аргументів про відсутність підстав для включення майнових
прав на нерухоме майно до складу ліквідаційної маси Боржника у процедурі
банкрутства зі ствердженням скаржника про відсутність нормативного визначення
майнових прав як самостійного об`єкта права для їх подальшої реалізації на
аукціоні у ліквідаційній процедурі
8.7.Суд …
відхиляє аргументи скаржника …, у зв`язку із чим Суд зазначає про таке.
8.8.Включення майнових прав до складу
ліквідаційної маси боржника у процедурі банкрутства імперативно закріплено ч.1
ст.62 Кодексу.
Відповідно до ст.190
ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність
речей, а також майнові права та обов`язки.
ЦК України при
класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і
нерухомі. Відповідно до ч.1 ст.181 цього кодексу до нерухомих речей (нерухоме
майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на
земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх
призначення.
Особливістю
правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може
набувати статусу як незавершеного будівництвом нерухомого майна, так і
завершеного нерухомого майна.
Виходячи з аналізу
чинного законодавства об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) -
нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не
завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних
майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку, визначених
актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором
купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати
майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або
зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.2 ст.656
ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До
договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про
купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Згідно зі ст.3 Закону України "Про
оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"
майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані
з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими
частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а
також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання
природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Майнове право,
що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на
нерухоме майно, яке виникає тоді, коли виконані певні правові передумови,
необхідні й достатні для набуття речового права.
Таким чином,
майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною цього майна, як
об`єкта цивільних прав.
У цьому висновку
суд звертається до правової позиції ВП ВС, викладеної в постанові від
07.07.2020 у справі № 910/10647/18, та до подібних висновків ВС,
викладених в постанові від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16.
8.9.Щодо аргументу скаржника та висновку суду першої інстанції в скасованій
апеляційним судом ухвалі про неможливість реалізувати виявлені у
Боржника майнові права на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості
на орендованих Боржником земельних ділянках з підстав залишення
іпотекодержателем цих майнових прав та кредитором - ПАТ "АКБ"
Київ" без відповіді запиту ліквідатора Боржника щодо надання згоди на
продаж майнових прав, Суд зазначає, що наслідки такої поведінки іпотекодержателя
та кредитора у справі врегульовані положеннями ч.7 ст.75 Кодексу,
які, однак, не змінюють та не скасовують імперативно встановлені правила
формування ліквідаційної маси боржника для здійснення його подальшого продажу
(п.8.2, 8.4, 8.5).
Аргументи про законодавчу заборону на придбання майнових прав на
нерухоме майно, будівництво якого не завершено та місцезнаходженням якого є АРК
та місто Севастополь
8.10. …Суд відхиляє аргументи скаржника …, з огляду на таке.
Спеціальним
законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово
окупованій території України (згідно із ст.13 Закону України "Про
забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій
території України") та врегульовує інші аспекти правових відносин між
фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій
території або за її межами, є Закон України "Про створення вільної
економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної
діяльності на тимчасово окупованій території України".
Норми цього закону
також визначають правовий режим майна з місцем розташування на тимчасово
окупованій території України (якою, відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України
"Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово
окупованій території України", визначається, сухопутна територія АРК та
міста Севастополя, внутрішні води України цих територій), а також порядок
проведення операцій з об`єктами права приватної, державної та комунальної
власності на тимчасово окупованій території України – ст.13 розділу ІІ
"Перехідні положення" Закону України "Про створення вільної
економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної
діяльності на тимчасово окупованій території України".
Відповідно до ч.13.1.
ст.13 розділу ІІ "Перехідні положення" цього закону об`єкти права
приватної, державної та комунальної власності, що розташовані (знаходяться) на
тимчасово окупованій території України, залишаються у власності осіб, які мали
такі об`єкти у власності (користуванні) на початок тимчасової окупації.
Пунктом
"а" ч.13.2. цієї ст.Закону передбачено, що протягом строку тимчасової
окупації передача права приватної власності на об`єкти, що розташовані
(знаходяться) на тимчасово окупованій території України, підлягає реєстрації на
іншій території України згідно з правилами, встановленими законодавством
України.
Згідно з ч.13.3.
та 13.4. ст.13 розділу ІІ "Перехідні положення" цього закону протягом
тимчасової окупації не дозволяється здійснення будь-яких правочинів з об`єктами
власності, зазначеними у п.13.1 цієї статті, якщо їх стороною є особа, яка
знаходиться у власності або перебуває під контролем держави-окупанта. Термін
"контроль" вживається у значенні, визначеному п.17 ч.1 ст.1 Закону
України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових
послуг".
Будь-які договори,
укладені всупереч вимогам цієї статті, вважаються юридично нікчемними з дня їх
укладення та не підлягають виконанню.
8.11. За змістом наведених
норм Суд дійшов висновку, що для майна, яке перебувало на початок тимчасової
окупації на тимчасово окупованій території України (зокрема, сухопутній
території АРК та міста Севастополя) не змінюється правовий режим власності
(користування), а на подальше розпорядження цим майном, зокрема у межах
цивільного обороту, поширюються правила, встановлені законодавством України,
однак із встановленням заборони для осіб, що знаходяться у власності або
перебувають під контролем держави-окупанта (у значенні, визначеному п.17 ч.1
ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків
фінансових послуг"), бути стороною правочинів з об`єктами власності, що
розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України.
Інших обмежень
щодо розпорядження об`єктами, які розташовані (знаходяться) на тимчасово
окупованій території України, будь-яких обмежень або виключень з обігу
(зокрема, у розумінні частини четвертої статті 62 Кодексу) чинне законодавство
України не містить.
8.12.У зв`язку із викладеним Суд дійшов
висновку, що чинне законодавство не містить винятків (особливого порядку
тощо) для включення до складу ліквідаційної маси боржника у процедурі
банкрутства будь-яких видів майнових активів (майно та майнові права)
банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, що
розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України, а
також чинне законодавство не містить винятків (особливого порядку тощо) для
подальшого його продажу, встановлюючи, однак, особливості щодо суб`єктного
складу сторін для правочинів з об`єктами власності, що розташовані
(знаходяться) на тимчасово окупованій території України.
При цьому, Суд не
бере до уваги аргументи скаржника (п.5.3) з посиланням на положення п.2
постанови Правління НБУ від 03.11.2014 № 699 (щодо заборони для здійснення
резидентами інвестицій в об`єкти інвестиційної діяльності, розташовані
(зареєстровані) на території Криму), оскільки ці положення були виключені
згідно з постановою Правління НБУ "Про внесення змін до постанови
Правління НБУ від 03.11.2014 N 699" від 17.03.2020 № 31.
8.13.Таким чином висновки апеляційного суду в
оскаржуваному рішенні, що переглянуто в передбачених ст.300 ГПК України межах,
про передчасність рішення щодо наявності підстав для затвердження звіту ліквідатора,
ліквідаційного балансу Боржника, для припинення юридичної особи Боржника та для
закриття провадження у справі про банкрутство зроблені відповідно до норм
законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі
обставин справи, оскільки у спірних правовідносинах має місце недотримання
принципу "безсумнівної повноти дій ліквідатора", що полягає у
неповноті вчинених ліквідатором Боржника дій у ліквідаційній процедурі, що
вплинуло на результат формування ліквідаційної маси Боржника. У зв`язку з
викладеним та з урахуванням положень п.1 ч.1 ст.308 та ст.309 ГПК України
оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна
та обґрунтована.
Немає коментарів:
Дописати коментар