ПОСТАНОВА 19 червня 2024 року, cправа №906/1155/20 (906/1113/21), Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Жукова С. В., Картере В. І., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/120341855 . ОКРЕМА ДУМКА судді Жукова С.В, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120828773
У справі про банкрутство ТОВ «Агроуспіх-1», яку було відкрито 17.11.2020, а 01.06.2021 суд визнав боржника банкрутом і
відкрив ліквідаційну процедуру, 20.11.2021 ліквідатор подав заяву про визнання
керівника Боржника (Відповідач-1) та власника (ОСОБА_2, Відповідач-2) такими,
що порушили вимоги ч.6 ст.34 КУзПБ, і просив покласти на них солідарну
відповідальність за зобов'язаннями перед кредиторами Боржника. Згодом, 05.11.2021
ліквідатор уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів солідарно 1,6
млн грн на користь Боржника для погашення його боргів перед кредиторами та
компенсації витрат арбітражного керуючого, вказуючи на наявність підстав для
субсидіарної відповідальності згідно зі ст. 61 КУзПБ через відсутність активів
для формування ліквідаційної маси. У додаткових поясненнях від 22.03.2022
Позивач звернув увагу на транзакції Боржника, спрямовані на виведення активів
на користь третіх осіб, зокрема, перерахування готівкових коштів і завідомо
невигідно для Боржника розривав договори оренди землі;Боржник також здійснював
повернення безвідсоткової фінансової допомоги, хоча відповідні особи не
надавали таких сум або надавали менші кошти, ніж повертав Боржник. Місцевий
господарський суд ухвалою від 22.11.2022, яка була залишена без змін постановою
апеляційного господарського суду від 06.04.2023, відмовив у задоволенні
заяви, яку обгрунтовано передчасністю
заявлної вимоги про субсидіарну відповідальність через незавершене формування
ліквідаційної маси, оскільки тривав судовий розгляд вимог ліквідатора щодо
стягнення коштів з третіх осіб на користь Боржника. Крім того, сума
заборгованості перед арбітражним керуючим за виконання ним функцій розпорядника
майна та ліквідатора не враховується при визначенні розміру субсидіарної
відповідальності. Верховний
Суд (палата) частково
задовольнив касаційну скаргу, змінив мотивувальну частину оскаржуваних рішень,
виклавши її в редакції своєї постанови, вказавши на передчасність та
неправомірність мотивів попередніх
судових рішень щодо наявності підстав для встановлення порушення, визначення
Відповідача-2 суб'єктом субсидіарної відповідальності та його вини. Суддя
С. Жуков висловив окрему думку, згідно якої не вбачає підстав для зміни мотивувальної частини рішень судів попередніх
інстанцій.
Короткі висновки:
9.13. … у
справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу… .
9.15. …
дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має
застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у
ліквідаційній процедурі … . Якщо з відповідною вимогою звертається кредитор
банкрута, … , то такий позов слід кваліфікувати як похідний ….
9.28. … ,
висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті
ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута,
а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у
складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами
здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність
ознак доведення до банкрутства; абзац 5 ч.1 ст. 61 КУзПБ).
9.32. Що
ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної
відповідальності, то, … , її розмір має визначатися за правилами встановлення
розміру шкоди, заподіяної …, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою
вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою
за фактом продажу майна в процедурі ліквідації. …
9.33. … розмір
субсидіарної відповідальності, …, визначається в той момент, коли ліквідатор …
остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за
фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та
здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у
справі кредиторами. Тож сума вимог кредиторів, яка … залишилась непогашеною … через
недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
9.34. …право
ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає
не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної
маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої
реалізації у ліквідаційній процедурі.
9.36. …до
завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів,
отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника,
зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для
задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення
субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної
відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не
підлягають задоволенню судом.
9.40. …, встановлення
недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про
банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної
давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.
9.Позиція Верховного Суду та висновки щодо
застосування норм права
Щодо правової природи субсидіарної відповідальності за
зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство
9.1.При передачі цієї
справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство у складі
Верховного Суду порушено питання моменту (строку) виникнення права на звернення
до третіх осіб з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями
боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства. У зв`язку із цим Суд
вважає за необхідне визначити передусім правову природу такої відповідальності.
9.2.Нормами ГК України та
ЦК України) визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування
/ притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас
перебуває у взаємозв`язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження
у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури, з огляду на таке.
9.3.Частина 1 ст.216 ГК
України встановлює, що учасники господарських відносин несуть
господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання
шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в
порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
9.4.Водночас, ч.1 ст.619
ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд
з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої
особи.
Згідно із ч.1 ст.215 ГК України у випадках,
передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники
(учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність
за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство,
приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Частиною 3 цієї статті ГК України унормовано, що
умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта
підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової
особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди
інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються
законом.
9.5.Щодо субсидіарної
відповідальності за правилами КУзПБ, то Суд зазначає, що за змістом преамбули
цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є
задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
9.6.За загальним
правилом, визначеним ч.1-3 ст.96
ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями;
юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном;
учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної
особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника
(засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.
9.7.До складу
підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені
для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди,
устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право
на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не
встановлено договором або законом (ч.2 ст.191 ЦК України).
9.8.Водночас відкриття
провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового
регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та
третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм
законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що
становлять зміст КУзПБ.
9.9.Так, у судовій
процедурі ліквідації боржника питання єдиного майнового комплексу боржника
регулюється нормами КУзПБ про ліквідаційну масу, до складу якої входять усі
види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на
праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної
маси (ч.1 ст. 62 КУзПБ).
9.10.Порядок формування і
використання ліквідаційної маси встановлено ст.61- 65 КУзПБ та спрямовано на
задоволення вимог кредиторів.
9.11.Відповідно до абзацу 1
ч.2 ст.61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами,
внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право
заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну
відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до
банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог
кредиторів і ліквідаційною масою.
9.12.Абзацом 2 ч.2 ст.61
КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників
(учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника,
які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим
чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника -
юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути
покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси
і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку
черговості, встановленому цим Кодексом.
9.13.Отже у справі про
банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується
із ч.1 ст.1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана
неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам
фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або
юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
9.14.Тобто недостатність
майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови
доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права
вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються
судом як доведення до банкрутства.
9.15.Потерпілою особою в
такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.
Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор
(арбітражний керуючий), у порядку, визначеному ст.61 КУзПБ, звертається з
вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.
При цьому визначена в абзаці 1 ст.61 КУзПБ дискреція
ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має
застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у
ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на
положення ч.2 ст.61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб
субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий
висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах ВС
від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 07.10.2021 у справі №914/3812/15, від
14.09.2023 у справі №908/2414/21, від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22, від
14.03.2024 у справі №34/5005/4591/2012 тощо).
Якщо з відповідною вимогою звертається кредитор
банкрута, право на звернення якого передбачено також у ч.2 ст.61 КУзПБ згідно
зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, то такий позов
слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми субсидіарної
відповідальності стягуються не на користь кредитора, а до ліквідаційної маси
банкрута, за рахунок коштів від продажу якої зазначені вимоги задовольняються.
Щодо складу правопорушення як умови для застосування
субсидіарної відповідальності
9.16.Визначене нормами
частини 2 ст.61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид
цивільної відповідальності як субсидіарна (п.9.11, 9.12), має співвідноситися
із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою
для застосування цього виду відповідальності.
Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення,
а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.
9.17.Щодо об`єкта
правопорушення, то Суд зазначає, що ним є ті
майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про
банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та
відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної
відповідальності за правилами ч.2 ст.61 КУзПБ.
9.18.Наведені висновки
щодо об`єкта правопорушення зумовлюють необхідність сформулювати висновки щодо
суб`єктів права вимоги та характеру звернення (позову) про покладення
субсидіарної відповідальності боржника у справі про банкрутство.
Кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у
стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, в тому числі у стягненні
неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми
особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником
кредитору. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав
вимоги у більш ліквідну форму - грошову. При цьому кредитори боржника не
набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику; похідний інтерес
кредиторів полягає у стягненні коштів на користь боржника - юридичної особи, а
не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи - боржника.
Зазначений похідний інтерес задовольняється через
різні правові інститути, зокрема у справі про банкрутство через інститут
субсидіарної відповідальності. Так, ліквідатор (а згідно із змінами,
внесеними Законом від 20.03.2023№ 2971-IX, також і кредитор) має право
вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму.
Для цього ліквідатор і кредитор можуть звернутися до
третьої особи, яка має заборгованість перед банкрутом (зокрема щодо
відшкодування завданих банкруту збитків) з вимогою про сплату коштів, а
ліквідатор також має альтернативу наведеному та може продати право вимоги на
аукціоні з особливостями, встановленими ст.82 КУзПБ. В обох цих випадках майно
банкрута у вигляді права вимоги замінюється ліквідним майном -коштами, за
рахунок яких задовольняються вимоги кредиторів у черговості, встановленій ст.64
зазначеного Кодексу.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції ВП
ВС, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц
(провадження № 14-122цс20) (пункти 72, 73, 78).
9.19.Суб`єкт (суб`єкти)
правопорушення визначені законом, зокрема ними
є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник
боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають
можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у
банкрутстві боржника.
9.20.Об`єктивну сторону
правопорушення становлять дії/бездіяльність
відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій
або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових
активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі
активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які
окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та,
відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до
банкрутства.
9.21.Щодо змісту
правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного (п.9.11,
9.12, 9.20 цієї постанови) слід виходити зі змісту, визначеного ч.3 ст.215 ГК України
(п.9.4).
Водночас такий зміст не обмежується вичерпним
переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як
протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками.
Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити
дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними
цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано
ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність,
завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у
часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких
дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою
в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови ВП ВС від 28.09.2021 у
справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (п.66), від 25.05.2021 у
справі №910/11027/18 (провадження №12-185гс19, п.7.56)).
Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і
цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної
особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.
За змістом ч.2 ст.61 КзПБ вказані умисні
дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до
банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є
стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в
причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.
9.22.Щодо суб`єктивної
сторони правопорушення, то її становить
ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта
правопорушення).
У наведених висновках (п.9.17- 9.21) Суд звертається
до сталої правової позиції ВС в питанні складу правопорушення, за яке
покладається субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, що
сформульована та викладена у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15,
30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від
18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від
03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від
10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від
24.01.2023 у справі № 917/1500/18(917/1932/20) тощо.
Щодо порядку встановлення та доведення передумов для
покладення субсидіарної відповідальності
9.23.Однією з обов`язкових
передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці
між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Суд наголошує, що саме наявність цієї негативної
різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси)
і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
9.24.Якщо є підтвердженим
доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності
зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог
кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах
покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав
порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
У цьому висновку Суд виходить з того, що в умовах,
коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника,
але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для
задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із
основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог
кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ, п.9.5).
Негативним ефектом банкрутства лишається ліквідація
суб`єкта господарювання (абзац 2 ч.5 ст. 65 КУзПБ, положення якого визначають
умови для продовження господарської діяльності юридичною особою, що звільнилась
від боргів за результатами застосованих до неї процедур банкрутства
(ліквідаційної процедури у справі про банкрутство) за правилами цього Кодексу).
Тож у разі ліквідації суб`єкта господарювання в
результаті процедури банкрутства за умови задоволення вимог кредиторів
негативний ефект доведення боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією
може настати не для кредиторів цього боржника, а для інших суб`єктів.
Тому в разі виникнення спору внаслідок доведення
боржника до банкрутства та ліквідації суб`єкта господарювання відповідні
(зацікавлені) особи (особа) не позбавлені права заявити до особи (осіб), винної
в доведенні боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією, вимоги про
відшкодування шкоди (збитків). У такому разі всі елементи шкоди (збитків) через
доведення боржника до банкрутства досліджуються, оцінюються та встановлюються у
відповідному спорі, що має розглядатися за правилами ст.7 КУзПБ (у межах справи
про банкрутство).
У наведеному висновку Суд звертається до правової
позиції ВП ВС, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц
(провадження № 14-122цс20) (з посиланням також на інші правові позиції ВС):
якщо внаслідок неправомірних дій третьої особи вартість майна боржника
зменшилася (зокрема через втрату окремого майна, його пошкодження, зменшення
ринкової вартості тощо) на певну суму, то відповідно до ст.22, 1166 ЦК України
у боржника виникає право вимоги до третьої особи на таку саму суму. У цьому і
проявляється компенсаторний характер інституту відшкодування шкоди, зокрема
відшкодування збитків: зменшення вартості майна потерпілого на певну суму
компенсується виникненням права вимоги до порушника, і це право вимоги поповнює
майно потерпілого (п.70).
9.25.Отже навіть за
виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства
достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і
спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування
субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами ч.2 ст.61
КУзПБ.
9.26.Ураховуючи, що
ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для
обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Суд з огляду на
регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни,
яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для
покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі
фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та
оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
Цей порядок передбачає, що:
- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз
фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та
становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до
господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію
(п.3 ч.2 ст.12 КУзПБ);
- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження
у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для
цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок
кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята статті 39 цього
Кодексу)
- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз
фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища
на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства,
доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності,
незаконних дій у разі банкрутства (ч.3 ст.44 КУзПБ);
- ліквідатор з дня свого призначення проводить
інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує
фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін,
внесених Законом України від 13.07.2023 № 3249-IX, також складає висновок про
наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої
фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про
банкрутство за результатом його проведення).
9.27.Суд також зазначає,
що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних
рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій
з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства,
затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі -
Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення
однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств
щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування
банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного
виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо
запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення
ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх
санації.
9.28.Звідси, керуючись
наведеними положеннями зазначеного Кодексу щодо обов`язків арбітражного
керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та
підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Суд
доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника
майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для
порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про
банкрутство.
Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для
субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури
розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний
звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з
доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних
рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної
відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази
(джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення (п.9.4,
9.11, 9.12, 9.20, 9.21).
Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної
відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним
аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом
від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій
висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про
наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац 5 ч.1 ст. 61
КУзПБ).
Щодо розміру субсидіарної відповідальності
9.29.За змістом ч.2 ст.61
КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між
двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить
про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про
банкрутство.
9.30.Щодо суми вимог
кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та
визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього
засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом
вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів
(частина друга статті 47 КУзПБ).
Водночас допускається корегування зазначеного
показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного
кредитора (ч.3, 5 ст.59 та ч.4 ст.60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які
заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були
розглянуті судом в процедурі ліквідації (ч.4 ст.45 цього Кодексу).
9.31.Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то
Суд зазначає про таке.
Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні
обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку
її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її
складі.
Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході
процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:
-балансова вартість ліквідаційної маси, що
визначається за результатами інвентаризації (п.5 ч.2 ст.12, ч.1 ст.61 КУзПБ),
оціночна вартість (ч.1 ст.63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ
V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;
-склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір)
під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у
ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього:
грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум
дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів
(договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та
повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (ч.2 ст.42, ч.1 ст.61
КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності
(абзац 3 ч.2 ст.61 КУзПБ).
9.32.Що ж до вартості
ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності,
то, враховуючи правову природу цієї відповідальності (п.9.13), її розмір має
визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну
потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між
сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів,
отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.
У
цьому висновку Суд звертається до правової позиції ВП ВС, сформульованої в
постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20),
відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб,
передбачена ч.2 ст.61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані
банкруту (ст.22 ЦК України, п.80).
9.33.Отже, буквальне
прочитання абзаців 1 та 2 ч.2 ст.61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог
визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою",
"у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що
розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про
покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі
про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності,
визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових
проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість
ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі
ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від
продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.
Тож
сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст.64 КУзПБ, однак
залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через
недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
9.34.Таким чином, право
ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає
не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної
маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої
реалізації у ліквідаційній процедурі.
Аналогічний порядок покладення субсидіарної
відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій
позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі
№911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі
№904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від
07.11.2023 у cправі № 908/3468/13.
9.35.Суд зазначає, що
такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями
боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора,
порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами
суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника
у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій
природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової (п.9.4).
9.36.Наведений підхід у
покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для
обчислення розміру такої відповідальності (п.9.32- 9.34) є правильним та
зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення
субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення
задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками
реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту
недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення
осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто
виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного
правопорушення.
Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог
кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу
ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення
недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора /
кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення
з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі
її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.
9.37.Поряд з цим,
враховуючи, що в раніше ухваленому рішенні - постанові від 26.05.2021 у справі
№912/2007/18 ВС у складі колегії суддів палати для розгляду справ про
банкрутство КГС не висловлював позиції щодо моменту виникнення права
(ліквідатора) на звернення із заявою про субсидіарну відповідальність у
справі про банкрутство, а лише підтримав позицію суду апеляційної інстанції про
скасування ухвали місцевого суду через неповноту дослідження цим судом доказів
(не було розглянуто і оцінено підстави покладення відповідальності), і не
поставив під сумнів висновок про передчасність звернення ліквідатора із
відповідною заявою, оскільки "ліквідатор не здійснив заходів щодо продажу
майна банкрута, включеного до ліквідаційної маси", немає підстав для
відступлення від висновку, сформульованого у зазначеній постанові у справі №
912/2007/18.
Щодо позовної давності
9.38.Зазначені висновки
щодо моменту виникнення права на вимогу про покладення субсидіарної
відповідальності у справі про банкрутство зумовлюють необхідність формулювання
висновку щодо іншої темпоральної категорії у таких правовідносинах - позовної
давності та початку її перебігу.
9.39.Можливість судового
захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або
оспорювання, зокрема обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до
суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною
давністю (ст.256 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України законодавець
встановлює загальне правило, за яким перебіг позовної давності починається від
дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або
про особу, яка його порушила.
За правовою позицією, викладеною у постанові ВП ВС від
20.11.2018 у справі №907/50/16 це правило пов`язане не тільки з часом
безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав),
а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у
три роки (ст.257 ЦК України).
Відповідно до приписів ч.2 та 3 ст.267 ЦК України
заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до
розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність
застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним
рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої
заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК
України).
9.40.А тому, беручи до
уваги, що за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника
заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно
тоді, коли за результатами проведення ліквідаційної процедури боржника буде
встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог
кредиторів у справі про банкрутство, що вказуватиме на порушення тих прав, які
підлягають захисту через правовий інститут субсидіарної відповідальності (пункт
9.17), Суд доходить висновку, що встановлення недостатності майна боржника для
задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою
закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну
відповідальність у справі про банкрутство.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції ВС,
викладеної в постанові від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20).
9.41.Дійшовши зазначеного
висновку, Суд вважає за необхідне відступити від раніше викладеної правової
позиції ВС в питанні обчислення позовної давності при застосуванні субсидіарної
відповідальності у справі про банкрутство, що викладена в постановах від
17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15,
від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11,
відповідно до якої ухвалення господарським судом постанови про визнання
боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить що ліквідатор довідався або
міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної
особи-боржника та визначає початок перебігу позовної давності за вимогами про
субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.
Щодо розгляду касаційної скарги по суті
9.42.У зв`язку із
викладеним та враховуючи встановлені судами обставини щодо:
-невиявлених у Боржника матеріальних активів
(товарно-матеріальних цінностей, нерухомого майна, грошових коштів тощо) (пункт
3.3);
-визначення ліквідатором Боржника при зверненні із
вимогами до відповідачів про покладення субсидіарної відповідальності суми
вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів боржника,-1551389 грн
61 коп. (пункт 3.11);
-встановлення ліквідатором Боржника за результатами
аналізу фінансово-господарського стану Боржника фактів вчинення відповідачами
винних протиправних дій з доведення Боржника до банкрутства (п.3.4-3.10);
-однак наявності незавершених судових спорів за
вимогами ліквідатора Боржника щодо стягнення з третіх осіб на користь Боржника
грошових коштів на користь Боржника (п.3.12), -
Суд, керуючись мотивами, наведеними в цій постанові,
погоджується з висновком судів в оскаржуваних рішеннях про відмову у
стягненні, зокрема, з Відповідача-2, враховуючи заявлені доводи та вимоги
касаційної скарги у цій справі та межі розгляду справи касаційним судом (ч.1
ст.300 ГПК України), заявленої ліквідатором Боржника суми субсидіарної
відповідальності з підстав передчасності такої вимоги через незавершення
формування ліквідаційної маси (внаслідок судового розгляду спорів за вимогами
ліквідатора Боржника щодо стягнення з третіх осіб грошових коштів на користь
Боржника).
Проте Суд вважає передчасними, а тому і
неправомірними, мотиви в оскаржуваних судових рішеннях щодо наявності підстав
для встановлення факту відповідного порушення, визначення Відповідача-2
суб`єктом субсидіарної відповідності та його вини.
9.43.Дійшовши цього
висновку, Суд, з мотивів, викладених в цій постанові, погоджується з
аналогічними аргументами скаржника (п.5.1) та відхиляє протилежні аргументи
Кредитора та ліквідатора Боржника у відзивах на касаційну скаргу (пункт 6.1).
9.44.У зв`язку з
викладеним та з урахуванням положень п.3 ч.1 ст.308 та ст.311 ГПК України, Суд
доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а
оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - зміні з
викладенням їх мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
ОКРЕМА ДУМКА судді
Жукова С.В, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120828773
3.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 44 КУзПБ, розпорядник майна зобов`язаний проводити
аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності
боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки
фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої
фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.
4. У
постанові палати для розгляду справ про банкрутство КГС ухвалив постанову від 19.06.2024
у справі №906/1155/20 (906/1113/21) в мотивувальній частині наведено висновок
про застосування норм права про те, що відповідна діяльність з виявлення
передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням
процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому
відповідний звіт/ висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване
правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням
вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення
субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою
доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного
правопорушення (п.9.4, 9.11, 9.12, 9.20, 9.21)
5. Разом з тим, у вказаній постанові вказано, що
висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті
ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута,
а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у
складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами
здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність
ознак доведення до банкрутства; абзац 5 ч.1 ст.61 КУзПБ).
6. На моє
переконання вказані висновки є такі, що по суті не впливають на вирішення
питання щодо наявності чи відстуності підстав для задоволення вимог про
покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника перед його
кредиторами у цій справі, оскільки не настав момент, з яким за законом у
ліквідатора виникає право ініціювати питання про покладення субсидіарної
відповідальності у справі про банкрутство через незавершену у цій справі
процедуру формування ліквідаційної маси Боржника.
7. Виявлення
ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, приховування стійкої
фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства є обов`язком
розпорядника майна відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 КУзПБ.
8.
Здійснення ліквідатором банкрута аналізу фінансового стану банкрута (про
наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства) є його обов`язком
відповідно до приписів абз.5 ч. 1 ст. 61 КУзПБ.
9.
Враховуючи вказані приписи ст. ст. 44, 61 КУзПБ, можна дійти до
висновку що те, ким саме встановлена обставина доведення до банкрутства
(розпорядником майна боржника чи ліквідатором) не має значення для
вирішення питання щодо наявності чи відстуності підстав для задоволення вимог
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника
перед його кредиторами, за умови, коли не настав момент, з яким за законом у
ліквідатора виникає право ініціювати питання про покладення субсидіарної відповідальності
у справі про банкрутство через незавершену процедуру формування ліквідаційної
маси Боржника.
10. А тому
цитування приписів ст. ст. 44, 61 КУзПБ з вказівкою на те, що діяльність для
виявлення передумов щодо субсидіарної відповідальності розпочинається з
введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство, а
висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті
ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута,
на моє переконання не є підставою для зміни мотивувальних частин постанови
Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та ухвали
Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі №906/1155/20
(906/1113/21), оскільки у вказаних рішеннях було відмовлено у задоволенні заяви
про стягнення субсидіарної відповідальності з підстав того, що не настав
момент, з яким за законом у ліквідатора виникає право ініціювати
питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство через
незавершену процедуру формування ліквідаційної маси Боржника.
11. Також не
погоджуюсь з висновком про застосування норм права, який викладений у постанові
палати для розгляду справ про банкрутство КГС ухвалив постанову від 19.06.2024
у справі №906/1155/20 (906/1113/21) щодо того, що передчасне звернення з
вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство
- до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за
наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту
недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення
осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто
виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного
правопорушення.
12. Вважаю
такий висновок таким, що суперечить положенням ч. 3 ст. 44 КУзПБ та абз.5 ч. 1 ст.61
КУзПБ у випадку його поширення на діяльність розпорядників майна боржника
та ліквідаторів банкрутів, оскільки відповідно до вказаних норм, виявлення
осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, є їхнім
прямим обов`язком, визначеним вказаними приписами КУзПБ.
13. Такий
висновок, з урахуванням підстав відмови у задоволенні заяви про стягнення
субсидіарної відповідальності судами попередніх інстанцій не є обставиною, яка
зумовлює зміну мотивувальної частини постанови Північно-західного апеляційного
господарського суду від 06.04.2023 та ухвали Господарського суду Житомирської
області від 22.11.2022 у справі
№ 906/1155/20 (906/1113/21), оскільки ліквідатор
банкрута не то що має право, а це його обов`язок дослідити наявність чи
відсутність обставин з доведення боржника до банкрутства з
виявленням осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства.
14. Наведене
у сукупності свідчить про те, що постанова Північно-західного апеляційного
господарського суду від 06.04.2023 та ухвала Господарського суду Житомирської
області від 22.11.2022 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) є такими
що ухвалені з правильним застосуванням приписів ст. ст.44,61 КУзПБ, а тому
підстав для зміни мотивувальної частини вказаних рішень на має переконання
немає.
15. Окрім того, зміст постанови палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) не вказує конкретні норми права, які було неправильно застосовано при постановленні ухвали Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), що є на моє переконання додатковим аргументом для залишення вказаних судових рішень без змін.
Немає коментарів:
Дописати коментар