ПОСТАНОВА 09 січня 2024 року, Cправа № 910/14339/22, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/116175219
У справі про банкрутство ТОВ "Український центр медичних
технологій" ГУ ДПС подало заяву про визнання грошових вимог до боржника на
суму понад 14 млн грн, але не додало до заяви докази сплати судового збору. Суд
першої інстанції спочатку ухвалою від 08.03.2023 залишив заяву ГУ ДПС без руху,
а потім ухвалою від 25.04.2023 заяву повернув, оскільки ГУ ДПС не усунув недоліки, не надав доказів
на підтвердження сплати 5368 грн судового збору. Апеляційний г/с постановою від 12.09.2023 судове рішення суду першої
інстанції від 25.04.2023 скасував та направив справу для продовження розгляду,
вказавши, що звернення
органу ДПС з кредиторськими вимогами до боржника є елементом відпрацювання
податкового боргу, яке направлене на стягнення заборгованості, а тому орган ДПС
звільнений від сплати судового збору на підставі п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про
судовий збір". Верховний суд касаційну
скаргу задовольнив, вказавши на безпідставне скасування судом апеляційної
інстанції ухвали місцевого г/с про повернення заяви ГУ ДПС.
ПОЗИЦІЯ
ВЕРХОВНОГО СУДУ
25.Відповідно до ч. 3 ст. 45 Кодексу
України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) до заяви кредитора в
обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання
копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують
грошові вимоги до боржника.
26.Відповідно до ч. 1, 2 ст. 46 КУзПБ
господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного
кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. У разі
якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу,
господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк,
протягом якого він зобов`язаний їх усунути. Якщо конкурсний кредитор усунув
недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день
первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє
ухвалу про повернення заяви.
27.Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України
розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати
встановлюються законом.
28.Правові засади справляння судового
збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати,
звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України
"Про судовий збір".
29.Відповідно до ст. 1 вказаного
Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за
подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі
ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір
включається до складу судових витрат.
30.За приписами ч. 2 ст. 4 Закону
України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у
розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється
судовий збір, та платника судового збору.
31.Законом України "Про внесення
змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо
приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій
заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу",
який набрав чинності 25.11.2022, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий
збір" доповнено п. 27 такого змісту: "центральний орган виконавчої
влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в
частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного
внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
32. Отже, відповідно до внесених змін,
податковий орган як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
податкову політику, звільняється від сплати судового збору за подання позову
про стягнення сум податкового боргу.
33.ГУ ДПС у місті Києві, звертаючись
до господарського суду першої інстанції із заявою про визнання грошових вимог
до боржника у цій справі про банкрутство не додало до заяви доказів сплати
судового збору, натомість послалося на положення п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону
України "Про судовий збір" та стверджувало, що податковий орган
звільнений від сплати судового збору. Із такими доводами заявника погодився суд
апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, якою скасував ухвалу суду
першої інстанції про повернення заяви ГУ ДПС у місті Києві у зв`язку з
несплатою заявником судового збору у встановленому порядку та розмірі.
34.Колегія суддів Верховного Суду
звертає увагу на наступне.
35.Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУзПБ
спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за
правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з
урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
36.За своєю процесуальною формою провадження у справі про банкрутство
складається з двох частин.
37.Перша - включає в себе основне провадження, спрямоване на вирішення головного завдання -
задоволення грошових вимог кредиторів шляхом застосування спеціальних судових
процедур: для юридичних осіб - розпорядження майном, санації і ліквідації; для
фізичних - реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.
38.Друга частина складається з додаткового або відокремленого від
основного процесу провадження. У відокремленому провадженні вирішуються
майнові спори, стороною яких є боржник. Завдання такого провадження полягає у
збереженні й поповненні активів або конкурсної маси боржника.
39.Отже, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на такі групи.
40.Одна з них стосується не вирішення
спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам
банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі
про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття
провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про
призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
41.Такі процедурні (процесуальні)
питання вирішуються господарським судом шляхом постановлення ухвал.
42.Друга група стосується виключно
вирішення спорів, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному
провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі
про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке
врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження,
встановленими ГПК України.
43.Розгляд таких спорів по суті судом
першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (абзац 3 ч. 2 ст. 7
КУзПБ). Наведена позиція викладена у постанові ВП ВС від 18.02.2020 у справі
№918/335/17.
44.До судових рішень у процедурі
банкрутства належать, зокрема, ухвали за результатами розгляду вимог конкурсних
кредиторів (ч. 6 ст. 45 КУзПБ), ухвали, прийняті за результатами попереднього
засідання (ч. 2 ст. 46 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду заяви
арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника
(ст. 42 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду вимог поточних кредиторів,
заявлених після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника
банкрутом (ч. 4 ст. 60 КУзПБ).
45.Порядок звернення кредиторів із
вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та
порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема, ст.ст. 45, 46, 47
КУзПБ.
46.Нормами ст. 45 КУзПБ встановлено,
що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у
справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові
заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом
30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у
справі про банкрутство.
47.Згідно з ч. 6 ст. 45 КУзПБ за
результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про
визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
48.Отже, враховуючи викладене, подання позову про стягнення податкового
боргу та подання кредитором заяви з кредиторськими вимогами це є різними
способами захисту порушених прав.
49.Колегія суддів Верховного Суду
звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі
судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 04.10.2023 у справі
№ 910/8316/20, яка була прийнята після оскаржуваної постанови суду
апеляційної інстанції у цій справі.
50.Так, судова палата зауважила, що
Законом України "Про судовий збір" окремо встановлено ставки судового
збору за подання позовних вимог у позовному провадженні, а також при поданні
заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після
оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство
(неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника
банкрутом.
51.Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст.
4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду
позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка
ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у
відсотковому співвідношенні до ціни позову.
52.В той час згідно з пп. 10 п. 2 ч.
2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до
господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до
боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність),
а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового
збору складає два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у
фіксованому розмірі.
53.Отже, ставки судового збору щодо
сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви
майнового характеру та за подання до господарського суду заяви кредиторів, які
звертаються з грошовими вимогами до боржника в межах провадження у справі про
банкрутство, є різними.
54.Враховуючи викладене, законодавець
розділяє поняття "заява кредитора з грошовими вимогами у справі про
банкрутство" та "позовна заява майнового характеру", як і
розділяє розміри ставок за подання цих заяв до господарського суду.
55.При цьому, ставка судового збору
за подання заяви кредитора передбачена у фіксованому розмірі, а ставка судового
збору за подання позовної заяви майнового характеру передбачена у відсотковому
співвідношенні до ціни позову.
56.Так, належними способами захисту
для стягнення боргу із боржника є наказне чи позовне провадження, тоді як заява
про визнання кредитором є заявою, що має наслідком визнання чи відхилення
грошових вимог до боржника, а не стягнення із боржника заборгованості. Ухвала
про визнання вимог кредитора не є підставою для видачі судового наказу та
подальшого стягнення боргу у виконавчому провадженні.
57.Заява кредитора із грошовими
вимогами до боржника має іншу правову природу. Наслідком задоволення позовної
заяви є видача виконавчого документу та стягнення заборгованості у порядку
примусового виконання судового рішення, в той час як наслідком задоволення
судом заяви кредитора є лише визнання кредиторських вимог до боржника.
58.Верховний Суд у складі судової
палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 04.10.2023 у
справі № 910/8316/20 дійшов висновку, що оскільки положення ст. 4 Закону
України "Про судовий збір" розділяють ставки судового збору за
подання позовної заяви та заяви кредитора із грошовими вимогами до боржника, то
такі заяви не можуть вважатися тотожними, а п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України
"Про судовий збір" не застосовується до заяви податкового органу із
грошовими вимогами до боржника.
59.При цьому, на підтвердження позиції,
що подання позову про стягнення податкового боргу та подання кредитором заяви з
кредиторськими вимогами є різними способами захисту порушених прав свідчить
також неможливість виділити окремо суми заявлених вимог для розрахунку судового
збору у випадку, якщо податковий орган об`єднає в свої заяві з грошовими
вимогами до боржника як суму податкового боргу так і інші вимоги (наприклад,
грошові вимоги щодо стягнення збитків та ін.), з огляду на встановлену
фіксовану ставку судового збору за подання такої заяви. В той же час у
позовному провадженні передбачено ставку судового збору у відсотковому
співвідношенні до ціни позову, тобто в такому випадку є можливість розрахувати
судовий збір від суми стягнення.
60.Господарський суд першої
інстанції, залишаючи заяву кредитора з грошовими вимогами до боржника без руху,
дійшов висновку про те, що кредитору належало сплатити 5 368 грн, що складає
два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до пп. 10 п.
2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" як за подання заяви
кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника.
61.У зв`язку з неусуненням ГУ ДПС у
місті Києві недоліків поданої заяви з грошовими вимогами до боржника та
несплатою судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, суд першої
інстанції ухвалою від 25.04.2023 повернув заяву заявнику.
62.Верховний Суд погоджується з
наведеним висновком господарського суду першої інстанції. Натомість висновки
суду апеляційної інстанції про застосування п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України
"Про судовий збір" та звільнення податкового органу від сплати
судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника Верховний Суд
вважає помилковими та такими, що не відповідають правовим висновкам, викладеним
в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду
справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від
04.10.2023 у справі № 910/8316/20.
63.Таким чином, Верховний Суд дійшов
висновку про безпідставне скасування судом апеляційної інстанції ухвали
місцевого господарського суду про повернення заяви з грошовими вимогами ГУ ДПС
у місті Києві без розгляду.
64.Вимогу касаційної скарги про
прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви ГУ ДПС у місті Києві
про визнання кредитором Верховний Суд, у даному випадку, не розглядає, оскільки
предметом касаційного перегляду наразі є процесуальне питання щодо
відповідності заяви кредитора вимогам закону, а не розгляд заяви з грошовими
вимогами до боржника по суті.
Немає коментарів:
Дописати коментар