ПИТАННЯ ЧИМ КРЕДИТОР МАЄ ПІДТВЕРДЖУВАТИ ГРОШОВІ ВИМОГИ І ЧИ Є ТАКИМ ПІДТВЕДЖЕННЯМ, ЗОКРЕМА, АКТ ЗВІРКИ РОЗРАХУНКІВ

ПОСТАНОВА 23 вересня 2021 року, Справа №  910/866/20, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В.Г. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.,  https://reyestr.court.gov.ua/Review/99860579

---

У справі про банкрутство Боржника, провадження у якій відкрито 22.06.2020,  суди першої та апеляційної інстанцій, зокрема, дійшли висновку про обґрунтованість заявлених вимог кредиторів ТОВ "3В Ріелті" та ПрАТ "F&C Realty"); при цьому вимоги:

- ПрАТ "F&C Realty" визнані на підставі копії договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 10.12.2018 та акту звірки взаємних розрахунків від 30.07.2020.

-ТОВ "ЗВ Ріелті" визнані на підставі копії Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 04.06.2018, копії повідомлення боржника про перехід права вимоги за кредитними договорами до ТОВ "3В Ріелті" та роздруківки з ЄДР інформації про ТОВ "3В Ріелті".  Верховний Суд з висновками нижчих судів не погодився та справу в частині визнання кредиторами ПрАТ "F&C Realty" та ТОВ "ЗВ Ріелті" повернув на новий розгляд, вказавши, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; при цьому акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема,  заборгованості, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акцентував увагу на тому, що саме первинними документами підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору; саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.  

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

27.Оцінюючи повноту і всебічність судового розгляду у цій справі, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наведених норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону щодо диспозитивності у господарському процесі, прав та обов`язків сторін у справі про банкрутство, доведення стороною відомостей, вказаних в обґрунтування своїх вимог і заперечень, порядку надання доказів, та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови ВС від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №  904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №  904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі №  908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням г/с у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які мають підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №  910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

28. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

29. Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до п.4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки   Кодекс (ст.45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

30.Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

31.У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Така правова позиція викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.05.2021 у справі № 924/556/20, від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.

---

Стосовно вимог ПрАТ "F&C Realty" на суму 22374778,04 грн

35.Судами попередніх інстанцій визнано вимоги ПрАТ "F&C Realty" на підставі поданих товариством копії договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 10.12.2018 № 1/18 та акту звірки взаємних розрахунків від 30.07.2020.

36.Із цього приводу слід зазначити таке.

37.Так, згідно з висновком судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - постанова Верховного Суду від 02.09.2021 у справі № 914/1194/16.

38.За приписами статті 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

39.Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

40.Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

41.Підпунктом 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

42.Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

43.Цей перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

44.Аналіз викладеного свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання.

45.На переконання судової колегії, акт звірки взаємних розрахунків від 30.07.2020 не є майновою дією боржника (така ж позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/9004/13), не свідчить про проведення певної господарської операції, оскільки сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; при цьому акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами (позиція викладена у постановах ВС від 19.04.2018 у справі №  905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17).

46.Судова колегія відзначає, що саме первинними документами підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.    

47.Оскільки заявником не надано первинних документів, які підтверджують рух коштів між сторонами договору, а в силу статті 300 ГПК України Верховний Суд позбавлений можливості здійснювати аналіз доказів, то з урахуванням наведеного вище колегія суддів доходить висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання ПрАТ "F&C Realty" кредитором у цій справі по відношенню до боржника на суму 22 374 778,04 грн та передачу справи в цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

---

Стосовно вимог ТОВ "3В Ріелті" на суму 33 942 960,95 грн.

---

51.Судами попередніх інстанцій визнано вимоги ТОВ "ЗВ Ріелті" на підставі поданих товариством копії Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 04.06.2018, копії повідомлення боржника про перехід права вимоги за кредитними договорами до ТОВ "3В Ріелті" та роздруківки з ЄДР інформації про ТОВ "3В Ріелті".

52.Судова колегія і щодо вимог  ТОВ "3В Ріелті" повторно акцентує увагу на тому, що саме первинними документами підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.    

53.Оскільки ТОВ "ЗВ Ріелті" не надало доказів існування відповідної заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію від 05.07.2006, не долучило до заяви первинних документів, які підтверджують рух коштів між сторонами цього договору, а в силу статті 300 ГПК України Верховний Суд позбавлений можливості здійснювати аналіз доказів, то з урахуванням наведеного вище колегія суддів доходить висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання ТОВ "ЗВ Ріелті" кредитором у цій справі по відношенню до боржника на суму 33 942 960,95 грн та передачу справи в цій частині на новий розгляд до місцевого Г/с.

54.При цьому відхиляються судовою колегією доводи касаційної скарги про необхідність надання ТОВ "ЗВ Рієлті" документу, який підтверджував би сплату коштів за відповідне відступлене право вимоги за договором від 04.06.2018, оскільки така сплата не підтверджує розмір заборгованості боржника перед  ТОВ "ЗВ Рієлті".

ПИТАННЯ НАЯВНОСТІ/ ВІДСУТНОСТІ ПІДСТАВ ВИЗНАННЯ КРЕДИТОРСЬКИХ ВИМОГ БАНКУ, ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ЯКИХ Є ДОГОВІР ІПОТЕКИ ТА ДОГОВІР ПОРУКИ, УКЛАДЕНІ ЯК ЗАБЕЗПЕЧУВАЛЬНІ ДОГОВОРИ ДЛЯ НАЛЕЖНОГО ВИКОНАННЯ ПОЗИЧАЛЬНИКОМ СВОЇХ ЗОБОВ`ЯЗАНЬ ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ

ПОСТАНОВА 05.08.2021, Справа №  907/491/17, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Білоуса В.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98812476

---

У справі про банкрутство Боржника, яка порушена  29.06.2017, а 14.08.2019 визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого, Банк у жовтні 2019 року подав заяву з грошовими вимогами на суму 234,9 млн грн, підставою яких були договір іпотеки та договір поруки, що були укладені Боржником (Майновий поручитель) як забезпечувальні договори для належного виконання Позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором. Місцевий г/с ухвалою від 22.10.2020, яка залишена без зміна апеляційним г\с (постанова від 12.04.2021) відмовив Банку у визнанні кредитором у зв`язку з визнанням основного зобов`язання (Кредитного договору) нікчемним, а відтак, встановленої законом недійсності забезпечувальних зобов`язань - договору поруки та договору іпотеки, за якими виникли вимоги Банку до Боржника. Щодо клопотання Банку про проведення почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції вказав, що наведені заявником підстави для задоволення клопотання не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на те, що вони  фактично зводяться до наміру переглянути постанову апеляційного г/с від 22.06.2016 у справі №910/17687/15, якою були визнані нікчемними договір банківського рахунку від 13.12.2007, кредитний договір від 26.12.2007, договори про внесення змін до кредитного договору, укладені між Позичальником та Банком. Верховний Суд скасував судові рішення нижчих судів та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що ухвалені у даній справі судові рішення не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ          

41. Відповідно до положень ч.1, 6 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

42. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

43. Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, відповідно до яких:

-  заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (зокрема, постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі №  922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №  910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі №  910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №  915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі №  908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №  904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №  910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні г/с зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням г/с у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

44. У справі про банкрутство г/с не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі №  908/2189/17).

45.Верховний Суд відзначає, що наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ, оскільки чинний Кодекс (ст.45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

46.Верховний Суд звертає увагу, що комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

47.Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

48.Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

49. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

51. …, посилаючись на нікчемність кредитного договору від 26.12.2007 як підставу відмови у визнанні грошових вимог до боржника, судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки доводам заявника про існування трьох різних примірників кредитного договору від 26.12.2007, як і не наведено належного обґрунтування нікчемності саме тих договорів, на які посилається банк.

52. У зв`язку з наведеним, ВС вважає також передчасною відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання заявника про призначення у справі судової експертизи саме того примірника кредитного договору, що надавався банком, для повного та всебічного встановлення обставин наявності/відсутності та обґрунтованості вимог Банку.

53. Також, поза увагою та без належної оцінки суди першої та апеляційної інстанції залишили доводи заявника про те, що висновком експерта у справі № 910/23094/14 було встановлено факт не підписання спірного кредитного договору Позичальником, натомість не встановлювалися обставини підписання такого договору іншою довіреною особою від імені позичальника.

54. Крім того, судами не досліджено наведені заявником обставини щодо перерахування кредитних коштів, які, як стверджує Банк, були направлені на погашення наявної заборгованості Позичальника перед іншими банками.

55. При цьому, Суд зауважує, що у даній справі обставина укладення Боржником (майновий поручитель) договору поруки та іпотеки не ставиться під сумнів учасниками справи, що не суперечить існуванню наявності певного кредитного договору, за яким поручився боржник у даній справі.

56. Верховний Суд дійшов висновку, що доводи Банку наведені в судах першої та апеляційної інстанції не були очевидно необґрунтованими, що вимагало від судів їх повного дослідження та надання їм належної оцінки. Водночас, наведені скаржником у касаційній скарзі аргументи про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали та постанови знайшли підтвердження під час розгляду касаційної скарги.

57. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

58. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

59. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

60. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

61. У рішенні ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

62. У рішеннях ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження.

63. Відповідно до ст.236 ГПК України  судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.  Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

64. Однак, ухвалені у даній справі ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами апеляційної інстанції допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

65. За таких обставин, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

https://akdvd.tilda.ws/

ПИТАННЯ ГРОШОВИХ ВИМОГ КРЕДИТОРА У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО

ПОСТАНОВА 04.08.2021, Справа №  912/2738/20, ВС у складі колегії суддів КГС: Ткаченко Н. Г. - головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98881273

---

У справі про банкрутство Боржника (ФГ Зобенко Л.В.), провадження у якій відкрито 21.09.2020, до г/с 27.10.2020 надійшла заява Кредитора (СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І.), який просив визнати грошові вимоги у загальній сумі 4,8 млн грн, з яких в т. ч. 2,8 млн грн - вартість безпідставно отриманого насіння соняшнику у кількості 260,780 т.; заява в частині  2,8 млн грн  обґрунтована тим, що 20.11.2019 Кредитор передав Боржнику 260,780  тон насіння соняшника, що підтверджується розпискою від 20.11.2019, яку підписав Боржник, а оскільки договір між кредитором та Боржником, предметом якого б було насіння соняшнику, не укладався, то за твердженням кредитора, насіння соняшнику набуте боржником без достатньої правової підстави. Визначаючи у грошових одиницях розмір вимог до боржника за передане насіння соняшнику Кредитор виходив з того, що середня ціна насіння соняшнику на внутрішньому ринку України на день подання до г/с заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство становила 10  979,91 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується висновком регіональної ТПП від 27.10.2020, а відтак заборгованість Боржника складає 2  863  340,93 грн.  (260,78 тон х 10    979,91 грн./тонну). Місцевий г/с ухвалою від 08.12.2020, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 24.05.2021) визнав грошові вимоги частково, та, зокрема, відхилив на суму 2,8 млн грн. Суди виходили з того, що із змісту наданої розписки вбачається, що насіння соняшника в кількості 260,780 тон Боржник отримав від Кредитора в рахунок розрахунку за корпоративні права Третьої особи (ПП "Вісмут") і надана кредитором розписка має ознаки договору купівлі-продажу корпоративних прав Третьої особи. За висновками судів між Боржником та Кредитором утворились господарські правовідносини, у відповідності до яких кредитор може вимагати передачі йому саме вказаних корпоративних прав, а тому насіння соняшника в даному випадку не може бути витребувано кредитором як безпідставно набуте майно. Крім того, судами встановлено, що вказана розписка не містить зобов`язань боржника щодо строків повернення насіння соняшника або його вартості. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що погоджується з висновками нижчих судів про відсутність підстав для задоволення вимог Кредитора  на суму 2,8 млн грн., а доводи касаційної скарги цей висновок не спростовують.

---

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

ØЗа визначеннями, наведеними у ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

ØКредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

ØВідповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ  конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

ØОтже, законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

ØУ попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (ч. 2 ст. 47 КУзПБ).

ØВиходячи із спеціальних норм КУзПБ, на господарський суд покладено обов`язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

ØЯк вбачається з матеріалів справи, заява Кредитора про визнання заявлених на підставі розписки від 21.11.2019 грошових вимог в розмірі 2,8 млн грн. в якості    безпідставно набутого насіння соняшника мотивована ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

ØЗагальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами  глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

ØСтаття 1212 ЦК України  регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

ØВідповідно до  ч. 1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

ØТаким чином, застосування  ст. 1212 ЦК України  має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

ØСудами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що зміст розписки, яка підписана головою Боржника, свідчить про те, що 20.11.2019 Боржником отримано від Кредитора в рахунок розрахунку за корпоративні права Третьої особи насіння соняшника в кількості 260 тон 780 кг.

ØПри цьому суди правильно встановили, що надана кредитором розписка має ознаки договору купівлі-продажу корпоративних прав Третьої особи - ПП "Вісмут".

ØРазом з тим, матеріалами справи не підтверджується, судами не було встановлено і самим кредитором не доведено, що насіння соняшнику в кількості 260 тон 780 кг було відвантажено на склади боржника та було прийнято останнім. При цьому кредитором на підтвердження своїх вимог до боржника не було надано жодної первинної документації на поставку насіння соняшника в наведеній кількості, а розписка від 21.11.2019 надана  суду в копії.

ØРазом з тим, як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, боржник та розпорядник майна заперечували проти вимог Кредитора на суму 2,8 млн грн, посилаючись на їх недоведеність.

ØТак, зокрема, боржник зазначив, а кредитор не довів протилежного, що Боржник не отримував від Кредитора насіння соняшнику в кількості 260 тон 780 кг, до складів боржника такий товар не завозився, у Боржника відсутня будь-яка первинна документація на підтвердження отримання товару та/або взагалі його переміщення, а також на підтвердження будь-яких якісних показників, при цьому, кредитором не надано до суду інформації звідки він цю продукцію взяв, на яких землях виростив, та з якого складу відвантажив. Боржник товар від кредитора не приймав та жодних зобов`язань на себе не брав.

ØСтаттею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

ØЗгідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ØСтаттею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ØЗгідно зі ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

ØГосподарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає  оцінку як зібраним  у  справі доказам в цілому,  так і кожному  доказу  (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ØВідповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ØСуд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ØОтже, виходячи з аналізу наведених вище норм, з огляду на встановлені судами при розгляді справи обставини, ВС у складі колегії суддів КГС погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимог Кредитора  на суму 2,8 млн грн, а доводи касаційної скарги вважає такими, що цей висновок не спростовують.

ØПри цьому, колегією суддів відхиляються посилання заявника касаційної скарги на неврахування висновків КЦС у складі ВС, викладених у постанові від 24.06.2020 у справі  № 484/740/17 щодо застосування ст. ст. 1212 ЦК України,  оскільки у справі, що розглядається, та у наведеній скаржником справі, суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм матеріального права.

https://akdvd.tilda.ws/