ПОСТАНОВА ВС 04.08.2021, Справа № 910/18384/15, колегія суддів: Жуков С.В. - головуючого, Пєсков В.Г., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/98971152
Судами розглядалася заява ліквідатора Боржника про визнання права власності на майно, за результатами розгляду якої апеляційний г/с постановою від 21.01.2020 скасував ухвалу місцевого г\с від 22.08.2019 у справі №910/18384/15 та прийняв нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора відмовив; 07.12.2020 ліквідатор подав до апеляційного г/с заяву, в якій просив переглянути постанову апеляційного г/с від 21.01.2020 у справі №910/18384/15 за нововиявленими обставинами. Заява обґрунтована тим, що ухвалою місцевого г/с від 03.11.2020 у справі №910/18384/15 (910/9840/20), залишеною без змін постановою апеляційного г/с від 17.02.2021 у справі № 910/18384/15, розірвано Договір про заміну замовника будівництва від 23.08.2013 року при розірванні якого судом встановлено що Договір про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013 року в частині передачі функцій Замовника щодо II та III черг в Об`єкті містобудування є неукладеним. Апеляційний г/с постановою від 15.06.2021 у задоволенні заяви ліквідатора відмовив та залишив в силі постанову від 21.01.2020 у справі №910/18384/15; ухвала мотивована тим що обставини які встановлені судом у справі №910/18384/15 (910/9840/20) не є істотними, оскільки на них не ґрунтувалось рішення у справі в межах якої здійснюється розгляд заяви за нововиявленими обставинами; заявником в заяві не обґрунтовано, в чому істотність даних обставин та яким чином вони могли вплинути на спростування підстав, що покладені в основу рішення суду від 21.01.2020 року у справі №910/18384/15. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі відмовляючи в задоволенні заяви ліквідатора про перегляд постанови апеляційного г/с від 21.01.2020 у справі № 910/18384/15 правильно застосував положення ст. 320 ГПК України.
Позиція Верховного Суду
23. Відповідно до ч.1 ст. 320 ГПК України рішення,
постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної
власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про
банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за
нововиявленими або виключними обставинами.
24. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - це
окрема процесуальна форма судового процесу, яка визначається юридичною природою
цих обставин. До нововиявлених обставин у розумінні наведених положень належать
матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін,
а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
25. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є
- їх наявність на час розгляду справи;
- те, що ці обставини не могли бути відомі
заявникові на час розгляду справи;
- істотність таких обставин для розгляду справи.
25.1. За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини
не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для
перегляду прийнятого у справі судового рішення.
26. Відповідно до положень ст.1, 17 Закону України "Про
виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ" суди застосовують як
джерело права при розгляді справи положення Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику
ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
27. Згідно з практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за
нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення
помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності
зловживання (п.27-28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти
Росії", заява №69529/01 і п.46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов
проти Молдови" №2).
28. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res
judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом
жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до
виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та
винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з
перегляду судових рішень мають здійснюватися для виправлення судових помилок і
недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не
слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування
двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду
справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають
відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ у справі "Рябих
проти Росії", заява № 52854/39); у справі "Желтяков проти
України", заява №4994/04).
29. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з
нововиявленими обставинами передбачає наявність доказу, недоступного
раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що
в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому
слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (п.27- 34 рішення ЄСПЛ від
18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії").
30. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є
фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в
основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені,
тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
30.1. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка
ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом
у процесі розгляду справи.
30.2. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій
справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка
обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви
на предмет застосування норм права в іншій справі.
30.3. Не вважаються нововиявленими обставинами нові
докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової
позиції суду в інших подібних справах (аналогічні висновки про застосування
норм права викладені у постанові ВС від 15.06.2021 по справі № 910/18384/15).
31. Суд апеляційної інстанції встановив, що постановою КГС у складі ВС
від 09.06.2021 року ухвалу господарського суду міста Києва від 03.11.2020 року
та постанову апеляційного г/с від 17.02.2021 у справі №910/18384/15
(910/9840/20) скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого г/с.
32. З урахуванням тих обставин, що:
- постанова апеляційного г/с від
21.01.2020 у справі №910/18384/15 була постановлена раніше ухвали місцевого
г/с від 03.11.2020 у справі №910/18384/15 (910/9840/20), яка заявлена у якості
нововиявленої обставини щодо вказаної постанови;
- ухвала місцевого г/с від 03.11.2020 року
у справі №910/18384/15 (910/9840/20) була скасована постановою КГС у складі ВС
від 09.06.2021,
колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла
висновку про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те,
що рішення у справі №910/18384/15 (910/9840/20) не є нововиявленою
обставиною для справи №910/18384/15, оскільки станом на момент постановлення
рішення у справі №910/18384/15 (910/9840/20), справа № 910/18384/15 вже була
розглянута не лише судом апеляційної але й касаційної інстанції, і була
залишено Верховним Судом без змін.
33. Посилання на ухвалу місцевого г/с від 03.11.2020 року у
справі №910/18384/15 (910/9840/20) як на нововиявлену обставину не відповідає
також критерію наявності такої обставини станом на момент ухвалення постанови
апеляційного г/с від 21.01.2020 у справі №910/18384/15.
33.1. Окрім того, колегія суддів зазначає, що зі змісту
постанови апеляційного г/с від 21.01.2020 по справі №910/18384/15
не вбачається того, що зазначене судове рішення було постановлене на підставі
ухвали місцевого г/с від 03.11.2020 року у справі №910/18384/15 (910/9840/20).
34. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції в
оскаржуваній ухвалі відмовляючи в задоволенні заяви ліквідатора про
перегляд постанови апеляційного г/с від 21.01.2020 у справі № 910/18384/15
правильно застосував положення ст. 320 ГПК України.
Немає коментарів:
Дописати коментар