ПИТАННЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ОСКАРЖЕННЯ ПІСЛЯ СПЛИВУ 1 РОКУ З ДНЯ СКЛАДЕННЯ ПОВНОГО ТЕКСТУ ОСКАРЖУВАНОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ УХВАЛЕНОГО ДО НАБРАННЯ ЧИННОСТІ З 15.12.2017 ЧИННОЇ РЕДАКЦІЇ ГПК УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ВС 01.11.2021, Справа №  10/5026/290/2011, колегія суддів КГС: Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101027446

---

У справі про банкрутство Боржника, у якій 14.02.2011 було відкрито провадження у справі, 19.07.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів Боржника та визнано вимоги кредиторів, а 03.06.2019 місцевий г/с закрив провадження у справі припинивши процедуру санації та затвердивши мирову угоду, 06.05.2021 ініціюючий кредитор подав апеляційну скаргу на ухвалу місцевого г/с від 19.07.2011, просив поновити йому строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану ухвалу в частині визнання судом грошових вимог одного з кредиторів, які на думку скаржника були визнані необґрунтовано. Пропуск строку на апеляційне оскарження Скаржник обґрунтовував тим, що його не повідомили про проведення 19.07.2011 судового засідання, а також тим, що він не отримував копії ухвали від 19.07.2011 та ознайомився з її змістом та зі змістом заяви  кредитора зі спірними грошовими вимогами до Боржника (з якої скаржник і довідався про обставини виникнення цих грошових вимог) при ознайомленні з матеріалами справи 20.04.2021. Апеляційний г/с 01.06.2021 залишив апеляційну скаргу без руху та роз`яснив Скаржнику право усунути недоліки апеляційної скарги протягом 10днів шляхом звернення з заявою про поновлення строку звернення із апеляційною скаргою на оскаржуване судове рішення із зазначенням інших підстав щодо поважності причин пропуску цього строку, а 25.06.2021 відхилив клопотання Скаржника про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги та відмовив у відкритті апеляційного провадження. Судове рішення мотивовано відсутністю підстав для визнання поважними визначених Скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження та відсутністю у зв`язку із цим підстав для відкриття апеляційного провадження. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, але змінив резолютивну частину оскаржуваної ухвали шляхом виключення пункту про відхилення клопотання Скаржника про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги вказавши, що: 1) судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017 можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017; 2)відхиляє аргументи скаржника щодо виникнення  у нього права на апеляційне оскарження в силу положень п.1 ч.2 ст.261 ГПК України, оскільки Скаржник  помилково ототожнює себе з особою, яка не брала участі у справі, але судове рішення прийнято щодо її прав, інтересів та (або) обов`язків у розумінні наведеної норми; 2)стверджуючи про факт неотримання копії судового рішення, неповідомлення про відповідне судове засідання, попри існування в ЄДРСР  повного тексту цієї ухвали, Скаржник вдається до зайвого формалізму, тим самим спотворює зміст, мету та умови закріпленого та гарантованого як Конституцією України, так і процесуальним законом захисту прав і свобод у судовому порядку із забезпеченням права на апеляційний перегляд справи; 3) апеляційним судом неправомірно застосовано положення п.4 ч.1 ст.261 ГПК України, оскільки належною підставою є підстава згідно з ч.2 ст.261 ГПК України, що не призвело до ухвалення неправильного рішення  

---

Короткі висновки:

6.6…., судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

6.10. …, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише у разі, якщо його пропущено наслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

6.20...застосування ч.3 ст.260 ГПК України та оцінка поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у разі його оскарження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення здійснюється апеляційним судом у разі встановлення тих обставин, з якими положення ч.2 ст.261 ГПК   України пов`язують існування виняткових випадків, за яких поновлення строку на апеляційне оскарження можливе після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення за наявності поважних причин пропуску…

…, за відсутності (невстановлення судом) цих виняткових випадків у разі апеляційного оскарження судового рішення після спливу одного року з дня складення його повного тексту, апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, не оцінюючи при цьому поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження цього судового рішення.

---

6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

6.2.Правила перегляду судових рішень в апеляційному провадженні визначені в главі 1 "Апеляційне провадження" розділу ІV "Перегляд судових рішень" чинного ГПК України.

Частина 1 ст.254 цього кодексу встановлює загальне правило, згідно з яким учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

6.3.Водночас, апеляційний суд встановив, що предметом апеляційного оскарження є ухвала від 19.07.2011, тобто судове рішення ухвалене до набрання чинності ГПК України в редакції, в чинній з 15.12.2017.

---

Щодо правил оскарження судових рішень, ухвалених до набрання чинності з 15.12.2017 чинної редакції ГПК України Суд зазначає про таке.

---

6.4.Правила перегляду судових рішень в апеляційному провадженні на час постановлення у 2011 році рішення суду першої інстанції у цій справі були визначені ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відповідно до ч.1 ст. 91 цієї редакції ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо г/с вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, були можливими лише з дотриманням приписів ч.2 ст.93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.

6.5.15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", яким ГПК України викладено в новій редакції.

Згідно з п.п.13 п.1 розділу ХІ "Перехідні положення" цього Кодексу судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п.п.9 п.1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК  України у цій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.3 ГПК України судочинство у г/с здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

6.6.Отже, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Наведена правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 12.11.2018 у справі № 54/239 (а також у постановах ВС від 29.01.2019 у справі №   916/1240/17, від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 18.04.2019 у справі № 921/555/17-г/14, від 21.06.2019 у справі № 904/4330/15, від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17, від 11.09.2019 у справі № 910/15481/17, від 19.09.2019 у справі № 922/1775/16), від якої Суд не вбачає підстав відступати.

Звідси, враховуючи, що оскаржувана в апеляційному порядку ухвала місцевого г/с  постановлена 19.07.2011 щодо врегулювання питання щодо строку апеляційного оскарження підлягали застосуванню норми ГПК України в редакції із змінами, внесеними Законом від 31.05.2011 № 3445-VI, яка була чинна на час ухвалення вказаного рішення місцевим господарським судом.

6.7.Статтею 93 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) було передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого г/с протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого г/с - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим г/с. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний г/с за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного г/с, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень ч.4 ст.91 цього Кодексу.

6.8.Таким чином, наведена норма в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення та подання апеляційної скарги, не містила положення про встановлення присічного річного процесуального строку для поновлення строку апеляційного оскарження.

6.9.Разом з цим подано апеляційну скаргу в травні 2021 року, тобто на час дії ГПК України у чинній з 15.12.2017 редакції (в редакції Закону № 2147-VІІІ), відповідно до ч.2 ст.261 якого незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

6.10. Таким чином, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише у разі, якщо його пропущено наслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

6.11.Відтак, оскільки подано в травні 2021 апеляційну скаргу на ухвалу місцевого г/с від 19.07.2011, суд апеляційної інстанції мав застосувати положення ч.2 ст.261 ГПК України та встановити наявність або відсутність винятків, передбачених названою процесуальною нормою.

6.12.Процесуальне законодавство (ст.254 ГПК України) визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяє їх на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Суд звертається до правової позиції ВС, викладеної в постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

6.14….Суд відхиляє аргументи скаржника щодо виникнення права на апеляційне оскарження, зокрема, в силу положень п.1 ч.2 ст.261 ГПК України, оскільки скаржник помилково ототожнює себе з особою, яка не брала участі у справі, але судове рішення прийнято щодо її прав, інтересів та (або) обов`язків у розумінні наведеної норми.

6.15.Крім цього, апеляційний суд, досліджуючи обставини участі Скаржника у цій справі, встановивши обставини залучення його до участі у цій справі, а саме щодо обізнаності про справу про банкрутство Боржника, хід її провадження (визнання кредиторських вимог, проведення зборів кредиторів, укладення мирової угоди у справі та її затвердження судом), про що також стверджує скаржник в касаційній скарзі, а також оцінюючи визначені Скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 19.07.2011, між тим не встановив та не кваліфікував внаслідок здійснених досліджень та оцінки існування у спірних правовідносинах тих обставин, з якими положення ч.2 ст.261 ГПК України пов`язують існування виняткових випадків, за яких поновлення строку на касаційне оскарження можливе після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення за наявності поважних причин пропуску.

6.16.Касаційний суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, діє в межах повноважень, які визначені статтею 300 ГПК   України.

Разом з цим, суд касаційної інстанції наділений достатнім обсягом повноважень щодо перевірки та надання оцінки доказам, наданим на підтвердження вчинення або невчинення учасниками справи процесуальних дій, що є складовою перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права і впливає на відповідні висновки Суду.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.02.2020 у справі № 925/782/18 (пункт 7.15).

6.17.Отже, Суд, переглядаючи ухвалу апеляційного г/с та надаючи власну правову кваліфікацію встановленим апеляційним судом обставинам справи, доходить висновку, що наведені скаржником та оцінені апеляційним судом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого г/с від 19.07.2011 не підпадають під винятки, визначені у п.1, 2 ч.2 ст.261 ГПК України, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

6.18.При цьому Суд зазначає, що Скаржник за обставин залучення до участі у цій справі та обізнаності про хід її провадження, однак стверджуючи про факт неотримання копії ухвали місцевого г/с від 19.07.2011, про неповідомлення його ухвалою суду про відповідне судове засідання та про відсутність в ЄДРСР ухвали місцевого г/с від 19.07.2011, вдається до зайвого формалізму і тим самим спотворює зміст, мету та умови закріпленого та гарантованого як Конституцією України, так і процесуальним законом захисту прав і свобод у судовому порядку із забезпеченням права на апеляційний перегляд справи.

6.19.Тоді як право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Сторони у розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany)).

6.20.Поряд з викладеним Суд зазначає, що за змістом ч.2 ст.261 ГПК України застосування ч.3 ст.260 ГПК України та оцінка поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у разі його оскарження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення здійснюється апеляційним судом у разі встановлення тих обставин, з якими положення ч.2 ст.261 ГПК   України пов`язують існування виняткових випадків, за яких поновлення строку на апеляційне оскарження можливе після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення за наявності поважних причин пропуску, а саме: пропущення процесуального строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Звідси, за відсутності (невстановлення судом) цих виняткових випадків у разі апеляційного оскарження судового рішення після спливу одного року з дня складення його повного тексту, апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, не оцінюючи при цьому поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження цього судового рішення, оскільки положення ч.2 ст.261 ГПК України не пов`язують можливість відкриття апеляційного провадження за скаргою на судове рішення у разі його оскарження після спливу одного року з дня складення його повного тексту з поважністю причин пропуску строку на апеляційне оскарження цього рішення, що виключає необхідність застосування судом як ч.3 ст.260, так  і ч.4 ст.261 ГПК України, тобто відповідне клопотання, у разі його подання, апеляційним судом не розглядається та щодо нього суд не ухвалює відповідного рішення.

Наведена правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 12.11.2018 у справі № 54/239.

6.21.У зв`язку із цим та дійшовши висновку в пункті 6.17, Суд, погоджуючись із рішенням апеляційного суду про відмову Скаржнику у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 19.07.2011, між тим доходить висновку про неправомірне застосування апеляційним судом положень п.4 ч.1 ст.261 ГПК України, тоді як належною підставою такого рішення є підстава згідно з ч.2 ст.261 ГПК України.

Зважаючи на те, що помилкове застосування судом апеляційної інстанції положень ч.1 ст.261 ГПК України замість ч.2 цієї статті не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, Суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає необхідним змінити мотивувальну частину оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та виключити з її резолютивної частини пункт 1 - про відхилення клопотання Скаржника про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого г/с від 19.07.2011.

Дійшовши цього висновку - про відміні від наведених в оскаржуваному судовому рішенні мотиви для відмови Скаржнику у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 19.07.2011, та про відмінні від наведених скаржником підстав для скасування/зміни оскаржуваного судового рішення, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1), а тому скарга задоволенню не підлягає.

ПИТАННЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ОСКАРЖЕННЯ ПІСЛЯ СПЛИВУ 1 РОКУ З ДНЯ СКЛАДЕННЯ ПОВНОГО ТЕКСТУ ОСКАРЖУВАНОГО РІШЕННЯ ТА ВІДМОВИ У ВІДКРИТТІ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ БЕЗ ОЦІНКИ ПОВАЖНОСТІ ПРИЧИН ПРОПУСКУ СТРОКУ НА АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ

ПОСТАНОВА ВС 01.11.2021, Справа №10/5026/290/2011, колегії суддів КГС: Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101027455

---

У справі про банкрутство, провадження у якій було відкрито 14.02.2011, а 03.06.2019 закрито припиненням санації та затвердженням мирової угоди, 16.03.2021 ініціюючий кредитор подав апеляційну скаргу, просив відновити строк на апеляційне оскарження та  скасувати ухвалу місцевого г/с від 03.06.2019. Пропуск строку на апеляційне оскарження скаржник обґрунтовував неотриманням оскаржуваної ухвали, вказував, що з її змістом  ознайомився, отримавши її примірник лише 11.03.2021 за заявою, поданою 02.03.2021. Сама апеляційна скарга  була обґрунтована  доводами про те, що скаржника не було залучено до укладення, підписання  та розгляду в суді мирової угоди, умови якої за твердженнями скаржника були для нього гіршими, ніж для інших, не забезпечують рівність  кредиторів та ставлять  скаржника в невигідне становище. Апеляційний г/с 01.06.2021 залишив апеляційну скаргу без руху, роз’яснив право скаржника усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення скарги без руху шляхом звернення з заявою про поновлення строку звернення із апеляційною скаргою із зазначенням інших підстав щодо поважності причин пропуску цього строку,  а 25.06.2021 ухвалив відхилити клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги та відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою. Судове рішення мотивовано відсутністю підстав для визнання поважними визначених скаржником причин пропуску  строку на апеляційне оскарження та відсутністю підстав для відкриття апеляційного провадження. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, але змінив резолютивну частину оскаржуваної ухвали шляхом виключення пункту про відхилення клопотання Скаржника про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги вказавши, що: 1)відхиляє аргументи скаржника щодо виникнення  у нього права на апеляційне оскарження в силу положень п.1 ч.2 ст.261 ГПК України, оскільки Скаржник  помилково ототожнює себе з особою, яка не брала участі у справі, але судове рішення прийнято щодо її прав, інтересів та (або) обов`язків у розумінні наведеної норми; 2)стверджуючи про факт неотримання копії судового рішення, неповідомлення про відповідне судове засідання, попри існування в ЄДРСР  повного тексту цієї ухвали, Скаржник вдається до зайвого формалізму, тим самим спотворює зміст, мету та умови закріпленого та гарантованого як Конституцією України, так і процесуальним законом захисту прав і свобод у судовому порядку із забезпеченням права на апеляційний перегляд справи; 3) апеляційним судом неправомірно застосовано положення п.4 ч.1 ст.261 ГПК України, оскільки належною підставою є підстава згідно з ч.2 ст.261 ГПК України, що не призвело до ухвалення неправильного рішення.

---

Короткі висновки:

6.5. …, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

6.16….оцінка поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у разі його оскарження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення здійснюється апеляційним судом у разі встановлення тих обставин, з якими положення ч.2 ст.261 ГПК  України пов`язують існування виняткових випадків, за яких поновлення строку на апеляційне оскарження можливе після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення за наявності поважних причин пропуску,

….

…за відсутності (невстановлення судом) цих виняткових випадків у разі апеляційного оскарження судового рішення після спливу одного року з дня складення його повного тексту, апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, не оцінюючи при цьому поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження цього судового рішення.

---

6.Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

6.2.Правила перегляду судових рішень в апеляційному провадженні визначені в главі 1 "Апеляційне провадження" розділу ІV "Перегляд судових рішень" чинного ГПК України.

Частина 1 ст.254 цього кодексу встановлює загальне правило, згідно з яким учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 та 3 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.261 цього Кодексу.

6.4.Відповідно до ч.2 ст.261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

6.5. Таким чином, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

6.6.Відтак, оскільки Скаржник подав апеляційну скаргу на ухвалу місцевого г/с від 03.06.2019 в березні 2021 року, суд апеляційної інстанції мав застосувати положення ч.2 ст.261 ГПК України та встановити наявність або відсутність винятків, передбачених названою процесуальною нормою.

6.7.Процесуальне законодавство (ст.254 ГПК України) визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяє їх на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Суд звертається до правової позиції ВС, викладеної в постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

6.8.Натомість Скаржник є ініціюючим кредитором у справі - стороною у справі про банкрутство (ч.5 ст.41 ГПК України, ст.1 Закону про банкрутство).

А тому Суд відхиляє аргументи скаржника щодо виникнення у нього права на апеляційне оскарження в силу положень п.1 ч.2 ст.261 ГПК України, оскільки Скаржник  помилково ототожнює себе з особою, яка не брала участі у справі, але судове рішення прийнято щодо її прав, інтересів та (або) обов`язків у розумінні наведеної норми.

6.9.Крім цього, касаційний суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, діє в межах повноважень, які визначені статтею 300 ГПК України.

Разом з цим, суд касаційної інстанції наділений достатнім обсягом повноважень щодо перевірки та надання оцінки доказам, наданим на підтвердження вчинення або невчинення учасниками справи процесуальних дій, що є складовою перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права і впливає на відповідні висновки Суду.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.02.2020 у справі № 925/782/18.

6.11…. апеляційний суд, досліджуючи обставини участі Скаржника у цій справі, встановивши обставини залучення його до участі у цій справі, а саме щодо обізнаності як про справу про банкрутство Боржника, хід її провадження (укладення мирової угоди у справі та призначення її судом до розгляду), а також оцінюючи визначені Скаржником  причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 03.06.2019, між тим не встановив та не кваліфікував внаслідок здійснених досліджень та оцінки тих обставин, з якими положення ч.2 ст.261 ГПК України пов`язують існування у спірних правовідносинах виняткових випадків, за яких поновлення строку на касаційне оскарження можливе після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення за наявності поважних причин пропуску.

6.12.Отже, Суд, переглядаючи ухвалу апеляційного г/с та надаючи власну правову кваліфікацію встановленим апеляційним судом обставинам справи, доходить висновку, що наведені скаржником та оцінені апеляційним судом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого г/с від 03.06.2019 не підпадають під винятки, визначені у п.1, 2 ч.2 ст.261 ГПК України, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

6.13.При цьому Суд зазначає, що Скаржник, стверджуючи про факт неотримання копії ухвали г/с від 03.06.2019, про неповідомлення його ухвалою суду про відповідне судове засідання, попри існування в ЄДРСР повного тексту цієї ухвали, оприлюдненої 04.06.2019 (пункт 3.4), вдається до зайвого формалізму, тим самим спотворює зміст та мету та умови закріпленого та гарантованого як Конституцією України, так і процесуальним законом захисту прав і свобод у судовому порядку із забезпеченням права на апеляційний перегляд справи.

…

Отже скаржник не довів обставин позбавлення  його права та/або можливості за об`єктивних  причин (обставин непереборної сили тощо) вжити заходи, щоб дізнатись про ухвалені у цій справі судові рішення, зокрема і про ухвалу від 03.06.2019, зокрема з ЄДРСР до моменту подання апеляційної скарги  у цій справі в березні 2021.  

…

6.15.У зв`язку із викладеним Суд погоджується із оскаржуваною ухвалою апеляційного суду про відмову Скаржнику у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 03.06.2019 по суті прийнятого рішення          .

6.16.Поряд з викладеним Суд зазначає, що за змістом ч.2 ст.261 ГПК України застосування ч.3 ст.260 ГПК України та оцінка поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у разі його оскарження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення здійснюється апеляційним судом у разі встановлення тих обставин, з якими положення ч.2 ст.261 ГПК  України пов`язують існування виняткових випадків, за яких поновлення строку на апеляційне оскарження можливе після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення за наявності поважних причин пропуску, а саме: пропущення процесуального строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Звідси, за відсутності (невстановлення судом) цих виняткових випадків у разі апеляційного оскарження судового рішення після спливу одного року з дня складення його повного тексту, апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, не оцінюючи при цьому поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження цього судового рішення, оскільки положення ч.2 ст.261 ГПК України не пов`язують можливість відкриття апеляційного провадження за скаргою на судове рішення у разі його оскарження після спливу одного року з дня складення його повного тексту з поважністю причин пропуску строку на апеляційне оскарження цього рішення, що виключає необхідність застосування судом як ч.3 ст.260, так  і ч.4 ст.261 ГПК України, тобто відповідне клопотання, у разі його подання, апеляційним судом не розглядається та щодо нього суд не ухвалює відповідного рішення.

Наведена правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 12.11.2018 у справі № 54/239 (пункт 4.2.5).

6.17.У зв`язку із цим та дійшовши висновку в пункті 6.12, Суд, погоджуючись із рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 03.06.2019, між тим доходить висновку про неправомірне застосування апеляційним судом положень п.4 ч.1 ст.261 ГПК України, тоді як належною підставою такого рішення апеляційного є підстава згідно з ч.2 ст.261 ГПК України.

Зважаючи на те, що помилкове застосування судом апеляційної інстанції положень ч.1 ст.261 ГПК України замість частини другої цієї статті не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, Суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає необхідним змінити мотивувальну частину оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та виключити з її резолютивної частини пункт 1 - про відхилення клопотання Скаржника про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу г/с від 03.06.2019.

Дійшовши цього висновку - про відміні від наведених в оскаржуваному судовому рішенні мотиви для відмови Скаржнику у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 03.06.2019, та про відмінні від наведених скаржником підстав для скасування/зміни оскаржуваного судового рішення, Суд відхиляє аргументи скаржника, а тому скарга задоволенню не підлягає.

ПИТАННЯ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЯКА ПОДАНА ПІСЛЯ СПЛИВУ ОДНОГО РОКУ З ДНЯ СКЛАДЕННЯ ПОВНОГО ТЕКСТУ СУДОВОГО РІШЕННЯ

ПОСТАНОВА ВС 07.04.2021, Справа №  923/398/14, колегія суддів КГС: Жуков С.В. - головуючий, Білоус В.В., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/96377134

---

Ухвалою від 19.05.2015 місцевим г/судом були визнані грошові вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.    У 2019 році одного з кредиторів було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.  У 2020 році ліквідатора такого кредитора було відсторонено та призначено нового ліквідатора, який оскаржив ухвалу місцевого г/суду від 19.05.2015,  просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині  вимог ряду кредиторів боржника  та прийняти нове рішення, яким відхилити їх в повному обсязі.  Апеляційним г/судом ухвалою від 16.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою. Ухвала мотивована тим, що апелянт був обізнаний про існування оскаржуваної ухвали починаючи з 19.05.2015.

---

Короткі висновки:

приписи ч. 2 ст. 261 ГПК України не визначають можливість поновлення строку на подання апеляційної скарги, яка подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав визнання заявника апеляційної скарги банкрутом та призначення арбітражного керуючого для виконання обов`язків ліквідатора такого апелянта.

---

Розглянувши справу ВС зазначив наступне:

12. Щодо доводу касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення та неправильне застосування норм процесуального права зокрема ст. 261 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

13. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 261 ГПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

…

17. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що приписи ч. 2 ст. 261 ГПК України не визначають можливість поновлення строку на подання апеляційної скарги, яка подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав визнання заявника апеляційної скарги банкрутом та призначення арбітражного керуючого для виконання обов`язків ліквідатора такого апелянта.

18. З урахуванням тих обставин, що представник ПрАТ «Токмацький ковальсько-штампувальний завод» був присутній у судовому засіданні 19.05.2015 по справі №923/398/14 при винесенні ухвали про визнання кредиторських вимог, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про правильне застосування судом апеляційної інстанції в ухвалі від 16.01.2021 по справі №923/398/14  приписів ст. 261 ГПК України.

19. За таких обставин довід касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення та неправильне застосування норм процесуального права, зокрема ст. 261 ГПК України, визнається колегією суддів суду касаційної інстанції необґрунтованим.

ЩОДО ВІДМОВИ У ВІДКРИТТІ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЗА АПЕЛЯЦІЙНОЮ СКАРГОЮ НА ПІДСТАВІ Ч. 2 СТ. 261 ГПК УКРАЇНИ (АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА ПОДАНА ПІСЛЯ СПЛИВУ ОДНОГО РОКУ З ДНЯ СКЛАДЕННЯ ПОВНОГО ТЕКСТУ СУДОВОГО РІШЕННЯ)

ПОСТАНОВА ВС 25.03.2021, Справа № 44/472-б, колегія суддів: Банасько О. О. - головуючий, Білоус В. В., Васьковський О. В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95940052

---

Розглянувши справу ВС зазначив наступне:

63. Відповідно до ч. 2 ст. 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

64. Таким чином, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише за умови: якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

65. Звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на скаржника обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку. Натомість суд у такому випадку надає оцінку наведеним скаржником причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

66. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку, які відповідно мають для заявника визначені ГПК України процесуальні наслідки.

67. У справі, що розглядається скаржник звертаючись до апеляційного г/ суду з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого г/с від 25.09.2019 в якості підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення місцевого господарського суду зазначила, що їй як кредитору ухвала суду першої інстанції від 25.09.2019 у справі № 44/472-б взагалі не надсилалася.

68. Додатком № 1 до апеляційної скарги скаржником на підтвердження наведених обставин долучено лист місцевого г/суду від 25.11.2020, в якому, окрім іншого, повідомляється, що в зв`язку з великою кількістю кредиторів боржника ухвала Г/суду від 25.09.2019 про затвердження плану санації ТзОВ "Кінгз Кепітал" направлялася до комітету кредиторів.

69. Тобто скаржник навів обставини та надав на їх підтвердження докази, які на його переконання є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 25.09.2019.

70. Частинами 1-3 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

71. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

72. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

73. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

74. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

75. Судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий суд.

76. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

77. Утім апеляційний господарський суд постановляючи оскаржувану ухвалу від 14.01.2021 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, зокрема з підстав визначених ч. 2 ст. 261 ГПК України не надав жодної оцінки наведеним скаржником обґрунтуванням та долученим на їх підтвердженням доказам щодо права на поновлення строку апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції.

78. Натомість суд апеляційної інстанції обмежився лише цитуванням змісту ч. 2 ст. 261 ГПК України із посиланням на те, що апеляційну скаргу подано до суду 22.12.2020, тоді як оскаржувана ухвала від 25.09.2019 була підписана 25.09.2019 та надіслана місцевим судом 09.10.2019.

79.  Частиною 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

80. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

81. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

82. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

83. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

84. Однак суд апеляційної інстанції в межах наданих йому повноважень  статтями 86, 269 ГПК України не перевірив наведені скаржником доводи, які, на його думку, є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

85. З огляду на викладене висновок апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою з підстав визначених ч. 2 ст. 261 ГПК України є передчасним, зробленим без належної оцінки та врахування аргументів скаржника й наданих ним доказів на підтвердження обґрунтування поновлення строку апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції.

90. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням матеріалів справи до апеляційного г/суду на новий розгляд для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу місцевого г/суду від 25.09.2019.

91. Під час нового розгляду справи, суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, надавши оцінку наявності/відсутності підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою.