ПОСТАНОВА 04.10.2023, cправа № 910/20057/16, ВС у складі палати для розгляду справ про банкрутство КГС: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В., Картере В.І., Огородніка К.М., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/114020700
02.11.2016 до г/с надійшла позовна заява
НБУ до ПрАТ «Готель «Салют» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні
вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позичальником - ПАТ "Банк
"Фінанси та кредит", кредитних зобов`язань, на забезпечення яких між
НБУ, ПрАТ "Готель "Салют" та ПАТ "Банк "Фінанси та
кредит" укладений нотаріальний договір іпотеки від 18.11.2008. Ухвалою г/с
м. Києва від 16.09.2019 матеріали справи за вищевказаним позовом передано для
розгляду в межах справи №910/4961/18 про банкрутство ПрАТ "Готель
"Салют". Місцевий г/с рішенням від 25.10.2021 позов
НБУ задовольнив, у рахунок погашення заборгованості ПАТ "Банк
"Фінанси та Кредит" за кредитними договорами 2008, 2009,2010, 2014
років звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від
18.11.2008, на нежитлові будівлі готелю "Салют" (12 255,4 кв. м),
встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних
торгах у межах процедури виконавчого провадження,
передбаченої Законом України "Про виконавче
провадження". Апеляційний г/с
постановою від 30.11.2022 ухвалив нове рішення, яким у позові відмовив, мотивував тим, що системний
аналіз абзацу 2 ч.14 ст.39, абзацу 6 ч.5, абзацу 2 ч.6 ст. 41 КУзПБ приводить до
висновку про те, що процесуальною формою отримання дозволу на
задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника,
яке є предметом забезпечення є ухвала суду в провадженні
якого перебуває справа про банкрутство, постановлена за результатами
розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими (близький за
змістом висновок викладено у постанові ВС у складі судової палати
для розгляду справ про банкрутство КГС в постанові від 22.09.2021 у справі №
905/1923/15). Наведене свідчить про те, що розгляд заяви про надання дозволу на
звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом забезпечення відноситься
до притаманних процедурам банкрутства питань та не підлягає розгляду в порядку
відокремленого позовного провадження за правилами ГПК України. Верховний
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що позов у даній справі не є за своєю суттю
отриманням згоди на реалізацію майна боржника у порядку положень ч. 5 ст. 41 КУзПБ, а тому
задоволення такого позову матиме наслідком недотримання положень ч. 6 ст.
41 КУзПБ щодо того, що задоволення забезпечених
вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення,
здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство, а
тому слід відступити від висновків про застосування норм права, які викладені у
постанові ВС від 11.06.2020 у справі №917/1369/17 щодо можливості задоволення
позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за умови, що щодо
іпотекодержателя відкрито провадження у справі про банкрутство
Висновки щодо застосування
норм права
58. Позов щодо звернення стягнення на предмет
іпотеки не є за своєю суттю зверненням до господарського суду, у провадженні
якого перебуває справа про банкрутство, щодо отримання згоди на
реалізацію майна боржника у порядку положень ч. 5 ст. 41 КУзПБ, а тому
задоволення такого позову матиме наслідком недотримання положень ч. 6 ст.
41 КУзПБ щодо того, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за
рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах
провадження у справі про банкрутство.
Позиція Верховного Суду щодо касаційної
скарги
30. За змістом ст.12 ГПК
України провадження у справах про банкрутство є
однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися
завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист
порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та
юридичних осіб, держави. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у
порядку, передбаченому ГПК України для
позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених
спеціальним законом про банкрутство.
31. За правилами юрисдикції господарських судів у п.8 ч.1 ст.20 ГПК України визначено,
що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з
майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі
про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких
правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати;
поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів
про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу),
визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за
позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим
кодексом України.
32. Справи, передбачені п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, розглядаються господарським
судом за місцезнаходженням боржника (ч.13 ст.30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.
33. Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило
виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими
вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про
банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, серед іншого справ
за позовами з грошовими вимогами до боржника, позовне провадження у яких
відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача.
34. Майнові вимоги кредиторів у розумінні ст.1 КУзПБ не тотожні
позовним майновим вимогам (предмет позову) до боржника, які підлягають розгляду
в порядку ст.7 КУзПБ, суд не може на
власний розсуд трансформувати позовні вимоги у вимоги до кредиторів, що
подаються відповідно до ст.45 КУзПБ.
35. Ця позиція підтверджується порівняльним аналізом регулювання
процесуальних норм щодо розгляду позовних матеріалів у межах справи про
банкрутство в порядку ст.7 КУзПБ та заяв кредиторів з вимогами до боржника в
порядку ст.45 КУзПБ, що виявляє суттєві
розбіжності, окрім предмета судового розгляду, також у змісті звернення до
суду, правилах розгляду, виді судового рішення та суб`єктному складі.
36. У постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС
ВС від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19 наведено висновок про застосування
норм права, суть якого полягає у тому, що якщо заяву з кредиторськими вимогами
подано позивачем до завершення розгляду позовних вимог, то господарський суд, у
провадженні якого перебуває справа про банкрутство, має зупинити провадження у
справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника на підставі п.5
ч.1ст.227 ГПК України до набрання законної сили ухвалою суду за
результатами розгляду конкурсних вимог такого позивача. За відсутності
такого звернення та прийняття його до розгляду суд не має підстав для зупинення
позовного провадження. Після постановлення господарським судом ухвали за
результатами розгляду цих вимог позовне провадження у справі з майновими
(грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про
банкрутство, підлягає закриттю повністю або в частині заявлених кредитором
вимог на підставі п.2 ч.1 ст.175, п.3 ч.1 ст.231
ГПК України у випадку тотожності суб`єктного
складу, предмета і підстав позову.
37. З аналізу вказаних висновків про застосування норм права, можна
констатувати, що вимога щодо закриття позовного провадження повністю, або в
частині заявлених кредитором вимог після постановлення господарським судом
ухвали за результатами розгляду кредиторських вимог, які мають тотожний
суб`єктний склад, предмет і підстави позову відбувається після набрання
законної сили ухвали суду за результатами розгляду конкурсних вимог такого
позивача.
38. У даному випадку вимоги НБУ до боржника у справі №910/4961/18 є
забезпеченими на підставі укладеного між НБУ, ВАТ "Банк "Фінанси та
кредит" та ВАТ "Готель "Салют" договору іпотеки від
18.11.2008.
39. У відповідності до положень ст. 1 КУзПБ, конкурсні кредитори -
кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі
про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
40. З урахуванням того, що вимоги НБУ до боржника у справі
№910/4961/18 є забезпеченими (тобто не конкурсними) на підставі укладеного між
НБУ, ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ВАТ "Готель
"Салют" договору іпотеки від 18.11.2008, можна дійти висновку про те,
що на дані відносини не поширюються висновки про застосування норм права, які
викладені у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від
23.09.2021 у справі № 904/4455/19.
41. Разом з тим, відповідно до положень ч. 6 ст. 41 КУзПБ задоволення
забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом
забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про
банкрутство.
42. Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не
поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського
суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч.5ст.41 КУзПБ).
43. Тобто, правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення
на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про
банкрутство.
44. Відтак, не можна вважати правомірними дії державного виконавця
щодо звернення стягнення на предмет іпотеки боржника, який перебуває у
процедурі банкрутства, на підставі лише положень Закону України "Про виконавче провадження", без врахування процедур і положень Кодексу
України з процедур банкрутства, норми якого мають
пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших
законодавчих актів України.
45. Колегія суддів ВС зауважує, що провадження у справах про
банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується
особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань,
особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно
відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника
справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює
весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
46. На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону,
у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя,
зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах
про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин
неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах
неплатоспроможності та банкрутства.
47. Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за
дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси
та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а
також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу
майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до
встановленої КУзПБ процедури.
48. У межах дотримання наведеного принципу з відкриттям провадження у
справі про неплатоспроможність боржника, зважаючи на відсутність нормативного
врегулювання співвідношення процедур виконавчого провадження та процедур
банкрутства, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що
відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті
дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, які були
дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про
банкрутство.
49. Таким чином, після спливу 170 днів з дня введення процедури
розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу
не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або
ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог
кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення,
має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває
справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом
розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими (висновки про
застосування норм права, які викладені у постанові Судової палати для розгляду
справ про банкрутство КГС ВС від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15).
50. Позовні вимоги НБУ у даній справі направлені на задоволення
вимог, які забезпечені іпотекою у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом
продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження,
передбаченої Законом
України "Про виконавче провадження".
51. З наведеного можна дійти висновку про те, що позов у даній справі
не є за своєю суттю отриманням згоди на реалізацію майна боржника у порядку
положень ч. 5 ст. 41 КУзПБ, а тому задоволення такого позову матиме наслідком
недотримання положень ч. 6 ст. 41 КУзПБ щодо
того, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника,
яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у
справі про банкрутство.
52. Наведені обставини свідчать про правильне застосування судом
апеляційної інстанції приписів ч. ч. 5, 6 ст. 41 КУзПБ при ухваленні постанови від
30.11.2022, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
53. Відповідно до приписів ст.309
ГПК України, суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове
рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і
процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне
рішення з одних лише формальних міркувань.
54. З урахуванням того, що при ухваленні постанови від 30.11.2022
було правильно застосовано положення приписів ч. ч. 5, 6 ст. 41 КУзПБ, на підставі
приписів ст. 309 ГПК України, Суд дійшов
висновку про залишення касаційної скарги Національного банку
України без задоволення та про залишення без змін постанови
Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 по справі
№ 910/20057/16.
Щодо підстав
передачі справи на розгляд судової палати
55.
Підставою передачі справи на розгляд Судової палати для розгляду справ про
банкрутство КГС ВС стала необхідність вирішення питання щодо того, чи
поширюються висновки про застосування норм права, які викладені у постанові
Судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 23.09.2021 по справі
№904/4455/19 на правовідносини у справі № 910/20057/16, а також з метою
вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відступлення від
висновків про застосування норм права, які викладені у постанові ВС від 11.06.2020
у справі № 917/1369/17.
56.
Оскільки у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від
23.09.2021 по справі №904/4455/19 вказано, що вимога щодо закриття позовного
провадження повністю, або в частині заявлених кредитором вимог після
постановлення господарським судом ухвали за результатами розгляду кредиторських
вимог, які мають тотожний суб`єктний склад, предмет і підстави позову
відбувається після набрання законної сили ухвали суду за результатами
розгляду конкурсних вимог такого позивача та беручи до уваги
те, що вимоги НБУ до боржника у справі №910/4961/18 є забезпеченими (тобто не
конкурсними) на підставі укладеного між НБУ, ВАТ "Банк "Фінанси та
кредит" та ВАТ "Готель "Салют" договору іпотеки від
18.11.2008, можна дійти висновку про те, що на дані відносини не поширюються
висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Судової палати
для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19.
57.
З урахуванням того, що позов у даній справі не є за своєю суттю отриманням
згоди на реалізацію майна боржника у порядку положень ч. 5 ст. 41 КУзПБ, а тому задоволення такого позову матиме наслідком
недотримання положень ч. 6 ст. 41 КУзПБ щодо
того, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника,
яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у
справі про банкрутство, то слід відступити від висновків про застосування
норм права, які викладені у постанові ВС від 11.06.2020 у справі №917/1369/17
щодо можливості задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки
за умови, що щодо іпотекодержателя відкрито провадження у справі про
банкрутство.
Немає коментарів:
Дописати коментар