ПОСТАНОВА 09 лютого 2022 року, cправа
№ 905/2030/19 (905/2258/19), Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого,
Васьковського О.В., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/103937856
ПОСТАНОВА 09 лютого 2022 року, cправа
№ 905/2030/19 (905/133/20), Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Васьковського
О.В., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/103937859
ПОСТАНОВА 09 лютого 2022 року, cправа
№ 905/2030/19 (905/2257/19), Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого,
Васьковського О.В., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/103937861
У серпні 2019 року АТ Банк Кредит Дніпро (позивач) подав до суду позовну заяву від 16.08.2019 року до ТОВ "Провінція Плюс" (відповідач-1) та ПрАТ "Геркулес" (відповідач-2) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладені у лютому 2016 року. Позовна заява була обґрунтована тим, що ПрАТ "Геркулес" продав спірне майно при наявних арештах, що підтверджував інформацією з сайту Міністерства юстиції України, ідентифікатор доступу на сторінці АСВП, ухвалою г/с та матеріалами по оскарженню бездіяльності ДВС. Місцевий г/с рішенням від 03.11.2020, яке залишено без змін апеляційним г/с (постанова від 09.02.2021) в задоволенні позову відмовив. Суди обґрунтували свої рішення скасуванням арештів рішенням г/с від 18.11.2015 у справі №904/2301/15, а стосовно тверджень про укладення договору з метою уникнення майнової відповідальності по кредитним зобов`язанням, вказали на недоведеність цього належними та допустимими доказами. Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши що у цьому ж спорі суди обмежилися лише з`ясуванням обставин відсутності арештів та заборон на здійснення відчуження майна, посиланням на відплатність оскаржуваного договору і недоведеність порушення цивільних прав й інтересів позивача діями відповідачів у справі та усунулися від фактичного з`ясування обставин, на які посилався позивач те, що ПрАТ "Геркулес" здійснило відчуження свого майна, що фактично призвело до неможливості здійснювати свою господарську діяльність, оскільки дії боржника щодо відчуження свого майна є сумнівними в контексті їх добросовісності та містять ознаки фраудаторного правочину
Позиція Верховного Суду
32. Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду
кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах,
зокрема у банкрутстві (ст.20 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" (до введення в дію КУзПБ), ст.42 КУзПБ), при
неплатоспроможності банків (ст.38 Закону України "Про систему
гарантування вкладів фізичних осіб"); у
виконавчому провадженні (ч.4 ст.9 Закону України "Про виконавче
провадження").
33. Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає
наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою
чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий
правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня
можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною
конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de
facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і
тому норма ст.234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de
jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки
визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст.
234 ЦК України).
34. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику
(як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент
його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що
вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання
цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
35. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як
оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір
дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи
багатосторонній правочин.
36. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому
майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за
рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом
власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на
шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної
палати КГС ВС від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).
37. У цьому ж спорі суди обмежилися лише з`ясуванням обставин
відсутності арештів та заборон на здійснення відчуження ПрАТ
"Геркулес" на користь ТОВ "Провінція плюс"
майна, посиланням на відплатність оскаржуваного договору і недоведеність
порушення цивільних прав й інтересів позивача діями відповідачів у справі та
усунулися від фактичного з`ясування обставин, на які посилався
позивач упродовж всього розгляду справи про те,
що ПрАТ "Геркулес" здійснило відчуження свого
майна, що фактично призвело до неможливості здійснювати свою господарську
діяльність, оскільки дії боржника щодо відчуження свого майна є
сумнівними в контексті їх добросовісності та містять ознаки фраудаторного
правочину (аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено у
постанові ВС у складі палати для розгляду справ про банкрутство КГС від
24.11.2021 по справі № 905/2030/19 (905/2445/19)
Немає коментарів:
Дописати коментар