ПОСТАНОВА 04.08.2021, Справа № 912/2738/20, ВС у складі колегії суддів КГС: Ткаченко Н. Г. - головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98881273
У справі про банкрутство Боржника (ФГ Зобенко Л.В.), провадження у якій відкрито 21.09.2020, до г/с 27.10.2020 надійшла заява Кредитора (СФГ "ТІОС" Ткаченка О.І.), який просив визнати грошові вимоги у загальній сумі 4,8 млн грн, з яких в т. ч. 2,8 млн грн - вартість безпідставно отриманого насіння соняшнику у кількості 260,780 т.; заява в частині 2,8 млн грн обґрунтована тим, що 20.11.2019 Кредитор передав Боржнику 260,780 тон насіння соняшника, що підтверджується розпискою від 20.11.2019, яку підписав Боржник, а оскільки договір між кредитором та Боржником, предметом якого б було насіння соняшнику, не укладався, то за твердженням кредитора, насіння соняшнику набуте боржником без достатньої правової підстави. Визначаючи у грошових одиницях розмір вимог до боржника за передане насіння соняшнику Кредитор виходив з того, що середня ціна насіння соняшнику на внутрішньому ринку України на день подання до г/с заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство становила 10 979,91 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується висновком регіональної ТПП від 27.10.2020, а відтак заборгованість Боржника складає 2 863 340,93 грн. (260,78 тон х 10 979,91 грн./тонну). Місцевий г/с ухвалою від 08.12.2020, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 24.05.2021) визнав грошові вимоги частково, та, зокрема, відхилив на суму 2,8 млн грн. Суди виходили з того, що із змісту наданої розписки вбачається, що насіння соняшника в кількості 260,780 тон Боржник отримав від Кредитора в рахунок розрахунку за корпоративні права Третьої особи (ПП "Вісмут") і надана кредитором розписка має ознаки договору купівлі-продажу корпоративних прав Третьої особи. За висновками судів між Боржником та Кредитором утворились господарські правовідносини, у відповідності до яких кредитор може вимагати передачі йому саме вказаних корпоративних прав, а тому насіння соняшника в даному випадку не може бути витребувано кредитором як безпідставно набуте майно. Крім того, судами встановлено, що вказана розписка не містить зобов`язань боржника щодо строків повернення насіння соняшника або його вартості. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що погоджується з висновками нижчих судів про відсутність підстав для задоволення вимог Кредитора на суму 2,8 млн грн., а доводи касаційної скарги цей висновок не спростовують.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
ØЗа визначеннями, наведеними у ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
ØКредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
ØВідповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
ØОтже, законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
ØУ попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (ч. 2 ст. 47 КУзПБ).
ØВиходячи із спеціальних норм КУзПБ, на господарський суд покладено обов`язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
ØЯк вбачається з матеріалів справи, заява Кредитора про визнання заявлених на підставі розписки від 21.11.2019 грошових вимог в розмірі 2,8 млн грн. в якості безпідставно набутого насіння соняшника мотивована ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.
ØЗагальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
ØСтаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
ØВідповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
ØТаким чином, застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
ØСудами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що зміст розписки, яка підписана головою Боржника, свідчить про те, що 20.11.2019 Боржником отримано від Кредитора в рахунок розрахунку за корпоративні права Третьої особи насіння соняшника в кількості 260 тон 780 кг.
ØПри цьому суди правильно встановили, що надана кредитором розписка має ознаки договору купівлі-продажу корпоративних прав Третьої особи - ПП "Вісмут".
ØРазом з тим, матеріалами справи не підтверджується, судами не було встановлено і самим кредитором не доведено, що насіння соняшнику в кількості 260 тон 780 кг було відвантажено на склади боржника та було прийнято останнім. При цьому кредитором на підтвердження своїх вимог до боржника не було надано жодної первинної документації на поставку насіння соняшника в наведеній кількості, а розписка від 21.11.2019 надана суду в копії.
ØРазом з тим, як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, боржник та розпорядник майна заперечували проти вимог Кредитора на суму 2,8 млн грн, посилаючись на їх недоведеність.
ØТак, зокрема, боржник зазначив, а кредитор не довів протилежного, що Боржник не отримував від Кредитора насіння соняшнику в кількості 260 тон 780 кг, до складів боржника такий товар не завозився, у Боржника відсутня будь-яка первинна документація на підтвердження отримання товару та/або взагалі його переміщення, а також на підтвердження будь-яких якісних показників, при цьому, кредитором не надано до суду інформації звідки він цю продукцію взяв, на яких землях виростив, та з якого складу відвантажив. Боржник товар від кредитора не приймав та жодних зобов`язань на себе не брав.
ØСтаттею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
ØЗгідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
ØСтаттею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
ØЗгідно зі ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
ØГосподарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
ØВідповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
ØСуд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ØОтже, виходячи з аналізу наведених вище норм, з огляду на встановлені судами при розгляді справи обставини, ВС у складі колегії суддів КГС погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимог Кредитора на суму 2,8 млн грн, а доводи касаційної скарги вважає такими, що цей висновок не спростовують.
ØПри цьому, колегією суддів відхиляються посилання заявника касаційної скарги на неврахування висновків КЦС у складі ВС, викладених у постанові від 24.06.2020 у справі № 484/740/17 щодо застосування ст. ст. 1212 ЦК України, оскільки у справі, що розглядається, та у наведеній скаржником справі, суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм матеріального права.
Немає коментарів:
Дописати коментар